Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. Експертиза товарів

Подождите немного. Документ загружается.

Усі замінники, які використовуються в асортиментній фальсифікації, поділяються на дві групи:

харчові та нехарчові. Харчові замінники - це значно дешевші харчові продукти, які

відрізняються низькою харчовою цінністю та подібністю до натурального продукту за одним чи

декількома ознаками (вода для рідких продуктів чи імітатори). Імітатори - це продукти, які

використовуються чи спеціально розробляються для заміни натуральних продовольчих товарів

(наприклад, кофейні напої з використанням зернових та цикорію; соки, сиропи та напої з

використанням синтетичних барвників, кислот, ароматизаторів).

Шхарчові замінники бувають органічного чи мінерального походження та непридатні для

харчових цілей. Багато з них можутьзавдати шкоди здоров'ю людини, а інколи призвести до

летального наслідку.

Якісна фальсифікація - це підробка товарів за допомогою харчових чи нехарчових добавок

для поліпшення органолептичних властивостей при збереженні чи втраті інших споживчих

властивостей або заміна товару вищого гатунку нижчим. Засобами якісної фальсифікації є:

1. використання добавок, що імітують поліпшення якості;

2. пересортиця.

Добавки - це речовина чи сировина, яку добавляють до харчового продукту з метою

покращання його споживчих властивостей. Харчові добавки широко використовуються в

харчовій промисловості і передбачені рецептурою продуктів. На упаковці більшості імпортних

товарів стоять індекси, які означають введені харчові добавки.

Таким чином, якісною фальсифікацією є використання дозволених та недозволених добавок,

непередбачених рецептурою, з метою створення у споживача спотвореного враження щодо

споживчих властивостей товару.

Різновидністю якісної фальсифікації є часткова чи повна заміна натурального продукту

харчовими чи нехарчовими відходами, які Утворюються після видобування з нього найбільш

цінних компонентів (наприклад, кава натуральна без кофеїну). Отже, розрізняють два різновиди

якісної фальсифікації: нешкідливої для життя та здоров'я споживачів і завдаючих шкоди.

До якісної фальсифікації слід віднести пересортицю товарів. Пересортиця - це дії, спрямовані

на обман покупців завдяки заміні товарів вищих гатунків нижчими. До фальсифікації

відноситься лише пересортиця, обумовлена суб'єктивними причинами.- У той же час зниження

якості та гатунку окремих груп харчових продуктів під час зберігання не є фальсифікацією.

Кількісна фальсифікація - це обман споживача за рахунок значного відхилення параметрів

товару (маса, об'єм, довжина та ін.), які перевищують граничні норми відхилення. Кількісна

фальсифікація - це один з найбільш давніх способів обману споживачів. Практично цей вид

фальсифікації називають недоважуванням та недомірюванням.

Застосування неточних засобів вимірювання, а також невміння користуватися вимірювальними

приладами - найбільш розповсюджений спосіб кількісної фальсифікації. При цьому

використовуються фальшиві міри (гирі, метри, вимірювальний посуд) та прилади (ваги) без

повірочного тавра та свідоцтва.

Кількісна фальсифікація проводиться на виробництві під час фасування товарів, розливання

напоїв у пляшки, а також у торгівлі під час продажу товарів.

Вартісна фальсифікація - обман споживачів шляхом реалізації низькоякісних товарів за ціною

високоякісних, або товарів менших розмірних характеристик за ціною товарів більших

розмірів. Цей вид фальсифікації найбільш поширений, оскільки проводиться спільно з усіма

іншими видами фальсифікації.

Існує декілька різновидів вартісної фальсифікації:

1. реалізація фальсифікованих товарів за цінами, що аналогічні для натурального продукту;

2. реалізація фальсифікованих товарів за зниженими цінами, порівняно з натуральними

аналогами;

3. реалізація фальсифікованих товарів за цінами, які перевищують ціни на натуральні

аналоги.

Інформаційна фальсифікація - обман споживачів за допомогою неточної чи перекрученої

інформації про товар. Цей вид фальсифікації проводиться через перекручування інформації в

товаросупровідних документах, маркуванні та рекламі.

