Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини

Подождите немного. Документ загружается.

Гербаневський Омелян – значковий товариш Лубен-

ського полку.

Гергель Григорій (1748 – ?) – з різночинців. Службу

розпочав з 30 квітня 1761 р., канцелярист Ромен-

ського суду земського (з 1 січня 1766), возний ро-

менський (з 1 січня 1770), військовий товариш (23

травня 1779). Бурмістр роменський (1782), абшито-

ваний військовий товариш Лубенського полку (? –

1787 – 1790 – ?). Мав 30 підданих у 1 місті, 1 селі і 1

хуторі. Д.: Марфа Федорівна Селастяник, донька

значкового товариша.

Гергель Іван Сергійович (1732/1734 – ?) – службу роз-

почав з 17 липня 1748 р., значковий товариш (з

1773.28.09.), абшитований військовий товариш Лу-

бенського полку (1781.31.12. – 1788 – ?), мав 21 під-

даного в Сенчі. Д.: Ірина Карпівна Луценко, донька

значкового товариша Гадяцького полку.

Гергель Макар (1745 – ?) – службу розпочав з 1764 р.,

значковий товариш (1773 – 1780 – ?), абшитований

військовий товариш Лубенського полку (1788). Мав

10 підданих в Сенчі. Д.: Євдокія Семенівна Овді-

єнко, донька козака лохвицького.

Гергель Павло (1758/1762 – ?) – з дворян. Службу роз-

почав з 6 вересня 1772 р., полковий канцелярист (з

10 листопада 1778), значковий товариш (з 9 березня

1781), абшитований військовий товариш Лубен-

ського полку (з 24 квітня 1782), поручик у відставці

(1788). Д.: Марфа N Воротиляк, донька військового

товариша.

Гергель Семен (1752 – ?) – військовий товариш Лубен-

ського полку (? – 1787 – 1790 – ?).

Герцик Григорій Павлович (?, Полтава – 1739 – ?) – син

полтавського полковника. Один рік навчався у

КМА. Наказний полковник полтавський (1705).

Пішов з Мазепою з свого дому в Полтаві до Бендер.

Генеральний осавул (1711–1719) у гетьмана Орлика,

проживав у Стокгольмі. У 1719 р. захоплений у По-

льщі і утримувався у Петропавлівській фортеці.

Звільнений у 1735 р. Бунчуковий товариш у По-

лтавському полку. Повернувся в Україну 1739 р. Д.:

Настасія Василівна Громика (? – 1732).

Герцик Павло Семенович (?, Полтава – 1666 – бл. 1701)

– писар полковий полтавський, полковник полтав-

ський (1675–1676), товариш полку Полтавського

(1676), полковник полтавський (1677), (1683–1687),

(1691–1695). Значний військовий товариш (1689),

супроводжував гетьмана до Москви. Про нього зга-

дував В.Кочубей: «И мні судіи, на писарстві будучом

генеральном, без жадное от мене причины, чинил

пан Павел Герци много зла, под час Петрика, первы

на Запороже отселы забіглого, а потом з Запорожа

до Крыму удавшися, прелестно зоставши он по-

лковником полтавським по пану отцу моем, чинив

на пагубу мою головную, натягаючи изміни поруче-

ніе, же будто я того Петрика в тот побіг выправил».

Отримав універсал Мазепи на володіння селами Ва-

кулинці, Яківці, Стасівці, Василівку. Остання згадка

про нього – участь у штурмі Кезикермена у 1695 р.

Значний і заслужений товариш Полтавського полку

(? – 1699.07. – ?). В Корсуні мав двір і маєтність.

Гершун Іван – значковий товариш Миргородського

полку (1742).

Гершун Іван (1731 – 1764 – ?) – службу розпочав з 1750

р., військовий товариш Миргородського полку (з

1760). Разом з братом Лукою володів трьома хуто-

рами у Хорольській сотні.

Гершун Йосип – значковий товариш (? – 1741 – 1752 –

?), мав двір, хутір і підданних у Хорольській сотні

Миргородського полку.

Гершун Лука (1738 – 1783 – ?) – службу розпочав з 20

березня 1757 р. значковим товаришем, військовий

товариш Миргородського полку (з 12 червня 1760 р.).

Гершун Стефан (? – ран. 1758) – значковий товариш

Миргородського полку (1733 – 1752 – ?), полковий

зборщик (1751). В Хорольській сотні мав 4 підсусід-

ків (1739). Д.: Варвара NN (? – 1758 – ?).

Гетун Василь Максимович (? – ран. 1783) – значковий

товариш Стародубського полку, у 1737 р. купував

провіант і коней, але повинен йти в похід в команді

фельдмаршала фон Мініха. Нащадки жили у

с. Лобках.

Гетун Іван Максимович (1717 – 1737 – ?) – значковий

товариш Стародубського полку (? – 1735 – 1737 – ?)

в Погарській сотні. Нащадки жили у с. Лобках.

Гетун Максим Іванович – син шляхтича, отаман горо-

довий погарський (? – 1709.12. – 1712.10. – ?), сотник

наказний погарський (1711, 1712, 1716, 1718, 1719,

нак.), значний військовий товариш (1713), отаман

городовий погарський (? – 1715.06. – 11. – ?), (? –

1717.12. – 1719.05. – ?), сотник наказний погарський

(1723, 1724, нак.), значковий товариш Стародуб-

ського полку (? – 1731 – 1732 – ?). Гетьман Скоро-

падський надав універсал на маєтність. 1731 р. разом

з Іваном Красовським, Кирилом Коноваленком ску-

повував грунти у посполитих с. Суворов. Мав у

1737 р. у с. Суворов Погарської сотні 1 підсусідка.

Гефтенко Яким (1744 – 1783 – ?) – служив з 1772 р., вій-

ськовий товариш Гадяцького полку (1774 – 1783 –

?), був у кримському поході.

Гзовський Павло – військовий товариш. Його онук

Петро Петрович (1739 – ?) був священиком у с. Ру-

біжному, а Григорій Петрович (1747 – ?) священи-

ком с. Лакогомобуві на Топальщині.

Гзовський-Макаревський Макар Павлович – вій-

ськовий товариш.

Гиня N (? – ран. 1735) – значковий товариш Лубен-

ського полку. Д.: Настасія NN, у 1735 р. мала двір у

м. Ромнах, який був звільнений від постоїв.

Гирчич Іван Степанович – військовий товариш По-

лтавського полку. Гирченко Грицько був козком Ре-

шетилівької сотні в 1718 р.

Гладкий Іван Іванович (1742 – ?) – службу розпочав 26

березня 1759 р. значковим товаришем. Занесений до

ІІ частини родовідної книги, при чому вказав «но в

какой службе и чинах находились, имели ль какой у

себя герб осавшись по смерти своих родителей в ма-

лолетстве знать не могу». Корнет у відставці (1788),

мав 8 підданних в м. Вороніжі. Д.: Тетяна NN,

донька священика. Мали синів Григорія, доньок

Феодосію, Ганну, Євдокію, Тетяну, Глікерію.

Гладкий-Гладковицький Андрій Гнатович – син вій-

ськового товариша Канівського полку, значковий

товариш Чернігівського полку.

Гладкий-Гладковицький Василь Гнатович – син вій-

ськового товариша Канівського полку, який у 1676 р.

отримав універсал наказного полковника переяслав-

ського Івана Берла на володіння в сотнях Бубнівській

і Леплявській як «власному посессору и наследнику

добр дедовских». Ці володіння документ називає

також Ли зогубівськими. Отримав у 1713, 1715, 1718,

1729 рр. підвердження на ці ж володіння від різних

урядовців отримав, якого у 1713–1715 рр. бачимо то ва-

ришем Чернігівського полку, а 1729 р. – священиком

пречистенським седнівським. Йому належала поло-

вина млина бунчукового товариша Василя Лизогуба

на р. Снові біля с. Дирчин. Всі предківські володіння в

сотні У 1753 р. були продані його синами священиками

Прокопом і Гнатом Гладкими бунчуковому товаришу

Якову Іва новичу Лизогубу за 1000 карбованців.

Гладкий-Козаченко Гнат Матвійович (? – 1650 – ран.

1676) – син миргородського полковника. Військовий

товариш і обиватель канівський, отримав універсал

гетьмана Івана Брюховецького від 8 січня 1668 р. на

побудовані ним самим млини на р. Циблі в Липля-

вах і Келеберді. У 1673–1675 рр. сотник леплявський.

