Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

На території України також діє Торговопромислова пала

та України. Її членами є торговопромислові палати, юридичні

особи, підприємці України та їх об’єднання. ТПП України

здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межа

ми, об’єднує торговопромислові палати та координує їх

діяльність. Вона може відкривати свої представництва та філії

в інших країнах, а також засновувати разом із зарубіжними

партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами

змішані торговопромислові палати, ділові ради та інші

спільні організації; засвідчувати обставини форсмажору

відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнарод

них договорів України, а також торговельні та портові звичаї,

прийняті в Україні; вести недержавний реєстр українських

підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про

їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Ук

раїні та за її межами.

Таким чином, ТПП України є системою, яка містить

регіональні, місцеві ТПП, союзи, асоціації, об’єднання

підприємців (організації роботодавців), арбітражні органи

(Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морська

арбітражна комісія, третейські суди).

Торговопромислова палата України представляє інтере

си своїх членів у Міжнародній торговій палаті, а також в

інших міжнародних організаціях з питань підприємницької

діяльності.

Так, ТПП України підтримує тісні зв’язки з Організацією

економічного співробітництва та розвитку, Європейським Со

юзом, Асоціацією торговопромислових палат Європи, налаго

джує зв’язки з аналогічними національними та регіональними

структурами в багатьох країнах світу. Вона є ініціатором ство

рення таких змішаних торгових палат, як ПольськоУк

раїнська, ТурецькоУкраїнська, ІталоУкраїнська. У Німеч

чині працює контактбюро ТПП України, відкрито представ

ництво у Сеулі.

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

Значну допомогу підприємствам у здійсненні ЗЕД пода

ють організації роботодавців (об’єднання підприємців) та

об’єднання організацій роботодавців. Згідно із Законом Ук

раїни “Про організації роботодавців”, організація робото

давців — це “громадська неприбуткова організація, яка

об’єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправ

ності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів”, а

об’єднання організацій роботодавців — це “неприбуткова ор

ганізація роботодавців, яка об’єднує організації роботодавців

на засадах добровільності та рівноправності з метою представ

ництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та

роботодавців” [9].

Ці організації діють з метою представництва та захисту за

конних інтересів роботодавців у економічній, соціальнотру

довій та інших сферах. Їх основними завданнями є:

 співробітництво з органами державної влади, органами

влади Автономної Республіки Крим та органами місце

вого самоврядування, професійними спілками, їх

об’єднаннями та іншими організаціями найманих

працівників;

 забезпечення представництва та захист законних інте

ресів і прав роботодавців у відносинах з органами дер

жавної влади, органами влади Автономної Республіки

Крим та органами місцевого самоврядування, про

фесійними спілками, їх об’єднаннями та іншими ор

ганізаціями найманих працівників, іншими об’єднання

ми громадян;

 участь у формуванні та реалізації соціальноеко

номічної політики держави;

 участь у проведенні колективних переговорів та укла

данні генеральної, регіональних і галузевих угод та за

безпечення виконання своїх зобов’язань за укладеними

угодами;

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 координація діяльності роботодавців у виконанні зо

бов’язань за генеральною, регіональними чи галузеви

ми угодами;

 контроль за виконанням іншими сторонами соціально

го партнерства зобов’язань за генеральною, регіональ

ними чи галузевими угодами;

 сприяння максимальному дотриманню інтересів робо

тодавців при вирішенні колективних трудових спорів

(конфліктів);

 сприяння вирішенню колективних трудових спорів, за

побіганню страйкам як крайньому засобу вирішення

цих конфліктів;

 збалансування попиту і пропозиції робочої сили, за

побігання масовому безробіттю шляхом сприяння ство

ренню нових робочих місць, забезпечення раціональної

структури зайнятості населення;

 вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і

підвищення кваліфікації кадрів, поширення про

фесійних знань та досвіду;

 забезпечення скоординованості дій роботодавців, їх ор

ганізацій та об’єднань щодо виконання науково

технічних і соціальних програм, спрямованих на

збільшення обсягів виробництва продукції і послуг,

підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання

та поліпшення умов праці;

 розвиток співробітництва з іноземними і міжнародни

ми організаціями роботодавців та їх об’єднаннями.

Організації роботодавців (підприємців) та їх об’єднання

створюються у формі союзів, асоціацій, ліг, федерацій, рад,

конгресів тощо.

У розвинутих країнах нараховується багато тисяч союзів,

що, залежно від виконуваних функцій, складу учасників, на

пряму діяльності, бувають місцевими, національними, міжна

родними, галузевими (підгалузевими).

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

Представники найбільших союзів підприємців у сфері

зовнішньоекономічної діяльності беруть участь у виробленні

проектів законів з питань торгової політики, патентного права,

податків; надають фірмамекспортерам експортні й інші суб

сидії; підготовляють і проводять переговори про укладання

торговельних угод з іноземними державами; беруть участь у

наданні гарантій експортних кредитів і в захисті внутрішнього

ринку від іноземної конкуренції шляхом введення спеціаль

них імпортних податків, антидемпінгового мита тощо.

До найбільших союзів підприємців у світі відносяться:

Національна асоціація промисловців США, Конфедерація

британської промисловості в Англії, Федеральний союз

німецької промисловості в Німеччині, Національна рада

французьких підприємців у Франції, Промисловий союз у

Швеції тощо.

В Україні союзи підприємців створюються з 1989 р. і

поділяються на національні, міжнародні, галузеві і місцеві. До

найбільших з них відносяться: Український союз промис

ловців і підприємців, Конгрес ділових кіл України, Ліга

спільних підприємств України, Асоціація брокерів України,

Конгрес бірж, Союз малих підприємств та ін. Їх роль у розвит

ку міжнародної діяльності фірм різноманітна:

 співробітництво і взаємодія з об’єднаннями підпри

ємців закордонних країн;

 надання допомоги в налагодженні господарських

зв’язків з партнерами, що знаходяться за межами Ук

раїни;

 співробітництво з організаціями ООН (ЮНІДО,

МОП) з метою прискорення формування ринкових

відносин в Україні;

 сприяння розвитку товарних, валютних і фінансових

ринків;

 організація міжнародних виставок, ярмарків, аукціонів;

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 сприяння в збуті продукції на закордонних ринках у то

варообмінних, лізингових операціях;

 участь в укладанні зовнішньоторговельних контрактів;

 виконання на договірній основі експортноімпортних

операцій, використання своїх валютних коштів на

імпорт устаткування, сировини, матеріалів та інших то

варів, необхідних для розвитку виробництва.

Підприємці України беруть участь також у діяльності

різних міжнародних союзів підприємців: Міжнародному кон

гресі промисловців і підприємців; Раді залізничного транспор

ту країн СНД; Міжнародному союзі підприємців і орендарів;

Міжнародній асоціації підприємств із власністю працівників;

СхідноЄвропейському об’єднанні підприємців; Євро

Азіатській лізі малих і середніх підприємств та ін.

Çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Ким здійснюється управління ЗЕД на рівні країни?

2. Ким здійснюється управління ЗЕД на рівні регіону?

3. Які функції виконують торговопромислові палати?

4. Які функції у сфері ЗЕД виконують об’єднання

роботодавців?

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ

çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

Ключові терміни: митно1тарифне регулювання: адвалер1

не; специфічне; комбіноване; ввізне; вивізне; спеціальне; анти1

демпінгове; компенсаційне мита; нетарифне регулювання; кво1

та; ліцензування; “добровільні” експортні обмеження; технічні

бар’єри; внутрішні податки і збори; демпінг; субсидії; валютне

регулювання; валютні цінності; валютні операції; конверто1

ваність валюти; Класифікатор іноземних валют;

міжбанківський валютний ринок України; Торговельна сесія;

офіційний курс гривні; валютний контроль.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з метою:

 забезпечення збалансованості економіки та рівноваги

внутрішнього ринку України;

 стимулювання прогресивних структурних змін в еко

номіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків;

 створення найбільш сприятливих умов для залучення

економіки України в систему світового поділу праці та

її наближення до ринкових структур розвинутих за

рубіжних країн.

Завдання державного регулювання зовнішньоекономічної

діяльності:

 захист економічних інтересів України та законних інте

ресів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

 створення рівних можливостей для суб’єктів

зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види

підприємницької діяльності незалежно від форм влас

ності та всі напрями використання доходів і здійснення

інвестицій;

 заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в

сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою:

 законів України;

 актів тарифного і нетарифного регулювання;

 економічних заходів оперативного регулювання (ва

лютнофінансового, кредитного та іншого);

 рішень недержавних органів управління економікою,

які приймаються за їх статутними документами;

 угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоеко

номічної діяльності.

3.1. Ìèòíî-òàðèôíå ðåãóëþâàííÿ ÇÅÄ

Митний тариф — це систематизований звід

ставок мита, яким обкладаються товари й

інші предмети, ввезені на митну територію

країни, чи вивозяться за межі даної території

[1,16].

Мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари

й інші предмети, що переміщаються через митний кордон дер

жави.

Метою митного тарифу є:

 раціоналізація товарної структури ввозу товарів до Ук

раїни;

 підтримка раціонального співвідношення ввозу та ви

возу товарів, валютних доходів та видатків на території

України;

 створення умов щодо прогресивних змін у структурі

виробництва;

 захист економіки України від недобросовісної інозем

ної конкуренції;

 забезпечення умов щодо ефективної інтеграції України

у світове господарство.

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

Види мита

Мита виконують такі функції:

 фіскальну, коли вводяться для того, щоб добути гроші

для держави. Ця функція стосується як імпортних так і

експортних мит;

 протекціоністську, коли вводяться для скорочення чи

усунення імпорту, тим самим захищаючи вітчизняних

виробників від іноземної конкуренції;

 балансувальну, коли вони вводяться для запобігання

небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які

нижчі від світових.

Звичайно розрізняють такі види мит

За способом стягування:

 адвалорне (вартісне), що нараховується у відсотках до

митної вартості товарів, які обкладаються митом (наприклад,

30 % від митної вартості). Як правило, ці мита застосовуються

при обкладанні товарів, що мають різні якісні характеристики

в межах однієї товарної групи. Адвалорні мита допомагають

підтримати однаковий рівень захисту внутрішнього ринку не

залежно від коливання цін на товар, тобто автоматично адап

туються до інфляції. При цьому змінюється тільки сума дохо

ду в бюджет. Так, якщо розмір мита дорівнює 30 % від ціни то

вару в 150 дол., то доход бюджету становить 45 дол. Якщо ціна

товару збільшиться до 200 дол., то сума доходу бюджету зрос

те до 60 дол., а при зменшенні ціни до 80 дол., доходи станови

тимуть 24 дол. Отже, адвалорне мито підвищує ціну імпортно

го товару на установлений відсоток;

 специфічне, що нараховується у встановленому грошо

вому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом (на

приклад, 15 дол. за 1т). Специфічні мита накладаються, як

правило, на стандартизовані товари. Ступінь митного захисту

за допомогою специфічного мита знаходиться в прямій залеж

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Âèäè ìèò, ùî ðîçãëÿäàþòüñÿ, çàñòîñîâóþòüñÿ â Óêðà¿í³ çã³äíî ³ç

Çàêîíîì Óêðà¿íè "Ïðî ªäèíèé ìèòíèé òàðèô" [1].

ності від коливання цін. Так, специфічне мито в 100 дол. за

одиницю імпортного вентилятору більше обмежує імпорт вен

тилятора ціною 600 дол., тому що становить 16,7 % його ціни,

ніж вентилятора ціною 1000 дол., тому що становить 10 % йо

го ціни. Тому рівень захисту вітчизняних виробників при ви

користанні специфічних мит із зростанням імпортних цін па

дає, а зі зменшенням імпортних цін — збільшується. Однак

при падінні імпортних цін специфічне мито підвищує рівень

захисту внутрішнього ринку;

 комбіноване, що поєднує обидва ці види митного об

кладання (наприклад, 30 % від митної вартості, але не більш 15

дол. за 1т).

За об’єктом обкладання:

 ввізне (імпортне) мито, що нараховується на товари

при їх ввезенні на митну територію держави. Ввізне мито ди

ференційоване. Можуть застосовуватися ставки таких видів:

а) преференційні, що допускають зниження ставок мита чи

звільнення від обкладання митом. Вони застосовуються до то

варів, що надходять з держав, які створюють разом з держа

вою, яка стягує мито, митний союз чи зону вільної торгівлі,

або до товарів, які надходять із країн, що розвиваються;

б) пільгові, які застосовуються до товарів, що надходять з

країн чи економічних союзів, що користуються режимом

найбільшого сприяння;

в) повні (загальні), що застосовуються до всіх інших то

варів.

Ввізні мита є переважною формою мит, що застосовують

ся всіма країнами світу для захисту внутрішнього ринку від

іноземної конкуренції;

 вивізне (експортне) мито, що нараховується на товари

при їхньому вивезенні за межі митної території країни. Ця

форма мит застосовується рідко, як правило, у випадках вели

ких розходжень між внутрішніми і світовими цінами на певні

види товарів. Їх мета — зменшити експорт і поповнити бюджет

Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ

країни. Ставка експортного мита дорівнює відсотковому пере

вищенню експортної ціни товару над ціною, за якою він про

дається на внутрішньому ринку.

За характером:

 сезонне (ввізне і вивізне) мито, що нараховується на

товари сезонного характеру для оперативного регулювання

міжнародної торгівлі. Термін його дії не перевищує декількох

місяців за рік (в Україні — до чотирьох місяців з моменту вста

новлення);

 спеціальне мито. Його застосовує держава в таких ви

падках:

а) як захисне, якщо товари ввозяться на митну територію

країни в таких кількостях чи на таких умовах, що наносять або

загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних

чи безпосередньо конкуруючих товарів;

б) як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоеко

номічної діяльності, що порушують державні інтереси в даній

галузі, а також як захід для припинення несумлінної конку

ренції;

в) як захід у відповідь на дискримінаційні дії і (чи) не

дружні дії з боку закордонних держав, а також у відповідь на

дії окремих країн, що обмежують здійснення законних прав

суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності держави.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному ок

ремому випадку. Це мито сплачується імпортером товару не

залежно від інших податків і зборів (обов’язкових платежів), у

тому числі й мита, митних зборів і т.п. Сплата спеціального

мита здійснюється готівкою або в безготівковій формі, чи

шляхом внесення суми мита на депозит або оформлення

відповідного боргового зобов’язання.

Сплачені суми спеціального мита можуть бути повернуті

імпортеру за рішенням спеціальних органів (в Україні —

Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі);

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