Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику
Подождите немного. Документ загружается.
211
Словник до навчального посібника
паперів залежить від отримання банком доходу та основної суми
кредитів [20].
Ситуація ризику – сукупність чинників господарського життя,
при якому суб'єкт господарювання об'єктивно не досягає очікува-
ного інтересу (доходу, прибутку, соціального показника) від об'єкту
підприємницької діяльності.
Статистичний (імовірнісний) метод оцінки ризику – засно-
ваний на методах математичної статистики та використовується в
умовах ризику, що підкоряються та відповідають будь-якому імо-
вірнісному закону розподілу випадкових величин, наприклад, нор-
мальному.
Статистичні ігри - це модель гри двох осіб, одна з яких – при-
рода – діє абсолютно випадково, а інша – людина – прагне діяти
обачливо, використовуючи для цього статистичні дані про стан при-
роди.
Статичні моделі - це порівняльний облік витрат або прибутку,
порівняльний облік рентабельності, статичні амортизаційні розра-
хунки – строк амортизації або повного відновлення об'єкту інвес-
тицій.
Сторона спостереження ризику – це точка відстеження, ви-
хідна позиція для сприйняття категорії ризику, з якою може бути
виділений або оцінений безпосередньо як саме фактор ризику, так і
його сутність або властивості.
Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управ-
лінські рішення, неналежну реалізацію прийнятих рішень і неадек-
ватне реагування на зміни в бізнес-середовищі. Цей ризик виникає
внаслідок несумісності: стратегічних цілей банку; бізнес-стратегій,
розроблених для досягнення цих цілей; ресурсів, задіяних для до-
сягнення цих цілей, та якості їх реалізації [20].
Стратегія – план, згідно якому гравець здійснює вибір в будь-
якій можливій ситуації, спираючись на будь-яку доступну інформа-
цію. Оптимальна стратегія при багатократному повторі гри забез-
печує даному гравцю максимально можливий виграш.
Страхові ризики – будь-який вид ризику, який можна оцінити
по імовірності настання страхового випадку і розміру можливого
збитку.
Стрес-тестування - метод кількісної оцінки ризику, який
полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає
212
Теорія та практика підприємницького ризику
банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього
фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих
величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає
банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями.
Стрес-тестування широко використовується для оцінки ризику лік-
відності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки [20].
Ступінь чутливості до зміни процентної ставки - відносна ве-
личина зміни економічної вартості об'єкта у відповідь на задану змі-
ну процентної ставки (Див. Стрес-тестування) [20].
Субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капі-
тальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно
до договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше
п'яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесто-
ру після погашення вимог усіх інших кредиторів [24].
Суб'єкт підприємництва (підприємницької діяльності) – особа,
діяльність якої містить ознаки підприємницької.
Суб'єкт управління – будь-яка особа, що бере участь в госпо-
дарських відносинах навколо об'єкту та виявляє здібність до вико-
нання функцій управління (прогнозування, організація, регулюван-
ня, координація, стимулювання, контроль або інші).
Сутність ризику полягає в невизначеності й мінливості показ-
ників зовнішнього середовища навколо підприємця - господарсько-
го суб'єкта та його об'єкту підприємницької діяльності.
Теорія ігор – це сукупність математичних моделей, здатних вра-
хувати різноманітні інтереси учасників підприємницької угоди та
різні шляхи досягнення цих інтересів.
Теорія портфелів - широко вживана в ризик-менеджменті тео-
рія, в основі якої лежить передбачення того, що кільком однорідним
об'єктам (портфелям) будуть властиві всі ті характеристики, якими
наділений окремий об'єкт. Управління портфелем розглядається як
управління одним об'єктом, а не кількома [20].
Технічні ризики – обумовлені ступенем організації виробни-
цтва і викликані імовірними втратами коштів підприємця унаслідок
незадовільних результатів технологічного переозброєння, науково-
дослідних робіт, сталої і безпечної роботи обладнання.
Технологічний ланцюг підприємницького рішення – це типова
послідовність підприємницьких дій з укладення і реалізації підпри-
ємницької угоди в заданих господарських умовах, що має на меті
зниження підприємницького ризику.
213
Словник до навчального посібника
Толерантність до ризику - див. Визначення допустимого ри-
зику [20].