При фальсифікації інформації про товар досить часто перекручуються чи вказуються неточно

такі відомості:

1. назва товару;

2. країна походження товару;

3. фірма-виробник товару;

4. товарні та фірмові знаки;

5. пакування;

6. товаросупровідні документи;

7. кількість товару.

Залежно від місця її здійснення розрізняють фальсифікацію технологічну та передреалізаційну.

8.3. Державне регулювання належної якості та безпечності

харчових продуктів і продовольчої сировини

Державне регулювання належної якості та безпечності харчових продуктів і продовольчої

сировини здійснюється з метою забезпечення гарантій щодо:

1. безпечності життя і здоров'я людини у разі їх споживання і використання;

2. їх виробництва в умовах, що відповідають установленим вимогам технології, санітарних

норм та правил, безпечності та збереження навколишнього природного середовища;

3. їх виробництва із застосуванням дозволених продовольчої сировини і супутніх

матеріалів;

4. повноти і достовірності інформації про їх властивості;

5. їх відповідності вимогам нормативних документів щодо якості та безпечності;

6. їх реалізації відповідно до правил торгівлі.

Державне регулювання належної якості та безпечності харчових продуктів і продовольчої

сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими центральними

органами виконавчої влади таким способом:

1. державного нормування показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої

сировини і супутніх матеріалів;

2. державної реєстрації харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

3. державної реєстрації нормативних документів на харчові продукти, продовольчу

сировину і супутні матеріали;

4. обов'язкової сертифікації харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх

матеріалів, послуг у сфері громадського харчування та сертифікації систем якості

виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів і надання послуг;

5. встановлення та додержання порядку ввезення в Україну харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

6. здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої

сировини під час їх розроблення, виробництва, ввезення, зберігання, транспортування,

реалізації, використання, утилізації або знищення є державний нагляд за додержанням

стандартів, норм і правил, державний метрологічний нагляд, державний санітарно-

епідеміологічний нагляд, державний ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за

додержанням законодавства України про захист прав споживачів, державний контроль за

додержанням законодавства про карантин рослин, акредитація органів із сертифікації харчових

продуктів і продовольчої сировини та випробувальних лабораторій у державній системі

сертифікації, а також атестація (включаючи метрологічну) лабораторій підприємств, установ,

організацій та закладів.

Державне нормування показників якості харчових продуктів та продовольчої сировини полягає

у встановленні норм цих показників у стандартах та в інших нормативних документах на

продукцію під час їх розроблення.

Державне нормування показників безпечності харчових продуктів, продовольчої сировини

здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі охорони

здоров'я через встановлення гранично допустимих рівнів вмісту у них забруднювачів та інших

речовин хімічного, біологічного чи іншого походження, а також систематичного публікування в

засобах масової інформації переліку матеріалів, дозволених для використання у виробництві

харчових продуктів або у виготовленні технологічного устаткування.

Методики вимірювання вмісту (рівнів) забруднювачів та інших зазначених речовин повинні

бути атестовані у порядку, встановленому Державним комітетом із стандартизації, метрології

та сертифікаційні України, погоджені з головним державним санітарним лікарем України, а

засоби випробувань та вимірювальної техніки повіряються або атестуються у порядку,

встановленому Державним комітетом із стандартизації, метрології та сертифікації України.

Перелік атестованих методик систематично публікується в засобах масової інформації

Державним комітетом із стандартизації, метрології та сертифікації України.

Державна реєстрація харчових продуктів та продовольчої здійснюється Міністерством

охорони здоров'я України.

Підставою для державної реєстрації харчового продукту є позитивний висновок державної

санітарно-гігієнічної експертизи, а для продовольчої сировини - державної ветеринарно-

санітарної експертизи. Наявність певного харчового продукту, продовольчої сировини чи

супутнього матеріалу у Державному реєстрі є підставою для їх використання за призначенням.

Порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів та внесення їх до Державного реєстру

визначається головним державним санітарним лікарем України та головним державним

інспектором ветеринарної медицини України згідно з законодавством України.

Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на харчовий продукт, продовольчу

сировину чи супутній матеріал видається до початку їх виробництва (ввезення) і є чинним

продовженням строку дії нормативного документа, який встановлює вимоги безпечності щодо

цієї продукції.

Державний реєстр систематично публікується у засобах масової інформації Міністерством

охорони здоров'я України. Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи не замінює

сертифіката відповідності.

Виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів в Україні

проводиться відповідно до вимог нормативних документів на ці продукти, сировину і

матеріали, які погоджено, затверджено і зареєстровано у встановленому порядку із Державним

комітетом із стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандартом).

Порядок державної реєстрації нормативних документів на виробництво харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів установлюється Держстандартом, який забезпечує

систематичну публікацію в засобах масової інформації реєстрів, зареєстрованих в Україні

нормативних документів.

Забороняється використання та державна реєстрація нормативних документів на харчові

продукти та продовольчу сировину без установлення в них показників безпечності.

Для державної реєстрації нормативних документів виробник харчового продукту повинен мати

технологічну інструкцію або інший документ з описом технологічного процесу виготовлення, а

також перелік продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що

застосовуються у процесі виготовлення, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кінцевому

харчовому продукті. Рецептура є власністю виробника.

Харчові продукти, продовольча сировина, супутні матеріали, технологічне обладнання для їх

виробництва підлягають обов'язковій сертифікації у порядку і за правилами, встановленими

Держстандартом.

Об'єктами сертифікації у Системі є продукція, що:

1. виготовлена в Україні;

2. ввозиться в Україну і позначена виробником як така, що відповідає чинним в Україні

нормативним документам;

3. ввозиться в Україну і не позначена виробником як така, що відповідає чинним в Україні

нормативним документам, але може бути ідентифікована як така, що повинна

відповідати чинному в Україні нормативному документу на аналогічну продукцію;

4. ввозиться в Україну і не позначена виробником як така, що відповідає чинним в Україні

нормативним документам і не може бути ідентифікована як така, що повинна

відповідати чинному в Україні нормативному документу на аналогічну продукцію, але

має позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи Міністерства

охорони здоров'я України.

У визначених законодавством випадках для сертифікації у Системі продукції рослинного та

тваринного походження, що ввозиться в Україну або вивозиться з неї, повинен бути дозвіл

Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства і

продовольства України та (чи) Головної Державної інспекції карантину рослин України.

Обов'язкова сертифікація продукції у Системі здійснюється на відповідність обов'язковим

вимогам чинних в Україні нормативних Документів щодо безпеки життя, здоров'я людей та

охорони довкілля.

Визнанню іноземних сертифікатів, що підтверджують відповідність імпортної продукції

вимогам чинних в Україні нормативних Документів, підлягають сертифікати, видані

уповноваженими органами інших держав через укладання угод про визнання результатів

сертифікації продукції або прийняття рішення про визнання згідно з ДСТУ 3417-96 "Система

сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що

імпортується". Свідченням про визнання іноземних сертифікатів є сертифікат відповідності або

свідоцтво про визнання.

У разі обов'язкової сертифікації харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали

підлягають випробуванню в акредитованих у державній системі сертифікації випробувальних

лабораторіях щодо відповідності їх обов'язковим вимогам законів та інших нормативно-

правових актів України.

Обов'язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів

здійснюється за їх наявності в Державному реєстрі, а для вперше розроблених чи вперше

ввезених -за наявності висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на ці продукти,

сировину і матеріали.

Державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю харчових продуктів і продовольчої

сировини під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання,

утилізації чи знищення здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої

влади у галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та

сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин, у межах їх компетенції.

З метою створення ефективної системи державного контролю за якістю та безпечністю

продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення, поліпшення їх

якості, захисту здоров'я громадян, створене при Міністерстві охорони здоров'я України

Національне агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських

засобів та виробів медичного призначення.

На Національне агентство покладено завдання забезпечення державного контролю за

дотриманням законодавства щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної

торгівлі окремими видами продуктів харчування, лікарськими засобами, виробами медичного

призначення та проведення державної політики у цій сфері.

8.3.1. Порядок ввезення імпортних харчових продуктів та продовольчої

сировини в Україну

Імпортні харчові продукти та продовольча сировина допускаються на митну територію

України за умови виконання постачальником правил їх реєстрації та сертифікації. Порядок

ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів

встановлює Кабінет Міністрів України.

Контроль за наявністю в контрактах (договорах) показників якості та безпеки здійснюється

відповідними органами виконавчої влади, які здійснюють обов'язкову сертифікацію та

державну санітарно-гігієнічну експертизу харчових продуктів, продовольчої сировини і

супутніх матеріалів,

Харчові продукти та продовольча сировина, які ввозяться в Україну і перебувають під митним

контролем, повинні бути вивезені за межі України, якщо їм було відмовлено у

документальному підтвердженні їхньої якості та безпеки.

Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і

супутніх матеріалів на митну територію України здійснюється митною службою. Митне

оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється лише за наявності:

1. сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката,

виданого в державній системі сертифікації органом, уповноваженим (акредитованим)

Держстандартом;

2. ветеринарного дозволу на харчові продукти і сировину тваринного походження;

3. карантинного дозволу на харчові продукти і сировину рослинного походження;

4. маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством

України.

Фізичним особам дозволяється ввозити імпортні харчові продукти для особистого споживання

(крім сировини тваринного походження), загальна кількість яких не перевищує норм,

Установлених законодавством України, без подання митним органам країни висновку

державної санітарно-гігієнічної експертизи,сертифіката відповідності або свідоцтва про

визнання в Україні іноземного сертифіката.

8.4. Відповідальність виробників та продавців про

забезпечення належної якості товарів

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи усіх форм власності, які

займаються розробленням, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, ввезенням в

Україну, використанням, а також реалізацією харчових продуктів і продовольчої сировини,

мають право:

1. одержувати в установлений строк необхідну, доступну та достовірну інформацію від

відповідних органів виконавчої влади про можливість реалізації, використання і

споживання харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів в Україні;

2. звертатися за захистом своїх прав до суду.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи усіх форм власності, які

займаються розробленням, виробництвом, транспортуванням, зберіганням, ввезенням, а також

реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням харчових продуктів і продовольчої

сировини, зобов'язані:

1. мати спеціальну освіту (підготовку);

2. виробляти, ввозити в Україну, реалізовувати та викорис товувати харчові продукти,

продовольчу сировину і супутні матеріали, які відповідають вимогам чинних в Україні

нормативних документів щодо цих продуктів, сировини і матеріалів;

3. реалізовувати та використовувати харчові продукти, продовольчу сировину і супутні

матеріали лише за наявності документального підтвердження їхньої якості та

безпечності. Виробник (продавець) харчових продуктів та продовольчої сировини

зобов'язаний:

4. постійно перевіряти їхню якість та вживати заходи щодо недопущення реалізації

непридатних харчових продуктів, харчових продуктів з вичерпаним строком придатності

та

5. забезпечувати безперешкодний доступ на відповідні об'єкти працівникам, які

здійснюють державний контроль і нагляд, для проведення перевірки відповідності

виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання харчових продуктів

і продовольчої сировини до вимог, норм і правил щодо якості та безпечності цих

продуктів і сировини, встановлених нормативними документами, і надавати безоплатно

цим працівникам необхідні для виконання їхніх функцій нормативні документи та інші

відомості, а також зразки (у кількості, визначеній нормативною документацією)

використаних продовольчої сировини, супутніх матеріалів і харчових продуктів, що

випускаються;

6. відшкодовувати споживачам шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства

України про якість та безпечність харчових продуктів і продовольчої сировини.

Реалізація товарів фізичними та юридичними особами має здійснюватися відповідно до

правил торгівлі окремими групами товарів в Україні.

