Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
продаж імпортних квот. Ліцензію одержує той експортер,
який пропонує за неї найвищу ціну як за право експортувати
товар у рамках імпортної квоти. Конкурсний продаж імпорт
них квот приносить високий доход державі і перешкоджає ха
барництву і корупції.
Крім відкритих аукціонів, використовуються:
система явних переваг, що допускає закріплення уря
дом ліцензій за визначеними фірмами пропорційно
розмірам їх імпорту за попередній період чи про
порційно структурі попиту національних імпортерів.
Цей спосіб дозволяє підтримувати фірми, що скорочу
ють імпорт товарів внаслідок введення імпортних квот;
система розподілу ліцензій на позаціновій основі, що
ґрунтується на видачі урядом ліцензій тим фірмам, які
показали свою здатність здійснювати експортно
імпортні операції найбільш ефективним способом. Цей
метод потребує великих витрат, оскільки допускає ут
ворення експертної комісії і проведення добору в
кілька етапів.
При виборі способу розподілу ліцензій починають з най
менш ринкового, що має адміністративний характер (розподіл
ліцензій на позаціновій основі) і послідовно переходять до
найбільш ринкового (аукціонного).
“Добровільне” обмеження експорту (ДОЕ) — це
кількісне обмеження експорту, що грунтується на зобов’язанні
одного з торгових партнерів обмежити (чи не розширювати)
обсяг експорту, прийняте в рамках міжурядової угоди про
встановлення квот на експорт товару.
Такі угоди укладаються, коли імпортуюча країна спонукує
свого торгового партнера “добровільно” скоротити свій екс
порт. Наприклад, у 1981р. Японія ввела ДОЕ (1,68 млн авто
мобілів) на експорт японських автомашин у США після того,
як американські політики почали вимагати введення квоти на
імпорт автомобілів з Японії. Японці надали перевагу ДОЕ над
71
Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ
квотою, щоб саме Японія, а не США зберегла контроль над ви
конанням програми.
Приводом для ДОЭ звичайно є заяви національних това
ровиробників про те, що ввезення того чи іншого товару через
кордон призводить до втрат на виробництві і дезорганізації
місцевого ринку. Замість введення імпортних квот країна, що
імпортує, робить політичний тиск на країну, що експортує, ви
магаючи від неї введення обмеження на вивезення визначено
го товару. Угода підписується під натиском імпортера і тому
“добровільність” — поняття відносне.
Засобом тиску на торгового партнера виступає погроза
введення торгових обмежень на такому високому рівні, що бу
де поставлена під сумнів сама можливість міжнародної
торгівлі між країнами.
У цілому економічний ефект від введення “добровільних”
експортних обмежень експортером негативний для імпортера.
Однак розмір його втрат зменшується завдяки збільшенню
імпорту аналогічних товарів з країн, що не наклали “доб
ровільних” обмежень на свій експорт.
Істотна роль серед нетарифних методів тор
гової політики надається прихованим видам
торгових обмежень, яких нараховується
більше як 100 найменувань. З їх допомогою
країни можуть в однобічному порядку обме
жувати експорт чи імпорт. До них відносяться: технічні
бар’єри, внутрішні податки і збори, державна закупівля, вимо
ги щодо вмісту місцевих компонентів [66, с.243–244; 74,
с.274–279].
Технічні бар’єри являють собою національні стандарти
якості, економічні вимоги, санітарні обмеження, вимоги до
упакування і маркірування товарів, вимоги про дотримання
ускладнених митних формальностей, законів про захист спо
живачів і т.п. Технічні бар’єри виникають внаслідок того, що
національні технічні й адміністративні правила перешкоджа
72
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Приховані
види
торговельних
обмежень
ють ввезенню товарів ізза кордону. Це відбувається у випад
ку невідповідності імпортних товарів обов’язковим стандар
там якості, охорони здоров’я і безпеки, що застосовуються до
аналогічних вітчизняних товарів, невідповідності сільськогос
подарських продуктів санітарним і фітосанітарним нормам,
що застосовуються для запобігання ввезення в країну
шкідників і захворювань, не розповсюджених у даній країні.
Кількість технічних регламентів у більшості країн
постійно зростає. Ця тенденція є реакцією державних органів
на зростання вимог громадськості до відповідності продукції
мінімальним стандартам якості і безпеки, щоб вона негативно
не впливала на споживачів і навколишнє середовище.
До імпортної продукції, що підлягає технічним, санітар
ним і фітосанітарним нормам, відноситься:
А. Продукція, що підлягає технічним регламентам:
а) машини та обладнання:
бойлери;
електромеханічні будівельні та збиральні інструменти;
металообробне та деревообробне обладнання;
медичне обладнання;
обладнання для харчової промисловості;
б) споживчі товари:
медикаменти;
косметика;
синтетичні мийні засоби;
побутові електроприлади;
автомобілі;
відео та телевізійне обладнання;
кінознімальне та фотографічне обладнання;
іграшки;
певні харчові продукти;
в) сировина та продукція сільськогосподарського призна
чення:
добрива;
73
Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ
інсектициди;
небезпечні хімічні речовини.
Б. Продукція, що підлягає санітарним та фітосанітарним
нормам:
свіжі фрукти й овочі;
фруктові соки та інша харчова продукція;
м’ясо і м’ясопродукти;
молочні продукти;
готові харчові продукти.
Прикладом технічних бар’єрів може бути заборона амери
канського експорту консервованих овочів у Норвегію, оскільки
ця країна не дозволяє ввозити харчові продукти, що містять ок
ремі види солей. У свою чергу, США не дозволяє імпортувати
живих тварин і свіже м’ясо з країн, де відзначені випадки захво
рювання на ящур, навіть не звертаючи уваги на те, що худоба,
про яку йдеться, вирощується в тій частині країни, де немає за
хворювання. Подібна ситуація характерна і для Аргентини. То
вари, імпортовані в Канаду, повинні бути маркіровані
англійською і французькою мовами, чіткими написами, що не
стираються і не змиваються. Франція забороняє рекламу алко
голю, виготовленого з зерна (наприклад, шотландського віскі).
В Україні заборонено використовувати окремі види харчових
добавок і барвників при виробництві продуктів харчування,
хоча вони використовуються в ряді європейських країн.
Міжнародні правила застосування обов’язкових
технічних регламентів, санітарних і фітосанітарних норм, ви
писано в Угоді про технічні бар’єри в торгівлі та Угоді про за
стосування санітарних і фітосанітарних заходів, які входять до
складу ГАТТ.
Внутрішні податки і збори. Державні і місцеві органи вла
ди на імпортні товари можуть накладати податок на додаткову
вартість, акцизний податок, а також вводити збори за митне
оформлення, реєстрацію, перебування товарів під митним
контролем, збереження на складі митниці, митне супровод
74
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
ження товарів, здійснення санітарного та іншого контролю
продуктів, портові збори і т.п. з метою підвищення їхньої
внутрішньої ціни і скорочення конкурентоспроможності на
внутрішньому ринку.
Прикордонні податки на імпорт звичайно вводяться для
компенсування подібного оподатковування внутрішніх то
варів, щоб створити рівні стартові умови для конкуренції в
ціні і якості. Однак часто ці види податків накладаються ви
нятково на імпортні товари без одночасного обкладання
подібних внутрішніх товарів. У цьому випадку вони стають
дискримінаційними, але в той же час їх вважають важливою
частиною захисної тарифної системи.
Податок на додану вартість є непрямим податком, що
включається в ціну і сплачується на кожному етапі вироб
ництва та реалізації товару.
Об’єктом оподаткування для обчислення ПДВ на імпортні
товари є митна вартість ввезених товарів з урахуванням спла
чених сум мита, митних зборів, а на підакцизні товари — з ура
хуванням сум акцизного збору. Цей податок стягується з
імпортних товарів за ставкою 20% (експортні товари оподат
ковуються нульовою ставкою ПДВ).
Сума податку на додану вартість (ПДВіm) розраховується
за формулою
(3.1)
де МВ — митна вартість імпортного товару;
М — сума імпортного мита;
МЗ — сума митних зборів;
А — сума акцизного збору;
t — ставка податку на додану вартість.
Якщо застосовуються тарифні преференції або/і товари
не підакцизні, то чисельник формули зменшується на
відповідну величину.
.
100
À)ÌÇÌÌÂ(
ÏÄÂ
¦¦
u
t
im
75
Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ
Залежно від кількості ланок реалізації імпортного товару
на внутрішньому ринку ціна буде щоразу збільшуватися на ве
личину оптовозбутової та торговельних надбавок, оподатко
ваних, у свою чергу, податком на додану вартість.
Акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари,
визначені законодавчим шляхом як підакцизні, що вклю
чається в ціну даного товару.
Об’єктом стягнення акцизного збору на імпортні товари є
митна вартість товарів, які імпортуються на територію Ук
раїни, включаючи виготовлені за межами митної території Ук
раїни з давальницької сировини; бартерні операції; реімпортні
товари, а також митна вартість продукції, що повертається на
митну територію України із зони митного контролю (мага
зинів безмитної торгівлі).
Нарахування акцизного збору на імпортні товари відбу
вається за формулами:
а) для товарів, вартість яких підлягає стягненню імпорт
ного мита:
(3.2)
де t
А
— ставка акцизного збору, %;
б) для товарів, вартість яких не підлягає стягненню
імпортного мита:
(3.3)
Обчислення акцизів робиться у тій самій валюті, в якій за
явлена митна вартість товару.
Митні збори сплачуються у валюті України чи в іноземній
валюті І групи Класифікатора валют. Вони підлягають сплаті
до чи в момент здійснення митного оформлення.
Митні збори стягуються при митній вартості товарів від
100 до 1000 докладів у розмірі 5 дол., при митній вартості по
.
100
ÌÇ)ÌÌÂ(
A
¦¦
u
t
.
100
ÌÇ)ÌÌÂ(
À
¦¦
u
t
76
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
над 1000 дол. — 0,2 від митної вартості, але не більше від
еквівалента 1000 доларів.
Деякі види податків неприкрито дискримінаційні стосов
но окремих зарубіжних країн. Наприклад, податок на шляхи,
що грунтується на ємності циліндра чи потужності автотранс
портного засобу, а не на його ціні, або практика, що існує у
Франції, обкладати додатковим імпортним податком алко
гольні напої, виготовлені з зерна, тоді як усі внутрішні напої
виготовляються з фруктів.
Розміри внутрішніх податків часто перевищують за
вартістю розмір імпортного мита, і їх ставка може коливатися
залежно від кон’юнктури внутрішнього ринку.
Прикордонне оподатковування набуває великого значен
ня завдяки активному використанню Європейським Союзом.
Відповідно до правил СОТ, країна, що вводить внутрішній по
даток на товар з обороту, із продажу, акцизний збір чи подат
ки на додаткову вартість, одержує дозвіл вводити додаткові
пільги на експорт цього товару, а також рівноцінний податок
на імпорт аналогічного товару.
Державні закупівлі. Політика в рамках державних за
купівель полягає в тому, що державні органи і підприємства
повинні купувати визначені товари тільки в національних
фірм, навіть якщо ці товари дорожчі від імпортних. Це
збільшує урядові витрати, що лягають тягарем на платників
податків. Використання політики державних закупівель дея
кою мірою дискримінує іноземних постачальників.
Обсяги таких закупівель часто сягають 10–15 % ВНП
країни. Як приклад можна привести встановлене американсь
ким урядом правило: “Купуй американське”, що надає
внутрішнім виробникам 50 %ву перевагу в різниці цін над
іноземним виробником по контрактах міністерства оборони і
12 %ву перевагу за іншими державними закупівлями.
Велика кількість товарів і послуг, безпосередньо закупову
ваних національними урядами, а також вплив, який вони
77
Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ
здійснюють за допомогою цієї політики закупівель на державні
й приватні фірми, зробили преференційну державну закупівлю
однією з найхарактерніших ознак торгівлі в даний час, особли
во у випадках високотехнологічних товарів і послуг. Міжна
родні правила по здійсненню державних закупівель відбиті в
Угоді про державні закупівлі, прийнятій в рамках СОТ.
Вимоги про вміст місцевих компонентів.
Цей метод прихованої торгової політики
припускає законодавче встановлення частки
кінцевого продукту, що повинна виробляти
ся місцевими виробниками, у випадку при
значення товару для продажу на внутрішньому ринку. Зви
чайно цей метод використовується урядами країн, що розви
ваються, з метою заміни імпорту внутрішнім виробництвом, за
допомогою введення місцевих вимог до певних галузей, а та
кож щоб уникнути переміщення виробництва в країни, що
розвиваються, з дешевшою робочою силою і цим самим збе
регти рівень зайнятості працюючих.
Вимоги про місцеву участь не тільки обмежує імпорт, а й
містить вимоги до закордонних інвесторів: зобов’язання іно
земної фірмиінвестора експортувати визначену частину зроб
леної продукції з приймаючої країни. Подібні вимоги спотво
рюють міжнародну торгівлю і сприяють установленню нета
рифних бар’єрів.
Метою фінансування як методу регулювання міжнародної
торгівлі, зокрема розширення експорту, є дискримінація іно
земних компаній на користь національних виробників та екс
портерів на основі зниження вартості експортованого товару і
підвищення його конкурентоспроможності на світовому рин
ку. Фінансування експорту здійснюється з наступних джерел:
державного бюджету, банків, фондів, самих експортерів і об
слуговуючих їх банків. До фінансових методів торгової
політики відносяться: демпінг, субсидії, експортне кредиту
вання [66, с.274–257; 74, с.279–287].
78
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Фінансові
методи
регулювання
Демпінг — це експорт товарів за цінами, нижчими від
собівартості, чи принаймні, за нижчою ціною, ніж на
внутрішньому ринку. Звідси — демпінг є формою міжнародної
цінової дискримінації.
Здійсненню демпінгу сприяють: розходження в попиті на
товар у різних країнах; наявність певних передумов, що дають
виробнику можливість встановлювати і диктувати ціни; тор
гові бар’єри і високі транспортні витрати, завдяки чому вироб
ник може відгородити зовнішній ринок, де він продає товар за
низькими цінами, від внутрішнього ринку, де відбувається
продаж товару по більш високих цінах.
У міжнародній торговій практиці розрізняють спорадич
ний, постійний і хижацький демпінг.
Спорадичний демпінг — це епізодичний продаж не
сподіваних надлишків товару на світовому ринку за нижчими
цінами, ніж на внутрішньому ринку.
Цей вид демпінгу використовується у випадку виникнен
ня у фірми надвиробництва товарів. Не маючи можливості ре
алізувати товар у себе в країні і не бажаючи зупиняти своє ви
робництво, фірма продає товар на зовнішньому ринку за ниж
чою ціною, ніж внутрішня.
Постійний демпінг — це довгостроковий продаж товару на
світовому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку.
Хижацький (навмисний) демпінг — це тимчасове навмис
не зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів
з ринку і наступного встановлення монопольних цін.
Демпінг може здійснюватися за рахунок коштів окремих
фірм, що прагнуть заволодіти зовнішнім ринком своєї про
дукції, і за рахунок державних субсидій експортерам.
Незважаючи на те, що демпінг приносить країніімпорте
ру певну вигоду, поліпшуючи її умови торгівлі, уряди вважа
ють усі види демпінгу іноземних виробників формами не
сумлінної конкуренції. Тому він заборонений як міжнародни
ми правилами СОТ, так і національним законодавством ряду
79
Ðîçä³ë 3. Ìåõàí³çì ðåãóëþâàííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüíîñòþ
країн. Якщо факт демпінгу доведено, то країна має право вво
дити торгові обмеження у вигляді антидемпінгових мит.
Субсидії. Уряди багатьох країн для розвитку певних галу
зей і проведення необхідної експортної політики використову
ють субсидування, тобто державні дотації виробникам при
їхньому виході на світовий ринок. Інакше кажучи, субсидія —
це фінансова чи інша підтримка державними органами вироб
ництва, переробки, продажу, транспортування, експорту това
ру, внаслідок чого суб’єкт господарськоправових відносин
країни експорту одержує пільги (прибутки). Така підтримка
національних товаровиробників у той же час дискримінує
імпортерів.
Залежно від характеру виплат розрізняють пряме і непря
ме субсидування.
Прямі субсидії — це безпосередні виплати експортеру
після здійснення ним експортної операції, що дорівнюють
різниці між його витратами й отриманим доходом. Прямі суб
сидії суперечать міжнародним угодам і заборонені СОТ.
Непрямі субсидії — це приховане дотирування експор
терів через надання пільг по сплаті податків, пільгові умови
страхування, повернення імпортних мит і т.п.
За ознакою специфічності субсидія буває:
легітимною, котра не дає підстав для застосування ком
пенсаційних заходів;
нелегітимною, котра дає підстави для застосування
компенсаційних заходів.
Існують внутрішні і зовнішні (експортні) субсидії.
Внутрішні субсидії — це бюджетне фінансування
внутрішнього виробництва товарів, що конкурують з імпорт
ними. Вони вважаються одним з найбільше замаскованих
фінансових інструментів торгової політики, а також кращим
методом обмеження імпорту порівняно з імпортним тарифом і
квотою, тому що не спотворюють внутрішні ціни і забезпечу
ють менші втрати для країни (втрати для національної еко
80
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