Косолап М.П., Кротінов О.П. Система землеробства No?Till

Подождите немного. Документ загружается.



31

вирощуються.ТеоретичнимпідґрунтямдлясистемиземлеробстваNo‐till

послужили розробки відомого англійського вченого Е.Рассела.Проте

першими скористалися цими науковими результатами виробничники

США. Піонером застосування технології No‐till вважається фермер Гappi

Янг,якийу1962роціпершимусвітівикориставанглійськусівалкупрямої

сівбинасвоїйфермі.РеальноцещенебуласистемаземлеробстваNo‐till,

–цебулатехнологіяNo‐till.

Відсутність плужного обробітку за такої технології повністю

компенсується застосуванням гербіцидів,якзаходузахиступосівіввід

бур’янів.У1969 році були видані перші практичні рекомендації щодо

прямої сівби сільськогосподарських культур,авже70‐тi роки минулого

століття стали початком практичного освоєння i поширення нової

технологіївбагатьохкраїнахсвіту.

Проте технічно i технологічно запровадити систему No‐tillне

завждивдавалося.Існуючінатойчассівалкинемоглизабезпечитиякісну

заробкунасіннясільськогосподарськихкультурвґрунтчерезнаявністьна

йогоповерхнірослиннихрешток.Зпоявоюбільшдосконалихсівалокце

вже не була перешкода, а навпаки,обов'язковий елемент (наявність

рослиннихрештокнаповерхніґрунту)технологіїNo‐till.

За останніми даними обсяги застосування технології No‐tillу

світізнаходятьсявмежах105млн.га.Утомучислі,вАмериціплощі,з

запроваджениминовимитехнологіями,складаютьприблизно87млн.га,

вАвстралії–12,іншихкраїнахсвіту–6млн.га.

Із загальної площі на шість країн: Бразилію,Аргентину,США,

Канаду,АвстраліюiПарагвай–припадає95%.НачасткуЄвропейського

континенту,включаючиiсхіднуйогочастину,припадає2,5‐3%.Щорічно

площіпідNо‐tillзростаютьприблизнона1млн.га.

В Україні поширення і впровадження технології No‐till має свою

історію,якуможнарозділитинакількаперіодів.У70‐тi роки минулого

століття (перший період)внашукраїнубулизавезенісівалки

зарубіжноговиробництва  для прямої сівби.Виробничівипробуванняїх

здебільшогонедавалиочікуванихрезультатів.

Позитивні ж результати,якібулиодержанівченими

Миронівсько

го інституту пшениці iм.В.М.Ремеслазвипробування

стерньової сівалки 20‐SXВIчехословацькоговиробництва, залишилися

майженевідомиминівиробничникам,нібільшостінауковців.Цюсівалку

булосконструйованонаосновіпоширеногониніпринципутрадиційного



32

сошникатадодатковогодисковогоножа,колиостаннійпрорізуєвґрунті

щілину для дводискового сошника,заякимвстановлюється

прикочувальнийпристрій.

Надалі сівалка 20‐SXВIтакожпройшлавсебічневипробуванняв

нинішньомуУкраїнськомунауково‐дослідномуінститутіпрогнозуваннята

випробування техніки i технологій для сільськогосподарського

виробництва iм.Л.Погорілого,яківиявилисяуспішними.У1985році

сівалка демонструвалася на науково‐практичному семінарі з сівби

озимихзернових.

Проте, одержані результати,яківціломутехнологія,

подальшого розвитку i поширення не мали ні в бувшому СРСР,нів

Україні.Натойчассоціально‐економічніумовидлятакихноваційщене

сформувалися.

Другий період випробування i впровадження технології No‐tillв

Україні пов’язаний з компанією «Монсанто». Ця компанія за підтримки

держдепартаменту США проводила широкомасштабне впровадження

технології No‐tillвСтаробешiвському районі Донецької області.Для

виконанняпрограмиухваленогопроектувУкраїнубулизавезенісівалки

прямої сівби (Great Plains),необхіднігербіцидиіамериканськігібриди

кукурудзи і соняшника. Під керівництвом американських спеціалістів

технологія No‐till  була успішнореалізована на десятках тисячгектарів.

Бувстворенийiобладнанийнавчальнийцентрізпідготовкифахівцівдля

освоєння

цієї технології.Протеінацьомуетапісуспільствоморально,

технічноiтехнологічновиявилосьщенеготовим.Томупіслязавершення

проекту всі про все забули. Сільськогосподарське виробництво не

відчувалоособливоївцьомупотреби,анашааграрнанауказалишалась

осторонь і ненадавала відповідної підтримки впитанні  впровадження

новоїтехнології.

ТретійперіодвпровадженняіадаптаціїтехнологіїNo‐tillвУкраїні

був розпочатий корпорацією «Агро‐Союз» Дніпропетровської області.

Реальне впровадження нової технології на своїх полях iширока

діяльністьізїїпопуляризаціїнезабарилисязрезультатами.Набазіцього

господарства проводилися і проводяться дотепер міжнародні

конференціїіззалученнямвідомихвченихiпрактиківзрізнихкраїнсвіту,

створено  добре оснащений і постійно діючий навчальний центр,деза

бажаннямфахівціваграрногосекторуможнапройтитеоретичнеi



33

практичненавчаннязданоїтехнології.КорпораціяорганізувалавУкраїні

виробництвосівалокдляданоїтехнології.

Щодонаслідків такої роботи вплані поширення новоїтехнології

на поля українського сільгоспвиробника можна судити по кількості та

різноманіттюмароксівалокпрямоїсівби, які придбані виробничниками

України,кількостівиробничихсемінарів, днів поля та рівню

зацікавленостівнихвиробничників. Технічне оснащення господарств

(технічна їх готовність перейти на технологію No‐till)зкожнимроком

зростають. Це свідчить про реальну зацікавленість товаровиробників

освоїтиiзапровадитинаполяхсвогогосподарстваданутехнологію.

З’явилисятауспішнорозвиваютьсяіншіцентрипоширеннянової

технології.Наприклад, популярнимиувиробничниківєдніполя,які

проводятьсявфірмі«Шпола‐АгроІндустрі»,господаремякогоєФредерік

Шавіньї,якарозміщуєтьсявШполянськомурайоніЧеркаськоїобласті.

На жаль такими центрами є не наукові установи,априватні

структури,якізаймаютьсяпродажемвУкраїнісівалок,щовиробляються

закордономвБразиліїчиАргентинііякібезумовнобільшевідповідають

ґрунтовимумовамтихкраїн,аненашим.Вонипоширюютьдосвідінших

країнбезйогоперевіркитаадаптаціїдоумовУкраїни.Цезумовлюєпевні

невдачі, які мають окремі господарства при спробі запровадити,а

точнішескопіюватинасвоїхполяхзарубіжнийдосвід.

Томупридбанідорогісівалкипрямоїсівбивгосподарствахчасто

використовуються не за прямим призначенням.Їхвикористовуютьза

технології мінімального або навіть традиційного полицевого обробітку

ґрунту.Причинаполягаєвтому,щоукраїнськааграрнанауказпитань

цієїтехнологіїпокищомаломаєвласнихнапрацювань, не узагальнила

досвідпрактиків,щозумовлюєвідсутністьвідповіднихрекомендацій

.

В

кожній країні, що запроваджує технологію прямої сівби,

науковим і практичним підґрунтям є свої власні (національні)

напрацювання(адаптаціятехнологіїітехнікидоумовкраїни),анепросте

копіюваннядосвідуіншихдержав, тому що мотивація широкого

запровадженнясистемиземлеробстваNo‐tillукожноїкраїнисвоя.

ВСША аргументацією дотаких дій єпідвищення продуктивності

праці i ґрунтозахисне значення нульового обробітку. Для Канади,де

виробництво зерна зосереджено у степових регіонах, головним

чинником є нагромадження i збереження вологи. Такий же чинник і

щодо землеробства західних провінцій Австралії.ДлятропіківБразилії



34

технологія No‐tillєдержавноюпрограмою, яка направлена на

збереженняродючостіґрунтівізахистїхвідводноїерозії.Щодо

європейського континенту, де безперечним лідером є Велика Британія,

головнимаргументомзапровадженнянульовогообробіткуєпідвищення

продуктивності праці на етапах підготовки ґрунту iсівбизерновик

колосовихкультур.

