Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини

Подождите немного. Документ загружается.

Волошин Лука – брат Івана, значковий товариш Мир-

городського полку (з 1757).

Волошин Микита – значковий товариш Гадяцького

полку (1736) у 1-й Зіньківській сотні, мешканець

зіньківський.

Волошин Степан – значковий товариш Гадяцького

полку (1738), мешкав у с. Павлівці.

Волошин Федір – можливо, син Волошина Антіна, який

в 1738–1739 рр. був наказним сотником голтв’янським

і мав при д. Свинарні на р. Омельнику хутір. Службу

розпочав з 1760 р. при сотенному правлінні, полко-

вий канцелярист (? – 1777), абшитований значковий

товариш (1777.02. – 1779 – ?), проживав у Голтві.

Волошин Яким Васильович (1700–1761) – син козака

ветовського, значковий товариш Переяславського

полку (? – 1749 – 1761). Мав двір житловий у с. Вє-

тово Березанської сотні (1750). Д.: Параска Іванівна

N (1712 – 1763 – ?).

Волховський Андрій Павлович (? – 1743 – 1779 – ?) –

значковий товариш Полтавського полку (1763),

прапорщик, поручик (1765), священик (1779). Меш-

канець полтавський.

Волховський Микола – значковий товариш (1748),

мешканець воронізький. Абшитований значковий

товариш (? – 1765), військовий товариш (з 1765.06.)

Волховський Михайло (1752 – 1788 – ?) – службу роз-

почав з 1764 р. полковим канцеляристом, військо-

вий канцелярист (з 1766), військовий товариш,

полковий сотник (з 1769). Бунчуковий товариш.

Спочатку мав 37 підданих в Ніжинському повіті, а

пізніше 127 у с. Синяках. Колезький асесор (1784),

директор Ніжинського банку. Д.: Гафія Аврамівна

Полянська, донька секунд-майора.

Волховський Парфен – значковий товариш.

Волчанський Ничипір – полковий канцелярист

(1762), старший полковий канцелярист (1774), вій-

ськовий товариш Лубенського полку (з 1774).

Волянський Петро – абшитований значковий товариш

Прилуцького полку (1779). Д.: Євдокія N Поковська.

Вольватьєв Степан Васильович (1737 – ?) – абшитова-

ний військовий товариш Лубенського полку (? –

1787 – 1790 – ?). Мав 17 підданих у 1 місті і 1 хуторі

в Роменському повіті. Внесений до ІІ частини родо-

відної книги Чернігівського намісництва Д.: Марія

NN, донька шляхтича.

Вольватьєв Яків – бунчуковий товариш Ніжинського

полку (1781).

Вольховський Григорій – військовий товариш (1783),

секретар Конотопського повітового суду. Мав у

с. Поповці 49 підданих. Д.: Марія Мойсеївна Ост-

рожська, донька вихрещеного єврея.

Вольховський Микола – значковий товариш Ніжин-

ського полку (1748), мешканець воронізький.

Ворлій Антін – син старшинський, «в числі значкових

товаришів службу відправляє» Полтавського полку

(1750).

Воробйовський Василь (? – 1781 – ран. 1787) – вій-

ськовий товариш (? – 1768 – 1781 – ?). Його донька

Пелагея заміжня (1783) за сотенним отаманом Па-

влом Корнієвським.

Воровський Георгій – значковий товариш Стародуб-

ського полку (1749). У нього дозорця балканський

Скоробагатий захопив заставний двір з грунтом і

городом.

Ворожбит Іван Андрійович (1749 – ?) – абшитований

військовий товариш Ніжинського полку (1788),

мешканець коропський. Д.: Настасія NN, донька

шляхтича. Мали доньок Ірину і Євфимію.

Ворожбит Федір – покозачений шляхтич гербу «Сле-

поврон», значний військовий товариш, мав сина

Юрія (1728).

Ворона Кирило – козак Кропивненської сотні Переяс-

лавського полку. 1769 р. його майно заарештував і

захопив полковий суддя Дараган. Абшитований

значковий товариш (з 1774).

Воронянський Олексій – значковий товариш Полтав-

ського полку, рекомендувався в армійський обер-

офіцерський чин.

Воротиляк Павло (бл. 1735 – 1790 – ?) – службу розпо-

чав з 15 квітня 1751 р. полковим канцеляристом,

писар сотенний 1-ї Сенчанської сотні (з 5 грудня

1758), писар при комісарі роменському (з 13 лютого

1768), возний (з 15 жовтня 1772), військовий товариш

Лубенського полку (1779), мав 9 хат підданих (1782).

Абшитований військовий товариш (1790). Внесений

до І (1788), ІІ (1790) частини родовідної книги дво-

рян Чернігівського намісництва. Мав 46 підданих в

Лохвицькому повіті. Д.: NNN (? – ран. 1790).

Воротиляк Петро (? – 1761) – шляхтич, з рядових ко-

заків, за служби вітчима його колишнього писаря

полкового Федора Васильєва значковий товариш

Лубенського полку (1715 – 1751 – ?). У 1735–1737 р.

при купівлі волів, у 1736 р. був в Шльонську з во-

лами, у 1738 р. – у кримському поході. Осавул по-

лковий наказний (1738). Хорунжий полковий

лубенський (1-й; 1751 – 1752.2.06. – ?). У с. Євлаші

Роменської сотні мав підданних посполитих дворіу

1 малогрунтових могучих, 2 малогрунтових не мо-

гучих, 6 тяглих та 5 піших убогих (1745), у Ромнах

житловий двір і шинок, 3 наймані житлові двори,

шинок та убогих підданих 12 дворів на 15 хат у с. Єв-

лаші (1747).

Воротиляк Тимофій Петрович (бл. 1737 – ?) – службу

розпочав з 1757 р., значковий товариш Лубенського

полку (1761), проживав у Ромнах (1762).

Воротиляк Федір – значковий товариш Лубенського

полку (? – 1769 – 1790 – ?), у другій армії (1769). Мав

13 спадкових підданих в Роменському повіті. Пле-

мінник прем’єр-майора (1790) Степана Воротиляка.

Д.: Гафія N Бобровська, донька значкового товариша.

Воскобійник Гаврило – військовий товариш Ніжин-

ського полку. Батько сотника Матвія, який у 1681 р.

від гетьмана Самойловича отримав універсал з до-

зволом побудувати млин на р. Шостці. Нащадки

мешкали в Погарському повіті.

Воскобойник Кузьма – у 1677 р. разом з матір’ю про-

дав луку за Коломаком Леську Андрієнку. Значний

товариш Полтавського полку (? – 1694 – 1700 – ?).

Воскобойник Леонтій – значковий товариш Ніжин-

ського полку.

Воскобойник Матвій Гаврилович – син військового

товариша, значковий товариш Ніжинського полку.

Воскобойник Михайло Васильович – козак 2-ї полко-

вої сотні, значковий товариш Стародубського полку

(? – 1767 – 1767 – ?).

Воскобойник Терентій – значковий товариш Ніжин-

ського полку (1732 – 1751 – ?).

Восковлович Іван – запорожець, значковий товариш

Переяславського полку (1748 – 1751 – ?).

Восколович Леонтій – запорожець, значковий това-

риш Переяславського полку (1748 – 1752 – ?), меш-

канець кропивненський. Мав шинок у Кропивній,

разом з Іваном Восколовичем володіли двором у

с. Богодухівці.

Вронський Василь Федорович – віійськовий товариш

Стародубського полку. В нього син Іван – сотенний

хорунжий.

Вронський Федір Іванович – син шляхтича і вдови Гав-

рила Левшина, уроженої Олени Манькевич. В родо-

вому володінні згідно королівського привілею 1636 р.

знаходилася д. Юхнов Новгород-Сіверського повіту.

Військовий товариш Стародубського полку.

Врублевський Іван – значковий товариш Миргород-

ського полку (1713), осавул полковий миргород-

ський. «За превеликою болезнью отставлен» (1723),

значнейший військовий товариш (1723). Мав воло-

діння у с. Петрівцях і Мальцях.

Врублевський-Сергієнко Василь Сергійович (? – 1675

– 1738 – ран. 1740) – козак с. Кириївки, був у похо-

дах з 1695 р., військовий товариш (? – 1717 – 1733 –

?). У 1708 р. отримав універсал Мазепи. Міщанин

сосницький (1716). У 1717 р. жителька сосницька

Олена Спиридонова дружина продала хутір (який з

1706 р. був у них з братом в посесії), поблизу їхнього

хутора. 1717 р. ГВК розлядала скаргу від мешканців

Сосницької сотні на утиски від нього і його брата

Данила. 28 січня 1723 р. брати були взяті під геть-

манську протекцію, їх двір в Сосниці звільнений від

постоїв і вони отримали звання бунчукових това-

ришів. У березні 1733 р. разом з братом Данилом

продав млин на греблі сосницькій, винокурню,

амбар, хату вдові Івана Ломиковського Тетяні Апос-

тол. 4 квітня 1733 р. разом з братом ув’язнений МК

по звинуваченню в знищенні портрету імператора

Павла І. Значковий товариш у Чернігівському

полку (1738), мав підсусідків в Сосниці. Д.: NNN (? –

1700 – 1743 – ?). У 1743 р. продала придбаний у

1717 р. хутір Филимону Шафонському. Мала жит-

ловий двір у Сосниці.

Врублевський-Сергієнко Данило Сергійович (? –

1700 – 1739 – ?) – міщанин сосницький (1716), у

травні 1716 р. разом з братом Василем зруйнували

греблю та захопили озеро і коней у сосницького

священика Прокопа Омеляновича. Військовий то-

вариш (? – 1717 – 1719 – ?), бунчуковий товариш у

Чернігівському полку (1723–1733), значковий това-

риш (1738 – 1739 – ?). Разом з братом звинувачу-

вався мешканцями сотні в захопленні грунтів,

сіножатей, млинів та іншого майна. У 1739 р. про-

дав сіножать Івану Семенову. Д.: Марія Іванівна N,

документи її називають чернігівчанкою. Її племін-

никами по материнській лінії були Василь і Данило

Врублевські (таким чином, можливі такі варіанти:

1) її мати з родини Врублевських; 2) в одному із

шлюбів мати була за Врублевським).

Всененський Іван Дем’янович – служив з 1763 р. знач-

ковим товаришем. Мав за ревізією 7 підданих. Жив

у Ніжині. Військовий товариш Ніжинського полку

(1773 – 1784 – ?). Д.: Євдокія Федорівна Савицька,

донька священика і намісника преображенського.

Сини Юхим і Степан, доньки Тетяна, Анастасія і

Марія.

Всепертинський Гаврило – значковий товариш Пол -

тавського полку (1738), мав двір у Кобеляках.

Вуяхевич Павло – син священика. Службу розпочав з

20 червня 1769 р., значковий товариш Київського

полку (1774 – 1779 – ?). Д.: NNN (? – ран. 1776),

донька священика. Мали синів Петра, івана, Сте-

пана, Устима, Павла, Олександра, доньку Ганну.

Вятковський Іван – значковий товариш Ніжинського

полку (1748).

Вятковський Петро Іванович (? – ран. 1788) – син

значкового товариша, значковий товариш Ніжин-

ського полку (1766), мешканець батуринський, вій-

ськовий товариш. Д,: Уляна NN. Мали сина Івана,

доньок Васу, Марію, Ганну, Лизавету.

Гавриленко (Гаврилов) Марко (1760 – ?) – з дворян,

службу розпочав 22 грудня 1775 р., отаман сотенний

(з 1781.15.05), військовий товариш Миргородського

полку (з 1784.1.12.).

Гавриленко (Гаврильченко) Лука (1732/1737 – ?) –

службу розпочав значковим товаришем Переяслав-

ського полку (1769.29.09. – 1781), був у турецькому

поході, військовий товариш (1781 – 1787 – ?). Мав 10

підданих у Золотоніській сотні. Разом з Якимови-

чами володів с. Мицалівкою. Д.: N Степанівна Васи-

льєва, донька священика с. Сенківець, син Іван, Яків.

Гавриленко Андрій – значковий товариш Полтав-

ського полку (1763). Військовий товариш (1787). В

Полтавському повіті на Пологах мав 27 підданих. В

д. Бойковій разом з лавником Бойком і попадею

Оранською мав 48 підданих.

Гавриленко Гаврило (1748 – ?) – абшитований військо-

вий товариш Лубенського полку (? – 1787 – 1790 – ?),

мав 22 підданих у 1 селі Роменського повіту. Внесе-

ний до ІІ частини родовідної книги Чернігівського

намісництва. Д.: Євдокія N Титаренко, донька козака.

Гавриленко Гнат – шляхтич, абшитований військовий

товариш Київського полку (? – 1782 – 1784 – ?), мав

у Ніжинському повіті 7 підданих (1782). Полковий

осавул (1790). Мав 14 підданих (1790). Д.: Марина

NN, донька козака.

Гавриленко Луцик – значковий товариш Миргород-

ського полку (1711), входив до куріня Яралого.

Гавриленко Михайло (1740 – ?) – з шляхтичів. Службу

розпочав 13 травня 1753 р., сотенний хорунжий бі-

лоцерківський (з 1754), значковий товариш Мирго-

родського полку (з 1769.19.03). Військовий товариш

(з 1783.1.12).

Гавриленко Федір (? – ран. 1752) – значковий това-

риш, житель Білоцерківки Миргородського полку

(1741). Д.: Тетяна NN (? –1730 – 1752 – ?).

Гаврилов Михайло – козак 2-ї полкової сотні Переяс-

лавського полку, значковий товариш (1748 – 1750 –

?). Мав двір житловий у с. Пологах-Яненках.

Гаврилов Федір – бунчуковий товариш Миргородського

полку (? – 1752 – 1754 – ?). Мав двір у Кременчуцькій

сотні, мав підданих у Цибулівській сотні.

Гаврилович Вакула – військовий товариш (1708). 1

липня 1708 р. продав за 60 коп сінокіс Григорію

Єгипцю.

Гаврилович Іван Васильович (1752 – ?) – син сотника

маяцького. службу розпочав 23 січня 1760 р., значко-

вий товариш Полтавського полку (17 грудня 1762 р.

– 1763 – ?). Мешкав у Полтаві (1763).

Гаврилович Йосип – шляхтич гербу «Домбовський»,

військовий канцелярист ГВК (? – 1724), значковий

товариш Чернігівського полку (1724 – 1751 – ?). Мав

володіння в Сосницькій сотні Чернігівського полку

(1738), житловий двір, посполитих у с. Ляшковцях 4

двори (1740), 2 посполитих двори (1743, 1747), 3

(1750). Основоположник Юзефовичів. Д.: Марія

Іванівна Савич.

Гаврилович Кирило – значковий товариш Чернігів-

ського полку (1723 – 1725 – ?). Був у походах на Ко-

ломак (1723) і під Царицином (1724).

Гаврилович Сава – військовий товариш Чернігів-

ського полку (1676), гонець гетьманський до Мос-

кви (1676).

Гавришев Григорій Осипович – абшитований військо-

вий товариш Миргородського полку (1779).

Гавришев Марко (1730 – ?) – абшитований значковий

товариш Ніжинського полку (? – 1787 – 1790 – ?).

Внесений до ІІ частини дворянської родовідної

книги Чернігівського намісництва Ніжинського по-

віту. Д.: Марія Романівна Омельченко, донька ар-

тилерійського служителя.

Гавришенко Омелян – покозачений шляхтич гербу

«Лещиць», військовий товариш (1677). Родона-

чальник Гавришевих.

Гадук Стефан – військовий товариш Ніжинського

полку (1763), житель конотопський.

Гаєвский Іван Назарович (1710 – 1790 – ?) – служив з 1

січня 1738 р. зачислений «с тогдашнего обикнове-

ния» на місце свого померлого батька значкового

товариша Назара Гаєвського за постановою тодіш-

нього гадяцького полковника Івана Чарниша. З 31

грудня 1758 р. військовий товариш Гадяцького

згідно універсалу гетьмана Розумовського. З 1738 р.

у догляді за селітряним заводом. Мав 5 підданих.

Д.: Мотря Іванівна Самойлович, донька значкового

товариша, потім полкового хорунжого. Мали синів

Андрія (священик), Семена (прем’єр-майор), Луку

(корнет), Іллю, Івана, доньку Параску (1790),

Гаєвський N – син померлого сотника, значковий то-

вариш Полтавського полку (з 1 червня 1767).

Гаєвський Григорій Іванович (? – 1776) – син сотника

решетилівського Полтавського полку, студент класу

поетики КМА (1727). Службу розпочав з 1733 р.

пол ковим канцеляристом Полтавського полку, з

1738 р. – військовий канцелярист ГВК, писар судо-

вий Стародубського полку (з 1748.5.10), хорунжий

полковий стародубський (з 1759.31.03). Перший

осавул полковий (з 1764.30.03). Абшитований 16 бе-

резня 1772 р. бунчуковим товаришем.

