Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

наступає період інтенсивного росту стебла (рослина збільшуєть-

ся у висоту на 2,5-5,0 см за добу), який продовжується і в фазі

бутонізації.

Фаза бутонізації. Приріст льону в висоту досягає 3-5 см за

добу. У цей період в стеблах формується волокно і генеративні

органи, що забезпечують урожай насіння. Інтенсивний ріст рос-

лин триває 12-20 днів. Загальна висота рослин досягає 50-60 см.

Достатнє забезпечення поживними речовинами і вологою, відсут-

ність бур'янів у цей період - основа формування високого врожаю

волокна і насіння.

Фаза цвітіння. Починається зацвітанням 10% рослин і три-

ває 5-10 днів. Ріст рослин льону у висоту сповільнюється (рос-

туть тільки суцвіття), а під кінець фази цвітіння повністю припиня-

ється. Закінчується формування волокна в стеблах.

Фаза достигання. Характеризується швидким здерев'янін-

ням стебла і формуванням та достиганням насіння. Розрізняють

зелену, ранню жовту, жовту і повну стиглість льону. Не можна

льон збирати у фазі зеленої стиглості, оскільки зменшується уро-

жайність, погіршується якість волокна, насіння має нижчу схожість.

У ранній жовтій і жовтій фазах льон достигає на волокно; у жовтій

і повній - на насіння. Вегетаційний період льону-довгунцю стано-

вить 75-90 днів. > .

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

• Вимоги до температури. Льон-довгунець до тепла малови-

могливий, культура помірного клімату, яка потребує помірно теплої,

навіть прохолодної погоди без різких коливань температури дня і ночі.

Вирощування льону в умовах жаркої погоди (понад 22°С) негативно

впливає на ріст стебла у висоту, погіршується якість волокна.

Насіння льону починає проростати при температурі 3-5°С, дру-

жні сходи з'являються при прогріванні ґрунту до 7-9°С. Молоді

сходи можуть витримувати приморозки до мінус 3,5^1

С. Опти-

мальна температура для росту і розвитку рослин становить: у пе-

ріод сходів 9-12°С, у фазі "ялинки" 14-16°С, у фазі цвітіння-фор-

мування насіння 16-18°С.

680

• Вимоги до вологи. Льон-довгунець дуже вимогливий до во-

логи. Можна вирощувати лише в зоні достатнього зволоження.

Під час проростання насіння поглинає воду в кількості, що рівна

його масі. Найбільше води потребує під час інтенсивного росту

стебла і цвітіння.

Нестача в ґрунті води під час бутонізації та цвітіння призводить

до відмирання верхньої частини стебел і навіть загибелі посівів.

Після цвітіння льон стає менш вимогливим до вологи. Навпа-

ки, часті дощі в цей період можуть спричинити розвиток грибко-

вих захворювань, вилягання і підгнивання рослин льону. При цьо-

му утруднюється механізоване збирання, втрачається частина

врожаю, погіршується його якість.

Разом з тим рослини не витримують і надмірного вмісту води

в ґрунті. Льон погано росте на перезволожених ґрунтах та на по-

лях з близьким заляганням ґрунтових вод.

Транспіраційний коефіцієнт льону-довгунця 400-430.

• Вимоги до світла. Льон відноситься до культур маловимог-

ливих до світла. Довгий день і відносно невелика інтенсивність

сонячного світла - обов'язкова умова для нормального росту і

розвитку рослин цієї культури.

Рання сівба і зменшення тривалості дня сповільнюють проце-

си розвитку рослин, завдяки чому стебла стають довшими. Най-

кращою для льону є хмарна погода, густі посіви, при яких вирос-

тають тонкі малорозгалужені стебла, що містять велику кількість

волокна високої якості. При інтенсивному сонячному освітленні

посилюється гілкування, що зменшує технічну довжину стебла.

