Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура
Подождите немного. Документ загружается.
241
Лекція 10. Культура Просвітництва (XVII–XVIII ст.)
зорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів,
світла та тіні.
Британський музей – один з найбагатших музеїв світу, відомий свої
ми збірками документів різних культур і епох та багатою бібліо
текою. Заснований у 1753 р. на основі приватних збірок.
Деїзм (від лат. деїз – бог) – форма віри, яка виникла в епоху
Просвітництва і визнавала, що хоч Бог і існує в світі як його
першопричина, однак після створення світу рух світотворення
здійснюється без його участі.
Кантата – великий музичний твір урочистого або лірикоепічного
характеру для хору, соліста і оркестру.
Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – один з основних напрямів
у європейській літературі й мистецтві XVII–XVIII ст., зразком
для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське)
мистецтво.
Лібретто – словесний текст вокального музичнодраматичного твору.
Лувр – колишній палац французьких королів у Парижі, який після
Великої французької революції перетворили у перший загаль
нодоступний музей. Під час його заснування у 1793 р. мав 117
античних статуй з королівської збірки; тепер за своїми ар
хеологічними, історичними й художніми збірками належить до
найбагатших музеїв світу.
Марсельєза – пісня батальйону добровольців, що вирушив із міста
Марселя на півдні Франції на захист революційної вітчизни
від військ іноземних королів, гімн Великої французької
буржуазної революції. Її слова й музику написав за одну ніч
(25 квітня 1792 р.) нікому доти не відомий капітан інженерних
військ Руже де Ліль.
Опера – музичнодраматичний твір, в якому діючі особи не гово
рять, а співають у супроводі симфонічного оркестру. В опері
використовуються різноманітні. види вокальної та інструмен
тальної музики. В рамках опери можливе втілення великого
ідейного змісту.
Рококо (фр. rососо) – стиль, що набув розвитку в європейських
пластичних мистецтвах першої половини XVIII ст. Рококо ви
ник у Франції. Для цього стилю характерна декоративність, хи
242
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
мерність та фантастичність орнаментальних мотивів, вигад
ливість форм. Відрізняється примхливовишуканим оздоблен
ням інтер’єрів приміщень, манірністю образів. Напрям рококо
відрізняється від стилю бароко в основному дрібнішими та
складнішими формами, вигнутими й переплетеними лініями.
Романтизм (фр. romantisme) – художній метод, що склався наприкінці
XVIII – на початку XIX ст. й поширився як напрям (течія) в
літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали
проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший
план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні
явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і
пристрастями.
Салон – 1) назва періодичних, спершу офіційних виставок сучасного
мистецтва у Франції. З XVII ст. такі виставки влаштовувались
у Парижі; 2) будинок, спеціальне приміщення для художніх
виставок. Магазин для продажу художніх виробів.
Питання до самоконтролю
1. Чим була викликана епоха Просвітництва?
2. Які витоки та основні засади Просвітництва?
3. Які соціальноісторичні чинники мали вирішальний вплив на
культуру Просвітництва?
4. В чому полягав визначальний момент культурного життя Про
світництва?
5. В чому вбачали просвітителі шлях до прогресу?
6. Що таке свобода совісті?
7. Хто був найвидатнішим діячем французького просвітництва?
8. Що це за ідея просвітницького абсолютизму, з якою виступив
Вольтер?
9. Яким чином Вольтер поєднував вимогу «розчавити потвору»
(тобто католицьку церкву) з відмовою від атеїзму?
10. В чому суперечність поглядів Руссо?
11. Чим відрізняються технократична і гуманітарна культури?
243
Лекція 10. Культура Просвітництва (XVII–XVIII ст.)
Завдання для тестової перевірки знань студентів
1. Кого з визначних французьких драматургів О.С.Пушкін на
зивав «поет закоханих жінок і царів»?
а) П’єра Корнеля;
б) Жана Расіна;
в) Жана Батіста Мольєра.