Торговий портфель (торговельна книга) - частина загального
портфеля банку, яка складається з об'єктів, щодо яких банк має чіт-
кі наміри продати в найближчому майбутньому та отримати спеку-
лятивний дохід від коливання цін (курсів). Як правило, до торгово-
го портфеля відносяться цінні папери, валюта та банківські метали.
До торгового портфеля також відноситься та частина позиції банку,
яка утворилася внаслідок проведення клієнтських операцій. З точ-
ки зору управління банком керівництво повинно завжди мати опе-
ративну інформацію щодо поточної вартості об'єктів, що входять до
торгового портфеля. Відтак торговий портфель підлягає постійній
переоцінці на ринкову вартість і тому перебуває під впливом ризику
зміни ринкових умов (Див. Банківський портфель) [20].
Торгові ризики – виникають внаслідок порушень в окремих
торгових операціях (неповне постачання товару, товарний брак,
збої в платіжній системі, відмова від виконання торгової операції та
інші).
Транспортні ризики – обумовлені підприємницькою діяльніс-
тю з перевезення вантажів і пасажирів транспортними засобами.
Управління визначається як елемент, функція організованих
систем різної природи, що забезпечує збереження їх певної структу-
ри, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, цілі діяль-
ності. Вплив здійснюється з певною метою і обумовлений системною
природою людського суспільства, суспільним характером праці, не-
обхідністю спілкування людей в процесі праці і життя, обміну про-
дуктами матеріальної і духовної діяльності. Свідоме управління діє
разом із стихійними механізмами і виступає у вигляді специфічних
суспільних інститутів - суб'єктів управління, які поступово форму-
ються і здійснюють цілеспрямовані впливи.
Управління ризиками - це процес, за допомогою якого банк ви-
являє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює
їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує
взаємозв'язки між різними категоріями (видами) ризиків. Комп-
лекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечити досягнення
таких цілей: - ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися
банком та його керівництвом; - ризики мають бути в межах рівнів
толерантності, установлених спостережною радою; - рішення з при-
йняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльнос-
214
Теорія та практика підприємницького ризику
ті банку; - рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і
чіткими; - очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик;
- розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наража-
ється банк; - стимули для досягнення високих результатів діяльнос-
ті мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику [20].
Фактори ризику – такі обставини, що можуть привести до част-
кової або повної втрати коштів господарського суб'єкта на об'єкті
його підприємницької діяльності внаслідок різних причин. До та-
ких причин, зокрема, відносять: пошкодження або загибель об'єкту,
конкурентні дії з боку інших суб'єктів, форс-мажорні обставини та
інші.
Фінансові ризики – викликані неоднозначністю функціонуван-
ня фінансової сфери господарського комплексу (вірогідність втрати
фінансових ресурсів, інфляційно - дефляційні чинники, коливання
валютних курсів).
Функція корисності Неймана-Моргенштерна – виражає за-
лежність показника корисності, яку привласнює суб'єкт кожному
можливому результату своїх дій, та імовірності досягнення такого
результату в заданих господарських умовах.
Функція підприємницького ризику - це роль, яку об'єктивно ви-
конує ризик в господарських відносинах на об'єкті підприємницької
діяльності.
Характер господарської діяльності – сукупність власти-
востей, що відображають галузеві особливості та сферу діяльності
суб'єкта підприємництва, господарські обставини у виробництві
окремих видів продукції.
Характер наслідків – властивість підприємницького ризику,
що враховує об'єктивну здатність ризику активізувати або пригні-
чувати господарську діяльність.
Характер обліку ризику – спосіб обліку джерела та інших осо-
бливостей походження підприємницького ризику, який є прийня-
тим в заданих умовах господарської діяльності.
Хеджування - метод пом'якшення ризику, який полягає у ви-
значенні об'єкта хеджування та підборі до нього адекватного ін-
струменту хеджування. Полягає в компенсації збитків від об'єкта
хеджування за рахунок прибутку від інструменту хеджування, які
виникають за одних і тих самих умов чи подій. За наявності схеми
хеджування банк повністю ліквідовує як ризик, так і можливість
отримання додаткового прибутку: якщо умови чи події будуть спри-
215
Словник до навчального посібника
ятливими з точки зору об'єкта хеджування, то будь-який прибуток
автоматично перекриватиметься збитками від інструменту хеджу-
вання (Див. Диверсифікація) [20].
Цілеспрямованість управління визначається його цілями,
що досягаються в результаті виконання функцій управління на
основі використовування певних принципів і методів управління.
