Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику

Подождите немного. Документ загружается.

171

Додатки нормативна документація з управління ризиками

- форми звітності для спостережної ради, правління або про-

фільних колегіальних органів банку щодо валютної позиції у

розрізі валют на індивідуальній та сукупній основі.

10.3. Крім того, для ефективнішого управління валютним ризиком

рекомендується:

- здійснювати періодичний аналіз відкритої валютної позиції

банку за допомогою ризик-моделі «вартість/надходження»

для вимірювання чутливості до змін валютних курсів;

- застосовувати для зменшення величини валютного ризику

методи хеджування.

10.4. Банкам також наполегливо рекомендується враховувати найкращий

світовий досвід управління ліквідністю, який, зокрема, викладений

у положенні Базельського комітету з банківського нагляду «Нагля-

дові вказівки щодо управління ризику не здійснення розрахунку за

операціями в іноземній валюті» (N 73 вересень 2000 року).

Глава 11. Операційно-технологічний ризик

11.1. Операційно-технологічний ризик - це потенційний ризик для

існування банку, що виникає через недоліки корпоративного

управління, системи внутрішнього контролю або неадекват-

ність інформаційних технологій і процесів оброблення інфор-

мації з точки зору керованості, універсальності, надійності,

контрольованості і безперервності роботи цих технологій.

Такі недоліки можуть призвести до фінансових збитків через

помилку, невчасне виконання робіт або шахрайство або стати при-

чиною того, що інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб,

наприклад, ділери, кредитні працівники або інші працівники банку

перевищать свої повноваження або здійснюватимуть операції у по-

рушення етичних норм або із занадто високим ризиком.

11.2. Операційно-технологічний ризик виникає також через не-

адекватність стратегії, політики і використання інформацій-

них технологій. До інших аспектів операційно-технологічного

ризику належать ймовірність непередбачених подій (пожежа

або стихійне лихо).

Глава 12. Компоненти системи управління ризиками щодо

операційно-технологічного ризику

12.1. Система контролю операційно-технологічного ризику банку

складається із регламентних документів - політик, положень,

172

Теорія та практика підприємницького ризику

процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до

обраної форми корпоративного управління з урахуванням

розміру банку та складності його операцій.

12.2. Система контролю операційно-технологічним ризиком має

містити таке:

- політику і положення щодо контролю за операційно-

технологічним ризиком з метою його мінімізації, які мають

бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком

форми корпоративного управління. Ці політика і положення

мають періодично переглядатися;

- процедури і засоби контролю за операційно-технологічним

ризиком, що притаманні операціям банку, у тому числі:

- процедури та засоби контролю за дотриманням облікової по-

літики банку та вимог нормативно-правових актів Національ-

ного банку щодо методів оцінки активів та складання звітнос-

ті;

- процедури та засоби контролю за функціонуванням інформа-

ційних систем банку та забезпечення безперебійної діяльнос-

ті, зокрема процеси дублювання і відновлення інформації, а

також резервні системи у разі втрати доступу або знищення

важливої інформації або технологій;

- інформаційну систему управління (форми звітності, схема

документообігу тощо) для спостережної ради, правління або

профільних колегіальних органів банку щодо моніторин-

гу уразливості всіх видів діяльності банку до операційно-

технологічного ризику;

- програму управління персоналом, яка охоплює:

- постійний, ефективний процес залучення і утримання до-

статньої кількості кваліфікованого персоналу, що відповідає

потребам банку та зовнішнім обставинам, з метою виконання

завдань його діяльності і реалізації стратегії та бізнес-планів;

- продумані і визначені рівні повноважень з прийняття будь-

яких рішень;

- доведення до персоналу його обов'язків;

- контроль за діяльністю персоналу;

- розроблення і впровадження процесу навчання з метою під-

вищення кваліфікації працівників;

- технологічні схеми (карти) продуктів та послуг банку, що під-

тримуються в постійно актуальному стані;

173

Додатки нормативна документація з управління ризиками

- процедури забезпечення потреб банку в інфраструктурі (зо-

крема в програмному, апаратному та іншому забезпеченні)

відповідно до його обсягів та складності поточної та запла-

нованої діяльності. Ці процедури мають передбачати санк-

ціонування, тестування та документування всіх операційно-

технологічних систем банку перед початком їх експлуатації, а

також механізми їх актуалізації, у тому числі перевірку чин-

ності ліцензійних угод;

- процес періодичного тестування встановлених процедур та

технологій здійснення операцій, у тому числі процедур фі-

зичної та інформаційної безпеки, з метою контролю за дотри-

манням цих процедур і технологій та збору інформації щодо

їх можливого вдосконалення у разі їх неефективності.