Гаєвський Іван Іванович (? – 1690 – 1737.02) – син

шляхтича Косцянського повіту Познанського воє-

водства, який за гетьмана Самойловичі вийшов на

поселення в Харківський полк і став сотником огуль-

чанським (1706–1711) і доньки сотника тишківського

Горпини Пилипівни Черняк (? – 1675 – 1737 – ?), яка

у Решетилівці тримала шинок. Переселився з Хар-

ківського полку в Полтавський полк. Службу розпо-

чав з 1709 р. Значковий товариш Полтавського

полку. За відзнаку в обороні Полтави отримав гро-

шову винагороду. У 1711 р. брав участь в поході під

Кам’ний Затон. Сотник решетилівський. Наказний

полковник полтавський у терському поході (1724).

Загинув у битві з татарами під Мішуриним рогом. Д.:

NN Курган, донька шляхтича. З роду Курган відомий

отаман городовий харківський Ждан (1660), який

був козаком полтавським (1649). Представники

цього роду козакували у с. Петрівці (1718).

Гаєвський Іван Назарович – службу розпочав з січня

1738 р. значковим товаришем, військовий товариш

(з 1758). Мав 5 підданих. Д.: Мотря Іванівна Само-

йлович, донька значкового товариша.

Гаєвський Назар Васильович – значковий товариш

Полтавського полку.

Гаєвський Омелян – служитель гетьмана Кирила Ро-

зумовського, значковий товариш Ніжинського

полку (з червня 1758). Проживав у с. Сохачі (1781),

мав підданних у с. Добротів Кролевецької сотні.

Гаєвський Тиміш – шляхтич, на уряді полтавському

(1665), засланий від боку полковника полтавського

Філона Гаркуші до Старих Санджар (1669). Вій-

ськовий товариш (1670). Товариш полку Полтав-

ського (? – 1671.15.09. – ?), осавул полковий

полтавський (? – 1684 – 1685 – ?). У Київській Вве-

денській церкві КПЛ поминався його рід.

Гаєвський Федір – військовий товариш (1783), мешка-

нець с. Сохачів.

Гаєвський Федір Іванович – зауніверсальний значко-

вий товариш Полтавського полку (1751). Мав шинок

і проживав у Решетилівці та 1 підсусідка.

Гаєвський Федір Назарович (1718 – 1767 – ран. 1788) –

службу розпочав з 1738 р. значковим товаришм на

місце свого померлого батька Назара Гаєвського.

Назар помер 1 жовтня 1736 р. і Федір почав нести

службу на місці батька, зокрема за збори батька про-

віанту на драгунські полки у 1734–1735 рр., недоїмки,

за те комісарство батька він прозвітувався лише у

1743–1747 рр. Мав збитки від того, але все віддав «до-

пропорядочно». На селітряному заводі з 1739 р., ви-

конував контракти і за успіхи удостоєний чина

осавульства полкового. У 1749 р. по тому пред-

ствленню нагороджений згідно указу Сената з ін-

шими його товаришами селітряними опішнянськими

компанійщиками шаблею. З 31.12.1758 р. військовий

товариш згідно універсалу Розумовського. З 1767 р.

земський комісар Гадяцького повіту збору поквар-

тально визначеного замість належного консистен-

ського довольства з хати рубльового окладу. Мав 57

підданих у сс. Крутьках і Сарах селах і хут. Остропер-

ховському і Кузьменковському. Рішенням Чернігів-

ського намісницького дворянського зібрання

визнаний дворянином і внесений до ІІ частини родо-

відної книги по Гадяцькому повіту. Полковий суддя.

Д.: Аграфена (Агрипина) Семенівна Балясна (1742 –

1790 – ?), донька військового товариша.

Гайворонський Василь – військовий товариш (1787).

Мав підданих на хут. Канівський Золотоніського

повіту, у с. Крутьки Городиського повіту, у с. Заго-

родище Городиського повіту.

Гайворонський Степан Григорович (бл. 1722 – ?) –

син полковника компанійського Григорія Павлова.

Службу розпочав з 1734 р. рядовим козаком у 1-му

компанійському полку. Учасник дніпровського

(писар сотенний), очаківського походів. Сотник

компанійський (з 1738). Обозний полковий компа-

нійський (з 1759.10.12.). Учасник пруського походу.

Був на чолі полку і був обраний полковником (1763

– 1768). 1768 – 1771 рр. лікувався. Абшитований

бунчуковий товариш (1772.7.12. – 1786 – ?). Мав 165

підданих у Золотоноші, д. Богославці, на хут. Згар-

ська Осавульщина, Нетеповому, м. Піщаному, хут.

Снєгирівському Кропивненської сотні. 1782 р. на

нього скаржився козак Лесенко про незаконну при-

писку в ревізію у своє підданство. Д.: (1747) Ганна

Василівна Томара, донька бунчукового товариша.

Мали сина Григорія, який продовжував традиції

служби у 1-му компанійському полку.

Гайдак N – значковий товариш Київського полку (1790).

Гайдовський-Потапович Василь Іванович (1737 –

1815.1.10.) – син значкового товариша, службу роз-

почав з 1755 р., возний канівський (1767). У 1781 р.

володів хутором поблизу с. Москалеників Іркліїв-

ської сотні, військовий товариш (1781 – 1787 – ?). Д.:

Домна Федорівна N (? – 1821.22.07). Її батько Федір

Омелянович N.

Гайдовський-Потапович Іван Якович (? –

1738.20.09.) – значковий товариш. Д.: 1) NNN, 2)

Ірина Іванівна N (? – 1794.30.03)

Гайдовський-Потапович Леонтій Павлович (? – 1644

– 1697 – ?) – власник с. Жердева, хутора Канев-

ського при с. Канівцях Іркліївської сотні. Левка По-

тапенка як значного товариша зустрічаємо в

Черкасах у 1674 р. Полковий обозний переяслав-

ський (? – 1697 – 1703)

Гайдук Дем’ян Опанасович (1714 – ?) – шляхтич, син

значкового товариша. Службу розпочав з 1731 р.,

значковий товариш Лубенського полку (1731 – 1761 –

?). У 1735 р. був у кримському поході, у 1736 р. – у фор-

теці Св. Параскеви і відправлений до Переволочної, в

очаківському (1737) та кримському походах (1738).

Отаман значкових товаришів. Комісар у 1739 р., при-

сягнув у 1741 р. Мав у Ромнах житловий двір (1745).

Сотник (? – 1767 – ?). Д.: NNN (? – ран. 1774).

Гайдук Опанас (? – ран. 1731) – значковий товариш Лу-

бенського полку в Хмелівській сотні. Д.: Настасія

NN (? – 1747 – ?), проживала в Ромнах.

Гайдук Роман (1763 – ?) – значковий товариш Лубен-

ського полку (? – 1788 – 1790 – ?). Мав 92 підданих

в Роменському повіті.

Гайдук Семен Дем’янович (1742/1747 – ?) – значковий

товариш Лубенського полку (? – 1777 – ?), військо-

вий товариш (? – 1782 – 1790 – ?). Мав 41 підданого

в Роменському повіті. Д.: Єфросинія Яківна Наза-

ревська, донька значкового, потім військового то-

вариша.

Гайовий Денис Харитонович – син сотника, абшито-

ваний військовий товариш Ніжинського полку

(1788). Мешканець дунаєцький Глухівського повіту.

Д.: Олена Семенівна Уманець, донька значкового

товариша.

Галаган Андрій Семенович (1719 – ?) – син наказного

полковника, У 1742 р. склав присягу на вірність ім-

ператриці Лизаветі Петрівні в Миргородському

полку. Значковий товариш (? – 1753 – ?). Мав у Хо-

ролі при урочищі Лагодиних ставах і при урочищі

Третяковому 38 підданних.

Галаган Григорій Іванович (1760 – ран. 1808) – син бун-

чукового товариша, бунчуковий товариш (з 1781.11.11.).

Д.: Ірина Антінівна Милорадович (? – 1800).

Галаган Іван Григорович (1743 – 1789.11.) – службу роз-

почав з 1760 р., бунчуковий товариш у Миргород-

ському полку (з 1763.2.08.), колезький асесор (з

1771). Надвірний радник у відставці (1788). Прожи-

вав у Сокиринцях. Мав 9899 душ в Борзняському,

Прилуцькому, Глинському, Пирятинському і Остер-

ському повітах. Внесений до І частини родовідної

книги Чернігівського намісництва. Поминальник

його роду зафіксований у Софійському монастирі.

Д.: (з 1754) Катерина Юхимівна Дараган, донька ки-

ївського полковника, племінниця гетьмана. За нею

приданого у Баришівській сотні Переяславського

полку 316 дворів. Мали сина Григорія (1767 р. н.) і

доньок Віру та Уляну.

Галаган Петро Якович – син значкового товариша Мир-

городського полку, значковий товариш, мешканець

Омельника (1794). Д.: Уляна Ничипорівна N.

Галаган Роман – син значкового товариша, значковий

товариш (1775)

Галаган Яків Семенович – син наказного полковника,

навчався в класі фари КМА (1727), значковий това-

риш Миргородського полку (1741–1752), жив у

Омельницькій сотні. Д.: Домна Яківна N, вдова Гри-

горія Даниловича Данилевського, рідного брата

ізюмського полковника.

Галайба Іван – писар сотенний батуринський (1781),

військовий товариш Ніжинського полку (1782). В

спадок отримав 11 підданих у Батурині та у двох ху-

торах під містом. Д.: Євфимія NN, донька козака.

Син Павло.

Галенко Кирило (1729 – ?) – хорунжий сотенний ро-

менський (1763), абшитований військовий товариш

Лубенського полку (1786), мав 3 підданих у 1 хуторі.

Внесений до ІІ частини родовідної книги Чернігів-

ського намісництва. Д.: Домна Яківна Яковенко,

донька полкового хорунжого.

Галенковський Андрій Федорович (? – 1820.8.01.) –

службу розпочав з 1766 р., військовий канцелярист

(1766), колезький канцелярист (1771), полковий хо-

рунжий (з 1771.5.12.). Був поранений в казанській

експедиції (1775). Полковий писар прилуцький

(1776.9.12. – 1781), бунчуковий товариш (1781.8.03).

Д.: (з 17 травня 1775) Мотря Юріївна Троцька (1757–

1828), донька полкового осавула. Мали синів Анд-

рія, Якова, Осипа, Михайла.

Галенковський Василь Харлампійович (? – 1629 –

1716 – ран. 1720.12.05.) – козак Роменської сотні

(1649). Знатний товариш Прилуцького полку (1712).

У 1666 р. володів водяним млином біля м. Прилуки.

10 жовтня 1695 р. продав одну заставку млинову на

р. Удай полковнику прилуцькому Дмитру Горленку

за 250 золотих. 18 лютого 1702 за заслуги сина от-

римав універсал полковника Івана Носа на вій-

ськову частину доходів з його млинів на р.Удаї о 2

колах під Прилуками і на звільнення його двора в

Прилуках від постоїв. 5 січня 1706 р. універсалом

Мазепи йому надано хутір над ставом Рудувським з

хатами і людьми і став. 12 вересня 1709 р. отримав

підтверджувальний універсал гетьмана Скоропад-

ського на маєтності. Полковий осавул прилуцький.

Письменний. Д.: Марія Григорівна Огронович (? –

1727.6.12.), донька бунчукового товариша.

Галенковський Гнат – значковий товариш Прилуць-

кого полку (1781)

Галенковський Данило Федорович – бунчуковий това-

риш (1725–1729). Був в низовому корпусі (з 1725 р.).

У 1728 р. звільнений від служб.

Галенковський Максим Михайлович (? – ран. 1754) –

служив у ГВК (1728–1732), значний бунчуковий то-

вариш (1732), сотник мглинський (1733.05. – 1735 –

?), бунчуковий товариш (1737). Згідно заповіту дядька

В.І.Ракушки-Романовського всі маєтності останнього

перейли до нього. Д.: 1) (з 1732.23.01.) Марія Григо-

рівна Жоравка. 2) Ганна Григорівна Кулябка (? – 1754

– 1769 – ?), донька бунчукового товариша.

Галенковський Павло – син значкового товариша,

службу розпочав з 1762 р. значковим товаришем

Прилуцького полку (1762 – 1779 – ?).

Галенковський Петро Григорович (? – 1720 – 1764 –

?) – військовий канцелярист ГВК (1741–1746), про-

токоліст ГВК (з 1746.9.04), бунчуковий товариш

(1764). Мав хутір під с. Шахворостівкою.

Галенковський Яків Васильович (1682 – 1762 – ?) –

службу розпочав з 1712 р., значковий товариш При-

луцького полку, браву участь в царичанському

(1718), низовому (1722), сулацькому (1725), очаків-

ському (1738) походах. У 1737 р. на українській лінії

за командира. У 1760 звільнений від служби.

Галецький Іван Петрович (бл. 1737–1780) – значковий

товариш. Мав у 1764 р. володіння у Шептаківській

сотні у с. Пушкарі 4 бездвірних хати, 4 підсусідки,

людей від 10 до 60 – 5, старших 60 – 1, молодших

10 – 4. Бунчуковий товариш (? – 1772 – ?). Абшито-

ваний бунчуковий товариш (? – 1780). Д.: Ганна

Михайлівна Ширай (1749 – ?), донька підкоморія

Стародубського повіту, колезького радника. У 2-му

шлюбі за князем Іваном Львовим.

Галецький Леонтій Якович (? – 1741) – товариш полку

Стародубського, значковий товариш, наказний сот-

ник погарський, сотник бакланський (1727–1728),

бунчуковий товариш, взятий під гетьманську про-

текцію. 5 липня 1713 р. отримав гетьманський уні-

версал на с. Бугаївку Погарської сотні. Мав затяжні

майнові суперечки з жителями полку. Просив на-

дати с. Гринів замість віднятого с. Поперечного. Бун-

чуковий товариш (1735) у Стародубському полку,

написав у підписці, що йти в похід через слабкість

здоров’я сам не може, тому посилав свого зятя Івана

Глебунського. Володів у д. Бугаївці Погарської сотні

4 дворами малогрунтовими, 2 дворами бобилів,

всього 6 дворами, в «расходах» – 2 (1737).

Галецький Петро Петрович (1735 – 1784 – ?) – бунчу-

ковий товариш (з 1 вересня 1754). У 1756–1760 рр. –

в Гадяцькій, 1761–1763 рр. – в Миргородській по-

лковій рахунковій комісії. Земський суддя у Мирго-

родському полку (1766 – 1772 – ?). Д.: Ганна

Андріївна Бороздна, донька генерального писаря.

Галецький Семен Якович (бл.1670 – 1738.8.07.) –

службу розпочав з 1686 р., значний військовий то-

вариш, наказний сотник погарський, осавул полко-

вий стародубський, сотник погарський, сотник

новгород-сіверський (з 1722.22.05.). 24 квітня 1720 р.

отримав універсал гетьмана з підтвердженням

права власності на с. Михайлівку Бакланської

сотні, с. Витомле Погарської сотні та на грунти і

млини, скуплені в цих сотнях. Був у складі делега-

ції, яка відвозила колимацькі статті до Петербургу,

де був заарештований і знаходився в ув’язненні 2

роки. 19 січня 1723 р. козаки с. Ромашкова Глухів-

ської сотні внесли на нього супліку до ГВК за вклю-

чення їх села до складу Новгородської сотні. 7

червня 1726 р. Малоросійська Колегія надала йому

на уряд полкового сотника с. Душкін. У 1726 р.

чинив кривди мешканцям побудованого лубен-

ським полковником Андрієм Марковичем хутора.

2 грудня 1731 р. здійснив обмін грунтами в с. Хме-

лівці з курінним отаманом Овсієм Хмелівським.

Сотник полковий стародубський (1724–1734). У

1733 р. подав скаргу гетьману на стародубського по-

лковника Дурова, що той притісняв його по службі.

Наказний полковник стародубський. Генеральний

бунчужний (1734–1738). 15 травня 1734 р. віддав за

борг сл. Артиполотівку Лохвицької сотні сотнику

дівицькому Якову Селецькому. У 1735 р. отримав

гетьманський універсал на підтвердження своїх во-

лодінь. 1736 р. ГВС розглядав скаргу на нього про

захоплення грунтів у козаків Лохвицької сотні і на-

селення в степу хутора. Мав маєткові суперечки з

жителями полку і Трубачевської провінції. Загинув

в битві під Гайман-долиною. Син Петро перевіз

його тіло і поховав у Погарі. Д.: 1) Феодора Яківна

Ширай. 2) Феодора Андріївна N (бл. 1687 – 1742 –

?), проживала в с. Стечні.

Галецький Яків Петрович (1731 – 1768 – ?) – службу роз-

почав, коли гетьман за служби померлих діда бун-

чужного генерального і батька, полковника

гадяцького, надав чин бунчукового товариша 1 ве-

ресня 1754. У 1760 був у слідчій комісії в Глухівській

сотні. У його володінні с. Засуха Топальської сотні

посполитих 16 дворів, 26 хат, 29 хат бездвірних

(1764). Підкоморій Погарського повіту. Продав сл.

Якубівку (Залепіївку) бурмістру стародубському Лав-

рентію Злотникову. Проживали у с. Михайлівське.

Д.: Катерина Петрівна N (1734 – 1768 – ?). Чи Яків чи

Іван був одружений з княжною Шаховською. 24

квітня 1767 р. її мати отримала від Галецького майно

після смерті донька, а його дружини.

Галуза Андрій (1742 – ?) – абшитований значковий то-

вариш Київського полку (? – 1782 – 1788 – ?), пору-

чик. Мав 19 підданних в одному селі. Д.: Мотря NN,

донька козака.

Галуза Максим (1740 – ?) – абшитований військовий

товариш Київського полку (1788), мав 37 підданих в

Олишівці. Д.: Ганна NN, донька козака.

Галузевський Григорій (бл. 1748 – ?) – абшитований

військовий товариш (1788). Д.: Марія NN, козачка.

Галузевський Прокіп Іванович (? – 1710 – 1764 – ?) – по-

ходив з шляхетського гербованого роду. Військовий

товариш Київського полку. Мав володіння в Мрині,

Олишівці, хут. Сороках (1764). Рід внесений до родо-

відної книги дворян Чернігівського намісництва.

Галузевський Роман (бл. 1745 – ?) – службу розпочав

з 1759 р., полковий канцелярист з 1768 р., значко-

вий товариш з 1769 р., військовий товариш з 1782 р.,

ротмістр (1788). Мав 192 підданих 1 містечку і 3

селах. Д.: Тетяна Степанівна Пригара, донька вій-

ськового товариша.

Галузевський Яків Прокопович (бл. 1741 – ?) – син вій-

ськового товариша, військовий товариш (? – 1787 –

1790 – ?), губернський секретар. Мав 5 підданих у 1

містечку. Внесений до ІІ частини дворянської родо-

відної книги Чернігівського намісництва Ніжин-

ського повіту. Д.: Марія NN, донька козака.

Галузевські Максим Прокопович – син військового то-

вариша, військовий товариш (? – 1790 – ?). Мав 29

спадкових підданих. Д.: Ганна NN, донька козака.

Галун Степан (1708 – 1763 – ?) – військовий товариш з

1745 р. в Ніжинському полку (1763).

Галушка Роман (? – ран. 1782) – абшитований значко-

вий товариш.

Галчун Іван – значний військовий товариш Чернігів-

ського полку.

Галчун Ілля Степанович (1755/1758 – ?) – син військо-

вого товариша, військовий товариш Чернігівського

полку (1787). Д.: Марія NN, донька шляхтича.

Галчун Семен Степанович (1759/1764 – ?) – син вій-

ськового товариша, військовий товариш Чернігів-

ського полку.

Галчун Степан Іванович (бл. 1727 – 1787 – ?) – військо-

вий товариш Чернігівського полку (1787), в 60-х

роках скупив багато грунтів у сотні. Д.: 1) Параска

Федорівна N (1733 – 1768 – ?). 2) (1787) Секлета NN,

донька священника.

Галясовський Андрій – зі співаків імператорського

двору значковий товариш Чернігівського полку

(1749 – 1751 – ?).

Гамалія Андрій Андрійович (? – 1706.19.03.) – брав

участь в чигиринський і кримських походах. Бун-

чуковий товариш у Лубенському полку. 20 вересня

1690 р. отримав царську жалувану грамоту на с. Се-

рединну Буду в Стародубському полку, якою був за-

тверджений гетьманський універсал 1689 р. За

служби батька і свої отримав універсал на с. Юди-

нов у Бакланській сотні. Загинув у битві під Несві-

жем. Д.: Настасія Михайлівна Миклашевська,

донька полковника стародубського. В 2-му шлюбі

за Петром Корецьким.

Гамалія Антін Андрійович (? – 1670 – 1728) – значний

військовий товариш Лубенського полку (1702), ге-

неральний осавул (? – 1702 – 1703.06.), бунчуковий

товариш (? – 1708). Білоцерківський полковник

(1708). Побудував церкву Св. Харлампія в сл. Гама-

ліївці. За підтриму Мазепи засланий до Сибіру,

звідки повернувся 1712 р. і був поселий у Москві. Д.:

1) Марія Семенівна Самойлович (? – 1706), донька

стародубського полковника. 2) Уляна Андріївна

Кондратьєва, донька сумського полковника. Її рідна

сестра була дружиною Михайла Богдановича Кор-

сака.

Гамалія Василь Андрійович (бл. 1693 – 1726.2.05.) –

бунчуковий товариш у Лубенському полку (з 1720),

помер в сулацькому поході. Володів половиною

с. Борщова, половиною с. Чехови з хутором і мли-

ном. Д.: Марфа Григорівна Квітка (1703 – ?), донька

полковника харківського. Вдова, ігуменія Харків-

ського монастиря.

Гамалія Василь Григорович – службу розпочав 1758 р.

військовим канцеляристом ГВК, військовий това-

риш Стародубського полку (1765 – 1787 – ?). Внесе-

ний до І частини родовідної книги дворян

Новгород-Сіверського намісництва. Проживав у

Погарі. Д.: (1777) Катерина Яківна Тимонова,

донька дворянина-поміщика Трубчевського повіту

Орловського намісництва. Мав синів Івана, Семена,

Якова, Іллю.

Гамалія Василь Павлович – комісар полковий полтав-

ський (1745), значковий товариш Полтавського

полку 1743–1755 р., мав двір у Нових Санжарах.

Гамалія Василь Степанович – син бунчукового това-

риша, бунчуковий товариш в Лубенському полку (?

– 1741 – 1751 – ?), присягнув у 1741 р. 1751 р. патенту

не пред’явив. Мешканець с. Івахниках. Мав в Лох-

вицькій сотні у с. Івахниках посполитих дворів 6 тяг-

лих, 14 піших убогих (1745), малогрунтових 1 двір на

2 хати, убогих 23 двори в них 25 хат 4 бездвірних хати

та двір житловий та 5 дворів найманих людей, його

ж разом з описними імператорським в с. Шмигли-

кові 2 двори на 3 хати та 2 бездвірних хати (1747).

Гамалія Григорій Андрійович (? – 1699 – 1737) – бун-

чуковий товариш (1720–1737) у Стародубському

полку. 1725–1726 рр. був в сулацькому поході. Во-

лодів сс. Борщов і Чеховкою, які отримав взамін ді-

дівської маєтності Серединної Буди від гетьмана

Скоропадського. Мав у 1737 р. в м. Погарі 3 дуже

убогих підсусідків, у с. Посудичі 7 підсусідків у

хатах, в д. Жалки 2 підсусідка. Володів хут. Холо-

пець 4 убогих двори, 2 вибуло. Д.: Явдоха Василівна

Бороздна (бл. 1699 – 1755.25.01.). У 1737 р. володіла

с. Борщовим Погарської сотні: 6 середньогрунтових

дворів, 63 малогрунтових, 11 дуже убогих всіх 80

дворів, з них людей у «расходах» 55. Вибуло з села

14 людей. В хут. Новая Воля 4 дуже убогих двори, 2

вибуло. Мали синів Василя (секунд-майор), Федора

(поручик), Івана (вахмістр), Петра, доньку Кате-

рину (1787), які тримали 104 підданих в д. Ліпке. Їх

донька Марфа була заміжня за прем’єр-майором у

відставці Іваном Федоровичем Юрловим.

Гамалія Григорій Антонович (? – 1758) – син бунчукового

товариша. Навчався в Речі Посполитій. Бунчуковий

товариш у Лубенському полку (1735.30.09./1742 –

1758), кандидат в генеральні хорунжі (1758). Д.: (1737)

Євдокія Опанасівна Покорська (1722 – 1770.3.11.),

донька стародубського полкового писаря.

Гамалія Григорій Григорович (? – 1763 – 1787 – ?) –

службу розпочав з 1773 р., військовий товариш Ста-

родубського полку (1782 – 1787 – ?). Внесений до І

частини родовідної книги дворян Новгород-Сівер-

ського намісництва. Володів с. Подсудичі, хут. Хо-

лопці. Проживав у Погарі. Д.: (1784) Ганна

Василівна Джура, донька значкового товариша.

Мали синів Івана, Миколу, доньку Настасію.

Гамалія Григорій Михайлович (? – 1633 – 1702) – син

черкаського полковника. Ще за гетьманування

Б.Хмельницького тримав с. Хоружівку. Сотник пи-

рятинський (? – 1661.10. – 1664). Активно підтри-

мув Івана Брюховецького, став полковником

лубенським (? – 1664.04. – 1666.07.). Їздив з геть-

маном до Москви і 3 грудня 1665 р. отримав царську

грамоту на дворянство і сс. Хоружівку і Хітці (ори-

гінал). У липні 1666 р. Брюховецький запідозрив

його у зносинах з Дорошенком і, заарештувавши і

закувавши, більше року тримав під вартою у Гадячі.

Уряд лубенського полковника зберігав і при своєму

дядькові гетьманові Петру Дорошенку, вірним

якому залишився і після проголошення гетьманом

Лівобережним Ігнатовича. Очолив охотницький за-

порозький полк, а згодом був поставлений полков-

ником паволоцьким (1670.12. – 1673). Коли ж став

генеральним осавулом, то його місце полковника

зайняв дядько Яків Гамалія. Був козацьким послом

до Турції (1659, 1668). У 1671 р. у Фастові потрапив у

полон до польського полковника Пива. Після капі-

туляції дорошенківців перейшов на Лівобережжя.

Від Гамаліїв і Головіна с. Хоружівка в серпні 1765 р.

перейшло до київського генерал-губернатора Кос-

тюріна. Григорій Михайлович, як значний військо-

вий товариш, чекав свого часу, поселившись у

Лохвиці і скуповуючи грунти навколо неї. «Коло-

мак» 1687 р. приводить його знову до полковничого

пірнача лубенського (1687.07. – 1688), хоча і не на-

довго. Мабуть, давався взнаки вік. Значний вій-

ськовий товариш (1688 – 1689 – ?), 1689 р.

супроводжував гетьмана Мазепу до Москви. 5 бе-

резня 1690 р. гетьман Мазепа «респектуючи мы на-

годние и значные здавна в Войску Запорозком пана

Григория Гамалеи роненые прислуги» підтвердив

володіння греблею на р. Сулі, а також с. Хруль.

Помер бездітним. Д.: Марія Василівна N (? – 1670 –

1716). За заповітом 1694 р. їй були відписані всі ма-

єтності чоловіка. За її тестаментом 14 серпня 1716 р.

уступила Київському Михайлівському монастирю

різні грунти.

Гамалія Данило Михайлович – шляхтич. 1728 р. купив

ліс у священика преображенського Григорія Яко-

вича. Міщанин новосанжарський (1732), значковий

товариш Полтавського полку (? – 1739 – 1740).

1737 р. під час татарського нападу втратив частину

документів на ліси. Д.: Пелагея NN, вдова значко-

вого товариша у 1740 р., мала двір і 2 посполитих в

Новосанжарові.

Гамалія Іван Андрійович (1699.6.12. – 1766) – син бун-

чукового товариша. Вів суперечку за спадщину

брата Григорія з його вдовою (1748). Бунчуковий

товариш в Стародубському полку (1720–1758). На-

казний полковник Миргородський по ордеру геть-

мана (1751–1752). Абшитований бунчуковий

товариш (з 1758). Генеральний суддя (бл. 1762).

Бунчуковий товариш у Стародубському полку, його

«сказка» датована 1761 р. Згідно неї народився, як

розповідав йому батько, 6 грудня 1699 р., але

справки немав бо в тих роках метрик не було. При-

значений «купно» з двома рідними братами Васи-

лем і Григорієм гетьманом Скоропадським в

бунчукові товариші на місце їх батька Андрія Гама-

лії у 1720 р. Володіння: д. Чехівка 7 малогрунтових

дворів, 8 людей в «расходах», 2 вибули, мав двір і

шинок у с. Семенівка Конотопської сотні та приїз-

жий двір у Глухові, шинок у с. Крутьки, приїжджий

у с. Сари і 2 підданих. (1747). Д.: 1) Марфа Іванівна

Анненкова, донька полковника. 2) Ганна Іванівна

Бороздна, донька бунчукового товариша. У 1-му

шлюбі за графом Гаврилом Івановичем Владисла-

вичем-Рагузинським.

Гамалія Іван Іванович (? – ран. 1762) – бунчуковий то-

вариш в Лубенському полку, присягнув у 1741 р.

Мав підданих в Лохвицькій сотні в с. Пісочок ма-

логрунтових 1 двір на 2 хати, убогих 9 дворів в них

13 хат, 5 бездвірних, 4 кінних і 2 піших підсусідка,

житловий двір та 7 дворів найманих людей та в

д. Коновій убогих 7 дворів на 7 хат та 5 бездвірних та

житловий двір і шинок (1747). У 1755 р. захопив

землі у с. Пісочки Глинської сотні, куплені козаком

Лохвицької сотні Стефаном Жретовським. Його син

Андрій 1762 р. склав присягу в Янишпільській сотні.

Гамалія Іван Михайлович (від 1-го шлюбу) – син гене-

рального військового осавула. Служив з початку

1704 р. під Любарем, потім під Полтавою, півроку у

Білій Церкві, потім гетьманом Скоропадським від-

пущений був у Гамаліївку, а батько залишився і був

до закінчення шведської баталії 1710 р. Ходив під

Кам’яний Затон і був там чверть року в 1714. У 1719

був у Києві при гетьмані Скоропадському. Став сот-

ником лохвицьким і тоді в 1721 р. ходив на канальну

роботу з полковником Марковичем під командою

чернігівського полковника Полуботка і там був рік.

У 1723 р. був на Коломаці в команді покійного Да-

нила Апостола півроку. У 1724 р. ходив за наказного

полковника лубенського в низовий сулацький похід

в команді полковника гадяцького Михайла Мило-

радовича, а «…когда пришли к Царичанці то по-

койний п. Милорадович сам пошел водою а мне

вручил всю команду і велел ити луговою стороною

к Астрахани а в Астрахане в Сулаке і тамо жил по-

лтора года». Сотник лохвицький (1721–1727), бун-

чуковий товариш у Лубенському полку (1727,

універсал 30.09.1735 р. – 1750).У 1727 р. за гетьмана

Апостола асигнований в осавули генеаральні «…і в

Глухові определен для отправления дела где і про-

жил немало». У 1733 р. з Глухова гетьманом від-

правлений до Москви де прожив півтора року. Був

у польському поході в команді генерального обоз-

ного Якова Лизогуба, за наказом якого відав гене-

ральною військовою артилерією і обозом, у

1736–1737 рр. був у комісії при царичанському ма-

газині, наглядав за миргородскому і полтавському

полкам провіантом, у 1738 р. відправлений для ку-

півлі провіанту, в 1739 р. стежив за висилкою в

похід козаків, волів і погоничів. Був посланий у

Чигриндубраву, потім у хотинському поході, після

якого прибув у Переяслав до Румянцева і був при-

значений від ГВК в комісію по відправці волів з Пе-

реяславського полку, потім був з командою під

Білою церквою у команді Лисенка. Мав 21 двір

(1744). Д.: 1) Євдокія N Лизогуб. 2) NNN.

Гамалія Іван Осипович (1741 – 1788 – ?) – службу роз-

почав з 1761 р., 6 липня 1761 р. отримав від гетьмана

звання військового товариша. Абшитований бунчу-

ковий товариш (з 1772.20.12.). Мав 333 підданих в 3

селах і 1 слободі. Д.: княгиня Феодосія Іванівна

Єлецька, донька капітана флоту.

Гамалія Микола Іванович (1734–1775) – військовий то-

вариш. Володів с. Борщовим. Д.: Ганна Луківна

Маркович, донька бунчукового товариша.

Гамалія Михайло (Іванович?) (? – ран. 1661) – власник

с. Безсали, значний військовий товариш Лубен-

ського полку. Д.: Васса NN, проживала у Яблунові

Лубенського полку.

Гамалія Михайло Андрійович (? – 1660 – 1724) – син

генерального осавула, військовий товариш (? –

1688 – ?). Сотник лохвицький (1690–1693), у 1692 р.

був гетьманським посланцем до Москви. Значний

військовий товариш (1689–1690) (1693–1701),

1689 р. супроводжував гетьмана до Москви. 18

серпня 1693 р. отримав с. Безсали у Лохвицькому

ключі і млин Нейжалів на греблі в с. Ручках на р.

Сулі. 13 грудня 1694 р. гетьман Мазепа підтвердив

за ним с. Івахники. Генеральний бунчужний (1701–

1703). Бунчуковий товариш. Наказний полковник

полтавський (1705). Генеральний хорунжий (1707).

Генеральний осавул (1707–1709). Військовий това-

риш (1709–1712). За підтримку Мазепи утримувався

кілька років у Москві ( з 1712). Д.: 1) NNN. 2) Мела-

нія Омелянівна N (? – між 21.04. і 15.06.1732). У 1-му

шлюбі за Самойловичем. Після смерті 2-го чоловіка

отримала дозвіл виїхати з Москви до матері в Суми.

Гамалія Михайло Герасимович (? – 1612 – 1662) – у по-

лковому товаристві черкаському (1649). З якихось

причин (мабуть, антитатарська позиція) став про-

тивником Юрія Хмельницького і прибічником

Сомка. Мабуть, на козелецькій раді був обраний ге-

неральним суддею. У 1662 р. Сомко призначив

«старшим» в місто Черкаси. З нашої точки зору не

полковником, а старшим над козацькими форму-

ваннями. Був він у цей час генеральним суддею.

Відповідно, вважаємо, що попередньо був і суддею

полковим черкаським. Захоплений у Черкасах при-

бічниками Юрія Хмельницького, привезений до

Чигирина і розстріляний. Д.: Ганна NN.

Гамалія Михайло Іванович (1746 – ?) (від 1-го шлюбу)

– бунчуковий товариш (? – 1768 – 1779). Мав двір у

Стародубі: 2 житлових покоїв, 1 людській, 1 комора,

1 погріб походний дерев’яний, в дворі жив грек Ми-

кола Корабеля 65 років. Двір дістався батьку Ми-

хайла померлому судді генеральному Івану Гамалії

від полкової стародубської канцелярії по справі

1754 р. з абшитованим полковим осавулом Стефа-

ном Якимовичем за спірну суму 180 карбованців.

Колезький асесор (з 1779). Д.: Катерина Григорівна

Борозна, донька бунчуков ого товариша.

Гамалія Михайло Осипович (1743 – 1788 – ?) – значко-

вий товариш Лубенського полку (? – 1767), через глу-

хоту та сліпоту абшитований полковий хорунжий (з

1767). Мав 45 хат підданних (1782). Д.: Варвара Ми-

колаївна Троцина, донька бунчукового товариша.

Гамалія Мойсей – значковий товариш Лубенського

полку. Мав у 1747 р. в Пирятинській сотні підданих

в с. Архетовці (?) убогих 10 дворів на 16 хат та 1 без-

двірна.

Гамалія Олександр Михайлович (? – 1720 – 1751 – ран.

1762) – син осавула військового генерального, бун-

чуковий товариш у Лубенському полку (1735.11.09.

– 1751 – ?). У 1739 р. був у поході до Дністра при ГВА.

Присягнув у 1741 р. Мав 17 дворів (1744), в Лох-

вицькій сотні у с. Безсале посполитих 1 двір малог-

рунтових не могучих, 1 тяглих, 2 піших убогих. мав

у Лубенському полку в Пирятинській сотні у с. Малі

Типці підданих посполитих 6 дворів тяглих убогих

та 4 піших (1745). Д.: (1719) Гафія Луківна Свічка (?

– ран. 1735), донька бунчукового товариша.

Гамалія Осип Михайлович (від 2-го шлюбу) (? – ран.

1760) – бунчуковий товариш у Лубенському полку

(1735.18.09. – 1745 – ?). У 1742 р. мав суперечку за

хутір Усторочевський з священиком с. Западинець

Лохвицької сотні Корнилом Петровим. Присягнув

у 1741 р. Мав 40 дворів (1744), в Лохвицькій сотні у

с. Безсале посполитих 1 двір малогрунтових не мо-

гучих, 5 тяглих, 17 піших убогих (1745), с. Безсале

малогрунтових посполитих 3 двори на 6 хат, убогих

17 дворів в них 26 хат та 8 бездвірних хат, двір жит-

ловий та 9 дворів найманих людей, шинок та

шинок у с. Харківці (1747). Д.: Єфросинія NN. За

нею в хут. Янишпольському 3-ї Лохвицької сотні 10

хат (1760).

Гамалія Петро – бунчуковий товариш.

Гамалія Степан Михайлович (від 1-го шлюбу) (? – 1729)

– значний військовий товариш (? – 1723), бунчуко-

вий товариш у Лубенському полку (1723–1727), У

1723 р. їздив від наказного гетьмана Полуботка до

Москви з проханням про обрання нового гетьмана.

1724 р. складав ревізію Гадяцького полку, у 1725–

1726 рр. був в сулацькому поході. Сотник лохвиць-

кий (1727–1729). Володів с. Івахниками. Д.: Тетяна

NN, 4 листопада 1729 р. отримала разом з дітьми

гетьманський універсал на с. Івахники. Мала 30

дворів (1744).

Гамалія Стефан – бунчуковий товариш (1751, патенту

не пред’явив).

Гамалія Федір Данилович (? – 1720 – 1762 – ?) – з 1737 р.

співак при імператорському дворі, абшитований

придворний співак, значковий товариш Полтав-

ського полку (1747.22.10. – 1761.2.10. – ?). Мав двір

і підсусідків у Новосанжарівській сотні.

Гамалія Федір Михайлович – син осавула військового

генерального. Бунчуковий товариш у Лубенському

полку (1735.18.09. – 1751 – ?). У 1744 р. разом з Йо-

сипом і Василем Гамаліями та Іваном Себастьяно-

вичем захопили пашні, сіножаті та ліси козаків

с. Жабок. Мав Лохвицькій сотні у с. Вербиниці (де

сам мешкав) посполитих 18 тяглих, 17 піших убогих

дворів, с. Голюнках підсусідків 10 дворів піших убо-

гих (1745), в с. Вербиниці разом з вдовою Феодорою

Дмитрашковою убогих посполитих 51 двір в них 62

хати та 18 бездвірних хат, 1 піший підсусідок, ще

його двір житловий та 6 дворів найманих людей,

двір приїзджий у с. Голюнках та хутір (1747). Д.:

Ганна Іванівна Білич, донька військового товариша.

Гамалія Яків Олександрович (1731–1795) – службу роз-

почав з 1757 р. у Лубенському полку, купував коней

для арміі, полковий комісар, чин військового това-

риша отримав від гетьмана у 1757 р., бунчуковий то-

вариш у Лубенському полку (1766.13.01. –

1783.25.08.). Разом з військовим товаришем Мико-

лою Івановичем Гамалією побив поручика Дмитра

Радулова (1762). У 1769 р. на його двір напали не-

вдоволені козаки с. Малютинці І Пирятинської сотні,

за що потрапили під арешт до лубенської в’язниці.

Д.: Катерина Семенівна Мандрика (1740 – 1790).

Ганджа Василь – значковий товариш Полтавського

полку, рекомендувався в армійський обер-офіцер-

ський чин.

Ганджа Федір Ничипірович – покозачений шляхтич.

Значний військовий товариш (1703).

Ганжа N – значковий товариш Миргородського полку

(1781), володів хутором в 2-й полковій сотні.

Гапон Федір – товариш полку Чернігівського (1673).

Купив разом з чернігвським жителем Федором Су-

щенком дім в Чернігові у жительки с. Пісок Феодо-

сії Іванихи.

Гапоненко Олексій – значковий товариш Миргород-

ського полку (1711), входив до куріня Бочарного.

Гапонов Нестор Семенович (1737 – ?) – син сотенного

отамана, військовий товариш Ніжинського полку в

абшиті (1787), житель с. Сосновки. Д.: Тетяна NN,

донька значкового товариша.

Гаращенко Іван (1746 – 1783 – ?) – служив з 1761 р.,

значковий товариш (1781 – 1783 – ?). Брав участь в

походах пруському та задніпровському кримському.

Гарбуз Євстрат Карпович – абшитований військовий

товариш (1788), мешканець с. Конятина Сосниць-

кої сотні. Д.: Євдокія NN, донька різночинця.

Гарбуз Єлисей Денисович – військовий товариш.

Гаркавий Матвій Васильович – син значного військо-

вого товариша, значковий товариш Ніжинського

полку.

Гаркуша Григорій Філонович – син сотника корсун-

ського. Військовий товариш. Родоначальник мир-

горородської гілки. Його нащадки внесені до VI

частини родовідної книги дворян Київського на-

місництва 21 жовтня 1786 р.

Гаркуша Григорій Філонович (? – 1629 – 1663 – ?) – у

1662 р., будучи полковником бориспільським, при-

власнив «виморочний» хутір у Требухові. Сотник

бориспільський (? – 1661 – 1663). Військовий това-

риш.

Гаркуша Іван Іванович – значковий товариш Мирго-

родського полку.

Гаркуша Омелян Пантелеймонович – син сотника 1-ї

Миргородської сотні, полковий канцелярист, знач-

ковий товариш Миргородського полку (1781.05. –

1786 – ?).

Гаркуша Тимофій – запорожець, курінний отаман Ти-

тарівського куреня. Оселився з дружиною в Старих

Санжарах (1756). Абшитований значковий товариш

Полтавського полку (1759). Проживав у с. Мачухах

2-ї Полтавської полкової сотні.

Гаркуша Федір Ничипірович – син сотника наказного,

з 1760 р. сотенний отаман баришівський Переяс-

лавського полку. Скупив чималі володіння в сотні.

Військовий товариш (з 13.01.1781).

Гармаш Василь – значковий товариш Ніжинського

полку (1736). Мав 5 підсусідків у Борзні.

Гарнага Кіндрат Дмитрович – батько козачого звання

на приступі під Азовом потрапив у татарський

полон. Козак Чигириндубравської сотні, був у битві

під Полтавою. Військовий товариш «за держание

…. надлежащих до скарбу войскового доходов с

полку ... и за оказанние приращения зборов до

скарбу войскового казни» (1742. 11.12. – 1757 – ?).

Мав у м. Чигриндубраві Лубенського полку житло-

вий двір, 1 підсусідок у його хаті жив (1745).

Гарновський Антін (1721 – 1775 – ?) – бунчуковий то-

вариш у Стародубському полку, його «сказка» да-

тована 1761 р., перейшов з польської області у 1751 р.

Одружився з вдовою бунчукового товариша Даров-

ського, прийняв православну віру, і вступив на

службу, у 1751–1754 рр. був у комісії бунчукового то-

вариша Якова Тарнавського, 31 травня 1754 р. от-

римав від гетьмана чин бунчукового товариша. У

1764 р. мав у Новоміській сотні володіння у с. Кула-

гах посполитих дворів 48, хат 48, бездвірних 5. Д.:

(1754) Ірина Михайлівна Мокрієвич (1722 – 1779 –

?), вдова Петра Івановича Даровського. Мала воло-

діння в хут. Княж.

Гафтаренко Федір Степанович – син городового пере-

яславського отамана (1725–1738), онук Максима

Яновича Гафара, який у 1686–1699 рр. був крамарем

переяславським і скупив навколо міста значну кіль-

кість ґрунтів. Всі купчі діда і батька у 1767 р. підпи-

сував Федір. значковий товариш Переяславського

полку (? – 1743 – 1758 – ?), возний підкоморського

суду Золотоніського повіту Мешканець с. Циблі. Ще

У 1743 р. він продав предківські володіння в Піщаній

своєму двоюрідному брату священику піщанському

Івану Петровичу Чай ков ському. Д.: 1) (1772) Феодо-

сія NN, донька козака, діти: Клим (18 р.), Іван (12 р.),

Матвій (8 р.), Олексій (6 р.). 2) (1775) Євдокія Пет-

рівна Кандиба, донька сотника піщанського. Ві домі

його діти від 2-го шлюбу у 1790 р.: Максим (16 р.),

Іван (14 р.), Ва силь (11 р.), Пелагея (13 р.), Олек-

сандра (8 р.), Катерина ( 5 р.).

Гацук Стефан Якович (бл. 1707 – 1763 – ?) – син козака,

службу розпочав з 1722 р., учасник коломацького,

кримського і азовського походів. Значковий това-

риш Ніжинського полку за атестатом генерал-фель-

дмаршала графа фон Лесія (1735 – 1741). У 1735 р.

був у поході в Орелі на лінії, у 1737 р. очаківському,

у 1738 р. кримському походах. Військовий товариш

(1741 – 1763 – ?). 1743 р. надав позику до військо-

вого скарбу 50 копійок. Мав житловий двір у Коно-

топі (1748).

Гвоздик Лаврін Федорович – син значкового товариша,

за службу батька значковий товариш Переяслав-

ського полку (1733 – 1752 – раніше 1757). Мав жит-

ловий двір у с. Сосновій Яготинскої сотні. Д.:

Марина NN, мала у Переяславі 1 двір підсусідків

піших (1750).

Гвоздик Микола Федорович (? – ран. 1757) – син знач-

кового товариша, за службу батька значковий това-

риш Переяславського полку.

Гвоздик Петро Лаврінович – значковий товариш Пе-

реяславського полку (1767).

Гвоздик Петро Федорович (? – 1761) – син значкового

товариша, за службу батька значковий товариш Пе-

реяславського полку. 1761 р. значковий товариш

Леонтій Загорулько продав грунти з торгів у с. Сос-

новій колодника Василя Риби, який вбив Петра

Гвоздика.

Гвоздик Степан Миколайович (1738 – 1768 – ?) – знач-

ковий товариш Переяславського полку після смерті

батька (1757–1768). 1768 р. просив абшит, скаржився

на полкового канцеляриста, який записав його в ря-

дові козаки. Д.: Параска Яківна Загорулько (1732,

с. Вєтове – 1768 – ?), донька значкового товариша.

Гвоздик Федір (? – ран. 1733) – отаман курінний с. Сос-

нового Яготинської сотні (1726), козак 4-ї статті,

значковий товариш. Був заможним і на заробітки

до нього приходили навіть козаки з сусіднього Ки-

ївського полку (Остерська сотня).

Гегел Йосип – значковий товариш Миргородського

полку (? – 1735 – ?).

Гегела-Олексієнко Василь – козак, значковий това-

риш Полтавського полку (1732.19.09. – 1755 – ?). У

1736 р. кримському поході. Мав двір у Переволоч-

ній. У 1749 р. вів тяжби з бунчуковим товаришем

Петром Павловським. У 1751 р. запорзьці захопили

його товари. У 1754 р. його дім був звільнений від

постоїв і від служб у мирний час через викорис-

тання розвідувальних роботах в Криму. Вiдомий як

професiйний розвiдник у кримських володiннях.

Гей Назар – значковий товариш Гадяцького полку

(1735), в поході не був. Мав 1 двір, на якому 1 хата.

Генбач Микита (1718 – 1788 – ?) – шляхтич, службу роз-

почав з 1740 р., хорунжий сотений голтв’янський

(1743–1765), отаман сотенний (1765–1782), військовий

товариш Миргородського полку (з 22 вересня 1782).

Генбач Омелян (1727 – ?) – службу розпочав з 1778 р.,

значковий товариш Миргородського полку (з 1782).

Генбач Петро – значковий товариш Миргородського

полку (1788).

Генбач Степан Терентійович – службу розпочав з

1760 р., абшитований військовий товариш Мирго-

родського полку (? – 1776 – 1779 – ?). 26 квітня 1776

р. продав свій двір у Голтві за 200 карбованців вдові

підкоморія Андрія Остроградського Марфі Піко-

вець. Проживав у Городищі.

Генваровський Андронник Костянтинович – син сот-

ника кролевецького, значковий товариш

Генваровський Євлампій Костянтинович – син сот-

ника кролевецького,значковий товариш

Генваровський Костянтин Андрійович (? – 1685 –

1738) – шляхтич, сотник кролевецький (1715–1719),

військовий товариш (? – 1722 – 1723 – ?), сотник

кролевецький (? – 1724 – 1738.8.07.). Вів майнові су-

перечки (1717–1726). В 1717 р. звернувся з прохан-

ням заборонити священику Стефану будувати

шинок в с.Бистрику. У 1722 р. посланий у Переяс-

лавський полк збирати медову десятину. У 1731 р.

за брехливий донос на нього публічно покарані ота-

ман Ілля Каменський і війт Іван Ніжинець. У 1736 р.

знаходився під караулом у Глухові. В 1737 р. брав

участь в очаківському поході. Загинув у кримському

поході під час битви при Гайман-долині

Генваровський Яків Костянтинович – син сотника

кролевецького,значковий товариш

Герасименко N – значковий товариш Миргородського

полку (1774.7.05. – ?)

Герасименко N – значковий товариш Миргородського

полку, абшитований 10 травня 1773 р.

Герасименко Василь – значковий товариш Гадяцького

полку (1735), в поході був син Максим, повернувся у

1735 р. Жили в Опішні на одному дворі в одній хата.

Герасимов Ілля – службу розпочав значковим товари-

шем Прилуцького полку (1768 – 1774 – ?). Д.: Євдо-

кія NN, донька священика.

Герасимович Петро – військовий товариш Ніжин-

ського полку (? – 1762 – 1763 – ?), осавул полковий

(? – 1781 – 1788 – ?). Мешканець глухівський. Д.:

Марія NN, донька грека.