Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику

Подождите немного. Документ загружается.

111

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Джерелом ризику на фондовому ринку в загальному випадку роз-

глядається недосконалість відносин з цінних паперів, внаслідок якої

між суб'єктами підприємницьких угод виникають і розвиваються різ-

ні суперечності. Залежно від сценарного розвитку такі суперечності

можуть приносити для більшості учасників фондового ринку наперед

не передбачені збитки і, відповідно, народжувати ризики. Наприклад,

ускладнення бюрократичної процедури оформлення права власності

на цінний папір вимагає від кожного з інвесторів оформлення додат-

кових документів, звертання в різні інстанції і організації. Найчасті-

ше витрати на документальний супровід підприємницьких угод на

фондовому ринку оплачує безпосередньо інвестор.

Досить поширеним для національного фондового ринку є сце-

нарій узгодження протиріч в угоді шляхом залучення експертної

сторони. Як експерт можуть розглядатися:

- судовий орган будь-якої юрисдикції;

- професійний консультант з приємною репутацією;

- правоохоронний орган.

Учасники підприємницької угоди в цьому випадку можуть фік-

сувати власні витрати, які вимушено виникають в процесі узгоджен-

ня відносин. При цьому витратна компонента суб'єктів, що фінансу-

ються з бюджету, сьогодні практично не береться до уваги.

Облік ризику здійснюється по складових витрат /З

/, пов'язаних

з узгодженням відносин в угоді з цінними паперами. Ризик в цьо-

му випадку оцінюється по сукупних витратах з використанням уза-

гальнюючої формули:

∑

j 1

. (6.3)

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок», прийня-

тий 23 лютого 2006 року, ставить за мету поступове вдосконален-

ня відносин між учасниками ринку цінних паперів, що приведе до

зниження ризиків інвестування на фондовому ринку. Структура

Закону дозволяє виділити окремі види ризиків, що виникають на

фондовому ринку.

У першому розділі «Загальні положення» приводяться нові

формулювання для базових понять ринку, таких як випуск, емісія,

листинг/делистинг цінних паперів, перший власник, розміщення

цінних паперів та інших.

112

Теорія та практика підприємницького ризику

Джерелом ризику стають зміни в нормативних актах за минулі

15 років формування територіальної організації фондового ринку.

Нова якість господарства веде до змін у формулюваннях базових

понять ринку, внаслідок чого змінюються властивості випуску та

обігу цінного паперу. Учасник підприємницької угоди з цінним па-

пером одержує видозмінену сукупність відносин, яка відрізняється

від групи відносин, що раніше виникали навколо такого цінного па-

перу. Виходячи з таких обставин, учасник виражає прагнення при-

вести свою господарську практику у відповідність з новими вимога-

ми, проводить додаткові операції, наприклад, щодо підтвердження

факту придбання цінного паперу, його реєстрації в системі реєстру

власників, отримання доходу або будь-які інші.

Облік ризику проводиться по сукупних витратах, викликаних

додатковими діями щодо адаптації законодавчих норм /З

/ (напри-

клад, нові вимоги з обліку прав власності на цінні папери), з вико-

ристанням формули:

∑

j 1

. (6.4)

Другий розділ «Види цінних паперів» визначає базові власти-

вості всіх цінних паперів, які дозволені до випуску в Україні. Дже-

релом ризику для підприємця тут стають властивості цінних паперів,

особливості їхнього обігу. Багато непорозумінь на фондовому рин-

ку виникає внаслідок невисокої економічної культури інвесторів

та емітентів. Часто стратегія економічної поведінки будується на

принципах конкурентної війни, а не господарського суперництва.

Тут високі ризики виникають при спробах використовувати видо-

змінені властивості цінного паперу для витягання власного прибут-

ку шляхом пригноблення інтересів інших учасників підприємниць-

кої угоди.

