Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

ЗНАЧЕННЯ

Тритикале - новий ботанічний рід у родині тонконогових, ство-

рений селекціонерами схрещуванням пшениці й жита. Зерно круп-

не з високим вмістом білка і незамінних амінокислот (лізин, трип-

тофан). Має високу потенціальну врожайність, невимогливе до умов

вирощування.

Назва культури походить від з'єднання початку назви пшениці

(ТгШсшгі) і закінчення латинської назви жита (Зесаіе).

Вміст білка на 1-2% вищий ніж у пшениці, і на 3-4% - ніж у

жита. Вміст клейковини як у пшениці і більше (25-38%), але через

геном жита якість її (еластичність, розтяжність) нижча. Зерно

тритикале за протеїновою поживністю перевищує зерно пшениці

на 9,5%, а ячменю і кукурудзи - майже на 40%.

Зерно використовується для випікання хліба, у кондитерській,

пивоварній та спиртово-горілчаній промисловості. Це високоякісний

компонент у виробництві комбікормів.

Вважається, що зерно тритикале не забезпечує високої якості

хлібних виробів через низьку якість клейковини. Проте білий хліб

майже такий самий, як і пшеничний із високоякісного борошна,

має приємний смак та аромат. Розроблені технології заводської

випічки сортів хліба із суміші тритикале і пшениці. Нові сорти за-

безпечують високу якість хліба.

Кормові сорти тритикале висівають для одержання зеленого кор-

му, силосу, сіна. Солома використовується на корм тваринам, як під-

стилка для худоби, придисковується в якості органічного добрива.

191

ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ

Тривалий час тритикале було лише цікавим біологічним об'єк-

том і не мало прямого практичного використання в сільськогоспо-

дарському виробництві. Основна причина цього - недостатня його

продуктивність. Селекція нової культури розпочалась зовсім не-

давно, перші сорти ярих та озимих тритикале з'явилися ЗО років

тому. В 1975 році у кількох областях України був районований сорт

Амфідиплоїд 1 кормового призначення (на зелену масу). Це стало

початком визнання тритикале як нової самостійної культури у на-

шій країні. У 1977 р. був районований перший зерновий сорт Амфі-

диплоїд 206. Зараз створені нові сорти, які відзначаються вищою

якістю зерна (табл. 2.1).

Тритикале можна вирощувати в тих регіонах, що й озиму пшени-

цю і жито. Сорти тритикале мають високу агроекологічну пластич-

ність до різних ґрунтово-кліматичних умов, за зимостійкістю перева-

жають сорти озимої пшениці. Характерна властивість тритикале -

висока стійкість проти захворювань та пошкодження шкідниками.

Тому це перспективна культура для екологічно чистих технологій.

Вирощують тритикале в Україні переважно в Поліссі і Лісостепу. Уро-

жайність зерна 50-60 ц/га і вище, зеленої маси - 400-500 ц/га.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

• Вимоги до температури. Насіння починає проростати за тем-

ператури ґрунту 1-3°С. За морозостійкістю тритикале займає про-

міжне місце між озимою пшеницею та житом, переносить знижен-

ня температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус

18-20°С. Навіть кращі зимостійкі форми тритикале за критичними

температурами вимерзання поступаються сортам озимого жита на

2-3°С. За зимостійкістю воно більш близьке до озимої пшениці.

Рослини більш стійкі проти льодової кірки, відлиг, навесні швид-

ше і краще, ніж пшениця, відростають.

• Вимоги до вологи. Тритикале має добре розвинену кореневу

систему, тому посухостійкість його значно вища, ніж озимої пше-

ниці. Тритикале забезпечує кращі сходи за недостатніх запасів

вологи під час сівби. Проте потреба тритикале у воді вища ніж

192

жита. Коефіцієнт транспірації також вищий порівняно з житом. Але

тривалі опади можуть викликати вилягання. Дощова погода під

час колосіння та цвітіння сприяє ураженню септоріозом. Погано

переносить посуху у період інтенсивного росту вегетативної маси

- у фазі виходу в трубку та під час формування і наливання зерна.

• Вимоги до грунту. Тритикале за своїми вимогами до ґрунтів

займає проміжне положення між пшеницею і житом. Найвища уро-

жайність його на ґрунтах із середнім і вищим бонітуванням. Три-

тикале вимогливіше до ґрунту, ніж жито і менш вимогливе порів-

няно з пшеницею. На піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах

росте добре. Потенціальна врожайність на родючих грунтах вища

за жито і менша, ніж у пшениці.

Сприятлива реакція ґрунтового розчину для тритикале ней-

тральна або слабокисла (рН 5,5-7,0).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

• Попередники. Тритикале, як і жито, потребує попередників, що

рано звільняють поле і дають можливість якісно підготовити ґрунт

для своєчасної сівби. Важливо, щоб попередники не сприяли розвит-

ку прикореневих хвороб. Тритикале менш вимогливе до попередників,

ніж озима пшениця. У районах достатнього зволоження західного

Лісостепу його кращими попередниками є багаторічні бобові

трави, однорічні трави, зернобобові культури, картопля, ріпак.

До гірших попередників належать зернові культури та кукурудза

на силос. Тритикале після гірших попередників за врожайністю пере-

вищує озиму пшеницю і частково поступається озимому житу.

У Поліссі тритикале розміщують після багаторічних та одно-

річних трав, люпину, картоплі, гороху, льону-довгунцю.

• Підготовка грунту. Підготовка ґрунту для вирощування три-

тикале майже не відрізняється від підготовки його під інші озимі

зернові культури. Проводять оранку, плоскорізний і поверхневий

обробітки. Тритикале потребує значно менше вологи для пророс-

тання насіння, ніж озима пшениця. Тому агрономам варто пам'я-

тати про цю цінну біологічну властивість при вирішенні питання,

що сіяти в роки з недостатнім зволоженням ґрунту у вересні.

193

Передпосівна підготовка ґрунту під тритикале подібна до ін-

ших озимих зернових культур. До висівання тритикале ґрунт утри-

мують у чистому від бур'янів стані. Перед сівбою культивують

на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням важ-

кими боронами. Замість передпосівної культивації за допомогою

КПС-4 ґрунт бажано обробляти комбінованими знаряддями типу

Європак, Компактор та ін. Тритикале дуже вимогливе до якості

ущільненого насіннєвого ложа.

• Підготовка насіння, сорти. Для сівби використовують висо-

коякісне насіння зі схожістю не менше 87%. Воно має бути добре

виповненим, ваговитим. Маса 1000 насінин не нижча 40-45 г.

Зернові сорти тритикале не уражаються твердою сажкою і прак-

тично стійкі проти летючої. Проти інших хвороб (септоріоз проро-

стків, фузаріоз, снігова пліснява) насіння завчасно протруюють од-

ним з препаратів, рекомендованих для озимої пшениці, що

захищають від цих хвороб.

В Україні зареєстровані такі сорти тритикале (табл. 2.1).

• Система удобрення. Удобрюють цю культуру переважно

мінеральними добривами, а органічні застосовують під поперед-

ник. Мінеральні добрива значно підвищують урожайність та якість

зерна. Під їхнім впливом збільшується вміст у зерні всіх аміноки-

слот, у тому числі незамінимих, що є важливим у зростанні харчо-

вої цінності зерна тритикале і продуктів його переробки. На ро-

дючих ґрунтах і після кращих попередників під тритикале

рекомендують вносити повне мінеральне добриво - 1Ч

60 до

а після гірших попередників та на менш родючих ґрунтах - 1Ч

до

120

. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробі-

ток ґрунту, азотні для підживлення на ІІ-Ш; IV і VIII етапах орга-

ногенезу.

СІВБА

м Спосіб сівби. Сіють переважно звичайним рядковим спосо-

бом з міжряддями 15 см. Вузькорядний спосіб сівби має перевагу

в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку і на площі. Нові

сівалки Містраль, СПУ-6Д формують міжряддя на 12 см.

194

Таблиця 2.1 - Сорти тритикале

Назва сорту

Рік

реєстрації

Зона

вирощування

Група

стиглості

Напрямок

використання

озиме тритикале

АДМ 11

2000

Л сс зерн

АДМ 4

1994 СЛП

сс зерн

АДМ 5

1993

сс зерн

АДМ 8

1998

сс зерн

АДП2

1996

ЛП

сс зерн

Амфідитшоїд 15 1999 Л сс зерн

Амфідигоюїд 42

1996

СЛ

сс зерн

Амфідиплоід 52

2000

ЛП

сс зерн

Амфідиплоід 256 2001 СЛП

сс зерн

Зеніт одеський

1995

СЛП

ср зерн

Київське раннє

1998

рс зерн

Краснодарське 1991

ср зерн

зернокормове

Ладне

2002

ЛП

сс

зерн

Поліський 7

2002

Л сс зерн

Регіон

2003

ЛП

сс зерн

Сувенір

2002

Л сс зерн

яре тритикале

Аіст Харківський

1995

ЛП

сс

зерн

Арсенал

2002

сс зерн

Вікторія

2003

сс

зерн

Жайворонок

2002

рс зерн ,

харківський

Кру піль сь кий

2001

сс зерн

Хлібодар харківський

2003

ЛП

сс зерн

• Глибина сівби. Насіння цієї культури крупніше за розміром,

ніж в озимої пшениці та жита. Тому оптимальна глибина сівби три-

тикале глибша, ніж у інших зернових культур першої групи

(табл.2.2).

На важких ґрунтах його загортають на 1-2 см мілкіше, на лег-

ких і при підсиханні посівного шару - на 1-2 см глибше. На пло-

щах з низькою культурою землеробства глибину сівби тритикале

збільшують до 4-6 см.

• Норма висіву. Норма висіву насіння після кращих поперед-

ників і в умовах достатнього зволоження становить 3,5^4,5 млн/

га, а після гірших попередників - 5,0-5,5 млн/га. На Поліссі опти-

мальна норма висіву становить 5,0 млн/га схожих насінин.

195

Таблиця 2.2 - Оптимальна глибина сівби

для зернових культур, що вирощуються

за інтенсивною технологією

Культура

Оптимальна глибина сівби

за сприятливих умов, см

Озима пшениця

2-4

Озиме жито

2-3

Тритикале

3-4

Озимий ячмінь

2-4

Ярий ячмінь

2-4

Яра пшениця

2-4

Овес

3-4

На родючих, удобрених і чистих від бурянів ґрунтах рекомен-

довані норми висіву зменшують на 10%, а на бідних, з поганими

фізичними властивостями, а також при запізненні з сівбою норму

висіву збільшують на 10-15%.

Необхідно зазначити, що технології вирощування цієї зовсім юної

культури серед зернових постійно удосконалюються. З виведенням

сортів, що характеризуються добрими хлібопекарськими якостя-

ми зерна, прогнозується розширення посівних площ у Європі.

• Строк сівби. Більшість районованих сортів тритикале реко-

мендується висівати у середині оптимальних строків сівби озимої

пшениці. При надто ранніх строках сівби у рослин утворюється

надмірно розвинута вегетативна маса, що призводить у зимовий

період до ураження сніговою пліснявою та випрівання.

Найкращі умови для розвитку тритикале складаються, якщо

від сівби до припинення осінньої вегетації сума ефективних серед-

ньодобових температур (вище +5°С) становить приблизно 500°С,

а тривалість осіннього періоду 50-60 днів.

У зоні Полісся кращим строком сівби є друга декада вересня,

у зоні Лісостепу - період з 5 по 25 вересня. В умовах Лісостепу

Західної України оптимальні строки сівби припадають на 10-25

вересня, а допустимі - до 5 жовтня. Пізніше сіють при вирощу-

ванні тритикале за інтенсивними технологіями.

