Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

вегетативної маси, вилягання і значного ураження посівів шкідни-

ками і хворобами. Формуються схильні до вилягання рослини, що

дають меншу продуктивність і мають низьку якість зерна.

Єдиної думки дослідників про хід засвоєння азоту в період вес-

няно-літнього розвитку не існує. Більшість з них вважають, що

основна кількість азоту використовується рослинами при інтенсив-

ному наростанні вегетативної маси рослин за період від початку

виходу в трубку до цвітіння.

Необхідно зазначити, що за низької температури (< 10°С) у

фазах вихід в трубку - цвітіння надходження азоту в рослину різ-

ко сповільнюється, що може викликати зменшення розмірів та по-

жовтіння листків у пізніші фази росту, наприклад 2001 і 2005 рр.

Наслідком цього є значне зниження продуктивності рослин.

Частина дослідників виділяють два періоди споживання азо-

ту - на початку росту стебла і під час наливу зерна. До початку

колосіння рослини поглинають 2/3 всього необхідного їм азоту, а

в період цвітіння майже припиняють його споживання. Після по-

чатку формування зерна потреба пшениці в азоті знову зростає і

за період формування і наливу вона використовує 25-30% необ-

хідного їй азоту.

Якщо рослинам не вистачає азоту, сповільнюється ріст вегета-

тивної маси, листки набувають блідо-зеленого забарвлення внаслі-

док обмеженої кількості хлорофілу. Формуються тонкі стебла, що

відстають у рості і мають дрібніші листки.

Озима пшениця так сильно реагує на азот, що піджив-

ленням на певних етапах органогенезу можна впливати на

величину майже всіх елементів продуктивності. Дефіцит азо-

ту на початку росту обмежує процес кущіння, утворення колос-

ків у колосі, на V етапі органогенезу зменшує кількість квіток у

колосі, на УІІ-ІХ - негативно позначається на виповненості та

якості зерна.

Найбільший ефект азотні добрива забезпечують у районах з

низькою потенціальною родючістю грунтів і достатнім зволожен-

ням. Тому внесення азоту на бідних на гумус дерново-підзолис-

тих ґрунтах має вирішальне значення для формування високого

врожаю пшениці, особливо на тлі достатнього фосфорного і калій-

ного живлення.

• Фосфор. Для нормального темпу проходження фаз розвитку

необхідна добра забезпеченість фосфором. Він є неодмінною скла-

довою частиною білків, що входять до складу клітинного ядра. За

його відсутності синтез нуклеїнових кислот сповільнюється, що об-

межує поділ клітин. Фосфор відіграє головну роль у переносі енергії,

диханні і фотосинтезі. Входить до складу сполук, які акумулюють

багато енергії. Достатня кількість фосфору ліквідує проблему над-

мірної кількості азоту, підвищує його ефективність. Збільшується

інтенсивність фотосинтезу, ощадніше використовується ґрунтова во-

лога. Фосфор підвищує біологічну активність грунту, сприяю-

чи розвитку ґрунтових мікроорганізмів.

Фосфор необхідний рослині озимої пшениці на всіх фазах росту

і на всіх типах ґрунтів. Значна частина фосфору засвоюється уже

в період проростання насіння. Нестача його в цей час не компен-

сується посиленням фосфорного живлення на пізніших ета-

пах розвитку. Це спричинює недобір урожаю, тому фосфорні доб-

рива, основна кількість яких випускається у вигляді малорозчинних

форм, рекомендується вносити під основний обробіток ґрунту.

Найбільша кількість фосфору потрібна у період від початку вихо-

ду в трубку до цвітіння, коли рослини створюють його запас для

наливу зерна.

Фосфор сприяє всім процесам життєдіяльності рослин. Він впли-

ває на рівномірність сходів, активізує розвиток кореневої системи,

посилюючи процес укорінення. Під впливом фосфорних добрив

нагромаджується більша кількість захисних речовин, особливо

цукрів, що підвищує концентрацію клітинного соку і позитивно по-

значається на формуванні морозостійкості і зимостійкості рослин.

Рослини стають стійкішими до вилягання і хвороб (в першу чергу

до кореневих гнилей та борошнистої роси), більш продуктивно

використовують азотні добрива, швидше достигають. Фосфор

збільшує енергію кущіння, густоту продуктивного стеблостою,

число колосків і зерен у колосі та його довжину. Цей елемент має

здатність поліпшувати також урожайні якості насіння.

Низька температура ґрунту (<10°С) спричинює нестачу

фосфору для рослин навіть за високого вмісту його в ґрунті.

За низької температури підвищується в'язкість ґрунтового розчи-

ну і знижується дифузія та вбирання фосфору кореневою систе-

мою. Підвищення температури ґрунту на 1°С призводить до збі-

льшення вмісту фосфору в ґрунтовому розчині на 1-2%. Іони фо-

сфору можуть засвоюватися з ґрунту трьома шляхами: безпосе-

редній контакт з кореневою системою (до 6% від загальної

потреби), надходження з водою (1-10% від потреби), дифузія

(основний шлях надходження фосфору в рослину). За нестачі во-

логи засвоєння фосфору з ґрунту утруднюється. Фосфор має вла-

стивість рухатися від старих до молодих органів у рослині і вико-

ристовуватися повторно {процес реутилізації).

Фосфорні добрива потрібно заробляти на глибину 10-20 см,

оскільки він малорухомий в ґрунті і не вимивається в глибші шари.

• Калій. Роль цього елементу в житті рослин різноманітна. Він

активізує роботу низки ферментів, з допомогою яких синтезують-

ся білкові речовини і нагромаджуються цукри. Це в свою чергу

підвищує морозо-, холодостійкість і стійкість рослин до грибкових

захворювань. Під впливом калію формується добре розвинута

коренева система, покращується кущіння, виростає міцніша соло-

мина, що запобігає виляганню. Достатня забезпеченість калієм

послаблює негативну дію надлишкового азотного живлення, спри-

яє нормальному ходу фотосинтезу, підвищує посухостійкість. Ка-

лій бере участь у всіх обмінних реакціях, активізує переміщення

вуглеводів із вегетативних органів до колоса, сприяючи кращому

наливу зерна, в результаті чого підвищується крупність і виповне-

ність зерна, вміст білка.

Озима пшениця засвоює калій з ґрунту від проростання до цві-

тіння, а найбільш інтенсивно - у фазах виходу в трубку і колосіння.

Максимальна кількість його нагромаджується в рослинах озимої

пшениці під час цвітіння.

Повна норма калійних добрив вноситься разом з фосфорними

під основний обробіток ґрунту, щоб перемішати добриво на гли-

бину орного шару ґрунту. Ефективність азоту, фосфору і калію зна-

чною мірою зменшується на кислих ґрунтах.

Калій запобігає зниженню врожайності у холодну погоду. Він

переміщується у рослині від старших листків до молодих {реутилі-

зація), тому спочатку нестача калію проявляється на старших

листках. Може частково вимиватися з ґрунту.

Надмірна кількість калію обмежує засвоєння кальцію і маг-

нію. Зменшення кількості калію в клітинах рослин і збільшення в

них кількості кальцію зумовлює старіння тканин.

• Кальцій. Кальцій посилює обмін речовин, відіграє важливу роль

у нагромадженні вуглеводів, позитивно впливає на ріст надземних

органів. Впливає на процеси фотосинтезу й транспортування вуг-

леводів у рослинах та на засвоєння азоту рослинами. Підвищує

стійкість рослин до грибкових і бактеріальних хвороб та жаро-

стійкість. Майже не рухається з нижньої частини до точки росту,

тобто не піддається його повторному використанню (реутилізації).

Нестача кальцію негативно позначається насамперед на розвит-

ку кореневої системи. На ній мало формується кореневих волос-

ків, за допомогою яких із ґрунту до рослини надходить основна

маса води й розчинених у ній поживних речовин. Зовнішні клітини

коренів руйнуються. Найбільше кальцію міститься у вегетатив-

них органах рослин, з ростом яких потреба в ньому збільшується.

Пшениця чутлива до підвищеної кислотності ґрунту. Вона кра-

ще росте при слабокислій чи нейтральній реакції (рН 6) і добре

реагує на вапнування не тільки сильнокислих, але й середньокислих

ґрунтів. Норму внесення вапнякових добрив безпосередньо під

пшеницю визначають за показником гідролітичної кислотності з

розрахунку 250-350 кг/га карбонату кальцію. Вона коливається

від 2 до 6 т/га вапна. Вапнякові добрива найкраще вносити зразу

після збирання попередника або після лущіння поля і загортати їх

у ґрунт на глибину всього профілю оранки. Краще проводити

вапнування ґрунту, ніж удобрювати рослини вапном. Пере-

шкоджають засвоєнню кальцію висока температура, низька воло-

гість повітря.

Оптимізація реакції ґрунтового розчину вапнуванням поліпшує

використання мінеральних добрив на 10-15% і більше.

• Магній. Магній входить до складу хлорофілу, бере активну

участь у процесі фотосинтезу. Хлорофіл містить 15-30% усього

магнію, що засвоюється рослинами. Активує ферменти, які за-

безпечують білковий і вуглеводний обміни. Магній забезпечує пе-

реміщення фосфору в рослині, процеси дихання, перетворення азоту

в білок. Нестача цього елементу стримує синтез азотовмісних

сполук, фотосинтез, ріст рослин, зменшується стійкість до хво-

роб, що призводить до зниження врожайності та якості зерна.

Магній особливо важливий для засвоєння ИРК у великих кіль-

костях при вирощуванні за інтенсивною технологією.

Відбувається інтенсивне збіднення грунту на магній. Він до-

сить рухомий і легко вимивається з ґрунту. Втрати магнію з ґрун-

ту становлять щорічно 2(МЮ кг/га, тому рекомендується вносити

його в ґрунт. Часто рослини мають більшу потребу в магнію, ніж у

фосфорі, який систематично вносився раніше і важко вимиваєть-

ся з ґрунту. Нестача магнію викликається також великими норма-

ми внесення калію.

Магній краще вносити в ґрунт, перемішуючи його з шаром 10-

20 см. Цей елемент добре засвоюється також через листя, у

14-15 разів швидше, ніж калій чи фосфор. Іони магнію мають мен-

ший розмір і легко проникають крізь кутикулу. При удобренні ма-

гнієм його у вигляді сірчанокислого магнію вносять у фазі

кущіння і в кінці виходу в трубку. Доцільно його вносити разом з

карбамідом та мікроелементами.

• Сірка. Сірка входить до складу майже всіх білків, вітамінів.

Вона бере участь у деяких окисно-відновних процесах та істот-

но впливає на білковий обмін. За нестачі сірки уповільнюється

синтез білків, що затримує ріст і розвиток рослин, призводить до

зменшення врожайності та погіршення якості зерна. Сірка збіль-

шує стійкість рослин до вилягання, ураження хворобами та шкідни-

ками, сприяє підвищенню кількості і якості білка в зерні.

Внесення висококонцентрованих мінеральних добрив, очистка

газоподібних викидів призвели до зменшення надходження сірки

до ґрунту. Сірка легко вимивається з ґрунту, а також значна її кіль-

кість виноситься з урожаєм. Тому інтенсивні технології потребу-

ють застосування сірчаних добрив повсюдно, можливо, за винят-

ком районів з великою кількістю промислових підприємств.

Не можлива високоефективна дія азоту на ріст урожай-

ності без достатнього забезпечення рослин сіркою!

Сірчані добрива треба вносити під основний обробіток ґрунту.

Співвідношення азоту до сірки має становити 10:1-5:1 (на одну

частину сірки повинно припадати 5-10 частин азоту). За рівнем

засвоєння рослинами сірка посідає четверте місце після азоту, калію

і фосфору. Рослини засвоюють сірку впродовж вегетації, а найбі-

льше до фази цвітіння.

• Співвідношення елементів живлення. Найбільший ефект

дає повне забезпечення потреб рослин озимої пшениці всіма еле-

ментами живлення. Урожайність залежить від лімітуючого чин-

ника, тобто від того елемента, якого найменше міститься в ґру-

нті в доступному для використання рослинами вигляді.

Неправильне співвідношення азоту, фосфору і калію призводить

до зменшення продуктивності рослин, ураження хворобами, зни-

ження якості зерна та ін.

Раніше рекомендувалось співвідношення азоту, фосфору і ка-

лію як 1:1:1. Дослідження останніх років, а також практика вирощу-

вання озимої пшениці за інтенсивною технологією показали, що

для одержання максимального врожаю зерна високої якості, при

високих дозах внесення добрив, необхідне переважання азоту:

1,5:1:1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена ви-

соким виносом азоту з грунту, що переважає в 3-4 рази винос

фосфору.

За даними Миронівського інституту пшениці, кращим співвід-

ношенням елементів живлення К:Р:К є 1,5:1:1. Таке ж співвідно-

шення нами рекомендується для регіонів Західної України.

• -Способи і строки внесення. Мінеральні добрива можна вно-

сити під основний обробіток восени, давати в рядки при сівбі і

підживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфо-

рних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток.

Перенесення цих добрив для осіннього чи весняного підживлення

набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива під

оранку, тоді вони перемішуються з шаром ґрунту на глибину ора-

нки від 5-10 до 22-25 см. Глибоке перемішування добрив сприяє

кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу

глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості.

При внесенні під культивацію добрива містяться у верхньо-

му шарі ґрунту. Після загортання культиватором і боронами 50-

80% гранул залишається в шарі 0-2 см, а 81-100% - у шарі 0-6

см. Навіть при культивації у два сліди 75% внесеної кількості доб-

рив може залишатись у шарі 0^1 см. Це сильно зменшує ефект

від добрив, а за нестачі вологи їх віддача дорівнює нулю внаслідок

пересихання верхнього шару грунту.

У зв'язку з тим, що восени озима пшениця засвоює невелику

кількість елементів живлення (орієнтовно г\[

), часто вини-

кає питання доцільності осіннього внесення фосфорних і калійних

добрив. Базується цей сумнів на фінансах: для чого вкладати кошти

у вересні на купівлю фосфорних і калійних добрив, чи не краще

купити ці добрива навесні, а з вересня по березень (понад 6 міся-

ців) мати вільні кошти, або не платити відсотки за кредит.

За даними науково-дослідних установ, ефективність добрив за

весняного внесення фосфору і калію знижується в 1,5-2, 0 рази.

Проте фосфорні та калійні добрива навесні можна внести лише

на поверхні і неможливо перемішати з ґрунтом. Елементи жив-

лення знаходяться у верхньому шарі (Р

за місяць мігрує на 1

см) і не можуть повноцінно використовуватися рослиною. Корене-

ва система має поверхневий характер розвитку (явище хемотро-

пізму). Верхній шар ґрунту, де містяться фосфор і калій, періодич-

но пересихає, і елементи живлення без води не засвоюються

рослиною, що веде до зниження врожайності і різкого зменшення

коефіцієнта використання фосфору і калію з добрив. Крім того,

озима пшениця дуже негативно реагує на осінню нестачу фосфо-

ру. Тому лише за осіннього внесення фосфору і калію можна

одержати добре розкущені рослини з розвинутою кореневою

системою. Такі рослини "програмують" вищий потенціал

урожайності і завжди більш ефективно використовують азот

з весняних підживлень. Так що фінансова вигода весняного

внесення фосфору і калію не має агрохімічного обгрунтуван-

ня, навіть якщо ці елементи вносяться у вигляді нітроамо-

фоски.

• Норми внесення добрив. У зоні Лісостепу на світло-сірих

опідзолених ґрунтах раніше рекомендувалось вносити по 50-60 кг/

га діючої речовини азоту, фосфору і калію. З впровадженням у

виробництво інтенсивних технологій норми внесення добрив знач-

но підвищились. Для повної реалізації можливостей високопродук-

тивних сортів озимої пшениці при вирощуванні за інтенсивною тех-

нологією рекомендується вносити 90-120 кг/га діючої речовини

кожного елементу.

При внесенні Р

90120

90 ]20

під оранку рослини повністю забез-

печені фосфором і калієм впродовж всієї вегетації, тому немає

потреби вносити мінеральні добрива в рядки під час сівби. Рядко-

ве внесення збільшує тривалість сівби і затрати на виробництво

зерна. Крім того, гранули добрив, які розміщуються поруч з висі-

яним насінням, розчиняючись, підвищують концентрацію ґрунто-

вого розчину і на 3-6% зменшують польову схожість.

Узагальнюючи дані науково-дослідних установ, зональних агро-

хімлабораторій та досвід вирощування за інтенсивною техноло-

гією, під озиму пшеницю у західних регіонах України, залежно від

ґрунтових умов і попередників, рекомендуємо такі орієнтовні нор-

ми внесення мінеральних добрив (табл. 1.18).

Ці норми необхідно уточнювати в кожному конкретному ви-

падку, враховуючи особливості агротехніки, метеорологічні умови

року і дані діагностики.

При внесенні під просапні культури, особливо під цукрові буря-

ки і картоплю, по 50 т/га гною і ^

0 |20

80 ]20

80 120

, рекомендовану

норму мінеральних добрив під озиму пшеницю доцільно зменши-

ти орієнтовно на третину, оскільки буде використовуватись після-

дія добрив, внесених під попередник. Встановлюючи норму фос-

форних і калійних добрив, важливо мати дані ґрунтової діагностики,

а для проведення підживлень азотом врахувати також результати

листкової діагностики.

У Степу на чорноземах найвищий приріст урожаю одержу-

ють від азотних добрив. Фосфорні і калійні у цій зоні менш ефек-

тивні. Проте в складі повного удобрення вони не менш цінні, ніж

в інших ґрунтово-кліматичних зонах, підвищуючи ефективність

азотних добрив та послаблюючи негативну дію азоту на зимо-

стійкість рослин.

Норми добрив на програмований урожай розраховують балан-

совим методом за логічними схемами (табл. 1.19) чи формулами.

Для формування 1 ц зерна необхідно 3,0-3,7 азоту, 0,9-1,3 фос-

фору, 1,8-2,7 калію.

Таблиця 1.18 - Орієнтовні норми мінеральних добрив для формування 50 ц/га зерна

озимої пшениці

Зона

Основні типи грунтів

Попередник

Зона

Основні типи грунтів

багаторічні

бобові

трави

зернові

бобові

однорічні

трави,

гречка, овес

просапні:

картопля,

кукурудза,

цукровий

буряк, ріпак

льон-

довгуиець

Зона

Основні типи грунтів

N Р К

N Р К N Р К

N Р К

Лісостеп

Чорноземи глибокі,

малогумуспі, чорноземи

опідзолсиі. Тсміго-сірі

опідзолені

40 50 50 70 60 60 120 90 90 90 70 70 - -

Лісостеп

Сірі та світло-сірі

опідзолсиі

60 60 60 80 60 60 140 100 100 110 80 80 120 90 90

Полісся

Дерново середпьо- і

слабопідзолисті

супіщані і суглинкові

60 60 60 80 60 60 140 100 100 110 80 80 120 90 90

Полісся

Дерново-карбонатні

60 50 50 80 60 60 140 100 120 110 80 100 - -

Псредкарпаття

Дерново середньо-

підзолисті поверхнево

оглеєні

60 60 60 80 60 60 140 100 100 100 80 80 100 80 80

Закарпатська

низовина

Дерново-опідзолспі

слабоглеюваті

60 60 60 80 60 60 140 90 90 100 80 80 - -

Таблиця 1.19 - Розрахунок норм добрив

для одержання 70 ц/га зерна озимої пшениці

Показник

Символ

Азот, N

Фосфор,

Калій,

Програмована врожайність, ц/га У 70 70

Винос елементів живлення для

формування 1 ц зерна, кг

3,5

1,1

2,4

Винос елементів живлення

програмованим урожаєм (У • в),

кг/га

245

168

Маса розрахункового шару

грунту, т/га

3000 3000

3000

Вміст елементів живлення у

грунті за результатами аналізів,

мг на 100 г

Вміст елементів живлення в

розрахунковому шарі грунту

(Г=0,01 -М-г), кг/га

240 270 300

Коефіцієнт використання

поживних речовин з грунту

Кг

0,30 0,10 0,15

Буде засвоєно урожаєм

елементів з грунту

(Г-Кг), кг/га

К 72 27

Не вистачає елементів живлення

для формування програмованого

(70 ц/га) врожаю (В - К), кг/га

д 173 50 123

10.

Коефіцієнт використання

поживних речовин з мінеральних

добрив

Км 0,80 0,40 0,70

11.

Потрібно внести поживних

речовин з мінеральними

добривами (д : Км), кг/га

216 125

176

Масу розрахункового шару ґрунту вираховуємо, виходячи з гли-

бини орного шару (25 см), площі 1 га (10000 м

) та об'ємної маси

метра кубічного ґрунту (1,2 т/м

Звідси: 10000 м

• 0,25 м • 1,2 т/м

= 3000 т/га. Знаючи, що в 100

г ґрунту міститься 8 мг азоту (г), заходимо його кількість (М) в

3000 т/га за формулою:

Г= 0,01 -М-г = 0,01 • 3000 • 8 = 240 кг/га азоту.

Коефіцієнт використання того чи іншого елементу з ґрунту (Кг)

показує ту його частину, яка надходить у рослину впродовж веге-

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур