Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. Експертиза товарів

Подождите немного. Документ загружается.

Після встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг Держпатент України

провадить експертизу заявки.

Після прийняття рішення про реєстрацію знака Держпатент України у своєму офіційному

бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Одночасно з публікацією відомостей про

видачу свідоцтва Держпатент України здійснює державну реєстрацію знака. На підставі

державної реєстрації знака Держпатент України у місячний термін видає заявнику свідоцтво.

Свідоцтво про реєстрацію знака надає його власнику право власності на знак. Строк його

чинності - 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за клопотанням його власника

може бути подовжена на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути

подане протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не

обмежена.

Знак для товарів і послуг може бути використаний у будь-який спосіб, що не суперечить

чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких

зареєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час

демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах,

рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням товарів і послуг у

господарський оборот.

Якщо знак належить кільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними.

Якщо немає такої угоди, кожен із співвласників має право користуватися знаком на власний

розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл (ліцензію) на використання знака та

передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак

без його дозволу.

Право власності на знак на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, що

стає правонаступником власника свідоцтва. Суб'єкту права власності на знак належить право

видавати дозвіл (ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знака на підставі ліцензійного

договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат

бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг.

Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак та ліцензійний договір під загрозою їх

недійсності мають бути зареєстровані у Держпатенті України.

Інколи нанесення знака на товарах недостатньо для їх охорони. У такому разі власник свідоцтва

має право поряд із знаком проставляти попереджувальне маркірування, про те що знак

зареєстрований. Особи, які здійснюють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі

договору з виробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осіб

або замість їх знака можуть проставляти свій знак.

Чинність свідоцтва може бути припинена або свідоцтво може бути визнано недійсним у

передбачених Законом випадках.

Знак може бути зареєстрований в іноземній державі будь-якою особою. Якщо реєстрація знака

в іноземній державі здійснюється відповідно до Мадридської угоди про реєстрацію знаків, то

заявка на зарубіжну реєстрацію подається через Держпатент України.

Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному

або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинено. Якщо порушенням

власнику були заподіяні майнові чи моральні збитки, вони мають бути відшкодовані

порушником.

Знаки найменування місця походження товару

Право на найменування місця походження товару — це новий цивільно-правовий інститут,

який в Україні тільки формується.

Донедавна такого інституту ні радянське цивільне законодавство, ні українське не знали. Але

вже в Законі Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування

місця походження товару" від 23 вересня 1992 р. він наявний як сформований цивільно-

правовий інститут. Треба сказати, що в країнах із розвинутою ринковою економікою цей

інститут відомий уже давно. Він згадується в Паризькій конвенції "Про охорону промислової

власності" від 20 березня 1883 р. Конвенція, зокрема, проголошує, що вказівка на походження

або найменування місця походження товару відноситься до об'єктів промислової власності і

підпадає під дію Паризької конвенції (ст. 1). Стаття 10 Конвенції проголошує, якщо при

виробленні чи виробництві товару або торгівлі ним буде неправильно зазначено місце

походження чи місцевість, або неправильно вказано країну, де знаходиться цей пункт, чи

країну, де застосовуються неправдиві дані про походження, то це визнається порушенням прав

фізичної чи юридичної особи, які є виробниками чи комерсантами щодо цього товару.

Справа в тому, що на якісні характеристики, крім технічного рівня, технології, якості

матеріалів, впливають також інші чинники. Такими додатковими чинниками, що зумовлюють

значною мірою якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того чи

іншого географічного району (наприклад, вода, повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші

умови). Так, певні сорти вина можна виробити з винограду, що вирощується тільки в певній

місцевості; на виробництво пива впливають ряд властивостей саме даного географічного

району - вода, ячмінь, хміль тощо. Тканина певного сорту може бути вироблена тільки із вовни

овець певної породи, що вирощується в певній місцевості. Це - природні чинники

географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники виробленого товару,

наприклад, мінеральної води тощо.

Але на якісні його характеристики можуть впливати також і люди - майстерність,

професіоналізм виробника, технічний рівень виробництва зумовлюють попит товару і, отже,

його конкурентоспроможність на ринку.

Тож на ринку складається певна оцінка товару, виробленого в певному географічному регіоні та

ще й у поєднанні із людським чинником.

В умовах переходу України до ринкових відносин постає потреба впровадження цього

інституту і в нашому цивільному законодавстві. Є досвід зарубіжних країн, який має бути

використаний. Доцільно взяти за основу Закон Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки

обслуговування і найменування місця походження товару". Це пояснюється тим, що рівень

ринкових відносин в Російській Федерації і в Україні є однаковим, тому і рівень правового

регулювання цих відносин має також бути приблизно однаковим.

У такому законі має бути дано визначення поняття місця походження товару, його основні

правові ознаки.

По-перше, найменуванням місця походження товару є назва країни, населеного пункту,

місцевості чи будь-якого іншого географічного об'єкта. Це може бути історична назва

географічного об'єкта. Законодавство зарубіжних країн, як правило, містить певні обмеження

щодо найменування місця походження товару. Так, наприклад, не визнаються місцем

походження товару позначення, які хоча і містять назву географічного об'єкта, проте, увійшли

до загальновживаного обігу як позначення товару певного виду, не пов'язаного з місцем його

вироблення.

По-друге, однією із необхідних ознак такого визначення має бути вимога про те, що

найменування місця походження товару використовується для позначення певного виду

товарів, які виробляються в даному географічному об'єкті, тобто в конкретно означеній

місцевості.

По-третє, позначення вказує на особливі властивості товару, яких не мають товари такого виду,

що виробляються в іншій місцевості, іншому географічному об'єкті.

По-четверте, ці особливі властивості товару зумовлені саме природними або людськими

чинниками певного географічного об'єкта або природними і людськими чинниками одночасно.

Тільки у своїй сукупності ці правові ознаки географічного об'єкта дають йому найменування

місця походження товару, яке придатне до реєстрації.

Найменування місця походження товару набуває значення лише за умови його державної

реєстрації в установленому чинним законодавством порядку або завдяки міжнародним

договорам держави.

Заявником на реєстрацію найменування місця походження товару може бути будь-яка

юридична чи фізична особа, яка має намір виробляти товар із характерними для певного

географічного об'єкта властивостями або вже виробляє зазначений товар. Проте слід мати на

увазі ту особливість, що право на використання найменування місця походження товару не є

монопольним, це означає, що одне і те ж найменування місця походження товару може бути

зареєстровано на ім'я кількох заявників — користувачів цього найменування. Але таке право

може бути надано за однієї неодмінної умови - виробник товару знаходиться у тому ж

географічному об'єкті і виробляє товар з тими ж властивостями, які визначені у свідоцтві про

реєстрацію найменування місця походження товару.

Безумовно, в законі має бути докладно визначено порядок і умови проведення державної

реєстрації.

Заявка має бути піддана відповідній експертизі. Якщо в результаті експертизи заявки на

реєстрацію буде встановлено, що заявлене найменування відповідає вимогам закону і

обороноспроможності, то на цій підставі приймається рішення про видачу свідоцтва на право

використання найменування місця походження товару. На підставі цього рішення провадиться

його реєстрація в Державному реєстрі найменувань місця походження товару, а на підставі

реєстрації видається свідоцтво на право користування таким найменуванням.

Використанням найменування місця походження товару заведено вважати нанесення на товари,

для яких воно зареєстровано, а також на їх упаковку; в рекламі, проспектах, рахунках та іншій

діловій документації, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках, а також у разі

демонстрації товару на виставках і ярмарках, які проводяться на території держави.

Як уже зазначалося, право на користування найменування місця походження товару не є

виключним, і тому власник свідоцтва на нього не має права видавати ліцензії на використання

цього наймен> вання іншим особам. Вони можуть просто одержати свідоцтво на право

користування цим же найменуванням місця походження товар)

У законодавстві зарубіжних країн передбачається право юридичних і фізичних осіб, які

здійснюють посередницьку діяльність, використовувати свій товарний знак разом із

найменуванням місця походження товару на підставі договору. Воно має застерегти про те, що

використане найменування зареєстроване в установленому порядку.

Закон Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця

походження товару" встановив норму, за якою реєстрація найменування місця походження

товару діє безстроково. Проте в більшості країн термін чинності свідоцтва обмежений, як

правило, десятьма роками. Але в законодавстві багатьох країн міститься правило, за яким

власник свідоцтва може клопотати про подовження його чинності. Кількість разів подовження

терміну чинності свідоцтва не обмежується. Однак чинність свідоцтва може бути подовжена

лише за умови, що його власник знаходиться у тому ж географічному об'єкті і виробляє товар із

зазначеними у свідоцтві властивостями.

Власник свідоцтва на право користування найменування місця походження товару повинен

мати право реєструвати це найменування у зарубіжних країнах. Зарубіжна реєстрація

найменування місця походження товару є не тільки засобом його правової охорони, але й

своєрідною формою реклами товару. Порушенням права на використання найменування місця

походження товару визнаватися використанням таких термінів, як: "вид", "тип", "імітація"

тощо. Порушенням має визнаватися також використання подібної позначення для однорідних

товарів, що здатне ввести в омащ стосовно місця походження товару і його особливих

властивостей.

Знаки країни походження товару

Знаки країни походження товару поділяються на міжнародні і національні. У

зовнішньоторговельній діяльності прийнято застосовувати міжнародні знаки, що включають

одну або декілька літер і цифровий код.

Знаки країни походження можуть включатися до складу інших інформаційних знаків

(наприклад, знаків відповідності) або до товаросупровідних, експлуатаційних та інших

документів.

Поряд із цими знаками або замість них можуть застосовуватися національні знаки країни

походження товару. Наприклад, у колишньому СРСР було прийнято національний знак "Майє

іп 118811" ("Зроблено у СРСР"), на сьогодні в Україні - "Ма<1е іп Цкгаіпе" ("Зроблено в

Україні").

Інші знаки місць походження товару: населеного пункту, місцевості, історичної назви

географічного об'єкта - не мають узвичаєної символіки, але їх досить часто використовують як

марочні знаки.

Знаки відповідності або якості

"Знак відповідності у сертифікації (тагк оі сопГогтіїе Гог сеіїіїїсаііоп) - захищений у

встановленому порядку знак, застосовуваний або виданий відповідно до правил системи

сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція,

процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу"

(Керівництво ІСО/МЕК 2, п. 14.8; ДСТУ 2462 "Сертифікація. Основні поняття").

Залежно від сфери застосування розрізняють національні і транснаціональні знаки

відповідності.

Національний знак відповідності - знак, що підтверджує відповідність вимогам, установленим

національними стандартами або іншими нормативними документами. Він розробляється,

затверджується і реєструється національним органом із сертифікації.

Знак відповідності дозволяється використовувати для маркування тільки сертифікованої

продукції. Заявники (виготовлювачі, продавці) будь-якої країни можуть маркувати свою

продукцію національним знаком відповідності за наявності сертифіката відповідності, виданого

національним органом із сертифікації, або за наявності угод про взаємне визнання результатів

сертифікації (знака) - свідоцтва про визнання, а також після одержання ліцензії на застосування

знака відповідності.

Національні знаки відповідності можуть бути загальними для усіх видів продукції або

груповими, що підтверджують відповідність визначеної групи або груп однорідної продукції.

В Україні затверджено тільки загальний знак відповідності системи УкрСЕПРО. Його

символіка, форма, розміри регламентуються ДСТУ 2296-93 "Національний знак відповідності".

Знак відповідності, який зображено на малюнку, застосовується також для позначення

продукції, яка не підлягає обов'язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи

виробника чи продавця (добровільна сертифікація).

Позначення (код) органу з сертифікації, яким здійснено сертифікацію продукції, наноситься під

графічним зображенням знака відповідності симетрично відносно осі В шрифтом Пр 3.

Розмір знака відповідності визначає підприємство, яке одержало право на його застосування,

шляхом вибору базового розміру Н. Розмір знака повинен гарантувати його чіткість та

розбірливість. Художнє виконання знака повинно бути одноколірним та контрастним на

основному фоні.

Знаки відповідності наносяться на незнімну частину виробу і (або) на тару, упаковку,

експлуатаційну та товаросупровідну документацію. Місце нанесення знака встановлює

підприємство, що одержало право на його застосування. При неможливості нанесення знака

безпосередньо на продукцію його наносять на найменшу споживчу упаковку у якій ця

продукція реалізується.

У багатьох країнах також застосовуються загальні знаки відповідності, наприклад, національні

знаки відповідності стандартам: у Росії - ГОСТ Р, у Німеччині - БЕМ, в Австрії -"ОЖЖМ", у

Франції - "№", у Великобританії - "Кіїетагк", у Польщі - "В" та ін.

З січня 1998 р. у Росії, відповідно до постанови уряду "Про маркування товарів та продукції на

території РФ .знаками відповідності, захищеними від підробок", товари народного споживання,

які виробляються та імпортуються, та відносяться по товарній номенклатурі ЗЕД до груп 09, 22,

39, 40, 42, 73, 84, 85, 90, 94 та ін. (безалкогольні та алкогольні напої, прянощі, чай, кава,

цукерки та ін.) маркуються знаками відповідності, які виконані у вигляді райдужних голограм

(голограм Бентона). Посилання на неможливість повторювання голограм Бентона сьогодні вже

нікого не переконує. Пірати від голографії вже давно підробляють голограми на німецьких

в'їзних візах, програмних продуктах компанії "Місгозой", "Виза-карт" та інші.

У деяких країнах поширені групові знаки відповідності, наприклад, національні знаки

відповідності для продовольчих товарів, сільськогосподарської продукції, продукції лісового

господарства, рибної продукції Японії - ТА8.

Транснаціональні (регіональні) знаки відповідності - знаки, що підтверджують відповідність

вимогам, установленим регіональними стандартами. Вони застосовуються в країнах

визначеного регіону на основі узгоджених стандартів і взаємного визнання результатів

сертифікації.

Прикладами транснаціональних знаків відповідності можуть служити знак "СЕН", заснований

Європейським комітетом по стандартизації (СЕ1Ч), і знак "СЕМЕЬЕС", заснований

Європейською електротехнічною комісією (СЕМЕЬЕС), знак Товариства по сертифікації в

Європі (ОазеііксЬап. пдг 2еЛігІ2Ігип§ іп Еигоре), який виконано у вигляді стилізованої літери 2.

У ці регіональні організації по стандартизації входять країни Європейського економічного

співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі. Зазначені транснаціональні знаки

підтверджують відповідність продукції вимогам визначених європейських стандартів (ЕІУГ)

або документів СЕИ (СЕКЕЬЕК) щодо гармонізації стандартів.

У країнах ЄС транснаціональний європейський Знак відповідності "СЕ", що застосовується,

підтверджує відповідність продукції розпорядженням європейських директив і технічних

агреманів (АТЕ). Як термін "технічний агреман" розуміється документ, що містить детальні

технічні характеристики матеріалів, устаткування або технічних процесів, що відповідають

вимогам безпеки й експлуатаційної надійності. Ці документи розробляються і діють, якщо

відсутні відповідні стандарти з причин, що об'єкти агреманів є технічним нововведенням.

Вимоги агреманів стосуються показників безпеки, гігієнічності, екологічної чистоти,

ергономічних характеристик.

Знак "СЕ" не може присвоюватися, якщо підтвердження відповідності провадиться на вимогу

національних або міжнародних стандартів. Знак не застосовується для продукції, що не є

об'єктом європейського законодавства.

Знак "СЕ":

1. підтверджує відповідність продукції вимогам усіх, а не тільки яких-небудь приватних

директив, що поширюються на дану категорію виробів;

2. повинен прийматися до уваги органами нагляду кожної країни-члена ЄС і розглядатися

як підтвердження відповідності вимогам директив, але не вимогам національних

стандартів;

3. проставляється виготовлювачем або проектувальником виробу або імпортером,

відповідальним за постачання продукції, що відповідає вимогам директив.

Після прийняття європейського законодавства знак "СЕ" у обов'язковому порядку

проставляється на всій продукції, охопленій дією директив, незалежно від того, чи призначена

вона для експорту в країни ЄС або реалізується на внутрішньому ринку. Передбачається, що

після набрання чинності єдиних правил присвоєння знака, маркірована продукція не буде

піддаватися додатковим випробуванням і сертифікації у країнах-імпортерах, що є членами

співтовариства.

Поряд із знаками відповідності у деяких країнах застосовуються і знаки якості.

У 1993 році в Росії було зареєстровано Систему добровільної сертифікації якості послуг -

ССКУ, а через рік повна Система сертифікації якості - ССК. Одночасно із сертифікатом

видається "Знак якості", який можна використовувати з метою реклами. Останнім часом

дебатується питання про введення національного знака якості у вигляді присудження

Національної премії Президента України.

На відміну від знаків відповідності знаки .якості можуть присвоюватися не тільки центрами із

сертифікації, але й іншими організаціями, що не входять до національної системи сертифікації.

У Німеччині застосовуються декілька знаків відповідності та якості. Так, товариство по

сертифікації Тюф Рейланд (Берлін-Бранденбург) запровадило знаки якості 08 - "Перевірено на

безпеку", "ВаиаП§ершгї"- знак якості для деталей. Крім цього, застосовуються знак

"Досліджений на придатність для виробництва харчових продуктів", знак "СМА" "Маікеп

§иа1ііаі аиз сіеи&спеп Ьаїкіеп", який засвідчує " якість фірмового товару з німецьких земель".

Штрихове кодування

Процес управління товаропросуванням вимагає інформаційного забезпечення. Для будь-якого

підприємства наявність відомостей про кількість та характер продукції, її походження,

оперативність отримання інформації про товаропотоки і правила їх обліку - життєво необхідна.

Уся інформація, що наноситься на упаковку містить лише споживчі характеристики товару і не

дозволяє вирішити завдання оперативного обліку руху продукції. Можливості оперативного

обліку за такого маркування обмежені також суб'єктивними можливостями людини, яка

здійснює інвентаризацію, облік, приймання та продаж товарів. Водночас дається взнаки і

технологічне відставання у використанні обчислювальної техніки, що робить використання

ЕОМ неефективним. Крім того, зростає ймовірність допущення помилок, яка, за деякими

відомостями, становить 1:300, у той же час при використанні штрихового коду - у десять тисяч

разів менша.

Заповнення документів вручну, пошук потрібних товарів на складі потребують чималих затрат

часу і численного штату працівників. При цьому можливі помилки при виконанні цих операцій.

У міжнародній торгівлі витрати, пов'язані з опрацюванням паперових документів, оцінюються у

межах від 3,5 до 15% вартості товару.

Принцип ШК - кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих

смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою, що

сканує, розшифровує коди і передає на ЕОМ. ШК - одне з найбільш поширених засобів

автоматичної ідентифікації (АІ). До числа інших засобів АІ відносяться цифрова, магнітна,

радіочастотна, звукова і візуальна ідентифікації (магнітна картка, радіочастотна бирка і т.п.).

Причинами широкого поширення ШК є його переваги перед іншими засобами АІ:

1. оперативність передачі інформації про товар по системі електронного зв'язку;

2. однозначність інформації, що обумовлює високу захищеність алгоритмів кодування від

помилок (при зчитуванні ШК);

3. порівняно невисока вартість завдяки використанню дешевого носія інформації —

паперу.

ШК на відміну від багатьох інформаційних знаків виконує не тільки загальні функції

інформаційного характеру, що ідентифікують, але і низку додаткових функцій. До них

відносяться:

1. автоматизована ідентифікація товарів за допомогою машинозчитувальних пристроїв:

2. автоматизовані рахування і контроль товарних запасів:

3. оперативне керування процесом товаропросування, відвантаження, транспортуванням і

складуванням товарів (продуктивність праці для забезпечення товаропросування

підвищується на 30%, у деяких випадках - до 80%);

4. підвищення швидкості та культури обслуговування покупців;

5. інформаційне забезпечення маркетингових досліджень

Застосування ПІК із використанням ЕОМ забезпечує оптимізацію таких процесів:

1. виготовлювачам - підрахунку кількості зробленої продукції, її сортування і роздільне

складування різних видів, найменувань, сортів, підрахунок товарних запасів,

формування замовлень шляхом підбирання необхідних товарів у потрібній кількості та

відправлення в торгівлю;

2. оптовим посередникам - приймання товарів за кількістю й асортиментом, підрахунок і

контроль товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю, транспортним

організаціям - приймання решти товарів;

3. роздрібним продавцям - приймання товарів за кількістю й асортиментом розміщення на

складі, підрахунок і контроль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах),

контроль за цілістю товарів, забезпечення ритмічного поповнення запасу товарів у міру

їхньої реалізації.

ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку імпортних і вітчизняних товарів

друкарським способом або за допомогою етикетки або ярлика, що приклеюється. Відповідно до

вимог здійснення зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на упакуванні

товару є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на

конкурентоспроможність продукції.

Іноді незакодований товар просто неможливо реалізувати, оскільки торгові фірми, у яких

товаропросування автоматизоване, не приймають на реалізацію товар, що не має штрихового

коду. Причина полягає у тому, що система кодування й опрацювання інформації про товар за

допомогою штрихових кодів стає економічно виправданою лише тоді, коли вона охоплює не

менше 85% товарів.

Використання ШК дозволяє автоматизувати оперативне управління товаропросуванням.

Наведемо можливу схему. Касовий сканер швидко зчитує код на відстані при довільному

розташуванні етикетки за допомогою багатопроменевого сканування. Це забезпечує високу

продуктивність обслуговування покупців. Вмонтований декодер настроюється на усі відомі

системи кодування товарів.

Сканер передає інформацію про реалізацію конкретного товару на ЕОМ, де зберігається

інформація про товарні запаси його у торговому залі і на складі При зменшенні запасу нижче

допустимих нормативів через засоби електронного зв'язку передається сигнал про необхідність

поповнення товару на склад. Сканери, установлені на складі, здійснюють автоматизовану

ідентифікацію необхідного товару, і за допомогою спеціальних пристроїв товар

транспортується до торгового залу.

При зменшенні товарних запасів на складі магазину нижче встановлених нормативів заявка на

постачання товарів визначеного асортименту по каналах супутникового зв'язку передається в

оптове підприємство або виготовлювачу. У свою чергу, оптовик надсилає замовлення

виробнику. Відповідно до замовлення здійснюється випуск конкретних товарів, що

користуються попитом. Виробник надсилає оптовику попереднє повідомлення про постачання

товарів і здійснює відвантаження. Оптовик надсилає випереджувальне відвантажувальне

повідомлення до магазину і робить постачання. Таким чином, ШК виступають як засоби

автоматизованої ідентифікації, врахування й інтенсифікації товаропросування, а також як носії

комерційної інформації.

Еволюція штрихового кодування

У 1932 р. був розроблений лінійний код, який пізніше став основою штрихової ідентифікації. У

цей період в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на цю тему. Першу роботу

щодо використання штрихових кодів у супермаркеті опублікував студент Гарвардського

університету отримали американський патент №2612994 на технічний пристрій для зчитування

коду на касовому терміналі. Однак його практичне застосування стало можливим після появи

обчислювальних машин. Реальне застосування штриховий код вперше знайшов у харчовій

промисловості Великобританії з введенням системи лінійних кодів.

Цей код отримав розповсюдження в роздрібній та оптовій торгівлі, таропакувальній справі та

книговидавництві. У 1968 р. у СІЛА американський інженер Девід Коллінз запровадив

штриховий код для ідентифікації залізничних вагонів.

У 1968 р. в Німеччині було введено в дію, і зараз ще використовується, внутрішньодержавна

кодова система класифікації знаків - ВшкіезеігщеіДіспе Айікеіпшптег (ВАМ), яка була

поліпшеним варіантом попередньої системи ідентифікації, в якій була відсутня можливість

автоматизованого обліку руху матеріальних потоків. Символ коду в системі ВАМ складається з

8 цифр, потім він був розширений до 10 знаків. Систему ВАМ було використано для створення

європейської системи ЕАК

До середини 70-х рр. XX ст. технологія штрихового кодування поширювалася тільки на 10

цифрових знаків. Ця технологія мала низьку дозвільну можливість і тому в 1974 році у США

було розроблено штриховий код для зчитування буквено-цифрових даних під назвою Соде 39.

Починаючи з 1981 року, запропоновано його для використання у сфері розподілу товарів для

маркування контейнерів. Зараз він широко використовується у роздрібній та оптовій торгівлі.

Досить часто використовують код 128, який дозволяє кодувати номер партії товару, дату

виготовлення, термін реалізації, гарантійні умови та інше. У медичній промисловості набув

поширення код СойаЬаг. Крім цього використовуються коди 93, 460, 469, 978, І8В>Ї, І58М та

ін.

Сучасні досягнення електроніки дозволили зробити мініатюрним штриховий код, зменшити

його площу та збільшити обсяг інформації. Досить недавно з'явився "двовимірний" штриховий

код Согїе 49 та Сосіе 16К. Найостаннішою розробкою є код РРР 417 (РойаЬіе Баіа Рііе).

Зараз штриховий код наноситься на 99% продукції закордонних фірм. Вітчизняна

промисловість також почала використовувати штриховий код. За даними ЕАМ-Україна

штрихові коди для своєї продукції отримали понад 1700 виробників, серед них переважають

підприємства харчової промисловості. Слід зазначити, що в усьому світі штрихове кодування -

це добровільна справа, що здійснюється на неурядовому рівні, то у нашій країні діяльність

ЕАМ-Україна, а відповідно і порядок отримання ідентифікованого штрих-коду з самого

початку були регламентовані постановами Кабінету Міністрів та наказами Міністерства

зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Після 1 січня 2000 р. торговельним

підприємствам України заборонятиметься продавати у роздрібній мережі товари без штрих-

кодів: відсутність на товарах таких позначок вважатиметься порушенням правил торгівлі й

каратиметься згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.155).

Сучасні системи штрихового кодування

Необхідність впровадження ШК виникнула у зв'язку з бурхливим розвитком інформаційної

технології, широким упровадженням ЕОМ у сферу виробництва і торгівлі. ШК поділяються на

два види: європейський -ЕАК і американський - ІІРС. Серед декількох десятків схем кодування

(або символів), прийнятих міжнародними організаціями і, які мають власне найменування, коди

ЕАК та ЦРС є найпоширенішими.

Систему ІІРС було створено раніше системи ЕАИ і розроблені для неї технічні засоби уже

застаріли, тому вони стали непридатні для зчитування кодів ЕА1Ч, через що значна частина

устаткування, встановленого в магазинах США і Канади, не зчитує коди ЕА1Ч.

У 1977 р з ініціативи 12 європейських держав було створено Європейську асоціацію товарної

нумерації ЕАИ. Це — добровільна, некомерційна та неурядова міжнародна асоціація, до якої

входять 87 національних організацій 90 країн. Після вступу в асоціацію ЕА1М неєвропейських

держав система отримала міжнародний статус. Країни-члени Міжнародної асоціації ЕАИ

забезпечують застосування на національному рівні своїх систем товарної нумерації в рамках

правил, розроблених ЕАК. Завдяки цьому товари, марковані ШК ЕАК в одній країні, можуть

бути однозначно ідентифіковані і скановані на відповідному устаткуванні у всіх країнах світу.

Система ЕАК є універсальною і може бути застосована практично до будь-якого виду товару й

у будь-якому відрізку ланцюга "виробник - оптове підприємство - підприємство роздрібної

торгівлі".

ЕАК-Україна, створено в 1994 р. - це єдиний представник ЕАК Іпіегпаііопаі в Україні, що має

право надавати товарний знак ЕАК.

На основі американського стандарту було розроблено новий європейський стандарт товарної

нумерації і символьного маркування. Хоч систему ЕАК було розроблено на основі і за умови

сумісності із системою ІІРС, проте із-за технічних причин досягти повної сумісності цих систем

не вдалося. Зі створенням системи ЕАК усе вироблене устаткування дозволяє зчитувати коди як

ЕАК, так і ЦРС. Після заміни застарілого обладнання у США і Канаді буде досягнута повна

сумісність двох родинних систем.

Система ЕАК - це міжнародний стандарт для ідентифікації товарів, послуг та розташування

автоматизованої ідентифікації на основі штрихових кодів та електронного обміну даними - ЕБІ

-Еіесігопіс Баіа ІпіегсЬап§е. Система ЕАК базується на трьох основних технологіях:

1. ідентифікаційні номери (коди ЕАК) - ідентифікують товари,послуги і розташування та

служать як ключі доступу до інформації;

2. штрихові коди ЕАК - дозволяють автоматизувати введення, відображення та

зчитування як ідентифікаційних номерів, так і іншої інформації стосовно товарів;

3. стандарт ЕАК для ЕО1 - ЕАКСОМ - забезпечує електронний обмін даними

(документами) між діловими партнерами в стандартизованому форматі.

Ці технології створено для підвищення ефективності ділових процесів у виробництві, розподілі

і продажу товарів та наданню послуг. Застосування системи ЕАК стосується в першу чергу

автоматизації касових операцій, операцій відвантаження та приймання товарів, інвентаризації,

автоматичного замовлення та аналізу продажу.

Ідентифікаційні номери ЕАК є унікальними, у світовому масштабі, багатогалузевими, мають

контрольний розряд для гарантування точності зчитування.

Коди ЕАК застосовуються трьох типів ЕАК-8, ЕАК-13 і ІТР-14. ЕАК-13 наноситься на будь-яку

упаковку і (або) товари, якщо дозволяє площа. ЕАК-8 використовується для маркування,

пакування і (або) товарів невеликого розміру. Від ЕАК-13 цей тип ШК відрізняється

скороченою інформацією і меншими розмірами. Цим і пояснюється нанесення його на

малогабаритні товари, розміри яких не дозволяють наносити повні номери.

Префікс ЕАК-код

національної ЕАК

організації

Назва товару

конкретного

виробництва чи

дистриб'ютора

Контрольна

цифра

ЕАК-13 РРР N1К2 К3 К4 К5 К6 К7

К8 К9