Облік ризику в цьому випадку також проводиться по сукупних

витратах /З

/, обумовлених діями суб'єкта підприємництва щодо

реалізації прав на цінні папери (наприклад, використання права на

управління акціонерним товариством):

∑

j 1

. (6.5)

113

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Для виділення ризиків інвестування на фондовому ринку слід

чітко з'ясувати порядок функціонування інфраструктури ринку,

ролі кожного з професійних учасників. У господарських умовах

України функції ринку безумовно мають свої відмінності від анало-

гічних ринків інших країн, наприклад, Російської Федерації. У тре-

тьому розділі Закону «Професійна діяльність на фондовому ринку»

закладені основи професійного супроводу підприємницьких угод з

цінними паперами в Україні.

Джерелом ризику виступають конкурентні дії між учасниками,

активне формування нової територіальної організації фондового

ринку. Облік ризику проводиться по сукупних витратах /З

/, ви-

кликаних конкурентними діями з боку інших учасників або зустріч-

ними заходами щодо впливу на конкурентів (наприклад, ініціація

перевірок, судових позовів у зв'язку з обігом цінних паперів):

∑

j 1

. (6.6)

Четвертий розділ «Емісія цінних паперів у разі відкритого (пу-

блічного) та закритого (приватного) їх розміщення» містить основні

вимоги стосовно порядку первинного розміщення (андеррайтингу).

Зміна правил поведінки на етапі андеррайтингу створює ризик не-

вірних дій як з боку прямих учасників (інвесторів в цінні папери,

емітентів), так і працівників професійної інфраструктури ринку.

Джерело ризику – це випадковості, погрішності, помилки в діях

персоналу, який обслуговує фінансовий обіг. Також джерелом ризику

виступають недобросовісні дії з боку емітента, зацікавленого в перероз-

поділі результату від підприємницької діяльності на користь менедже-

рів та найманих працівників. Іноді ризики можуть виникати внаслідок

непрофесіоналізму працівників чи інших суб'єктів фондового ринку.

Облік ризику здійснюється по сукупних витратах /З

/, обумов-

лених додатковими діями у зв'язку з доведенням емісійних власти-

востей цінних паперів до нормативних вимог (наприклад, перереє-

страція, подача додаткових даних про цінні папери, ревізія реєстру

власників цінних паперів), за формулою:

∑

j 1

. (6.7)

114

Теорія та практика підприємницького ризику

П'ятий розділ Закону називається «Розкриття інформації на

фондовому ринку». У ньому закладені правила поведінки з інфор-

маційними продуктами, які на ринку цінних паперів, головним чи-

ном, носять закритий характер. Звідси виникають особливості по-

водження з такою інформацією та відповідні інформаційні ризики.

Джерелом ризику служать помилки або недобросовісні дії з ін-

формацією ринку цінних паперів, особливості розвитку інформа-

ційних відносин в господарському комплексі України.

Облік ризику проводиться по сукупних витратах /З

/, обумовле-

них додатковими діями з інформацією. До витрат в цьому випадку

також відноситься потенційний збиток від недобросовісних дій (на-

приклад, втручання фіскальних органів в результат угоди з цінними

паперами), які враховуються формулою:

∑

j 1

. (6.8)

Шостий розділ Закону присвячений регулюванню відносин рин-

ку цінних паперів. Джерело ризику в цих випадках – дії регулятор-

них органів на фондовому ринку. Оскільки цінні папери охоплюють

практично весь господарський комплекс, до регуляторних дій можуть

вдаватися найрізноманітніші державні органи, комісії, комітети. По-

садовці державних органів наділені повноваженнями в певних сфе-

рах захисту суспільних інтересів. Залежно від задач економічної полі-

тики й господарської ситуації на об'єкті підприємництва, регуляторні

дії проводяться не одноразово, а набувають періодичного характеру.

Облік ризику доцільно проводити по сукупних витратах /З

викликаним втручанням регуляторного органу в угоду з цінними

паперами (наприклад, нарахування штрафів по операціям з цінни-

ми паперами), для чого складові витрат додають до формули:

∑

j 1

. (6.9)

Розділ «Прикінцеві положення» містить порядок переходу від

старих нормативних вимог до нових умов функціонування на фон-

довому ринку України. Тут специфічним джерелом ризику стають

об'єктивні умови перекладу відносин в цінних паперах під нові нор-

мативні вимоги.

115

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Облік ризику можна здійснювати по сукупних витратах /З

/, які

вимушений понести учасник ринку для переходу до нових вимог

(наприклад, зміна умов емісії або ліцензійних властивостей цінних

паперів):

∑

j 1

. (6.10)

Запропоновані методи виділення джерела інвестиційних ризи-

ків та обліку ризику в економічних одиницях дозволяють охопити

практично будь-які випадки або варіанти обігу цінних паперів на

внутрішньому ринку. Для вимірювання ризику необхідно одержати

статистичні дані про величину витрат на виконання окремих дій або

кроків у зв'язку з обігом цінних паперів, а далі – використовувати

відповідну формулу даного розділу. В умовах інформаційного де-

фіциту учасник угоди використовує лише фактично одержані дані

про витрати та розмір прибутку, що очікується на об'єкті підпри-

ємництва.

6.2. Управління ризиками на фондовому ринку

Управління визначається як елемент, функція організованих сис-

тем різної природи, що забезпечує збереження їх певної структури,

підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, цілі діяльності.

Вплив здійснюється з певною метою і обумовлений системною при-

родою людського суспільства, суспільним характером праці, необ-

хідністю спілкування людей в процесі праці й життя, обміну про-

дуктами матеріальної та духовної діяльності. На фондовому ринку

України виникають та існують специфічні відносини з цінних папе-

рів, які підкоряються загальним правилам управління.

Свідоме управління діє разом із стихійними механізмами. Воно

виступає у вигляді специфічних суспільних інститутів - суб'єктів

управління, які поступово формуються і здійснюють цілеспрямо-

вані впливи на обіг цінних паперів. Вирішуючи задачу управління,

господарський суб'єкт вступає у взаємодію з об'єктом підприєм-

ницької діяльності й перетворюється в суб'єкт управління. Замість

односпрямованого вектору інтересу І

виникає складна взаємодія,

що характеризується також зворотними впливами об’єкта убік

суб’єктів управління – рис.6.3. Спроможність до зворотного відкли-

ку, чутливість щодо реакції об’єкта на управлінські впливи характе-

116

Теорія та практика підприємницького ризику

ризує здатність суб’єкта виконувати функції управління в ринково-

му середовищі.

Пропорція між складовими стихійних та свідомих механізмів

поступово змінюється убік цілеспрямованих впливів суб’єктів на

результати обігу цінних паперів. Це характеризує ступень розвитку

господарського механізму. Сучасна господарська практика відріз-

няється підвищеним інтересом до свідомих методів впливу на рин-

кове середовище завдяки використанню спеціальних управлінських

технологій.

СУ

… СУ

ХС

1 …

Інвестиційна

угода

Об'єкт

Рис. 6.3. Трансформація учасників господарських відносин в суб'єкти

управління на фондовому ринку

Все більша роль відводиться дослідницьким підходам в аналізі

ринкових процесів, тому покращується методологічна база вивчен-

ня ризиків. Наприклад, процеси на фінансовому ринку країн СНД

в середині 90-х років минулого сторіччя багато в чому носили не-

рівноправний характер стосовно більшості його суб'єктів. Це при-

вело до непропорційного розподілу національного багатства і роз-

шарування суспільства не тільки по рівнях доходу при однакових

трудовитратах, але і по соціальних перспективах.

117

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Аналогічні події спостерігалися і на ринку цінних паперів. Тому

подолання негативних наслідків, що згадають про себе ще з почат-

кових етапів економічних трансформацій, сьогодні відноситься до

сфери свідомих механізмів управління господарством.

Процес управління розглядається як особливий вид людської ді-

яльності, що виникає з необхідності забезпечити цілеспрямованість

і злагодженість роботи виробничого колективу, всього господар-

ського комплексу. Управління інвестиціями на фондовому ринку

припускає узгодженість всіх сфер господарського комплексу, впо-

рядкований рух ресурсів між сферами і галузями господарства.

Цілеспрямованість управління визначається його цілями, що

досягаються в результаті виконання функцій управління на осно-

ві використовування певних принципів і методів управління. Спря-

мованість забезпечується через механізм управління господарськи-

ми відносинами навколо об'єкту підприємницької діяльності, а

характеристиками виступають: суб'єкти і об'єкт управління в їх

взаємозв'язку і взаємозалежності, цілі і функції управління, принци-

пи управління, методи управління.

Об'єкт управління ризиком – це підприємницька угода та ризики,

що виникають у зв'язку з реалізацією господарських відносин навколо

неї. В результаті отримання інвестиційних ресурсів об'єкт управлін-

ня розвивається, а господарські відносини навколо підприємницької

угоди постійно видозмінюються. Тим самим створюється підґрунтя

для виникнення нових обставин, частина з яких може стати ризиком

відносно конкретного суб'єкта або учасника інвестиційної операції.

Суб'єкт управління – будь-яка особа, що бере участь в госпо-

дарських відносинах навколо об'єкту та виявляє здібність до вико-

нання функцій управління. Найчастіше до таких функцій відносять

прогнозування, організацію, регулювання, координацію, стимулю-

вання, контроль.

Залежно від класифікації ризику можуть розглядатися до-

даткові функції суб'єктів управління в інвестиційній діяльності.

Крім того, учасники фондового ринку наділяються повноважен-

нями щодо об'єкту інвестицій – цінного паперу, а також правами

і зобов'язаннями в інвестиційних відносинах з іншими особами. У

сукупності це можна характеризувати як властивості управління з

боку того або іншого суб'єкта.

Управління припускає пошук узгоджених підходів та рішень,

які виявляються стійкими протягом тривалого періоду. Наприклад,

118

Теорія та практика підприємницького ризику

якщо активна фаза функціонування об'єкту інвестицій плануєть-

ся на 3÷5 календарних років, то стійкими вважаються відносини

між учасниками інвестиційної діяльності, які не переглядаються в

перебігу даного тимчасового інтервалу. Для створення стійкості в

управлінні використовують спеціальні прийоми або методи впливу

на ризик.

Принципи управління – основні постулати, якими керується під-

приємець в ухваленні рішень щодо ризиковій ситуації. У господар-

ській практиці України основними принципами ризик-менеджменту

в інвестуванні вважаються:

- обмеження ризику розміром власних коштів;

- пропорційність величини ризику та очікуваного прибутку від

угоди;

- прогнозування наслідків.

Ризик - менеджмент – це система управління ризиком, яка міс-

тить стратегію, політику, сукупність методів і прийомів управління

ризиком, традиції і правила поведінки суб'єктів управління. Це час-

тина системи управління підприємницькою діяльністю, що відно-

ситься, як правило, до компетенції фінансових менеджерів.

Ефективне управління ризиком засноване на прийомах, які вже

пройшли практичну апробацію і добре зарекомендували себе в гос-

подарській практиці. В узагальненому вигляді управлінський вплив

на ризик охоплює послідовність основних етапів.

Основні етапи управління ризиком – це складені в єдину тех-

нологію дії суб'єкта з організації системи управління ризиком на

кожному етапі підприємницької угоди. До основних етапів можна

віднести:

- висування цілі;

- альтернативне проектування;

- психологічну підтримку;

- використовування заходів по зниженню ризику;

- контроль і оцінку ефективності ризик - менеджменту.

В ході управління ризиком ризик-менеджер займається аналі-

зом, який умовно ділиться на дві групи дій:

1) якісний аналіз – виявлення джерела ризиків, причини їх появи,

факторів ризику, класифікація ризику;

2) кількісний аналіз – оцінка ризику або його складових в еконо-

мічних одиницях (прибутковість угоди, витратність дій, ефек-

тивність операцій, рентабельність).

119

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

Правила вибору варіанту рішень в управлінні цінними папера-

ми – традиційні для господарської системи. Найбільш поширеними

є способи зниження ризику, що використовують показник максимум

виграшу, оптимальної імовірності фінансового результату та деякі

інші.

Для вирішення задачі управління менеджер на фондовому рин-

ку вибирає один або декілька методів. Метод впливу на ризик – су-

купність прийомів, дій і заходів суб'єкта управління з мінімізації

параметрів ризику. До основних на фондовому ринку України сьо-

годні можна відносити такі методи:

- зниження ризику – шляхом уникнення ризику, зниження по-

казників імовірності ризику;

- збереження ризику – це бездіяльність суб'єкта управління, са-

мострахування від ризикової події, залучення зовнішніх коштів

для підтримки певного рівня ризику, інвестиції в об'єкт підпри-

ємництва, використовування адміністративних ресурсів госпо-

дарського управління;

- передача ризику – проводиться через страхування фінансової опера-

ції з цінними паперами, отримання гарантій з боку третьої сторони.

Прикладами зниження ризику в практиці господарської діяль-

ності виступають:

- профілактика ризику (мінімізація, уникнення, диверсифікація тощо);

- заходи з пом'якшення негативного впливу ризику;

- резерви підвищення конкурентоспроможності об'єкту підпри-

ємництва або учасника фондового ринку;

- раціональна господарська стратегія фірми.

Питання самоконтролю до теми 6

1. Дайте визначення терміну «інвестиція».

2. Що таке інвестиційна та інноваційна діяльності?

3. Що відноситься до об'єктів інвестицій?

4. Чим відрізняються статичні та динамічні моделі ризиків?

5. Охарактеризуйте управління як системну властивість.

6. Перерахуйте основні елементи системи управління.

7. Для чого організовують ризик-менеджмент на підприємстві?

8. Назвіть основні принципи та етапи управління ризиками.

9. Що розуміється під аналізом інвестиційного ризику?

10. Які існують методи впливу на інвестиційні ризики?

120

Теорія та практика підприємницького ризику

Словник до теми 6

Аналіз інвестиційного ризику: якісний – виявлення джерела,

причин, факторів, класифікація ризику; кількісний – оцінка ризику

або його складових в економічних одиницях – прибутковість, ви-

трати, ефективність, рентабельність.

Динамічні моделі - враховують всі прибуткові та витратні пла-

тежі на об'єкті інвестицій для певного моменту часу (метод визна-

чення вартості капіталу, динамічні амортизаційні розрахунки, дина-

мічний строк окупності, чистий приведений дохід, рентабельності

інвестицій, інші методи). Наприклад, по дивідендних акціях важли-

вим є врахувати час, коли здійснюється щорічна виплата, щоб оці-

нити властивості такого цінного паперу.

Інвестиції – все види майнових та інтелектуальних цінностей,

що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльнос-

ті, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається

соціальний ефект.

Інвестиції (німецьке Investition, від латинського investio - одя-

гаю) - довгострокові вкладення капіталу в галузі економіки усеред-

ині країни та за її межами. Розрізняють інвестиції фінансові або

портфельні (придбання цінних паперів), і реальні (вкладення капі-

талу безпосередньо в підприємства).

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій грома-

дян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інноваційна діяльність є однією із форм інвестиційної діяль-

ності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-

технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і тех-

нології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію

довгострокових науково-технічних програм з великими строками

окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для

здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впро-

вадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для по-

ліпшення соціального і екологічного становища.

Метод впливу на ризик – це сукупність прийомів, дій та захо-

дів суб'єкта управління з мінімізації параметрів ризику, наприклад:

зниження ризику – уникнення ризику, зниження імовірності показ-

ників ризику; збереження ризику – бездіяльність, самострахування,