Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

оцінки та моніторингу господарської діяльності, екологічної

експертизи тощо. Розвитку таких підходів має сприяти роз'

робка методів оцінки господарських місткостей локальних і

виробничих екосистем. Цілі еколого'економічної політики

держави мають бути спрямовані як на вирішення найбільш

невідкладних проблем, а саме: ліквідацію загрози здоров’ю лю'

дей, що викликана низькою якістю стану довкілля; зменшення

виробничих втрат від екологічних чинників; припинення де'

градації екологічних ресурсів, так і на конвергенцію еколого'

економічних умов і природоохоронних методів в масштабах

європейського та світового співтовариства. Пріоритетними

напрямами політики є подальше розмежування власності на

природні ресурси між державною та регіональною гілками

влади, формування нового правового і економічного ме'

ханізму регулювання взаємодії державних органів різних

рівнів і природокористувачів, включення екологічних вимог в

процедуру оцінки соціально'економічної ефективності уп'

равлінських рішень, реструктуризація екологічного законо'

давства у зв’язку з подальшою зміною умов життєдіяльності

населення і структури виробництва.

Аграрна політика полягатиме у подальшому реформу'

ванні відносин власності на землю та створенні ефективних

організаційних форм господарювання, розширенні

спеціалізації та кооперування сільськогосподарських

підприємств, подальшому розвитку фермерства зі збережен'

ням державного контролю над цінами та державної підтримки

сільгоспвиробників. Особливу роль в пожвавленні еко'

номічного зростання в аграрному секторі відіграватимуть

орендні відносини, побудовані на рентному механізмі, розви'

ток усіх форм аграрного лізингу та забезпечення сільськогос'

подарських товаровиробників засобами виробництва,

відповідними новим формам господарювання, активізація

ф’ючерсної біржової торгівлі сільськогосподарською про'

дукцією та розвиток інших форм страхування сільськогоспо'

дарських ризиків. Провідним напрямом господарювання в

регіонах повинна стати активізація харчових та переробних

121

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

промислових ланок в АПК на основі розвитку як малого й се'

реднього, так і крупного підприємництва, формування аг'

рофірм комплексного типу, контролюючих усі стадії вироб'

ництва й збуту як сільськогосподарської продукції, так про'

дуктів її переробки.

Соціальна політика полягатиме, по'перше, в одночасно'

му зростанні вартості робочої сили та підвищенні її продук'

тивності на основі якісних факторів росту. По'друге — у

трансформації системи соціального захисту непрацюючого на'

селення, пенсіонерів, інвалідів у дієвий важіль стабілізації

соціальної ситуації в країні, з подальшим переходом від

пільгових до адресних засобів підтримки. По'третє, у відне'

сенні охорони здоров’я населення у розряд пріоритетних галу'

зей економічного виробництва. По'четверте, у докорінному

реформуванні житлової політики через широке залучення усіх

форм, у тому числі — іпотечного кредитування та використан'

ня коштів громадян і державних фінансів для вирішення жит'

лової проблеми. По'п’яте, необхідним є подолання бідності, як

розповсюдженого явища у першу чергу в домогосподарствах,

працівників бюджетної сфери, кваліфікованих працівників з

формуванням рівнів доходів громадян, відповідно. Важливим

моментом стратегії соціальної політики виступає її децент'

ралізація, тобто посилення ролі регіонів і місцевих органів

влади, територіальних громад у її здійсненні з коригуванням

структури місцевих бюджетів. Повинна впроваджуватися

дієва державна, у першу чергу фінансова підтримка інституту

сім’ї, молоді, материнства й дитинства. Мають розвиватися й

усі форми недержавного соціального страхування — пенсійно'

го, ризикового та страхування життя.

Стратегія регіональної політики полягає у подальшому

нарощуванні національного багатства держави шляхом як'

найбільш ефективного використання природно'ресурсного,

людського, матеріально'виробничого, інфраструктурного,

інноваційно'технічного, фінансового потенціалу кожного

регіону та тісного співробітництва між територіями всередині

країни й на міжнародному рівні, підтримці внутрішньо'

122

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

регіональної збалансованості економічного розвитку, еко'

логічного стану, соціально'демографічного і суспільно'

політичного процесу на основі розвитку економічної са'

мостійності регіону й впровадження заходів адміністративно'

територіальної реформи з розбудовою у першу чергу міцних і

дієвих нижніх ланок територіального устрою — територіаль'

них громад. Збільшення прав регіонів у використанні са'

мостійно надбаних ресурсів розвитку, відмова від дотаційного

типу розвитку депресивних територій з активізацією викорис'

тання їх власних ресурсів повинно забезпечити соціально'еко'

номічну стабільність регіонального розвитку, посилити на

регіональному рівні мотивацію до економічного зростання.

Стратегія фінансово$економічної політики полягає з

одного боку — в прискореному створенню й розвитку ринків

капіталів таким чином, щоб вони ефективно виконували влас'

тиву їм обслуговуючу й організуючу роль як сфері обігу, так і

в загальноекономічних перетвореннях в господарстві, а з

іншого боку — в структурних змінах у політиці міжбюджетних

відносин з поступовим відходом від широкого використання

коштів держбюджету для підтримки функціонування місцевої

бюджетної сфери, з активізацією місцевого бюджетотворення

на основі пріоритетної вибірковості, договірності,

взаємозвітності та господарської ефективності з суттєвим удо'

сконаленням ресурсної бази місцевих бюджетів у вигляді по'

датків і зборів. Стратегічним принципом розвитку фінансової

галузі на регіональному рівні має стати єдність територіаль'

них пріоритетів, регіональної фінансово'економічної політи'

ки та господарського будівництва. Умовою ефективної фінан'

сової діяльності регіону є оптимальний рівень її керованості з

боку владних структур різних рівнів та прискорений розвиток

всієї ринкової інфраструктури регіону, а особливо не'

банківських фінансово'кредитних установ, оскільки вони

фінансують дрібні, динамічні нові фірми, що грають централь'

ну роль у забезпеченні економічного росту.

Згідно визначених стратегічних напрямів державної

соціально'економічної політики в межах бажаних структурних

123

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

перетворень на рівні національної економіки, макромасштабних

економічних районів та областей країни виділяються наступні

пріоритети їх комплексного соціально'економічного розвитку.

У галузі макроекономічної політики:

• деконцентрація грошової маси з розподілом її із сто'

личного й промислово розвинутих регіонів (Київський регіон,

Донбас Придніпров’я), зі збільшенням концентрації в аграр'

но'промислових та інфраструктурних Подільський, Карпатсь'

кий, Південний економічний район). Приведення у

відповідність цьому регіональної цінової політики;

• збільшення рівня охоплення населення системою елек'

тронних розрахунків (периферійні регіони, в першу чергу —

Південний, Карпатський, Поліський, Східний економічний

райони);

• реструктуризація економіки країни в напрямах

збільшення у суспільному виробництві часток аграрно'про'

мислових регіонів (Поділля, Полісся, Карпатського та Півден'

ного) й інфраструктурних галузей (транспорту, зв’язку,

соціальних послуг тощо) у відповідних (територіальній та га'

лузевій) структурах народного господарства;

• подальша мінімізація бартерних відносин та тіньового

виробництва (усі регіони країни);

• зменшення питомої ваги готівки у розрахунках між

фізичними та юридичними особами, розвиток системи персо'

нальних рахунків фізичних осіб на основі банківських за'

кладів ринкової інфраструктури. Промислово'інфраструк'

турні центри, Київщина, Придніпров’я, Донбас, Східний еко'

номічний район, Одеський, Львівський регіон, АРК.

У галузі фінансово$економічної політики пріоритета$

ми є:

В міжбюджетних відносинах:

• на міжрегіональному рівні — здійснення економічно

доцільної політики перерозподілу трансфертів з Державного

бюджету України на принципах пріоритетної вибірковості,

взаємозвітності та господарської ефективності; розширення та

оптимізація переліку місцевих податків, які зараховуються до

124

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

бюджету регіонів, у т.ч. — податку на майно фізичних осіб — в

усіх регіонах України;

• розгляд можливостей звільнення від сплати податку на

землю об’єктів лікувально'рекреаційного та туристичного

призначення, екологічно проблемних територій тощо (Кар'

патський, Південний та Поліський економічні райони);

• передбачити оптимізацію пільг та податків суб’єктам

підприємництва з метою запобігання зміни їх юридичної адре'

си та втрати бази оподаткування — периферійні регіони;

• кількісне розширення мережі суб’єктів малого бізнесу,

осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю то'

що та інфраструктури малого бізнесу для збільшення податко'

вої бази — усі регіони;

• залучення у бюджет коштів суб’єктів господарювання

та фізичних осіб через систему місцевих позик — Київщина,

Придніпровський економічний район.

В галузі страхового ринку:

• прискорений розвиток системи страхування життя та

майнового страхування із залученням провідних компаній —

світових лідерів у цій галузі (AlikoGroop та ін), а також

національних страховиків, впровадження системи місцевого

медичного страхування з обов’язковим страхуванням визначе'

ного переліку осіб — в усіх регіонах.

В галузі банківської справи:

• максимальне залучення вільних коштів фізичних та

юридичних осіб з наступним вкладанням їх в кредитування

підприємництва — в усіх регіонах;

• розробка програм пільгового споживчого кредитування

на визначений перелік товарів соціальної необхідності — в Кар'

патському, Поліському, Подільському економічних районах;

• пільгове кредитування малих та середніх структур з

можливостями сплати частини або усіх відсотків за кредит з

бюджетних чи позабюджетних коштів — в усіх регіонах.

В галузі фінансових ресурсів населення:

• підвищення особистих доходів населення через стиму'

лювання індивідуальної підприємницької діяльності в усіх

регіонах;

125

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• використання місцевих бюджетних ресурсів для підви'

щення заробітної плати працівників бюджетних уста'нов — в

усіх регіонах, особливо — Карпатський, Подільський, Півден'

ний, Поліський економічні райони;

• розвиток іпотечного кредитування для формування

фінансових ресурсів домогосподарств та підприємців'фізич'

них осіб, у першу чергу — працівників аграрної сфери — в усіх

регіонах.

В сфері фінансів суб’єктів господарювання:

• суттєве збільшення оборотних коштів суб’єктів госпо'

дарювання, поступова мінімізація кредиторської та дебіторсь'

кої заборгованості підприємств за рахунок зменшення подат'

кового тиску з боку держави, надання цільових кредитів під

бізнес'плани розвитку підприємництва — в усіх регіонах;

• широке застосування процедури банкрутства до

постійно збиткових підприємств усіх форм власності з метою

зменшення рівня тінізації доходів від підприємницької діяль'

ності в усіх регіонах;

• розвиток мережі вертикально'інтегрованих компаній в

межах енерговиробничих та технологічних циклів вироб'

ництва з метою збільшення ефективності фінансового ме'

неджменту у комплексах юридично відокремлених

підприємств — Донбас, Придніпров’я, Центральний, Східний

економічні райони.

У сфері фондового ринку:

• посилення конкурентоспроможності ринку цінних па'

перів шляхом розширення випуску обласних та муніципаль'

них цінних паперів, випуск та використання короткотерміно'

вих місцевих цінних паперів для вирішення поточних нагаль'

них соціальних та економічних завдань розвитку — у першу

чергу м. Київ, Центральний, Південний, Східний, Донецький

та Придніпровський економічні райони;

• податкове стимулювання розвитку регіонального фон'

дового ринку;

• впорядкування корпоративного управління цінними

паперами муніципальних та комунальних підприємств з поси'

126

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

ленням контролю з боку територіальних громад та регіональ'

ного відділення Рахункової палати України — м.Київ; крупні

міста'промислові центри Східного, Донецького та

Придніпровського економічних районів, Львівський та Одесь'

кий регіони.

• сприяння розбудові інфраструктури регіонального

фондового ринку;

• сприяння розвитку усіх форм ринкової інфраструктури

на селі — Поліський, Подільський, Карпатський, Південний

економічні райони,;

• формування ефективно діючого механізму залучення

та перерозподілу інвестиційно'інноваційних ресурсів в еко'

номіку регіону з можливим використанням ВЕЗ та ТПР —

регіони з наявними відповідними умовами господарювання;

• широке залучення інвестиційних коштів населення за

рахунок випуску муніципальних цінних паперів простих імен'

них акцій низького номіналу — Придніпров’я, Донбас,

Київщини;

• вихід з місцевими цінними паперами на міжрегіональ'

ний фондовий ринок, створення регіональної рейтингової

інформаційної бази даних про фондовий ринок та його учас'

ників — для периферійних регіонів.

В галузі промислової політики основними пріоритета$

ми є:

• трансформація регіональної спеціалізації промисло'

вості України в напрямах поглиблення її на галузях вироб'

ництва кінцевої продукції — для регіонів з сировинною

спеціалізацією промисловості, сировинно'напівфабрикатною

(Донбас, Придніпров’я), у першу чергу, розвиток різно'

профільного машинобудування на основі металургійно'маши'

нобудівних комплексів Донбасу і Нижнього Придніпров’я;

• поглиблення спеціалізації на працеємних та нересур'

сомістких галузях промисловості (легка промисловість, точне

машинобудування та електронна промисловість) регіонів з об'

меженою сировинною базою розвитку — західна України,

Поділля, Південний економічний район;

127

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

• поглиблення промислової спеціалізації усіх регіонів на

експортоспроможній на ринках СНД продукції в межах роз'

витку інтеграційних процесів з Росією та з іншими країнами

економічного союзу та СНД з одночасним пошуком ринкових

ніш збуту продукції в рамках Панєвропейської інтеграції та

входження в СОТ;

• цільовий розвиток легкої промисловості та вироб'

ництва товарів широкого вжитку — Поліський, Подільський,

Карпатський економічні райони, з використанням при цьому

кластерних територіальних форм організації виробництва для

об’єднань малих і середніх промислових підприємств;

• пріоритетний розвиток хімічного комплексу, машино'

будування, металургії з формуванням високоефективних вер'

тикально'інтегрованих в єдиний енерговиробничий цикл ви'

робництв комплексного типу з розвинутою інфраструктурою і

високим рівнем керованості в межах міжгалузевих структур'

них форм технологічної організації виробництва — Донбас,

Придніпров’я, Східний та Південний економічні райони;

• інтенсифікація виробництва у високотехнологічних

нематеріаломістких працеємних машинобудівних промисло'

вих комплексах через залучення іноземних та вітчизняних

інновацій (Центральний, Придніпровський та Східний еко'

номічні райони, Львівська, АРК, Поділля);

• удосконалення паливно'енергетичного балансу в па'

ливно'енергетичному комплексі зі збільшенням обсягів ви'

роблювальної електроенергії в ядерній енергетиці та залучен'

ням нетрадиційних, альтернативних джерел енергії (народно'

господарський комплекс у цілому);

• створення замкнених промислових циклів у вироб'

ництві високотехнологічної та орієнтованої на потреби

внутрішнього ринку продукції машинобудування, у вироб'

ництві засобів виробництва для промисловості АПК — До'

нецький, Придніпровський, Східний економічний район;

• поглиблення спеціалізації на виробництві експортно'

орієнтованих товарів експортоорієнтованої продукції військо'

вого та подвійного призначення — Дніпропетровський, За'

