Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ

çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

Ключові терміни: управління ЗЕД; державні органи уп1

равління ЗЕД; органи місцевого управління ЗЕД; регіон, торго1

во1промислові палати; організації роботодавців (підприємців);

функції органів управління ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність не може здійснюватися

сама по собі. Для виконання функцій, пов’язаних із цією

діяльністю, створюється відповідна система державних ор

ганів, чітко визначаються їхні завдання, функції та повнова

ження.

В Україні управління ЗЕД здійснюється:

 Україною як державою в особі її органів у межах їх ком

петенції;

 недержавними органами управління економікою (то

варними, фондовими, валютними біржами, торговель

ними палатами, асоціаціями, спілками та іншими ор

ганізаціями координаційного типу), що діють на

підставі їх статутних документів;

 самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на

підставі відповідних координаційних угод, що уклада

ються між ними.

2.1. Óïðàâë³ííÿ ÇÅÄ íà ð³âí³ êðà¿íè

Країна самостійно формує систему та структуру держав

ного управління зовнішньоекономічної діяльності на її тери

торії.

До органів управління ЗЕД в Україні відносяться:

 Верховна Рада України;

 Кабінет Міністрів України;

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

 Національний банк України;

 Центральний орган виконавчої влади з питань еко

номічної політики (Міністерство економіки та з питань

європейської інтеграції);

 Державна митна служба України;

 Антимонопольний комітет України;

 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

Вищим законодавчим органом, що здійснює державне уп

равління ЗЕД, є Верховна Рада України, яка:

 приймає, змінює та скасовує закони, що стосуються

зовнішньоекономічної діяльності;

 затверджує головні напрями зовнішньоекономічної

політики України;

 розглядає, затверджує та змінює структури органів дер

жавного регулювання зовнішньоекономічної діяль

ності;

 укладає міжнародні договори України;

 затверджує нормативи обов’язкового розподілу валют

ної виручки, ставки та умови оподаткування, митного

тарифу, митних зборів та митних процедур;

 встановлює спеціальні режими зовнішньоекономічної

діяльності на території України;

 затверджує списки товарів, експорт та імпорт яких

підлягає ліцензуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади:

 вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної

політики України;

 здійснює координацію діяльності міністерств, держав

них комітетів та відомств України по регулюванню

зовнішньоекономічної діяльності;

 координує роботу торговельних представництв Ук

раїни в іноземних державах;

 приймає нормативні акти управління з питань ЗЕД;

 проводить переговори і укладає міжурядові договори

України з питань ЗЕД, забезпечує їх виконання та залу

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

чає до їх виконання інших суб’єктів ЗЕД на договірних

засадах;

 вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції

про систему міністерств, державних комітетів і

відомств — органів оперативного державного регулю

вання зовнішньоекономічної діяльності;

 забезпечує складання платіжного балансу, зведеного

валютного плану України;

 здійснює заходи щодо забезпечення раціонального ви

користання коштів Державного валютного фонду Ук

раїни.

Національний банк України:

 здійснює зберігання і використання золотовалютного

резерву України та інших державних цінностей, які за

безпечують платоспроможність України;

 представляє інтереси України у відносинах з централь

ними банками інших держав, міжнародними банками й

іншими фінансовокредитними установами та укладає

відповідні міжбанківські угоди;

 регулює курс національної валюти України до грошо

вих одиниць інших держав;

 здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних

державних кредитах і позиках, провадить операції з

централізованими валютними ресурсами, які виділя

ються з Державного валютного фонду України у розпо

рядження Національного банку України;

 виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам

зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками,

фінансовими та іншими міжнародними організаціями

під заставу Державного валютного фонду та іншого

державного майна України тощо.

Центральний орган виконавчої влади з питань еко

номічної політики (Міністерство економіки та з питань євро

пейської інтеграції):

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

 забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної

політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоеко

номічної діяльності виходу на зовнішній ринок, коор

динацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому

числі відповідно до міжнародних договорів України;

 здійснює контроль за додержанням усіма суб’єктами

зовнішньоекономічної діяльності чинних законів Ук

раїни та умов міжнародних договорів України;

 здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньо

економічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників

зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих

видів контрактів;

 проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та

спеціальні розслідування;

 бере участь у розробленні механізму регулювання ва

лютнокредитних відносин із зарубіжними країнами, а

також у реалізації загальнодержавної політики залу

чення в Україну іноземних інвестицій і розміщення їх

на території країни;

 бере участь у розробленні прогнозу зовнішньоторго

вельного та платіжного балансу України, здійснює

аналіз їх стану і прогнозування темпів, пропозицій,

ефективності експорту та імпорту;

 співпрацює в міжнародних економічних організаціях і

державних комісіях, координуючи в них діяльність

міністерств і відомств України, вносить пропозиції про

укладення міжнародних договорів і заключає їх за до

рученням Кабінету Міністрів;

 здійснює керівництво діяльністю торговельних пред

ставництв, апаратів торговельних радників та аташе з

торговельноекономічних питань посольств України за

рубежем;

 на основі аналізу й прогнозування кон’юнктури на

світових ринках забезпечує інформацією суб’єктів

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

ЗЕД, а також надає їм допомогу в роботі з іноземними

партнерами.

Державна митна служба України:

 забезпечує, в межах своєї компетенції, економічну без

пеку, захищає економічні інтереси України;

 забезпечує дотримання законодавства, бореться з кон

трабандою, порушенням митних правил і податкового

законодавства;

 здійснює митне регулювання торговельноекономічних

відносин, стягує мито, податки та інші митні платежі;

 здійснює митний контроль;

 здійснює митну статистику зовнішньої торгівлі;

 забезпечує виконання міжнародних обов’язків України

в галузі митної справи, бере участь у розробленні

міжнародних договорів України в галузі митного зако

нодавства, здійснює міжнародне співробітництво з мит

ними органами іноземних держав.

Антимонопольний комітет здійснює контроль за дотри

манням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності антимо

нопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

 здійснює оперативне державне регулювання

зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

 приймає рішення про порушення і проведення анти

демпінгових, антисубсидиційних або спеціальних

розслідувань та застосування відповідно антидемпінго

вих, компенсаційних або спеціальних заходів.

2.2. Óïðàâë³ííÿ ÇÅÄ íà ð³âí³ ðåã³îíó

Поняття “регіон” має декілька трактувань — від найшир

шого (наприклад, регіон “Західна Європа”) до вузького (на

рівні окремого міста з прилягаючою смугою території). У кон

тексті управління економічною діяльністю, в тому числі

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

зовнішньою, під регіоном слід розуміти цілісну частину тери

торії країни, яка має право на самоврядування, управління й

відповідний адміністративний апарат. Ось яке визначення

регіону дає Асамблея європейських регіонів: “Регіон — це те

риторіальне об’єднання під безпосередньою юрисдикцією су

веренної держави з системою самоврядування. Регіон повинен

мати свою конституцію, статус автономії чи інший закон, який

є складовою законодавства держави і яка визначає організацію

та повноваження регіону” [78, с.31].

У такому формулюванні поняттю “регіон” відповідають

адміністративні області України, міста Київ і Севастополь.

Статус регіону, межі його повноважень встановлені законо

давством України, зокрема законами “Про місцеве самовряду

вання в Україні” і “Про місцеві державні адміністрації” [6,7].

До органів місцевого регулювання зовнішньоекономічною

діяльністю належать:

 ради (представницькі органи місцевого самоврядуван

ня) та їх виконавчі та розпорядчі органи;

 територіальні підрозділи (відділення) органів держав

ного регулювання ЗЕД України.

До їх компетенції відносять:

 укладення і забезпечення виконання у встановленому

законодавством порядку договорів з іноземними парт

нерами на придбання та реалізацію продукції, виконан

ня робіт і надання послуг;

 сприяння зовнішньоекономічним зв’язкам

підприємств, установ та організацій, розташованих на

відповідних територіях, незалежно від форм власності;

 сприяння у створенні на основі законодавства спільних

з іноземними партнерами підприємств виробничої і

соціальної інфраструктури та інших об’єктів; залучен

ня іноземних інвестицій для створення робочих місць;

 організація та контроль прикордонної і прибережної

торгівлі;

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 створення умов для належного функціонування мит

них органів, сприяння їх діяльності;

 забезпечення на відповідній території в межах наданих

повноважень реалізації міжнародних зобов’язань Ук

раїни.

Законом України “Про місцеві державні адміністрації” пе

редбачаються такі повноваження місцевих держадміністрацій

у галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин:

 забезпечення виконання зобов’язань за міжнародними

договорами України на відповідній території;

 сприяння розвитку міжнародного співробітництва в га

лузі економіки;

 укладення договорів з іноземними партнерами про

співробітництво в межах компетенції, визначеної зако

нодавством;

 сприяння зовнішньоекономічним зв’язкам підпри

ємств, установ та організацій, розташованих на їх тери

торії, незалежно від форм власності;

 сприяння розвитку експортної бази і збільшенню ви

робництва продукції на експорт;

 організація прикордонної і прибережної торгівлі;

 сприяння діяльності митних органів та прикордонних

служб;

 внесення пропозицій щодо залучення іноземних інвес

тицій для розвитку економічного потенціалу

відповідної території.

У процесі утвердження України як суверенної держави

проблеми регіоналізації країни, регіональних підходів,

регіональної політики набувають дедалі більшої ваги і потре

бують відповідного осмислення та конструктивного розроб

лення. Особливо актуальним у сучасних умовах стає

регіональний рівень управління соціальноекономічним роз

витком. Регіональний підхід повинен радикально змінити тра

диційну вертикальну схему державного управління на гори

зонтальновертикальну і навіть на горизонтальну. На зміну

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

жорсткій управлінській підпорядкованості областей та міст

урядовому центрові повинна прийти оптимальна господарсь

ка взаємодія регіонів у рамках єдиної загальнодержавної

соціальноекономічної політики.

Усе це повною мірою стосується і сфери зовнішньоеко

номічної діяльності. Світова практика переконливо показує,

що в сучасних геополітичних умовах пряма міжнародна

співпраця на рівні регіонів різних країн найбільш ефективна і

набуває все більшого поширення. Для України це один з голо

вних механізмів щодо виходу на світовий ринок. Тим більше,

що прикордонні регіони України — Карпатський, Бузький,

Причорноморський — активно входять до нових міжнародних

формувань таких, як Карпатський єврорегіон, єврорегіон

“Буг”, єврорегіон “Нижній Дунай”, Асамблея європейських

регіонів, економічна інтеграція ЧЕС — Чорноморське еко

номічне співробітництво. Ці ж регіони та Україна в цілому бе

руть участь у розробленні проектів міжнародних транспорт

них коридорів Європейського Союзу та транспортної системи

країн ЧЕС [63, с.48].

Розглянемо організацію управління зовнішньоеко

номічною діяльністю регіону на прикладі Одеської області —

одного з найбільш розвинутих регіонів України.

В Одеській області, як і в інших регіонах України, діють

такі гілки влади: законодавча — обласна рада, яка є представ

ницьким органом влади; виконавча — обласна адміністрація.

У найбільшому місті Одеської області — Одесі діють органи

місцевого самоврядування: міська рада, міський виконавчий

комітет. У межах своїх повноважень, що визначаються Кон

ституцією України, іншими законодавчими актами, кожна з

цих гілок регіональної влади здійснює контроль та управління

діяльністю учасників зовнішньоекономічних зв’язків, розта

шованих на території регіону.

Найбільше значення в оперативному управлінні

зовнішньоекономічною діяльністю на рівні регіону мають об

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

ласна державна адміністрація та її структурні підрозділи, ство

рені з цією метою. При обласній адміністрації створено Голо

вне управління зовнішньоекономічної діяльності, європейсь

кої інтеграції та туризму (ГУЗДЄІТ), яке, поряд з іншими

структурними підрозділами сприяє інтеграції виробничого,

фінансового, інтелектуального потенціалів території, а також

ресурсів та можливостей підприємств до сфери міжнародної

кооперації, забезпечує захист інтересів та ефективність

здійснення іноземних інвестицій на території області.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією

України, законами України, постановами Верховної Ради Ук

раїни, указами і розпорядженнями Президента України, акта

ми Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки Ук

раїни, Державного комітету молодіжної політики і туризму

України та інших центральних органів виконавчої влади, роз

порядженнями обласної державної адміністрації та положен

ням про ГУЗДЄІТ.

Основними завданнями Головного управління є:

1. Забезпечення реалізації на території області державної

політики та виконання законодавства України у наступних

сферах: зовнішньоекономічна діяльність; інвестиційна політи

ка; європейська інтеграція; міжрегіональне співробітництво;

співробітництво з міжнародними організаціями; виставково

ярмаркова діяльність; міжнародні форуми, конференції,

семінари; туризм; курортнорекреаційна діяльність.

2. Сприяння виконанню зобов’язань за міжнародними

договорами України.

3. Сприяння розвитку міжнародного співробітництва у

галузі економіки, торгівлі, захисту прав людини, екологічної

безпеки, охорони здоров’я, науки, освіти, культури, туризму,

фізкультури і спорту та інших сфер суспільного життя.

4. Сприяння активізації зовнішньоекономічних зв’язків

та виходу на зовнішній ринок розташованих на території об

ласті підприємств, установ, організацій.

Ðîçä³ë 2. Ð³âí³ îðãàí³çàö³éíîãî óïðàâë³ííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íîþ ä³ÿëüí³ñòþ

5. Реалізація державної інвестиційної політики, сприян

ня залученню іноземних інвестицій, моніторинг та надання ре

комендацій щодо розробки та реалізації інвестиційних про

ектів.

6. Здійснення заходів та сприяння створенню належних

умов, спрямованих на розвиток та організацію міжрегіональ

ного та транскордонного співробітництва, європейської та

євроатлантичної інтеграції.

7. Сприяння організації та проведенню міжнародних за

ходів (форумів, конференцій, семінарів, виставок, інвес

тиційних ярмарків та інше) з метою розширення

міжрегіонального економічного співробітництва та підвищен

ня інвестиційного іміджу області.

8. Сприяння проведенню та координації виставковояр

маркових заходів, надання консультативної та методичної до

помоги підприємствам, організаціям та установам усіх форм

власності щодо їх участі у зазначених заходах на території Ук

раїни та за її межами.

9. Надання консультативної та методичної допомоги

підприємствам, організаціям, установам, громадянам щодо

проведення навчання, підвищення кваліфікаційного рівня на

території України та за її межами.

10. Створення сприятливого організаційноправового та

економічного середовища для розвитку туризму, розширення

мережі туристичних та курортнорекреаційних закладів об

ласті.

11. Сприяння розвитку міжнародного та зеленого туриз

му, надання консультативної та методичної допомоги

підприємствам, організаціям та установам усіх форм власності

із зазначених питань.

12. Сприяння діяльності правоохоронних та митних ор

ганів, органів охорони державного кордону.

13. Забезпечення взаємодії з органами місцевого самовря

дування.

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