Спрямованість забезпечується через механізм управління господар-
ськими відносинами навколо об'єкту підприємницької діяльності,
а характеристиками виступають: суб'єкти і об'єкт управління в їх
взаємозв'язку і взаємозалежності, цілі і функції управління, принци-
пи управління, методи управління.
Час прояву або дії ризику – характеристика ризику, що дозво-
ляє ідентифікувати його властивості в координаті часу.
Чисті стратегії - простий вид стратегічної гри на двох гравців
з нульовим сумарним виграшем і двома діями (ходами).
Шокова величина - гіпотетична величина зміни фактора зо-
внішнього оточення - рівня процентної ставки, значення валютного
курсу тощо, яка використовується в стрес-тестуванні. Шокова вели-
чина має відповідати двом критеріям: бути суттєвою та ймовірною
[20].
Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недо-
тримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод,
прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість
двозначного тлумачення встановлених законів або правил [20].
216
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками. – К.: Ника-
Центр, 2005. – 600 с.
2. Вітлінський В.В., Верченко П.І.. Аналіз, моделювання та управ-
ління економічним ризиком: Навч.-метод. Посібник для самост.
вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
3. Закон Украины «О предпринимательстве» / ВВР 1991, №14, ст.168
4. Закон України „Про бухгалтерський облік в Україні”.
5. Закон Украины «Об инвестиционной деятельности».
6. Закон Украины „О ценных бумагах и фондовом рынке” № 3480-
IV от 23.02.2006 г.
7. Данилишин Б.М., Кондрашихін А.Б., Орлов В.М., Пепа Т.В.
Управління соціально-економічними системами на ринку цін-
них паперів. – Київ: РВПС НАН України, 2005. – 304 с.
8. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. – К.:
„Центр навчальної літератури”, 2004. – 304 с.
9. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге
вид., доп. перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.
10. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерцій-
них банків / Постанова Правління НБУ №141 від 14.04.1998 року.
11. Кондрашихин А.Б. Оценка рисков инвестирования на рынке
ценных бумаг. – Севастополь: РИБЭСТ, 2002. – 324 с.
12. Кондрашихін А.Б. Інвестиційні ризики українського ринку цін-
них паперів // Банківська справа. – 2003. - №2. – С. 62-70.
13. Кондрашихін А.Б. Фінансові аспекти відносин учасників ринку
цінних паперів // Фінанси України. – 2003. - №12. – С. 113-117.
14. Кондрашихін А.Б. Організаційно-економічний механізм управ-
ління ринком цінних паперів і фактори ризику інвестора // Ві-
сник Української Академії державного управління при Прези-
дентові України. – 2003. - №2. – С. 193-198.
15. Кочетков В.Н., Шипова Н.А. Экономический риск и методы его
измерения: Учебное пособие. – К.: Европ.ун-т финансов, ин-
форм. систем, менеджм. и бизнеса, 2000. – 68 с.
16. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічним ризиком. Навч.
посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.
17. Машина Н.І. Економічний ризик та методи його вимірюван-
ня: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,
2003. – 188 с.
217
Список літератури
18. Мельников А.В. Риск-менеджмент: стохастический анализ рис-
ков в экономике финансов и страхования. – 2-е изд., перераб. и
доп. – М.: Анки, 2003. – 159 с.
19. Методика формування небанківськими фінансовими установа-
ми резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу
за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними папе-
рами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартни-
ми / Затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулю-
вання ринків фінансових послуг від 04 червня 2004 року N 912.
20. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування
систем ризик-менеджменту в банках України / Затверджені По-
становою Правління Національного банку України від 2 серпня
2004 року N 361.
21. Національна рейтингова шкала / Затверджена постановою Ка-
бінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 665. – http:
// zakon.rada.gov.ua. – 18.05.2007.
22. Пепа Т. Сучасні схеми побудові інвестиційно-фінансових утво-
рень. Теорія і практика розвитку корпоративного сектору еконо-
міки України. – К.: Видавничий дім „Корпорація”, 2004. – 151 с.
23. Пепа Т.В. Регіональна динаміка і трансформація економічного
простору України. – Черкаси: Брама України, 2006. – 440 с.
24. Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності
кредитних установ / Затверджено Розпорядженням Державної
комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28 вересня
2006 року N 6261.
25. Положення про порядок формування і використання резерву
для відшкодування можливих втрат за кредитними операція-
ми комерційних банків / Постанова Правління НБУ №122 від
27.03.1998 року.
26. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 „Фінансові
інструменти” / Наказ Міністерства фінансів України № 559 від
30.11.2001 року. Зі змінами.
27. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін
валютних курсів» / Затверджено Наказом Міністерства фінан-
сів України N 193 від 10 серпня 2000 року.
28. Полховская Е.В., Певникова Л.А. Экономический риск и методы
его измерения / Краткий курс лекций с прилагаемым глоссари-
ем экономических терминов на английском языке для студен-
тов заочного отделения экономических и менеджерских специ-
218
Теорія та практика підприємницького ризику
альностей. – Симферополь: Симферопольский экономический
институт Симферопольского государственного университета,
1998. – 66 с.
29. Рекомендації щодо аналізу діяльності страховиків / Затвердже-
ні Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фі-
нансових послуг від 17 березня 2005 року N 3755.
30. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. – К.:
Ника-Центр, 2005. – 600 с.
31. Селюков В.К., Гончаров С.Г. Управление рисками. Ипотечная
сфера. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 2001. – 360 с.
32. Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учеб. пособие для вузов / Под
ред. проф. В.А.Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 380 с.
33. Устенко О. Л. Теория экономического риска: Монография. – К.:
МАУП, 1997. – 164 с.
34. Федорова В.А., Кондрашихин А.Б. Методология выделения и
оценки инвестиционных рисков на стадии банкротства эмитента
ценных бумаг // Актуальные проблемы экономики. – 2003. -
№4. – С. 9-10.
35. Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Аналіз, вимірювання,
оцінка ризиків підприємницької діяльності. – Севастополь:
Підприємство-реєстратор „Світок”, 2006. – 99 с. – (Пре-
принт / Севастопольська міська державна адміністрація. ТОВ
Підприємство-реєстратор „Світок”; 2006). (рос. мовою)
36. Хохлов Н.В. Управление риском: Учеб. пособие для вузов. – М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 239 с.
37. Христиановский В.В., Щербина В.П., Полшков Ю.Н.
Экономический риск и методы его измерения. – Донецк: Дон-
ГУ, 1999. – 250 с.
38. Чернов В.А. Анализ коммерческого риска / Под ред.
М.И.Баканова. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 128 с.
39. Чернюк Л.Г. та ін. Територіальна організація фінансового ринку
України. – Черкаси: Вертикаль, 2006. – 256 с.
40. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками:
Навч. посібник. – К.: Тов-во “Знання”, 1998. – 444 с.
219
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
СРСР – Союз радянських соціалістичних республік
ГС – господарський суб'єкт
Р.п. – результат одержаний
min – мінімальний
max – максимальний
опт – оптимальний
ін. – інший, інші
Кондрашихін Андрій Борисович - доктор економічних наук,
професор Севастопольського економіко-гуманітарного інституту
Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського
Пепа Тарас Вадимович – доктор економічних наук, головний
науковий співробітник Ради по вивченню продуктивних сил Укра-
їни НАН України
220
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ВЛАСТИВОСТІ
ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5
1.1. Поняття підприємницького ризику і його сутність . . . . . . . . . . . 5
1.2. Властивості і види підприємницьких ризиків . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.3. Взаємозв'язок ризику з іншими економічними категоріями . . . . . 16
Питання для самоконтролю до теми 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Словник до теми 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Ситуаційні задачі до теми 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . 25
2.1. Підходи до визначення ризику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
2.2. Зародження ризику та його розвиток у наступний час . . . . . . . 28
2.3. Загальна і конкретна класифікації підприємницьких ризиків . . . 33
Питання для самоконтролю до теми 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Словник до теми 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Ситуаційні задачі до теми 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
ТЕМА 3. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ
ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42
3.1. Методологія дослідження господарських відносин
в період економічних трансформацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
3.2. Поширені види підприємницьких ризиків і їх оцінка . . . . . . . . 50
Питання для самоконтролю до теми 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Словник до теми 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Ситуаційні задачі до теми 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
ТЕМА 4. СУТНІСТЬ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ І
ОЦІНКИ РИЗИКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67
1.1. Математичні методи опису ризику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
2.2. Кількісні та якісні методи оцінки ризику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
Питання для самоконтролю до теми 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Словник до теми 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Ситуаційна задача до теми 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85