Товаровиробники сільськогосподарської продукції України

методомпробiпомилокнапрацьовуютьвласнийдосвідтехнологіїNo‐

till, що засвідчує відсутність  «українського варіанту»  технології

прямоїсівби.Досьогоднівважається,щонайбільш адаптована доумов

України є технологія No‐till,яказапровадженав«Агро‐Союзi»

Дніпропетровськоїобласті.

Оцінюючиновутехнологію,можнавпевненостверджувати,що

це не стільки інновація, скільки революція,бовонареальновідкидає

традиційно усталені думки i формуєзовсімінші,яківУкраїніпокищо

поганосприймаютьiнавітьзаперечуютьяквчені,такіпрактикита

державні чиновники різного рангу.Потрібенчасi експерименти для

того, щоб переконатися в перевагах нової технології i знайти її

регіональніособливості.

Проте,сьогодніцілісноїдержавноїнауковоїпрограмизрозробки

i адаптації системи землеробства No‐till до умов України не існує.Тому

актуальністьцієїтехнологіївУкраїнібільшерозуміютьтівиробничники,

які впроваджують її в різних варіантах i

грунтово‐кліматичних зонах

країни.Їх,першзавсе,приваблюютьперевагиновоїсистемив

порівняннізіншими,асаме:

- економічні (зменшення витрат на вирощування

сільськогосподарськихкультур);

- екологічні (збільшення вмісту iполіпшеннябалансу

органічноїречовинитавологивґрунті,збереженняструктури

ґрунту,зменшеннязагрозиерозії);

- організаційні (зменшення кількості технологічних операцій

підчасвирощуваннясільськогосподарськихкультур);

- соціальні (зменшення робочого часу,зайнятості, створення

можливостейдлялюдейзайматисяіншимизаняттями).

Названі переваги в найбільшій мірі відповідають сучасним

умовамведенняземлеробствавУкраїні,ащебільшебудутьвідповідати

таким у майбутньому. Ці умови одночасно є причинами,що



35

обумовлюютьнеобхідністьрозробкитапереходунановіадаптовані

дляУкраїнисистемиземлеробства,втомучисліісистемуземлеробства

No‐till.



1.2 Сучасні причини необхідності розробки та переходу на

новісистемиземлеробства

Українаєвеликоюєвропейською державоюзплощею60,4млн.

га.На суходілприпадає58млн.гаі71%йоговключеновтойчиінший

видгосподарськоїдіяльності.Розораністьземельстановить57,5%,втой

часякуФранціїцейпоказникскладає48%,Угорщині–37%,США–25%.

Частка ріллі в сільськогосподарських угіддях досягає близько 80%,щоє

найбільшвисокоюнетількивЄвропі.

ПлощапідлукаминасьогоднішнійденьвУкраїніємайжевтричі

меншою порівняно з середньоєвропейськими показниками, лісовий

покривстановить14,3%,тодіякпівторастоліттятомуназадвінбувудвічі

більшим.

Історія землеробства побудована на залученні в обробіток все

новихіновихземельнихугідь.Такастратегіяземлекористуваннязароки

радянськоївладививелаУкраїнунабезпрецедентнепершемісцеусвіті

заїхрозораністю.Внаслідокцьогоявищедеградаціївідміченемайжена

всійплощіприроднихугідьіземельвобробітку. Парадоксальним у

землекористуваннієйте, що негативному антропогенному впливу

підлягають саме ті землі,якізнаходятьсяпідріллею,якимлюдина

приділяєнайбільшуувагуівноситьнайвагомішікапіталовкладення.

Іззагальноїкількостіземель40%відносятьдозабрудненихі30%

до дуже забруднених, як пестицидами і продуктами їх деструкції,такі

важкими металами та радіонуклідами. На дні водосховищ тільки

дніпровського каскаду поховано більше 700ти

с.газемельбасейну

Дніпра,площапідтопленихземельсягає1млн.га,азатоплених‐260тис.

га.Наповерхніземлізнаходитьсяблизько25млрд. тонн породи

добувноїпромисловості,зосередженоїбільшякна3500кар’єрах,шахтах

ізбагачувальнихфабриках.Всецеважкимпресомлягаєнадовкілля,а

особливо потерпають від антропогенного навантаження басейни малих

річок,якосновноїструктурноїодиниціприроднихугідьагроландшафтіві

селитебильнихмісць,щоформуютьпервинніландшафти.

Отже,сучаснийстанземельвобробіткуоб’єктивно відображає

той шлях, який пройдено за монополії тривалого екстенсивного



36

землеробства з коротким спалахом інтенсивного (переважно з

екстенсивними методами його ведення)тапочатковоюстадією

“біологічного”землеробства.Протеівонозамикалосьвиключнона

полях, на яких превалював механічний обробіток,якполицевими,такі

безполицевимизнаряддями.Жоднаізцихсистемуїх“чистому”вигляді

не відповідає в повній мірі  сучасним умовам  ведення галузі,яка

обмежена фінансовими і енергетичними ресурсами і жорсткою

політикою цін на вирощену продукцію,якадиктуєтьсяринковими

умовами.

У межах агроландшафтів,якнанашпогляд, зараз найбільш

доцільною є самовідновлювана система ведення землеробства,як

така, що ввібрала в себе найбільш раціональні риси з попередніх

систем.

Концептуальнамодельсамовідновлюваноїсистемиземлеробства

включаєкомплекс організаційнихіагротехнічнихзаходівпо екологічно

збалансованому і ощадливому веденню господарства з максимальним

залученняміоптимальнимвикористаннямвгалузірослинництватонких

наукоємних технологій, біопрепаратів симбіотичної асоціативної і

захисноїдіїтаприроднихісинтетичнихстимуляторівроступривідмові

відмеханічногообробіткуґрунту.

Залученнянетрадиційнихджерелмінеральногоживленнярослин

може обмежитися мінімально‐оптимальними дозами мінеральних

добрив,азрозвиткомпромисловостізвипускуоргано‐мінеральних

біоактивних добрив, звести їх використання до мінімальних значень.

Відміннарисасамовідновлюваноїсистемиземлеробстваполягаєвтому,

що до розширеного відтворення родючості ґрунту залучаються

переважно відновлювані природні джерела,якимиздатназабезпечити

лише жива природа.ЇЇсутькороткоможнавикластитак:«Кожен

отриманий урожай культури повинен підвищувати вміст  обмінної

органічної речовини в ґрунті, тому урожай наступної культури

повинензростатинезарахуноквнесеннядодатковоїкількостідобрив,

азарахунокпідвищенняродючостіґрунту».

Змінасистемиземлеробствачитехнологіївирощуваннякультури

не

самоціль. Це лише один з шляхів вирішення сучасних проблем,які

виникають у галузі землеробства.  Відповідно до цього, необхідно

максимально точно сформулювати основні проблеми,якістримують

розвиток галузі рослинництва в конкретному господарстві в рамках



37

існуючої системи землеробства. Кожну проблему варто розглядати з

позицій сучасного стану та довгострокової перспективи. Висновки з

аналізу означених проблем є основою для прийняття рішення про

стратегіюрозвиткурослинницькоїгалузітазапровадженнявідповідної

системи землеробства.Вумовахперехідногоперіодунановісистеми

землеробства в господарстві може бути одночасно декілька систем

землеробства.

Дляоб’єктивностіздійснюваногоаналізунеобхідночіткоуявляти

та обов’язково враховувати сучасні умови ведення землеробства в

Україні,атакожпричиниабоскладові,відякихзалежитьуспіх

господарської діяльності. Серед багатьох складових  впливу на

виробничудіяльністьякокремовзятогогосподарства,таківцілому

землеробської галузі за відповідних систем землеробства,основними

можнаназватинаступні:

Соціальні складові –чисельність,віковийцензтакількість

працездатного сільського населення, народжуваність, міграція,освітній

рівень,матеріальнестановищетафізичнийстан,соціальніумови;

Екологічніскладові–контрольерозії,збереженнятапідвищення

родючості ґрунту, охорона навколишнього середовища, зменшення

викидівпарниковихгазівватмосферу;

Економічні складові –виробничівитрати,енерго‐та

металомісткість сільськогосподарських машин і знарядь,можливе

зростання вартості необхідних матеріальних ресурсів для землеробства

при відсутності адекватного росту цін на продукцію землеробства,

збільшенняприбутків.



1.2.1 Соціальніпричини

У сільському господарстві поряд із землею і засобами

виробництва необхідним виробничим ресурсом, як і в інших галузях

економіки,єпраця.

 Носіями здатності працювати виступають трудові

ресур

си.Соціальнуїхсутьстановлятьлюдиупевнихвиробничихумовах,

а економічну – робочий час, необхідний для виконання суспільно

корисноїпраці.

У науковій літературі розрізняють поняття “трудові ресурси”і

“робочасила”.Трудовіресурсибільшширшепоняття,щовключаєдеяку

частину запасів праці, яка не бере участі в процесі виробництва.Вони

складаються з  категорій людей,якіфактичнозайнятівусіхсферах



38

соціально‐економічної діяльності, включаючи домашнє та підсобне

господарство,атакожнепрацюючихлюдейпрацездатноговікута

зайнятихпрофесійноюпідготовкою.

Соціальнуприродусуспільствавизначаєробочасила,щореально

функціонує в процесі виробництва – це основна частина трудових

ресурсів.Рештастановитьпотенційнуробочусилу,якаможебратиучасть

увиробництвіпродуктівтанаданніпослуг.

Найсуттєвішим фактором формуваннячисельностісільського

населенняєсоціально‐економічніумови,щоскладалисявУкраїніупевні

періоди її історичного розвитку. Оскільки основою економічної бази

господарського розвитку сільської місцевості є сільськогосподарське

виробництво, то залежно від специфіки цього виробництва у певних

природних і соціально‐економічних умовах здійснювалося відтворення

загальноїчисельностінаселеннятаособливойогопрацездатноїчастини.

Станом на 1с

ічня 2010 року чисельність постійного населення

України склала 45962,9т

ис.мешканців,зних31524,8тис. (68,6%) —

міськенаселенняі14 438,1тис. (31,4%) — сільське. Порівнюючи з

результатами Всеукраїнського перепису 2001р

оку, коли чисельність

населення України складала 48457т

ис.осіб,зякихміськенаселення—

32574тис.(67,2%),сільське—15883тис.(32,8%),можнавідмітитичітку

тенденцію до подальшого зменшенняякзагальноїчисельності,такі

кількостісільськогонаселення.Завказанийперіодзагальначисельність

населенняУкраїнизменшиласьна2494,1тис.,асільськогонаселення—

на1444,9тис.осіб.

Динаміка чисельності сільського населення має значні

територіальнівідмінності.За1959‐2010рр.чисельністьсільськихжителів

зрослатількивАвтономнійРеспубліціКрим(з426,1тис.осібу1959р.до

729,6тис.осібу на1грудня2010р.),атакожуЗакарпатськійобласті(з

655,3тис.осібу1959р.до783,7тис.осібна1грудня2010р.).Урешті

областей країни відбулося скорочення сільського населення.

Переконливим

 свідченням  такого процесу може слугувати

співвідношення міського і сільського населення за даними переписів

населення,якінаведенівтаблиці1.1.

За цими даними частка сільського населення за період з 1927

рокупо2010рікзменшиласяз81,5%до31,4%,тобтощорічнона0,6%.За

40років,починаючиз1970рокупо2010рік, його чисельність

зменшилася в Україні на 7млн.осіб,абона32,7%.Азаостанніроки



39

(2001‐2010)щорічнітемпи зменшення чисельностісільськогонаселення

становили0,14%.



Таблиця1.1.ДинамікаміськогоісільськогонаселеннявУкраїні

Населення

Міське Сільське

Рік

тис.осіб %тис.осіб %

1927 5373,6 18,5 23644,6 81,5

1939 11190,4 36,2 19755,8 63,8

1959 19147,4 45,7 22721,6 54,3

1970 25688,6 54,5 21437,9 45,5

1979 30168,9 60,8 19440,4 39,2

1989 34297,2 66,7 17154,8 33,3

2001* 32574 67,2 15883 32,8

2005 32009,3 67,7 15271,5 32,3

2010 31524,8 68,6 14438,1 31,4

*ЗаданимиВсеукраїнськогопереписунаселеннястаномна5 грудня

2001року.

Джерело:ДержкомстатУкраїни(2001‐2010рр.),ДержкомстатСРСР.



Щорічнеабсолютнеівідноснезменшеннячисельностісільського

населення як по регіонах,таківУкраїнізагалом,єнаслідкомнелише

закономірнихпроцесів,айнедоліківувикористаннідосягненьнауково‐

технічногопрогресутаантисоціальної,стосовноселян,аграрноїполітики.

Впродовжбільшяк80роківселобулоізалишаєтьсянетільки

економічним,алейдемографічнимдонороммістУкраїнитареспублік

колишнього Радянського Союзу,авостаннірокищейкраїндалекого

зарубіжжя.

Чисельність населення залежить від народжуваності,смертності

таміграційнихпроцесів.Радикальнозмінитисячисельністьнаселенняв

томучиіншомурегіоніможевнаслідокііншихчинниківтакихякстихійні

природні явища (повені,землетруси,техногеннікатастрофи,епідемії

хвороб,війни).

Щезпочатку60‐х років ХХ століття на території України,яків

більшостііншихреспублікСРСР,проходивпроцесзростаннясмертності(з

6,9на1000осібу1960роцідо15,2у2010році).Водночасзменшувалась

народжуваність з 20,5на1000осібу1960 році до 10,8у2010році.Це



40

призвелодопершого в історії України від'ємного природногоприросту,

якийу1991роцісклавмінус0,8на1000осіб.До1993рокуміграційний

приріст перекривав втрати населення. Тоді в Україні проживала

максимальнакількістьнаселення52,2млн.

Економічнакриза90‐хроківпризвеладоподальшогопогіршення

ситуації.Народжуваністьстрімкоскорочуваласьз12,1у1991роцідо7,8у

1999році. Смертність у 1999роцідосягла14,8на1000 осіб і мала

тенденцію до подальшого збільшення. Значним було також міграційне

скорочення населення.За6років(1993‐1999рр.) населення України

скоротилося на 2млн.осібдо50,1млн. Чисельність населення

продовжувала скорочуватися і в 2000‐х роках,хочапочинаючиз2001‐

2002роківтемпискороченняпочализменшуватися.Реальнукартинуцих

процесів засвідчують дані,якіподанівтаблиці1.2. Наведені дані

відображаютьдинамікузагальноїчисельностінаселенняУкраїни.Такаж

ситуаціястосуєтьсяісільськоїйогочастини.

В усіх областях відмічено зменшення чисельності населення.

НайсуттєвішимивонивиявилисявЛуганській,Донецькій,Житомирській, 

Дніпропетровській,

Кіровоградській,Сумській, Запоріжжі,Чернігівській,

Харківській,Полтавськійтаіншихобластях.



Таблиця1.2.ДинамікачисельностінаселенняУкраїни

Область

Населення(1989р),

тис.осіб

Населення(2010р),

тис.осіб

Зміна(%)

АРК.

2065,8 1965,3‐4.86%

Вінницька

1932,6 1650,6‐14.59%

Волинська

1061,2 1036,7‐2.31%

Дніпропетровська

3881,2 3355,5‐13.54%

Донецька

5332,4 4466,7‐16.23%

Житомирська

1545,4 1285,8‐16.80%

Закарпатська

1252,3 1244,8‐0.60%

Запорізька

2081,8 1811,7‐12.97%

Івано‐Франківська

1423,5 1380,7‐3.01%

Київська

1940,0 1721,8‐11.25%

Кіровоградська

1239,4 1017,8‐17.88%

Луганська

2862,7 2311,6‐19.25%

Львівська

2747,7 2549,6‐7.21%

Миколаївська

1330,6 1189,5‐10.60%