Колесников О.В. Ціноутворення. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ І. Ціни і конкуренція

Рис. 7.4. Загасаючі коливання

Рівень ціни Р1 коливається протягом часу з меншій ампліту-

дою (ціна на модні товари, яка з часом зменьшується).

Рис. 7.5. Вибухові коливання

Рівень ціни Р1 коливається з більшою амплітудою протягом

часу (ціна на новий товар по мірі ознайомлення з ним ринку)

Р1, Р2 – ціни до та після зміни;

– ціна рівноваги.

«Ціноутворення»

7.2. „Павутинна” модель

(динамічний підхід до рівноваги)

Ця модель використовується для приблизного визначення ціни

на продукт, виходячи з цін попиту на цей продукт у минулому.

Вона описує процес пристосування на ринках, відслідковую-

чи весь процес коректування цін і обсягу випуску при русі від

одного стану рівноваги до іншого.

Павутинна модель – модель, що відображає ринкову ситуацію,

при якій обсяг попиту визначається виходячи із ціни поточного

періоду, а обсяг пропозиції – на основі цін попереднього періоду.

При використанні цієї моделі можна одержати дві ситуації:

а) стійка рівновага – незважаючи на коливання ціни, вона все

одно прийде до точки рівноваги;

б) нестійка рівновага.

За допомогою павутинною моделі можна спостеригати дер-

жавний вплив на той чи інший ринок.

Розділ І. Ціни і конкуренція

Тема 8

Державне регулювання ринку

Державне регулювання ринку й цін це сукупність мер, прийня-

тих правительством у процесі участі в системі товарно-грошо-

вих відносин.

Правові основи формування й функціонування системи ціно-

утворення – права, обов’язки й відповідальність господарюючих

суб’єктів, з одного боку, і повноваження органів влади по регу-

люванню й контролю за цінами – з іншої.

Державне регулювання ціноутворення реалізується на основі

прямих і непрямих методів регулювання цін.

Пряме регулювання цін - адміністративне втручання держа-

ви в діючі ціни, участь держави у формування рівнів, структури й

рухи цін, установлення певних правил ціноутворення. Основні

форми: заморожування цін на окремі товари, установлення фіксо-

ваних цін і тарифів, установлення предельних торгових надбавок.

Основним координуючої механізмом капіталістичної економі-

ки служить ринкова система, або система ціноутворення. Капі-

талізм – це ринкова економіка. Так визначили поняття ринку в еко-

номиці два професора одного з повінційних вузів А мерики

Рішення, прийняті покупцями й продавцями, реалізуються через

систему ринків.

8.1. Фіксовані ціни

При строго фіксованих цінах можуть виникнути дві крайні си-

туації:

а) надлишок продукції. У цьому випадку держава може ви-

лучити весь зайвий товар і „сховати його в засіки”. Надлишки

споживача зменшаться через підвищення ціни. Визначена

кількість товару не буде куплена. Знизиться рівноважний обсяг.

Виробник також зазнає втрат, тому що визначена кількість това-

ру не буде виготовлена взагалі;

Макконнелл К. Р., Брю С.Л.Экономикс: Принципы, проблемы и политика.

В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. –М.: Республика, 1992.-С.53.

«Ціноутворення»

б) дефіцит продукції. У цій ситуації підпільні ділки запропо-

нують на продаж відсутній товар за висщою ціною. Надлишки

виробника збільшаться, оскільки продукція реалізується за вис-

щою ціною. Може відбутися збільшення надлишку покупця за

рахунок більш низької ціни і одночасно зменшення надлишків ви-

робника. Втрата виробника є очевидною, тому що кількість това-

ру не буде виготовлена через зменшення обсягу пропозиції.

Непряме регулювання цін - втручання в ціноутворення, що

забезпечується застосуванням сукупності способів і коштів, що

сприяють розширенню товарної пропозиції на ринку, збільшен-

ню ринкового попиту, керуванню доходами населення, регулюван-

ню податками. Непряме регулювання - це регулювання не самих

цін, а факторів влияющих на них. Здійснюється за допомогою

податків, дотацій, валютного курсу, квот, мит.

8.2. Зміна надлишків виробника

і споживача. Податки

При введенні податків витрати мають як виробник, так і спо-

живач. Ціни попиту і пропозиції з урахуванням податку відповід-

но змінюються.

Виробник зазнає втрат, оскільки змушений продавати за

більш низькою ціною, а споживач несе додаткові витрати, зму-

шений купувати товар за цією ціною.

Коли ж попит більш-менш еластичний, ніж пропозиція, подат-

ковий тягар розподіляється в різних пропорціях:

 якщо попит більш еластичний, то податковий удар припа-

дає на виробника;

 якщо ж більш еластична пропозиція, то більша частина

податку лягає на споживача.

Цей розподіл залежить від розміру попиту і пропозиції.

У цілому не має значення, хто вносить основну частку податку

до бюджету, оскільки в обох випадках новий обсяг продаж буде

однаковим.

Введення потоварного податку зумовлює скорочення рівно-

важного обсягу ринку, підвищення ціни, яку фактично посилює

покупець, і зниження ціни, яку фактично одержує продавець.

Розділ І. Ціни і конкуренція

8.3. Дотації, валютний курс, квота, мито

Отримавши дотацію, виробник збільшує обсяг випуску, а

отже, і її пропозицію, що, у свою чергу, приводить до зниження

ціни для покупця і підвищення ціни для виробника.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, що ви-

ражається в грошовій одиниці іншої країни.

Квота – частка в загальному виробництві або збуті, установ-

лювана в рамках угоди для кожного учасника.

Мито – грошовий збір, що стягується державою через митні

установи з товарів при перетинанні ними границі

8.4. Оцінювання структури монопольного

ринку (визначення міри монополізації ринку)

Існує декілька підходів до визначення рівня монополізації ринку:

а) засіб, що грунтується на граничній частці ринку (тобто яка

частка повинна належати компанії, щоб вона вважалася

монополістом). Офіційно встановлюється допустимий

розмір продаж компанії на даному ринку (у Великобри-

танії – 25%, РФ – 35%, СРСР – 65%). Збільшення гранич-

ної частки вирішується для природних монополій. Для 72

підгалузей нашої промисловості частка ринку найбільш знач-

ної компанії не перевищує 20%;

б) засіб, що грунтується на визначенні індексу концентрації –

оцінювання частки декількох найбільших фірм у загальному

обсязі продаж:

Jc= S К

, (8.1)

де К

– частка ринку, що належить j-тій компанії;

S – загальний обсяг продаж.

Якщо значення Jc наближується до 100%, то цей ринок до-

сить монополізований. Така статистика (по 2-х, 4-х, 8-и, 50-и,

100-а фірмах) публікується в пресі. До негативного наслідку цьо-

го методу можна віднести те, що він не дає чіткого уявлення про

дійсну ситуацію, яка склалася на ринку;

«Ціноутворення»

в) метод, що грунтується на розрахунку індексу Херфіндаля–

Хіршмана (введений у США в 1982 р.). Цей індекс характеризуєть-

ся розподілом ринкової влади:

= S К

, (8.2)

де якщо J

<100, то ринок – неконцентрований, тобто можна

погодитись на „злиття” компаній. Якщо 1000<J

<1800, то це –

помірна концентрація, проте, якщо J

>1400, то держава прово-

дить додаткову перевірку на предмет можливості злиття компаній.

Якщо ж J

> 1800 (граничне значення – 10 000), то даний ринок –

висококонцентрований, і конкуренція тут практично відсутня.

Якщо при злитті фірм індекс J

підвищується на 50 пунктів, то

злиття може бути дозволеним, якщо на більше ніж на 100, – за-

бороняють.

Дії фірм підпадають під визначення обмежувальної практики:

а) монополізація ринку наявним засобом (коли захоплено

більше ніж 50% ринку);

б) фіксування цін (узгодження цін і обсягів продаж фірм у

відповідній галузі);

в) злиття компаній;

г) цінова дискримінація;

ґ) пов’язані контракти (прикладом таких дій можуть служити

спроби Microsoft примусити своїх ОЄМ дилерів встановлюва-

ти на комп’ютери разом з Windows 95 та Internet Explorer 4.0);

д) виняткові контракти, коли в контракт вноситься пункт про

заборону на придбання товарів конкурентів.

8.5. Можливості державного регулювання

цін. Деякий закордонний досвід

У США було прийнято такі заходи в цьому питанні:

1890 р. – закон Шермана (розформовування трестів);

1914 р. – акт Клейтона (захист малих підприємств);

1935 р. – закон Робінсона-Патмана (регулювання цін);

1995 р. – поправка Сейлера-Кефаулбра (регулювання цін).

Про державне регулювання цін в інших країнах видно з

табл.8.1.

Розділ І. Ціни і конкуренція

Наведені відомості вказують на загальновизнану необхідність

державного регулювання в області соціальної гарантії по дос-

тупі населення до життєво визначеної групи товарів, продукції

й послуг.

Таблиця 8.1

#$

%

&'-

 

( &) !&' 

*67 5–10% (







;

)

*



< 

,

 ,

> 

/, <

"

? 20% 0, ;, ',

  , ,



/, <

,  

, 7

 , B

, D

 

7 10% + 

, , 

', 

,  ",

 , ,



< ,

< 

,

< 

'

6$-



50% *

, ;,

, 



>  

, > 

 

«Ціноутворення»

Тема 9

Ціноутворення в умовах

досконалої конкуренції

9.1. Поняття про ринкову структуру та її види

Конкуренція – являє собою форму взаємного суперництва

суб’єктів ринкової економіки, що обумовлена правом кожного

суб’єкта ділової діяльності, на реалізацію свого економічного по-

тенціалу, а це неминуче приводить до зіткнення між ними, тому

що досягнення поставлених підприємцями цілей, як правило

відбувається за рахунок обмеження інтересів інших ділових людей

(поняття конкуренції згідно з загально-відкритою статистикою в

99 відсотках із 100 представляє професійну цікавість для право-

охоронних органів).

Ринкова структура визначається реакцією фірми галузі на ті чи

інші дії фірм, що функціонують у галузі. В залежності від ринкової

структури формується рівень цін на продукцію , яка пропонуєть-

ся на ринку.

Поняття ринкової структури відображує такі аспекти ринку:

а) кількість фірм у галузі;

б) тип виготовленого продукту;

в) можливість входу в галузь або виходу з неї;

г) можливість фірми впливати на зміну ціни виготовленого

продукту;

ґ) спроможність фірми впливати на попит за допомогою рек-

лами.

Теоретично розрізняють чотири основні типи структур:

 досконала конкуренція;

 монополія;

 монополістична конкуренція;

 олігополія.

Основні риси досконалої конкуренції:

 багато дрібних фірм;

 однорідний характер продукції;

Розділ І. Ціни і конкуренція

 безперспективний вхід/вихід у галузь;

 однаковий доступ до всіх видів інформації;

 ступінь контролю за ціноутворенням відсутній.

Основні риси монополії:

 одна фірма;

 унікальний характер продукції;

 непереборні бар’єри на вході в галузь;

 деякі обмеження в доступі до інформації;

 дуже відчутний контроль за ціноутворенням.

Риси монополістичної конкуренції:

 безліч дрібних фірм;

 різноманітність продукції;

 ніяких ускладнень входу і виходу з галузі;

 деякі обмеження в доступі до інформації;

 середній рівень контролю за ціноутворенням.

Основні риси олігополії:

 кількість фірм незначна, є великі фірми;

 одно- або різнорідна продукція;

 окремі перешкоди можливі на вході в галузь;

 деякі обмеження в доступності інформації;

 середній рівень контролю за ціноутворенням.

При розгляді досконалої конкуренції виходять з таких припу-

щень:

а) кожна фірма випускає тільки один продукт;

б) єдина мета будь-якої фірми – максимізація прибутку.

В усіх ринкових структурах діє ряд правил, за якими можна

визначити, чи слід фірмі взагалі залишатися в галузі, чи припи-

нити існування або, якщо залишатися в галузі, то в якому обсязі

випускати продукцію чи здійснювати послуги:

 фірма повинна припинити виробництво, якщо сумарний

виторг від продажу продукції не перевершує змінних вит-

рат на виробництво цієї кількості товарів або послуг. Це і є

умовою припинення випуску продукції;

 щоб одержати максимальний прибуток, фірма повинна

проводити такий обсяг продукції, при якому граничний

«Ціноутворення»

виторг дорівнює граничним витратам. Ця умова і є макси-

мізацією прибутку.

9.2. Основні положення

теорії досконалої конкуренції

Для ринку досконалої конкуренції характерні такі риси:

 діє велика кількість фірм, кожна з яких незалежна щодо

інших фірм;

 будь-яка фірма галузі не в змозі впливати на ринкову ціну

виготовленого товару. Обсяг випуску кожної фірми стано-

вить до 2% від загального обсягу. В умовах досконалої

конкуренції кожна фірма сприймає ціну як зовнішній чинник,

що не залежить від її дій;

 фірми галузі виготовляють такий самий однорідний продукт,

так що покупцям байдуже, продукт якої фірми вибрати;

 галузь є відкритою для входу і виходу з неї будь-якої

кількості фірм;

 здійснюється однаковий доступ до всієї наявної інформації.

Якщо фірма діє в умовах досконалої конкуренції, то кожну

одиницю продукції вона продає за однаковою ціною, тобто на

кожну додаткову одиницю продукції фірма буде мати однаковий

граничний прибуток, що дорівнює ціні товару.

Тому криві попиту середнього і граничного виторгу збігають-

ся і являють собою ту саму горизонтальну лінію на рівні ціни. Це

показує, що попит є абсолютно нееластичним.