12.3. Крім того, для належного контролю за операційно-

технологічним ризиком рекомендується:

- забезпечити надійне позаофісне зберігання всіх важливих ре-

зервних документів і файлів банку;

- у разі використання банком послуг аутсорсингу, забезпечити

чітку регламентацію таких питань:

- обставин, за яких можуть використовуватись послуги аутсор-

сингу та переліку операцій, до яких можуть бути залучені сто-

ронні особи;

- процедур та критеріїв вибору постачальників послуг;

- моніторингу якості роботи і ризиків, пов'язаних із викорис-

танням сторонніх постачальних послуг.

12.4. Банкам також наполегливо рекомендується враховувати най-

кращий світовий досвід управління операційно-технологічним

ризиком, який, зокрема, викладений у положенні Базельсько-

го комітету з банківського нагляду «Надійна практика управ-

ління та нагляду за операційним ризиком» (N 96 лютий 2003

року), «Принципи ризик-менеджменту електронного банкін-

гу» (N 98 липень 2003 року).

Глава 13. Ризик репутації

13.1. Ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для над-

ходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприй-

няття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами,

акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впли-

ває на спроможність банку встановлювати нові відносини з

174

Теорія та практика підприємницького ризику

контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати від-

носини, що є.

13.2. Ризик репутації може привести банк (або його керівників) до

фінансових втрат або зменшення клієнтської бази. Цей ризик

має місце на всіх рівнях організації, і тому банки повинні від-

повідально ставитися до своїх відносин із клієнтами та сус-

пільством.

13.3. Сприйняття іміджу банку можна поділити на:

- сприйняття ринком, наприклад, нинішніми або потенційни-

ми клієнтами;

- контрагентами, акціонерами (учасниками);

- сприйняття органами державного регулювання, наприклад,

Національним банком, Державною комісією з цінних паперів

та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією,

іншими уповноваженими органами.

Глава 14. Компоненти системи управління ризиками щодо ри-

зику репутації

14.1. Система управління ризиком репутації банку складається із

регламентних документів - політик, положень, процедур, про-

цесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми

корпоративного управління з урахуванням розміру банку та

складності його операцій.

14.2. Система управління ризиком репутації повинна включати таке:

- політику і положення щодо управління ризиком репутації,

які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до об-

раної банком форми корпоративного управління. Ці політика

і положення повинні періодично переглядатися, як це перед-

бачено в главі 2 розділу ІІІ цих Методичних рекомендацій та

охоплювати стандарти роботи з клієнтами та іншими зовніш-

німи сторонами, роботи з інформацією та наймання персона-

лу із відповідною позитивною репутацією;

- інформаційну систему управління (форми звітності, схема

документообігу тощо) для спостережної ради, правління або

профільних колегіальних органів банку щодо моніторингу

уразливості всіх видів діяльності банку до ризику репутації;

- процес контролю за репутацією клієнтів банку для уникнення

контактів із клієнтами із незадовільною репутацією, що (контак-

ти) можуть негативно вплинути на репутацію самого банку.

175

Додатки нормативна документація з управління ризиками

14.3. Крім того, для адекватного управління ризиком репутації

банк може проводити регулярний моніторинг повідомлень за-

собів масової інформації про банк, пов'язані з ним структури

та клієнтів з метою вжиття відповідних заходів, спрямованих

на підтримання та відновлення позитивної репутації банку та

його іміджу.

Глава 15. Юридичний ризик

15.1. Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для

надходжень та капіталу, який виникає через порушення або

недотримання банком вимог законів, нормативно-правових

актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також

через можливість двозначного тлумачення встановлених за-

конів або правил.

15.2. Банки наражаються на юридичний ризик через те, що мають

відносини з великою кількістю зацікавлених сторін (клієнта-

ми, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду,

податковими та іншими уповноваженими органами).

15.3. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санк-

цій та адміністративних стягнень, необхідності грошового від-

шкодування збитків, погіршення репутації та позицій банку

на ринку, зменшення можливостей для розвитку і правового

забезпечення виконання угод.

Глава 16. Компоненти системи управління ризиками щодо

юридичного ризику

16.1. Система управління юридичним ризиком банку складається

із регламентних документів - політик, положень, процедур,

процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної

форми корпоративного управління з урахуванням розміру

банку та складності його операцій.

16.2. Система управління юридичним ризиком повинна включати таке:

- політику і положення щодо контролю за юридичним ризиком,

які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обра-

ної банком форми корпоративного управління. Ці політика і

положення повинні періодично переглядатися;

- систему визначення й оцінки дотримання банком вимог усіх

законів України, нормативно-правових актів Національного

банку та інших державних органів;

176

Теорія та практика підприємницького ризику

- методику оцінки легітимності та прийнятності відносин із

клієнтами та контрагентами, у тому числі процедури оцінки

легітимності контрактів і угод;

- процес моніторингу змін у законодавстві України, які можуть

вплинути на фінансовий стан банку або спричинити зміну па-

раметрів його роботи;

- процес моніторингу всіх судових справ, ініційованих банком

або проти банку;

- систему звітності для здійснення моніторингу рівня юридич-

ного ризику для всіх видів діяльності банку.

16.3. Для підвищення ефективності управління юридичним ризи-

ком рекомендується додатково проводити оцінку ймовірного

ризику збитків, пов'язаних із судовими справами, а також тес-

тування точності оцінок цього ризику.

Глава 17. Стратегічний ризик

17.1. Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для

надходжень та капіталу, який виникає через неправильні

управлінські рішення, неналежну реалізацію прийнятих рі-

шень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі.

Цей ризик виникає внаслідок несумісності:

- стратегічних цілей банку;

- бізнес-стратегій, розроблених для досягнення цих цілей;

- ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей, та якості їх реа-

лізації.

17.2. Ресурси, що потрібні для реалізації бізнес-стратегій, можуть

бути як матеріальними, так і нематеріальними. До них на-

лежать канали взаємодії і обміну інформацією, операційні

системи, мережі надання послуг та продуктів, управлінський

потенціал та можливості. Внутрішні характеристики банку

мають оцінюватися з точки зору впливу економічних, техно-

логічних, конкурентних, наглядових та інших змін зовніш-

нього середовища.

Глава 18. Компоненти системи управління ризиками щодо

стратегічного ризику

18.1. Система управління стратегічним ризиком банку складаєть-

ся із регламентних документів - політик, положень, процедур,

процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної ним

177

Додатки нормативна документація з управління ризиками

форми корпоративного управління з урахуванням розміру

банку та складності його операцій.

18.2. Система управління стратегічним ризиком повинна включа-

ти таке:

- процес стратегічного планування, що враховує характер ризи-

ків діяльності банку та потенційну дохідність від операцій, які

наражають банк на ризик. Метою стратегічного планування

є створення стратегічного плану, який оновлюється щорічно

відповідно до змін ринкових умов і визначає потреби банку у

фінансових, операційно-технологічних та кадрових ресурсах,

а також юридичного супроводження і у разі потреби включає

кількісні параметри ризику разом з іншими фінансовими па-

раметрами;

- оцінку нових стратегічних ініціатив порівняно з діючим стра-

тегічним планом і наступний моніторинг виконання постав-

лених завдань або змін, які дають підстави для перегляду но-

вої ініціативи або існуючого стратегічного плану.

18.3. Для підвищення ефективності управління стратегічним ри-

зиком рекомендується додаткове розроблення аналітичного

процесу, схожого на процес SWОТ (визначення сильних та

слабких сторін, загроз і можливостей) для визначення еконо-

мічних загроз для банку.

Методичні рекомендації схвалено Постановою Правління Наці-

онального банку України від 02.08.2004 N 361.

178

Теорія та практика підприємницького ризику

Додаток 2. Положення про критерії та фінансові

нормативи діяльності кредитних установ

Це Положення розроблено відповідно до пункту 4 частини пер-

шої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне

регулювання ринків фінансових послуг» (2664-01) та підпункту 11

пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків

фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента

України від 04.04.2003 N 292 (292/2003).

Глава 1. Загальні положення

1.1. Цим Положенням установлюються критерії та нормативи пла-

тоспроможності, якості активів, ризиковості операцій та ліквід-

ності для забезпечення стабільної діяльності кредитних установ,

а також з метою запобігання можливим втратам капіталу через

ризики, що притаманні діяльності кредитних установ.

1.2. Дія цього Положення поширюється на кредитні установи, які

отримали ліцензію Державної комісії з регулювання ринків

фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) на прова-

дження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок за-

лучених коштів (крім кредитних спілок, об'єднаних кредитних

спілок, ломбардів).

1.3. У цьому Положенні терміни та поняття вживаються в такому

значенні:

активи, зважені на ризик, - сумарні активи, зважені за ступенем -

ризику окремих статей балансу;

ліквідність - здатність кредитної установи забезпечити своє- -

часне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається

збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених

активів та строками і сумами виконання зобов'язань кредитної

установи, а також строками та сумами інших джерел і напрямів

використання коштів;

ліквідні активи - кошти в касі та на поточних рахунках кредитної -

установи, відкритих у банках, а також активи, що можуть бути

швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти;

платоспроможність кредитної установи - достатність власно- -

го капіталу для забезпечення виконання зобов'язань кредитної

установи;

179

Додатки нормативна документація з управління ризиками

субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капіталь- -

ні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до

договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше

п'яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються ін-

вестору після погашення вимог усіх інших кредиторів.

Глава 2. Нормативи достатності капіталу та платоспроможнос-

ті кредитної установи

2.1. Коефіцієнт платоспроможності визначається як відношення

власного капіталу кредитної установи (за винятком субордино-

ваного капіталу) до сумарних активів та коштів на позабалансо-

вих рахунках, зважених за ступенем ризику.

Субординований капітал уключає кошти, що залучені від юри-

дичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в

іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Юридичні особи публічного права не повинні включати до скла-

ду власного капіталу гарантії, які їм надаються державою.

2.2. Для розрахунку коефіцієнта платоспроможності активи та ко-

шти на позабалансових рахунках поділяються на групи за ступе-

нем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних кое-

фіцієнтів зваження.

2.3. Активи, поділені на групи за ступенем ризику:

I група - з коефіцієнтом зваження 0 відсотків:

грошові кошти готівкою та на поточних рахунках у банках; g

державні цінні папери; g

активи, забезпечені державними гарантіями; g

II група - з коефіцієнтом зваження 20 відсотків:

грошові кошти на вкладних (депозитних) рахунках у банках; g

інші кошти (грошові документи та грошові кошти в дорозі); g

іпотечні активи, які відповідають вимогам до іпотечного по- g

криття, встановленим Законом України «Про іпотечні облі-

гації» (3273-05), та забезпечені іпотекою нерухомого майна,

зареєстрованого відповідно до законодавства України та оці-

неного незалежним суб'єктом оціночної діяльності відповід-

но до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні» (2658-01), перео-

цінка якого здійснюється щорічно або додатково в разі, якщо

ціни на ринку подібної нерухомості знижуються більше ніж

на 10 відсотків, а також придбані цінні папери, випущені Дер-

180

Теорія та практика підприємницького ризику

жавною іпотечною установою, звичайні іпотечні облігації та

права вимоги, забезпечені такими іпотечними активами;

активи, забезпечені гарантіями фінансових установ; g

активи, які є правами вимоги до інших фінансових установ, зі g

строком погашення один рік або менше;

III група - з коефіцієнтом зваження 50 відсотків:

активи, повністю забезпечені іпотекою нерухомого майна, заре- g

єстрованого відповідно до законодавства України та оціненого

незалежним суб'єктом оціночної діяльності відповідно до За-

кону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність в Україні» (2658-01), переоцінка якого здій-

снюється, якщо ціни на ринку подібної нерухомості знижуються

більше ніж на 25 відсотків, а також придбані звичайні іпотечні

облігації та права вимоги, забезпеченні такими активами;

залишкова вартість основних засобів, нематеріальних активів g

та інших необоротних активів;

IV група - з коефіцієнтом зваження 100 відсотків: g

активи, заборгованість за якими прострочена більше 60 днів; g

активи, які є правами вимоги до інших фінансових установ, зі g

строком погашення понад один рік;

нарахований та не отриманий дохід; g

усі інші активи. g

2.4. Кошти на позабалансових рахунках поділені на групи за ступе-

нем ризику:

I група - з коефіцієнтом зваження 0 відсотків:

контрактні зобов'язання отримані (зобов'язання, що виника- g

ють унаслідок активних операцій);

списані активи; g

непередбачені активи; g

II група - з коефіцієнтом зваження 20 відсотків:

гарантії та забезпечення отримані; g

III група - з коефіцієнтом зваження 50 відсотків:

активи на відповідальному зберіганні; g

IV група - з коефіцієнтом зваження 100 відсотків:

контрактні зобов'язання надані (зобов'язання, що виникають g

унаслідок пасивних операцій);

гарантії та забезпечення надані; g

непередбачені зобов'язання; g

інші зобов'язання. g