2. Правильно розташуйте прізвища:
а) французький живописець, творець найбільш універсальної
доктрини класицизму, фундаментом якого вважав раціоналізм;
б) великий англійський фізик, астроном, математик, який відкрив
закон всесвітнього тяжіння;
в) французький філософ, історик, письменник, найвидатніший
діяч французького Просвітництва;
г) німецький поет і драматург, теоретик мистецтва Просвітницт
ва, автор праць з естетики;
д) англійський філософ, який вважав, що при відсутності грома
дянського стану завжди є війна всіх проти всіх, збиткова для
всіх;
е) італійський фізик і математик, який винайшов барометр і дав
основу для науки метеорології;
є) французький філософ, історик, просвітитель, письменник, яко
го поруч з Вольтером називають «патріархом» французького
Просвітництва;
ж) англійський філософ, просвітитель, теоретик англійського ра
ціоналізму;
з) німецький письменник і мислитель, автор всесвітньо відомої
драматичної поеми «Фауст»;
и) великий шотландський поет;
і) іспанський живописець, графік, який здійснив глибокий вплив
на все європейське мистецтво;
ї) англійський вчений, який першим відкрив кровообіг і став зас
новником фізіології як науки;
й) італійський письменник і мемуарист, неперевершений аван
тюрист, який став персонажем багатьох художніх творів;
к) німецький просвітитель, дослідник національних культур, істо
ріософ, літературознавець;
244
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
л) швейцарський педагог.
Йоган Вольфганг Гете, Роберт Берне, Вольтер, Уільям Гарвей,
Еванджеліста Торрічеллі, Ісаак Ньютон, Томас Гоббс, Шарль Луї
Монтеск’є, Нікола Пуссен, Джон Локк, Йоганн Фрідріх Шіллер,
Джованні Казанова, Франсіско Хосе де Гойя, Йоганн Генріх
Песталоцці, Йоганн Готфрід Гердер.
Теми рефератів
1. Історичні умови і визначальні фактори розвитку культури в
епоху Просвітництва.
2. Ідеї Вольтера, Дідро, Руссо, Гердера.
3. Інтелектуальні течії епохи Просвітництва.
4. Основні напрямки в мистецтві, їх суть і художня специфіка.
5. Художні стилі епохи Просвітництва.
6. Творчість Караваджо, Веласкеса, Рубенса, Рембрандта.
7. Становлення класичної музики. Творчість Баха, Моцарта, Бет
ховена.
8. Література епохи Просвітництва.
9. Технократична і гуманітарна культури.
245
Лекція 11. Європейська культура XIX–XX ст.
Лекція 11
ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА ХІХ–ХХ ст.
• Розвиток науки й техніки.
• Основні художні течії.
• Масова культура.
Дев’ятнадцяте століття характеризується могутнім розвитком ви
робничих сил, остаточним об’єднанням науки і техніки. Звідси бере
початок науковотехнічний прогрес. У розвинутих європейських краї
нах відбувається промисловий переворот, індустріалізація та ур
банізація. Це потребувало нових науковотехнічних знань. Як показа
ли підрахунки П.Сорокіна, «лише тільки одне XIX століття принесло
відкриттів і винаходів більше, ніж всі попередні століття разом взяті»,
а саме – 8527. Внаслідок цього технічне панування над простором,
часом і матерією виросло безмежно.
Практично єдиним універсальним двигуном до кінця XIX ст. була
парова машина, яку в 1784 р. створив і запатентував видатний англій
ський винахідник Джеймс Уатт (19.01.1736–19.08.1819). Революційна
подія відбулася в історії судноплавства. У 1807 р. американський ви
нахідник Роберт Фултон (14.11.1765–24.02.1815), чия діяльність по
в’язана і з Англією, і з Францією, збудував перший у світі колісний
пароплав з двигуном у вигляді поршневої машини і 11 лютого 1809 р.
запатентував його. 18 червня 1819 р. до Ліверпуля (Англія) прибула
«Саванна» – перший пароплав, який перетнув Атлантичний океан.
Англієць Джордж Стефенсон (1781–1848) в 1814 р. став автором па
ровоза «Ракета». В 1814–1825 рр. в Англії була побудована перша
залізниця загального користування Стоктон–Дарлінгтон.
1839 рік вважають датою виникнення фотографії. Тоді французь
кий художник і винахідник Луї Жак Манде Дагер (1787–1851) роз
робив перший практично придатний спосіб фотографування – даге
ротипію, і доповів про це Паризькій академії.
24 травня 1844 р. американський художник і винахідник Самю
ель Морзе (1791–1872) передав уперше телеграфне повідомлення
246
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
електричним способом на відстань 65 км. Німецький винахідник
К.Ф.Дрез (1785–1851) сконструював транспортну машину на заліз
ничному ходу, яка приводиться в рух вручну або двигуном внутріш
нього згорання – дрезину. Американський винахідник і промисловець
Джордж Вестінгауз (1846–1914) в 1869 р. одержав патент на пнев
матичне залізничне гальмо – гальмо Вестінгауза. В 1863 р. в Лон
доні побудована перша підземна залізниця (3,6 км) – метро. З 1868 р.
метро діє в НьюЙорку. Найстаріші метрополітени на Європейсько
му континенті – Будапештський (1896), Віденський (1898) і Паризь
кий (1900).
В 1869 р. відбулося відкриття Суецького каналу. Його довжина
становила 164 км, ширина по дну – 22 м, первісна глибина – 7,5 м.
Згодом канал був поглиблений і розширений.
Різке зростання попиту на метали призвело до винаходу англійцем
Генрі Бессемером (1813–1898) конвертерного способу переробки ча
вуну на сталь, так званого бессемерівського процесу (патент 1856 р.).
В 1864 р. французький металург П’єр Мартен (1824–1915) для ви
робництва сталі шляхом окислювальної плавки залізомістких мате
ріалів (чавуну, стального лому) збудував піч, яку згодом, як і спосіб
плавки, назвали його іменем. У 70ті рр. XX ст. будівництво марте
нівських печей практично припинилося. Був розроблений більш
прогресивний кисневоконвертерний процес.
З кінця 70х рр. XIX ст. почав поширюватись телефонний зв’язок,
розпочалася ера електричної лампочки. Американський винахідник
і підприємець Томас Едісон (1847–1931) у своїх майстернях, які ста
ли пізніше основою знаменитої «Дженерал електрік», розробляє всю
техніку електроосвітлення. В 1882 р. він побудував у НьюЙорку
першу в світі теплову електростанцію загального користування, а в
1896 р. дала струм найбільша гідроелектростанція – Ніагарська.
У 80х рр. на вулицях Берліна з’являються перші трамваї. В 1897 р.
німецький інженер Рудольф Дізель (1858–1913) реалізував свою
давню ідею двигуна внутрішнього згорання, названого його іменем.
Почалася історія автомобіля, трактора, комбайна, літака.
У 1897 р. італійський радіотехнік і підприємець Гульєрмо Мар
коні (1874–1937) одержав патент на винахід радіоприймача.
Період 1895–1916 рр. можна характеризувати як переворот у на
уковому мисленні. Були подолані стереотипи наукової свідомості,
що склалися під впливом класичної механіки. Наприкінці 1895 р.
247
Лекція 11. Європейська культура XIX–XX ст.
німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген (1845–1923) повідомив
про існування нового роду променів із дивовижними якостями. За
лишаючись невидимими, вони пронизують різні предмети. Рентген
став володарем першої у світі серед фізиків Нобелівської премії
(1901), засновником яких був шведський винахідник і промисловець
Альфред Нобель (25.10.1833–10.12.1896). Раніше за Рентгена «xпро
мені» відкрив в АвстроУгорщині видатний український учений Іван
Пулюй (2.02.1845–31.01.1918). Він став піонером у їх вивченні і ви
готовив скляну лампу для світлоскопії.
В кінці XIX ст. почалося становлення як самостійної науки атом
ної фізики. В 1896 р. французький фізик Антуан Беккерель (1852–
1908) вперше виявив радіоактивність солей урану. Радіоактивність
різних елементів, радіоактивне випромінювання вивчали видатні
французькі фізики П’єр Кюрі (1859–1906) та його дружина Марія
СклодовськаКюрі (1867–1934). Саме вона запровадила в науковий
обіг поняття «радіоактивність». СклодовськаКюрі керувала Радіє
вим інститутом у Парижі. Разом з чоловіком дослідниця у 1898 р.,
відкрила нові елементи: полоній та радій.
За свої винаходи Беккерель, П’єр Кюрі та Марія Склодовська
Кюрі в 1903 р. одержали Нобелівську премію. СклодовськаКюрі бу
ла першою жінкою в світі, яка отримала таку високу нагороду. Крім
того, вона була першою жінкою, яка завідувала кафедрою в Сорбонні.
В 1911 р. СклодовськаКюрі отримала другу Нобелівську премію.
Пізніше радіоактивність вивчали такі вчені, як англієць Ернест Резер
форд (1871–1937) і данець Нільс Бор (1885–1962). Обидва вони є
лауреатами Нобелівської премії відповідно за 1908 і 1922 рр.
Специфічною формою інтеграції науки й техніки стало відкрит
тя кінематографа, який винайшли, а в 1895 р. запатентували брати
Луї та Огюст Люм’єри в Парижі. Внаслідок цього була вироблена
система фотографічної фіксації реально ті в русі й подальша її про
екція на великий екран. 28 грудня 1895 р. в підвалі «Гран кафе» на
бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публічний платний
сеанс кіно. Глядачі були ознайомлені зі сценами, знятими з натури:
«Вихід робітників із заводу Люм’єра», «Прибуття поїзда на вокзал
Ла Сьота», «Политий поливальник». Всього фірма Люм’єра випус
тила близько 1,5 тис. одно та двохвилинних фільмів. У жанровому
відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та
історичні сюжети. Уже XX ст. інтегрувало науковотехнічний винахід
248
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
із просторовочасовими можливостями художнього образу й
започаткувало появу кіномистецтва. Кіно мало переваги перед інши
ми видами мистецтва в тому, що могло досягти найбільш віддалених
куточків будьякої країни, легко знаходило шлях до глядачів інших
країн, тим більше, що до 1926 р. воно було німе.
Внаслідок стрімкого розвитку науки і техніки в XIX – на почат
ку XX ст. культурний процес зазнав значних змін. Удосконалюва
лась матеріальна база культури, сформувалися нові соціальні верстви
населення, збільшився інтелектуальний потенціал суспільства. Епо
ха породила різні літературномистецькі течії. Вони відбивали роз
маїття почуттів, нестабільний характер тогочасного суспільства.
У культурному житті Європи в першій третині XIX ст. доміну
вав романтизм. В його основі лежав творчий метод, який проголо
сив своїм головним принципом абсолютну і безмежну свободу
особистості, утвердження самостійної цінності людини та її духовного
світу. Для романтизму як художнього стилю характерне заперечення
нормативності у створенні творів мистецтва. Суттю романтизму є та
кож оновлення художніх форм. Твори романтиків наповнені почуття
ми захоплення та розчарування, піднесення та відчаю.
Романтизм вніс героїчні мотиви в усі жанри образотворчого мис
тецтва, сприяв розвиткові та збагаченню його виражальних засобів.
У романтичну епоху люди відчули плин часу, суспільні переміни.
Це супроводжувалось небувалим інтересом до народної культури, її
джерел і до росту національної самосвідомості в багатьох європейсь
ких країнах.
У літературі одним з найяскравіших представників романтизму,
виразником епохи XIX ст. був великий англійський поет Джордж
Ноел Гордон Байрон (22.01.1788–19.04.1824). Свій рід по батькові
він вів від Вільгельма Завойовника. Батько промотав родове багат
ство і покинув сім’ю, коли Джордж був маленьким. Тому «нащадок
королів» у дитинстві був оточений бідністю. Його могутній дух втілив
ся в слабкому, хворобливому тілі, до того ж з фізичною вадою – куль
гавістю.
Байрон належав до найвідоміших людей свого часу. Слава прий
шла до нього раптово, в один день. У його записах читаємо: «Одного
ранку я проснувся знаменитим». Це сталося 27 лютого 1812 р. Тоді
Байрон виголосив промову в палаті лордів, а наступного дня вийш
ли друком дві перші пісні поеми «Паломництво Чайльд Гарольда».
249
Лекція 11. Європейська культура XIX–XX ст.
Поема прославила Байрона, вона стала популярною серед його по
коління, яке зазнало гіркого розчарування і втратило ілюзії щодо
можливості побудови світу на засадах, ідеалах просвітництва. Вели
чезний успіх мали роман у віршах Байрона «Дон Жуан», поема «Кор
сар», філософські драми «Манфред», «Каїн». Його перу належить од
на з найоригінальніших поем «Мазепа». Цим твором поет увів в
англійську та й загалом у європейську літературу образ України та
українського героя.
В 1823 р. Байрон відправився на допомогу грецькому повстанню,
спрямованому проти турецького панування. В Греції він і помер від
лихоманки в самий розпал повстання. Друзі перевезли прах на його
батьківщину. Але через розрив відносин з англійським суспільством
його прах відмовились помістити у Вестмінстерське абатство, місце
поховання всіх великих людей Англії. Байрона похоронили в сільсь
кій церкві в Гекноллі. Серце ж його залишилось похованим у Греції.
Байрон вважається національним героєм Греції. На його надмо
гильній плиті вибитий напис про те, що поет поліг «при героїчній
спробі повернути Греції її стародавню свободу та славу».
Романтики активно звертались до народної творчості, використо
вували сюжети, образи, мову, притаманну народним пісням, баладам,
епосу. Із збирання народних пісень і балад почав свою літературну
діяльність англійський письменник Вальтер Скотт (1771–1832).
Своїм прозаїчним твором «Уеверлі» (1814) він започаткував жанр
історичного роману, став зачинателем історичного жанру в літера
турі. Творчості В.Скотта властива особлива композиція романів.
В них на першому місці знаходяться описання життя, побуту і вдачі
самого народу, а не королів, полководців, вельмож. О.С.Пушкін по
рівнював В.Скотта з Шекспіром, а О.Бальзак вважав його своїм учи
телем.
Цілу галерею романтичних образів створив знаменитий французь
кий письменник Олександр Дюмастарший (24.07.1802–5.12.1870).
Його бабуся була негритянкою. Батько – наполеонівський генерал.
Після смерті батька сім’я бідувала і дати освіту хлопчику мати не змог
ла. Він заповнив цю прогалину читанням. В ньому рано проснувся
письменницький хист і захоплення театром. Завдяки своїм романам
Дюма став славетним, при чому слава прийшла до нього рано.
Славу йому принесли, насамперед, гостросюжетні романи «Граф
МонтеКрісто» (1845–1846), «Три мушкетери» (1844) та продовження
250
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
цього роману – «Двадцять років згодом» (1845) і «Віконт де Браже
лон, або Десять років згодом» (1848–1850), ще одна трилогія – «Ко
ролева Марго» (1845), «Мадам Монсоро» і «Сорок п’ять». Герої цих
творів увійшли у свідомість багатьох поколінь читачів так міцно, що
іноді сприймаються, як реально існуючі історичні особи. З цього
приводу англійський письменник Роберт Стівенсон (1850–1894)
сказав: «Напевне, після Шекспіра найдорожчий, найкращий мій друг –
д’Артаньян... Мені невідома інша душа настільки людяна і у своєму
роді настільки неперевершена...».
Главою й теоретиком французького демократичного романтизму,
членом Французької академії з 1841 р. був письменник Віктор Марі
Гюго (26.02.1802–22.05.1885). В своїх творах він виступав проти дес
потизму, тиранії, висловлював віру в перемогу прогресу й демократії.
Найвідоміший його твір – роман «Собор Паризької богоматері»
(1831). Собор для В.Гюго – це не лише величний пам’ятник
середньовіччя, а й славетне минуле Франції, неповторна історична і
культурна цінність. Саме з Собором пов’язана доля головних героїв,
у ньому перетинаються шляхи багатьох із них. Інколи він постає пе
ред читачем мов жива істота.
Перу письменника належить поема «Мазепа». Гюго, як президен
тові літературного конгресу в Парижі, в 1878 р. було вручено брошу
ру М.Драгоманова французькою мовою «Українська література, за
боронена російським урядом», видану як доповідь на цьому конгресі.
Одним з творців жанру науковофантастичного роману був фран
цузький письменник Жюль Верн (1828–1905). Романтикою науки
проникнуті його гуманістичні книги «Діти капітана Гранта» (1867–
1868), «20000 льє під водою» (1869–1870), «Таємничий острів»
(1875). «Море, муза і свобода – ось що я люблю і що хотів би пос
тійно виражати у своїх творах», – писав Жюль Верн.
У німецьких романтиків одним з улюблених жанрів була казка.
Всесвітньої слави зажили народні казки, записані й опубліковані бра
тами Грімм – Якобом (1785–1863) та Вільгельмом (1786–1859).
Особливе місце в мистецтві романтизму займала музика. Роман
тики вважали музику найвищим з мистецтв. Це визначило її про
відне значення в XIX ст. До композиторівромантиків належали ав
стрійський композитор Франц Петер Шуберт (1797–1828), німецький
композитор Роберт Шуман (1810–1856), чеський композитор Бедр
жих Сметана (1824–1884), польський композитор Фредерік Шопен