• Вимоги до грунту. Льон-довгунець потребує структурного

родючого і окультуреного ґрунту з слабокислою реакцією (рН 5,9-

6,5). Найкраще росте на дерново-підзолистих суглинистих або

суглинисто-супіщаних ґрунтах. Льон також дає добрі врожаї на

удобрених дерново-підзолистих супіщаних і дерново-буроземних

ґрунтах.

Малопридатні для нього легкі піщані й супіщані ґрунти, оскіль-

ки вони бідні на поживні речовини і погано утримують вологу. На

піщаних ґрунтах льон страждає від посухи. Важкі глинисті ґрунти

681

повільно прогріваються навесні, після дощу утворюють кірку, яка

є перешкодою для виходу на поверхню ґрунту ніжних проростків

льону. Не рекомендується сіяти льон на кислих торфових ґрунтах.

На вапнякових ґрунтах формується грубе і крихке волокно.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

• Попередники. Кращими попередниками льону-довгунцю є

озимі зернові, що розміщуються після багаторічних трав, або

ярі зернові після удобрених просапних культур (картопля, ку-

курудза, цукровий буряк). Можна розміщувати льон також після

зернових бобових, просапних культур і багаторічних трав. В

умовах високої культури землеробства на родючіших ґрунтах ба-

гаторічні бобові трави як попередник льону поступаються іншим

попередникам. Вони збагачують ґрунт на рухомий азот, що може

спричиняти вилягання посівів, інтенсивніше відбувається гілкуван-

ня, формуються грубші стебла.

У сівозміні льон розміщують так, щоб на попереднє місце він

повертався не раніше як через 6-7 років. При частому вирощу-

ванні на одному полі настає "льоновтома" ґрунту, яка виникає

внаслідок нагромадження у ньому патогенних грибів, бактерій, ві-

русів, різних токсичних речовин, виснаження ґрунту, засмічення

специфічними бур'янами (підмаренник чіпкий, повитиця льонова,

пажитниця льонова та ін.), а рослини сильно пошкоджуються хво-

робами (фузаріоз, антракноз, поліспороз) та шкідниками.

• Обробіток ґрунту. Високоякісний обробіток ґрунту забезпе-

чує оптимальний водний, поживний і повітряний режими для рос-

лин. Він повинен максимально можливо очистити поле від бур'я-

нів, створити дрібногрудкувату структуру, ідеально вирівняти

поверхню ґрунту. Спосіб обробітку ґрунту залежить від типу ґрун-

ту, попередника, забур'яненості і вологості. Обробіток ґрунту по-

діляють на основний і передпосівний.

Основний обробіток залежить від попередника. Після бага-

торічних бобових трав поле орють плугом з передплужником на

глибину 20-22 см, а якщо орний шар має більшу товщину - на

25-27 см.

682

Після зернових попередників ґрунт під льон рекомендується

обробляти за типом поліпшеного зябу. Стерню лущать на глиби-

ну 6-8 см лущильниками ЛДГ-10 чи ЛДГ-15, або на глибину 10-

12 см дисковими лущильниками БДТ-3, БДТ-7 чи лемішними

лущильниками ППЛ-10-25. Зяблеву оранку проводять у ранні стро-

ки, з появою сходів бур'янів, на глибину орного шару - 20-

22 см...25-27 см.

Більшу ефективність в очищенні верхнього шару ґрунту від

бур'янів забезпечує напівпаровий спосіб. Суть його полягає у

проведенні оранки з одночасним боронуванням (у суху погоду -

коткуванням) відразу після збирання попередника - не пізніше 15

серпня. Для рівномірного розподілу і загортання дернини перед-

плужники встановлюють на 32-34 см попереду основних корпусів

плуга на глибину 8 -10 см. Глибина оранки не повинна перевищу-

вати глибини орного шару. Під час оранки важливо не вивернути

підзол (неродючий шар ґрунту) на поверхню ґрунту, тому що на-

віть незначна його кількість в орному шарі зменшує польову схо-

жість насіння, густоту стеблостою і сприяє захворюванню рослин

фузаріозом.

