Курсовая работа - Оценка эффективности системы управления организацией ВАТ Донбассэнерго

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУК УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСІТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра «Менеджмент у виробничій сфері»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент організацій»

на тему: «Оцінка ефективності системи управління організацією»

(на прикладі ВАТ «Донбасенерго)

Виконала

Студентка гр. МО(МВ)-09м-1

Перевірила

Донецьк -2009р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ

СТРУКТУРИ…………………………………………………………………5

1.1. Поняття та сутність ефективності управлінської діяльності………....5

1.2. Ефективність, як показник результативності діяльності

підприємства…………………………………………………………………9

1.3. Оптимізація організаційної структури, як фактор підвищення

ефективності управлінської діяльності……………………………………12

2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

ВАТ «ДОНБАСЕНЕРГО»………………………………………………….22

2.1. Загальна характеристика підприємства і аналіз основних техніко-

економічних показників ВАТ «Донбасенерго»…………………………..22

2.2. Аналіз організаційної структури…………………………………....28

2.3. Аналіз ефективності організаційної структури підприємства……...32

3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ…………………….....42

3.1. Напрямки оптимізації організаційної структури в сучасних умовах

господарювання…………………………………………………………….42

3.2. Оцінка ефекту від впровадження розроблених

рекомендацій……………..............................................................................45

3.3. Подальший розвиток та підвищення ефективності системи

управління ВАТ «Донбасенерго»……………………………………...50

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….57

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….....59

ДОДАТКИ………………………………………………………………62

ВСТУП

У взаємостосунках людей усередині організації існує ієрархія – принцип

структурної організації складних багаторівневих систем, що полягає у

впорядкуванні взаємодій між рівнями в порядку від вищого до нижнього.

Кожний з двох або більш рівнів виступає як керівник по відношенню до

всіх нижче розташованих і як підлеглий по відношенню до вище

розташованих. В ієрархічно побудованій системі кожний рівень

спеціалізується на виконанні певного кола функцій, причому на більш

високих рівнях ієрархії переважно здійснюються функції узгодження,

інтеграції. Ієрархія в організації систем необхідна у зв'язку з тим, що

управління в них пов'язано з отриманням, переробкою і використовуванням

великих масивів інформації. На нижніх рівнях використовується конкретна,

охоплююча лише окремі сторони функціонування системи, інформація, а на

більш високі рівні поступає узагальнена інформація, що характеризує умови

існування всієї системи, і ухвалюються рішення, що відносяться до системи в

цілому.

Організаційні структури підприємств, що орієнтуються на інновації –

нове слово в організації управління українських фірм. Тому розгляди

організаційних структур в цьому аспекті украй важливі для успішної

організації інноваційних підприємств.

Таким чином, метою даної роботи є розробка рекомендацій по

підвищенню ефективності системи управління організацією.

Завдання курсової роботи:

- проаналізувати літературні джерела, які містять інформацію про

організаційні структури, її моделювання та підвищення ефективності

управління підприємством;

- зробити аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства;

проаналізувати стан існуючих проблем на підприємстві;

- розробити рекомендації щодо підвищення ефективності системи

менеджменту на підприємстві.

Організаційну структуру можна вибирати і зрозуміти тільки при

широкому, комплексному підході до змін підприємства і його

навколишнього середовища. Як показує досвід, процес внесення корективів в

організаційну структуру управління підприємством, орієнтованим на

інновації повинен передбачати:

- систематичний аналіз функціонування організації і її середовища з

метою виявлення проблемних зон;

- розробку генерального плану вдосконалення організаційної структури,

інжиніринг, реінжинирінг;

- гарантію того, що програма нововведень містить максимально прості і

конкретні пропозиції по зміні;

- послідовну реалізацію планованих змін. Введення незначних змін має

великі шанси на успіх, ніж зміни крупного характеру;

Аналіз організаційних структур – одне з ключових понять теорії

організації, тісно пов'язане з метою, функціями, процесом управління,

роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї

системи протікає весь управлінський процес, в якому беруть участь

менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Система

організаційних структур управління організації побудована для того, щоб всі

протікаючі в ній процеси здійснювалися своєчасно і якісно. Звідси і увага,

яку приділяють їй керівники підприємств і фахівці, з метою безперервного

вдосконалення, розвитку як системи в цілому, так і її окремих складових.

Очевидно, що вивчення і вдосконалення системи управління, в рамках

окремої організації сприяє найшвидшому досягненню поставленої мети і

задач.

Об'єктом дослідження обрана енергетична галузь України. Методичною

основою роботи є спеціальна методична література з економіки та

менеджменту, дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку

ВАТ «Донбасенерго».

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ

1.1. Поняття та сутність ефективності управлінської діяльності

Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і

планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої

структури, чи проектів планових заходів, що розробляються, і проводяться з

метою вибору найраціональнішого варіанту структури або способу її

вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна оцінюватися

на стадії проектування, при аналізі структур управління діючих організацій

для планування і здійснення заходів щодо вдосконалення управління.

Комплексний набір критеріїв ефективності системи управління

формується з урахуванням двох напрямів оцінки її функціонування:

- по ступеню відповідності результатів, що досягаються, встановленій меті

виробничо-господарської організації;

- по ступеню відповідності процесу функціонування системи об’єктивним

вимогам до його змісту організації і результатів.

В методології організаційного механізму особливе місце займають

методи оцінки і аналізу ефективності управлінської системи. Під

ефективністю управління слід розуміти створення сприятливих умов для

досягнення колективом підприємства високих результатів в обумовлені

терміни з якнайменшими витратами.

В дореформеній централізованій системі управління категорія

ефективності управління не відділялася від показників ефективності

виробництва. Останні приводилися до витрат на управління (заробітній

платні або управлінським витратам) і таким чином зв'язувалися з

результатами праці управлінських працівників.

Проблемами підвищення ефективності управління підприємствами

займалися наступні вчені: В.В. Бузирева, А.В. Бусигіна, М.В. Володькіна, Д.М.

Гвішиані, В.Г. Герасимчук, А.Ю. Денисова, С.А. Жданова, В.І. Кноррінг, В.М.

Колпакова, В.С. Кулібанова, В.С. Пономаренко, А.Г. Поршнєва, О.М. Тищенко,

Л.С. Шевченко[15].

Науковими дослідженнями також займались закордонні вчені: І. Ансофф,

О. Вільямсон, П. Друкер, М. Мескон[10], А. Файоль, Р. Холл, Дж. К. Лафта[9].

Існуючі наукові розробки дозволили виявити низку невирішених питань в

дослідженні проблеми підвищення ефективності управління підприємствами в

аспекті проблеми самоорганізації та системної взаємодії. За сучасних умов

самоорганізації незалежних агентів управління, як лише адміністрування, є

непродуктивним і неможливим. Ринкова економіка потребує іншої інформації та

методів її оцінки, адекватних новим підходам до управління підприємствами. У

зв

язку з цим виникає потреба пошуку обґрунтованих шляхів і методів

підвищення ефективності управління підприємствами з урахуванням

нестабільності ринкових відносин.

Дана проблема вже тривалий час знаходиться в центрі уваги багатьох

теоретиків і практиків виробництва. В умовах планової централізованої

економіки дослідженням проблеми ефективності управління виробництвом

та її оцінки плідно займалися такі вчені як О.І.Амоша, Н.І.Калінін,

І.І.Лукінов, Г.Х.Попов, Ф.М.Русінов, А.Ф.Сільченков, А.В.Тихомирова,

М.Г.Чумаченко та ін[11]. Вона була предметом дослідження і для багатьох

зарубіжних науковців: Ч.Бернарда, П.Драккера, М.Ітлі, С.Малфорда,

Г.Саймона та ін. За умов формування ринкових відносин дана проблема

розробляється багатьма вітчизняними вченими, про що свідчать роботи О.М.

Алимова, С.І.Бандура, П.П.Борщевського, Б.М.Данилишина,

С.І.Дорогунцова, С.Ф.Покропивного, О.П.Сологуб, Н.В.Тарасової,

А.М.Федорищевої, В.І.Чижової, В.С.Яцкова та ін. В їх працях знайшли своє

відображення окремі аспекти проблеми оцінки ефективності управління.

Разом з тим, в її межах існує чимало невивчених і суперечливих питань, на

що вказують й самі дослідники[29].

Принципове значення для оцінки ефективності системи управління має

вибір бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який

приймається за нормативний. Один з підходів диференціювання зводиться до

порівняння з показниками, які характеризують ефективність організаційної

структури еталонного варіанту систем управління. Еталонний варіант може

бути розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і

засобів проектування систем управління. Характеристики такого варіанту

приймаються як нормативні. Можуть застосовуватися також порівняння з

показниками ефективності і характеристиками системи управління, вибраної

як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності

організаційної структури.

Часто замість методів використовується експертна оцінка організаційно-

технічного рівня аналізованою і проектованою системою, а також окремих її

підсистем і схвалюваних проектних і планових рішень, або комплексна

оцінка системи управління, заснована на використовуванні кількісно-

якісного підходу, що дозволяє оцінювати ефективність управління по значній

сукупності чинників.

Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату

управління і його організаційної структури, можуть бути розбиті на наступні

три взаємопов’язані групи.

1. Група показників, що характеризують ефективність системи

управління, що виражаються через кінцеві результати діяльності організації, і

витрати на управління. При оцінках ефективності на основі показників, що

характеризують кінцеві результати діяльності організації, як ефект,

обумовлений функціонуванням або розвитком системи управління, може

розглядатися обсяг, прибуток, собівартість, обсяг капітальних вкладень,

якість продукції, терміни упровадження нової техніки і т.п.

2. Група показників, що характеризують зміст і організацію процесу

управління у тому числі результати і витрати управлінської праці. Як витрати

на управління враховуються поточні витрати на зміст апарату управління,

експлуатацію технічних засобів, зміст будівель і приміщень, підготовку і

перепідготовку кадрів управління.

При оцінці ефективності процесу управління використовуються

показники, які можуть оцінюватись як кількісно, так і якісно. Ці показники

набувають нормативного характеру і можуть використовуватися як критерій

ефективності обмежень, коли організаційна структура змінюється у напрямку

поліпшення одного або групи показників ефективності без зміни

(погіршення) інших. До нормативних характеристик апарату управління

можуть бути віднесений наступні: продуктивність, економічність,

адаптивність, гнучкість, оперативність, надійність.

(a) Продуктивність апарату управління може визначатися, як

кількість проведеної організацією кінцевої продукції або об'єми

відпрацьованої в процесі управління інформації.

(b) Під економічністю апарату управління розуміються відносні

витрати на його функціонування. Для оцінки економічності можуть

використовуватися такі показники, як питома вага витрат на зміст апарату

управління, питома вага управлінських працівників в чисельності

промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниці об'єму

окремих видів робіт.

ефективно виконувати задані функції в певному діапазоні умов, що

змінюються. Чим відносно ширше цей діапазон, тим більше адаптивною

вважається система.

(d) Гнучкість характеризує властивість органів апарату управління

змінювати в узгодженості з виникаючими задачами свої ролі в процесі

ухвалення рішень і налагоджувати нові зв'язки, не порушуючи властивій

даній структурі впорядкованості відносин.

(e) Оперативність ухвалення управлінських рішень характеризує

сучасність виявлення управлінських проблем і таку швидкість їх рішення,

яка забезпечує максимальне досягнення поставленої мети при збереженні

стійкості налагоджених виробничих і забезпечуючих процесів.

(f) Надійність апарату управління в цілому характеризується його

безвідмовним функціонуванням. Якщо рахувати якість визначення мети і

постановку проблем достатнім тобто, здатністю забезпечувати виконання

завдань в рамках встановлених термінів і виділених ресурсів. Для оцінки

старанності апарату управління і його підсистем може використовуватися

рівень виконання планових завдань і дотримання затверджених нормативів,

відсутність відхилень при виконанні вказівок.

Група показників, що характеризують раціональність організаційної

структури і її технічно-організаційний рівень. До структур відноситься

ланковість системи управління, рівень централізації функцій управління,

прийняті норми керованості, збалансованість розподілу прав і

відповідальності.

Важливими вимогами, є здатність адекватного віддзеркалення

динамічності керованих процесів, збалансованість і несуперечність

показників. При оцінці ефективності окремих заходів щодо вдосконалення

системи управління допускається використовування основних вимог до їх

вибору – максимальна відповідність кожного показника цільової орієнтації

заходу, що проводиться, і повнота віддзеркалення ефекту, що

досягається[12].

1.2. Ефективність, як показник результативності діяльності

підприємства

Ринкові умови зажадали розробку відповідних показників і критеріїв

оцінки ефективності управління. Має місце необхідність введення декількох

критеріїв базових показників, на підставі яких здійснюється оцінка

результативності, була потрібна оцінка ефективності по рівнях управління і

функціональних підсистемах.

Ефективність управління відображає результативність забезпечення

соціально-економічного розвитку підприємства. В зв'язку з цим ефективність

управління виявляється в досягнутих показниках результативності всієї

діяльності підприємства.

Ефективність, як показник результативності, припускає вимір витрат за

результатом. Як останнє розглядається прибуток, як кінцевий результат

діяльності, а як витрати - основні виробничі фундації і оборотні кошти.

Проте результат, як економічне поняття, ширше за таке тлумачення.

Результат має багатоманітні прояви.

Так, Д. Скотт Синк розглядає 7 різних результатів: дієвість,

економічність, якість, прибутковість, продуктивність, якість трудового

життя, упровадження новацій.

При цьому під дієвістю (Д) розуміється ступінь досягнення системою

поставленої перед нею мети, ступінь завершення «потрібної роботи».

Для оцінки дієвості використовуються три критерії:

a) якість - чи є продукція, властивості якої відповідають певним

вимогам;

b) кількість - чи є потрібна для споживачів продукція в об'ємах,

обумовлених договорами про поставки;

c) своєчасність - чи виконуються договірні терміни поставки

продукції.

Економічність (Е) відображає ступінь використовування ресурсів. Цей

показник є вимірником результативності організаційної системи відносно

витрат.

Якість (Я) пов'язана з поняттям якісних ознак, які відображають

конкретні властивості, що закладаються в продукт при його створінні.

Прибутковість (П) є співвідношенням між валовим доходом і сумарними

витратами. Цей показник можна виміряти по-різному.

Прибутковість відображається в наступних показниках:

a) чистий прибуток, віднесений до об'єму продажів: