Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Значна частина міжнародних принципів ЗЕД діє в межах

інтеграційних угруповань. Так, принципи ЗЕД у Європейсь

кому Союзі містяться в Білій книзі (1985 р.) і включають:

 контроль і оформлення документів на товари, що пере

тинають національні кордони;

 свободу пересування осіб для працевлаштування або

постійне місце проживання у будьякій країні;

 уніфікацію технічних норм і стандартів;

 відкриття споживчих ринків;

 лібералізацію фінансових послуг;

 поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

 лібералізацію транспортних послуг;

 створення сприятливих умов для промислового

співробітництва з урахуванням законодавства про пра

ва на інтелектуальну і промислову власність;

 усунення фіскальних бар’єрів.

На національному рівні принципи ЗЕД закріплюються в

законодавчих актах відповідних країн. Так, в Україні, згідно зі

статтею 2 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”,

суб’єкти господарської діяльності керуються такими принци

пами:

 суверенітет у здійсненні ЗЕД: суб’єкти ЗЕД самостійно

і незалежно здійснюють ЗЕД на території України, не

ухильно виконуючи усі договори і зобов’язання країни

в галузі міжнародних економічних відносин;

 свобода ЗЕД: суб’єкти ЗЕД добровільно вступають у

зовнішньоекономічні зв’язки; мають право здійснювати

ЗЕД у будьяких формах; зобов’язані додержуватися

встановленого порядку при здійсненні ЗЕД; мають ви

ключне право власності на всі одержані ними результа

ти ЗЕД;

 юридична рівність і недискримінація. Цей принцип по

лягає в рівності перед законом усіх суб’єктів ЗЕД, неза

лежно від форм власності; забороні будьяких дій дер

жави, результатом яких є обмеження прав і дис

Ðîçä³ë 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

кримінація суб’єктів ЗЕД, а також іноземних суб’єктів

господарської діяльності за формами власності, місцем

розташування та іншими ознаками; неприпустимості

обмежувальної діяльності з боку будьяких її суб’єктів;

 верховенство закону: ЗЕД регулюється тільки закона

ми України; забороняється застосування підзаконних

актів та актів управління місцевих органів, що в будь

який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш

сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

 захист інтересів суб’єктів ЗЕД. Цей принцип полягає в

тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист

інтересів усіх суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів гос

подарської діяльності на її території згідно із законами

України, а також рівний захист усіх українських

суб’єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами

міжнародного права; здійснює захист державних інте

ресів України, як на її території, так і за її межами лише

відповідно до її законів, умов підписання нею міжна

родних договорів та норм міжнародного права;

 еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при

ввезенні та вивезенні товарів.

1.2. Îñíîâí³ ñóá’ºêòè òà âèäè ÇÅÄ

До основних суб’єктів ЗЕД відносяться:

 фізичні особи — громадяни України, іноземні громадя

ни та особи без громадянства, які мають цивільну пра

воздатність і дієздатність згідно із законами України і

постійно проживають на території України;

 юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які

мають постійне місцезнаходження на її території;

 об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридич

них осіб, які не є юридичними особами згідно із закона

ми України, але які мають постійне місцезнаходження

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

на території України і яким законами України не забо

ронено здійснювати господарську діяльність;

 структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності,

які не є юридичними особами згідно із законами Ук

раїни (філії, відділення тощо), але мають постійне

місцезнаходження на території України;

 інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені за

конами України.

Відповідно до чинного законодавства, суб’єкти зовнішньо

економічної діяльності можуть здійснювати такі її види:

 експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

 надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в

тому числі: виробничих, транспортноекспедиційних,

страхових, консультаційних, маркетингових, експорт

них, посередницьких, брокерських, юридичних, ту

ристських та інших, а також надання вищезазначених

послуг іноземними суб’єктами господарської діяль

ності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності Ук

раїни;

 наукова, науковотехнічна, наукововиробнича, вироб

нича, навчальна та інша кооперація з іноземними

суб’єктами господарської діяльності; навчання і підго

товка спеціалістів на комерційній основі;

 міжнародні фінансові операції та операції з цінними па

перами у випадках, передбачених законами України;

 кредитні та розрахункові операції між суб’єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними

суб’єктами господарської діяльності;

 створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

банківських, кредитних та страхових установ за межа

ми України; створення іноземними суб’єктами госпо

дарської діяльності зазначених установ на території

України у випадках, передбачених її законом;

Ðîçä³ë 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

 спільна підприємницька діяльність між суб’єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними

суб’єктами господарської діяльності, що включає ство

рення спільних підприємств різних видів і форм, прове

дення спільних господарських операцій та спільне во

лодіння майном як на території України, так і за її ме

жами;

 підприємницька діяльність на території України,

пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноухау, торго

вих марок та інших нематеріальних об’єктів власності з

боку іноземних суб’єктів господарської діяльності. Ана

логічна діяльність суб’єктів за межами України;

 організація та здійснення діяльності в галузі проведен

ня виставок, аукціонів, торгів, конференцій, сим

позіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійсню

ваних на комерційній основі, за участю суб’єктів

зовнішньоекономічної діяльності;

 організація та здійснення оптової, консигнаційної та

роздрібної торгівлі на території України за іноземну ва

люту у випадках, передбачених законодавством Ук

раїни;

 товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність,

побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єкта

ми зовнішньоекономічної діяльності та іноземними

суб’єктами господарської діяльності;

 орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами

зовнішньоекономічної діяльності та іноземними

суб’єктами господарської діяльності;

 операції з придбання, продажу та обміну валюти на ва

лютних аукціонах, валютних біржах та на

міжбанківському валютному ринку;

 роботи на контрактній основі фізичних осіб України з

іноземними суб’єктами господарської діяльності як на

території України, так і за її межами;

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній

основі із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

як на території України, так і за її межами;

 інші не заборонені законодавством України види

зовнішньоекономічної діяльності.

1.3. Ïðàâî ñóá’ºêò³â ãîñïîäàðþâàííÿ

íà çä³éñíåííÿ ÇÅÄ

Нормативноправовими актами України передбачено ряд

вимог щодо виникнення права у суб’єктів ЗЕД на здійснення

цієї діяльності.

Здійснювати будьяку зовнішньоекономічну діяльність

мають право усі суб’єкти ЗЕД.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з мо

менту придбання нею громадянської дієздатності, порядок,

терміни та інші умови виникнення якої регулюються законо

давством України, насамперед Цивільним кодексом. Фізичні

особи, що мають постійне місцепроживання на території Ук

раїни, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як

підприємці. Фізичні особи, що не мають такого права, набува

ють його, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за

законами держави, в якій вони мають постійне місце прожи

вання або громадянином якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД

відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ни

ми статусу юридичної особи.

Підприємці мають право здійснювати ЗЕД після держав

ної реєстрації їх як учасників ЗЕД. Цю реєстрацію виконує

Міністерство економіки України на підставі подання заяви

подавця, копій статутних документів або нотаріально завіре

них документів фізичної особи про їх реєстрацію як

підприємця.

Ðîçä³ë 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

Крім заборони на втручання державних органів у ЗЕД її

суб’єктів у випадках, не передбачених чинним законодавством,

аналізованих як обмеження права на здійснення ЗЕД, встанов

лений цілий ряд інших гарантій цієї діяльності. Так, суб’єкт

ЗЕД, що одержав від певної діяльності у власність засоби, май

но й немайнові права та інші результати, має право володіти, ко

ристуватися і розпоряджатися ними за власним бажанням.

Вилучення результатів ЗЕД у власника в будьякий

платній і безкоштовній формі без його згоди забороняється,

крім випадків, передбачених законодавством України.

Усі суб’єкти ЗЕД України мають право відкривати свої

представництва на території інших держав згідно з їх закона

ми, а також брати участь у міжнародних неурядових еко

номічних організаціях.

Іноземний суб’єкт господарської діяльності при здійснен

ня ним ЗЕД має право на відкриття в Україні свого представ

ництва. Здійснення іноземною фірмою операцій із продукцією

українського походження без вивозу її з митної території Ук

раїни, включаючи продаж, обмін і передачу іншим особам,

вирішується тільки при наявності зареєстрованого “представ

ництва іноземного суб’єкта господарської діяльності”.

Реєстрація представництва необхідна також при бажанні іно

земної фірми відкрити рахунок в українських банках.

Якщо іноземець прибув в Україну на певний строк для

працевлаштування, то його праця може бути використана

тільки за наявності дозволів на працевлаштування, якщо інше

не встановлюють закони України або міжнародні договори.

Такий дозвіл не потрібен для керівників спільних підприємств

та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що діють на

території України, а також представникам іноземного морсь

кого (річкового) флоту та закордонних авіакомпаній, що об

слуговують їх на території України.

Для співробітників представництв іноземних суб’єктів

господарювання, офіційно зареєстрованих в Україні, дозвіл

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

видається на підставі оформлення належним чином службо

вих карток співробітників представництв та посвідчення про

реєстрацію представництва.

Для іноземних суб’єктів господарської діяльності запрова

джуються такі правові режими.

1. Режим найбільшого сприяння (РНС), який означає,

що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг

прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, яки

ми користується або буде користуватися іноземний суб’єкт

господарської діяльності будьякої іншої держави, якій надано

згаданий режим. Винятком є випадки, коли зазначені мита,

податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках

спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого

сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам госпо

дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого

ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

Суть положень цього режиму зводиться до того, що

торгівля не повинна бути дискримінаційною.

Принцип РНС запроваджено до умов СОТ. Таким чином,

якщо країна — член СОТ надає іншій країні якийнебудь та

риф чи інші переваги щодо будьякого товару, то вона повин

на відразу і безумовно надати такий самий режим аналогічним

товарам інших країн. Наприклад, якщо країна І погоджується

в ході торгових переговорів із країною ІІ зменшити імпортне

мито з 10% до 5%, то знижена ставка мита стосується всіх

країн — членів СОТ. Зобов’язання про надання РНС стосу

ються як імпортованих, так і експортованих товарів незалеж

но від країни їхнього походження.

Зобов’язання про надання РНС не обмежуються тільки

тарифами. Вони стосуються також:

 будьяких зборів, пов’язаних з імпортом чи експортом;

 методики застосування тарифів, зборів;

 правил проведення експортних чи імпортних опе

рацій;

Ðîçä³ë 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

 внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а та

кож законів, постанов і вимог, що впливають на їхній

продаж;

 застосування кількісних обмежень (наприклад, роз

поділ квот між країнамипостачальниками на недис

кримінаційній основі), де такі обмеження дозволяють

ся.

2. Національний режим, який означає, що іноземні

суб’єкти господарської діяльності мають прав та обов’язків не

менше, ніж суб’єкти господарської діяльності України.

Національний режим застосовується щодо всіх видів госпо

дарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності,

пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також що

до експортноімпортних операцій іноземних суб’єктів госпо

дарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до

економічних союзів.

Отже, у сфері зовнішньої торгівлі, принцип національного

режиму доповнює принцип РНС і допускає, що імпортний то

вар, який перетинає кордон після оплати мита й інших зборів,

повинен одержувати режим не менш сприятливий, ніж режим,

який одержують аналогічні товари, виготовлені вітчизняними

виробниками. Тому країна після того, як товар надійшов на її

територію після оплати мита на кордоні, не може накладати на

імпортні товари внутрішні податки за більш високими ставка

ми, ніж ті, що застосовуються до подібних вітчизняних то

варів. Аналогічно, правила, що регулюють продаж і закупівлю

товарів на вітчизняному ринку, не повинні бути більш жорст

кими, ніж правила, що застосовуються до імпортних товарів.

Найчастіше національний режим застосовується у відно

синах між країнами — членами інтеграційних угруповань і що

до вивозу капіталу.

3. Спеціальний режим, який застосовується до територій

спеціальних економічних зон, до територій митних союзів, до

яких входить Україна, а також у разі встановлення будьякого

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за уча

стю України.

У практиці міжнародних економічних організацій систе

ми ООН іноді використовується термін “справедливий та не

дискримінаційний режим”. Але він не має чіткого визначення

та використовується для нагадування щодо несправедливості

в тій чи іншій економічній сфері (наприклад, у торгівлі).

Перелік країн, з якими Україна уклала торговельноеко

номічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або

національного режиму, наведено в додатку Б.

1.4. Õàðàêòåðí³ ðèñè ñó÷àñíî¿ ñèñòåìè ÇÅÄ

Сучасну систему ЗЕД характеризують певні риси [56,

с. 14–16].

1. Посилення взаємозв’язку між кон’юнктурою на світо

вих ринках товарів та послуг і внутрішніх ринках окремих дер

жав. Широкий розвиток набувають такі форми та елементи в

системі ЗЕД, як інформаційний обмін, послуги зв’язку, транс

портне обслуговування, консалтінг, франчайзинг, ноухау,

лізинг, страхування тощо.

2. Новий міжнародний поділ праці, який склався ос

танніми роками, характеризується відносним зниженням ча

стки сировини та матеріалів у світовій торгівлі. Швидшими

темпами розвиваються наукоємні, високотехнологічні галузі:

хімія, приладобудування, електроніка, авіакосмічна промис

ловість. На цих напрямах будують свої експортні стратегії

США, країни ЄС, Японія.

Новою стратегією ТНК є переведення в нові індустріальні

країни, де відносно дешева робоча сила та сировина, вироб

ництво одягу, взуття, суднобудування, автомобілебудування

тощо.

3. Розвиток інтеграційних процесів. Поступово ліквіду

ються економічні кордони між країнами і створюється єдиний

Ðîçä³ë 1. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

регіональний економічний простір, який підпорядковується

загальному регулюванню.

4. Вивезення капіталу. Це створює фундамент для утво

рення ТНК, які, як правило, бувають національними за капіта

лом та інтернаціональними за сферою діяльності.

5. Переміщення робочої сили із країни в країну, що є

наслідком відмінностей у людських, сировинних та фінансо

вих ресурсах. Щорічно в пошуках роботи в світі пе

реміщується до 25 млн людей.

6. Зростання обсягів зовнішньої торгівлі, що сприяє зни

женню витрат виробництва.

7. Активна та цілеспрямована роль держави щодо втяг

нення країни в систему глобальної світової економіки. Метою

державного регулювання є створення сприятливих правових,

економічних та політичних умов, які забезпечують ефективну

з точки зору інтересів країни та окремого підприємця

зовнішньоекономічну діяльність на всіх рівнях.

8. Жорстке міжнародне регулювання ЗЕД. Кожна двос

тороння міжнародна економічна угода стає багатосторонньою,

оскільки повинна відповідати положенням СОТ, виконувати

вимоги близько 40 міжнародних організацій у цій галузі.

Çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. У чому пролягає сутність ЗЕД?

2. Які функції виконує система ЗЕД в економіці країни?

3. Які принципи ЗЕД діють на міжнародному та національному

рівнях?

4. Які основні суб’єкти та види ЗЕД?

5. У чому полягає право суб’єктів господарювання на здійснен

ня ЗЕД?

6. Які правові режими запроваджуються для іноземних

суб’єктів господарювання?

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