У міру проростання бур'янів ґрунт 2-3 рази культивують за до-

помогою КПС-4 з одночасним боронуванням. Першу культива-

цію проводять на глибину 10-12 см, другу - на 8-10 см, третю -

на 6-8 см. Насіння бур'янів проростає з верхнього шару ґрунту і

знищується наступною культивацією. На поверхню вигортається

нове насіння, яке теж проростає і знищується. Одночасно таким

обробітком виснажуються та знищуються вегетативні органи ко-

реневищних та коренепаросткових бур'янів. Останню культивацію

проводять за 2-3 тижні до настання морозів, щоб вигорнуте з ниж-

ніх шарів ґрунту насіння бур'янів встигло прорости і сходи були

знищені морозами.

При розміщенні льону після картоплі або коренеплодів поле

орють на зяб без попереднього лущення або обмежуються пове-

рхневим мілким обробітком ґрунту.

Передпосівний обробіток полягає у збереженні в ґрунті воло-

ги, створенні вирівняної поверхні поля, твердого ложа для насіння,

що забезпечує рівномірне загортання насіння на глибину 1,5-2,0 см.

Ранньовесняний обробіток починають з настанням фізичної стиг-

683

лості ґрунту. Використовують зчіпку важких або середніх борін і

боронують у 2-3 сліди, щоб добре розпушити верхній шар грунту.

Середьо- та важкосуглинисті й ущільнені ґрунти після раннього

боронування, або замість нього, обробляють культиватором із

стрільчастими лапами. При цьому глибина такого обробітку не

повинна перевищувати глибину останнього осіннього обробітку.

Через 5-7 днів після ранньовесняного обробітку, коли пророс-

туть бур'яни, проводять передпосівний обробіток ґрунту. Його про-

водять агрегатом з трьох рядів зубових борін: перший - важкі (БЗТС-

1,0), другий - середні (БЗСС-1,0), третій - легкі (ЗОР-0,7). На важких

вологих ґрунтах культивують вдруге, одночасно з боронуванням.

На легких, надмірно розпушених ґрунтах для забезпечення рів-

номірного загортання насіння поле перед сівбою коткують. Це під-

вищує польову схожість на 10%. Якість обробітку ґрунту має вели-

ке значення для одержання дружніх та вирівняних сходів (рис. 12.1).

Найкращу якість підготовки ґрунту до сівби забезпечує вико-

ристання комбінованих агрегатів РВК-3,6, ЛК-4, АПГ-6, Компак-

тор, Європак та ін. За один прохід вони культивують, знищують

бур'яни, вирівнюють, подрібнюють грудочки, ущільнюють ґрунт і

створюють оптимальні умови для проростання насіння. Жоден

агротехнічний захід не впливає на польову схожість насіння і вирі-

вняність стеблостою так, як передпосівний обробіток.

Рис. 12 1 Вплив обробітку Грунту на сходи льону 1 - шпуватий грунт з кіркою;

2 - грубогрудочкуватий, 3 - дрібної рудочкуватнй (от имальний)

684

• Удобрення. Льон-довгунець вимогливий до добрив, що пояс-

нюється відносно малими розмірами кореневої системи, низькою

її фізіологічною активністю, високим виносом елементів живлен-

ня урожаєм та коротким вегетаційним періодом.

На формування 10 ц льоноволокна з 1 га виноситься близько

80 кг азоту, 30 кг фосфору, 60 кг калію, 60 г бору, 65 г міді, 320-

340 г марганцю, 300-400 г цинку, 5-6 г кобальту та ін. елементів.

Переважну більшість поживних речовин рослини виносять за ко-

роткий період з початку росту до кінця цвітіння: азоту 70-84%,

фосфору 67-80% і калію понад 70%>.

Для льону рекомендуються помірні норми азотних добрив.

Надмірне азотне живлення може спричинити вилягання рослин,

призводить до ураження хворобами, затримує розвиток і дости-

гання, зменшує вихід волокна і погіршує його якість. Нестача азо-

ту проявляється в слабкому рості рослин, стебло стає тонким,

коротким, різко зменшується врожайність. Азот засвоюється впро-

довж всієї вегетації льону, але найвідчутніше впливає на врожай у

період від фази "ялинки" до бутонізації.

Найбільша кількість фосфору засвоюється рослинами у фа-

зах "ялинки" та бутонізації. Нестача фосфору у перші дні росту,

до утворення 5-6 пар листочків, є критичною для загального роз-

витку й особливо для утворення в стеблах елементарних воло-

кон. Достатній рівень фосфорного живлення прискорює дости-

гання рослин льону з одночасним підвищенням врожайності

волокна і насіння.

Нестача калію в перші три тижні росту і в період бутонізації та

цвітіння негативно впливає на врожай насіння та якість волокна.

Калій продовжує тривалість функціонування листкового апарату

рослин, збільшує кількість елементарних волокон у пучках та кі-

лькість волокнистих пучків у стеблі. Рослини стають стійкішими

до вилягання, волокно набуває міцності.

Органічні добрива вносять переважно під попередник - про-

сапні, зернові. Удобрення органікою льону-довгунцю призводить

до вилягання, невирівняності посівів, погіршення якості волокна.

Під льон використовують сухий пташиний послід, (0,6-0,8 т/га

під весняну культивацію), торфогнойові компости (до 20 т/га під

зяблевий обробіток). Значний приріст урожаю на супіщаних ґру-

685

нтах дає зелене добриво. Найкраще для цього підходить люпин,

який висівають у паровому полі і приорюють у фазі сизих бобів.

При заорюванні люпину ґрунт одержує таку кількість поживних

речовин, як при внесенні ЗО т/га гною. Значний ефект після зерно-

вих попередників забезпечує висівання на зелене добриво швид-

корослих капустяних культур. При сівбі гірчиці білої, редьки олійної

після жнив (до 10 серпня), в середині жовтня приорюють зелену

масу, урожайність якої становить 150-200 ц/га і більше.

Мінеральні добрива вносять безпосередньо під льон-довгу-

нець. Приріст урожаю волокна від повного мінерального добрива

становить від 3 до 8 ц/га. Ефективність добрив збільшується при

правильному співвідношенні окремих елементів живлення. Важ-

ливо дотримуватись оптимального співвідношення між основни-

ми елементами живлення так, щоб на одну частину діючої речо-

вини азоту припадало не менше двох-трьох частин фосфору та

трьох-чотирьох калію. На ґрунтах з недостатнім вмістом азоту

оптимальним співвідношенням ІЧ:Р:Кє 1:2:2. На родючіших ґру-

нтах частка азоту зменшується до 1:2:3 або навіть 1:2-3:3-4.

Норма внесення добрив залежить від родючості ґрунту, попе-

редника і програмованого рівня врожайності. На окультурених гру-

нтах з вмістом Р

понад 15 мг на 100 г ґрунту для одержання 8-

10 ц/га волокна рекомендується вносити Р

30 60

. При невеликому

вмісті фосфору (<15 мг на 100 г ґрунту) норму фосфорних добрив

збільшують до Р

|20

На ґрунтах з недостатнім вмістом калію (10-15 мг К

0 на 100

г ґрунту) норма калійних добрив становить К

140

. На добре за-

безпечених калієм ґрунтах норма добрив менша - К

60 90

Середня загальна норма мінеральних добрив становить

^м-4(Рм-9<^60-піг Д

ля

одержання високих урожаїв за інтен-

сивною технологією рекомендується вносити

^60^90-120^120-180'

Азотні добрива не рекомендується вносити при розміщенні льо-

ну після багаторічних бобових трав, або просапних культур, під

які вносились високі норми (40-50 т/га) органічних добрив.

Азотні добрива вносять під весняну культивацію. Фосфорні і

калійні добрива, для підвищення їх ефективності, необхідно вноси-

ти восени під зяблеву оранку. Під час оранки вони рівномірніше

686

розподіляються в ґрунті, що сприяє формуванню вирівнянішого

стеблостою. Частину фосфорних добрив (Р

) вносять в рядки

під час сівби.

Амофос із сприятливим для льону співвідношенням азоту і фос-

фору теж вносять восени. Азот в ньому міститься в амонійній

формі, тому не вимивається з ґрунтового поглинаючого комплек-

су. Внесення амофосу ефективніше за дією на врожай і якість про-

дукції, порівняно з дією еквівалентної кількості простих азотних і

фосфорних добрив. Найкращим варіантом удобрення льону є

внесення під зяблеву оранку амофосу (2 ц/га) у поєднанні з

калімагнезією (5 ц/га), а навесні під передпосівну культива-

цію 1 ц аміачної селітри, що дозволяє одержати необхідне

співвідношення елементів живлення N

5д

Іоа

140

Льон-довгунець добре використовує фосфор із суперфосфату, а

на кислих ґрунтах - із фосфоритного борошна.

Із калійних добрив (калійна сіль, хлористий калій) при осінньо-

му внесенні вимивається хлор, шкідливий для льону-довгунцю. Не

можна вносити каїніт, бо він містить багато хлору, який негативно

впливає на врожай і якість волокна.

Через наявність хлору ці види добрив не рекомендується вно-

сити навесні. Крім того, при весняному внесенні калійних і фосфо-

рних добрив під культивацію, гранули добрив будуть розміщені у

шарі ґрунту 0-12 см. Це обмежує можливість засвоєння елемен-

тів живлення кореневою системою льону, особливо враховуючи її

невеликі розміри. На легких за гранулометричним складом ґрун-

тах внесені навесні добрива можуть підвищувати концентрацію

ґрунтового розчину у верхньому шарі ґрунту, що в посушливі роки

різко зменшує продуктивність льону.

Цінним добривом для льону є калімагнезія (К

0 - 26-28%, М§0

- 8-10%), особливо на супіщаних і легкосуглинистих ґрунтах, які

мають низький вміст магнію.

Крім азоту, фосфору і калію рослинам льону у невеликій кілько-

сті потрібні мікроелементи: бор, марганець, молібден, цинк, мідь,

кобальт (табл. 12.2). Вони підвищують урожай волокна і насіння,

поліпшують якість продукції, зменшують захворюваність льону

фузаріозом, бактеріозом, іржею, посилюють стійкість рослин до

вилягання і впливу несприятливих погодних умов. Ефективність

687

Таблиця 12.2 - Чутливість льону на нестачу

мікроелементів*

Назва

Мікроелементи

культури

Си

2п

Мп

Ре

Мо

Льон

++ ++

+++

мікродобрив висока в роки з нормальним і підвищеним зволо-

женням і зменшується в посушливі роки.

Точки росту і молоді тканини потребують значну кількість бору,

оскільки він відповідає за диференціацію клітин і формування сті-

нок клітин. Нестача бору в рослинах льону викликає захворюван-

ня, яке проявляється у відмиранні верхньої точки росту стебел та

кінчиків кореня. Знижується стійкість рослин до хвороб. Квітки не

утворюються або з'являється пустоцвіт, осипається зав'язь. Під

впливом бору врожайність волокна зростає на 0,5-1,0 ц/га, насіння

- на 1,0-1,5 ц/га. Для обробки насіння використовують борну кис-

лоту (100-150 г/ц), для обприскування посівів - по 200-300 г/га.

Особливо ефективні борні добрива при вирощуванні льону на ро-

дючих вапнякових ґрунтах.

При вирощуванні льону на осушених низинних торфових ґрунтах

обов'язково вносять мідь у вигляді сульфату міді (100-200 г/ц), мі-

дного купоросу по 50-100 г/ц насіння, або для підживлення льону по

1-2 кг/га у вигляді 0,02%-0,05%-го розчину. Можна вносити його

перед сівбою по 20-25 кг/га. При нестачі міді в рослинах розклада-

ється хлорофіл, знижується інтенсивність дихання, стійкість проти

грибкових і бактеріальних захворювань.

Молібден дає особливо високу віддачу на кислих дерново-під-

золистих ґрунтах. Він входить до складу ферментів, бере участь

у фотосинтезі й білковому обміні, в диханні рослин. З молібдено-

вих добрив найбільш поширені молібденовокислий амоній і моліб-

дат амонію-натрію (36%), які застосовуються для обробки насін-

ня по 30-50 г/ц або для позакореневого підживлення по 200 г/га.

Льон дуже чутливий до цинку. Він впливає на азотний обмін у

клітинах рослин, бере участь у гормональному регулюванні роз-

витку рослин. При нестачі його затримується ріст рослин, знижу-

ється вміст хлорофілу в листках. Цинк підвищує стійкість льону

проти впливу несприятливих природних умов: похолодання, засухи

688

тощо. Внесення цинку в позакореневе підживлення сприяє збіль-

шенню врожаю насіння на 17%, довгого волокна - на 14%. З цин-

кових добрив використовують сірчанокислий цинк (22%), ним об-

робляють насіння (200-300 г/ц) або обприскують посіви.

Марганець відіграє важливу роль в обміні речовин і фотосин-

тезі. Насіння обробляють сірчанокислим марганцем (70%) з нор-

мою 300 г/ц.

Високу ефективність забезпечують комплексні водорозчинні

добрива на хелатній основі, що містять збалансоване співвідно-

шення макро- та мікроелементів. їх використовують для перед-

посівної обробки насіння (Тенсо Коктейль -

052

Са

2 57

Си

0 53

Ре

3 84

Мп

2 57

Мо

013

2п

033

- 100 г/т насіння) і для поза-

кореневого листкового підживлення (кристалон коричневий

§4

Си

0,0,

МП

0,04

РЄ

0,07

2П

0.025

0,02

МО

0,004

НОрМОЮ

внесення 3-5 кг/га; Вуксал тощо).

• Підготовка насіння, сорти льону-довгунцю. Для сівби ви-

користовують очищене, відсортоване насіня льону з чистотою 98-

99%> та схожістю 90-95%. Воно повинно бути знезаражене від хво-

роб, чистим від бур'янів та інших домішок, однорідним за розміром

і добре виповненим, коричневого кольору, блискучим, гладеньким,

незатхлим і незгірклим.

Для підвищення схожості та енергії проростання проводять по-

вітряно-тепловий обігрів насіння впродовж 4-5 днів на сонці. Його

насипають тонким шаром 5-10 см на току, або на брезенті і кілька

разів на день перелопачують. Протруєне насіння повітряно-

тепловому обігріванню не піддають.

Протруюють насіння протруйниками вітавакс 200 (1,5-2 кг/т), ві-

тавакс 200 ФФ (1,5-2,0 кг/т) (табл. 12.3). Для підвищення стійкості

рослин льону до хвороб (бактеріоз, поліспороз) доцільно до протруй-

ника додати мікроелементи (див. Удобрення). Часто для захисту

сходів від льонової блохи насіння обробляють також інсектицидами.

Для вчасного збирання і покращення умов вилежування трести

(серпень) перевагу слід віддавати ранньо- та середньостиглим сор-

там льону. Ранньостиглі сорти мають вегетаційний період триваліс-

тю 65-75 днів, середньостиглі - 76—85 днів, пізньостиглі - 86-105

днів. В Україні зареєстровано наступні сорти льону (табл. 12.4).

689

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур