Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини

Подождите немного. Документ загружается.

лаючому мiстi. Бiльше тисячi вiдбiрних воякiв його

полку та полкiв Покотила, Дениса, Максима по-

клали голову у тiй страшнiй битвi. Лише декому з

них вдалося вислизнути, серед них був i поранений

Чечель. Як свiдчить Лизогубiвський лiтопис

«Однак кум его в селе Обмочевке, когда он утекал и

забегал верхом обогретись понеже ввесь обмок, да

заснул на печи, то кум пошел, ознаймил войту и

прочим и так взяли его и поймали и отдали вели-

короссиянам». За iншими данними, Дмитро Чечель

був затриманий козаками с. Попiвки Конотопської

сотнi Нiжинського полку Яценками, за що останнiй

поступок отримали вiд Меншикова «оборонний

унiверсал». В Глуховi його публiчно колесували. Д.:

Олена NN, ще в 1725 – 1727 рр. продовжувала вести

судовi процеси з майнових питань у Батуринi.

Чечель Іван Власович (? – 1670 – 1699 – ?) – полковий

товариш Чернігівського полку. Хорунжий полко-

вий чернігівський (? – 1688.03. – ?), 30 березня 1688

р. полковник Яків Лизогуб надав у послушенство

його 18 людей у с. Голубчичах. Гетьманським уні-

версалом передано йому ще 9 підданних в цьому

селі, якими володів раніше чернігівський полков-

ник. Полковник Я.Лизогуб відібрав у Івана Власо-

вича, яким перед ним володів полковий товариш

Василь Селецький, с. Голубичі і володів сам. Сотник

полковий. Полковник Ю.Лизогуб 7 травня 1699 р.

повернув йому з рангових с. Даничі, додавши під-

твердження на його власний млин на р. Вирі в одне

коло мучне і одне ступне, підтверджене пізніше

гетьманом (1699).

Чечель Іван Іванович (? – ран. 1740) – значковий това-

риш Чернігівського полку (? – 1732 – ?), мав під-

данних (1732) і двір приїзджий у с. Голубичі

Роїської сотні. Д.: Настасії NN, мала у с. Голубичах

7 дворів посполитих (1739), у Голубичах і с. Дани-

чах – 8 дворів (1740).

Чечель Осип Дмитрович (? – 1711 – 1752 – ?) – значко-

вий товариш (з 1723), був у кримському поході

(1736). При «селе Крюкове хутор значкового полку

Миргороцкого товарища Иосифа Чечеля, при том

же хуторе гребелька с ставом, сенокосные луки, па-

хатное поле и пасека с лесом. Крепость данная из

уряду сотенного кременчуцкого значковому полку

Миргородского товаришу Иосифу Чечелю на вла-

дение ему Виморочними и Болюбашевскими дуби-

нами, лесом и сенокосом, 1740 году генваря 21».

Житель кременчуцький (1737), у 1740 р. перейшов у

с. Круков. 17 вересня 1748 р. призначений коман-

диром команди козаків у м. Цибулеві. Проживав у с.

Круков Кременчуцької сотні (1752). «Хутор значко-

вого полку Миргородского товарища Иосифа Че-

челя об одной избе с сенокосными лугами». Сотник

архангелогородський (1745). Сотник у Верблюжці

до смерті.

Чечуга Павло – покозачений шляхтич, мешканець ко-

беляцький, сотник наказний кобеляцький Полтав-

ського полку (1672). Військовий товариш (1685).

Чешуйка Василь – абшитований військовий товариш

Київського полку (? – 1782 – ?).

Чигиринець Іван (1727 – ?) – абшитований військовий

товариш Чернігівського полку (1788). Мав 45 під-

даних в одному місті. Д.: Домникія NN, донька со-

тенного отамана.

Чиж (Чижонок) Тишко Захарович – військовий това-

риш Стародубського полку (1703), мешканець яць-

ківський. У 1703 р. продав двір з будинком,

городом, полями, сінокосами військовому това-

ришу Авакуму Семеновичу.

Чижевський Микола Якович (1741 – 1780 – ?) – службу

розпочав з 1758 р., в письмових справах при ГВА

(1762), значковий товариш Лубенського полку (з

1771) і порохових справ майстер, абшитований вій-

ськовий товариш. Проживав в Янишпольській

сотні. Д.: Марія Федорівна Тихонович, донька свя-

щеника с. Русанівки 3-ї полкової сотні Гадяцького

полку. Мали два сина (1780).

Чижевський Яків (? – 1720 – 1756 – ран. 1762) – знач-

ковий товариш Лубенського полку (1747), мав у

Лохвицькій сотні на р. Сулі млин та хутір, військо-

вий канцелярист ГВК. Військовий товариш.

Чинчик-Ковалевський Іван Хомич (1747 – ?) – шлях-

тич гербу «Доленга», військовий товариш (1787).

Чирва Яків – значковий товариш (? – 1735 – 1736), аб-

шитований значковий товариш Чернігівського полку

(1736.10.09. – 1755 – ?). Мав у с. Вербичі Роїської

сотні: підсусідків (1738), 6 дворів посполитих (1739),

посполитих у 7 дворів (1740), 5 посполитих з худобою,

5 без худоби (1743), 5 посполитих, 4 підсусідських

двори (1747), 6 дворів посполитих (1755). Мав житло-

вий двір у с. Вербичі (1750). Д.: Настасія NN (? – 1730

– 1767 – ?), проживала у с. Вербичах (1767).

Чирва Яків – значковий товариш Миргородського

полку (1711 – 1713), входив до куріня Лісницького.

Чоботкевич Олексій Ісайович – військовий товариш.

Його онуки мешкали: Семен Григорович (1739 – ?)

у с. Вишкове і Федір Герасимович (1700 – ?) у с.

Стригові Погарського повіту.

Чоботкевич Осип (? – ран. 1787) – значковий товариш

(1781). Проживав у с. Стригово 2-ї Почепської сотні.

Човплянский Микола – значковий товариш Старо-

дубського полку, 1735 р. жив у полковій сотні.

Човплянський Іван (? – 1715 – ?) – значковий товариш

Стародубського полку (1779). Проживав у с. Човпня

2-ї полкової сотні.

Човплянський Семен – значковий товариш Старо-

дубського полку (? – 1723 – 1737 – ?), жив у полко-

вій сотні, у 1737 р. доправляв з монастирів і

духівництва коней, але повинен йти в похід в ко-

манді фельдмаршала фон Мініха.

Човплянський Федір – син значкового товариша,

значковий товариш (1748 – 1764 – ?). У 1764 р. мав

у другій полковій сотні в д. Човпні посполитих без-

двірних хат 1, людей від 10 до 60 років – 1, молод-

ших 10 – 3.

Човплянський Яків Іванович (1716 – ?) – син значко-

вого товариша, значковий товариш Стародубського

полку (1721 – 1751 – ?), мешкав у полковій сотні.

Чорненко Михайло – служив з 1770 р. полковим кан-

целяристом, з 1776 р. – значковий товариш Гадяць-

401

кого полку (1776 – 1780 – ?) Д.: Олена NN, донька

козака.

Чорний Роман – військовий товариш Полтавського

полку (1693.02.).

Чорниш Трохим – козак полкового товариства при-

луцького (1649), суддя полковий прилуцький (1659).

Чорнолишенко (Лишенко, Лихо) Іван (? – 1692 –

1743 – ?) – у 1722 р. мав млин в Келебердинській

сотні. Сотник келебердинський (? – 1722 – 1729). У

1729 р. був звинувачений у звязках із запорожцями.

Значковий товариш Полтавського полку (1737 –

1743), мав двір і хутір, 9 підсусідків у Келеберді.

Чорнолишенко (Лишенко, Лихо) Степан – значко-

вий товариш Полтавського полку (1735 – 1736) у Ке-

лебердянській сотні, у 1736 р. перебував все літо при

комісії князя Трубецького в Царичанці при команді

полкового осавула Івана Сулими для виконання

різних справ.

Чорнолишенко (Лишенко, Лихо) Хома – син стар-

шинський, «в числі значкових товаришів службу

відправляє» Полтавського полку (1750). Мав 13

сімей підсусідків у Келебердинській сотні (1752).

Сотник сл. Омельника або Лихівки Ново-Слобід-

ського полку. Його швагро Мойсей Мороз.

Чорнолузький Іван Іванович (? – ран. 1743.11.) – вій-

ськовий товариш, бунчуковий товариш (? – 1733 –

1737 – ?). 23 грудня 1735 р. отримав універсал на чин

бунчукового товариша. Мав у 1737 р. у с. Меленську

полкової сотні 3 малоґрунтових, 3 убогих при горо-

дах і 3 підсусідки в його хатах живучих, у 1737 р. в сл.

Селицкій – 4 підсусідки. Д.: Тетяна Тимофіївна N.

Чорнолузький Петро Іванович (1700 – 1769 – ?) – син

сотника полкового стародубського, який мав за-

слуги: був у шведській неволі, служив з 1723 р. в

званні військового товариша, був у коломацькому

поході. У 1725 р. був у низовому перському поході

на власному кошті, 23 листопада 1728 р. отримав

універсал, згідно якого йому та матері-вдові повер-

нули відібране раніше с. Душкін неначе як належне

на уряд сотника стародубського. 12 червня 1729 р.

отримав універсал Апостола на чин бунчукового то-

вариша. 9 липня 1730 р. отримав гетьманський уні-

версал з підтвердженням на с. Хвоєвичі, яке було

надане ще його батькові гетьманськими універса-

лами 1707 і 1709 рр. У 1731 р. був з іншими бунчуко-

вими товаришами зібраний у Глухові для виступу в

похід проти турків, стояли кілька місяців до по-

вторного указу. У 1736 р. був при князі Барятин-

ському висланий для збору провіанта і фуража,

1738 р. в турецьку війну був при Румянцеву у Пере-

яславі, потім висланий в Полтаву для набору волів.

Тимчасово тримав Прилуцьке полкове правління.

Того ж року був в Київському полку у с. Ярославці

при екзерції відомого самозванця. У 1739 р. в поході

до Переяслава, потім у Київському полку набирав

для армії волів. У хотинському поході був у битвах.

У 1740 р. був присутній в ГВК для розгляду справ.

Зустрічав отоманського посла. У 1750 р. в Почепі в

рахунковій комісії над управителем волості. 1751 р.

присутній в ГВС, 1754 р. член комісії у справі графа

Владиславича, 1755 р. – у справі стародубської ар-

тилерії з магістратом, 1759 р. – у справі майора Хо-

лодовського з товаришами. Абшитований

бунчуковий товариш у Стародубському полку

(1760.10. – 1769 – ?). Мав у 1737 р. у с. Душакилі 14

малоґрунтових, 5 при городах, 4 убогих, в сл. Пла-

вуновці 8 малоґрунтових, з них в службі 4, у То-

пальській сотні у с. Фоєвичі 44 посполитих, з них 7

зійшли та 1 помер. Мав у 1764 р. у Стародубі 3

двори, 4 хати, в яких жило 8 найманих людей.

Чорномаз Стефан (1664 – 1734.17.05.) – значковий то-

вариш Переяславського полку (? – 1729 – 1734),

мешканець бубнівський.

Чорномаз Яким (1694 – 1759) – значковий товариш

Переяславського полку.

Чорнопольський Остап Наумович (? – 1703 – ран.

1763) – значковий товариш Полтавського полку

(1723 – 1740 – ?), жив у Полтаві.

Чорнопольський Федір – зі старшинських дітей, ком-

панієць надвірної корогви, син старшинський, «в

числі значкових товаришів службу відправляє»

(1750), значковий товариш Полтавського полку 1751

– 1755 р. мав двір у Полтаві, отаман сотенний пере-

волочанський (1757 – 1762 – ?).

Чорнота-Діаментовський Михайло – значковий то-

вариш Ніжинського полку. Військовий товариш.

Чорнуха Андрій – військовий товариш Стародубського

полку (1703), мешканець семенівський.

Чорнушенко Дорош Федорович (Чернята Демко) (? –

1629 – 1699.07. – ?) – покозачений шляхтич в Мир-

городі (1649), старшина в Миргороді (1662.05), оса-

вул полковий миргородський (? – 1670 – ?),

мешканець сорочинський (1678), товариш полку

Миргородського (1679), отаман городовий мирго-

родський (? – 1683 – ?), (з 1688). 1673 р. купив греблю

у с. Сорочинцах у Василя Єрмоленка. 1678 р. купив

млин жителя комишненського, військового това-

риша Івана Тушкана і його дружини Ірини. У березні

1690 р. купив луку за р. Хорол у священика сорочин-

ського Григорія Івановича. 3 липня 1691 р. мирго-

родські жителі Іван Романенко Гаврило Рудич

продали йому острів за с. Сорочинцями. Військовий

товариш (1691). На уряді миргородському (1698).

Чорнушенко Клим Матвійович (? – 1630 – 1677 – ?) –

козак полтавський (1649), суддя полковий полтав-

ський (1661), товариш полку Полтавського (? –

1665), суддя полковий полтавський (1665 – 1667).

Товариш полку полтавського (? – 1671.15.09. – ?). Д.:

(1667) Марія NN.

Чуб Кирило – значковий товариш.

Чубов Федір (1752 – ?) – службу розпочав з 1765 р., учас-

ник турецького походу. значковий товариш (1774 –

1780 – ?) військовий товариш (з 1782),. Д.: Тетяна

Яківна Борковська, донька священика.

Чубовський Федір – значковий товариш Київського

полку (1782), мав 4 підданних. Дворянин.

Чудновський Яків Васильович – бурмістр остерський,

значковий товариш Київського полку (1779).

Чуйкевич Василь Ничипорович (? – 1659 – 1708 – ?) –

шляхтич, з листа Василя Кочубея до полковника

402

І. Новицького від 27 січня 1679 р. довідуємося, що

«панове братья лоя пан Кроткевич и пан Василий

Чуйкевич низко в. м. кланяются». Дворянин геть-

мана Мазепи, 9 березня 1679 р. інформував москов-

ських урядовців про взяття козацьким військом

Переяслава, Ржищева. Виконував важливі диплома-

тичні місії і за правління І. Мазепи: на початку

1692 р. привіз до Батурина царський указ, щоб геть-

ман їхав у справі Соломона до Москви. Старший вій-

ськовий канцелярист ГВК (? – 1694 – 1697.10. –

1699.07. – ?), 15 січня 1698 р. прибув до Москви у

ранзі гетьманського посланця з вимогою будувати

морські судна «за скудностию в малороссийских

краях лесов и за небытностию в их полках на то про-

торей». Господар Гадяцького замку, значний вій-

ськовий товариш (1702), реєнт ГВК (? – 1702.06. –

1708). Суддя генеральний (1708 – 1709.06. – ?). Во-

лодів сс. Розбишівкою і Лучками у Гадяцькому

полку. Прибічник Мазепи, за яким і пішов. Після по-

вернення засланий до Сибіру. Став ченцем Васіаном.

Чуйкевич Григорій Олександрович (1703 – 1765 – ?) –

службу розпочав з 1727 р. значковим товаришем Ні-

жинського полку. 1728 р. військовий канцелярист

ГВК, значковий товариш у Полтавському полку

(1729.26.12. – 1741), полковий комісар полтавський

(1737.16.04. – 1738.16.04.), бунчуковий товариш (з

1741.30.09.). Був на головній лінії при командирі

бунчукового товариша Завадовському «для

письма». Учасник кримських походів 1735 і 1736 рр.,

хотинського 1739 р. Мав володіння у 2-й полковій

сотні: приїзджий двір у Пушкарівці та шинковий

двір. Працював у Полтавській полковій рахунковій

комісії (1763). Д.: (1743) Устина Микитівна Желез-

няковна, донька мешканця кролевецького.

Чуйкевич Іван Григорович – значковий товариш.

Чуйкевич Йосип Федорович (бл. 1731 – 1772 – ран.

1781) – син бунчукового товариша. Навчався у КМА

(1749), службу розпочав з 1749 р. військовим канце-

ляристом, знаходився при Гадяцькій полковій кан-

целярії. Військовий товариш (1760 – 1772 – ?). Мав

273 підданих в м. Воронежі, сс. Грузькому, Дулеві,

Бистрику. Д.: (1763) Катерина N Маковська (1739 –

1788 – ?). В Кролевці за нею дім приїзджий в 3

покої, тримала частину с. Грузка в Кролевецькій

сотні (19 дворів, 20 хат) і ліси до цього села, в с.

Бистрик 3 підсусідські хати. Мали синів Михайла,

Василя, доньок Варвару, Параску, Гафію.

Чуйкевич Леонтій Олександрович (? – 1725) – бунчу-

ковий товариш у Полтавському полку (1723 – 1725).

18 грудня 1725 р. «в низовом корпусе в горах дягас-

тинских за Хвалинским морем на баталии под го-

родком Горских убит». Д.: NNN. У 1736 р. його вдова

мала двір у Рашівці Гадяцького полку. Можливо,

сестра Петра Зеленського, сотника рашівського.

Чуйкевич Олександр Ничипорович (? – 1653 – 1721) –

писар гродський полтавський (? – 1668 – 1677.03. –

?), писар полковий полтавський (? – 1677 – ?), (? –

1685 – ?), значний військовий товариш (1690),

писар полковий полтавський (? – 1693 – ?), (? – 1699

– 1709), значний військовий товариш (? – 1712 –

1715 – ?), бунчуковий товариш. 12 грудня 1690 р. от-

римав гетьманський універсал на с. Пушкарівку.

Чуйкевич Семен Васильович (бл. 1674 – 1746) – навчався

у КМА. Службу розпочав з 1700 р., заарештований у

справі Кочубея-Іскри і тримався у Батурині, а потім у

Білій Церкві. Брав участь у Полтавській битві. Знач-

ний військовий товариш, бунчуковий товариш. У 1715

р. отримав від гетьмана Скоропадського с. Біловод з

присілком Попівкою Роменської сотні Лубенського

полку. Учасник гілянського походу. Виконував

обов’язки генерального писаря (1727). Суддя полков-

ний ніжинський (1730–1746). У 1742 р. у с. Біловодах

його млином заволодів генерал Вейзбах. Мав у с. Бі-

ловодах Роменської сотні двір житловий та піддан-

них посполитих дворів 3 малоґрунтових не могучих,

6 тяглих та 14 піших убогих, та 7 дворів підсусідків

(1745), приїзджий двір і шинок у Ромнах, в с. Білово-

дах житловий двір та 6 дворів найманих людей, убо-

гих і дуже убогих підданих 23 двори, в них 26 хат та 1

бездвірна хата, 1 підсусідок піший (1747). Д.: 1) NNN,

2) (з 1708.18.05.) Мотря Василівна Кочубей, донька

генерального судді. 3) (1738) Христина NN.

Чуйкевич Семен Семенович – військовий канцелярист

ГВК, бунчуковий товариш (? – 1737 – 1744 – ?). Мав

41 двір і 1 млиновк коло (1744), приїзжий двір у Ба-

турині та приїзжий двір у с. Красному.

Чуйкевич Семен Семенович – службу розпочав з 1733

р. значковим товаришем. Військовий канцелярист

(? – 1747 – ?). Військовий товариш (? – 1757 – ?). 16

травня 1749 р. продав Петру Воротиляку одне коло

мучне у млині на греблі Сейновій батуринській. Аб-

шитований військовий товариш (з 1773.27.05.). Во-

лодів сс. Біловодами і Попівкою.

Чуйкевич Стефан – бунчуковий товариш (1747), мав

двір приїзжий у Батурині.

Чуйкевич Федір Олександрович (? – 1684 – 1760) – син

бунчукового товариша, навчався у КМА, службу

розпочав з 1704 р. Писар Генерального суду (1717),

сотник, бунчуковий товариш (1721.1.11. – 1760). Мав

шинок і приїзджий двір у Кролевці (1736) та значні

майнові суперечки у Кролевецькій сотні. Раніше

1737 р. купив у Кролевці двір у Федора Обидов-

ського. У 1738 р. володів 36 хатами посполитими,

житловим і шинковим дворами у с. Грузьки Кроле-

вецької сотні, мав 2 приїзджі двори і 2 шинки у Кро-

левці. У 1743 р. жив у Ніжинському полку, мав 14

дворів, 2 млинових кола, позика у військовий скарб

– 80 копійок. У 1751 р. в Глухові в Генеральній ра-

хунковій комісії. Мав 10 хат підсусідків, приїзджий

і гуменний двори у Кролевці. У 1752 р. отримав уні-

версал гетьмана Розумовського на 30 дворів з зем-

лями у м. Воронежі. Д.: Марія Дем’янівна

Маковська, донька протопопа кролевецького.

Чумак Павло – військовий товариш Чернігівського

полку, за універсалом Мазепи (1704) взятий з си-

нами під оборону і звільнений від податків.

Чумаковський Андрій – значковий товариш Чернігів-

ського полку.

Чупковець-Залеский Василь Микитович – значковий

товариш Стародубського полку (? – 1769 – 1787 – ?),

403

Шабельник Йосип – значковий товариш Переяслав-

ського полку (1726).

Шабельник Сава Стефанович (? – 1660 – бл. 1721) – по-

лковий писар переяславський (? – 1690 – 1691 – ?),

знатний військовий канцелярист (1696 – 1697),

значний військовий товариш (? – 1712 – 1713 – ?).

1712 р. обміняв с Козлов (родове за дру жиною) на

власний родовий маєток Шабельники. Полковник

Томара універсалом дозво лив йому на ґрунтах Ша-

бельницьких мати 5 років слободу. Заповіт 1721 р.

Д.: N Семенівна Кулага, донька полкового судді.

Шабельник Тимофій – значковий товариш Переяс-

лавського полку (? – 1726 – 1732 – ?).

Шабранський Йосип – військовий товариш (1782),

мешканець новомлинський. Д.: Євдокія Павлівна

Горбаневська, донька козака.

Шавка Самійло (1740 – ?) – службу розпочав з 1764 р.,

хорунжий сотенний (з 1769), осавул сотенний (з

1775), отаман сотенний (з 1779), значковий товариш

Київського полку (з 1782).

Шавлуцький Андрій – значковий товариш Стародуб-

ського полку (? – 1735 – 1737 – ?), жив у Почепській

сотні. У 1737 р. перебував вдома, але мав йти в похід

в команді фельдмаршала фон Мініха.

Шаєнко Прокіп – значковий товариш Чернігівського

полку (1732).

Шалта Олексій – службу розпочав з 1760 р., осавул со-

тенний кобизький (1772 – 1774), значковий това-

риш Київського полку (1774.12. – 1776 – ?). Д.: Гафія

Дмитрієва N, донька козака козелецького.

Шапка Гаврило (1759 – ?) – син сотенного отамана.

Службу розпочав з 12 листопада 1777 р., полковий

канцелярист (з 1780.28.02.), значковий товариш

Миргородського полку (1781.5.06. – 1783 – ?).

Шаповаленко Григорій Климович (1692 – 1762 – ?) – в

службі з 1717 р., значковий товариш з 1733 р., син сот-

ника басанського Шаповаленко Клима Григоровича

(1644 – бл. 1748). Дружина Клима Пара скевія (за ін-

шими даними – Степанида Степановська-Ничегов-

ська, жива у 1748 р., її брат київський полковий

суддя), двоюрідна сестра Наталії Демянівни Розу-

мовської, вдова у 1742 р. взята під особливий респект

ра зом з сином Григорієм і зятем Федором Дарегою.

Дід Григорія теж Грицько Шаповаленко, сотник у

1695 р. Є про нього більш рання згадка (1688 р.) в су-

довому розгляді справи за скаргою Л.Полуботка на

Родіона і Марка Думитрашок через пограбу вання

маєтностей. Серед відповідачів бачимо басанського

козака Грицька Шаповаленка, який разом з Марком

викрав коней у Полуботка. У 30-х роках Григорій во-

рогував з братом Семеном за ґрунти, навіть звер-

тався за обороною до полковника. 1748 р. він –

священик. Його сини Іван Григорович і Юхим Гри-

горович Климовичі. Земельні володіння Ша пова-

ленків, накопичені родиною з кінця XVII ст.,

перейшли в 40-60-х рр. XVIII ст. до Нестеліїв і Ту-

манських. Григорій Климович і його сини про дали

(1762–1767 рр.) велику кількість родових ґрунтів Ту-

манським, при цьому Григорій вказував, що це

ґрунти батьківські, дідівські і прадідівські. Д.: (з 1742)

Олена Антінівна Максимович.

Шапошник Федір Прокопович – отаман городовий ба-

ришівський (1739). Значковий товариш Переяслав-

ського полку (1746–1750–?). Мав хутір, який продав

сотнику Лизикевичу. Військовий товапиш (1775).

Прослужив 36 років. Сотник Федір Ки селівський

продав землі біля с. Селичівки Прокопенку. Д.: N

Йосипівна Довгаленко (?-ран.1775), донька Йосипа

Довгаленка і Марії Киселівської. За нею великий

двір у Баришівці, який дістався її батькові від батька

в 1676 р. (до двору землі на 257 днів).

Шапошников Яків Андрійович (1760 – ?) – з дворян.

Службу розпочав з 1770 р., значковий товариш

Миргородського полку (з 1781).

Шапран Василь – військовий товариш Миргород-

ського полку, абшитований у 1785 р.

Шаргородський Михайло – значковий товариш. Його

донька Марина замідня за священиком Григорієм

Морачевським (1790).

Шаргородський Петро – значковий товариш Лубен-

ського полку на місце батька (1734 – 1751 – ?). У 1735

р. був у кримському поході, 1736 р. – при Цари-

чанці, 1737 р. – у очаківському поході, у 1738 р. віп-

равлений до Очаківської фортеці. Присягнув у

у другій армії в поході (1769). Д.: Євдокія NN, донька

козака. Мали сина Івана та доньок Ксенію і Ганну.

Чупковець-Залеский Роман Микитович – значковий

товариш Стародубському полку (1787), житель с.

Чупковець. Д.: Євдокія NN, донька козака. Мали

сина Прокопа та доньок Ірину і Мотрю.

Чупковець-Залеський Микита Григорович (? – ран.

1787) – значковий товариш Стародубському полку,

житель у с. Чупковець.

Чупковець-Муравицький Митко (Михайло) Михай-

лович – шляхтич смоленський. Військовий това-

риш, власник с. Чубковичі, яке у нього відібрав

гетьман Мазепа за проступок і передав Федору Ско-

робагатому. Після гетьманського прощення отри-

мав своє родове село назад. Після приходу до влади

Скоропадського останній відібрав село і надав

своєму старості села Підлипного Івану Копцевичу.

Продав сіножать шляхтичу і мешканцю стародуб-

ському Стефану Веражомському. Тримав с. Чуп-

ковці. Значний військовий товариш (1709). 1 грудня

1709 р. продав пожню у Вербового Логу за 100 коп

братам Немировичам-Данченкам.

Чуприна N – онук Василя. Товариш полковий. Його онук

Іван Дмитрович (1734 – 1787 – ?) мешкав у м. Коропі.

Чуприна Василь – військовий товариш. 1658 р. отри-

мав універсал гетьмана Виговського на маєтність.

Чуриков N – військовий товариш Миргородського

полку (1781).

404

405

1741 р. Мав у 1740 р. в Снітинській сотні у с. Биш-

веці 2 двори піших убогих козацьких підсусідків, у

1745 р. у Лубенській полковій сотні у с. Губському –

2 тяглих та 2 двори піших убогих підсусідків ко-

зацьких, 1 двір у с. Бієвецях, 3 двори у с. Воронинці,

в Пирятинській сотні у с. Лазорках – 1 двір тяглих

та 3 двори піших підсусідків, у с. Овсюках 1 двір тяг-

лий та 2 піших убогих, у Чорнуській сотні у с. Піски

підсусідків 1 двір піших убогих. Був при роздачі

хліба бідним. Мав у с. Губському в 1747 р. двір жит-

ловий та 3 хати під сусідський.

Шаргородський Яків (1724/1733 – 1783 – ?) – службу

розпочав з 1749 р., 22 березня 1752 р. значковим то-

варишем, військовий товариш (22 березня 1759 –

1787 – ?). У 1764 – 1777 рр. при Переяславській ра-

хунковій полковій канцелярії. У с. Красне мав 17

підданих. Д.: (? – 1767 – 1780 – ?) Ганна NN, донька

священика. Мали сина Івана (1773 – ?).

Шарий Максим – значковий товариш.

Шарий Ничипір Гаврилович (1720 – 1790 – ?) – службу

розпочав з 1736 р. сотенним хорунжим, військовий

канцелярист ГВК (з 1737), за сотника (1756), за по-

лкового писаря, війт магістрату чернігівського (? –

1764 – 1781 – ?), військовий товариш (з 1779), бунчу-

ковий товариш (1781 – 1790 – ?). Голова палати кри-

мінальних справ губернського магістрату. Мав у

Чернігівському повіті 7 хат підданих (1782), 59 підда-

них в місті і 1 селі в Чернігівському повіті (1788). Вне-

сений до І частини родовідної книги Чернігівського

намісництва. Д.: Ганна Василівна Павловська (? –

ран. 1790), донька абшитованого полкового судді.

Шаркевич Григорій Іванович (1747/1750 – 1782 – ?) –

син військового товариша, розпочав службу у 1771

р., а 1781 р. став значковим товаришем Переяслав-

ського полку.

Шаркевич Іван Петрович (1721 – 1780 – ?) – шляхтич.

Службу розпочав 1 травня 1735 р. значковим товари-

шем Переяславського полку, військовий товариш

«за служби деда, отца и его самого» (1746.28.03. –

1763 – ?). Комісар земський золотоніський

(1775.9.06. – 1780 – ?). Мав 25 підданих в Бубнівській

сотні (1780), двір приїзджий у с. Козинці Терехтеми-

рівської сотні (1750). Користувався родовою печат-

кою. Д.: (1751) Марія Ісаєвич (? – 1735 – 1751 – ран.

1780), донька сотника баришівського Ісая Денисо-

вича (Мироненко-Гаврюшенко). Мали сина Григо-

рія. Другим шлюбом одружений з вдовою повітового

возного Александровського Настасією (1780). Його

племінником був сотник яготинський Олексій Гри-

горович Соха-Конаровський.

Шаркевич Петро – управитель стародубського по-

лковника Луки Жоравки, староста гетьманської

рангової Ропської волості, значковий товариш (? –

1723 – ?).

Шаршанович Василь – значковий товариш Чернігів-

ського полку (? – 1732 – ?).

Шаршанович Іван Кіндратович – значковий товариш,

отримав універсали гетьмана І.Мазепи на закріплення

за ним п’яти тяглих людей (25.04.1707), а потім ще чо-

тирьох, що оселилися на його ґрунтах (19.12.1695).

Шаршанович Юхим Кіндратович (1698 – 1767 – ?) –

служив з 1713 р., виконував доручення, був у похо-

дах. Значковий товариш Чернігівського полку після

смерті свого батька (1713–1757). Мав двір у с. Голуб-

чичі. В січні 1728 р. козак с. Голубчич Роїської сотні

Василь Кулієнко захопив у нього підданних. Отри-

мав універсал Д.Апостола на 5 підданних у с. Го-

лубчичі. Мав у Голубчичах 3 двори та житловий

(1741), 1 двір підсусідків (1747), двір приїзджий у

Чернігові (1750). 1757 р. за борг 20 рублів забрав у

козака Тимофія Кохни поле, вступити у володіння

яким заважав значковий товариш Хома Данич. 17

квітня 1757 р. звільнений від служби по хворобі. Аб-

шитований значковий товариш Чернігівського

полку (1757 – 1767 – ?).

Шаршанович Ярмола (Кіндрат) Костянтинович (? –

1631 – бл. 1691) – військовий товариш Чернігів-

ського полку. У 1656 р. отримав від Богдана Хмель-

ницького універсал на с. Постовбиці.

Брюховецький одним із перших своїх універсалів

(1663) знову підтвердив за ним с. Постовбиці. 1668

р. П.Дорошенко підтвердив Ярмолі володіння на с.

Постовбиці, а у 1670 р. це ж зробив гетьман Ігнато-

вич. У 1675 р. отримав гетьманський універсал на с.

Постовбиці. У 1689 р. гетьман Мазепа видав указ на

с. Постовбиці. Мешкав у с. Голубчичі. Д.: 1) NNN (?

– 1637 – 1652 – ?), потрапила в татарський полон, а

потім повернулася. 2) Оксинія N Данич (? – бл.

1693), мешканка голубчицька, тестаментом 1693 р.

розділила майно між синами Юхимом і Романом,

пасинком Іваном.

Шатський Олексій – службу розпочав з 1760 р. коза-

ком, значковий товариш Київського полку (з 1774).

Шаула Андрій Семенович (бл. 1699 – 1767 – ?) – бунчу-

ковий товариш у Київському полку (з 1735.25.11),

полковий обозний київський (з 26.11.1737), брав

участь в польському і очаківському походах. Д.: Те-

тяна Михайлівна N (бл. 1705 – ?).

Шаула Андрій Якович (1729 – 1798 – ?) – навчався у

КМА, службу розпочав з 1748 р., військовий канце-

лярист ГВК (1749 – 1763), військовий товариш (з

24.10.1763). У 1763 р. старшина і козаки Носівської

сотні просили призначити сотником його замість

Івана Шаули. З 1767 р. тримав носівське сотенне

правління, бунчуковий товариш (1770.1.11.), з 16

листопада 1770 р. полковник 1-го компанійського

полку. Підполковник (з 1776.28.04.), в тому ж

званні звільнений у відставку (з 18.05.1778 р.).

Предводитель дворянства Ніжинського повіту. Мав

411 куплених і спадкових душ в Ніжинському повіті

(1787). Д.: Настасія Іванівна Нестелій (1743 – 1780

– ?), донька сотника басанського. Мали доньку Єф-

росині (1790).

Шаула Антін – син бунчукового товариша. Абшитова-

ний бунчуковий товариш у Київському полку (1772).

Д.: NNN, донька значкового товариша.

Шаула Григорій Федорович – бунчуковий товариш,

сотник носівський Київського полку.

Шаула Іван Григорович – значковий товариш (? – 1725

– 1761 – ?), бунчуковий товариш.

Шаула Іван Карпович (1743 – 1789) – службу розпочав

з лютого 1760 р. військовий канцелярист ГВК, вій-

ськовий товариш (з 1765.18.08.), сотник носівський

Київського полку (з 1770.12.08./1771.10.04.), рот-

містр Тверського карабінерного полку (з 15 квітня

1787). Підданих не мав (1779). Д.: (бл. 1771) Ганна

NN (? – ран. 1779), донька бунчукового товариша.

Мали синів Михайла, Івана.

Шаула Іван Романович – значковий товариш Київ-

ського полку (1725).

Шаула Карпо Семенович (бл. 1703 – 1790 – ран. 1792) –

службу розпочав з 1725 р., бунчуковий товариш, в

низовому поході (1725 – 1729). Козаки сотні відмов-

лялися обрати його сотником, але все ж він став

ним – сотником носівським (1735.31.12 – 1764). У

1736 р. скаржився на бунчукового товариша Сте-

пана Бутовича за звинувачення у сприянні втечі

в’язня та привласненні його маєтку. В цьому ж році

побив ад’ютанта князя Гесенського князя Василя

Оболенського на носівському поштовому дворі. У

1740 р. здійснив наїзд на хутір і захопив худобу у ні-

жинського купця Івленка, побив підданих фель-

дмаршала Мініха та захопив їх коней та угіддя у с.

Глибів Остерської сотні. У 1749 р. забив у ножні і

ручні колодки Івана Лоленка з дружиною, побив

його до смерті. У вдови Марії Пилипихи вирубав

гай. У 1759 р. загострилися його стосунки з носів-

ськими священиками. У 1760 р. на нього скаржи-

лися козаки сотні за побої, захоплення ґрунтів і

рухомого майна, примушення їх до приватних

робіт. Абшитований бунчуковий товариш, мав 46

спадкових підданих в Ніжинському повіті. Д.: 1) (? –

1743 – 1790 – ?) Ганна Іванівна Желяховська,

донька бунчукового товариша. Мав синів Івана

(сотник) і Родіона, доньку Меланію.

Шаула Михайло Іванович (бл. 1777 – ран. 1798) – знач-

ковий товариш.

Шаула Петро Григорович – козак, значковий товариш

Київського полку (1725.26.05. – 1754 – ?). У 1754 р. з

братом Іваном подали до ГВС позов на своїх рідних

дядьків – обозного полкового Андрія, бунчукового

товариша Якова і сотника носівського Карпа Шаул

за захоплення спадкових маєтностей.

Шаула Петро Іванович (бл. 1715 – ран. 1786) – значко-

вий товариш (1767), мешканець носівський. Д.: Фео-

досія Прокопівна N (бл. 1720 – ран. 1785).

Шаула Прокіп Семенович – бунчуковий товариш у Ки-

ївському полку (з 1735.25.11).

Шаула Семен Федорович (бл. 1645 – 1737 – ран. 1749) –

сотник носівський (1707 – 1709). 19 жовтня 1709 р.

отримав гетьманський універсал на військову час-

тину млина Петрового на греблі Кучевській на р.

Остер. 17 травня 1710 р., будучи відставлений від

уряду, з братом і братаничем взятий під гетьман-

ську оборону і бунчук. Отримав дозвіл шинкувати

горілку однією коморою без покухового збору.

Вдруге обраний сотником (1718 – 1719.03.). Звіль-

нений з сотницького уряду за захоплення майна

жителів сотні, зловживання, привласнення ратуш-

них грошей. 23 жовтня 1719 р. суплікував про на-

дання права збору військової частини з млинів на

Петровій греблі та надання козаків-курінчиків.

Значний військовий товариш Київського полку

(1720 – 1722), бунчуковий товариш (1723 – 1735). У

1725 р. захопив ґрунти у Івана Чепурки, вола у ко-

зака Семена Бровки, у 1729 р. захопив частину з

млинового збору у значкового товариша Ярмоли

Борисова. 25 листопада 1735 р. абшитований. Д.: 1)

Ганна Радіонівна Потоцька. 2) Євгенія Казимирівна

Розумовська. 3) Уляна Леопольдівна Радзивілл.

Шаула Федір Андрійович (бл. 1739 – 1790 – ран. 1798) –

значковий товариш Київського полку, сотенний

осавул І компанійського полку, абшитований вій-

ськовий товариш (з 11.05.1775). Мав володіння у с.

Заворичах (1766), 95 спадкових підданих (1787) в

Ніжинському повіті. Д.: (бл. 1771) Варвара Іванівна

Малютіна (бл. 1746 – 1798 – ?), донька священика

носівського.

Шаула Яків Семенович (1719 – 1782 – ?) – син бунчуко-

вого товариша, бунчуковий товариш у Київському

полку (1737 – 1767 – ?) записаний до компуту бун-

чукових товаришів у Київському полку за заслуги

батька і братів. В жовтні 1749 р. за служби йому на-

дані вільні військові посполиті та військова частина

у млині на греблі Петрівській на р. Остері. Абшито-

ваний бунчуковий товариш (? – 1782 – ?). Д.: Марія

Лаврінівна Дуленко (бл. 1708 – ?), донька купця.

Шафаревський Мойсей (1758 – ?) – абшитований вій-

ськовий товариш Київського полку, мав 1 двір під-

даних у 1 селі (1787). Внесений до ІІ частини

дворянської родовідної книги Чернігівського на-

місництва Ніжинського повіту.

Шафаревський Федір – військовий товариш Київ-

ського полку, мав 6 підданих в Носівці (1783).

Шафонський-Шатило Филимон Йосипович

(1712/1715 – 1782 – ?) – у 1737 р. – фактор сосниць-

кий, у 1739 р. значився серед малоґрунтових коза-

ків. 1740 р. ГВК розслідувала справу про його втечу

з форпостової служби. Значковий товариш Старо-

дубського полку (1740 – 1744 – ?). Володів двором у

Сосниці, 3 підсусідками у сотні, деякий час був ін-

дуктором сосницьким. Такий злет можна пояснити

шлюбом із донькою якогось значкового товариша з

Стародубщини. За ревізією 1750 р. за ним в містечку

записані 5 шинкових дворів. Був сотником Гоголів-

ським Київського полку (? – 1745 – 1751 – ?). В цей

час скупив у Сосницькій сотні чимало володінь,

серед них орне поле і шинковий двір у с. Конятині,

садибу у м. Сосниці у військового товариша Обо-

лонського. У 1768 р., будучи вже вдруге обраний

(вперше у 1751 – 1753 – ?, вдруге у 1760 – 1768 – ?)

сотником сосницьким, значився власником цих во-

лодінь. У 1762 р. за доносом бунчукового товариша

Петра Полторацького та інших сотничан «за при-

чиненные козакам обиды … от команды отстранен».

У 1763 р. захопив церковні землі у протопопа По-

лторацького, священиків Бурзиловича і Полтораць-

кого. У 1765 р. продовжував захоплювати козацькі

ґрунти і порубав ліс у козака Кузюки, захопив дім

козака Якова Невинського. На його хутір здійснив

406

наїзд бунчуковий товариш Ломиковський. 25 лис-

топада 1765 р. сотник Шафонський просив графа Ру-

мянцева знову призначити його до командування

сотнею, так як слідство закінчене і вини його немає.

Двоюрідним братом у 1762 р. називав козака с. Як-

личі Івана Кириченка (дуже старий, відправляти

службу не міг, мав двох синів, один з них каліка).

Двір Івана Филимон називав ґрунтами дідизними,

на них з Іваном жила раніше його мати. У 1768 р. в

Чернігівському земському суді розглядалася справа

про наїзд сотника сосницького Ф.Шафонського на

«горські млини», які він віддав у відкуп поляку Йо-

сипу Козловському, ловчому Хелмської землі. В 70-

ті рр. здійснював напади на Гарські млини

шляхтича Йосипа Кострембеця. Д.: Гафія Іванівна

N (? – 1754 – 1785 – ?), у 1785 р. вдова. Її рідна сестра

Пелагея Іванівна, вдова військового канцеляриста

Михайла Пенського у 1759 р. продала двір у Сосниці,

куплений у племінника Опанаса Филимоновича,

своєму швагру Филимону. Очевидно, згідно заповіту

чоловіка до своєї смерті тримала 132 підданних у

Сосниці, 5 – у д. Аннинській Веселі Млини, 1 в Мені,

5 у с. Чорнотичах, 14 в хут. Кітняк, 2 в млинах Доро-

шових, 12 в д. Андріївці, 1 у с. Киріївці, д. Гаповку Як-

личі, хут. Пасіка, с. Конятин Новгород –

Сіверському і хут. Зимовник Коропського повітах.

Шафорост Іван (1741 – ?) – значковий товариш (1788).

Мав 2 підданних у 1 містечку. Внесений до ІІ час-

тини родовідної книги дворян Чернігівського на-

місництва. Д.: Тетяна NN, донька священика.

Шафрановський Петро – значковий товариш Лубен-

ського полку (? – 1738 – 1745 – ?), секретар генерал-

лейтенанта фон Штофельна (1738). У 1738 р.

здійснювали взаємні наїзди і побиття з військовим

товаришем Василем Новицьким. Мав у 1745 р. в Пи-

рятинській сотні при хуторі 3 двори підсусідків

піших убогих.

Шахновський Георгій (1753 – ?) – службу розпочав з

1773 р., канцелярист полковий (з 1780), значковий

товариш Київського полку (з 1782).

Шаховський Андрій (? –1640 – бл. 1670) – значний

військовий товариш Стародубського полку. 2 ве-

ресня 1670 р. написав заповіт. Існував хутір Шахов-

ський у Новгородській сотні.

Шашкевич Кіндрат – значковий товариш Стародуб-

ського полку. Військовий товариш.

Швагров Іван – значний військовий товариш (1704).

1704 р. купив двір у Чернігові у сотника синявського

Федора Долматовича.

Шваєвський Григорій (бл.1742 – ?) – службу розпочав

з 1764 р. у Кременчуцькій сотні при письмових

справах, значковий товариш (з 1 травня 1768). Д.: N

Іванівна Семененко, донька козака городиського.

Швачка Іван – військовий товариш (1782), в Ніжин-

ському повіті мав 3 підданих.

Швачка Василь – полковий канцелярист миргород-

ський (? – 1737 – ?), значковий товариш (? – 1738 –

?), житель остапівський.

Швачка Герасим Іванович (1739 – ?) – службу розпо-

чав з 1757 р. при полковій канцелярії, значковий то-

вариш Київського полку (1760.12.12. – 1761 – ?). Аб-

шитований військовий товариш (1787), мав 20 дво-

рів (18 підданих) в Носівці (1787). Д.: Катерина

Іванівна Щупака, донька сотенного отамана.

Швачка Іван – козак, значковий товариш Київського

полку (1737 – 1761), поранений, абшитований знач-

ковий товариш (з 1761).

Швець Герасим (1732 – 1783 – ?) – з козацьких дітей,

службу розпочав 6 травня 1756 р. козаком, значко-

вий товариш Миргородського полку (1776.30.10. –

1783 – ?). Володів хутором в Городницькій сотні.

Швидкий Клим (1737 – ?) – абшитований військовий

товариш Лубенського полку (1787), мав 5 підданих

у 1 селі. Внесений до ІІ частини родовідної книги

Чернігівського намісництва. Д.: Наталія Григорівна

Дирда, донька значкового товариша.

Швидкий Яків (1742 – 1767 – ?) – службу розпочав 28

січня 1751 р., підосавул на Запорізькій Січі (з 23

квітня 1760), осавул полковий (з 1 червня 1762),

значковий товариш Полтавського полку (з 16 лис-

топада 1766).

Швора Федір (1749 – ?) – службу розпочав з 1768 р., по-

лковий канцелярист (з 1770), значковий товариш

Прилуцького полку (1774 – 1781 – ?). абшитований

військовий товариш (1787), мав 17 підданих у 1 селі.

Внесений до ІІ частини родовідної книги Чернігів-

ського намісництва. Д.: Гафія Якимівнна Андрієв-

ська, донька диякона.

Шевейченко Василь Лукич – син сотника чорнуського,

значковий товариш Лубенського полку (з 1700).

Шевейченко Омелян Васильович – козак пирятин-

ський (1712), значковий товариш Лубенського полку.

Шевейченко Опанас Васильович (? – ран. 1782) –

значковий товариш Лубенського полку.

Шевейченко Петро Васильович (? – ран. 1782) – писар

сотенний 2-ї Пирятинської сотні, значковий това-

риш Лубенського полку.

Шейка Андрій (1711 – 1735 – ?) – значковий товариш

Стародубського полку У 1735 р.

Шейка Давид – значковий товариш Стародубського

полку (? – 1735 – 1737 – ?), у 1735 р. жив у Шепта-

ківській сотні, був у першому польському поході,

мав у 1737 р. двір житловий у с. Шептаках. У 1737 р.

перебував вдома, але мав йти в похід в команді

фельдмаршала фон Мініха.

Шейка Клим (1700 – 1737 – ?) – значковий товариш

Стародубського полку (? – 1735 – ?), у 1735 р. жив у

Шептаківській сотні, мав у 1737 р. двір житловий у

с. Шептакаках.

Шейка Степан – значковий товариш Стародубського

полку, у 1735 р. жив у Шептаківській сотні.

Шейка Яким – значковий товариш Стародубського

полку, очолював команду козаків у 1737 р. в поході

до фортеці Св. Параскеви.

Шелевило (Шелевенко) Іван – козак Жаботинської

сотні (1649), військовий товариш (1654), учасник

посольства Зарудного-Тетері до Москви.

Шелест Іона – козак Носівської сотні, значковий това-

риш Київського полку (1728.28.01. – 1751 – ?). У 1733

р. заборгував шинкарю генерала фон Вейсбаха у м.

407

Носівці. У 1735 р. заарештовувався за незгоду об-

рати сотником носівським Карпа Шаулу.

Шемет Василь (1752 – ?) – службу розпочав з 1761 р.,

полковий канцелярист прилуцький (1769 – 1772),

сотенний писар 1-ї Варвинської сотні (1772 – 1782),

абшитований військовий товариш (? – 1788 – 1790

– ?). Мав 39 підданих у двох селах і одному хуторі

(1788). Д.: Ганна NN, донька священика.

Шемшуков Данило Опанасович – син отамана горо-

дового глухівського, отримав універсал Скоропад-

ського (1709), військовий товариш (1749).

Шендюх Данило – значковий товариш Ніжинського

полку (1747), мав житловий двір у Мені.

Шендюх Йосип Матвійович (? – ран. 1730) – син по-

лкового обозного ніжинського, отаман городовий

дівицький (? – 1694 – ?). 15 вересня 1705 р. отримав

гетьманський універсал з дозволом на купленій

греблі у жителів с. Будища побудувати млин. Сот-

ник дівицький (1708 – 1709). Значний товариш

полку Ніжинського (1712). Отримав гетьманські уні-

версали 5 квітня 1709 р. і 9 жовтня 1712 р. Побудував

Рождественську салтиково-дівицьку церкву (1710).

Отаман городовий ніжинський (1715, 1729).

Шендюх Леонтій Йосипович – син сотника дівицького,

значковий товариш.

Шендюх Матвій Йосипович (1693 – ?) – син сотника ді-

вицького, службу розпочав з 1730 р., значковий то-

вариш, отаман городовий ніжинський (з

1743.10.03.). Сліпий і кульгавий на обидві ноги. 5 ве-

ресня 1763 р. звільнений від усіх служб.

Шендюх Михайло – сотник кобизький (? – 1663 – ?),

значний військовий товариш.

Шендюх Петро Петрович (1755 – ?) – син сотенного

возного дівицького, значковий товариш Чернігів-

ського полку. Корнет, мав 26 підданних у с. Салти-

кова Дівиця. Д.: Євфимія N Радошевська, донька

сотенного отамана.

Шендюх Степан Іванович (1759/1760 – ?) – син писаря

сотенного дівицького, службу розпочав з 1777 р., з

1778 р. канцелярист ГВА, з 1781 р. – значковий то-

вариш, абшитований значковий товариш (1790),

корнет, мав 26 підданних у с. Салтиковій Дівиці –

всього 82 підданих (1790). Д.: Уляна N Бажан,

донька значкового товариша.

Шепелич Іван Андросович – шляхтич, 2 січня 1699 р.

полковник Миклашевський взяв його під «протек-

цію полковничую» і він уже «не належал более до

корогвы Новгородской», а до «значку полкового

нашего». Військовий товавриш (1723). Д.: (1723) Ок-

сана, вдова жителя с. Рикова Новгородської сотні

Шепеленка, з яким мали сина Івана

Шепелич Іван Іванович – значковий товариш Старо-

дубського полку (? – 1735 – 1737 – ?), у 1735 р. арти-

лерійський хорунжий в поході, у 1737 р. доправляв

з монастирів і духівництва коней, але повинен йти

в похід в команді фельдмаршала фон Мініха.

Шепелич Петро Андросович – шляхтич, житель вере-

бенський. Військовий товариш (? – 1678 – 1680 – ?).

Отримав «от пришлих полковников» селище Турей-

ково Болоцеховського куреня Почепівської сотні, яке

за ним було підтверджене універсалами Стародуб-

ських полковників Тимофія Олексійовича (18 лютого

1678 р.) та Григорія Карповича (8 лютого 1680 р.).

Шепель N – значковий товариш (1781), житель глухів-

ський.

Шепелявий N – військовий товариш Полтавського

полку.

Шепелявий Гаврило – військовий товариш Лубен-

ського полку (1745), мав у Чигриндубраві житловий

двір і шинок, 1 підсусідка, який мешкав у його хаті.

Шепелявий Данило – значковий товариш (1762) в

Чигриндубравській сотні Лубенського полку.

Шепелявий Іван – значковий товариш Лубенського

полку (1762).

Шепитько N – полковий канцелярист (? – 1781), знач-

ковий товариш Миргородського полку (1781.05. – ?).

Шеремет Захар Семенович (1732/1738/1741 – 1790 – ?) –

з козаків, службу розпочав 1 січня 1751 р., значковий

товариш Лубенського полку (з 20 грудня 1772), аб-

шитований військовий товариш (1779.17.07. – 1788 –

?). Проживав у Сенчі, де мав 1 хату підданих. Д.: Па-

раска Яківна N (1738 – 1790 – ?), донька священика.

Шеремет Йосип (1712 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Чернігівського полку (1788), разом з Іваном

мав 47 підданих у с. Масани і 1 «деревне». Внесений

до ІІ частини родовідної книги дворян Чернігівського

намісництва. Д.: Марфа NN, донька священика.

Шигрин Данило – син військового товариша. Значко-

вий товариш Миргородського полку (з 1781.29.01.).

Шигрин Яків – син військового товариша. Службу роз-

почав з 29 січня 1770 р., полковий канцелярист (з

1773.25.09.), значковий товариш Миргородського

полку (з 1781.29.01.).

Шидловський Гаврило Андрійович – абшитований

військовий товариш Стародубського полку (1787).

Мав 22 підданих. Д.: Васа NN, донька шляхтича.

Мали синів Андрія і Михайла.

Шийка Микита – значковий товариш Прилуцького

полку.

Шийка Степан – військовий товариш. Його донька за-

міжня за сином військового товариша Данила Бо-

ровика, який до свого додав і її прізвище. Їх

нащадки Боровченки-Шийки мешкали в м. Смілі

Лубенського полку.

Шийкевич Захар Іванович (? – 1628 – 1704) – шляхтич

гербу «Шеліга» змінений. Був підписком ГВК у

гетьмана Виговського. За Юрія Хмельницького –

кандидат на уряд військового писаря. Ніжинський

протопоп М.Філімонович писав у кінці 1659 р. до

Ртіщева: «злохитренном и лукавом человеце За-

харке писаре, который не…на милость Е.Ц.В-ва,

понеж освобожден есть от смерти. Добра Е.Ц.В-ва

и всякого народа русского не хочцет…Захарка от

Нежина поехал до Чигирина. Юрья Хмельницкого

учат превращати, и наговорил с Ковалевским, чтоб

Переяславских пунктов или статей, на раде

явно…по договору учиненных и поставленых, гет-

ман непринимал». Крім того, Філімонович вважав

за потрібне, щоб Шийкевич писарем військовим не

був, «другой то Груша превратник». В червні 1659

408

р. був писарем при наказному гетьмані Івані Ско-

робагатому, під Ніжином потрапив у московський

полон. В кінці 1659 р. найбільшим впливом на

Ю.Хмельницького користувався Ковалевський

Іван, осавул генеральний. Вони разом з Захаром

Шийкевичем умовляли, щоб гетьман Переяслав-

ських статей не приймав. Про зв’язки Шийкевича з

В.Золотаренком вказував Філімонович, що «я

боюсь чтобы и нашего полковника Золотаренка не

превратил…понеже я не всегда с ним». Був полко-

вим писарем ніжинським і в березні 1660 р. разом з

полковником В.Золотаренком знаходився на Бори-

сівській конференції. Потім працював у ГВК і за

Брюховецького обирався військовим писарем. До-

кументи згадують його на цій посаді 2 травня 1664

р., 5 травня 1665 р. під час облоги Чигирина, в

грудні 1665 р. Член делегації гетьмана Брюховець-

кого до Москви у 1665 р. Звинувачений там у тому,

що «чинятца многіе налоги и тягости, и ставитця

онъ Захаръ пышнее боярина и гетмана, и бьет и уве-

читъ многихъ людей невинно» (забив двох підпис-

ків і сина полковника Сербина). Старшина просила

царського указу стосовно нього. Був засланий до

Сибіру (на Лєну) (з 1665 р.). Мабуть, лише з прихо-

дом до влади Мазепи повернувся в Україну. 18 лю-

того 1688 р. його підпис уже стоїть на резолюції у

справі грабунків майна гадяцького полковника Ми-

хайла Бороховича. Став військовим товаришем (? –

1689.23.11. – ?), отримав царське підтвердження на

с. Шабалинове, озера, млини та інші належності.

Трійка значних військових товаришів у складі За-

хара Шийкевича, Якова Жураховського та Василя

Ігуменського збирала влітку 1690 р. переяславських

полчан «прислухалися их голосам, кого б они по-

хотіли у себе міти полковником». У 1694 р. ці ж

старшини вчинили «розыск» про належність мли-

нів на річці Котор і поділили їх між Межигірським

і Київським Братським монастирями. Значний вій-

ськовий товариш (? – 1690. – 1703.17.06. – ?), «на

судах Войска Его Цар. Пресвіт. Вел. Запор. ене-

ральных», в одному із документів названий писа-

рем гетьманським. Д.: (1658) N Яківна Воронченко,

донька полковника прилуцького.

Шийкевич Костянтин Захарович – власник с. Шаба-

линівки (? – 1688 – 1689 – ?). Значний військовий

товариш (1689), супроводжував гетьмана в поїздці

до Москви.

Шикудка Василь (1757 – ?) – абшитований військовий

товариш Чернігівського полку (1788). Д.: Ганна NN,

донька священика.

Шикудка Стефан (1707 – ?) – абшитований військовий

товариш Чернігівського полку (1788), мав 65 підда-

них у 1 селі і 1 «деревне». Внесений до ІІ частини

родовідної книги дворян Чернігівського наміс-

ництва. Д.: Тетяна Артемівна Федорова, донька

значкового товариша.

Шикудка Яків (1750 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Чернігівського полку (1788).

Шиленко Лазар – військовий товариш (1700).

Шиленко Онисим – військовий товариш (1700).

Шило Іван Васильович (? – 1642 – 1702 – ?) – у регі-

менті гетьмана Ханенка – генеральний осавул (? –

1671.11. – ?), сотник кобеляцький (? – 1679.11. – ?),

значний військовий товариш в Полтавському полку

(1702).

Шило Корній – козак сотні полкової, абшитований

значковий товариш Прилуцького полку (1755.10.07.

– 1779 – ?). Д.: Єфросинія NN, донька козака.

Шило-Отрада Олександр (1729 – ?) – абшитований

військовий товариш (1787). Мав 13 підданих в Ні-

жині. Внесений до ІІ частини дворянської родовід-

ної книги Чернігівського намісництва Ніжинського

повіту. Д.: Єфросинія Кирилівна, донька свяще-

ника.

Шимка (Шипко) Юсько – значковий товариш (1735)

в полковій сотні Лубенського полку.

Шимка (Шипко, Щипка) Олександр Юськович – син

значкового товариша, значковий товариш Лубен-

ського полку (1743 – 1769 – ?). Мав у Лубнах двір

житловий, хутір при урочищі Хорольські Колодязі

у 1747 р. У 1769 р. «глибока старість і крайня бід-

ність і нездатність до військової служби», перебу-

вав вдома. Житель лубенський.

Шимка Максим (1719 – ?) – абшитований військовий

товариш Лубенського полку (1788). Мав 6 підданих

у 1 місті. Внесений до ІІ частини родовідної книги

Чернігівського намісництва Д.: Марина NN, донька

козака.

Шимка Сидір (1728 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Лубенського полку (1788). Внесений до ІІ

частини родовідної книги Чернігівського наміс-

ництва. Д.: Наталія NN, донька козака.

Шираєвський Федір (1723 – ?) – службу розпочав 20

березня 1745 р. козаком, значковий, військовий то-

вариш Лубенського полку (? – 1782 – ?).

Ширай Андрій Іванович (бл. 1725 – 1777 – ?) – отаман

сотенний бакланський (1767 – 1769), 11 вересня 1769

р. абшитований через старість значковим товари-

шем. Д.: 1) (1764) Тетяна Василівна Завадовська (бл.

1744 – ?), донька бунчукового товариша; 2) (1768)

Олена Федорівна N (бл. 1727 – ?).

Ширай Андрій Михайлович (бл. 1760 – 1806.18.06.) –

службу розпочав з 10 травня 1771 р. бунчуковим то-

варишем (1771 – 1780). Навчався в пансіоні Івана

Масона в Петербурзі (1780).

Ширай Данило Федорович (бл. 1728/1732 – ран. 1781) –

військовий канцелярист ГВК (? – 1757), бунчуковий

товариш (1757.26.06. – 1773 – ?). Мав у 1764 р. у Ста-

родубі 1 двір та 2 хати, в яких жило 8 найманих

людей. Власник с. Шираївки (Лемешівки), де мав

приїзджий дім, сл. Колибель, д. Новицької, д. Рудні

Хотинської, с. Гордіївни, частини с. Паньковичі,

хут. Розритівського. Д.: Олена Єгорівна Теплова (? –

1760 – 1784 – ?).

Ширай Захар Спиридонович (1714 – 1766 – ран. 1785) –

вийшов з Орші з польської нації в російську, де

«свойственні» його бунчукові товариші Шираї

жили. У 1743 р. жив у м. Стародубі, як шляхтич слу-

жив з 1753 р. козаком сотні Новоміської. Потім за

службу у 1760 р. отримав чин значкового товариша

409

і звільнений від служб до зростання дітей. Ґрунтів

не мав, харчувався з дворів. Його рідний брат Анд-

рій також був козаком. Абшитований значковий то-

вариш у Стародубському полку (1760 – 1764 – ?). У

1762 р. продав двір (2 хати житлових, 1 людська, 4

комори, 1 конюшня, 1 кімната та 1 сіни прибудовані)

у Стародубі на землі шляхетській козаку Данилу Ци-

ганку, мав у 1764 р. у Стародубі 1 хату, в якій жила 1

наймана людина. Полковий хорунжий (1780). Аб-

шитований бунчуковим товаришем (з 1780.8.04.).

Д.: (з 1749) Марія Романівна N (бл. 1727 – 1785 – ?),

вдова підканцеляриста Сергія Чернявського.

Ширай Іван Іванович (бл. 1740 – ?) – службу розпочав

1758 р., полковим канцеляристом, військовий това-

риш (1765.23.12. – 1783), абшитований полковий хо-

рунжий (з 1783.6.08.). Д.: Гафія Андріївна Силович

(1747 – 1818), донька бунчукового товариша. Мали

синів Василя, Андрія, доньок Дарію, Марію.

Ширай Іван Стефанович (1727 – 1766) – бунчуковий то-

вариш (1746 – 1766). 12 квітня 1752 р. уступив

швагру Степану Косачу свій двір за фортецею ста-

родубською. Мав у 1764 р. в Топальській сотні воло-

діння у с. Спиридоновій Буді 27 посполитих дворів.

Мешканець с. Щербиничів (1754). Мав у Стародубі

двір, в якому під час Румянцевської ревізії було: 2

хати житлових, 1 комора, жив без найму Іван Цап.

Двір дістався від предків, «кріпостей» не було. Оса-

див сл. Великий Бор у Новоміській сотні, власник

д. Поповки, д. Паконь, частини с. Паньковичі. Д.:

(1754) Марія Петрівна Носикевич-Пригара (бл. 1732

– 1771 – ?), донька значкового товариша. Її племін-

ник бунчуковий товариш Іван Завадовський.

Ширай Іван Федорович (1736/1738 – ?) – бунчуковий

товариш (1757 – 1768 – ?). У 1768 р. у Стародубі мав

1 двір, 2 хати, в яких жило 2 найманих людей. Двір

дістався від предків, крепостей не було. Мав другий

двір у Стародубі: 4 покої житлові, 1 людська, 1 ко-

нюшня, 3 кімнати, 1 кладова, 2 сіней, 1 льодовня, 1

погріб дерев’яний ходовий. Двір на землі, купленій

його дідом бунчуковим товаришем Степаном Спи-

ридоновичем Шираєм 21 березня 1703 р. у Марії Ри-

мащихи, жительки стародубської, за 800 золотих.

До двору в крамному ряду належали 22 комори,

збудовані на дворовому місці. Вони здавалися міс-

цевим і приїзджим купцям. Йому належав ще один

двір на 7 хат житлових, 2 людських, 2 комори, 1 ко-

нюшня, 1 баня, 1 хата людська стара, лядник 1. Біля

цього двору в іншому 2 хати людських та 1 комора.

В дворі жив його робітник. Двори збудовані на

землі, яка дісталась Івану спадково по розподілу

його з братами. До двору належали: млин на р. Пет-

рашинській на 2 камені, який молов навесні, коли

піднімається вода. В озері Петрашинському рибна

ловля з обох сторін, риба дрібна викорстовувалась

для дому і не продавалась. Винокурня при дворі, в

якій вино гаряче цідилося тимчасово, залежно від

хлібного врожаю. Вино вживалося і продавалося.

Город біля двору конопляний, який він купив у різ-

них людей, коноплі висівалось чотири чверті і три

чвертка. В полі орна земля на 2 загони, які діста-

лись купівлею: 1-й у 1758 р. від міщанина Терентія

Олійника, 2-й 1759 р. від померлого осавула Якова

Горилки, земля непридатна і тому запущена й за-

росла. Ліс сосновий і березовий від Стародуба в 6

верстах, в якому сінокіс на 20 возів сіна поганої

трави. Другий ліс сосновий поблизу на дрова і при

ньому сінокіс з поганю травою, тому також запуще-

ний. Третій ліс з сінокосом в 10 верстах від Старо-

дуба дубовий і березовий на дрова і сінокіс на 15

возів сіна посередньої трави. Перший з них дістався

Шираю купівлею у 1753 р. від доньок померлого ко-

зака другої полкової сотні Пилипа Янченка Доміні-

кії і Євдокії, другий у 1755 р. від міщанина Артема

Ніжинця, третій заставлений йому за 25 карбован-

ців від померлого козака полкової сотні Федора

Шатковського.

Ширай Йосип Захарович (бл. 1768 – 1838) – 1776 р. за

служби батька призначений сотенним отаманом.

Військовий товариш (1785). Д.: Наталія Михайлівна

N, донька купця.

Ширай Максим – значковий товариш Прилуцького

полку (? – 1732 – 1740 – ?). Д.: NNN, його удова мала

2 посполитих у с. Боршні Переволочанської сотні.

Ширай Микола Андрійович (1744 – 1824.1.06.) –

службу розпочав 1760 р. полковим канцеляристом.

З 4 квітня 1772 р. возний Стародубського повіту, з

1779 р. – почмейстер стародубський, військовий то-

вариш (1787). Д.: Феодосія Мойсеївна Холодович

(бл. 1751 – ?), донька священика.

Ширай Михайло Степанович (1720/1723 – 1784 – ?) –

службу розпочав з 1746 р., бунчуковий товариш

(1754 – 1769 – ?). Підкоморний (1768). Мав у Старо-

дубі в 1768 р. двір на 1 покій господаря, 2 людських,

2 комори, 1 конюшня, на кам’яних погрібах 3 сараї,

1 кухня, 1 конюшня стара, погріб кам’яний в ньому

9 (спрятов?). У нього було 4 робітника найманих.

Двір збудований на шляхетській землі, яку купив у

померлого полковника Миклашевського дід його,

війт стародубський Спиридон Ширай 16.07.1696 р.

за 1200 золотих. Михайло володів у спадок і усту-

пив двір полковнику стародубському Якиму Борсу-

кову, а після смерті полковника Ширай у

спадкоємців Борсукова (судді полкового київського

Зіновія і абшитованого бунчукового товариша Ти-

хона Борсуків та судді переяславського Якима Ка-

невського) 4 липня 1759 р. викупив двір за 1400

карбованців. До двору належали: в Стародубі на р.

Бабенці 1/3 млина, яка дісталась батьку його бун-

чуковому товаришу Стефану Спиридоновичу

Шираю і на неї не було «кріпостей». В тому ставу

рибна ловля, з якої риба вживалася до його двору,

2 сіножаті, з них одна в 7 верстах в урочищі, куплена

31 червня 1697 р. від міщанина стародубського

Якова Васильєва за 40 коп, трава посередня, нако-

шувалося 30 возів. Міра сіножаті в довжину і ши-

рину по 130 саженів. А друга – в урочищі Ржавому

в 5 верстах від Стародуба, куплена у 1763 р. у козака

2-ї полкової Михайла Войскобойника за 400 карбо-

ванців. На ній ліс березовий і сосновий на дрова

годний, сіна накошувалося 70 возів, міра її в до-

410