р. вона судилася з старшим сином Данилом за ма-
єтності Славуя Требинського (1677 – 22.03.1749),
який вийшов з Сербії ще у 1711 р., став сот ником ірк-
ліївським (1716–1739). У 1735 р. вийшовши з бать-
ківщини з Сербії в малих роках і жив при дядькові
своєму померлому сотнику іркліївському Славую
Требинському. Данило 1740 р. вивчав німецьку
мову в КМА, у 1744 р. – учень школи ситаксими в
Переяславі, навчався російській грамоті до 1743 р.,
у 1743 прийнятий в ГВК, у 1744 отримав звання вій-
ськового канцеляриста, і на власний кошт знахо-
дився при ГВК до 1750 р. отримав абшит від ГВК.
Бунчуковий товариш за універсалом гетьманським
в Лубенському полку (з 1752). У 1755 р. військовий
товариш Гаврило Григорович скаржився на нього
за напад на його хутір, захоплення хліба і худоби.
Власник с. Хижки Глухівської сотні, на яке здійснив
наїзд на початку 1752 р. путивльський поміщик
Карпов. 1753–1755 рр. розподіл з новосербським
капралом Требинським спадщини свого дядька аб-
шитованого сотника іркліївського Славуя Требин-
ського. 1756 р. в польській комісії брацлавськогому
воєводстві (1756). Д.: (з 1754) Олена Андріївна Ли-
зогуб, донька сотника конотопського, вдова Івана
Ва сильовича Піковця.
Угрічіч-Требинський Максим Олексійович (1741 –
1825) – син сотника іркліївського, службу розпочав з
21 липня 1760 р. військовим товаришем, брав участь
в пруському поході. З 1768 по 1775 рр. – комісар в Зо-
лотоніському комісарстві по вибору дворянства. У
1778 р. став бунчуковим товаришем. Пізніше був ко-
лезьким асесором, підкоморієм Золотоніського по-
віту. У 1780 р. мав 602 підданих в містечку Ірклієві,
хут. Каврай, сс. Каврай, Крутьках, Мельниках, Ка-
нівцях, Ревбацях, Митках, Самовиці, Будках, Васе-
гинцях, Мамаленках, Котках Переяславського
полку, м. Оржиці, слободі Іржавці, хуторах Бражни-
ківщині і Запорожанському Лубенського полку. Д.:
1) (з 1765) Настасія Якимівна Каневська (? – 1750 –
1793), донька полкового обозного переяславського.
2) (з 1794) Настасія Семенівна N.
Удовиченко Григорій – абшитований військовий то-
вариш (1781), житель коропський. Його донька
Гафія заміжня за Андрієм Івановичем Забілою.
Удовиченко Данило – значковий товариш (1781).
Уладовський Андрій Осипович – син значкового това-
риша, значковий товариш.
Уладовський Михайло Федорович (1760 – ?) – син вій-
ськового товариша, військовий товариш (1787).
Уладовський Осип – значковий товариш.
Уладовський Федір Андрійович (1737 – ?) – син значко-
вого товариша, військовий товариш (1788), мав 9 під-
даних у с. Туліголовці. Д.: Ірина NN, донька шляхтича.
Улазовський Андрій Осипович – значковий товариш.
Улазовський Михайло Федорович (1760 – ?) – син вій-
ськового товариша, військовий товариш (1787).
Мешканець с. Тулиголовки.
Улазовський Федір Андрійович (1737 – ?) – син значко-
вого товариша, військовий товариш (1787). Мешка-
нець с. Тулиголовки. Д.: Ірина NN, донька шляхтича.
Улізько Василь Матвійович – значковий товариш
(1764), військовий товариш (1787).
Улізько Іван Степанович (? – 1700 – ран. 1757) – значко-
вий товариш Стародубського полку (1715 – 1752 – ?).
Проживав у полковій сотні. У 1726 р. подав чолобитну
полкового сотника Семена Галецького за невико-
нання судового рішення про повернення ґрунту його
братом Михайлом Улізько. У 1737 р. перебував вдома,
але мав йти в похід в команді фельдмаршала фон Мі-
ніха. Д.: Афанасія Степанівна Помаранска, вдова по
значковому товаришу Василю Десятовському. У 1758
р. вона, вже вдова по ньому, продала за 90 рублів
шляхетське міце у Стародубі козаку Опанасу Будовці.
Улізько Матвій Федорович – військовий товариш у Ста-
родубському полку (1764).
Улізько Михайло Тимофійович (? – 1695 – 1729 – ?) –
потрапив в шведський полон, де перебував 17 років.
1722 р. гетьман Скоропадський підтвердив йому
універсалом 9 дворів у с. Рохманові і 8 дворів в д.
Піхторовці. Значковий товариш (1722 – 1729 – ?).
Д.: Гафія Яківна Ширай.
Улізько Олександр Матвійович – військовий товариш у
Стародубському полку (1787).
Улізько Петро Тимофійович – значковий товариш (? –
1723 – 1737 – ?), жив у полковій сотні, у 1737 р. пе-
ребував вдома, але мав йти в похід в команді фель-
дмаршала фон Мініха.
Улізько Степан Якович (? – 1652 – ран. 1709) – син по-
лковника корсунського. Йому перейшло с. Яцко-
вичі після смерті батька. Військовий товариш,
Самойлович надав йому с. Берновичі, що може свід-
чити про якісь його родинні зв’язки з Воронами. 5
жовтня 1687 р. Мазепа підтвердив йому с. Берно-
вичі 2-ї полкової сотні, потім стверджене царською
грамотою. Значний військовий товариш (? –
1688.01. – 1700 – ?). Під Несвіжем потрапив у швед-
ський полон, де і помер. Д.: NNN (? – ран. 1709).
Улізько Тимофій Якович (? – 1720) – син полковника
корсунського. Гетьман Самойлович надав йому с.
Рохманів. 1 серпня 1685 р. отримав лист полковника
Якова Самойловича на с. Піхторівку, універсал від 4
жовтня 1687 р., яким Мазепа підтвердив йому с.
Рохманів. Полковий хорунжий стародубський (1687
– 1688.01. – ?), значний військовий товариш (? –
1693 – 1704 – ?). У 1710 р. гетьман Скоропадський
підтвердив право на с. Пихторівку.
Улізько Федір Степанович (1672 – ?) – мешкав у полко-
вій сотні, гетьман І.Скоропадський у 1709 р. підтвер-
див за ним 7 дворів у с. Берновичі. Від тестя отримав
с. Євдоколи в Бакланській сотні, яке 1712 р. гетьман
віддав лубенському полковнику Андрію Марковичу.
Значковий товариш Стародубського полку (? – 1712
– 1737 – ?). 14 вересня 1730 р. отримав підтверджу-
вальний універсал на с. Берковичі і млин під с. Ру-
ковать, надані його батькові як підтвердження
гетьманського універсалу Мазепи Петром І. У 1737 р.
перебував вдома, але мав йти в похід в команді фель-
дмаршала фон Мініха. 1737 р. мав у д. Берновичі по-
лкової сотні 2 малоґрунтових, там само Петро
Улізько мав 1 малоґрунтового підсусідка. Загинув в
381