196

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ

Зразу після сівби, в умовах нестачі вологи, проводять котку-

вання для покращення умов проростання і підвищення польової

схожості. Для захисту від бур'янів, хвороб, шкідників, запобігання

вилягання застосовують агротехнічні і хімічні методи.

• Боротьба з бур'янами. Для боротьби з бур'янами придатні ті

ж гербіциди, що й на посівах пшениці та жита. Остаточне рішення

про внесення того чи іншого препарату потрібно приймати на під-

ставі переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.

• Захист від хвороб. Використовують препарати для протру-

єння насіння і обприскування вегетуючих рослин згідно "Переліку

пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

• Боротьба зі шкідниками. Для знищення шкідників використо-

вуються переважно ті ж препарати, що й на посівах пшениці, з вра-

хуванням переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.

• Захист від вилягання. Використовують хлормекватхлорид

або терпал С у фазі виходу в трубку (код (31-37).

• Збирання врожаю. Особливості збирання тритикале подібні

до жита. Зерно щільно сидить у колоскових лусках і при достиган-

ні не осипається. Щоб не пошкодити крупне зерно тритикале під

час обмолоту, оберти барабана зменшують до 600 в хвилину, збі-

льшують зазор між барабаном і підбарабанням. Зерно тритикале

важче вимолочується, ніж зерно пшениці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Біологічні особливості тритикале, порівняння їх з озимою пше-

ницею.

2. Технологія вирощування тритикале.

3. Особливості сівби тритикале.

4. Глибина сівби тритикале.

5. Догляд за посівами.

197

3. ЯРИЙ

ЯЧМІНЬ

Ногйеит заііуит Ле$$еп

підвид сіізііспит

ЗНАЧЕННЯ

Ярий ячмінь - цінна продовольча, кормова і технічна куль-

тура. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю

ВИГОТОВЛЯЮТЬ перлову і ячмінну крупи. Кілька років тому вчені

виявили в білку ячменю такі речовини, як тригліцерид і токотрие-

нол, здатні значно знижувати рівень холестерину в крові. Ячмінне

борошно добавляють (10-15%) при випіканні житнього і пшенич-

ного хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмін-

ного борошна малооб 'ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із

зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду.

Найбільше ячмінь використовують на зернофуражні цілі. В 1 кг

зерна міститься 1,2 кормові одиниці і 100 г перетравного протеїну.

Зерно ячменю - високопоживний дієтичний корм з високим вмістом

енергії для більшості тварин. Широко використовується для відгодів-

лі свиней. Сало при цьому отримують щільне, зернистої будови, при-

ємне на смак. До складу комбікормів включають 30-50% подрібне-

ного ячменю, при беконній відгодівлі свиней - 60-70% ячменю у складі

комбікорму. Зерно ячменю містить багато білку (9-12%), вуглеводів

(70-75%). Вміст пентазонів 7-11 %, сахарози -1,7-2%, клітковини -

3,8-5,5%, жиру -1,6-2,0%, золи - 2-3%. Є також ферменти, вітаміни

(групи В, В, Е, каротин). Протеїн ячменю помірної розчинності і задо-

вільного амінокислотного складу (в 1 кг зерна міститься 5,5 г лізину,

1,7 г триптофану, 2 г метіоніну, 1,9 г цистину). Кормові властивості

ячменю значно кращі, ніж пшениці. Якщо для нормальної годівлі тва-

рин у білку ячменю не вистачає 20% лізину, то в білку пшениці - 43%.

198

ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ

Ячмінь належить до числа найдавніших рослин земної кулі. Роз-

копки показують, що він поряд з пшеницею був відомий ще в ка-

м'яному віці. Початком окультурення ячменю вважається X і на-

віть XV тисячоліття до нашої ери. Найдавніші знахідки ячменю

виявлено на території Туреччини, Іраку, Ірану. З доісторичних ча-

сів його вирощували в Греції, Італії, Китаї. В Європу ячмінь поши-

рився з Малої Азії у IV—III тисячоліттях до н.е. У той же період, а

можливо і раніше, ячмінь почали вирощувати на території сучас-

ної України. У країнах Америки ячмінь молода культура, яку за-

везли переселенці з Європи у ХУІ-ХУІІІ століттях.

У світовому рослинництві ячмінь посідає важливе місце. Посів-

на площа його у 1993-1995 рр. становила 71,6 млн. га, або 10,4%

від посівних площ, зайнятих зерновими культурами. Валовий збір

у ці роки сягав 158 млн. т, а середня світова врожайність у 1995

році була невисокою - 21,4 ц/га. Дані за 1997 рік подані у табл. 3.1.

У 2004 році було зібрано 153 млн. т зерна.

Найвищі врожаї зерна збирають у Бельгії (68,1 ц/га), Данії

(54 ц/га), Франції (59,9 ц/га), Німеччині (58,9 ц/га), Англії

(57,6 ц/га), тоді як в Казахстані одержують тільки 8,2 ц/га, Ро-

сії - 16,6 ц/га.

Найбільше вирощують ячменю в Україні (42% від площі зер-

нових), Білорусі (48,5%), Німеччині (33%), Росії (29%), Казахстані

(29%), Туреччині (25%), Канаді (22%). За посівними площами яч-

меню перевагу має Росія - 16 млн.га. Багато сіють у Казахстані

- 6 млн.га, Україні - 5 млн.га, Іспанії- 3,6 млн.га, Туреччині - 3,4

млн.га (дані за 1994 р.)

Частка країн у світовому виробництві зерна ячменю наступна:

Росія - 15%, Україна - 8,2%, Канада - 7,9%, Німеччина - 7%,

США - 5,2%, Франція - 5,1% (дані за 1993-1995 рр.). У 1997 р. в

Росії зібрали 21 млн.т, у Франції - 10 млн.т, Канаді і Німеччині -

13 млн. т, Іспанії - 9 млн.т, Англії - 8 млн.т, Україні - 7,4 млн.т.

(табл. 3.1).

За даними ФАО, 42-4В% щорічних валових зборів ячменю ви-

користовується на промислову переробку (в т. ч. на комбікорм),

6-8% - на виробництво пива, 15% - на харчові і 16% безпосеред-

ньо на кормові цілі.

199

Таблиця 3.1 - Посівні площі, урожайність, виробництво

зерна ячменю у світі та окремих країнах, 1997 р.

Країна

Площа

посіву, млн.га

Урожайність,

ц/га

Виробництво

зерна, млн.т.

У світі, всього

64,7

23,9

155,0

Україна

3,70 19,9

7,41

Австралія

3,50

•і 18,6

6,40

Білорусія

0,89 26,7

2,36

Бельгія

0,06 68,1 0,43

Болгарія

0,29

" 27,8

0,81

Велика Британія

1,36

57,6 7,83

Данія

0,72 54,0 3,89

Індія

0,76 18,9

1,44

Ірландія

0,19

57,3

1,09

Іспанія

3,71

23,2 8,59

Італія

0,36 33,1

1,18

Казахстан 3,18

8,2

2,58

Канада 4,70

28,8 13,50

Китай

1,60

25,0 4,00

Марокко

2,00 6,6

1,30

Нідерланди

0,04 64,2 0,27

Німеччина 2,27

58,9

13,4

Польща

1,24

31,1

3,87

Росія

12,50

16,6

20,80

Румунія 0,62

30,5

1,89

Сирія

1,57

6,3

0,98

США

2,60

31,4

8,15

Туреччина

3,70

22,2 8,20

Угорщина

0,37 35,9

1,33

Фінляндія

0,59

34,0 2,00

Франція

1,69

59,9 10,10

Швеція

0,48

43,7 2,09

200

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур