Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику

Подождите немного. Документ загружается.

А. Б. Кондрашихін

Т. В. Пепа

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО

РИЗИКУ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

“Центр учбової літератури”

2009

УДК 330.131.7(075.8)

ББК 65.050я73

К 64

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(1.4/18–Г–2192 від 24.10.2008)

Рецензенти:

Бистряков І. К. – доктор економічних наук, професор, завідуючий відділом

землекористування і просторового розвитку Ради по вивченню продуктивних сил

України Національної академії наук України;

Качала Т. Н. – доктор економічних наук, професор, проректор з науково-

дослідної роботи та міжнародних зв’язків Черкаського державного технологічного

університету Міністерства освіти і науки України;

Чернюк Л. Г. – доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії

Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства тран-

спорту та зв’язку України.

Посібник підготовлено за підтримки

ТОВ „Бюро інтелектуальної власності”, м. Севастополь.

Кондрашихін А. Б., Пепа Т. В.

К 64 Теорія та практика підприємницького ризику: Навчальний посібник. — К.:

Центр учбової літератури, 2009. — 224 с.

ISBN 978-966-364-962-7

Розглянуто теоретико-методологічні основи дослідження, обліку та оцінки ри-

зиків підприємницької діяльності в господарському комплексі України. Визначено

джерела ризиків і причини виникнення, методи зниження їх негативного впливу на

господарські результати суб’єктів та економіку в цілому.

Матеріал ґрунтується на сучасних прийомах економічного дослідження - системно-

структурному аналізі, регіонально-комплексному підході. Виділені нові види ризиків,

які властиві етапу економічних трансформацій національного господарства.

Навчальний посібник адресований студентам спеціальностей «Банківська спра-

ва», «Фінанси», «Облік і аудит», аспірантам і здобувачам наукового ступеня, викла-

дачам вищих учбових закладів, фахівцям-практикам сучасних господарських комп-

лексів, працівникам державних органів.

УДК 330.131.7(075.8)

ББК 65.050я73

ISBN 978-966-364-962-7 © Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В., 2009.

ПЕРЕДМОВА

Економічні трансформації господарського комплексу Украї-

ни, які розпочалися ще в 90-х роках ХХ століття, призвели до ра-

дикальної зміни структури виробництва та територіальної органі-

зації продуктивних сил, викликали глибокі соціально-економічні

деформації. На ґрунті розвалу економічного простору СРСР стали

народжуватися нові виробничі елементи, ланки, що дали початок

сучасній економічній системі країни. Прийняття законів «Про під-

приємництво», «Про господарські товариства», «Про цінні папери

і фондову біржу» активізувало перехід практичних дій громадян і

установ колишньої соціалістичної економіки в русло ринкових від-

носин. У суспільній свідомості нові ринкові методи господарювання

міцно поєднувалися із терміном «підприємництво».

Водночас виникли інші явища, яки властиві ринковій економіці

- ризики господарювання, здатність до отримання несподівано ви-

соких фінансових результатів від підприємницьких дій, загроза роз-

орення господарського суб'єкта. Знадобилися роки для сприйняття і

узагальнення нових методів ведення господарства, підвищення його

ефективності, його спрямування на цілі соціально-економічного роз-

витку. Важливе місце в системі наукового пізнання господарського

механізму відведене вивченню об'єктивних його властивостей, зо-

крема структурі ризиків. Одержані практичні результати форму-

вання регіональних господарських комплексів України в поєднанні

з новими методами дослідження дозволяють сьогодні класифікува-

ти джерела і види ризиків, будувати адекватні математичні моделі,

виділяти технологічні прийоми зниження негативного впливу ри-

зику на економіку країни.

Запропонований Вашій увазі навчальний посібник вміщує ре-

зультати науково-педагогічної діяльності кафедри Економіки,

управління і туризму Севастопольського економіко-гуманітарного

інституту Таврійського національного університету ім. В.І. Вернад-

ського, Підприємства - реєстратор «Світок», фахівців-практиків

і наукових співробітників Ради по вивченню продуктивних сил

України НАН України. Підтримку у виданні навчального посібни-

ку надало Бюро інтелектуальної власності.

Навчальний посібник «Теорія і практика підприємницького ри-

зику» пропонується для вивчення студентами всіх форм навчання.

Поглиблена самостійна робота з дисципліною, володіння методоло-

Теорія та практика підприємницького ризику

гією виділення підприємницького ризику, аналізу його складових і

трансформації в економічні показники доходу, витрат, фінансового

результату або ефективності дозволяють сформувати комплексний

погляд на сутність економічних процесів, а також особливості ве-

дення господарства на сучасному етапі.

До книги увійшли матеріали, що відображають проблемати-

ку базових навчальних дисциплін економічного профілю, зокрема

«Фінансовий менеджмент», «Управління фінансовими і підпри-

ємницькими ризиками», «Оцінка ризиків банківської діяльності»,

«Управління фінансовою санацією підприємств». У підручник

також включені нормативні матеріали, які містять сучасні прийо-

ми оцінки й дослідження окремих ризиків, таких як валютний, ін-

фляційний або інші. Закріплені у нормативах прийоми та методи

складають основу сучасної методології аналізу підприємницького

ризику, що вкрай важливе для мінливих умов трансформації госпо-

дарського комплексу країни. Вивчення нормативних актів допома-

гає формуванню господарського світогляду майбутніх фахівців.

Дане видання орієнтоване на студентів економічних спеціаль-

ностей вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Проте

наведені у посібнику моделі та методи аналізу ризику в підприєм-

ництві дозволяють розширити рамки сьогоднішнього сприйняття

господарських процесів з боку фахівців інших галузей знання –

юристів, господарників, соціологів. Автори вважають, що видання

буде корисним для підготовки кваліфікованих вчених, організації

навчального процесу майбутніх бакалаврів, фахівців і магістрів у

системі вищої освіти, а також в дослідницькій практиці аспірантів і

здобувачів наукового ступеню.

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ВЛАСТИВОСТІ

ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ

1.1. Поняття підприємницького ризику і його сутність

1.2. Властивості та види підприємницьких ризиків

1.3. Взаємозв'язок ризику з іншими економічними категоріями

Ризик завжди супроводжує життя людини, будь-яку її дію. Не-

безпека раптового погіршення життєвих умов, отримання небажа-

них звісток асоціюються у нашій свідомості з поняттям ризику. У

побуті зустрічаються різноманітні аспекти ризику, пов'язані з жит-

тєдіяльністю людини, її здоров'ям, добробутом.

Людина немислима без праці, яка реалізує її участь у відтворю-

вальних процесах господарства. Тому в особливу категорію тради-

ційно виділяють ризики, які обумовлюються господарською діяль-

ністю. Економічна система України та її господарський механізм

багато в чому спираються на підприємницьку ініціативу. Тому сьо-

годні все частіше доводиться говорити про підприємницький ризик

як найпоширенішу категорію в господарських відносинах.

1.1. Поняття підприємницького

ризику і його сутність

Вивчення категорії «підприємницький ризик» починається з

пошуку та аналізу базових понять. У літературних джерелах зустрі-

чається декілька трактувань термінів „підприємництво” та „ризик”.

Навчальна економічна література розглядає підприємництво

як процес – тобто цілеспрямовану діяльність, яка націлена на задо-

волення потреб суб'єктів ринку, отримання певної частки прибутку

від об’єкту цієї діяльності.

Закон України «Про підприємництво» дає таке тлумачення: під-

приємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний

ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, на-

данню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

У редакції Сучасного Енциклопедичного словника підприємни-

цтво (підприємницька діяльність) – це ініціативна самостійна діяль-

ність громадян та їх об'єднань, спрямована на отримання прибутку.

Перераховані трактування містять загальні ознаки підприємництва

як способу господарювання: 1) самостійність вибору дій; 2) наявність

Теорія та практика підприємницького ризику

ініціативи особи-підприємця; 3) економічна зацікавленість в резуль-

татах діяльності незалежно від форми її оцінки, наприклад, прибутко-

вість або рентабельність в економічному вигляді, соціальний, екологіч-

ний або інший показник ефективності підприємницького результату.

Для практичного втілення підприємницької ініціативи необхідно

обрати організаційно-правову форму - юридична особа, об'єднання

осіб, громадянин-підприємець. Такі форми одержали найменування

суб'єкта підприємництва (підприємницької діяльності) – особи, ді-

яльність якої містить ознаки підприємницької.

Як правило, національні закони визначають певні обмеження

щодо кола осіб – суб'єктів підприємництва. Наприклад, в Україні за-

боронено займатися підприємництвом таким категоріям громадян:

військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду,

державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, органів

державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за

діяльністю підприємств. Додаткові обмеження виникають внаслідок

судових рішень, зокрема, у вигляді прямої заборони на заняття пев-

ним видом діяльності, непогашеної судимості за корисливі злочини.

У сучасній термінології для позначення підприємницьких форм

діяльності прийнято використовувати узагальнююче словосполучен-

ня – синонім: „господарський суб'єкт” або „суб’єкт господарювання”.

З метою досягнення поставлених цілей в ринковому середовищі

підприємницькі організації – господарські суб'єкти (ГС) обирають

об'єкт своєї діяльності, тобто те, на що спрямуються їхні зусилля,

інтересі та ресурси.

