Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

номіки виникають через те, що: одержавши субсидії, неефек

тивні місцеві товаровиробники мають можливість продавати

свій товар; субсидії фінансуються за рахунок бюджету, тобто

за рахунок податків).

Експортні субсидії — це бюджетне фінансування

національних експортерів, що дає їм можливість продавати то

вар іноземним покупцям по нижчій ціні, ніж на внутрішньому

ринку, і тим самим стимулювати експорт.

Експортні субсидії можуть надаватися в таких основних

формах:

 надання підприємству прямих субсидій;

 виплата премії у випадку здійснення експортних опе

рацій;

 установлення пільгових (за ставками, базою рахування,

механізмом стягування і т.п.) транспортних чи фрахто

вих тарифів для експортних відвантажень порівняно з

перевезеннями на національному ринку;

 безпосереднє чи опосередковане постачання держав

ним органом імпортних чи національних товарів для

використання у виробництві товарів на експорт на умо

вах, більш сприятливих порівняно з умовами постачан

ня конкуруючих товарів для виробництва товарів, при

значених для споживання на внутрішньому ринку, як

що такі умови вигідніші, ніж на світових ринках для

їхніх експортерів;

 звільнення чи відстрочка сплати прямих податків

, що

повинні сплачуватися експортерами при здійсненні ек

спортної операції, або сплати внесків у фонди соціаль

ного страхування;

 надання знижок при сплаті податків;

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

Ïðÿì³ ïîäàòêè — öå ïîäàòêè íà çàðîá³òíó ïëàòó, ïðèáóòêè, íåðó-

õîì³ñòü, ïðèáóòêè, îòðèìàíí³ ó âèãëÿä³ â³äñîòê³â, ó òîìó ÷èñë³ ïîäàò-

êè íà äîõîäè â³ä êîðèñòóâàííÿ ïîçèêàìè, îðåíäíîþ ïëàòîþ, ðîÿëò³ òà

âñ³õ ³íøèõ âèä³â ïðèáóòê³â.

 установлення, у випадку виробництва і постачання то

варів на експорт, звільнень по сплаті чи поверненню

сплачених сум непрямих податків

;

 зменшення ставок чи повернення сплачених сум по

датків з імпорту матеріальнотехнічних ресурсів, това

ру на експорт;

 здійснення державою програм гарантування чи страху

вання експортних кредитів, програм страхування чи га

рантування незбільшення вартості експортованих то

варів чи програм, що стосуються валютних ризиків з

використанням ставок премій, недостатніх для покрит

тя довгострокових витрат і втрат, пов’язаних з ре

алізацією цих програм.

Експортна субсидія знижує експортну ціну товару, і про

позиція товару ізза кордону збільшується. У результаті умо

ви торгівлі країни, що експортує, погіршуються. Однак через

зниження експортної ціни збільшується кількість одиниць ек

спортованого товару. Оскільки через зростання експорту мен

ше товару надходить на внутрішній ринок, внутрішня ціна на

нього збільшується. Одержить країна, що експортує, виграш

чи програє, залежить від того, чи удасться за рахунок

збільшення обсягу продаж компенсувати втрати, пов’язані з

погіршенням умов торгівлі, тобто зниженням експортної ціни.

Експортна субсидія є статею витрати бюджету, а значить

додатковим податковим тягарем для платників податків (вит

рати на фінансування субсидій дорівнюють добутку кількості

товару, експортованого після введення субсидії, на розмір суб

сидії).

Отже, оскільки субсидії зменшують витрати виробників,

вони впливають на міжнародну торгівлю шляхом штучного

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Íåïðÿì³ ïîäàòêè — öå ïîäàòêè íà ïðîäàæ, ç îá³ãó, íà äîäàòêîâó

âàðò³ñòü, íà ïðîäàæ ö³ííèõ ïàïåð³â, íà ïåðåêàçè êîøò³â çà êîðäîí, íà

ìàòåð³àëüíî-òåõí³÷í³ çàïàñè é óñòàòêóâàííÿ, àêöèçè, ãåðáîâ³ ñòÿãíåí-

íÿ, ïðèêîðäîíí³ ñòÿãíåííÿ òà ³í.

поліпшення конкурентоспроможності визначеної фірми на ек

спортних ринках чи шляхом надання переваг внутрішньої

продукції перед імпортною. Субсидії можуть досягати таких

обсягів, що це спотворює механізм міжнародної торгівлі. При

кладом може бути ринок пшениці. Міжнародна Рада з питань

торгівлі пшеницею вважає, що державні субсидії експорту

впливають на 2/3 міжнародної торгівлі пшеницею. Таким чи

ном, обсяги експорту пшениці досить часто відбивають розмір

державних субсидій.

Країнаімпортер при виявленні експортного субсидуван

ня (використанні нелегітимної субсидії) може вводити ком

пенсаційне мито, що стягується з товарів, які є об’єктом засто

сування компенсаційних заходів. Ці заходи можуть застосову

ватися у випадку серйозного збитку, заподіяного інтересам

іншої країни, зокрема, в таких випадках:

 загальний обсяг субсидування щодо вартості продукту

перевищує 5 %;

 субсидії покривають виробничі витрати галузі промис

ловості;

 субсидії, що не є єдиноразовим заходом, покривають

виробничі витрати підприємства;

 відбувається пряме списання заборгованості урядом.

3.3. Âàëþòíå ðåãóëþâàííÿ ÇÅÄ

Головні напрями валютної політики України

регулюються низкою законодавчих актів,

нормативних документів, найважливішими з

яких є Декрет Кабінету Міністрів України

“Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

від 19.02.1993 р. за №15–93 [21].

Система валютного регулювання — це регламентація ре

жиму здійснення валютних операцій, міжнародних розра

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

Сутність

валютного

регулювання

хунків, визначення загальних принципів валютного регулю

вання, повноважень державних органів і функцій банків та

інших кредитнофінансових установ у регулюванні валютних

операцій, прав та обов’язків суб’єктів валютних відносин, по

рядок здійснення валютного контролю, відповідальність за

порушення валютного законодавства.

Валютне регулювання здійснюється на міждержавному,

регіональному та національному рівнях.

Необхідність валютного регулювання на міждержавному

та регіональному рівнях обумовлена процесом інтеграції та

транснаціоналізації, розвитком міжнародних економічних

відносин, становленням світогосподарського поділу праці.

Міждержавне та регіональне валютне регулювання орієнтова

не на координацію валютнофінансової політики окремих дер

жав та економічних інтеграційних об’єднань, на розроблення

ними загальних заходів щодо подолання валютних криз,

спільних підходів до вироблення валютної політики. Скоорди

новане міждержавне та регіональне валютне регулювання дає

можливість знизити ступінь автономності національної еко

номічної політики та збільшити взаємозалежність валютних

сфер діяльності різних національних економік.

Валютне регулювання на національному рівні бере до ува

ги вимоги МВФ та регіональних об’єднань, у які входять ок

ремі держави. Його стратегія і тактика фіксується в норматив

ноправових та методичних документах.

Системи національного валютного регулювання, як пра

вило, визначають суб’єктів валютного регулювання, порядок

здійснення операцій з валютними цінностями, статус валюти

та обмінний валютний курс, повноваження державних органів

і функції банківської системи у сфері валютного регулювання

і валютного контролю.

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Усі суб’єкти валютного регулювання поділя

ються на резидентів та нерезидентів. Так,

відповідно до Декрету Кабінету Міністрів

України №1593 від 19.02 1993 р. “Про систе

му валютного регулювання та валютного контролю”, під рези

дентами розуміють:

1) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни,

особи без громадянства), які мають постійне місце проживан

ня на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебу

вають за кордоном;

2) юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності,

що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва

тощо), з місцезнаходженням на території України, які

здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

3) дипломатичні, консульські, торговельні та інші

офіційні представництва України за кордоном, які мають

імунітет та дипломатичні привілеї, а також філії та представ

ництва підприємств і організацій України за кордоном, що не

здійснюють підприємницької діяльності.

Під нерезидентами розуміють:

1) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України,

особи без громадянства), які мають постійне місце проживан

ня за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебу

вають на території України;

2) юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності,

що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва

тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені

й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому

числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяль

ності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів

підприємницької діяльності України;

3) розташовані на території України іноземні диплома

тичні, консульські, торговельні та інші офіційні представ

ництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

Суб'єкти

валютного

регулювання

дипломатичні привілеї, а також представництва інших ор

ганізацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяль

ності на підставі законів України.

До учасників валютного регулювання відносять:

Національний банк України, “уповноважений банк” (будь

який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території

України, що має ліцензію Національного банку України на

здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний

контроль за операціями своїх клієнтів), різні кредитнофінан

сові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведен

ня валютних операцій, юридичні особи, що уклали агентські

угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют, кредитно

фінансові установинерезиденти, що одержали індивідуальні

ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному

ринку України.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками ва

лютних цінностей, що знаходяться на території України,

здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, уста

новлених чинним законодавством. Резиденти мають також

право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться

за межами України, крім випадків, передбачених українським

законодавством.

До валютних цінностей на території України

відносяться:

валюта України — грошові знаки у ви

гляді банкнотів, казначейських білетів, монет

і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним

платіжним засобом на території України, а також вилучені з

обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають

обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на

рахунках, у внесках у банківських та інших кредитнофінансо

вих установах на території України; платіжні документи та

інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі

(тратти), боргові розписки, чеки, акредитиви, банківські нака

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Валютні

цінності

зи, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та

банківські документи), виражені у валюті України;

 іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді

банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в

обігу та є законним платіжним засобом на території

відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або

такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на гро

шові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одини

цях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірин

гових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться

до банківських та інших кредитнофінансових установ за ме

жами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, обліга

ції, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акреди

тиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші

фінансові та банківські документи), виражені в іноземній ва

люті або банківських металах;

 банківські метали — золото, срібло, платина, метали

платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб

відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що

мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з доро

гоцінних металів.

Суб’єкти валютного регулювання виконують

різноманітні валютні операції щодо купівлі

продажу та надання в позику іноземної валюти.

Валютними операціями на території України вважаються

операції, пов’язані з:

 переходом права власності на валютні цінності, за ви

нятком операцій, що здійснюються між резидентами у

валюті України;

 використанням валютних цінностей у міжнародному

обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованості

та інших зобов’язань, предметом яких є валютні

цінності;

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

Валютні

операції

 ввезенням, переказуванням і пересиланням на тери

торію України та вивезенням, переказуванням і переси

ланням її за межі валютних цінностей.

Для валютних операцій використовуються валютні

(обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України,

курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у роз

рахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси вста

новлюються Національним банком України за погодженням з

Кабінетом Міністрів України. НБУ також може встановлюва

ти граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському

валютному ринку України уповноважених банків та інших

кредитнофінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за

винятком операцій, пов’язаних зі строковими (ф’ючерсними)

угодами.

Функціонування міжнародних товарногрошових відно

син здійснюється за умови вільного обміну національної ва

люти на валюту інших країн, вільного обігу грошей за межами

даної країни. Таким чином, ефективне включення у міжна

родні економічні відносини можливе лише на основі конвер

тованої валюти.

Конвертованість, або оборотність,

національної грошової одиниці — це мож

ливість для учасників зовнішньоеко

номічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і на

впаки, без прямого втручання держави в процес обміну.

Ступінь конвертованості обернено пропорційна обсягу і

жорсткості валютних обмежень, що практикуються у країні.

Під обмеженнями варто розуміти будьякі дії офіційних

інстанцій, які безпосередньо призводять до звуження можли

востей, збільшення витрат або появи невиправданих зволікань

у здійсненні валютного обміну і платежів згідно з міжнародни

ми угодами.

Оборотність валюти не є чисто технічною категорією мож

ливості її обміну. По суті, це особливий характер зв’язку між

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Конвертованість

валюти

національними та світовими господарствами, глибоке інтегру

вання першого в друге. Оборотність національної грошової

одиниці забезпечує країні довгострокові вигоди від участі в

багатосторонній світовій системі торгівлі та інвестицій, а саме:

 вільний вибір виробниками і споживачами найбільш

вигідних ринків збуту і закупівлі всередині країни та за

кордоном у кожний даний момент;

 розширення можливостей залучати іноземні інвестиції

і здійснювати інвестиції за кордон;

 стимулюючий вплив іноземної конкуренції на ефек

тивність, гнучкість і пристосування підприємств до

зміни умов;

 підтягування національного виробництва до міжнарод

них стандартів щодо цін, витрат та якості;

 можливість здійснювати міжнародні розрахунки в

національних грошах;

 на рівні народного господарства в цілому —

спеціалізація з урахуванням відносних переваг, опти

мальне та економічне витрачання матеріальних, фінан

сових і трудових ресурсів.

Конвертованість національної валюти потребує ринково

го типу економіки, оскільки вона грунтується на вільному во

левиявленні всіх власників грошових коштів. Крім того, рин

кова економіка повинна бути достатньо зрілою для протисто

яння іноземній конкуренції, для повноправної участі у міжна

родному поділі праці.

Конвертованість буває зовнішня, внутрішня, повна і част

кова.

Зовнішня конвертованість національної валюти надає рези

дентам право здійснювати операції з іноземною валютою з нере

зидентами. Нерезиденти мають можливість вільно переводити

та конвертувати кошти в даній валюті [66, с.22; 72, с.201].

Внутрішня конвертованість національної валюти надає

резидентам право здійснювати операції з активами в іноземній

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

валюті в середині країни. Вона передбачає можливість для

громадян та організацій здійснювати платежі за кордон і

купівлю іноземної валюти без будьяких обмежень [66, с.22;

72, с.201].

При повній конвертованості всі вітчизняні та іноземні

громадяни та організації, які володіють певною сумою грошей

даної країни, мають змогу без обмежень використовувати ці

гроші на будьякі цілі.

При частковій конвертованості на операції купівлі та про

дажу застосовуються певні обмеження.

Для вирішення проблеми конвертованості української

національної валюти НБУ розробив відповідні заходи:

 створення сприятливих умов для вкладення коштів ре

зидентами і нерезидентами у національну економіку;

 сприяння процесу дедоларизації економіки шляхом

зростання гривневих активів порівняно із вкладанням в

активи в іноземній валюті;

 стимулювання експорту;

 створення для імпортерів умов, які сприяли б випуску

національних імпортозаміщуючих товарів і розвитку

відповідних виробництв;

 стимулювання надходжень та уповільнення відпливу з

країни іноземної валюти;

 забезпечення ефективного функціонування національ

ної валютної системи завдяки збалансованості

платіжного балансу;

 створення умов для гармонізації інтересів імпортерів та

експортерів;

 удосконалення структури внутрішнього валютного

ринку з урахуванням міжнародної практики та запрова

дження нових видів міжнародних розрахунків, які є

ефективними і зручними для учасників зовнішньотор

говельних угод.

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