Д.: Пелагея Іванівна Лизогуб (? – 1655 – 1698 – ?), у

1691 р. Мазепа на прохання чернігівського полков-

ника Якова Лизогуба ствердив універсалом право

володіння млином на р. Циблі вдові і дітям сотника

Гната Гладкого (кревного Якова Лизогуба).

Гладущенко Борис Васильович – значковий товариш

Ніжинського полку.

Глембоцький-Голубовський Лука Захарович – з

шляхти, батько вийшов у Гетьманщину. Абшитова-

ний значковий товариш Стародубського полку

(1787) Проживав у с. Знобі Новгородської сотні. Д.:

Пелагея Петрівна Тарнежевська, донька священика

знобівського. Мали синів Дем’яна, Василя, Івана,

Петра, доньок Ксенію і Мотрю.

Глинський Василь (? – ран. 1782) – значковий товариш

Чернігівського полку.

Глинський Іван – значковий товариш Стародубського

полку (? – 1735 – 1737 – ?). У 1735 р. жив у Новомі-

ській сотні, у 1737 р. перебував вдома, але мав йти в

похід в команді фельдмаршала фон Мініха.

Глинський Йосип Федорович (1741 – ?) – службу розпо-

чав з 1760 р., райця, казначей Чернігівського повіту

(1782), міський голова чернігівський (1784). Військо-

вий товариш Чернігівського полку (1782.2.09. – 1790

– ?), казначей Чернігівського повіту (1790). Мав 72

підданих в одному селі і 1 «деревнє». Д.: Настасія Ва-

силівна Хорошкевич, священик с. Орлівки.

Глібов Сава Якович (1745 – ?) – шляхтич гербу «Погоня

польська» змінений. військовий товариш (? – 1782

– 1790 – ?) у Чернігівському полку. Д.: Тетяна NN,

донька священика. Мали синів Андрія, Прокопа,

Василя, доньок Уляну, Мотрю, Марію.

Глоба Андрій – значковий товариш (1750–1758). У

1752 р. разом з Данилом Глобою мав 4 сім’ї піддан-

них у 1-й полковій Полтавській сотні (с. Петрівці).

Глоба Андрій (? – 1682 – 1712 – ?) – значковий товариш

Полтавського полку.

Глоба Василь – підписок полковий полтавський, слу-

житель ГВК, писар сотенний білицький (1759 – 1763

– ?), значковий товариш Полтавського полку. Д.:

Марфа Микитівна Мороз, донька писаря суду пол -

кового.

Глоба Григорій – значковий товариш Полтавського

полку 1750–1755 р., мав двір і підсусідків у с. Петрівка.

Глоба Данило Андрійович (1713–1761) – служив з 1736 р.

з двоюрідним братом своїм Самійлом Глобою при

Полтавській полковій канцелярії. Був у походах, ви-

конував доручення. За служби предків з рядових ко-

заків 1-ї полкової сотні 28 листопада 1736 р.

полковником Кочубеєм включений в «пятидесятне

число товариства значкового», універсал же на чин

отримав лише 29 травня 1758 р. Значковий товариш

(1736 – 1751 – ?). У нього брати Іван (1736 – 1762 – ?)

і Яків, всі троє отримали чин значкових товаришів

«за служби предків» (1736.28.11.). Жили в одному

дворі нерозділені.

Глоба Іван (1751 – ?) – службу розпочав з січня 1756 р.,

канцелярист військової канцелярії Запорізької Січі

(з 1 січня 1760), підписок Самарської паланки (з 29

січня 1762), значковий товариш Полтавського

полку (з 1763).

Глоба Іван Андрійович – за служби предків з рядових

козаків 1-ї полкової сотні 28 листопада 1736 р. по-

лковником Кочубеєм включений в «пятидесятне»

число товариства значкового. Мав у 1743 р. з Опа-

насом та іншими братами 5 підсусідців в с. Петрівці

та 5 в іншому селі. Значковий товариш Полтав-

ського полку (1736 – 1762 – ?). Д.: Марія Дмитрівна

Лисянська, донька козака опішнянського Гадяць-

кого полку.

Глоба Опанас – виборний козак петровський (1735),

разом з Яковом «имеет мельницю на реце Ворскле о

пол кола ступного, винокурню о едном котле, пел

пятнадцатеро, волов шест, полю на сорок четвертий

с покосу на сто возов лесу на десят рублей коров пят

овец пятдесят коний трое кобил двое». Значковий

товариш Полтавського полку 1738–1750 р, мав під-

сусідків у с. Петрівці з братами і «свойственниками».

Глоба Самійло (? – ран. 1743) – значковий товариш По-

лтавського полку (? – 1737 – ?). «Имеет мельницю о

едном коле на реце Ворскле винокурню о едином

котле пчел десят волов шест пою на двадцат чет-

вертий сенокосу на пятдесят возов лесу на пят руб-

лей коров три овец тридцат копей две». Д.: NNN, у

1752 р. мала одну сім’ю підданних у 1-й полковій

Полтавській сотні. Вдова, мала шинок в Петрівці.

Глоба Федір (1737 – ?) – службу розпочав 5 червня 1751

р., значковий товариш Полтавського полку (з 30

червня 1763).

Глоба Яким – значковий товариш Полтавського полку

(1762).

Глоба Яків Андрійович – за служби предків з рядових

козаків 1-ї полкової сотні 28 листопада 1736 р. по-

лковником Кочубеєм включений в «пятидесятне»

число товариства значкового. «Имеет поля на три

чверти, сенокосу возов на пятнадцать, лесу за шест

рубли волов чотыри овец двадцат коров три кони

двох». Значковий товариш Полтавського полку

(1736–1755). У 1752 р. разом з Григорієм Глоба мали

2 сім’ї підданних у 1-й полковій Полтавській сотні.

Мав двір у с. Петрівці.

Глоба-Михайленко Петро Данилович (1737 – ?) – слу-

жив в ГВК з 1757 р., військовий канцелярист ГВК (?

– 1759 – 1760). З 18.10.1760 р. військовий товариш

Полтавського полку. Його предки: дід померлий

полковий полтавський обозний Лаврентій Мики-

тович та батько сотник орлянский Данило Лаврен-

тієв вірно служили, були в походах, батько вбитий

гайдамаками.

Глоба-Михайленко Петро Лаврінович (1738 – ?) –

службу розпочав 1756 р., військовий товариш (1757

– 1767 – ?), мав двір у Полтаві (1759).

Глоба-Михайленко Данило Лаврінович (1707 – 1790

– ?) – козак 1-ї полкової сотні, значковий товариш

Полтавського полку (1736.28.11. – 1743), мав двір у

Полтаві, мав хутір під Полтавою (1743), військовий

товариш «за служби діда його обозного полкового

полтавського і його самого з 1736 р. в воскових по-

ходах исправление» (1743–1749), не мав дворів

(1744). Сотник орлянський (1749.12. – 1757). Подав

позов до ГВС на полковника полтавського Василя

Кочубея про непризначення його сотником і вимо-

гах хабарів, а в результаті неправомірної поста-

новки сотником орлянським свого служника

Григорія Теля. Мав хутір на Правобережжі біля

Орла (1747). У 1756 р. вів суперечку за млини під с.

Ханделіївкою Кишенської сотні з бунчуковим това-

ришем Петром Павловським. Абшитований знач-

ковий товариш (1788). Проживав у Зіньківському

повіті, мав 175 підданих у 1 «дєрєвнє». Внесений до

І частини родовідної книги Чернігівського наміс-

ництва. Д.: Ірина NN, донька священика. Мали

синів Петра (священик), Павла, Федора, Микиту,

Корнила, доньок Маринц і Мотрю.

Глоба-Михайленко Максим Лаврінович (1685 – 1762

– ?) – значковий товариш Полтавського полку (? –

1734.13.05.), полковий хорунжий полтавський (2-й,

1734 – 1745, 1-й, 1745–1761). Мав хутір під Полтавою

(1735). В його «сказці» від 8 січня 1762 р. відзнача-

лася участь в польському (1735), перекопському

(1736), очаківському (1737) походах. У 1738 р. зна-

ходився в «предосторогах» від ворога. У 1739 р. в хо-

тинському поході. Абшитований полковим

осавулом (з 5 жовтня 1761).

Глуз Андрій – значковий товариш Київського полку.

Глузд Василь Шапочник – міщанин можний козелець-

кий (1737), зборщик Київського полку (1740), знач-

ковий товариш (1741).

Глуховець Федір – сотник хорольський (? – 1713 – 1715).

У 1723 р. проживав у Хоролі, де мав родичів. Знач-

ковий товариш Миргородського полку (? – 1723 –

1732 – раніше 1738). Мав хутір під Хоролом. У 1738

р. у дворі жила його вдова.

Глуховець Яків Дем’янович (? – 1663 – 1703 – ран.

1705) – шляхтич, глухівський мешканець. 25 липня

1684 р. отримав гетьманський універсал на слободу

Годуновку, при його власному млині на р. Ясмань.

Посланий гетьманом в німецькі краї для розвідки

про війну турок і цесаря (1685). Гетьман направляв

до Цесарії (1686), а також до польського гетьмана

Яблоновського для розвідки (1688). Військовий то-

вариш (? – 1684 – 1689 – ?), гонець гетьманський до

Москви (1688, 1689). Отримав універсал Мазепи на

грунти (1703.17.06.) між Гирином і Орловкою, а

також млин в три кола на болоті Сонному, а потім

універсал його дружині з дітьми 8 березня 1705 р.

Д.: Марія Іванівна N (? – 1675 – 1707 – ?)

Глушак N – військовий товариш (1781). Мешканець

стародубський. Мав спільний з військовим товари-

шем Гурановським хутір у 1-й полковій сотні з

двома винокурнями.

Глушановський Василь Іванович – син значного вій-

ськового товариша. Військовий товариш. Тримав

с. Миколаївку на Борзненщині. Надану його бать-

кові від Юрія Хмельницкого.

Глушановський Гаврило Васильович – син військо-

вого товариша. Військовий товариш.

Глушановський Гаврило Васильович – син значного

військового товариша, значковий товариш Ніжин-

ського полку

Глушановський Іван – значний військовий товариш.

1660 р. Ю.Хмельницький надав маєтність при с. По-

повці і Миколаївку на Борзненщині. 1728 р. с. Ми-

колаївка була підтверджена універсалом гетьмана

Апостола за його нащадками.

Глушановський Сидір Якович (1745 – 1787 – ?) – вій-

ськовий товариш (1787). Д.: Зіновія NN, донька дво-

рянина. Мали синів Тимофія, Лавріна і доньку

Параску.

Глушановський Яків Прокопович (1717 – ?) – військо-

вий товариш (1787), мешкав у с. Миколаївці, де мав

36 підданих. Д.: Меланія N Динник, донька осавула

сотенного. Мали синів Мойсея, Сидора, Павла, Івана.

Гнатович Йосип – шляхтич, військовий товариш

(1703). В червні 1703 р. купив двір і плец у козака і

жителя мохоновецького, а на той час вже білоколо-

дязького.

Гнилозуб Хома Михайлович (? – 1678) – військовий то-

вариш Ніжинського полку. Сотник батуринський.

В серпні 1670 р. від гетьмана Ігнатовича їздив до

Москви, в січні 1671 р. знову був там. Осавул полко-

вий ніжинський. Загинув у чигиринському поході.

Д.: Євдокія NN, вдруге вийшла заміж за полков-

ника охочекомонного Григорія Пашковського.

Говаляский (?) Іван Яковлєв – значковий товариш

Стародубського полку (1769), у другій армії в поході.

Говоруха Трохим (1748 – ?) – абшитований військовий

товариш (? – 1787 – 1790 – ?). Внесений до ІІ час-

тини родовідної книги Лохвицкого повіту Чернігів-

ського намісництва. Д.: Маріамна Осипівна

Литвиненко, донька значкового товариша.

Гоголь Андрій – значковий товариш Чернігівського

полку, мав підданих у с. Голубчич Роїської сотні (1753).

Годило Андрій – запорізький козак. З 1737 р. розпочав

службу в Ніжинській полковій канцелярії. Полко-

вий канцелярист (з 1740). Возний. Військовий то-

вариш (1782 – 1784 – ?) Д.: Катерина NN, мала у

с. Прохор 2 підданих.

Годило-Годлевський Андрій – військовий товариш у

Чернігівському полку (1790). Д.: Євдокія NN. Мали

сина Федора, полкового писаря (1790).

Голембіовський (Голембатовський) Григорій Леонті-

йович – службу розпочав з 1765 р. полковим канце-

ляристом, значковий товариш (1769.10.12. – 1778),

військовий товариш (1778.12.12. – 1781 – ?). Мав 7

підданих у с. Машові. Д.: Ганна Савівна Янжул,

донька військового товариша.

Голембіовський Іван Степанович – неписьменний.

Значний товариш полку Стародубського (? – 1720 –

?). 30 червня 1720 р. отримав гетьманський універ-

сал на с. Засуху. Згідно гетьманського універсалу від

1720 р. володів с. Старою Тростяною. Бунчуковий

товариш (1730).

Голембіовський Максим – бунчуковий товариш. Мав

у 1737 р. у с. Литовське 5 малогрунтових, 1 убогого

підсусідка, вибуло 7 підсусідків.

Голембіовський Михайло – абшитований бунчуковий

товариш (1756).

Голембіовський Михайло Степанович (? – 1735) –

письменний. Товариш у Стародубському полку (? –

1714 – ?), 13 серпня 1714 р. за військові заслуги от-

римав гетьманський універсал на володіння с. Ли-

товським Новоміської сотні. 29 листопада 1718 р.

полковник Жоравка на його прохання звільнив з

посади полкового комісара. 15 січня 1721 р. полко-

вий писар Григорій Скорупа продав йому «поло-

вицю третини» млина литовського. Значковий

товариш (1723), 1 жовтня 1723 р. підписав Коло-

мацькі чолобитні. Значний товариш бунчуковий (?

– 1730 – 1735). Був у багатьох походах, а після низо-

вого сулацького «до крайнего прийшол убожества,

и долгов». 8 липня 1730 р. отримав гетьманський

універсал на с. Литовське та другий універсал на на-

дання с. Козарич. У 1735 р. жив у Новоміській сотні.

Д.: N Павлівна Дублянська.

Голембіовський Степан – отримав гетьманські уні-

версали: 26 квітня 1705 р. на с. Ківан, а в січні 1708 р.

на с. Кневичі. Володів с. Горчаки, частину якого

продав господарю гетьманського двору Івану Да-

ровському. Отаман городовий стародубський (? –

1709.04. – 1715). 15 грудня 1708 р. Скоропадський

підтвердив попередні надання. Товариш полку Ста-

родубського, значковий товариш (1723). Д.: Килина

NN. Після смерті чоловіка разом з дітьми володіла

сс. Ківан і Кневич.

Голембіовський Яків (? – ран. 1737) – значковий то-

вариш (1723). Д.: Євдокія Василівна N. Її володіння

у 1737 р. у с. Засухи 29, з них 7 вийшли. У 1738 р. за

1000 карбованців продала с. Засуху (Стару Трос-

тань) генеральному бунчучному Семену Галець-

кому.

Головань Михайло Іванович – з шляхетської родини

Мединських, син абшитованого сотенного осавула.

Військовий товариш (1787), мешканець с. Шапова-

ловки. Д.: Параска NN, донька шляхтича.

Головань Михайло Іванович (? – 1770 – 1787 – ?) – син

осавула сотенного шаповалівського, значковий то-

вариш (з 1781), житель шаповалівський. Мав 20 під-

данних в 4 хатах. Д.: Параска Іванівна Саченко,

донька сотенного отамана.

Головачевський Петро Якович (1727 – 1783 – ?) –

службу розпочав 5 травня 1739 р. козаком Басан-

ської сотні, військовий товариш (1754.19.04. – 1764),

сотник березанський (1764.25.05. – 1782). Брав

участь у турецькому поході. Мав 30 підданих у с. Ба-

сані, 8 у Березані, 4 при хут. Кобизькому Київського

полку (1774). Д.: Параска Ісаківна Таращук (1731 –

1775 – ?), донька абшитованого значкового това-

риша, син Іван.

Головенко (Головін) Федір Петрович – син значко-

вого товариша, військовий товариш (1787). У

1787 р. разом з братами мав 23 нерозділених підда-

них у с. Собичах. Д.: Ганна NN, донька священика.

Головенко Петро Сергійович (? – ран. 1788) – син ота-

мана курінного, значковий товариш Ніжинського

полку (1781) (с. Сопич, поблизу мав пасіку).

Головка Юхим (? – ран. 1750) – значковий товариш

Прилуцького полку (? – 1732 – 1740 – ?).

Головка Каленик Юхимович – значковий товариш

Прилуцького полку (1732 – 1751 – ?).

Головка Карпо (1740 – ?) – абшитований військовий

товариш Лубенського полку (1787), мав 33 підданих

у 1 селі. Внесений до ІІ частини родовідної книги

Чернігівського намісництва. Д.: Євдокія Дем’янівна

Салимовський, донька сотенного хорунжого.

Головка Кіндрат – значковий товариш.

Головка Павло Федорович – син значкового товариша.

військовий товариш (1790). Його мати Ганна мала

22 підданих в Прилуцькому полку, а брат Дем’ян

служив сержантом у лейб-гвардії Ізмайлівському

полку (1790).

Головка Петро Юхимович – значковий товариш При-

луцького полку (? – 1732 – ?). Проживав у с. Полон-

ному.

Головка Семен Кіндратович – значковий товариш Лу-

бенського полку (1751). У 1757 р. мав суперечку за

землю у с. Калинівка з Яковенками Григорієм і Ма-

рією.

Головка Сергій Юхимович (1702 – 1790 – ?) – значко-

вий товариш Прилуцького полку (1732 – 1753 – ?),

абшитований військовий товариш (1788), мав 33

підданих у с. Полонному Журавської сотні і 1 хуторі.

Д.: NNN, донька сотника

Головка Федір Юхимович (? – ран. 1782) – син значко-

вого товариша, запорожець. Значковий товариш

Прилуцького полку (з 1759). Д.: Ганна NN (бл. 1708

– 1788 – ?). Після смерті чоловіка мала 22 піддан-

них у 1 містечку.

Головка Юхим– значковий товариш Прилуцького

полку (1740).

Головкевич Григорій – знатний військовий товариш

(1663).

Головко Гнат (1760 – ?) – військовий товариш При-

луцького полку. Мав 126 підданого в Монастирищах

Ніжинського повіту. Абшитований військовий това-

риш (? – 1787 – 1790 – ?). Д.: Настасія NN, донька

священика. Мали сина Олексія і доньку Ганну.

Головня Кіндрат – значковий товариш Лубенського

полку. Мав у Роменській сотні в с. Калинівка шинок

у 1747 р.

Головня Семен – значковий товариш Лубенського

полку (? – 1736 – 1769 – ?) після батька. У 1736 р. був

полковим комісаром, у 1737 р. – при слідстві за ко-

місарство, у 1738 р. – у кримському поході. Мав у

Роменській сотні у с. Килинівка двір житловий

(1745), в різних чолобитних справ при слідству

(1751). Через старість і крайню убогість знаходився

вдома, в похід не пішов (1769). Мав в Роменській

сотні у с. Калинівка 3 двори підсусідків піших убо-

гих (1745), житловий двір і шинок (1747), в с. Жит-

ньому шинок (1747). Абшитований значковий

товариш (1790). Мав 116 підданих в Роменському

повіті. Д.: NNN (? – ран. 1790), мали синів Григорія

– полкового хорунжого, Д.: Марія Осипівна Куп-

чинська, донька військового товариша.

Головня Федір (1749 – ?) – з різночинців, служба з

1766 р., значковий товариш (1775.23.07. – 1781), вій-

ськовий товариш Лубенського полку (1781.22.11 –

1790 – ?). Мав 56 підданих у 1 селі Роменського по-

віту. Д.: Євдокія Іванівна Грицай, донька пушкаря

ГВА. Дітей не мали.

Головня Федір Ничипорович (? – 1734 – 1755 – ?) – син

осавула полкового, козак Глухівської сотні, вій-

ськовий товариш Ніжинського полку. Його син

Дмитро (1756 – ?) мешкав у с. Тулиголовах.

Головченко Яким Михайлович (? – 1629 – 1689) – на

початку Визвольної війни входив до козацтва Пере-

яславської сотні Федора Чикмена. Разом з ним були

його родичі Григорій і Петро. Став полковником

черкаським (? – 1669 – ?) у Петра Дорошенка, потім

генеральним осавулом. Пізніше знову повернувся на

Лівобережжя. 16 березня 1675 р. гетьман Самойло-

вич затвердив право на млин і хутір у с. Масаліївці

Сосницької сотні за колишнім черкаським полков-

ником, який перейшов на Лівобережжя. 25 березня

1686 р. як значний товариш полку Переяславського

продав Василю Максимовичу «грунт фолварковій у

с. Девичках з гаем и ставом водяним, на котором для

ловления риби и езки ставить можно» за 40 золотих.

І.Мазепа сповіщав до Москви: «я, призывавши к

себе в Батурин полчан Переяславских и обявивши

им тот ваш царский пресветлого величества указ, ут-

вердилем им полковником совершенный Якима Го-

ловченка старожитного Переяславского казака,

який сего минувшего лета был по моем повелению

Наказным Полковником; который и перед сим мел

на себе, Переяславского, и Черкаского, полковни-

чества, а также и асаульства енерального уряды».

Полковник Яким Головченко володів на уряд сс. По-

моклями, Пологами, Циблями, Леляками 2-ї полко-

вої сотні, сс. Старим і Кальним Воронківської сотні.

«За Мазепиного же гетманства полковник переяс-

лавский Головченко, купивши при той деревне (Ма-

салаєвка – автори) на реке Убеди в мельника

Мартына Массалая мельницу, завладел и людьми

той деревни, по даче Мазепиной, и владел по смерть

свою…отдал ту мельницу, при смерти, на поминове-

ние за свою душу в монастырь киевопечерский».

Його двір в Переяславі перейшов козаку 1-ї полкової

сотні Василю Баришівському.

Голод Лука (? – ран. 1764) – значковий товариш Київ-

ського полку.

Голуб N – сотенний отаман (? – 1781), значковий това-

риш (1781.14.05. – ?) Київського полку.

Голуб-Войтенко Михайло – значковий товариш Лу-

бенського полку (1741 – 1747 – ?), проживав у Ромнах.

Голуб-Войтенко Петро – значковий товариш Лубен-

ського полку (? – 1735 – 1754 – ?), мешкав у м. Ромнах.

Голубовський Лука – абшитований військовий това-

риш Стародубського полку (1783). Мешканець по-

гарський. Мав у с. Зюбі 8 підданих. Д.: Пелагея

Петрівна Тарнежевська, донька священика зюбов-

ського. Мали синів Дем’яна, Василя, Івана, Петра,

Павла, доньок Мотрю і Ксенію.

Голухович Тиміш Євтухович – митний харківський го-

лова, полковий осавул харківський (1704), город-

ничий (1706), полковий старшина (1707), наказний

полковник харківський (1711), значний товариш

Миргородського полку (1712). Йому тіткою доводи-

лася черниця Хорошівського монастиря (1710) Таі-

сія. Д.: Феодосія NN.

Голуховський Семен Остапович – в полковому това-

ристві Миргородського полку (1649), був швагром

Василя Золотаренка. Писар полковий миргород-

ський (? – 1658 – ?), кіш вислав до Москви Михайла

Івановича Стриджу, Івана Степаненка, Якова Оста-

пенка і Семена Остапенка Голуховського. «Троє з

нас – Остапенки і писар, живуть в Миргороді

близько Грицкового двору і знають його здавна».

Відносно останніх слід відзначити, що це колишні

прибічники Матвія Гладкого, які, мабуть, якийсь

час вимушені були переховуватися від Григорія Ліс-

ницького на Січі. Генеральний писар (1659–1660).

Підписав переяславську угоду 1659 р. На корсун-

ській раді 1660 р. склав повноваження генераль-

ного писаря на користь Павла Тетері. У 1661 р.

«Тетеря зрадив, залишив писарство, поїхав до По-

льщі, а Семена як і раніше присланий на писарство

з Запорога». У грудні 1661 р. очолював козацьку де-

легацію до Москви. «...обо всех делах... писав в Пе-

реяслав к гетьману к Якиму Самку и в Киев. И

проведав де то Юрась, за то ево Семена хотел рас-

стрелять». Семен, «покинув жену свою и детей», за-

лишив 29 липня Чигирин і 6 серпня 1661 р.

прийшов до Якима Сомка у Переяслав. Військовий

суддя у наказного гетьмана Якима Сомка (1662). Д.:

1) N Ничипірівна Золотаренко (? – 1642 – 1661 – ?),

потрапила у татарський полон, і у 1660 р. її розшу-

кували за вказівкою хана для Виговського, щоб той

обміняв на свою дружину. 2) (з 1661) N Дорофіївна

Дорошенко, сестра гетьмана Петра Дорошенка.

Голушка Роман (? – ран. 1782) – значковий товариш

Чернігівського полку

Голювець Іван (? – 1720 – 1781 – ?) – розпочав службу

з 1736 р. значковим товаришем Прилуцького полку.

Брав участь в очаківському (1738), дністровському

(1739), хотинському (1740) походах.