Особи, винні у порушенні вимог, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну

відповідальність відповідно до законів України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає наступні види накладання

штрафів за правопорушення в галузі стандартизацій, якості продукції та сертифікації:

1. випуск (у тому числі з ремонту) або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам

стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо якості,

комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством

України), тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи

уповноважених ними осіб від двадцяти до ста мінімальних розмірів заробітної плати (ст.

167);

2. випуск та продаж у роздрібних торговельних підприємствах (організаціях) продукції, що

не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості,

комплектності та упаковки, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від однієї до

двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати (ст. 168);

виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам

стандартів, норм і правил, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян, які

займаються підприємницькою діяльністю, від однієї до двадцяти мінімальних розмірів

заробітної плати (ст. 168-1). передача замовнику або у виробництво конструкторської,

технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил

щодо якості продукції та її і безпечності, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб

підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників

підприємств чи уповноважених ними осіб від десяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів

заробітної плати (ст. 169); недотримання стандартів і технічних умов при транспортуванні,

зберіганні і використанні (експлуатації) продукції, якщо це спричинило зниження якості,

псування або наднормативні втрати продукції, тягне за собою накладення штрафу на посадових

осіб від десяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати (ст. 170); випуск продукції

(товарів), реалізація (обмін) продукції (у тому числі імпортної) виробником або продавцем,

виконання робіт, надання послуг підприємствам або громадянам-споживачам без сертифіката

відповідності, якщо його наявність передбачена чинним законодавством, тягне за собою

накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм

власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які

займаються підприємницькою діяльністю, від двадцяти до ста мінімальних розмірів заробітної

плати (ст. П0-1);

порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності тягне за собою накладення

штрафу на посадових осіб від десяти до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати (ст.

172-1);

1. неправомірне використання фірмового найменування, знаку для товарів та послуг або

будь-якого маркування товару, неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього

оформлення, а також самоімітація, копіювання, пряме відтво рення товару іншого

підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладання штрафу до

п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією виго товленої

продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164-3);

2. реалізація, прийняття на комісію або зберігання з метою продажу алкогольних напоїв та

тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподат ковуваних мінімумів

доходів громадян з конфіскацією цих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне

з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення

штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих

алкогольних напоїв та тютюнових виробів (ст. 164-5).

Невиконанням постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб

держсанепідслужби вважається винна діяльність (дія або бездіяльність) особи (посадової особи

чи громадянина), що призвела до невиконання вимог, які містяться у зазначених документах, і

на яку посадовою особою держсанепідслужби, що винесла зазначені документи, покладено

відповідальність за їх виконання (дотримання).

Порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів,

висновків посадових осіб держсанепідслужби тягне накладення на осіб, винних у вчиненні

таких правопорушень, штрафу у таких розмірах:

1. на громадян — від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян;

2. на посадових осіб — від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Посадова особа може бути притягнута до штрафу за порушення санітарного законодавства

незалежно від того, чи застосовано до її підприємства (установи, організації) фінансову

санкцію, чи ні. На іноземців штраф за порушення санітарного законодавства накладається на

загальних підставах.

Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку відшкодування підприємствам, установам,

організаціям і громадянам збитків, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного

законодавства.

При вчиненні однією особою двох або більше порушень санітарного законодавства або за

невиконання декількох постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб

держсанепідслужби штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Фінансова санкція за порушення санітарного законодавства (надалі - фінансова санкція) - це

штраф за порушення санітарного законодавства, який накладається посадовою особою органів,

установі закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України (надалі - посадовою

особою держсанепідслужби) на підприємство, підприємця, установу або організацію, які

порушили санітарне законодавство (надалі - порушника).

До порушників застосовуються такі фінансові санкції:

1. Передача замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної

та проектної документації, що не відповідає вимогам державних санітарних норм,

правил і гігієнічних нормативів (надалі - санітарних норм) тягне накладення на

порушника (розробника цієї документації) штрафу у розмірі 25 відсотків вартості

розробки.

2. Реалізація продукції, забороненої до випуску і реалізації посадовими особами

держсанепідслужби, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 100 відсотків

вартості реалізованої продукції.

