Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. Експертиза товарів

Подождите немного. Документ загружается.

Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. Експертиза товарів: Підручник. – К.:

КНТЕУ, 2001. – 274 с.

Значну увагу приділено питанням технології проведення експертиз з диференціацією на

експертизу якості, кількості та за іншими специфічними ознаками, документальному

оформленню їх результатів, подано вимоги та охарактеризовано стан маркування товарів

відповідно до чинних норм.

У підручнику наведено дані про світовий досвід щодо експертизи товарів, діяльність зарубіжних

торгово-промислових палат.

Виходячи із нагальних проблем сьогодення, однією з яких є підробка та зниження якості

товарів, і відповідно до цього зростання значення товарознавчої експертизи, в окремому розділі

охарактеризовано види та засоби фальсифікації товарів.

Спеціалісти торгівлі нової формації повинні вміти оцінювати якість, споживчі переваги товарів,

їх відповідність стандартам, нормам, вимогам законів, відрізняти товари-фальсифікати, товари-

сурогати, нестандартні, несортні товари; консультувати покупців, впливати на створення

громадської думки щодо певних товарів на ринку, спираючись на знання про їх високу якість;

надавати реальну допомогу споживачеві у виборі товару, привінтивно формулювати та

забезпечувати створення сучасних споживчих властивостей товарів. Здійснити це без знань про

властивості товарів, експертизу їх якості неможливо. На сьогодні експертна функція

товарознавства, яка поширюватиметься, крім торгівлі, на сферу стандартизації, сертифікації,

захисту прав споживачів, митну справу тощо, є найактуальнішою.

ЗМІСТ

Розділ 1. Концептуальні засади експертизи товарів

1.1. Поняття та терміни товарознавчих експертиз

1.2. Органи, які уповноважені проводити товарознавчі експертизи

1.3. Права та обов'язки експерта

1.4. Види експертиз

Pозділ 2. Роль і функції торгово-промислових палат у формуванні міжнародної торгівлі

2.1. Особливості функціонування торгово-промислових палат у світі

2.2. Міжнародні організації торгових палат

2.3. Торгово-промислові палати України та країн СНД

Розділ 3. Інформаційні засоби експертизи товарів

3.1. Поняття та види інформації про товар

3.2. Товаросупровідні документи

3.3. Маркування товарів

Торговельне маркування

Структура маркування

3.4. Інформаційні знаки

Товарні знаки

Поняття та види знаків

Права та захист прав на знаки

Знаки найменування місця походження товару

Знаки країни походження товару

Знаки відповідності або якості

Штрихове кодування

Еволюція штрихового кодування

Сучасні системи штрихового кодування

Міжнародний багатогалузевий стандарт транспортної нумерації 88СС

Вимоги до нанесення штрихового кодування

Компонентні знаки

Розмірні знаки

Експлуатаційні знаки

Манілуляційні знаки

Попереджувальні знаки

Екологічні знаки

Акцизне маркування товарів

Правила маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів

Реалізація або знищення конфіскованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів

Розділ 4. Організація проведення експертизи товарів

4.1. Підготовчий етап

4.2. Основний етап

4.3. Заключний етап

Порядок складання акта експертизи

Типові помилки при проведенні експертизи

Розділ 5. Технологія проведення експертизи товарів

5.1. Експертиза кількості

Правова база проведення кількісної експертизи

Експертиза товарів із пошкодженою упаковкою

Правила проведення експертизи кількості під час приймання товарів

5.2. Експертиза якості

Правила проведення приймальної експертизи за якістю

5.3. Асортиментна експертиза

5.4. Документальна експертиза

5.5. Комплексна експертиза

Розділ 6. Гігієнічна, санітарна, ветеринарна та екологічна експертиза товарів

6.1. Гігієнічна експертиза

6.2 Санітарна експертиза

6.3.Ветеринарна експертиза

6.4. Екологічна експертиза

Розділ 7. Товарознавча судова експертиза товарів

Розділ 8. Ідентифікація та фальсифікація товарів

8.1. Ідентифікація товарів

8.2. Види та засоби фальсифікації товарів

8.3. Державне регулювання належної якості та безпечності харчових продуктів і продовольчої

сировини

8.3.1. Порядок ввезення імпортних харчових продуктів та продовольчої сировини в Україну

8.4. Відповідальність виробників та продавців про забезпечення належної якості товарів

Розділ 1. Концептуальні засади експертизи

товарів

Ключові слова: експертиза, контроль, партія, зразок, проба, виїмка, вихідний, середній зразок,

несортний товар, брак, кількість, сертифікат, споживчі властивості, права та обов'язки

експерта, додаткова, комплексна, повторна, контрольна експертиза.

1.1. Поняття та терміни товарознавчих експертиз

Поняття "експертиза" (походить від латинського ехрегіш дослідний) - це дослідження будь-

якого питання чи об'єкта, яке вимагає спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку.

На практиці давно відома бухгалтерська, лікарська, математична експертиза. Термін

експертиза щодо товару або партії товару є більш новим поняттям, яке застосовується

здебільше в діяльності торгово-промислових палат та науково-дослідних лабораторіях

Міністерств охорони здоров'я, органів захисту прав споживачів. На практиці використовують

декілька варіантів терміну експертиза: товарна, товарознавча. На нашу думку, останній термін є

більш вдалим з точки зору наукоємкості та відображення реальної суті. Таким чином,

товарознавча експертиза (ми зупиняємося саме на такому формулюванні і далі, говорячи про

товарознавчу експертизу, будемо використовувати його скорочено експертиза - це

дослідження якості (споживчих властивостей, нешкідливості, харчової цінності тощо), кількості

та відповідності умовам нормативної документації, умовам договору (контракту) партії (або

окремого) товару з поданням мотивованого, об'єктивного (незалежного), кваліфікованого

висновку.

Досить часто термін "експертиза" ототожнюють з терміном "контроль", що є невиправданим і

необгрунтованим. Чим же відрізняються ці терміни?

По-перше, контроль (в традиційному розумінні) повинні здійснювати особи, які мають право на

контрольні функції за своїм службовим положенням або одноразово уповноважені установою,

яка має на це право (наприклад, співробітники відділу технічного контролю виробничих

підприємств, контрольних заводських лабораторій). У той же час експертизу здійснюють

нейтральні особи які не зацікавлені у наслідках справи, які не зв'язані службовими відносинами

і не залежні від зацікавлених сторін.

По-друге, якщо контролю, як правило, піддають всю продукцію (що виготовляється, яка

знаходиться на складі, або отриману), то експертиза стосується тільки тієї продукції, яка при

прийманні, на думку отримувача, виявилась недоброякісною і (або) такою, що не відповідає

умовам договору, а також продукція, із-за якості якої виникла суперечка сторін: постачальника

(продавця), отримувача (покупця), третьої сторони (транспортної організації).

По-третє, особи, які здійснюють контроль, зобов'язані приймати рішення і давати

розпорядження про заборону випуску, вивантаження або реалізацію окремих видів товарів, у

той час, як експерт не може приймати навіть адміністративні рішення і давати будь-які вказівки

щодо подальшої долі товару.

На практиці товарознавці-експерти термін "якість" вживають як відповідність показників, які

характеризують певні властивості товару, вимогам (нормам) стандартів, технічних умов,

еталонам. Але у більш широкому розумінні це поняття включає для харчових продуктів ще і

певну енергетичну, харчову і біологічну цінність, стійкість до зберігання і високі

органолептичні властивості.

Слід зазначити, що певна властивість, якою володіє товар, під час використання за конкретним

призначенням може позитивно впливати на споживчі властивості, а при використанні в іншому

- ця ж властивість може надавати негативного впливу.

Враховуючи велику кількість різноманітних товарів нового асортименту з використанням

харчових добавок, у нетрадиційному споживчому оформленні, експерт у своїй роботі повинен

чітко виконувати рекомендації документів, які супроводжують товар (в разі їх правильного

оформлення) або нормативних актів, які регламентують властивості цього чи аналогічного (в

разі відсутності стандартів) товару. Саме тому експерт повинен добре знати і вміти

користуватися всією законодавчою базою з питань стандартизації, що є в державі, і відноситься

до сфери його інтересів.

Найбільш розповсюдженою в експертизах документацією є стандарти, технічні умови, правила

приймання, відбору проб, маркування, зберігання харчових продуктів.

Як правило, в актах експертизи спеціалісти використовують деякі терміни, що не завжди

правильно трактуються. Тому нижче наводяться основні з них і наголошується на

найрозповсюдженіші помилки під час їх використання.

Партія товару - певна кількість однорідної продукції. Але це визначення є загальним і

неповним, тому експерт під час роботи використовує термін, сформульований для відповідного

товару стандартом. Наприклад, для фруктів сушених - однорідною партією називається будь-

яка кількість сушених фруктів одного виду, сорту, способу обробки.

Зразок - термін, що застосовується в експертній практиці у двох значеннях: першому - зразок,

що відбирають від недоброякісного товару для демонстрації, підтвердження наявності дефекту,

для досліджень;

у другому - зразок, як еталон певного розміру, кількості, якості, що відбирається від продукції

для закупівлі, продажу або інших дій з партією товару.

Проба - певна кількість товару, яка взята для аналізів (частина зразка); порядок, метод відбору,

величина визначається стандартом.

Виїмка - певна кількість товару, що відбирається за один прийом (звичайно, спеціальним

інструментом або пристроєм) і призначається для складання вихідного зразка.

Вихідний зразок - зразок, який складається із всіх виїмок, що відібрані із різних місць однієї

партії товару.

Середній зразок - частина вихідного зразка, яка взята способом, що встановлено документом, і

призначена для досліджень.

Термін "нестандартний" слід застосовувати до товару, показники якості якого виходять за межі

норми. Наприклад, здоровий, якісний плід, але за розміром він менший від встановленого; тара,

виготовлена із доброякісного матеріалу, але більшого розміру.

Часто товар, що має дефекти, за наявності яких його не можна віднести навіть до найнижчого

(за стандартом) сорту, називають нестандартним. Це - неправильно, таку продукцію слід

кваліфікувати як несортну.

Несортний товар - товар, якісні показники якого нижчі за мінімальні, допустимі нормами. Під

час оцінки цілої партії товару вона може бути віднесена до несортної, якщо кількість

нестандартних або дефектних виробів у ній перевищує кількість, яка допустим відповідними

документами. Наприклад, у партії наявні 7% дефектних виробів, за нормами допускається 2%.

Брак - товар, що має такі показники якості, за яких його взагалі не можна використовувати за

призначенням. Іноді термін "забраковано" застосовують до товару, який не відповідає сорту, що

зазначено на маркуванні або в документах (наприклад, значиться 1-й сорт, а практично - 2-й).

Це теж неправильно. У цьому випадку треба використовувати вираз "зниженої сортності".

Кількість - вираз числа отриманого товару і його величини, а також ступеня виявлення

властивості товару. Для уніфікації, як відомо, усі країни застосовують Міжнародну систему

одиниць. Однак, деякі країни до цього часу із різних причин (інколи - для підкреслення

національної індивідуальності) на практиці не застосовують їх, віддаючи перевагу традиційним

для них термінам: галон, кварта, бушель, фунт, унція, дюйм та ін.

Досліджуючи будь-яку партію товару, експерт обов'язково працює з різноманітними

документами, які відносяться до неї. Окрім транспортних документів (вантажних, авіа- та

інших накладних) у першу чергу експерт повинен оцінити правильність складання,

відповідність фактичному стану і насиченість документів, які засвідчують якість товару. Поки в

Україні відсутня єдина форма сертифіката якості товару, тому експерти досить часто

зустрічаються з сертифікатами, які оформлені без врахування специфіки товару, критеріїв його

нешкідливості та повноти відповідності споживчим вимогам. Нижче наведено визначення

основних супровідних документів щодо якості партії товару, які можуть (і повинні) бути надані

експерту для його роботи.

Сертифікат якості [від латинського $егіо - вірно, /азеге -робити] — документ, що засвідчує

якість товару. Видається відповідними компетентними органами, лабораторіями як в країні-

експортері, так і в країні-імпортері. За умовами контракту сертифікат якості може видаватися

фірмою-виготовлювачем і в ідеалі повинен містити таку інформацію:

- найменування і адресу виготовлювача (продавця, постачальника), повну назву товару (з

урахуванням усіх специфічних особливостей товару, у тому числі сорту, марки тощо);

1. характеристику всіх основних показників якості, які регламентуються відповідною

нормативною документацією, з обов'язковим зазначенням параметрів нешкідливості,

специфічних властивостей, у тому числі, якщо необхідно, призначеність (наприклад, для

дієтичного харчування);

2. повний перелік рецептурних компонентів;

3. технологічну схему та основні режими виготовлення;

4. строк виготовлення і зберігання, спосіб використання або доведення до готовності;

5. кількість товару в партії;

6. найменування транспортного і споживчого упакування;

7. номер відповідної документації, яка регламентує властивості товару у країні-

виготовлювачі;

8. найменування установи, яка оформила і завірила сертифікат якості.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність товару вимогам певних

стандартів та норм. Видається органами Держстандарту України як результат проведення

сертифікаційних заходів.

Сертифікат походження - документ, що вказує з якої країни експортується товар. У

міжнародній торгівлі вважається за необхідне наявність в пакеті документів, які

супроводжують продовольчий товар, різних видів карантинних посвідчень.

Ветеринарне посвідчення пред'являється митниці при ввезенні живої худоби, продукції її

переробки і свідчить про те, що товар вивозиться із місць, де відсутні гостроінфекційні хвороби

і худоба пройшла необхідну обробку.

Санітарне посвідчення також необхідне на митниці при ввезенні плодів, овочів, фруктів,

тютюну-сирцю та інших товарів і засвідчує, що товари не заражені шкідниками, хворобами і

походять із епідеміологічно благополучних районів.

Якщо виникли будь-які неузгодженості під час транспортування, які можуть вплинути на якість

або кількість товару, зацікавлена сторона повинна вимагати складання комерційного акта -

Документа, який фіксує розміри, характер нестачі, пошкоджень, псування вантажу у процесі

транспортування. Він є підставою для пред'явлення отримувачем вантажу претензій

транспортній

організації про компенсацію збитків. Слід зазначити, що комерційний акт не складається, якщо

нестача або надлишок товару знаходяться у межах норм природної нестачі. Акт експертизи не

може замінити комерційний акт і є, якщо він складався, додатком до останнього.

1.2. Органи, які уповноважені проводити товарознавчі

експертизи

Якщо в економічно розвинутих країнах світу функції незалежних експертиз виконують сотні і

десятки сотень установ (тільки у межах органів, які відповідають безпосередньо за захист прав

споживачів їх налічується майже 120 у Франції, 260 у США і т. д.), то у нашій державі перелік

такого роду організацій значно обмежений. Але тенденції розвитку ринкових відносин, які

висувають на перший план конкурентної боротьби якість товарів, дозволяють робити

припущення про швидке розширення переліку установ, до сфери діяльності яких буде входити

товарознавча експертиза.

На сьогодні, незалежні товарознавчі експертизи здійснюються у Торгово-промисловій

палаті України, Центрі метрології і стандартизації Держстандарту України, структурах

Міністерства охорони здоров'я України, державних структурах із захисту прав споживачів,

деяких громадських установах, діяльність яких пов'язана з дослідженням якості товарів.

Іноді необхідність отримання незалежної думки спеціаліста з товарознавства виникає у таких

установ, як санітарно-епідеміологічні служби, міськвиконкоми, районні органи влади тощо.

Особливого значення набуває проблема проведення компетентної товарознавчої експертизи

вже під час закупівлі товару іноземного виробництв на території країни-постачальника або на

митниці під час перетинання партії товару кордону України. Експертиза можлива тільки за

умови піднесення до необхідного рівня ролі товарознавців у комерційній діяльності фірм,

установ та інших суб'єктів підприємницької діяльності.

1.3. Права та обов'язки експерта

Експертом може виступати особа, яка має відповідні знання, обов'язково досвід роботи з того

питання, для дослідження якого вона залучається.

Враховуючи специфіку та велику відповідальність за результати експертизи, сформулювати

обов'язки експерта можна таким чином: компетентність, об'єктивність, моральна стійкість.

Останнє визначення характеризує такі непрості духовні і моральні категорії, як совісність,

принциповість, відмова від особистих інтересів задля суспільних, непідкупність, чесність та ін.

У положеннях, які регламентують діяльність експерта, відсутні визначення того, хто може

виступати експертом, але чітко визначено, хто ним бути не може при розгляданні суперечливих

питань.

Наприклад, при розгляді судових справ не дозволяється залучати як експерта осіб, які є

родичами зацікавлених у результатах розгляду сторін, або які знаходяться у службовій та іншій

залежності від цих сторін, які мають особисте відношення до справи, які брали участь у

попередньому розгляді справи (як перекладач, свідок і т. п.), які виявили свою

некомпетентність або є підстави для дискредитації їх об'єктивності, які раніше були притягнуті

за крадіжки тощо.

Виконуючи свої службові обов'язки експерт діє незалежно і самостійно. При цьому він

наділений великим обсягом прав, основними з яких є:

1. Право відмови від проведення експертизи і видачі висновку, якщо експерт не має знань,

наявність яких необхідна для виконання покладених на нього обов'язків.

Наприклад, визначення якості харчових продуктів нового асортименту, які вироблялись з

використанням новітніх технологій та технічних засобів, що незнайомі експерту і не мають

аналогів у країні.

2. Право відмови від відповіді на питання, які виходять за межі компетенції експерта.

Наприклад, формулювання звинувачення за пошкодження товару.

3.Право відмови від складання висновку, якщо представлений на експертизу товар не

оформлено належним чином, відповідно до норм законодавства.

4. Право ознайомлення з документами та іншими матеріалами, незнання яких перешкоджає

незалежній оцінці об'єкта експертизи і право відмови від початку або продовження експертизи

у разі неподання подібних матеріалів.

Наприклад, приховування зацікавленою стороною сертифіката якості або транспортних

документів, які безпосередньо відносяться до товару (партії) і можуть вплинути на результати

його оцінки.

5. Право відмови від початку (або продовження проведення) експертизи, якщо місце, де вона

проходитиме, не має відповідних умов, обладнання, що може вплинути на якість або кількість

товару, призвести до помилок тощо.

Наприклад, запропонування проведення експертизи гігроскопічних харчових продуктів на

відкритій площадці, або необхідність визначення кількості товару на вагах, що повірені з

порушенням норм законодавства.

6. Право у процесі експертизи проводити досліди, вимірювання, відбір проб, аналізи,

розрахунки; право залучення для отриманняоб'єктивних результатів лабораторій, перед якими

ставляться конкретні завдання.

7.Право призупинювати або відмовлятися від подальшого проведення експертизи, якщо дії

присутніх (у тому числі зацікавленихсторін) спрямовані на обманювання експерта.

8.Право часткового або повного припинення проведення експертизи, якщо є факти силового

впливу на експерта, його шантажу, або спроби підкупу.

9. Право внесення змін і доповнень до висновку за результатами експертизи або повної відмови

від нього з обгрунтуванням причин, які це викликали.

10. Право радитися з іншими експертами, які беруть участь у тій же (комплексній) експертизі,

до складання загального висновку, за яке несуть рівну відповідальність, і право висловлювати

(у тому числі письмово) особисту думку, відмінну від загальної.

1.4. Види експертиз

У практиці Торгово-промислової палати України розрізняють такі види експертиз: основну

(первинну), додаткову, повторну, комплексну та контрольну.

Технологію та документальне оформлення проведення основної (первинної) експертизи буде

розглянуто у розділі 3,4.

Специфічними для кожної з них є мета, умови залучення експерта і документальне оформлення.

Додаткова експертиза призначається у тих випадках, коли експерт із-за незалежних від нього

обставин не зміг дати вичерпні відповіді на питання, поставлені перед експертизою. Наприклад,

такими обставинами можуть бути: виникнення нових документів, які не були подані експерту

первинно; необхідність проведення експертизи якості після первинної експертизи кількості

товару тощо. В усіх випадках додаткові експертизи проводяться з тих питань, які не були

висвітлені в основній експертизі і відповідно відсутні в актах. Як правило, доручають

проведення додаткової експертизи тому ж експерту, що виконував дослідження при первинній

експертизі. Результати її оформляють окремим актом, який доповнює акт первинної експертизи

з посиланням на номер акта, який він доповнює.

Повторну експертизу призначають за умови, що зацікавленими сторонами, арбітражем,

судовими органами, прокурором та ін. під час оцінки висновку з первинної експертизи

встановлено, що він:

1. є необ'єктивним;

2. є помилковим і неточним внаслідок неправильного або неповного проведення

експертизи;

3. є недостатнім, некомпетентним, некоректним, сумнівним, містить розбіжності з

основною частиною акта;

4. включає здогадні висновки;

5. виходить за межі компетенції експерта;

- протирічить доказам, які мають зацікавлені сторони.

Обов'язковим є призначення повторної експертизи, якщо виявлені форми неможливості

залучення експерта до роботи (див. п. 3), якщо має місце отримання експертом винагороди

безпосередньо від зацікавлених сторін.

Той, хто вимагає проведення повторної експертизи, повинен у письмовій формі обґрунтувати

свої мотиви.

Для цієї експертизи призначається інший експерт, або експертна комісія. Об'єктом досліджень

виступає тільки той товар, який був

Доданий експертизі первинно.

Комплексну експертизу призначають для дослідження товару, з якого необхідно одночасно

отримати висновок експертів різних галузей науки, техніки і виробництва. Наприклад, для

дослідження якості молочних десертів для дитячого харчування доцільно залучити таких

спеціалістів: товарознавець, гігієніст з питань дитячого харчування, науковець з питань

створення відповідних молочних виробів.

За результатами такої експертизи складається один акт, в якому кожен з експертів викладає свої

методи досліджень об'єкта і робить висновок.

Контрольну експертизу призначають за ініціативою установ, які проводять експертизи, при

необхідності перевірки безпосередньо самого експерта. Вони призначаються на будь-якій стадії

проведення основної експертизи.

За умови невиявлення процесуальних порушень експерт, який здійснює контрольну експертизу,

складає лише звіт, а при виявленні -складає акт контрольної експертизи відповідної форми.

Питання для самоперевірки

1. Дати визначення поняттю "експертиза товарів".

2. У чому полягають відмінності експертизи від контролю.

3. Сформулювати зміст понять: "зразок", "партія товару", "проба", "виїмка", "вихідний

зразок", "середній зразок", "несортний товар", "брак".

4. Назвати основні реквізити сертифіката якості.

5. Які права та обов'язки експерта ?

6. Визначити особливості повторної, додаткової, комплексної, контрольної експертиз.

Pозділ 2. Роль і функції торгово-промислових

палат у формуванні міжнародної торгівлі

Ключові слова: торгова палата, обов'язкове та добровільне членство, Торгова палата Брюсселя,

Союз німецьких торгово-промислових палат, Міжнародна торгова палата, Асоціація

Європейських торгово-промислових палат, Українська торгово-промислова палата.

2.1. Особливості функціонування торгово-промислових

палат у світі

Торгово-промислові палати існують в усіх розвинених країнах. Саме поняття "торгова палата"

виникло на Заході (у Франції) ще в XVI столітті і було пов'язане із зародженням некомерційних

об'єднань, зборів представників ділового світу з метою розробки єдиних правил у торгівлі та

виробництві.

Загальні закони розвитку ринкової економіки визначають ідентичність функцій та завдань, що

виконуються і використовуються торгово-промисловими палатами. Будучи представниками

інтересів груп підприємців з усіх секторів економіки, західні торгові палати представляють

також економічні інтереси своїх країн в цілому. У цьому полягає принципова відмінність палат

від галузевих асоціацій підприємств, що замкнуті колом інтересів свого сектора діяльності.

Торгові (або торгово-промислові) палати тісно співпрацюють з органами влади в галузі

формування економічної політики та соціального партнерства. Беручи активну участь у процесі

прийняття законів та інших рішень, вони користуються правом законодавчої ініціативи,

направляють за проектами законів свої висновки, беруть участь у роботі уряду, парламенту та

його комісій. Відповідно регіональні та місцеві палати взаємодіють з органами влади регіону,

області, міста, беруть участь у прийнятті рішень з питань їх економічного розвитку. При цьому

вони виходять не з політичних інтересів яких-небудь партій, а загальних інтересів усього

суспільства, Що має принципове значення для стійкості економічної політики власних

структур.

Правовою основою створення та функціонування торгових палат є спеціальне або загальне

законодавство країни, а у ряді випадків власний статут палати.

Спеціальні закони деяких країн (Австрії, Італії, Німеччини, Франції) містять положення, які

визначають порядок створення торгових палат, їх правочинність, основні направлення та сфери

діяльності, порядок управління, структуру виконавчих органів, відносини з державними

установами.

Такі торгові палати часто називають самокерованими структурами, в яких підприємці

вирішують свої проблеми у межах закону самостійно та незалежно від впливу держави.

Незважаючи на те, що характер економічних проблем часто відносить їх до сфери державного

регулювання, держава свідомо делегує їх розгляд до відання торгової палати, наділяючи її

відповідними повноваженнями. Таким чином, палата як носій інтересів усієї економіки країни

або регіону прагне виконувати свої функції на користь подальшого економічного розвитку, що

у підсумку відповідає інтересам держави. Держава ж залишає за собою право нагляду за

діяльністю палат. Наприклад, в Німеччині міністр економіки може втручатися у діяльність

торгово-промислової палати тільки у тих випадках, коли палата припускає порушення чинного

законодавства. При цьому статути земельних палат вважаються елементами чинного

законодавства.

У країнах, де не існує спеціального законодавства про палати, їх організація та діяльність

здійснюється на основі загального цивільного законодавства. Так, у Великобританії торгові

палати поряд з асоціаціями, федераціями промисловців створюються як компанії з обмеженою

відповідальністю під гарантію членів. На практиці це означає, що члени палати відповідають за

її обов'язками у межах сплаченого членського внеску. Специфічні положення, які відрізняють

палату від комерційної фірми, фіксуються в статуті, у тому числі і принцип безприбутковості,

порядок формування членської бази, принципи управління. Навіть у випадку ліквідації палати

частина її активів, що залишилися після сплати боргових зобов'язань, не розподіляється між її

членами, а переводиться іншим аналогічним організаціям.

Існує два підходи до формування членської бази торгової палати:

1. обов'язкове членство для визначених спеціальним законом учасників господарської

діяльності;

2. добровільне членство.

Критерій характеру членства є досить вагомим моментом, що впливає практично на всі сторони

діяльності торгової палати.

Обов'язкове членство у торгових палатах встановлено в таких країнах, як Німеччина, Австрія,

Франція, Люксембург, Нідерланди, Іспанія, Італія та інших. Воно може встановлюватися

державою тільки на підставі закону.

Позитивним такого принципу є те, що до сфери відповідальності палати включається всі без

винятку сектори економіки (промисловість, торгівля, банки, страхування, транспорт, послуги та

ін.) Таким чином, палата представляє все ділове співтовариство країни або регіону. Це

призводить до того, що думки та пропозиції торгової палати мають важливе значення, оскільки

виражають збалансовані, узгоджені інтереси усіх секторів економіки. Крім того, обов'язкове

членство гарантує тісні контакти у повсякденній роботі з усіма підприємствами регіону.

Незалежність торгових палат від держави закріплена в законі. Таким чином, вона

забезпечується повною фінансовою самостійністю у формуванні та виконанні своїх бюджетів, а

також свободою прийняття рішень у загальних інтересах незалежно від окремих або групових

поглядів.

Контроль з боку держави зазвичай здійснюється міністерством економіки або промисловості і

стосується, як правило, розслідувань скарг на діяльність торгових палат (наприклад, стосовно

відмови палати видати сертифікат походження або законності проведених виборів до керівних

органів палати), а також правильності створення бюджету та реальності витрат. Разом з тим

слід зазначити, що палата У цьому випадку є своєрідною частиною державної ієрархії і

підпорядковується урядовим органам, хоча лише в так званій "дорученій сфері діяльності".

Палати з добровільним членством діють у Великобританії, Канаді, Швеції, Бельгії, Норвегії та

Швейцарії як правило, на основі цивільного законодавства і реєструються у відповідних

Реєстрах, списках ділової активності. Такі палати, прагнучи до збільшення числа своїх членів,

вимушені постійно доводити свою необхідність діловим колам регіону, країни. У іншому

випадку ніщо не зможе заставити підприємство платити цій палаті членські внески.