Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. Експертиза товарів

Подождите немного. Документ загружается.

фасовані в споживчу тару товари, то перевіряють кількість одиниць таких упаковок у

комплексній упаковці.

- Причинами, які викликають пошкодження упаковки, є недбале поводження з товаром при

вантажно-розвантажувальних роботах, неправильне розташування пакувальних одиниць у

складах чи транспортних засобах (наприклад, перевищення висоти завантаження, відсутність

кріплення при нестійкому штабелі тощо). Крім того, пошкодження упаковки може статися

внаслідок навмисного руйнування з метою розкрадання товарів. Отже, причини пошкодження

упаковки найчастіше мають суб'єктивний характер і викликані недбалістю чи недобрими

намірами. Експерт повинен не просто виявляти ці причини пошкодження упаковки, але й

визначати реальні прогнозовані зміни товарів. Наприклад, під час зламування ящиків з товаром

можливі кількісні втрати внаслідок розтрушування, випадання частини товару, а також якісні

втрати із-за деформації або роздавлювання окремих екземплярів.

Для визначення різних показників кількісної характеристики товарів використовуються методи

вимірів: прямі або непрямі.

Прямі методи вимірювань — методи безпосередньої або порівняльної оцінки кількості товарів.

Прямими методами є переважування, вимірювання по довжині, об'ємові, вимірювання

щільності та інших показників, які застосовуються при прийманні товарів за кількістю. При

цьому використовують різноманітні засоби вимірювань, але в основному ваги та прилади.

Робота із засобами вимірювання вимагає від експерта навичок установлення, експлуатації та

перевірки правильності показників технічних пристроїв, які використовуються. Засоби

вимірювань, які застосовуються для завдань товарної експертизи, повинні пройти повірку в

установлені строки, про що свідчить наявність перевіреного клейма та/чи свідоцтва. Тому,

розпочинаючи кількісні виміри, експерт повинен перевірити наявність зазначених підтверджень

перевірки засобів вимірювань. Більш детально питання засобів вимірювання розглядаються

навчальною дисципліною "Основи стандартизації, метрології", а правила експлуатації засобів

вимірювань дисципліною "Обладнання підприємств торгівлі". У зв'язку з цим зупинимося лише

на питанні про допустимі огріхи та норми точності при проведенні кількісної експертизи.

Допустимий огріх - це відхилення фактичного результату вимірювання від дійсного, який не

перевищує встановлені норми точності. Допустимий огріх є різновидом систематичних огріхів,

який через повторюваність (систематичність) може бути виміряний. Зазвичай, допустимий

огріх або помилка засобів вимірювання зазначається у паспорті чи даних про експлуатацію

засобів вимірювань. Здійснюючи вимірювання кількості товару (маси, довжини, об'єму),

експерт повинен керуватися цією нормативною метрологічною характеристикою.

Крім того, при зважуванні товарів, які надійшли залізницею, він може керуватися нормами

точності, встановленими ГОСТ 11761-66 "Продукти харчові. Норми точності зважування".

Об'єктом стандартизації є норми зважування на вагонних вагах продуктів харчової

промисловості при перевезенні їх залізничним транспортом насипом, навалом у критих

вагонах, або напіввагонах, або наливом у вагонах-цистернах.

Огріхи зважування харчових продуктів, які перевозяться навалом, насипом, не повинні

перевищувати +.0,5 % - овочі, баштанні культури, сіль харчова та ін., 0,1 % - насіння олійних і

бобових культур, олія, жир морських тварин. Маса вантажу (нетто) повинна визначатись

різницею між масою вантажного вагона (брутто) та фактичною масою порожнього вагона

(тари).

Непрямі (побічні) методи вимірювання - методи визначення кількісної характеристики

товарів опосередковано, в основному розрахунком (обчисленням). Ці методи застосовуються у

випадках, коли прямі методи вимірювання не можуть бути використані або їх використання є

недоцільне. Раніше ми наводили непрямі методи визначення маси нетто. Ці методи також

застосовуються при визначенні кількості деревини чи дерев'яних будматеріалів у м3, коли або

вимірюються одиничні екземпляри по довжині та товщині, або, у випадку фіксованих розмірів,

перемножуються довжина та товщина на кількість екземплярів. За необхідності визначення

їхньої маси об'єм множиться на щільність деревини, яка визначається у довідкових таблицях.

Непрямі методи є лише доповненням до прямих, оскільки в основу будь-якого розрахунку

покладено результати вимірювань опосередкованих величин. Через це, незважаючи на точність

розрахункових методів, ті огріхи, які були допущені при прямих вимірюваннях, вплинуть на

остаточні результати, які одержуються при непрямих методах.

Правила проведення експертизи кількості під час приймання товарів

Крім зазначених раніше нормативних документів, які складають правову базу кількісної

експертизи, експерт керується нормативними документами (НД) своєї експертної організації

(правилами, інструкціями, положеннями), затвердженими керівництвом. Ці НД організації

конкретно визначають правила проведення кількісної експертизи під час приймання

товарів. В узагальненому вигляді ці правила зводяться до низки норм, яких має дотримуватися

експерт.

1. Попереднє ознайомлення з товаросупровідними документами. При цьому експерт повинен

звернути увагу на правильність їхнього заповнення. Якщо виявлено виправлення кількісних та

якісних показників, дат відправлення, або приймання, або інших відомостей, то експерт

повинен обов'язково це зазначити в акті приймання або акті експертизи. Фіксується навіть

характер позначок: чи зроблені вони олівцем, чи чорнилом іншого кольору, чи пояснені

виправлення і як вони оформлені (наявність підписів, печаток, які підтверджують правильність

виправлень).

2. Вимірювання кількісних показників товару за допомогою засобів вимірювання чи

переобчислення.Вимірювання може бути суцільним або вибірковим. Суцільне вимірювання

застосовується для неупакованих товарів (наприклад, зерно, овочі, які надійшли насипом), а

також для упакованих товарів з нефіксованою масою, об'ємом чи довжиною у кожній упаковці.

Вибіркове вимірювання використовують для упакованих товарів з однаковою фіксованою

масою упаковки. При цьому експерт самостійно визначає розмір вибірки, який повинен бути не

менше норм, установлених стандартами, ТУ, договорами купівлі-продажу (постачання) або

протоколами згод. Експерт має право значно збільшити розмір вибірки порівняно з

встановленими нормами у таких випадках:

1. при значних розходженнях дійсних значень кількісних показників комплексної

пакувальної одиниці або одиничного екземпляра товару із зазначеними значеннями на

маркуванні, в пакувальному листку та/чи товаросупровідних документах;

2. за наявності в партії пакувальних одиниць з пошкодженою тарою;

3. при виявленні нестачі товарів, яка виникла під час транспортування, зберігання чи

реалізації;

4. при установленні значних якісних змін товару (биття, ламання, розчавлення, деформація,

мікробіологічне зіпсування, пошкодження гризунами).

Якщо виявлено нестачу, то експерт повинен перевірити наявність товару в кожній упаковці

(перерахунком кількості штук або зважуванням), не покладаючись тільки на дані, зазначені в

маркуванні або в пакувальному листку. Ці дані можуть бути помилкові. При цьому в акті

повинні бути зазначені три показники на кожній упаковці: кількість товару, зазначена на

маркуванні, в пакувальному листку та фактично виявлене. Приймаючи непродовольчі товари,

експерт повинен зазначити в акті конкретні кількісні, якісні та асортиментні характеристики

товару (розмір, фасон, модель) кожної пакувальної одиниці, при цьому зазначаються фактичні

дані, а також відомості, зазначені в маркуванні (на етикетці, в ярликах, бирках тощо) та в

пакувальних листках. Розміри одягу, взуття тощо повинні вибірково перевірятися

обмірюванням окремих виробів.

При вимірюванні кількості упакованих товарів експерт повинен обов'язково звернути увагу на

стан упаковки, який оцінюється за зовнішнім виглядом під час зовнішнього огляду, а за

необхідності і за станом внутрішніх стін тари, пакувальних матеріалів після розпакування тари.

Крім того, звертають увагу на наявність перев'язувального матеріалу, пломб, печаток, а також

на можливість вилучення товару без пошкодження тари.

Якщо споживча упаковка товару обладнана спеціальними пристроями, які не дозволяють

відновити укупорення після розпакування, то експерт повинен перевірити цілісність цих

пристроїв. Якщо напої у скляних пляшках герметично укупорені ковпачками, то необхідно

перевірити їхню недоторканість. Герметичність укупорки пляшок визначається їх

перевертанням.

На показники кількісної характеристики товару значно можуть вплинути умови та строки

транспортування та/чи зберігання товарів. Із-за цього експерт повинен дуже детально

охарактеризувати показники кліматичного та санітарно-гігієнічного режимів (температуру,

відносну вологість повітря - ВВП, повітрообмін, освітленість, чистоту приміщень, наявність

комах та гризунів), а також дотримання правил розташування товарів. За необхідності (та

можливості) експерт повинен провести контрольні вимірювання температури і ВВП,

користуючись при цьому повіреними засобами вимірів. При неможливості або недоцільності

проведення контрольних вимірювань (наприклад, при відключенні холодильної камери після

вивантаження товару або при зміні сезону на складі з нерегульованим режимом) експерт може

перевірити вимірювальні пристрої, якими вимірювали робітники складу, способами,

зазначеними раніше, -для виявлення можливих систематичних огріхів.

При транспортуванні та зберіганні товарів при високій температурі та зниженій ВВП може

відбуватися усихання товарів та тари, що викликає підвищене природне зменшення (втрату),

яка іноді значно перевищує встановлені норми. Це є однією з причин нестачі товарів. Причому

для упакованих товарів експерт повинен не лише визначити масу брутто, але й перелічити

кількість комплексних пакувальних одиниць, зазначити їхню цілісність, що дозволяє

аргументувати нестачу кількісними втратами через недотримання режиму зберігання.

При високій ВВП товар і тара можуть поглинати водяну пару, внаслідок чого їхня маса

збільшується. Варто мати на увазі, що зволоження тари ще не значить обов'язкове зволоження

товару, бо на інтенсивність поглинання водяної пари впливає гігроскопічність матеріалів і

речовин товару і тари. При зволоженні тари збільшується лише маса брутто в тарі, а маса нетто

може знизитися, внаслідок чого буде нестача товару. У кожному випадку експерт повинен

відобразити будь-які зміни маси брутто, нетто і тари в акті, навіть якщо є їхнє перебільшення.

Це дуже важливо, оскільки при подальшому зберіганні зволожений товар швидше піддається

мікробіологічному псуванню і стає непридатним для реалізації.

Іноді експерт може натрапити на таке, що, незважаючи на постійно підтримуваний

оптимальний температурно-вологісний режим, товар має підвищену вологість. Пояснити цей

факт можна тільки або фальсифікацією даних про режим зберігання, або навмисним

зволоженням товару, або його підмоканням при попаданні опадів. Цим прийомом досить часто

користуються недобросовісні торгівці цукровим піском, цукром, сухофруктами, тканиною.

Характеризуючи розміщення товару експерт повинен зазначити застосовані способи його

складування, дотримання правил товарного сусідства, основаного на принципі поєднання

різних товарів, а також установлених норм максимально допущеної висоти завантаження,

мінімально допустимих відстаней від стін, охолоджувальних та опалювальних приладів.

Особливо варто зазначити, як була розташована товарна партія: чи в одному чи декількох

складах (камерах), чи можливе було розкрадання товару із складу (наявність замків, засувів,

охоронної сигналізації тощо).

Для партії упакованого товару необхідно зазначити, чи було розпакування тари або

перетарування товару. Розпакування тари без експерта перед початком кількісної експертизи

може бути іноді підставою для відмови від її проведення. Однак це не є безумовною підставою,

оскільки бувають випадки, коли експерт може за непрямими ознаками робити висновок про

можливість крадіжки товару із тари (наприклад за повнотою заповнення, збігом фактичної

кількості одиничних екземплярів у комплексній пакувальній одиниці з кількістю, зазначеною

на маркуванні або в пакувальному листку тощо).

5.2. Експертиза якості

Експертиза якості - це оцінка якісних характеристик товару експертами для встановлення

відповідності вимогам нормативних документів.

Метою цієї експертизи є визначення якості товарів у товарній партії при здачі-прийманні, або

після довгого зберігання, або виявленні прихованих технологічних дефектів під час зберігання,

коли звичайні строки пред'явлення претензій постачальнику закінчились. Крім того, експертиза

за якістю застосовується при оцінці якості зразків нових товарів перед тим, як їх ставлять на

серійне виробництво. Для харчових продуктів або кулінарних виробів цей вид якісної

експертизи тільки за органолептичними показниками якості називається дегустацією.

Залежно від призначення якісна експертиза поділяється на п'ять різновидів: приймальна

експертиза за якістю, експертиза за комплектністю, експертиза нових товарів, дегустація

харчових продуктів та експертиза за договорами.

Приймальна експертиза за якістю - це оцінка якості товарів експертами для підтвердження

достовірності результатів під час приймання.

Підставами для проведення приймальної експертизи за якістю є:

- розбіжність між постачальником та одержувачем за результатами приймального контролю,

проведеного одержувачем у відсутність постачальника та неможливості його прибуття на

повторне приймання;

1. заздалегідь передбачувана чи виявлена при надходженні невідповідність фактичної

якості товару документально зазначеним;

2. якщо виявлено пошкодження упаковки (несправність, деформація, розчавлення, биття

тощо);

3. за наявності значних якісних втрат під час транспортування або зберігання.

Правова база приймальної експертизи регламентується Цивільним кодексом України,

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів

народного вжитку за якістю (затверджена 25 квітня 1966 р. № П-7) та Інструкцією про порядок

та строки приймання імпортних товарів за кількістю та якістю, відповідності та призначення

рекламаційних актів (затверджена Держарбітражем 15 жовтня 1990 р.).

На відміну від кількісної експертизи при прийманні товарів за якістю використовується

нормативна база: стандарти, технічні умови, санітарні та ветеринарні правила та інструкції або

кодекси транспортних організацій. Але якщо правова база має узагальнений характер, то

нормативна база конкретизована по кожній групі, а іноді і виду товарів.

Правила проведення приймальної експертизи за якістю

Перед початком експертизи доцільно ознайомитися з усіма необхідними нормативними

документами: стандартами чи ТУ на конкретні види продукції, упаковку, маркування, методи

досліджень.

Для проведення експертизи слід визначити якість товарів, що приймаються, на відповідність

вимогам чинних стандартів, ТУ, договорів. За необхідності товари, які приймаються, можуть

оцінюватися зіставленням із зразками-еталонами. Вибір показників якості при приймальній

експертизі визначається її метою та умовами проведення. Найчастіше експерти обмежуються

оцінкою органолептичних показників, в основному зовнішнього вигляду, та частини фізико-

хімічних показників (наприклад, маси, довжини, об'єму, відносної густини тощо),

використовуючи найпростіші засоби вимірювань. Фізико-хімічні та мікробіологічні показники,

для визначення яких потрібні складні методи оцінки якості, під час приймальної експертизи,

зазвичай, не застосовуються, оскільки вони потребують тривалого часу. Лише в окремих

випадках експерт може рекомендувати визначення таких показників після завершення

приймання за якістю.

3. Для оцінки якості робиться вибірка або об'єднана проба, розмір якої повинен бути не менше

встановлених норм. Порядок відбору проб, передбачений стандартами чи ТУ, і повинен

беззаперечно дотримуватись експертами. Експертові слід робити відбір зразків (проб)

самостійно.

Вибірковий контроль якості, який використовується під час приймальної експертизи,

пов'язаний із великою ймовірністю випадкових огріхів при відборі проб, через це норми

передбачають мінімально допустимі розміри вибірок або проб. Визначення якості товару в

меншій пробі та перенесення результатів на всю товарну партію є дуже грубою помилкою, із-за

якої результати проведеної експертизи будуть вважатися недійсними. Навпаки, збільшення

розміру вибірки чи проби, що вибирається з товарної партії не є порушенням, оскільки

підвищується достовірність одержання даних.

4. Якщо виявлено неоднорідність товарної партії, що має товари різної градації якості

(стандартні, нестандартні, брак, відходи, 1-го чи інших сортів тощо), то експерт повинен

виявити відсотковий вміст кожної фракції.

Якщо товари різних категорій якості упаковані в різну тару на яких є відповідне маркування, то

працівники складу повинні розташувати партію за цими градаціями. У цьому випадку експерт

відбирає проби та оцінює їх для кожної категорії якості окремо.

Виявивши дефектні товари, експерт повинен відібрати зразки товарів із найбільш характерними

дефектами та встановити причини їх виникнення. Він також може за необхідності чи на

прохання замовника дати рекомендації щодо використання чи знищення дефектної продукції. У

акті експертизи слід показати відсотковий зміст продукції з різноманітними чи найбільш

характерними дефектами.

Іноді доцільно направити зразки дефектної продукції в дослідну лабораторію для виявлення

їхнього виду та причин виникнення, особливо коли експертові важко визначити дефекти.

Іноді для товарів, які довго зберігаються, рекомендується зразки дефектної продукції залишити

в одержувача або направити в експертну організацію. При цьому експерт сам повинен відібрати

зразки та забезпечити їх відповідними етикетками та/чи актом відбору проб.

Відсутність в актах експертизи даних про характерні види дефектів або неправильне

визначення їхнього виду може бути підставою для відхилення акта експертизи, що встановлює

невідповідність якості товару.

Особливо важливо правильно зазначити результати приймальної експертизи за якістю, якщо

спірні питання, що виникли між постачальником і одержувачем, вирішаються в Державному

арбітражі. Неправильно проведена оцінка або неправильно оформлений акт експертизи можуть

бути підставою для відмови у пред'явленому позові.

Акт експертизи не повинен мати суперечливих фактів. Експертну оцінку слід проводити

окремо по кожній товарній партії, а всередині її - з кожного найменування, артикулу та

обов'язково зазначити це в актах.

Підставою для відхилення акта приймальної експертизи може бути необґрунтованість

висновків. Наприклад, якщо для товару передбачено приймальні та бракувальні числа, то

забракування всієї партії при бракувальному числі, меншому за встановлену норму, є

неправильне. При цьому результати експертизи будуть визнані недостовірними, а акт

експертизи відхилено.

5. Якщо виявлено причини невідповідності якості, то експерту слід зазначити в акті про стан

тари та пакувальних матеріалів (їхня цілісність, достатність та надійність).

6. Експерт не повинен проводити приймальну експертизу, якщо порушено цілісність товарної

партії (наприклад, частину товару реалізовано) або пред'являються знеособлені товари, а також

розпаковані або без товаросупровідних документів.

Експертиза товарів за комплектністю - це оцінка експертом наявності необхідних елементів

комплекту та встановлення відповідності даних, зазначених у технічних документах і є однією з

різновидів експертизи якості, оскільки цілісність або комплектність -це один з показників

якості.

Правовою базою цього різновиду є Цивільний кодекс України.

Підставою для її проведення є особливості товарів, що приймаються, цілісність яких

забезпечується наявністю всіх необхідних елементів у комплекті. Крім того, комплектність

впливає на функціональне та соціальне призначення товару, його довговічність,

ремонтопридатність, ергономічні та естетичні властивості.

Усі комплектуючі елементи поділяються на три групи:

1. ті, що забезпечують функціональне призначення товару, його естетичні властивості;

2. призначені для ремонту товару під час експлуатації (запасні деталі, вузли тощо);

3. ті, які визначають збереженість товарів під час перевезень, зберігання, реалізації.

Комплектуючими елементами першої групи є складові частини самого товару, без яких

втрачається його цілісність. Наприклад, болти, шурупи, скло, окремі панелі, фурнітура для

збірних меблів, електричні шнури в електропобутових товарах тощо.

Порушенням цілісності є і відсутність окремих предметів або невідповідність їх одному стилю

комплекту. Наприклад, коли покупець оплатив меблевий гарнітур, а додому йому привезли

комплект меблів, у якому платтяна шафа відрізнялася за кольором і фактурою оздоблюваного

матеріалу. Проведена експертиза підтвердила порушення комплектності. Оскільки в магазині

шафи, яка б відповідала усьому комплекту не виявилося, то покупцеві повернули гроші та

забрали порушений комплект меблів. Порушенням комплектності є і відсутність частини

ґудзиків на одязі, шнурків на взутті тощо.

Другу групу комплектуючих виробів показано запасними деталями, вузлами, що забезпечують

ремонтопридатність товарів під час експлуатації. Прикладом можуть бути запасні ґудзики,

шматочки тканини, додані чи пришиті на зворотному боці одягу. До комплекту автомобіля

можуть входити запасні колеса, аптечка водія, пристрої для дрібного ремонту, радіоприймачі.

Третю групу комплектуючих елементів призначено для забезпечення збереженості товарів на

різних етапах товаропросування. Насамперед це є упаковка, яка може мати транспортну та/чи

споживчу тару, пакувальний і перев'язувальний матеріал, засоби кріплення тощо.

Експертиза товарів за комплектністю застосовується в основному для непродовольчих

товарів. Для продовольчих товарів цей різновид експертизи використовується лише для

продажу наборів продуктів (наприклад, подарункові набори), під час доставляння продуктів

додому, під час торгівлі за комплексними замовленнями. Зважаючи на незначне поширення в

продовольчій торгівлі вищезгаданих форм, можна констатувати, що основне застосування

експертизи товарів за комплектністю знаходить у непродовольчій торгівлі.

Комплектність непродовольчих товарів зазначається в експлуатаційних документах і/чи в

товаротранспортних накладних, посвідченнях якості, а комплектність продовольчих наборів - у

пакувальних листках або рахунках. Варто зазначити, що упаковка для харчових продуктів

майже завжди є невід'ємною складовою і не розглядається як комплектуючий елемент.

Експертиза якості нових товарів - це оцінка якості товарів за номенклатурою показників, які

характеризують ступінь новизни, можливість і доцільність їх реалізації.

Призначення цього різновиду експертизи якості є визначення практичної корисності та

показників якості, які можуть створити споживчі переваги.

Правової бази експертиза якості нових товарів немає, а нормативна база нараховує стандарти,

ТУ, санітарні та інші правила, що дещо співпадає з приймальною експертизою.

Для експертизи якості нових товарів використовують різноманітні методи оцінки якості:

органолептичний, вимірювальний, соціологічний, розрахунковий та експертний, але

вирішальне значення має останній. Інші перелічені методи виконують допоміжну роль. Дані,

одержані цими методами, впливають на результати експертної оцінки, але остаточне рішення

приймають експерти. Експертиза якості нових товарів має процедури та етапи, кінцевим

результатом яких є експертний висновок.

Установлення мети експертизи визначає подальші етапи та процедури вибору критеріїв,

необхідних і достатніх для проведення оцінки якості нових товарів експертами. Метою

експертизи може бути оцінка всієї номенклатури показників якості або лише їхніх частин,

наприклад, ступеня новизни.

При установленні мети і на наступних етапах експертизи експерти повинні чітко уявляти, що

означає термін "новий товар".

Новий товар - це продукція, яку призначено для реалізації, і яка відрізняється від товарів, що

вже є, аналогічного призначення зміненими споживчими властивостями. Отже, поняття терміна

передбачає напрям вибору показників якості та методів вивчення нового товару.

Вибір показників якості зумовлюється необхідністю дотримання обов'язкових вимог (безпеки,

функціонального призначення), а також визначення ступеня новизни, що і є сутністю

експертизи якості нових товарів.

Експерт (або замовник) залежно від мети експертизи може вибрати всю номенклатуру

споживчих показників або обмежитися лише обов'язковими показниками та ступенем новизни.

Номенклатура споживчих властивостей та показників детально розглядається в курсі

"Теоретичні основи товарознавства товарів", тому матеріал даного підручника розкриває лише

ступінь новизни, як один з показників асортименту та одночасно якості нових товарів.

Ступінь новизни характеризується кількісними та якісними змінами споживчих властивостей,

які формують та задовольняють нові потреби. Ступінь новизни може виражатися у балах або

відсотках. Е.Е. Заседєнець [98] пропонує такі градації: товари незначної новизни (ступінь

новизни до 20%), товари нового виду (21-70%) та якісно нові товари (71-100%).

Товари незначної новизни відрізняються несуттєвою модифікацією окремих параметрів, які не

покращують споживчі властивості.

Товари нового виду характеризуються істотними змінами параметрів та споживчих

властивостей, появою нових додаткових функцій.

Якісно нові - товари з принципово новим перетворенням функцій, технічного принципу дії, які

не мають аналогів та прототипів.

Ступінь новизни нових товарів визначається методом балової оцінки, для цього розробляється

спеціальна шкала балів для виробу, що вивчається. Крім цього методу, поширені й інші: огляд

виробів на оптових ярмарках, виставках-продажах, виставках-дегустаціях;

дослідна експлуатація непродовольчих товарів, пробний продаж, анкетне опитування тощо.

Виходячи з цих градацій нових товарів, як критерій можуть бути вибрані показники

функціонального та соціального призначення, надійності (безвідмовності, ремонтопридатності,

збереження), ергономічні, естетичні та безпеки. Залежно від градації нового товару вибирають і

методи вивчення його: порівняльний, прогнозно-аналоговий або безаналоговий, комбінований.

Для товарів, ступінь новизни яких не перевищує 70%, можна використати порівняльний метод,

оснований на порівнянні показників якості товарів одного найменування нових та вже відомих.

Цей метод поширений і в товарознавстві, і в кваліметрії. Для якісно нових товарів цей метод

мало прийнятний, тому для них використовуються зазначені вище методи, які насправді є

різновидами порівняльного методу, але на більш високому рівні з використанням елементів

прогнозування.

Прогнозно-аналоговий метод заснований на побудові перспективно-прогнозного ряду базових

зразків товарів-аналогів та використанні його для порівняльної оцінки якісно нових товарів.

Достоїнством методу є його перспективність, а також використання порівняльної оцінки.

Недолік методу полягає у труднощах побудови перспективно-прогнозного ряду базових зразків

- шкали оцінки, що вимагає пошукових проектних розробок. При цьому експертові доводиться

з'ясовувати, як впливають нові споживчі властивості на корисний ефект вжитку, чи виправдані

затрати на розробку та виробництво нового товару. Через це важко застосовувати прогнозно-

аналоговий метод практично.

Безаналоговий метод - метод, заснований на аналізі процесів споживання різними групами

споживачів або процесів проектування.

За цього методу не вимагається порівняння нових товарів з їхніми аналогами. Цінність нових

товарів визначається за ступенем задоволення потреб, який виявляється шляхом аналізу

процесів споживання. Для цього проводять експеримент з експлуатації або споживання нових

товарів в реальних умовах певними групами споживачів. Після певного строку експлуатації

проводять опитування споживачів, виявляючи їхні думки, зауваження, претензії до якості

товару. Крім цього, досліджується і сам товар (ступінь зносу, ремонтопридатність, зміни

естетичних та ергономічних властивостей, безпеки тощо). Виявлені достоїнства та вади нового

товару, оцінка його якості після експлуатації, дозволяють оцінити ефективність споживання та

доцільність введення новизни у споживчі властивості.

При "проектному" підході експерти аналізують процес проектування з метою виявлення його

повноти, досконалості та можливості технологічного втілення. Для цього експерт повинен

уважно вивчити основні етапи проектування нової продукції та виявити можливі дефекти чи

недосконалість рішень, які приймаються. Крім цього, експерт повинен вивчити передпроектні

наукові дослідження, які є з даного питання.

Достоїнством безаналогового .методу є можливість використання його у випадках, коли товар є

принципово новим і не має аналогів. Під час аналізу процесів споживання вдається з'ясувати

ступінь задоволення передбачуваних потреб.

Вадами методу є трудомісткість, тривалість, складність в підборі найтиповіших груп

споживачів, а при проектному підході -вірогідність значних розходжень між проектованим та

реальним товаром.

Комбінований метод - метод оцінки, заснований на поєднанні оцінок раніше відомих та нових

споживчих властивостей товару, що досліджується. При цьому методі експерти

використовують всю доступну їм інформацію про товари-аналоги, про рівень проектних

розробок. Оскільки будь-який новий товар має вже відомі, спільні з аналогами властивості, а

також набуває і нових властивостей, то при комбінованому методі застосовується поєднання

порівняльного методу для вивчення відомих властивостей та проектно-аналогового та/чи

безаналового для вивчення нових властивостей. Завдяки цьому, комбінований метод не має

багатьох вад раніше зазначених методів і поширений для оцінки товарів з різним ступенем

новизни.

Вивчення нового товару проводиться оціненням практичної користі, ступеня новизни,

естетичного рівня та визначення умов споживання (експлуатації).

Оцінка практичної користі товару може здійснюватися визначенням показників

функціонального та/чи соціального призначення, а також ергономічних властивостей. При

цьому використовуються органолептичні, вимірювальні, соціологічні та експертні методи

визначення значень показників, але провідним залишається експертний метод.

Для оцінки естетичного рівня виділяється декілька підгруп показників, які мають розглядатися

в певній послідовності, що необхідно для забезпечення достовірності експертизи.

Першу підгрупу становить інформаційна виразність форми виробу, яка відбиває культурні

норми та естетичні уявлення, які є у суспільстві. Інформаційна виразність досягається за

допомогою показника зовнішнього вигляду (оригінальність форми, забарвлення, стан поверхні,

цілісність), а також стильової єдності, відповідності моді, інформаційних знаків.

Друга підгрупа показників розкриває єдність формальних і змістовних ознак, виявляє

відповідність естетично значущої форми, розмірів виробу, його функції, конструкції, матеріалу

тощо, оцінює зручність при користуванні (експлуатації).

Третя підгрупа (цілісність композиції) визначається гармонічною єдністю частин і цілого,

органічним взаємозв'язком елементів виробу та погодженістю з ансамблем інших виробів.

Показниками третьої підгрупи є характеристики об"ємно-просторової структури, пластичності,

впорядкованості графічних та образотворчих елементів, декоративності матеріалів.

Четверта підгрупа показників представлена характеристиками досконалості виробничого

виконання виробів, стабільністю збереження його товарного виду під час споживання:

акуратністю покриття та оздоби поверхні, чистоти виконання контурів , чіткість виконання

фірмових знаків і супроводжувальних документів, стійкість форми щодо пошкоджень. Ці

показники побічно впливають на естетичні властивості товарів, але без їхньої характеристики

оцінка естетичних властивостей була б неповною. Аналіз естетичних властивостей нових

товарів здійснюється експертним методом, а додатково застосовується органолептичний метод.

Оцінка естетичних властивостей повинна здійснюватися експертом із позицій споживача, через

це на результати оцінки не повинні впливати його особисті смаки та звички.

Кінцевою операцією вивчення товарів є визначення умов їх вжитку, причому споживання

розглядається як і використання -одноразове і багаторазове (експлуатація).

Експерти оцінюють результати досліджень експлуатації товарів у виробничих або реальних

умовах, визначають термін експлуатації, роблять відповідні корективи. При визначенні умов

експлуатації можуть використовуватись порівняльний, проектно-аналоговий та комбінований

методи. Метою цієї операції є забезпечення якості товару для споживача, що сприяє

позитивному післяреалізаційному ставленню споживача до товару. Завдяки цьому правильність

визначення експертами умов споживання нових товарів має важливе значення для споживача та

визначає "життєвий" (ринковий) цикл товару.

Передостанній етап експертизи-підбиття підсумків-результатів експертизи.

Результат експертизи - це підсумкова якісна та кількісна оцінка споживчих властивостей

товарів, яка зафіксована дещо особливіше. Результати основані на узагальненій думці

експертів, яка приймається способами обговорення, голосування чи усереднення кількісних

показників (балів, % тощо).

Результати експертизи документально оформляються експертним висновком.

Дегустація харчових продуктів - оцінка органолептичних показників якості, яка проводиться

перевіреними на сенсорну чутливість експертами.

Метою дегустації є одержання достовірних результатів під час органолептичної оцінки якості,

зниження її суб'єктивності за рахунок високої професіональної компетентності. Однією з умов

досягнення професіоналізму є спеціалізація по групах товару, оскільки експерти повинні знати

особливості смаку, запаху, зовнішнього вигляду, консистенції та інших органолептичних

показників, характерних для товарів однорідних груп, вміти розрізняти незначні нюанси цих

показників, характерних для різних найменувань, сортів, торгових марок. Для цього експерт

повинен мати гарну смакову та нюхову пам'ять.

Відбір експертів у дегустаційні групи здійснюється перевіркою їх на сенсорну чутливість,

уміння розрізняти смак, запах, колір. Крім того, експерт повинен мати попередній досвід

органолептичної оцінки товарів вибраної однорідної групи.

Дегустація харчових продуктів проводиться у таких випадках:

1. при експертизі нових товарів;