1. Випуск, реалізація продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних

норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, тягне накладення на порушника штрафу

у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.

2. Реалізація на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам

стандартів щодо безпеки для життя і здоров'я людей, санітарних норм, що діють в

Україні, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 100 відсотків вартості

реалізованої продукції.

3. Ухилення від пред'явлення посадовим особам держсанепід служби продукції, яка

підлягає контролю, тягне накладення на порушника штрафу у розмірі 25 відсотків

вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Вартість документації та продукції обчислюється за цінами їх реалізації.

Застосування фінансової санкції не заважає притягненню до відповідальності посадових осіб

порушника, винних у порушенні санітарного законодавства або у невиконанні постанов,

розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби.

Сплата фінансової санкції не звільняє порушника від обов'язку відшкодування підприємствам,

установам, організаціям і громадянам збитків, яких вони зазнали внаслідок порушення

санітарного законодавства.

Підприємства, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності,

діяльність яких пов'язана з вирощуванням та заготівлею тварин, виробництвом, переробкою,

зберіганням, транспортуванням і реалізацією тварин, продуктів та сировини тваринного і

рослинного походження, з виробництвом та реалізацією засобів захисту тварин, здійсненням

лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у вигляді

штрафу за:

1. порушення ветеринарних норм і правил, зоогігієнічних нормативів, крім тих, що

передбачені цим Законом, - у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян;

2. порушення правил щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень - у розмірі

шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3. переміщення через державний кордон без обов'язкового проведення ветеринарно-

санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду вантажів - у розмірі

вартості ввезеної продукції;

4. реалізацію ввезених на територію України продуктів та сировини тваринного

походження, кормів для тварин, які не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної

експертизи, - у розмірі вартості реалізованої продукції;

5. реалізацію на території України засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини,

незареєстрованих в Україні, - у розмірі вартості реалізованої продукції;

6. ухилення від пред'явлення або непред'явлення тварин для проведення ветеринарного

огляду, обов'язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики

хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для їх проведення - у

розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7. виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для

використання, у тому числі з м'яса із трупів тварин, уражених електричним струмом,

отруєних хімікатами, утоплених, вимушено дорізаних, що не пройшли ветеринарно-

санітарної експертизи тощо, - у розмірі вартості виготовлених продуктів;

8. ухилення від обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи продуктів (продукції)

тваринного і рослинного походження - у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян;

9. надання власниками торговельних об'єктів дозволу на реалізацію продуктів (продукції)

тваринного і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної

експертизи, - у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10. реалізацію продуктів та сировини тваринного і рослинного походження у місцях, не

відведених для цього або таких, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи - у

розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11. ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів

ветеринарної медицини - у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Сплата штрафів не звільняє підприємство • від усунення допущених порушень і відшкодування

завданих збитків у порядку, встановленому законодавством. Рішення державних інспекторів

ветеринарної медицини про накладання штрафів оформляються постановами.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на господарюючі

суб'єкти накладаються стягнення у вигляді штрафу за:

- відмову споживачеві в реалізації його права в разі придбання

товару неналежної якості, встановленого пунктом 1 статті 14

Закону України "Про захист прав споживачів", - у десятикратному розмірі вартості цього

товару; випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає

вимогам нормативних документів, -у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або

одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації,

але не має сертифіката відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для

реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам

нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і

навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої

або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги; реалізацію

товару (виконання роботи, надання послуги), забороненого до випуску та реалізації

відповідним державним органом, - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації

партії товару (виконаної роботи, наданої послуги);

реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини

тощо), без, належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та

умови безпечного його використання — у розмірі ста відсотків вартості одержаної для

реалізації партії товару; відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про товар,

роботу, послугу - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару,

виконаної роботи, наданої послуги;

створення перешкод службовій особі державного органу у справах захисту прав споживачів у

проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих)

послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до

десяти відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий

календарний місяць; реалізацію товару, термін придатності якого минув, - у розмір двохсот

відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару.