Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику

Подождите немного. Документ загружается.

101

Тема 5. Теорії підприємницьких ризиків

хід до ситуації (критерій песимізму-оптимізму) і використовується для

вибору економічної поведінки в інтервалі між цими двома крайнощами.

Для виграшів згідно критерію Гурвіца вибирається рішення з

максимальним показником /G/:

= max G

= max (x α

+ (1 – x) β

), (5.26)

де α

= min

– мінімальний з виграшів для можливих стратегій

і господарських ситуацій;

= max

– максимальний з можливих виграшів;

– виграш, відповідний i-му рішенню (стратегії) при j-той гос-

подарській ситуації;

х = 0 ÷ 1 – показник оптимізму, що задається індивідуально на

основі суб'єктивних міркувань або інтуїтивно.

Якщо задається значення х = 0, то критерій Гурвіца трансформу-

ється в критерій крайнього оптимізму, обумовлює лінію економіч-

ної поведінки суб'єкта з розрахунку на краще і гранично допустиме

значення підприємницького ризику.

Якщо показник оптимізму задається як х = 1, то критерій Гурві-

ца перетворюється в критерій Вальда. Звідси випливає лінія еконо-

мічної поведінки суб'єкта з розрахунку на гірше.

При інших значеннях показника оптимізму х

критерій Гурвіца до-

зволяє вибирати проміжні стратегії (лінії економічної поведінки) суб'єкта

підприємницької діяльності між ризиком та обережністю. Вибір конкрет-

них значень показника оптимізму обумовлений факторами господарсько-

го життя та схильністю господарюючого суб'єкта до ризику.

Для програшів згідно критерію Гурвіца вибирається рішення з

мінімальним показником /G/:

= min G

= min (x α

+ (1 – x) β

), (5.27)

де α

= max

– максимальний програш зі всіх можливих стра-

тегій і господарських ситуацій;

= min

– мінімальний з можливих програшів;

– програш, відповідний i-му рішенню при j-той господарській

ситуації;

х = 0 ÷ 1 – показник песимізму, що задається суб'єктивно виходячи

з оцінки господарських умов і об'єкту підприємницької діяльності.

Якщо задається значення х = 0, то критерій Гурвіца трансфор-

мується в критерій крайнього оптимізму, обумовлюючи лінію еко-

номічної поведінки суб'єкта з розрахунку на краще.

102

Теорія та практика підприємницького ризику

При х = 1 критерій Гурвіца для програшів перетвориться в кри-

терій крайнього песимізму Вальда, а лінія економічної поведінки

спрямовується з розрахунку на гірше.

Проміжні значення показника песимізму х

для програшів від-

повідають ситуаціям між обережністю і ризиком. При значеннях х

близьких до 1 домінуючою економічною поведінкою суб'єкта під-

приємницької діяльності стає бажання підстрахуватися.

Корисність /W/ – певне число, яке господарюючий суб'єкт при-

власнює кожному можливому результату своїх дій, виставляючи

суб'єктивну оцінку ступеня задоволення підприємницького інтересу.

Функція корисності Неймана-Моргенштерна U (W) – виражає

залежність показника корисності, яку привласнює суб'єкт кожному

можливому результату своїх дій, та імовірності досягнення такого

результату в заданих господарських умовах. Вона інтегрально відо-

бражає схильність суб'єкта до ризику. Очікувана корисність події

визначається сумою добутків окремих значень корисності результа-

ту на імовірність отримання такого результату:

W =

∑

j 1

х р

. (5.28)

Побудова функції корисності Неймана – Моргенштерна за-

снована на припущенні, що господарський суб'єкт прагне до мак-

симально очікуваної корисності від управлінського рішення, тобто

вибиратиме із множини варіантів найбільш очікувану корисність.

Індивідуальність кожного суб'єкта господарювання виявля-

ється в індивідуальному ставленні до ризику та його властивостей,

тому функція U (W) індивідуальна для кожного суб'єкта. Кожне

значення корисності по Нейману-Моргенштерну визначається по-

слідовними ітераціями між альтернативними рішеннями суб'єкта:

1) отримання мінімально гарантованого прибутку /П

/ без будь-

яких додаткових дій;

2) участь в ризикованій події (проекті) з метою отримання макси-

мального прибутку /П

/, імовірність отримання якої оцінюєть-

ся величиною /р

Послідовні ітерації проводяться до досягнення поточного зна-

чення корисності /W/, яке наступає при зрівнюванні альтернатив,

103

Тема 5. Теорії підприємницьких ризиків

тобто формуванні байдужого ставлення суб'єкта до вибору з альтер-

нативи між значеннями /П

/ та /П

U (W) = р

U (П

) + (1 - р

) U (П

). (5.29)

Набуті в результаті ітеративного підбору поточні значення ко-

рисності будь-якої величини (наприклад, прибутку в грошовому ви-

разі) складають множину значень функції Неймана-Моргенштерна

і відображаються графіками – рис.5.3.

Функція корисності застосовується, коли вимагається оціни-

ти ризики для добре відомих видів підприємницької діяльності по

великій статистичній базі даних, для слабо мінливих властивостей

об'єкту та стійких факторів ризику.

Рис.5.3. Графіки функції Неймана-Моргенштерна для байдужого (без-

альтернативного) - 1, не схильного до ризику - 2 і схильного до ризику

суб'єктів господарювання – 3

і 3

В умовах функціонування господарського комплексу України спо-

стерігається швидка зміна чинників виробництва та динаміка факторів

ризику. Тому використання методів математичного моделювання має

певні обмеження. Але в деяких випадках типізації ситуацій ризику ма-

тематичні моделі демонструють добру здатність до віддзеркалення не

лише ризику, а й шляхів з його подолання, допомагають упровадити

заходи із запобігання чи уникнення ризиковий подій.

104

Теорія та практика підприємницького ризику

Питання для самоконтролю до теми 5

1. Що розуміють під технологічним ланцюгом прийняття підпри-

ємницького рішення?

2. У чому полягає необхідність прийняття рішень в умовах неви-

значеності?

3. Як проводиться економічна оцінка рішення в умовах невизна-

ченості?

4. Роз'ясніть суть постановки задачі оптимізації рішення.

5. Що означає словосполучення «теорія ігор»?

6. Назвіть основні поняття теорії ігор, дайте їх тлумачення.

7. Як розуміються чисті стратегії?

8. Дайте пояснення змішаним стратегіям.

9. Що означає критерій Вальда?

10. Охарактеризуйте статистичні ігри.

11. Дайте тлумачення критерію крайнього оптимізму.

12. Що розуміється під критерієм Севіджа?

13. Охарактеризуйте критерій Гурвіца.

14. Охарактеризуйте функцію корисності Неймана-Моргенштерна.

Словник до теми 5

Виграш – одержаний результат внаслідок вирішення конфлікту

інтересів.

Гра – спрощена модель ситуації, що враховує лише основні гос-

подарські фактори, яка розвивається послідовними діями гравців.

Гравці – учасники підприємницької угоди.

Економічна оцінка рішення в умовах невизначеності – набір

методів і прийомів для відображення конкретних господарських

ситуацій в економічних показниках прибутковості, доходності, ви-

трат, збитковості у діяльності господарського суб'єкта.

Змішані стратегії - моделювання господарських ситуацій,

коли оптимального рішення не існує або гравці вольовим способом

намагаються змінити знайдене оптимальне рішення, використовую-

чи декілька чистих стратегій із відповідною імовірністю їх вибору.

Корисність – певне число, яке господарський суб'єкт при-

власнює кожному можливому результату своїх дій, виставляючи

суб'єктивну оцінку ступеня задоволення підприємницького інтер-

есу.

105

Тема 5. Теорії підприємницьких ризиків

Критерій Вальда - відображає позицію крайнього песимізму

у виборі рішення та відповідає агресивній поведінці супротивника,

коли успіх необхідно забезпечити за будь-яких господарських умов

методами понад обережної економічної поведінки.

Критерій крайнього оптимізму (кращий з кращих) – виражає

позицію крайнього оптимізму в оцінці дій супротивників і госпо-

дарської ситуації, припускаючи вибір рішення з максимальним по-

казником інтересу зі всіх максимально можливих значень за різних

господарських умов.

Критерій узагальненого максиміна Гурвіца (оптимізму-

песимізму) – пошук усередненого варіанту стратегії, коли можна

оцінити якнайкращу і якнайгіршу господарські ситуації.

Мінімаксний критерій Севіджа (критерій мінімального ризи-

ку) - розглядається для задач, коли вимагається уникати великого

ризику (гірший з кращих) в підприємницькій діяльності.

Необхідність ухвалення рішень в умовах невизначеності – це

властивість господарських відносин, яка заснована на об'єктивному

характері наперед не узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо

балансування системи відносин і зниження рівня їх ризиків.

Платіжна матриця - існуюча множина виграшів даної гри, що

відповідає числу сполучень стратегій.

Пошук оптимального рішення – це обробка платіжної матриці

стратегічної гри по відомих методах формальної логіки.

Постановка задачі оптимізації рішення – це заснована на

неоднозначності і варіативності умов угоди необхідність здійснення

вибору лише одного з передбачуваних рішень, яке задовольняло б

заданому критерію оптимальності.

Правила гри – можливі варіанти дії гравців, обсяг інформації

про суперника, очікуваний результат унаслідок певної послідовнос-

ті дій (ходів).

Статистичні ігри - це модель гри двох осіб, одна з яких – при-

рода – діє абсолютно випадково, а інша – людина – прагне діяти

обачливо, використовуючи для цього статистичні дані про стан при-

роди.

Стратегія – план, згідно якому гравець здійснює вибір в будь-

якій можливій ситуації, спираючись на будь-яку доступну інформа-

цію. Оптимальна стратегія при багатократному повторі гри забез-

печує даному гравцю максимально можливий виграш.

106

Теорія та практика підприємницького ризику

Теорія ігор – це сукупність математичних моделей, здатних вра-

хувати різноманітні інтереси учасників підприємницької угоди та

різні шляхи досягнення цих інтересів.

Технологічний ланцюг підприємницького рішення – це типова

послідовність підприємницьких дій з укладення і реалізації підпри-

ємницької угоди в заданих господарських умовах, що має на меті

зниження підприємницького ризику.

Функція корисності Неймана-Моргенштерна – виражає за-

лежність показника корисності, яку привласнює суб'єкт кожному

можливому результату своїх дій, та імовірності досягнення такого

результату в заданих господарських умовах.

Чисті стратегії - простий вид стратегічної гри на двох гравців

з нульовим сумарним виграшем і двома діями (ходами).

107

ТЕМА 6. ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ

6.1. Основи обліку інвестиційних ризиків

6.2. Управління ризиками на фондовому ринку

Господарська практика та підприємницька діяльність насиче-

ні великою кількістю понять, які відображають сутність господар-

ських відносин та введені чинним законодавством України. Одними

з таких є терміни „інвестиція”, „інвестиційна діяльність”. Сучасний

господарський механізм багато в чому спирається на інвестиційні

підходи. Ефективність поєднання інвестицій та підприємництва та-

кож апробована світовою практикою.

Ринкові методи припускають широке залучення інвестицій

в підприємницьку діяльність, досягнення соціальних переваг за

рахунок оптимального поєднання інвестиційного ресурсу та під-

приємницької ініціативи. Вважається, що інвестиціями є все види

майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти

підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої ство-

рюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Термін «інвестиції» походить від німецького слова Investition та

латинського investio – одягаю. Інвестиції – це довгострокові вкла-

дення капіталу в галузі економіки усередині країни та за її межами.

Розрізняють інвестиції фінансові або портфельні (покупка цінних

паперів), та реальні (вкладення капіталу безпосередньо в підприєм-

ства, тобто у виробництво товарів та послуг).

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій грома-

дян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Законом

«Про інвестиційну діяльність» та нормативними актами України з

питань інвестицій встановлені правила, принципи, цілі, інші пара-

метри інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

а) інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підпри-

ємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами,

а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юри-

дичними особами, заснованими на колективній власності;

б) державного інвестування, здійснюваного органами влади і управ-

ління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад на-

108

Теорія та практика підприємницького ризику

родних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних

фондів і позичкових засобів, а також державними підприємства-

ми і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

в) іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадя-

нами, юридичними особами та державами;

г) спільного інвестування, здійснюваного громадянами і юридич-

ними особами України, іноземних держав.

Інноваційна діяльність як одна з форм інвестиційної діяльності

здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного

прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

а) випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і тех-

нології;

б) прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

в) реалізацію довгострокових науково-технічних програм з вели-

кими строками окупності витрат;

г) фінансування фундаментальних досліджень для здійснення

якісних змін у стані продуктивних сил;

д) розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, при-

значеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно,

зокрема основні засоби виробництва і оборотні кошти у всіх галу-

зях і сферах суспільного господарства, цінні папери, цільові грошові

вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші

об'єкти власності, а також майнові права.

В інвестиційній та інноваційній діяльностях поєднуються власти-

вості ринкового механізму господарювання та особливості здійснення

підприємництва. Тому інвестиції є досить вдалою моделлю вивчення

ризиків підприємництва, зокрема, у період економічних трансформа-

цій та зростання економіки. Діяльність з організації інвестицій охо-

плює велику кількість галузей господарства, практично усі ланки сис-

теми державного управління, потребує знань щодо обігу фінансових

активів усіх без винятку секторів фінансового ринку країни.

Інвестиції супроводжуються певними діями, що здійснюються з боку

суб’єктів підприємництва та інших учасників господарства. Джерелом ри-

зику при виконанні інвестиційних угод виступають: властивості об'єкту

інвестицій, властивості інвестиційних коштів, особливості формування

інвестиційних відносин між учасниками інвестиційної діяльності.

Облік ризику здійснюється виходячи з прийнятої математичної

моделі ідентифікації ризику та його фактичних властивостей.

109

Тема 6. Практика управління інвестиційними ризиками

6.1. Основи обліку інвестиційних ризиків

Інвестування пов'язане з ризиком неотримання очікуваних ре-

зультатів від інвестиційної діяльності у встановлений проектом час.

Кількісна оцінка ризику інвестування дозволяє ухвалити рішення

щодо доцільності вкладення коштів чи можливості повернення ін-

вестиції. Це простежується у випадку повної бездіяльності інвес-

тора (абсолютна вигода) або інвестування в альтернативний об'єкт

(відносна вигода) через відповідні складові фінансового результату,

що розглядаються як імовірнісні величини:

= П

– З

; (6.1)

= ДС

, (6.2)

де П

= f

(ДС

) – функціональна залежність суми інвестиційних

коштів та прибутку, що очікується від їх вкладання в об’єкт інвести-

ції; З

– фактичні витрати на отримання цього прибутку.

Економіко-математичні моделі ризику відрізняються цільови-

ми функціями залежно від того, які фактори приймаються за ризик.

Важливими в моделюванні також виступають допустимі обмежен-

ня, що накладаються на дії господарюючих суб'єктів. Моделі класи-

фікуються по двох групах:

1) статичні моделі;

2) динамічні моделі.

Статичні моделі - це порівняльний облік витрат або прибутку,

порівняльний облік рентабельності, статичні амортизаційні розра-

хунки (строк амортизації або повного відновлення об'єкту інвести-

цій). Важливим є вибір структури витрат або надходжень прибутку,

що підлягають обліку, а також методик їх усереднювання (розподі-

лу на постійні і змінні показники).

Критерії прийняття інвестиційного рішення можуть бути такими:

А – об'єкт абсолютно вигідний, якщо витрати на нього менше,

ніж при бездіяльності інвестора (прибуток вищий за нуль, рента-

бельність вища за граничне значення);

Б – об'єкт відносно вигідний, якщо витрати на нього менше, ніж

на альтернативному об'єкті інвестування (прибуток, рентабельність

вищі, ніж на альтернативному об'єкті).

Динамічні моделі враховують всі прибуткові та витратні платежі

на об'єкті інвестицій для певного моменту часу /t/. До них відно-

сяться метод визначення вартості капіталу, динамічні амортизацій-

110

Теорія та практика підприємницького ризику

ні розрахунки, динамічний строк окупності, чистий приведений до-

хід, рентабельності інвестицій, інші методи.

Наприклад, по дивідендних акціях важливим є врахувати час, коли

здійснюється щорічна виплата дивідендів, щоб оцінити властивості такого

цінного паперу за величиною фінансового результату /ФР/ – рис.6.1.

Критерії прийняття інвестиційного рішення – приблизно ті ж,

що й для статичних моделей.

Інвестиції в цінні папери здійснюються на фондовому ринку

(ринку цінних паперів) – найбільш об'ємному та складнішому сег-

менті інвестиційної діяльності України.

очік.

ФР=Ц+Д

1 рік

иві

ен

Ц – ціна придбання (продажу) акції

Рис.6.1. Побудова динамічної моделі для акції,

по якій виплачуються дивіденди у момент часу t = 1 рік

Аналіз підприємницького ризику, пов'язаного з укладенням і вико-

нанням угод на фондовому ринку, доцільно проводити в послідовності,

що враховує координату часу виконання окремої операції – рис.6.2.

виділення джерела ризику вибір одного з методів

обліку поточних витрат розробка і застосування

заходів щодо подолання ризику

Рис.6.2. Типова послідовність обробки інвестиційного ризику