Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

Таблиця 3.4 - Сорти ярого ячменю

Назва сорту

Рік

реєстрації

Зона

Група

стиглості

Напрямок

використання

Адажіо

2003

ЛП сс

пв

Адаїгт

1998

сс

зерн

Амулет

1999

сс

пв

Аскольд

2001 ЛП сс

пв

Асторія

2002

ЛП сс

зерн

Бадьорий

1999

ЛП сс

пв

Баркс

2003

ЛП

ср

пв

Вакула

2003

СЛП сс

пв

Галактик

2001

СЛП сс пв

Галатея

1998

СЛП ср зерн

Гама

2000

л сс

зерн

Гамбринус

1996

сс

пв

Гетьман

2001 ЛП сс пв

Гонар

1995

ЛП сс пв

Гостинець

1995

п сп зерн

Дану та

2003

слп

сс

пв

Дерибас

1995

СЛП сс цін

Джерело

1999

л сс пв

Дніпровський 257

1996

л сс

зерн

Докучаєвський 15

2003

ЛП

сс

пв

Донецький 15

2002

с ср цін

Донецький 14

2000

сс цін

Едем

1997

ЛП

сс пв

Екзотик

1997

с ср

пв

Ефект

2002

сп

зерн

Звершення

1997

ЛП

сс пв

Зоряний

2000

ЛП сс пв

Інарі 2001 п

сс пв

Карат

1998

сс зерн

Корона

2000

Л ср пв

Лотос

2000

ЛП

сс зерн

Маресі

2000

сс

пв

Миронівський 86

1995

Л ср пв

Миронівський 92

1996

СЛ

сс пв

Невада

2001

ЛП

ср

пв

Надія

1998

сс пв

Неофіт

1999

ЛП

сс

зерн

211

Закінчення табл. 3.4

Назва сорту

Рік

реєстрації

Зона

Група

стиглості

Напрямок

використання

Носівський 21

2002

ср

пв

Оболонь

2001 пл

сп

пв

Одеський 151

1994

сс

цін

Паллідум 107

1993

СЛП

сс

цін

Пасадена

2003

ЛП сс

пв

Пеяс

2001

СЛП

сс

пв

Південний

2001 СЛ ср

пв

Подільський 14

1990

сп

пв

Подолян

1995

сп

пв

Прерія

1992

с сс

цін

Престиж

1995

с сс

цін

Прима Білорусії 1991 ЛП сс

пв

Рось

1993

СЛП

ср

пв

Скарлет

2001

СЛП

сс

пв

Скіф

2003

сс

пв

Сталкер

1997

с ср

зерн

Стяг

1997

сс

пв

Султан

2002

СЛП

сс

пв

Табора

2001

СЛП

сс

пв

Терен

1998

ЛП

сс

зерн

Толар 2001

ЛП

сс

пв

Тюрінгія

2000

сс

пв

Фенікс

2000

с сс

зерн

Форум

2000

СЛП

сс

пв

Харківський 112

1996

л сс

пв

Цезар

1998

ЛП

сс

пв

Целінкла 2001

СЛП

сс

пв

Чудовий

2002

л сс

пв

рослин, потрібно забезпечити правильне співвідношення пожив-

них елементів - азоту, фосфору та калію.

Внесення фосфору збільшує кущистість рослин, запобігає ви-

ляганню, прискорює достигання, підвищує якість зерна. Норма

внесення фосфору коливається в межах від 40 до 100 кг/г д.р.

212

Внесення калію сприяє формуванню більш виповненого зерна,

збільшує стійкість рослин до ураження хворобами, підвищується

стійкість соломини до вилягання, ячмінь краще витримує посуху.

Норма внесення калію коливається від 60 до 120 кг/га д.р.

Повну норму фосфорних і калійних добрив у зоні Степу, Лісосте-

пу, Полісся вносять під основний обробіток ґрунту.

Азотні добрива у зоні Степу пропонується вносити одноразово.

Переваги роздрібненого внесення азоту у цій зоні не виявлено. У

роки з тривалою посухою, особливо в першій половині вегетації, під-

живлення азотом не приводить до збільшення врожаю зерна ячме-

ню. Азот, що внесений восени, не вимивається на важких зв'язних

ґрунтах зони Степу і ефективно використовується рослинами у вес-

няно-літній період вегетації. Азотні добрива у зоні Лісостепу і

Полісся розпочинають застосовувати під передпосівну культива-

цію, а пізніше вносять у підживлення на різних фазах росту рослин.

При удобренні ячменю необхідно дотримуватися

таких правил:

1). На родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) для оде-

ржання 40-50 ц/га зерна ячменю після добрих попередників необ-

хідно вносити ї^

45 60

2). На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі і т.д.)

норму добрив збільшують до К

60 90

3). При вирощуванні ячменю після гірших чи малоудобрених

попередників норму добрив підвищують на 25-30%.

4). Норма добрив для сортів ячменю, схильних до вилягання,

не повинна перевищувати N Р К . Високопродуктивні, чутливі

на добрива і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні

врожаї з підвищенням доз добрив до К

- Н

|20

5). Після добре удобрених органічними і мінеральними добри-

вами просапних культур під ярий ячмінь добрива можна не вносити.

6). На меліорованих торфових землях калію вносять 80-100

кг/га, фосфору 30-50 кг/га д.р. і 15-20 кг/га мідного купоросу. Азот

в невеликій кількості (1^

15 20

) вносять тільки на сильно міне-

ралізованих торфовищах.

7). При вирощуванні пивоварного ячменю, а також при підсіві

багаторічних бобових трав, дозу азотних добрив зменшують на

213

25-30%. Вона не повинна перевищувати після удобрених просап-

них культур ІЧ

, а після інших попередників - М

8). Дози добрив і строки внесення азоту визначають залежно

від родючості ґрунту, попередника, гідротермічних умов року, рів-

ня удобрення та біологічних особливостей сортів.

У зоні Полісся і Лісостепу значно вищий вплив на урожай та

якість продукції, порівняно з фосфором і калієм, має азот. Тому

допущені помилки при внесені азотних добрив завжди бувають

більш істотними. Так, на високих агрофонах, що має місце при

розміщенні ярого ячменю після добре удобрених просапних, висо-

кі дози азоту, внесені до сівби, викликають інтенсивне кущення,

збільшують його тривалість, що спричиняє вилягання рослин, не-

рівномірне визрівання, підвищує ламкість стебел і колосся.

При недостатньому азотному живленні, навпаки, зменшується

інтенсивність кущіння, посилюється редукція потенціально про-

дуктивних пагонів, колосків, знижується фертильність квіток, фор-

мується щупле зерно. Все це призводить до зменшення врожайності.

Норма внесення азоту на високому агрофоні має бути в межах

45-60 кг/га д.р. Після малоцінних попередників та на ґрунтах з відно-

сно низькою родючістю зростає до 60-80 кг/га д.р. При цьому на

відміну від озимих культур, 50% загальної норми азоту необхідно обо-

в'язково внести до сівби. Найкраще розкинути добрива незадовго до

передпосівного обробітку і загорнути їх у верхньому шарі, оскільки

азот швидко вимивається у глиб ґрунту. Решту азоту необхідно вно-

сити на IV етапі органогенезу для підвищення озерненості колоса.

Вирощування ячменю на кормові і пивоварні цілі вимагає різно-

го підходу до удобрення азотом.

Кормовий ячмінь при вирощуванні за інтенсивною технологією

удобрюють так, щоб досягти максимуму врожайності і вмісту про-

теїну. В умовах достатнього зволоження, крім передпосівного вне-

сення (N30^0), можна посіви ще два рази підживити. Перше піджив-

лення (і\Г

) у фазі кущіння забезпечує приріст протеїну і збільшує

кількість зерен у колосі. Друге підживлення (ІМ ) у фазі колосіння

сприяє приросту лізину і росту маси 1000 зерен. Загальну дозу азо-

ту можна збільшити понад 90 кг/га д.р. і довести її до >>[

|00190

. Такі

високі норми можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо за-

безпечується значний приріст зерна, що окупить вартість добрив і

214

принесе прибуток. При таких суперінтенсивних технологіях пови-

нно бути повне агрохімічне і матеріальне забезпечення, тому що

найменше відхилення від технології зведе нанівець всі затрати.

• Визначення норм мінеральних добрив на програмований

врожай. Норми добрив на програмований врожай розраховують

за формулами або логічними схемами (табл. 3.5).

Рівень програмованої врожайності ярого ячменю становить 70

ц/га. Для визначення виносу поживних речовин урожаєм з ґрунту,

необхідно знати вміст їх в продукції. Для цього користуються да-

ними аналізу рослин, або даними з довідників. На засвоєння пожи-

вних речовин впливає дуже багато чинників.

Одна і та ж норма добрив часто забезпечує різні за величиною

і якістю врожаї. Це зумовлює неоднакові затрати рослинами, на-

віть одного сорту, поживних речовин на формування одиниці маси

врожаю. Із збільшенням урожайності, винос елементів живлення

на формування одиниці врожаю зростає.

Масу розрахункового шару ґрунту вираховуємо, виходячи з

глибини орного шару (25 см), площі 1 га (10000 м

) та об'ємної

маси метра кубічного ґрунту (1,2 т/м

Звідси М = 10000 м

• 0,25 м • 1,2 т/м

= 3000 т/га. Знаючи, що

в 100 г ґрунту міститься 8 мг азоту (г), знаходимо його кількість у

3000 т/га (М) за формулою:

Г = 0,01 • М • г = 0,01 • 3000 • 8 = 240 кг/га азоту.

Аналогічним чином розраховуємо вміст у ґрунті інших еле-

ментів. Для спрощення розрахунку використовуємо те, що 1 мг

поживної речовини в 100 г ґрунту відповідає 30 кг його на 1 га Цей

показник змінюється залежно від товщини одного шару та об'єм-

ної маси.

Коефіцієнт використання того чи іншого елементу з ґрунту;

(Кг) показує ту його частину, яка надходить у рослину впродовж

вегетації, відносно загальних запасів рухомої форми елементу в

орному (розрахунковому, 0,25 м) шарі ґрунту:

Кг =

в,

де а - кількість елементу, винесеного врожаєм з неудобреного

ґрунту, кг/га;

в - вміст рухомої форми елементу живлення в орному шарі, кг/га.

215

Таблиця 3.5 - Розрахунок норм добрив

для одержання 70 ц/га зерна ярого ячменю

Показник

Символ

Азот, N

Фосфор,

Калій,

1. Програмована врожайність, ц/га У

70 70

2. Винос елементів живлення для

формування і ц зерна, кг

2,5

1,0

2,0

3. Винос елементів живлення про-

грамованим урожаєм (У*в), кг/га

175

70 140

4. Маса розрахункового шару

грунту, т/га

3000

3000 3000

5. Вміст елементів живлення у

грунті за результатами аналізів, мг

на 100 г

г 8 9

6. Вміст елементів живлення в

розрахунковому шарі грунту

(Г = 0,01 -Мт), кг/га

240

270 300

7. Коефіцієнт використання

поживних речовин з грунту

Кг

0,30

0,10 0,10

8. Буде засвоєно урожаєм елементів

з грунту (Г • Кг), кг/га

72 27

ЗО

9. Не вистачає елементів живлення

для формування програмованого

(70 ц/га) врожаю (В - К), кг/га

103

43 110

10. Коефіцієнт використання пожив-

них речовин з мінеральних добрив

Км

0,70

0,40 0,70

11. Потрібно внести поживних

речовин з мінеральними добривами

(д : Км), кг/га

147

107 157

Коефіцієнт використання рухомих форм поживних речовин з

ґрунту залежить від культури, значно змінюється під виливом та-

ких чинників як родючість ґрунту, його кислотність, погодні умо-

ви, вид технології тощо. Це ускладнює їх застосування для визна-

чення програмованих норм добрив. Існує закономірність, що чим

вищий вміст елемента живлення в ґрунті, тим нижчий коефіцієнт

його засвоєння рослинами.

Умовнісіь коефіцієнтів пояснюється також тим, що врахову-

ється вмісг елементів живлення тільки в орному шарі ґрунту. Ро-

216

слини ж використовують поживні речовини з глибших горизонтів.

Глибина проникнення залежить від типу кореневої системи і може

досягати 1 м і глибше.

Таким чином, за схемою розрахунку, викладеною в табл. 5, для

одержання 70 ц/га зерна ярого ячменю необхідно внести добрива

в нормі N Р К

]57

. Ця схема розрахунку може бути викладена у

вигляді такої формули:

_ У-в-0,01-М-г-Кг _ 70-2,5-0,01-3000-8-0,3 _

1ЛП

Дазоту=

Км ~ 0,70

Аналогічно розраховуються норми внесення калію і фосфору.

Відсутність коштів на придбання мінеральних добрив і вироб-

ництво органіки не дозволяє одержувати високі врожаї ярих зер-

нових культур. Недотримання чергування культур у сівозмінах,

розміщення зернових після зернових, що стало поширеним яви-

щем в останні роки, призводить не тільки до різкого зниження

продуктивності посівів, а й знижує природну родючість ґрунтів

внаслідок втрати гумусу. Тому в господарствах, що залишились

практично без тваринництва, та при великому насиченні зернових

у структурі посівних площ потрібно шукати альтернативні види

добрив. Ними для ярого ячменю можуть стати післяжнивні посі-

ви, удобрення соломою та гичкою цукрових буряків.

• Зелене добриво. Вирощування післяжнивних культур на зелене

добриво особливо перспективне у зоні достатнього зволоження. Вони

згладжують несприятливий вплив поганого попередника і дають

фітосанітарний ефект. Кращі сидерати - бобові, які можуть бути

проміжними культурами після збирання однорічних трав, ранніх куль-

тур (озимий ячмінь, ріпак) та на площах озимих зернових, що зібра-

ні в липні. Для цього використовують горох, пелюшку, вику, боби,

люпин. Вони забезпечують урожайність зеленої маси вище 100 ц/га

і збагачують азотом ґрунт, оскільки, маючи здатність до нагрома-

дження цього елемента, не витрачають його на формування зерна.

Ще більший урожай зеленої маси дають швидкоростучі капус-

тяні культури - редька олійна, гірчиця, перко, суріпиця, ріпак. На

одному гектарі можна мати понад 200 ц/га зеленої маси, її при-

орювання поповнює ґрунт органікою, забезпечує фітосанітарну

очистку ґрунту і підвищує врожайність. З допомогою проміжних

217

культур на сидеральне добриво можна стерньові попередни-

ки піднести із категорії найгірших до категорії задовільних

та добрих при відносно невеликих затратах.

Крім того, у випадку потреби зелену масу проміжних посівів

можна використати на корм худобі, а ту частину рослин, що за-

лишилася після скошування чи випасання, заробляють як сидерат.

• Удобрення соломою. Розширення площ під зерновими куль-

турами призвело до збільшення виробництва соломи. Раніше вона

майже повністю використовувалася як корм. Скорочення поголі-

в'я худоби, перехід до технологій інтенсивної відгодівлі, в раціонах

якої немає соломи, або вона становить незначний відсоток, дає

можливість широко використовувати солому для інших цілей. Зок-

рема, одним із вагомих шляхів повернення органіки в ґрунт може

стати удобрення соломою.

Солома є енергетичним матеріалом для культурного ґрун-

тотворення і повинна бути зароблена в ґрунт. Це дає мож-

ливість замкнути малий біологічний кругообіг речовин, який був

розімкнений при систематичному відчуженні більшої частини біо-

логічної продукції рослин.

Внесення соломи збільшує вміст гумусу, покращує структуру

ґрунту, знижує схильність до ерозії, стимулює процес азотфіксації.

Вона є джерелом живлення для вільноживучих в ґрунті мікроорга-

нізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б

обмежена. Покращується також водний і повітряний режими та

вбирна здатність ґрунту.

Удобрення соломою не є простим агрозаходом. В умовах не-

стачі вологи та низької температури приорана солома може спри-

чинити зниження врожайності наступної культури.

У більшості випадків удобрення соломою проводиться з гру-

бими технологічними порушеннями. Зокрема, солому подрібню-

ють і залишають її на довго на поверхні ґрунту. Придисковують

через тиждень або й пізніше. За цей час швидко втрачаються

запаси вологи з ґрунту, пересихає солома. В таких умовах по-

чаток розкладу соломи настане лише після рясних дощів.

Великою помилкою є нехтування таким агрозаходом, як вне-

сення азоту для інтенсифікації розкладання органічних решток. Без

внесення азоту є багато застережень щодо удобрення соло-

218

мою, зрештою важко це назвати власне удобренням, оскіль-

ки збіднюється ґрунт на легкодоступний азот.

Для того, щоб солома стала дійсно цінним органічним до-

бривом, а не наповнювачем, який мішає обробітку ґрунту,

вона має якнайшвидше розкладатися.

Результативність удобрення соломою залежить від якості ком-

байнового збирання, подрібнення соломи, розкидання по полю і

заробки в ґрунт. Збирати потрібно тільки комбайнами з подрібню-

вачами соломи. Необхідно дотримуватись таких вимог:

- висота зрізу при збиранні не вище 20 см;

- 75% різаної соломи повинно бути менше 10 см, а довжиною

понад 15 см не більше 5%;

- солома повинна рівномірно розстелятись по полю, не утво-

рюючи валків;

- солому заробляють у ґрунт з допомогою дискової борони

(БДТ-7) на глибину 0-12 см у вологий ґрунт зразу ж після зби-

рання, не допускаючи висихання ґрунту. Достатня вологість за-

безпечує ефективну роботу мікроорганізмів і швидке розкладання

соломи;

- аміачну селітру вносять з розрахунку 1Ч

на 1 т соломи,

орієнтовно 1 ц селітри на 1 га перед заробкою соломи дисковою

бороною, без цього агрозаходу приорювання соломи не є удоб-

ренням;

- обов'язковим є проведення зяблевої оранки.

Якщо немає можливості солому подрібнити через відсутність

комбайнів з подрібнювачами, то залишення соломи на полі можна

регулювати висотою зрізу під час збирання. При прямому ком-

байнуванні висота стерні може становити 30 і навіть 40 см. Тобто,

майже половина соломи все-таки залишається в полі, причому рі-

вномірно розподілена. Після збирання стерню обробляють важ-

кими дисковими боронами, попередньо вносять на кожні 10 см

висоти стерні по 8-10 кг д.р. азоту на 1 га. Не можна використати

солому у вигляді добрива, якщо збирати зерновими комбайнами з

копнувачами, або розстеляти солому не подрібненою, її тоді немо-

жливо рівномірно загорнути в ґрунт.

Солома має високий вміст вуглецю, тому удобрення соломою

стимулює діяльність мікроорганізмів. Це веде до тимчасової фік-

сації азоту з ґрунту. Приорювання соломи без азотних добрив

219

призводить до різкого зменшення мінерального азоту в ґрун-

ті та зниження врожаю наступних культур.

Особливе значення має відношення вуглецю до азоту (С:ТЧ), яке

різне у рослинних рештках. Мінералізація буде повноцінною, якщо

відношення С:М = 20:1. У соломистих рослинних рештках воно ста-

новить С:И = 50-100:1. При такому співвідношенні мінераліза-

ція (розкладання) соломи може тривати до двох років. Тому,

щоб звузити співвідношення С:ІЧ, покращити умови мінералізації,

необхідно забезпечити потрібний баланс азоту і вуглецю.

Внесення соломи в кількості 35-40 ц/га з компенсацією не-

стачі азоту (з розрахунку N па 1 т соломи) за своєю дією на

підвищення родючості ґрунту та врожайності сільськогос-

подарських культур рівноцінно внесенню 18-20 т/га гною.

Для розкладу органічної речовини (соломи) потрібні мікроорга-

нізми, які мають білкову природу. При їх розмноженні для побудови

тіла мікроорганізмів з ґрунту забирається азот. Щоб не допустити

збіднення ґрунту на легкодоступний азот, а, навпаки, сприяти актив-

ному формуванню біомаси мікроорганізмів (бактерії, грибки тощо),

необхідно внести азотні добрива. Змінералізована солома, збагаче-

на мікроелементами, буде мати ефективний вплив на урожайність

культури, що вирощуватиметься в наступному році. Азот не втра-

чається з ґрунту, оскільки є біологічно зв'язаним.

Мікроорганізми здійснюють також асоціативну азотфіксацію,

зв'язуючи вільний азот повітря. Тобто, азот спочатку забира-

ється з ґрунту і мінеральних добрив, щоб пізніше поверну-

тись у вигляді біологічного азоту, одержаного двома шляха-

ми - розкладом соломи і асоціативною азотфіксацією.

Необхідно враховувати також фітосанітарний ефект. Активіза-

ція діяльності ґрунтових мікроорганізмів, пришвидшуючи розпад

соломи, забезпечує загибель заразної основи хвороб і резервацій

шкідників.

Для життєдіяльності мікроорганізмів потрібний у достатній кі-

лькості також фосфор, його вносять з розрахунку Р

на кожну тон-

ну соломи, особливо це важливо на ґрунтах з недостатнім вміс-

том доступного фосфору. Тому найбільш доцільно в цей час

внести фосфорні і калійні добрива, оскільки вони теж пози-

тивно впливають на процес мінералізації органічної маси. За

високих температур фосфор і калій швидше входитимуть до

220

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур