Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

лювання, завдання якого — свідоме використання законів при'

роди в процесі формування структури національного,

регіонального виробництва або структурних зрушень, у тому

числі у розміщенні продуктивних сил.

Екологічна рівновага тісно пов’язана з господарською

діяльністю людей, яка здійснюється в екосистемах із своїми

специфічними законами існування і відтворення. Порушення

екологічної рівноваги відбувається в результаті нехтування

або недооцінки дії їх законів, у процесі економічного, особли'

во матеріального виробництва. Ризик і можливі масштаби по'

рушення екологічної рівноваги збільшуються в процесі еко'

номічного зростання. Проблеми екологізації переходять від

старих видобувних галузей до нових, з високими техно'

логіями. Так значний рівень катастрофічності притаманний

ядерній енергетиці та хімічній промисловості, житлово'кому'

нальному господарству, транспорту. Практика свідчить про

масштабний і незворотний збиток, який наносять такі катаст'

рофи природі та людині.

Сьогодні загальновизнаною в економічній науці є кон'

цепція сталого, екологічно збалансованого економічного зрос'

тання, яка охоплює усі сфери життєдіяльності на всіх рівнях

(макроструктура, підприємства, організації, споживачі) і спря'

мована на те, щоб економічна рівновага та перехід її від базово'

го до вищого рівня не супроводжувалась порушенням рівнова'

ги екологічної, тобто забезпечувалась еколого'економічна

рівновага. Досягнення такої рівноваги можливе на шляху еко'

лого'економічного розвитку суспільства, що потребує переходу

до екологічної парадигми економіки. На відміну від існуючої

думки про те, що економічна парадигма економіки передбачає

розгляд останньої як інструмента упорядкування взаємодії лю'

дини і природи, вважаємо, що економіка є ланкою, яка опосе'

редковує зв’язок людини та навколишнього середовища і у цьо'

му значенні, перш за все, виступає руйнівною силою по відно'

шенню до природи. Тому упорядкуванню підлягають зв’язки

економіки і природи через відповідну систему управління —

екологічно орієнтоване управління.

451

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Теоретичні передумови екологічно орієнтованого уп'

равління економікою виходять із суті еволюції власне еко'

логічних проблем. У практичній діяльності це повинно відоб'

ражатись у тому, що розвиток суспільно'економічних про'

цесів буде моделюватись і програмуватись з урахуванням се'

редовища життєдіяльності людей з певними параметрами, які

не суперечать природним процесам розвитку екосистем. Тому

механізм економічного регулювання господарської діяльності

повинен враховувати всю множинність чинників, які обумов'

люють еколого'економічну рівновагу. З цією метою механізм

подолання структурно'екологічних суперечностей певного

рівня повинен узгоджуватися з екологічно орієнтованими

формами регулювання економіки, оскільки структура еко'

номічного виробництва є вагомим носієм екологічного імпера'

тиву в системі управління.

Із структурним блоком еколого'економічних проблем

пов’язане виявлення чинників шкідливого впливу й еко'

логічних реципієнтів, особливо тієї частини суспільства, яка

зазнає цього впливу. Встановлено, що виявлення еколого'еко'

номічної конфліктної ситуації доцільно проводити за галузе'

вою і територіальною структурою, що дає підстави для прий'

няття управлінських рішень щодо вдосконалення структури

та посилення природоохоронної діяльності.

13.2. Åêîëîãî-åêîíîì³÷íèé ñòàí

ïðîäóêòèâíèõ ñèë ðåã³îí³â Óêðà¿íè

Прогрес полягає у зростанні екологічності структури ви'

робництва, яка поступово зменшуватиме необхідність у при'

родоохоронній діяльності, тобто остання обумовлена недо'

статньою екологічністю структури виробництва. Але оскільки

на сучасному етапі розвитку екологізація не може бути по'

вною (100'відсотковою), то прогрес полягає у зміні співвідно'

шення між екологізацією структури і природоохоронними за'

ходами, викликаними її недосконалістю. Чим менша не'

452

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

обхідність у природоохоронних заходах, тим вищий рівень

розвитку структури економіки. Для виміру цього співвідно'

шення можна запропонувати показник відношення обсягу

капітальних вкладень на охорону навколишнього середовища

та раціональне використання природних ресурсів до капіталь'

них вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію

діючих підприємств (табл. 13.1).

Таблиця 13.1

Показники екологізації

економічного виробництва в Україні

Як видно з динаміки цих коефіцієнтів, пропорція змінюва'

лась у 90'і роки на користь заходів природоохоронної діяль'

ності. За період 1990'1997рр. обсяги капітальних вкладень на

технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств

зменшились на 86,0, а на охорону навколишнього середовища —

на 71,7%. У період 1998'2004 років пропорція змінилась загалом

на користь технічного переозброєння і реконструкції

підприємств. Безумовно, таку динаміку не можна трактувати

однозначно — необхідно нарощувати як капітальні вкладення

на природоохоронні заходи, так й інвестиції в технічне переозб'

роєння й реконструкцію вже діючих підприємств. Також, кош'

ти на природоохоронну діяльність у сучасній статистичній

звітності не можливо з високим ступенем достовірності відо'

453

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Â³äíîøåííÿ îáñÿãó êàï³òàëüíèõ âêëàäåíü

íà ïðèðîäîîõîðîííó ä³ÿëüí³ñòü äî ¿õ îáñÿãó

íà òåõí³÷íå ïåðåîçáðîºííÿ ³ ðåêîíñòðóêö³þ ä³þ÷èõ

ï³äïðèºìñòâ

2004 äî 1990, %

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2003

2004

Êàï³òàëüí³ âêëàäåííÿ

íà òåõí³÷íå ïåðå-

îçáðîºííÿ ³ ðåêîíñò-

ðóêö³þ ä³þ÷èõ ï³äïðè-

ºìñòâ

Êàï³òàëüí³ âêëàäåííÿ

íà ïðèðîäîîõîðîíí³

çàõîäè

0,052

0,134

0,127

0,122

0,100

0,054

0,060

0,025

0,027

117,4

79,0

кремити від коштів на раціональне природокористування, яке

виступає елементом екологізації структури.

Важливим чинником, який впливає на екологічний стан

економіки, є галузева структура виробництва. Система еко'

номічного виробництва в Україні на сучасному етапі розвитку

передбачає розширену природоохоронну діяльність, що

пов’язане з недосконалою галузевою структурою виробництва

і низкою екологічних проблем, яку вона породжує. Структура

економіки в широкому розумінні охоплює всі сфери людської

життєдіяльності від мікро' до макрорівня. Однак на практиці

доцільніше проводити аналіз галузевої структури економіки

за агрегованими галузями і відтворювальною структурою еко'

номіки, головною пропорцією в якій виступає розподіл

національного продукту на кінцеве споживання та нагромад'

ження.

Скорочення обсягів виробництва звузило можливості

вирішення проблем екологізації економіки і здійснення при'

родохоронної діяльності. До того ж частка виробництва то'

варів, які за своїм змістом пов’язані з використанням ресурсів,

у структурі економіки України залишається досить великою, а

в структурі послуг переважають ті, що здійснюють потужний

вплив на навколишнє середовище — транспорт і житлово'ко'

мунальне господарство. Нераціональність структури сприяє

погіршенню усіх еколого'економічних показників держави.

Так, за нашими розрахунками, щорічні втрати України від не'

раціонального природокористування становлять близько 20%

ВВП, в результаті чого наша держава входить до найбільш ре'

сурсо' і природовитратних держав світу.

В ринкових умовах господарювання на еколого'еко'

номічні процеси в країні справляють безпосередній вплив

прибутки від економічної діяльності. Прибуток виробничих

підприємств безпосередньо пов’язаний з екологізацією вироб'

ництва не лише в частині фінансування природоохоронних за'

ходів, але і в тому, що вплив їх на розміри прибутку може бу'

ти позитивним, зокрема, у наступних випадках. По'перше, за

рахунок інтенсифікації використання територій внаслідок

454

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

очищення їх від речовин'забруднювачів, звалищ відходів ви'

робництва і споживання, що призводить до збільшення мож'

ливостей розширення виробництв, зростання основного

капіталу, обсягу та розширення номенклатури продукції, що

випускається. На кінець 2000р. у сховищах організованого

складування і на території підприємств знаходилось 2969,9

млн. тонн токсичних відходів, з яких 62,2% — на території

Дніпропетровської і 20% — Донецької областей. У Хер'

сонській області знаходиться незначна кількість відходів, але

майже 44% з них відноситься до І класу небезпеки. Це відходи

гальванічного виробництва, які зберігаються на полігоні ВАТ

“Південелектромаш” м. Нова Каховка.

По'друге, за рахунок покращення здоровя населення,

зменшення захворюваності, економії на витратах праці. Так,

кількість уроджених аномалій (вад розвитку, деформацій і

хромосомних порушень) за 90'і роки зросла з 41 тис. у 1990р.

до 62 тис. у 2000р. Кількість вперше зареєстрованих випадків

таких захворювань у розрахунку на 100 тис. населення

збільшилась за ці роки майже на 60%.

По'третє, проведення заходів щодо охорони природного

середовища і екологізації виробництва обумовлює підвищен'

ня якості виробленої продукції, у тому числі завдяки

збільшенню її екологічності, що дає можливість підняти її ціну

і одночасно зробити конкурентоспроможною.

Для розрахунку виробничого ефекту, який отримують в

результаті збільшення обсягів і номенклатури продукції, а та'

кож підвищення її якості під час проведення природоохорон'

них заходів використовується наступна формула:

пр

= (Ц

– С

)·В

— (Ц

– C

)⋅B

, (1)

де: Ц

, С

, В

— ціна, собівартість та обсяг j'того виду про'

дукції, яка випускається до проведення природоохоронних за'

ходів;

m — номенклатура продукції, виробленої до проведення

природоохоронних заходів;

455

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

, С

, В

— ціна, собівартість та обсяг продукції, що випус'

кається після проведення природоохоронних заходів;

n — номенклатура продукції, виробленої після проведення

природоохоронних заходів.

Реалізація впливу природоохоронного ефекту на зростан'

ня прибутковості виробництва матиме позитивні наслідки в

процесі вдосконалення відтворювальної структури економіки

кожного регіону. Індикатори екологічного стану регіонів відо'

бражено у табл. 13.2.

Наведені дані дозволяють простежити пряму залежність

між масштабами і структурою регіонального виробництва та за'

брудненням навколишнього середовища. Безумовно,

найбільшими забруднювачами є регіональні системи з потуж'

ним промисловим комплексом загальнонаціонального значен'

ня. Це, перш за все, старопромислові регіони — Дніпропетровсь'

ка, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області, загаль'

на частка яких у промисловому виробництві України незнач'

ним чином перевищує 50% а у забрудненні природних поверх'

невих водних об’єктів — 63,8%, у тому числі водами, що скида'

ються без очищення — 84,0%. Викиди шкідливих речовин в ат'

мосферне повітря стаціонарними джерелами в загальному об'

сязі їх в Україні становили 79,7%. Висока питома вага промис'

ловості також у регіональних комплексах Полтавської, Сумсь'

кої, Миколаївської областей, але за обсягами промислового ви'

робництва ці регіони займають шосте, дванадцяте й одинадцяте

місця. Розміри їх шкоди навколишньому середовищу в загаль'

нонаціональних масштабах дещо менші: у скиданні забрудне'

них зворотних вод у природні поверхневі об’єкти їх частка ста'

новить лише 2,1%. У той же час через відсутність очисних спо'

руд високу питому вагу у скиданні забруднених зворотних вод

без очищення має Одеська область — 5,8%.

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря

пов’язані з роботою транспорту та потужністю транспортних

комплексів. Специфіка цієї галузі така, що обсяги вироб'

ництва менш диференційовані за регіонами, але і вони, як пра'

вило, знаходяться у прямій залежності від потужності всього

456

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

457

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

ðå÷îâèí â àòìîñôå-

ðíå ïîâ³òðÿ

Ðåã³îíè,

îáëàñò³

ñòàö³îíàðíèìè

äæåðåëàìè

ïåðåñóâíèìè

çàñîáàìè

Ñêèäàííÿ çàáðóäíåíèõ

çâîðîòíèõ âîä ó ïðè-

ðîäí³ ïîâåðõíåâ³

îá’ºêòè

áåç î÷èùåííÿ

íåäîñòàòíüî î÷èùå-

íèõ

×àñòêà ó çàãàëüíîìó

îáñÿç³ ñêèäàííÿ çâîðî-

òíèõ âîä, â³äñîòê³â

Óêðà¿íà

100

ÀÐ Êðèì

0,8

4,2

2,3

4,5

2,6

Â³ííèöüêà

1,8

3,2

1,0

0,0

1,3

4,3

Âîëèíñüêà

0,2

2,1

0,0

Äí³ïðîïåòðîâñüêà

21,0

8,1

19,3

26,1

17,3

Äîíåöüêà

38,5

10,9

22,5

16,9

24,2

Æèòîìèðñüêà

0,5

2,4

1,1

0,3

1,3

Çàêàðïàòñüêà

0,2

1,8

0,5

0,1

0,5

Çàïîð³çüêà

5,7

12,2

33,2

6,0

²âàíî-

Ôðàíê³âñüêà

4,2

2,2

0,9

0,0

1,2

Êè¿âñüêà

1,9

4,5

0,5

Ê³ðîâîãðàäñüêà

0,7

2,0

1,2

0,0

1,5

Ëóãàíñüêà

10,9

5,5

9,2

6,3

10,0

Ëüâ³âñüêà

2,2

4,2

2,3

0,4

2,9

Ìèêîëà¿âñüêà

0,5

2,1

1,3

0,3

1,6

Îäåñüêà

0,7

4,5

6,2

5,8

6,3

Ïîëòàâñüêà

1,7

3,9

0,5

0,0

0,6

Ð³âíåíñüêà

0,4

2,0

0,8

0,7

Ñóìñüêà

0,7

2,4

0,3

0,1

0,4

Òåðíîï³ëüñüêà

0,3

1,5

0,1

Õàðê³âñüêà

3,6

6,8

0,6

1,5

0,4

Õåðñîíñüêà

0,2

2,3

0,1

0,0

Õìåëüíèöüêà

0,4

1,9

0,3

0,0

0,4

×åðêàñüêà

0,8

3,0

0,8

1,1

0,7

×åðí³âåöüêà

0,1

1,4

0,2

0,5

0,1

×åðí³ã³âñüêà

0,9

2,2

0,9

1,2

ì.Êè¿â

0,8

7,9

13,8

3,4

16,8

ì.Ñåâàñòîïîëü

0,1

1,3

1,1

0,9

1,2

Таблиця 13.2

Індикатори екологічного стану регіонів України за 2004р.,

відсотків до підсумку

виробничого комплексу регіону, за винятком морського

транспорту.

До найбільших забруднювачів атмосферного повітря пе'

ресувними засобами слід віднести наступні транспортні систе'

ми: Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Київську, Лу'

ганську, Львівську, Одеську, Харківську та м. Київ. Внесок їх

у викидах шкідливих речовин пересувними засобами — 58,1%.

До потужних забруднювачів повітря пересувними засобами

відносяться також Автономна Республіка Крим і Полтавська

область, які не мають потужної транспортної системи, що по'

яснюється віковим складом транспортного парку.

Таким чином, забруднення атмосферного повітря також

має виражений регіональний характер. Його формуванню спри'

яють чинники як структурного, так і технологічного характеру:

застосування фізично й морально застарілого обладнання в усіх

галузях матеріального виробництва та послуг; використання у

виробництві технологій і речовин, заборонених у більшості

країн світу; перевантаження територій виробничими об’єктами.

Разом з тим, не можна пов’язувати процеси забруднення

території лише із промисловим виробництвом і роботою

транспорту. Негативний вплив на природне середовище

здійснює і така галузь сфери послуг, як житлово'комунальне

господарство. Це, насамперед, стосується Луганської області,

де частка цих галузей у структурі регіонального виробництва

досягала у 1999р. — 6,7%; Львівської і Дніпропетровської —

відповідно 6,5; Автономної Республіки Крим і Харківської об'

ласті — 6,2, а також Чернівецької — 6,1%. Наявність на цих те'

риторіях потужного комплексу послуг житлово'комунального

господарства пояснюється високою урбанізованістю території

та розташуванням індустрії відпочинку і оздоровлення, що

пов’язане з їх природно'кліматичними умовами. Зокрема, це

стосується Криму. Фактор структури регіонального вироб'

ництва сприяє формуванню зон, які потребують посиленого

державного екологічного контролю.

Загалом найбільш забруднені території розташовані в рай'

оні Придніпров’я, Донбасу, східної частини Причорномор’я,

458

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Полісся, Чернівецької області, а також у великих містах. Ра'

зом вони охоплюють площу майже 61 тис. км

(10,1% загаль'

ної площі країни). До умовно чистих слід віднести центральну

частину держави та невелику частину прибережної смуги

Криму. В цілому умовно чисті та помірно забруднені території

складають відповідно близько 50 і 150 тис. км

, або 8,1 та 24%

території держави. Користь від умовно чистих зон, з огляду на

екологічну ситуацію, полягає в тому, що на їх території майже

повністю відсутні потужні промислові об’єкти і специфічно

проявляються абіотичні чинники. Узагальнюючи, зазначимо,

що майже 50% території України віднесено до сильно забруд'

неної та забрудненої, а саме: 117 і 224,4 тис. км

відповідно.

На екологічний стан держави впливають також її гео'

графічні особливості, які обумовлюють специфіку структури

економіки. Так, розташування на її території нижньої течії ве'

ликих річок Дунаю і Дніпра та інших сприяли розміщенню

вздовж їх течії великої кількості потужних і особливо еко'

логічно небезпечних промислових підприємств хімічної та ме'

талургійної галузей з незавершеними технологічними цикла'

ми, а також сільськогосподарських підприємств, міст та інших

населених пунктів часто із застарілою або недосконалою ка'

налізаційною системою.

13.3. Øëÿõè é çàñîáè ôîðìóâàííÿ åêîáåçïåêè

â ãàëóçÿõ âèðîáíèöòâà òà åêîíîì³ö³ ðàéîí³â

Створення і функціонування ресурсно'екологічної струк'

тури супроводжується фізико'хімічними та біологічними пе'

ретвореннями в природних системах. Економічна вартість та'

ких перетворень у природних системах полягає, по'перше, у

можливих змінах (зростанні) затрат на виробництво, пов’яза'

них з додатковими витратами на видобуток ресурсів, їх очист'

ку, підготовку будівельних і промислових майданчиків, ре'

культивацію земель тощо; по'друге, в деградації природно'ре'

сурсного потенціалу відповідної території.

459

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Споживання природних ресурсів під час створення і

функціонування ресурсно'екологічних ланок просторових

структур відбувається у прямій і зворотній формі: у виробни'

чому процесі та у формі виведення відходів виробництва. Ос'

танню (зворотну) форму можна кваліфікувати як приховану,

що стає очевидною у процесі зворотних зв’язків вже зміненої

під час виробничої діяльності природної системи з

підприємством.

Одним з важливих завдань зменшення негативного струк'

турного впливу виробничої діяльності на природне середови'

ще є зменшення прихованого — зворотного ресурсо' або при'

родоспоживання. Для характеристики такого впливу можна

використовувати показники прямого, зворотного і загального,

інтегрального впливу підприємницької діяльності в різних га'

лузях економіки, зокрема: промисловості, будівництві,

сільському господарстві. Розрахунок впливу можливо і не'

обхідно здійснювати на мікрорівні, тобто рівні кожного окре'

мого підприємства.

Вагомим елементом економіко'екологічної структури, в

тому числі просторової, є технологічна, яка виступає окремою

підструктурою у народногосподарському комплексі кожного

регіону і України в цілому та визначає техногенне наванта'

ження на їх територію і техногенну безпеку. Високий рівень

розвитку індустрії в Україні призвів до сформування потуж'

ної техносфери, внаслідок чого деякі регіони держави, в основ'

ному старопромислові, зазнають значних техногенних наван'

тажень на природне середовище. Особливими елементами

природно'техногенної структури (техносфери) є потенційно

небезпечні виробництва, до яких відносяться об’єкти високого

ступеня ризику, відносно раптове порушення технологічних

систем на яких викликає складні зміни в регіональних (ло'

кальних, зональних тощо) економіко'екологічних системах.

Ці об’єкти є, як правило, елементами важких галузей промис'

ловості та сфери матеріальних послуг.

Диспропорції у формуванні структури економіки Ук'

раїни, недоліки і прорахунки у розміщенні виробництв при'

460

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà