Величко Євтихій (1727 – ?) – шляхтич, службу розпочав
12 квітня 1756 р., осавул полкової артилерії лубен-
ської (1758–1762), значковий товариш Лубенського
полку (з квітня 1762), військовий товариш (з 10
серпня 1781). Під час турецької війни кулею поране-
ний в ліву ногу. Мав володіння у с. Таранинці.
Величко Іван – військовий товариш Стародубського
полку (1700), житель білоколодязький.
Величко Іван – значковий товариш (? – 1735 – 1738 – ?)
полкової сотні Лубенського полку, учасник 2-го по-
льського (1735), брав участь в очаківському поході
1737 р. У 1738 р. займається волами, був у поході до
Нехворощі. Осавул полкової артилерії (? – 1740 –
1747 – ?). Проживав у с. Тарашинці полкової сотні,
мав у Лубнах у 1745 р. 1 двір піших убогих підсусід-
ків козацьких.
Величко Іван – осавул сотенний басанський (? – 1748 –
1752 – ?). У 1752 р. у нього захопив майно бунчуко-
вий товариш Герасим Демешко. Значковий това-
риш Переяславського полку (1764 – 1780 – ?).
Одружений з донькою козака, мали сина Федора.
Величко Іван – сотенний отаман, значковий товариш
Лубенського полку (з 1781.25.11).
Величко Михайло (1737 – ?) – шляхтич, службу розпо-
чав з 9 квітня 1759 р., значковий товариш Лубен-
ського полку (з 30 березня 1770), військовий
товариш (з 19 грудня 1781). Брав участь в турець-
кому поході під Бендерами, Очаковом, Перекопом,
Кафою. Полковий хорунжий. Д.: N Іванівна Пар-
пур, донька підданого.
Величко Степан – дворянин. Службу розпочав з 1771 р.,
значковий товариш Миргородського полку (з
1779.8.05.), рекомендувався в армійський обер-офі-
церський чин.
Величко Яків – значковий товариш Лубенського полку
(? – 1735 – 1745 – ?). У 1735 р. після повернення з по-
льського походу з значкових товаришів виключе-
ний. У 1736 р. був висланий за указом ГВК в
Чигриндубровську сотню в похід до березня 1737 р.
1737 р. був у очаківському, у 1738 р. – кримському
походах. Присягнув у 1741 р., мав брата Івана. Мав у
1745 р. в Ромнах 1 двір підсусідків піших убогих, у
Роменській сотні у с. Салагубівці двір житловий у
1745 р., роменський мешканець.
Величковський Григорій Іванович (? – 1622 – 1683 – ?)
– шляхтич (1642) с. Савинків. Постраждав від ста-
ростинського нападу в Любечі, у 1643 р. разом з ін-
шими представниками роду Савенків-Величковських
чернігівським воєводою Калиновським позбавлений
шляхетства. Любецький шляхтич (1660), «знатную
войсковою козачью службу служил за Самойловича»
Чернігівського полку, сотник борзнянський, значний
військовий товариш, протопоп борзнянський (? –
1683), пішов до монастиря. Д.: NNN (можливо, Забіла
?). Чи не вона принесла у володіння роду Величков-
ських Забіловщину.
Величковський Іван Павлович (бл. 1711 – 1779 – ?) –
службу розпочав з 1727 р., бунчуковий товариш
(1738.8.12. – 1765.23.12.). У 1740 р. займався в Глу-
хові питаннями прийому турецького посла. Володів
млином в одне коле мучне на р. Убеді. Мав 20 під-
сусідків у Сосниці (1739), житловий двір в Сосниці
та 2 шинки, у Сосниці 15 дворів підсусідків (1741), у
Сосниці 20 підсусідків, житловий двір, 2 шинки,
житловий двір і шинок і бездвірна шинкова хата у
Сосниці, у Сосниці 7 підсусідських дворів, в Ляш-
ківціях 1 двір підсусідків (1747), у Сосниці підсусід-
ських дворів 7 та 7 дворів ратушних і сільських
служителів (1750). 27 лютого 1747 р. купив у вдови
Павла Полуботка Ганни Романівни двір у Сосниці
за 460 карбованців. У 1747–1750 рр. був власником
ще й двох шинків у Сосниці та приїжджого двору у
с. Малому Усті. Абшитований бунчуковий товариш
у Чернігівському полку через хворобу. Абшитова-
ний підкоморій земський (? – 1768 – 1779 – ?). Д.:
Василиса Андріївна Гудович (1722 – ?).
Величковський Йосип – значковий товариш Черні-
гівського полку, мав грунт у с. Козел (1744).
Величковський Михайло (1759 – ?) – абшитований
значковий товариш (1788). Рішенням Чернігів-
ського намісницького дворянського зібрання разом
з братом Яковом визнаний дворянином і внесений
до ІІ частини родовідної книги. Мали 28 спадкових
підданих в одному селі в Гадяцькому повіті.
Величковський Омелян Васильович (? – 1706 – 1738)
– службу розпочав з 1726 р. у ГВК, з 1727 р. військо-
вий канцелярист, спочатку значковий, потім вій-
ськовий товариш у Шаповалівській сотні (з 1732),
сотник шаповалівський (1732.31.05. – 1738.8.07.).
Загинув у кримському поході у битві під Гайман-
долиною.
Величковський Павло Омелянович (бл. 1675 – бл. 1746)
– в його «сказці» 1734 р. зазначено: під знаком Чер-
нігівського полку був у поході під Любарем, Замос-
тєм, в поході в Угорщину, повертаючись через
Броди, в замку забрали всю амуніцію додому.
Вперше сотником став 1704 р. і того ж року разом з
ротою Анненкова, яка знаходилася в Батурині, сотня
направлена до Білої Церкви, де два роки (1705–1706)
знаходилася для оберігання фортеці. Сотник сос-
ницький (1707–1709). У 1707 р. разом з сотнею на два
роки знаходився в містечку Полонному, де, крім
того, був комонний полк Галагана і великоросій-
ський – Василя Івановича Комелева. Ходили в Ост-
рог для взяття «язика». 1709 р. був під Полтавою.
Сотник сосницький (1711), був під Кам’яним Зато-
ном. Значний військовий товариш Чернігівського
полку (1719.29.06.). Знову сотник (1719–1721), у 1721 р.
був на канальних роботах на Ладозі. 22 серпня 1720 р.
на нього до ГВК скаржився намісник Сосницького
Святоспаського сербо-словенського монастиря Іосаф
Зотович за відведення води від монастирського
млина. Сотник (1723.02. – 1727.06. – ?), у 1723–1724
рр. – наказний чернігівський полковник в астрахан-
ському низовому поході. (? – 1728.10. – 1734.05. – ?),
у 1721–1723 рр. – сотник киселівський, обозний по-
лковий чернігівський (1734–1738), за ревізією 1738
р. як колишній обозний полковий володів у Сосниці
13 підсусідками. Згаданий як колишній обозний у
1746 р. Д.: (1705) Марина NN, теща протопопа сос-
62