Чинне законодавство країни розділяє об'єкти підприємницької

діяльності за її видами на такі види:

1) об’єкти, що вільно надаються для заняття підприємництвом;

2) об’єкти обмеженого доступу, тобто такі, що надаються для здій-

снення підприємницької діяльності лише після отримання спе-

ціального дозволу або ліцензії державного зразка;

3) об’єкти, стосовно яких підприємництво не застосовуються вза-

галі у зв’язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необ-

хідністю централізації функцій управління.

Наприклад, в Україні без отримання спеціального дозволу можна

займатися виготовленням і торгівлею більшості груп споживчих това-

рів, наданням багатьох посередницьких і побутових послуг. Разом з тим,

обмежується підприємницька свобода у випадках, коли це торкається

здоров'я людей, природного навколишнього середовища або безпеки

Тема 1. Сутність і властивості підприємницьких ризиків

країни, наприклад, розвідка родовищ корисних копалин, виготовлен-

ня зброї, лікарських засобів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів

і багато чого іншого. Ці види діяльності контролюються державними

суб'єктами, оскільки виробництво у цих сферах несе підвищену небез-

пеку для суспільства та споживачів. Обрання одного з подібних об’єктів

підприємництва викликає також ризики для суб’єкта господарювання.

Беручи участь в ринкових відносинах, господарські суб'єкти

вступають в різні форми взаємодії один з одним та з об'єктом, який

обрано для здійснення підприємницької діяльності. Тому до еконо-

мічного аналізу слід залучати:

- сценарії розвитку двох – та багатосторонніх відносин між

суб'єктами господарства;

- невизначеність очікуваних результатів від об'єкту підприємни-

цтва, який опинився під контролем декількох суб’єктів;

- відповідні реакції суб'єктів господарювання у вигляді додатко-

вих дій стосовно об’єкту підприємництва;

- імовірність повторних суб’єктів дій та інші.

Ці форми взаємодії в ринковому середовищі не можуть бути

заздалегідь детермінованими (визначеними), що обумовлює нео-

днозначну поведінку одного суб'єкта стосовно інших. У поєднанні

з економічним інтересом цього суб'єкта невизначеність поведінки з

боку інших учасників ринкових відносин утворює своєрідне серед-

овище з неоднозначними властивостями, для віддзеркалення яких

використовуються характеристики імовірності – рис.1.1.

Об’єкт діяльності та

отримання прибутку

ГС

ГC

Стрілки відображають

детерміновані (заздалегідь

визначені) господарські

відносини між суб'єктами.

Кривими лініями позна-

чено індетерміновані (за-

здалегідь невизначені,

неоднозначні) обставини і

взаємні стосунки. Дугами

зображено зворотні зв'язки

або повторні дії суб'єктів.

Рис.1.1. Зображення взаємодії господарських суб'єктів навколо одного

об'єкту підприємницької діяльності з метою отримання прибутку в ринко-

вому середовищі

Теорія та практика підприємницького ризику

Невизначеність ринкового середовища навколо об'єкту підпри-

ємницької діяльності концентрує увагу та зусилля суб’єктів госпо-

дарювання, тому сприяє ефективнішому його використовуванню в

господарському комплексі. Але водночас утворюється сприятлива

основа для непропорційного задоволення економічних інтересів

між суб'єктами: для одних суб’єктів економічні властивості об’єкту

перевищують очікуваний результат або відповідають йому, для ін-

ших – економічні властивості об’єкту та результат підприємницької

діяльності становляться гіршими, ніж очікувалися. Звідси для бага-

тьох суб'єктів виникає небезпека залишитися взагалі без очікувано-

го прибутку від об'єкту або опинитися в ситуації, коли знадобляться

додаткові витрати власних ресурсів на об’єкті. Можливість розви-

тку подібного роду сценарію у підприємницькій діяльності характе-

ризується як ризик.

Ризик – це дія (бездіяльність, подія) господарського суб'єкта,

яка здійснюється в умовах вибору та в очікуванні на благополучний

результат, якщо існує імовірність несприятливого результату та по-

гіршення економічних властивостей об'єкту його підприємницької

діяльності.

У довідковій літературі можна знайти різні трактування такого

явища як ризик. Наприклад, ризик – це небезпека отримання при-

бутку, менш запланованого, або прямих втрат у зв'язку з об'єктивно

обумовленою невизначеністю результату. У практиці господарю-

вання ризик виступає невід'ємним елементом будь-яких підприєм-

ницьких відносин або дій.

Для характеристики ризику використовується поняття факто-

ри ризику – тобто такі обставини, що можуть привести до часткової

або повної втрати коштів господарського суб'єкта на об'єкті його

підприємницької діяльності внаслідок різних причин. До таких при-

чин, зокрема, відносять: пошкодження або загибель об'єкту, конку-

рентні дії з боку інших суб'єктів, форс-мажорні обставини та інші.

Залежно від виду об'єкту підприємницької діяльності до ка-

тегорії підприємницьких ризиків включають господарські, еконо-

мічні, фінансові або інші ризики. Так, наприклад, у діяльності на

фінансовому ринку виникають фінансові ризики, які відобража-

ють властивості цієї діяльності (об'єкту) і можуть виражатися у

фінансово-економічних показниках прибутку або збитку. Це – ри-

зики страхування, розиграшу лотереї, заняття гральним бізнесом

тощо.

Тема 1. Сутність і властивості підприємницьких ризиків

Побудова методів і моделей ризику заснована на інтерпретації

підприємницької діяльності у формальні показники. Для цього по-

трібно здійснити облік досягнутих результатів на об'єкті підприєм-

ництва, тобто вимір результату у фінансово-економічних показни-

ках. Для відображення процесу підприємницької діяльності кожним

із суб'єктів розглядається сукупність його послідовних дій стосовно

об'єкту або інших суб'єктів, що беруть участь в підприємницької ді-

яльності та взаємопов'язані з ним. При цьому виконання кожної дії

або її частини потребує від господарського суб'єкту витрат власних

ресурсів, яки можна оцінити (виміряти) в грошових одиницях.

Досить розповсюдженою в господарстві є практика бухгалтер-

ського обліку операцій. Згідно закону «Про бухгалтерський облік

в Україні» облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,

накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про

діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам

для прийняття рішень. Таке тлумачення досить придатне для вико-

ристовування в практиці обліку підприємницьких ризиків з метою

подальшого їх вимірювання та оцінки. Обліковий підхід до оцінки

ризику формалізує облікові функції підприємця у напрямі фіксації

подій або дій ризикового характеру.

Діяльність /G/ – сукупність цілеспрямованих дій, кроків, ета-

пів, на виконання яких з боку господарського суб'єкта витрачають-

ся ресурси загальною вартістю /З/. Наприклад, діяльність підпри-

ємця, що спрямована на придбання пакету акцій емітента – об'єкту

підприємницької діяльності, включатиме окремі дії або кроки, без

виконання яких придбати такі цінні папери неможливо. Типовими

для господарської практики України вважаються наступні дії під-

приємця у цьому напрямі діяльності:

- пошук продавця необхідних акцій /G

/ з відповідними витрата-

ми на пошук /З

- консультація у професійного торговця цінними паперами /G

та оплатою консультаційних послуг /З

- оформлення операції купівлі-продажу цінних паперів /G

/ з пе-

рерахуванням комісійної винагороди /З

/ брокеру;

- реєстрація переходу права власності на цінні папери у рєєстро-

держателя /G

/ та оплата вартості трансферту /З

- реалізація прав, що випливають з придбаних акцій, на об'єкті

підприємництва /G

/ і компенсація поточних витрат з управ-

ління акціями /З

Теорія та практика підприємницького ризику

Це лише найпростіша схема обігу акцій на фондовому ринку

України, в якій враховано необхідні витрати підприємця. У загаль-

ному випадку реалізації прав з цінних паперів, особливо у відноси-

нах підприємця з інвестиційний привабливими емітентами акцій,

від нього можуть потребуватися інші дії чи кроки, що несуть до-

даткові витрати. Іноді дії і кроки можна об'єднувати в цілі етапи,

що відображають суть господарської діяльності в умовах ринку та

особливості обігу фінансових активів (оскарження трансферту цін-

них паперів, перешкоди вільному обігу акцій, негативні наслідки

контрольно-ревізійної роботи).

Тоді у формалізованому вигляді послідовність підприємниць-

ких дій загальною кількістю G виглядатиме як сума окремих скла-

дових підприємницької діяльності /G

/, тобто

Діяльність: G

∑

j 1

, (1.1)

внаслідок якої послідовно виникають відповідні витрати ресур-

сів у підприємця - суб'єкта господарювання /З

/. Оскільки витратні

складові забезпечують виконання кожної дій, їхня сукупність утво-

рює певну величину / З

/, тобто:

Витрати: З

∑

j 1

. (1.2)

Витрачаючи власні ресурси на об'єкті підприємництва, підпри-

ємець - господарський суб'єкт у відповідь припускає (чекає, планує)

одержати прибуток від цього об'єкту – /П/, розмір якого є наперед

невідомий. Залежно від властивостей об'єкту підприємництва і ха-

рактеристик відтворювальних циклів (розширене, просте відтво-

рення, пригнічений стан) різними можуть стати джерела отриман-

ня прибутку від об'єкту. Проте у всіх випадках розмір прибутку є

заздалегідь обмеженим, але сам прибуток може розподілятися між

суб'єктами господарських відносин за деякими правилами і в пев-

них пропорціях (N – число господарських суб'єктів, що претенду-

ють на отримання частки прибутку від підприємницької діяльності

на об'єкті):

Прибуток: П =

∑

n 1

. (1.3)