Голювець Сава Степанович (1718 – 1790 – ?) – значко-

вий товариш Прилуцького полку (1733 – 1779 – ?), аб-

шитований військовий товариш (? – 1772 – 1790 – ?).

Мешкав у с. Дядинець Іваницької сотні, мав 71 підда-

ного в містечку Іваниці і одному хуторі. Д.: 1) (? – 1741

– 1772 – ?) Настасія Іванівна Ковтун, донька козака

Іваницької сотні. 2) (1785) Дарія NN, донька козака.

Голювець Степан – значковий товариш Прилуцького

полку.

Голювець Яків (? – 1727 – 1774 – ?) – син козака. Знач-

ковий товариш Прилуцького полку (1737 – 1774 –

?). Д.: NNN, донька посполитого. Дітей чоловічої

статті не мали, доньки Ганна, Устина, Марфа.

Голюнка Андрій – значковий товариш Ніжинського

полку (? – 1735 – 1738 – ?), У 1735 р. був комісаром

полковим, у 1738 р. був у кримському поході.

Голюнка Гнат – значковий товариш Ніжинського

полку. У 1737 р. був у очаківському поході.

Голюнка Григорій – значковий товариш Ніжинського

полку.

Голюнка Іван – значковий товариш Ніжинського

полку.

Голяк N – абшитований значковий товариш Київського

полку (1769).

Голянський Іван – значковий товариш Київського

полку (1738), тимчасово призначений до управ-

ління Носівською сотнею. У вересні 1738 р. звину-

вачений мешканцями сотні у здирствах, обтяженні

загальнонародними повинностями.

Голяховський Олексій (1765 – ?) – службу розпочав 24

лютогор 1778 р., значковий товариш Ніжинського

полку (з 1778.5.10).

Гомоляка Гнат – значковий товариш Ніжинського

полку (1769).

Гондзеровський Андрій – військовий товариш Ні-

жинського полку (1736–1748). У 1736 р., мав двір у

сл. Веригінській Глухівської сотні, у с. Некрасівці –

9 хат убогих посполитих, двір у Глухові, двір в сл.

Білополовиній Глухівської сотні. У 1743 р. мав 27

дворів, 2 млинові кола, надав позику до військового

скарбу 1 карбованець 40 копійок.

Гондзеровський Іван (? – 1735) – бунчуковий товариш

(1735) у Стародубському полку.

Гондзеровський Петро – військовий товариш. Його

донька Софія заміжня (? – 1778 – 1783 – ?) за сином

сотника Федором Костенецьким.

Гоневський-Іванина Петро (1721 – ?) – службу роз-

почав з 1743 р., значковий товариш Чернігівського

полку (1762 – 1766 – ?).

Гоневський-Іванина Сава Іовенко – покозачений

шляхтич гербу «Яніна». Сотник березненський (? –

1660 – 1680 – ?). Значний товариш Чернігівського

полку (1691). Мешканець березненський.

Гонзак Михайло – мав хутір під с. Рудівкою (1732).

Значковий товариш Прилуцького полку (? – 1732 –

1740 – ?).

Гонцевський Гаврило (1730 – ?) – з шляхтичів. Службу

розпочав 26 жовтня 1746 р., полковий канцелярист

(з 8 квітня 1747), отаман сотенний (з 2 квітня 1762),

возний сотенний (з 28 грудня 1763), військовий то-

вариш Лубенського полку (з 21 липня 1779).

Гонцевський Іван Павлович (? – 1690 – 1738.8.07.) –

осавул полковий лубенський (? – 1711.10. – 1719.09.

– ?) (? – 1725 – 1731.01. – ?), (1-й осавул; ? – 1736 – ?).

15 жовтня 1711 р. отримав від полковника Савича

с. Гонці полкової сотні, Маркович підтвердив це на-

дання, яке будо скріплене гетьманським універса-

лом 5 лютого 1715 р. Купив луку Скачок Великий у

Василя Логвина дейманівського, там же луку у свя-

щеника повстинського Данила, а також у Василя

Фурси деймаівського. Загинув у битві при Гайман-

могилі. За ним у 1740 р. в Лубнах 1 двір тяглих убо-

гих та 3 двори піших убогих козацьких підсусідків,

у с. Тарандинці 4 двори піших козацьких підсусід-

ків. Значковий товариш Лубенського полку (? –

1738), мав у с. Гонцові шинок, у 1745 р. ним воло-

діли його онуки Степан і Федір Яковлевичі. Також

мав хутір з 4 найманими людьми у Пирятинській

сотні.

Гонцовський Павло Іванович (? – ран. 1745) – значко-

вий товариш Лубенського полку, мав двір житло-

вий у с. Гонцові Лубенської полкової сотні, у 1745 р.

в якому жила його вдова Гафія.

Гончар Гавриш – військовий товариш Полтавського

полку (1693), житель стасівський.

Гончар Іван – шляхтич, значковий товариш, мешка-

нець с. Ольшаного Волинської сотні Чернігівського

полку (1700). Родоначальник Гончаревських.

Гончар Мисько Степанович – покозачений шляхтич,

четвертий в реєстрі Полтавського полку 1649 р., по-

лковий осавул полтавський за Богдана Хмельниць-

кого. В посольсьстві Іскри до царя у 1658 р.

Наказний полковник полтавський (1664). 19 червня

1665 р. продав свій сінокіс на Голові за 23 копи ве-

ликобудищанському мешканцю Міхну Дащенку.

Сотник полтавський (1666). Товариш полку Пол -

тавського (1667). Козак полтавський (1676). Д.:

Химка Павлівна Тубольченко.

Гора Федір – значковий товариш Стародубського полку

(? – 1735 – 1737 – ?), У 1735 р. жив у Почепській

сотні, у його володінні Ратне, Нижні Злобинець (4

малогрунтових посполитих). У 1737 р. перебував

вдома, але мав йти в похід в команді фельдмаршала

фон Мініха. «1737.15.05 Сказка значкового това-

риша Стародубського полку Федора Гори взята в

полкову стародубську канцелярію в том, що він не

зміг прибути в Стародуб 4 числа, як дав підписку бо

захворів а нині прибувши в Стародуб отримав ін-

струкцію про те куди треба їхати і що робити, а

якщо знову не виконає має бути оштрафований

згідно указу цариці присланого в похід. К сей

сказки руку приложил з.т. Федір Гора ( Прізвище та

імя іншим почерком)».

Гораїн Данило (? – ран. 1779) – значковий товариш По-

лтавського полку. Д.: Дарія NN (? –1759 – 1779 – ?).

Гораїн Іван – товариш Полтавського полку. У 1744 р.

разом з Хомою Лишенком подали чолобитну на пол -

ковника полтавського за побиття киями.

Гораїн Лука – значковий товариш Полтавського полку

(? – 1734 – 1743 – ?)

У 1736 р. комісар по збору вказа-

них консистентами порцій та рацій. У 1742 р. подав

позив до ГВС на полтавського полковника за захоп-

лення у нього пожитків. Мав двір у Перевалочній.

Гораїн Олександр – значковий товариш Миргород-

ського полку (1731).

Горащенко Андрій – значковий товариш Полтав-

ського полку (1743), мав двір у Переволочній.

Горбаневський Лев (1737 – ?) – з козаків. Службу роз-

почав з 15 лютого 1753 р., сотенний канцелярист, со-

тенний писар 2-ї Пирятинської сотні (? – 1762 –

1765 – ?), військовий товариш Лубенського полку

(1782).

Горбаневський Омелян – значковий товариш Лубен-

ського полку, не отримав російського чину (1788).

Горбаневський Павло Матвійович – абшитований

значковий товариш Ніжинського полку (1788). Мав

1 підданого в Глухові. Д.: Тетяна NN, донька свяще-

ника. Мали сина Якова.

Горбаненко Кіндрат – абшитований значковий това-

риш Миргородського полку (? – 1773 – 1780 – ?).

Горбаненко Петро Степанович – шляхтич, товариш

полку Полтавського (1669), зацний козак (1678),

сотник полковий полтавський (? – 1683 – 1690 – ?).

Тримав с. Яківці.

Горбаненко Степан Петрашенко – син сотника по-

лтавського, козакував у батьківській сотні (? – 1649

– ?). Товариш полку Полтавського (? – 1655 – ?).

Учасник посольства гетьмана І.Брюховецького до

Москви. Осавул полковий полтавський (1668), на

місці полковника (1668). Товариш полку Полтав-

ського (? – 1671.15.09. – ?). Осавул полковий по-

лтавський (1672 – 1673). Наказний полковник

полтавський (1672). Сотник 2-ї полкової сотні

(1677). Письменний. Д.: N Пантелеймонівна N,

донька священика.

Горбачевський Матвій – значковий товариш, вій-

ськовий товариш Київського полку (1771 – 1776 – ?).

Горбачевський Ничипір – значний військовий това-

риш, вийшов з Правобережжя.

Горбаченко Сидір – козак, гетьманський гонець до Мос-

кви (1691), був на Запоріжжі (1691). Гетьманський

посланець на Запоріжжя (1693), до Москви (1693),

військовий товариш Чернігівського полку (1693).

Гордєєв Дмитро Іванович – абшитований військовий

товариш Чернігівського полку (? – 1781 – 1788 – ?),

житель с. Городища. Д.: Євдокія N Лесенко, донька

козака.

Гордєєв Іван (1740 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Гадяцького полку (? – 1787 – 1790 – ?). Мав

38 підданих у одному містечку і одному хуторі. Рі-

шенням Чернігівського намісницького дворян-

ського зібрання визнаний дворянином і внесений до

ІІ частини родовідної книги. Д.: Марія NN, донька

підпоручика Молдавського гусарського полку.

Гордєєв Іван Іванович – бунчуковий товариш (? – 1782

– 1784 – ?), стряпчий верхньої розправи, шляхтич

(1782) Колезький асесор (1790). За ним в Ніжин-

ському повіті 49 підданих. Д.: Євдокія N Стасевич,

донька писаря гродського. Мали сина Івана і доньку

Тетяну.

Гордєєв Максим (1725 – ?) – абшитований військовий

товариш Прилуцького полку (? – 1788 – 1790 – ?).

Мав 6 підданих у Прилуцькому повіті. Внесений до

ІІ частини родовідної книги Чернігівського наміс-

ництва. Д.: Уляна NN, донька козака.

Гординський Андрій – службу розпочав з 1703 р.,

значковий товариш Полтавського полку (? – 1727 –

1737). У 1736 р. призначений для збору в полтав-

ський магазин провіанту та для інших посилок та

указів. Полковий хорунжий (1737). Звільнений від

служб за старістю, абшитований полковим хорун-

жим. Мав шинок і хутір в Сокільській сотні. Мав

двір у Кобеляках і 4 посполитих на куплених ґрун-

тах. Потім став священиком келебердинським тро-

їцьким (? – 1743 – ?).

Гординський Григорій Опанасович – значковий това-

риш Полтавського полку (? – 1734 – 1739). Житель

сокільський. Учасник царичанського, ладозькому,

кримському, очаківському. У 1739 р. генерал Ру-

мянцев призначив сотником у Нові Санжари.

Гординський Михайло Степанович (1753 – 1784 – ?) –

син намісника миргородського, службу розпочав з 5

травня 1766 р. полковим канцеляристом, писар со-

тенний (1769 – 1771), отаман сотенний (1771–1773),

значковий товариш (з 1773).

Гординський Опанас Тимофійович – козак сокіль-

ський (? – 1718 – 1721 – ?), значковий товариш По-

лтавського полку (? – 1723 – ?).

Гордієнко Трохим (1760 – ?) – абшитований військовий

товариш Гадяцького полку (1788). Його рід рішен-

ням Чернігівського намісницького дворянського

зібрання визнаний дворянським і внесений до ІІ

частини родовідної книги.

Горковський (Гордовський) Аврам (1737 – 1783 – ?)

– службу розпочав з 1757 р., бунчуковий товариш

Миргородського полку (з 1776).

Горкун Стефан – значковий товариш (1738), жив у Хо-

рольській сотні Миргородського полку, його братом

був Олексій Денисенко.

Горкуша Петро – військовий товариш (1787), мав во-

лодіння у с. Дернівці Остерського повіту.

Горкуша Федір Ничипорович – син полкового осавула

запорізького. Сотенний отаман, військовий това-

риш (1781.13.01. – 1787), мав підданих у д. Коржі Ос-

терського повіту.

Горленко Андрій – значковий товариш Миргород-

ського полку (1738), мав двір приїзжий с. Зубовці

Остапівської сотні.

Горленко Андрій Андрійович (1709, м. Москва – 1780)

– навчався в КМА (1721), службу розпочав з 1728 р.

військовим канцеляристом ГВК, бунчуковий това-

риш (? – 1737 – 1743), полковник полтавський

(1743–1774). 7 листопада 1743 р. отримав царську

грамоту на містечко Іваницю. Протягом 1748 р. від-

бувалося взаємне захоплення худоби з писарем ГВС

Іваном Піковцем. У 1749 р. військовий канцелярист

Андрій Миницький побив його підданих. У 1751–

1755 р. вів суперечки за грунти і підданих в містечку

Іваниці з місцевим сотником Федором Свірським. У

1754 р. розглядалася справа про належність йому

описних грунтів біля м. Іваниці. В лютому 1755 р. на

нього скаржився полтавський козак Григорій М’яг-

кохлібенко про заволодіння грунтом. У 1758 р. су-

дився з братом – бунчуковим товаришем Григорієм

та вдовою брата поручика Павла за розподіл бать-

ківської спадщини. Бригадир. Мав 57 дворів у с. Ко-

валі Хорольської сотні; 50 дворів у с. Зубаніях та

с. Калениках Остапівської сотні, у с. Зубанях мав

приїжджий двір. Д.: Настасія Семенівна Лизогуб (?

– 1758.02.), донька бунчукового товариша.

Горленко Андрій Дмитрович (? – 1688 – 1756) – на-

вчався у КМА. Службу розпочав з 1701 р. і в тому

році ходив у похід до Ліфляндії, в 1702 р. в Польщу

під Бихів, в 1703 р. стояв з малорсійськими вій-

ськами в степу, в 1704 був на місці батька полков-

ника прилуцького Дмитра Горленка з полком

прилуцьким у поході був, у 1705 р. був при батькові

у поході в Польщу, в 1706 в поході командував ко-

мандою над двома полками Прилуцьким та Київ-

ським був у Варшаві при королівській Величності, в

1707 будував Печерську фортецю і на Волині. У

1707 р. Мазепа надав населену маєтність с. Велику

Дівицю. в 1708 під Білою церквою, Бунчуковий то-

вариш (1708), пішов з Мазепою, але повернувся вес-

ною 1709 р. В 1709 р. був під командою князя

Меншикова, в 1709 р. призначений в полк При-

луцький на місце батька. в 1709 р. гетьман Соро-

падський наказав йому бути під власним

гетьманським «видением». Універсалом від 29

травня 1709 р. йому повернули сс. Дубовий Гай,

Сергіївку, Білошапки, Яблоновиці і ті хуторі, які

влаштував його батько на «куплених грунтах».

Значний військовий товариш (1711). До 1715 р. ут-

римувався у Москві. У 1713 р. всі маєтноті у нього ві-

дібрані Гамаліївському монастирю, а с. Ольшане

перейшло до Шереметьева. У 1723 р. за ним зна-

читсься с. Ковалі Миргородського полку з хутором.

У 1727 р. гетьман Апостол надав йому нові маєтнос-

тями. В походи з собою возив «книжку писаную ле-

тописную», яку читали, як полчани, так і старшина

інших полків. в 1726 р. був у Сулацькому поході, у

1733 р. виступив у польський похід та по дорозі

смертельно захворів і повернувся додому, а в 1736 р.

під Очаків йому веліли сина Павла відправити

серед бунчукових товаришів, другий же син Андрій

Горленко тоді купував провіант і в домі батьків-

ському знаходився. 1736 р. був під командою кн. Ба-

рятинського в поході під Переволочною,

абшитований по старості і хворобі у 1737 р. З дому

його в Дністровському поході був син Андрій, в 1739 р.

під Хотином син. Перед смертю хворів. Значний

бунчуковий товариш (? – 1729 – ?), бунчуковий то-

вариш (? – 1745 – ?), абшитований бунчуковий то-

вариш (24.07.1756). Мав у Лубенському полку в

Пирятинській сотні у с. Давидовці підданних по-

сполитих 6 дворів малогрунтових не могучих, 12

двори тяглих убогих та 19 піших у 1745 р., у 1747 р.

в Пирятинській сотні підданих в с. Давидовці ма-

логрунтових посполитих 8 дворів на 11 хат, убогих

33 двори на 38 хат, 17 бездвірних, 4 ратушних слу-

жителя. Д.: (з 1700.8.09.) Марія Данилівна Апостол

(? – 1688 – 1754), донька полковника миргород-

ського, потім гетьмана. 13 лютого 1711 р. отримала

охоронний гетьманський універсал на маєтності.

Горленко Григорій Андрійович (1722 – 1788 – ?) –

син абшитованого бунчукового товариша, бунчу-

ковий товариш (з 1750.26.01.), просутній в При-

луцькій пол ковій канцелярії, полковій рахунковій

канцелярії, брав участь у слідчих комісіях. 1762 р.

був присутній на коронації імператриці. підкомо-

рій іваницький (з 1764). Надвірний радник (1788).

Д.: (1752) Євдокія Семенівна Зарудна (? – 1773 –

ран. 1788).

Горленко Дмитро Лазаревич (бл. 1660 – 1731) – свояк

Мазепи, Його батько, полковник прилуцький був

забитий 1687 р. на Коломаці. Після навчання у КМА

«довго ... держався канцелярії», мається на увазі

ГВК. Будучи улюбленцем Мазепи, очолив При-

луцький полк (1692–1709). 9 лютого 1688 р. Мазепа

дозволив йому вживати всі прибутки з власного

млина в чотири кола на р. Удай на греблі Подискій.

У Батурині на Гончарівці поблизу з резиденцією

гетьмана Мазепи мав двір з садом. Якийсь уряд до

1689 р. він займав, бо бачимо його уже як значного

військового товариша. 22 вересня 1689 р. отримав

царську грамоту на маєтності. У 1697 р. отримав три

села: Сергіївку, Ковтунівку та Яблунівку, у 1699 р. –

с. Ілошапки, 1701 р. – с. Ярошівку, 1703 р. – с. Ма-

маївку, 1705 р. – сс. Калюжинці та Понори, 1706 р.

– с. Вечорки, невідомо коли – сс. Хаєнки та Ряски.

Мав хутір під с. Рудівкою (1732). 4 травня 1705 р. от-

римав гетьманський дозвіл зайняти за Дніпром мо-

гили і заснувати селітряні заводи. Став одним з

найбагатших полковників Гетьманщини. Наказний

гетьман (1705). У 1708 р. пішов з Мазепою до Бен-

дер, а потім – Константинополя, Брацлава. Наказ-

ний гетьман (1713). 1715 р. повернувся і утримувався

до 1731 р. у Москві. 8 лютого 1731 р. отримав дозвіл

покинути Москву, повернутися в Україну при умо-

вах нікуди не виїздити звідти і не приймати ніяких

урядів. Повернувся в хутір Чернявщина, де весь цей

час мешкала його дружина, маючи у володінні ще

декілька хуторів та млинів. В серпні 1731 р. написав

заповіт і невдовзі помер. Д.: Марія Захарівна Голуб,

донька військового товариша, племінниця геть-

манші. В 1726 р. захопила гай, сіножаті, млини на

р. Удаї у жительки київської Устина Богданової і її

чоловіка Івана Лавріновича.

Горленко Іван Петрович (1738–1794) – службу розпо-

чав з 1753 р., військовий канцелярист (1754). У 1754

р. його образив військовий канцелярист Охрім Ми-

роновський. Військовий товариш (1772–1784), бун-

чуковий товариш (1788). Мав 409 підданих у 1 селі.

Д.: (після 1788) Пелагея Григорівна Іваненко.

Горленко Петро Якимович (1709 – 1788 – ?) – син ге-

нерального судді, бунчуковий товариш (1743.27.01.

– 1764 – ?). У 1755 р. вів суперечку за грунти із пол -

ковим осавулом київським Йосипом Закревським.

В грудні 1756 р. отримав дозвіл виїхати в Петербург

для влаштування синів у кадетський корпус. В цей

час просив дозволу на тимчасове звільнення з

складу Генералього суду у зв’язку з хворобою матері

та дружини. Малоросійський полковник (1776). Пол -

ковник у відставці (1788). Володів у 1737 р. в По-

гарській сотні у с. Бобрик 1 двір дуже убогий (1737),

в д. Гланишів 1-ї полкової Переяславської сотні 3

двори убогих посполитих на 3 хати та 1 бездвірну

хату, у Яготинській сотні в хут. Петрівці посполи-

тих підсусідків 2 двори на 4 хати убогих і 4 хати без-

двірних, всього 2 двори 8 хат, 7 піших, 5 дворів

служителів (1750). Мав 793 підданих в 7 селах і 5 ху-

торах (1788). Двоюрідний брат переяславського по-

лкового писаря Якима Каневського.Д.: Марія

Іванівна Тимошенко (? – ран. 1767), донька знач-

кового товариша.

Горленко Степан Паливода (? – ран. 1757) – військовий

товариш Прилуцького полку, мав 1 посполитого у

с. Дмитрівці Красноколядинської сотні.

Горленко Степан Якимович – бунчуковий товариш

(1725 – 1729 – ?), прем’єр-майор (1784).

Горленко Яким Іванович (? – 1676 – бл. 1758) – у 1712 р.

скаржився гетьману Скоропадському про розподіл

спадщини: «ускаржаюся на бабусю мою еи мил.

панею Лазаревую в такой справе: небожчик дедусь

мой, блаженной памяти Лазарь, по женитве отца

моего, частю не хотячи раздражати еи, панеи бабусе,

яко жоны своей второй. А отца моего мачехи, частю

теж откладаючи до того часу, когда конечній и со-

вершенній подел всем сыном своим, так за первою

всоею жоною, з которою и отца моего сплодил, яко

теж и з сеею второю спложенним, мел учинити, так

барзо мало з чим отца моего отправил (из дому

после женитьбы), же если-бы не с тестевщины, яко

все Прилучане того добре бы не можно было про-

жити отцу моему. А понеже, яко же тая безвестно на-

дходящая смерть тое намрение ему покойному п.

дедусеви скутком исполнити не допустила, яко и то

неестественне, но нужно и безвременне от безчело-

вечных збойцов поштрадавшему, отец мой зас по-

койный любо зараз скоро по смерти небожчика

дедуся хотел правне упоминатися у еи панеи бабуси,

а своей мачехи, о свою отчизну, якож и поехал был

уже до Батурина, до прва (т.е. в суд), однак бывший

полковник Димитрий его завернул з упрошенем под

такою кондиціею, же сами доброволне, без правних

алтеркацій, мели слушне, без жадной его кривди, по-

делитися отчизною. Однакож и тогдп не толко по-

делу не чинили, лечь еще еи милость пани бабуся

разгневавшися на отца моего, и легованный уже

грунтик, т.е. ставок зовемій Камишевку, на сторону

продала, а отец мой последнею уже хоровал болез-

нію и не могл болше що чинити, бо в тоей уже бо-

лезни и временное свое скончил житіе». Далі він

скаржився, що бабуся зовсім нічого йому не дала.

Але після її смерті він поділив спадок з тіткою (її

донькою від 1-го шлюбу Гафією Ракович), яка

стверджувала, що спадок належить її матері, так як

Лазар під час свого 2 одруження був «худым пахол-

ком». Значний військовий товариш (? – 1715 – 1723 –

?), бунчуковий товариш (? – 1725 – 1729). Користу-

вався значним впливом серед козаків. Під час по-

ходу 1725 р. лише йому вдалося утихомирити «гарячі

голови» під час кулачних боїв. «Кулачки были жес-

токие, полтавский полк з лубенским и черниговским

оные отправляли, которых Яким Горленко разогнал

заледво, а Андрей Горленко Петрекия канчуком

утял». Генеральний хорунжий (1729 – 1741.20.02.),

генеральний суддя (1741.20.02. – 5.03.), (1745.31.05. –

бл. 1758). У 1735 р. ГВК розглядала скаргу студента

Михайла Федорова за погрози при розгляді у ГВС

його скарги на Петра Горленка за побиття. У 1746 р.

побив киями жителя с. Товкачівка полкової сотні Ва-

силя Сидоренка, захопив у нього 10 пнів бджіл. В бе-

резні 1749 р. його образив бунчуковий товариш

Стефан Миклашевський. Д.: 1) Марія Іванівна Ка-

невська-Оболонського (? – 1676 – 1709 – ?). 2) Мавра

Давидівна Карпич (? – 1710 – 1762 – ?), донька ко-

зака Прилуцького полку. У 1762 р. на її дім напав і

учинив кривди титулярний радник Андрій Гуленко.

Поминальник її роду у Києво-Печерській Лаврі, Зо-

лотоніському, Київському Богословському жіночому

монастирях.

Горленко Яким Іванович (? – бл. 1758) – значний вій-

ськовий товариш (1715), бунчуковий товариш (? –

1725 – 1729), генеральний хорунжий (1729 – 20 лю-

того 1741), генеральний суддя (20 лютого 1741 – 5 бе-

резня 1741), (31 травня 1745 – бл. 1758). Д.: Марія

Іванівна Каневська-Оболонська (? – 1676 – 1709 – ?).

Горлякевич Дем’ян Юхимович (1755 – 1787 – ?) – слу-

жив з 1766 р., бунчуковим товаришем у Стародуб-

ському полку призначений у 1778 р., у поході не був,

бажав продовжити військову службу у 1783 р. Мав з

братами Юхимом і Карпом 126 підданих на хуторі

Жеч (1787).

Горлякевич Олександр Юхимович (? – 1730 – 1777 –

ран. 1781) – значковий товариш Стародубського

полку (1748 – 1777 – ?). Мав в хуторі Жеч виноку-

ренний завод, греблю з млиновим амбаром, влас-

ність у с. Заруховській Буді Новоміської сотні. Мав

у 1764 р. у Стародубі 1 хату, в якій жило 2 найманих

людей. У догляді на поштовій станції коней (1769).

Його донька Явдоха заміжня за Антіном Щербою,

значковим товаришем (1781).

Горлякевич Юхим Олександрович (Якович ?) (? – ран.

1742) – значковий товариш Стародубського полку

(? – 1735 – 1737 – ?). У 1735 р. купував провіант в ма-

газин при майорі Хрипунову. У 1737 р. повернувся з

Києва після здачі провіанту, але повинен йти в

похід в команді фельдмаршала фон Мініха. Жив у

полковій сотні. Д.: Катерина Тимофіївна Силович,

племінниця бунчукового товариша Василя Зава-

довського. Продала двір у Стародубі у 1742 р. за 500

карбованців козаку Новоміської сотні Герасиму

Клокочинському (1 хата житлова, 1 людська, 3 ко-

мори, 1 конюшня, 2 сараї, 1 кімната, погріб поход-

ний дерев’яний 1, льодовня). У 1741 р. вона ж йому

продала за 130 карбованців комору у крамному

ряду в Стародубі.

Горн Федір – значковий товариш Стародубського полку.

Горновський N (? –ран. 1781) – військовий товариш.

Його удова мала дім в 3 покої у м. Стародубі.

Горовий Іван – шляхтич гербу «Абданк». Військовий

товариш.

Городиський Іван Хомич – бунчуковий товариш

(1735) у Стародубському полку, не мав підтверд-

ження на звання. Володів наданою його батьку сл.

Рожни (1729).

Городиський Хома (? – ран. 1738) – значний військо-

вий товариш. бунчуковий товариш. 1710 р. отримав

гетьманський універсал на володіння сл. Рожни.

Мав майнові суперечки з Федором Случановським і

Гафією Пузирихою Д.: Олена Михайлівна Росла-

вець (? –1718 – 1741 – ?), удова NN Панкевича.

Городниченко Василь – значковий товариш Моров-

ської сотні Київського полку (1741).

Городня Василь – козак, значковий товариш Київ-

ського полку (1748.26.09. – 1751 – ?).

Городня Іван – козак, значковий товариш Київського

полку (1748.26.09. – 1751 – ?).

Горонескул Андрій Миколайович (1736 – ?) – син во-

лонтера, який під час прутського походу, зали-

шивши «свое отечество в земле Мултянской»,

перейшов в Україну як прапорщик полку Василя

Танського. Був козаком дворянської корогви мир-

городського полковника (1722), сотником сорочин-

ським. Значковий товариш (1757 – ?), військовий

товариш Миргородського полку (? – 1759 – 1764 –

?). 3 серпня 1759 р. продав двір з хатою у с. Бобров-

нику за 320 карбованців Захару Лишню, 20 квітня

1764 р. продав грунт і став там же сотенному писарю

2-ї Зіньківської сотні за 300 карбованців. Полковий

осавул (1784), секунд-майор у відставці (1788). Во-

лодів 46 підданими у 1 містечку і 1 селі Зіньків-

ського повіту. Д.: Марина NN, донька значкового

товариша.

Горонескул Опанас Миколайович (1738 – ?) – син сот-

ника сорочинського, значковий товариш Мирго-

родського полку (1757 – ?), військовий товариш

(1784), корнет у відставці (1788). Мав 6 підданих у 1

селі. Д.: Єфросинія NN, донька сотника.

Горонескул Петро Миколайович (1746 – ?) – син сот-

ника сорочинського, значковий товариш Мирго-

родського полку (? – 1774), корнет у відставці (1788).

18 вересня 1774 р. разом з дружиною продав ниву

поблизу хутора Лишина в дачах бобровницьких.

Мав 6 підданних у 1 селі. Д.: (? – 1774 – 1788 – ?) Ка-

терина NN, донька козака.

Горошевський Федір – 1741 р. приніс присягу імпе-

ратриці. Значковий товариш Київського полку (? –

1741 – 1756), абшитований військовим товаришем

(з 1756.29.11.). Д.: (1757) Гафія NN.

Горошковський Павло Семенович (1752 – ?) – вій-

ськовий товариш Лубенського полку (1783), полко-

вий хорунжий (1788). Разом з братом Федором мав

у м. Смілі і хут. Іваховщина при р. Хмелівці 30 під-

даних. Д.: Зіновія Іванівна Хвостик, донька осавула

сотенного Смілянської сотні.

Горпинченко Гаврило – значковий товариш, продав

двір у Переяславі сотенному отаману Андрію

Швайці.

Горун Данило – значковий товариш Полтавського полку

1755–1756 р. Мав двори у Полтаві і Решетилівці.

Горшин Петро – військовий канцелярист (? – 1762),

військовий товариш (1762 – ?), війт полтавський

(1762 – ?).

Горячка Гаврило (? – 1715 – 1758 – ?) – службу розпо-

чав козаком з 1725 р., учасник поході у 1731 р., крим-

ському 1735 р., супруводжував угорців до Москви

(1736), у команді сотника Болюбаша для прикриття

кордонів (1736), 1737 р. за полкового командира у

Києво-Печерській фортеці, у 1738 – початку 1739

рр. в Обухові з київським полковником Танським

для прикриття кордонів, учасник очаківського по-

ходу (1739). Значковий товариш (1731.4.12. – 1752).

1740 р. за визначенням Київської полкової канце-

лярії знаходився під командою поручика Ігнатьєва,

1742 р. в команді 19 козаків кобизького сотника

Мандрики, 1743 р. в комісії з опису майна значко-

вого товариша Фальковського. Комісар полковий

(1747), полковий зборщик (1752). Через слабкість

здоров’я абшитований військовим товаришем

(1752.22.11. – 1758 – ?).

Горячка Парфен (? – бл. 1750) – значковий товариш

(1741), військовий товариш Київського полку (1749).

У 1749 р. побив значкового товариша Михайла Не-

сміяна, його брата та сестру.

Горячка Феодосій Прокопович – хорунжий полковий

київський (1681), військовий товариш Київського

полку.

Грабовецький Андрій – значковий товариш Переяс-

лавського полку (? – 1729 – 1732 – ?).

Грабовецький Василь – значковий товариш Переяс-

лавського полку (? – 1726 – 1732 – ?).

Грабовецький Юхим – козак 2-ї полкової сотні, значко-

вий товариш Переяславського полку (1721 – 1750 – ?).

Грабовський Іван – значковий товариш Ніжинського

полку (1747), мав двір житловий у Конотопі.

Грабовський Іван (1713 – 1763 – ?) – служив з 1736 р.,

бунчуковий товариш (1744 – 1763 – ?).

Грабовський Михайло – військовий товариш (1676)

Грабовський Яків (? – 1671 – 1736 – ?) – мешканець ко-

нотопський, значний військовий товариш (1701), у

1701 р. продав грунт у с. Рухові дружині полковника

стародубського Михайла Миклашевського Ганні

Швайковській. Купив хату в с. Семенівці, маєтності

Корецького, де мав у 1711 р. одного посполитиго.

Бунчуковий товариш (? – 1733 – 1736 – ?), в с. Се-

менівці мав 2 підсусідків. У 1733 р. суплікував з про-

ханням про нерозділення з пасинком його двору в

с. Семенівці. Д.: NNN, це її другий шлюб.

Грабянка Василь – значковий товариш Лубенського

полку (1740), мав посполитих у с. Матвіївці Гадяць-

кого полку.

Грабянко Іван Григорович (? – 1748) – син полковника

гадяцького і Євдокії Іванівни Забіли. Військовий то-

вариш у Гадяцькому полку (? – 1741 – ?), мав 10 по-

сполитих у Матвіївці. Бунчуковий товариш (? – 1744

– 1748), Мав 43 двори і 3 кола (1744). Член Гене-