128

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

порізький, Київський, Харківський, Одеський регіони;

• ліквідація деформацій, що склалися в галузевій,

внутрішньогалузевій і виробничій структурах, що вияв'

ляється в технічному і технологічному відставанні промисло'

вості — Донецький, Дніпропетровський, Харківський, Сумсь'

кий, Полтавський, Київський регіони;

• сбереження та примноження елементів накопиченого

науково'технічного потенціалу та його застосування для роз'

витку промисловості всіх регіонів України (наукові

регіональні центри — Київ, Івано'Франківськ, Львів, Харків,

Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк тощо) через формування

інтегрованих науково'виробничих бізнес'структур техно'

полісного типу;

• використання крім традиційних прямих і портфельних

інвестицій нефінансових (негрошових) — в формі вкладання

прав, ліцензій, ноу'хау, майна в інвестиційний проект,

підприємство, бізнес та інноваційних інвестицій — здійсню'

ються з метою впровадження на підприємстві вже створених

технологічних новацій;

• зростання конкурентоздатності промислової продукції

на основі технологічної модернізації виробництва, ефективна і

швидка реструктуризація, переміщення ресурсів від за'

старілих галузей, до нових, створюваних на основі принципо'

во нових технологій — Київський, Черкаський, Львівський,

Миколаївський, Херсонський, Вінницький, Житомирський,

Рівненьський регіони.

В галузі аграрної політики основними пріоритетами є:

• формування нових територіально'галузевих форм ор'

ганізації сільськогосподарського виробництва на основі вер'

тикального інтегрування агрофірм, агрохолдингів, об’єднань

фермерських господарств по виробництву, переробці та збуту

сільськогосподарської продукції — для всіх регіонів України;

• поглиблення ринкових перетворень та розвиток

цивілізованих економічних відносин в АПК: біржової торгівлі,

заставних операцій на ринку сільськогосподарської продукції

і земель сільськогосподарського призначення — для всіх

129

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

регіонів України, у першу чергу — в крупних аграрно'промис'

лових центрах — Одесі, Полтаві, Харкові, Вінниці, Сумах,

Херсоні тощо;

• підвищення конкурентоспроможності і стійкості

сільськогосподарського виробництва за рахунок дивер'

сифікації, стимулювання впровадження сучасних ресурсо' і

вологозберігаючих технологій виробництва, інтенсивної

меліорації, укріплення матеріально–технічної бази з викорис'

танням механізмів лізингу і субсидування видатків по сплаті

відсотків за кредитами — для всіх регіонів України, з пріори'

тетом до регіонів аграрної спеціалізації — Карпат, Полісся,

Поділля;

• подальший розвиток інфраструктури агропромислово'

го виробництва і аграрного ринку шляхом залучення вітчиз'

няних страхових, кредитно'фінансових, інформаційно–кон'

салтингових, товариств взаємного страхування і інших ор'

ганізацій ринкової інфраструктури в АПК — Волинська,

Рівненська, Житомирська, Кіровоградська, Сумська,

Чернігівська, Хмельницька, Луганська області;

• поглиблення спеціалізації сільськогосподарського вироб'

ництва відповідно агрокліматичних умов вирощування

сільськогосподарських культур: картоплярство, зернове госпо'

дарство, льонарство — Полісся, зернове господарство, бу'

ряківництво, вирощування кукурудзи, соняшнику — лісостепові

регіони України, баштанництво, соняшник, овочівництво, вино'

градарство та виноробство, плодівництво — Південь України;

• модернізація виробництва засобів виробництва для АПК

та забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарсь'

ких підприємств шляхом фінансового лізингу та створення ком'

плексних регіональних центрів технічного сервісу сільськогос'

подарської техніки — Київська, Одеська, Харківська, Вінницька,

Кіровоградська, Львівська, Сумська, Житомирська, Полтавська,

Запорізька, Луганська області, АРК;

• подолання тенденції скорочення посівних площ та

підвищення показників урожайності в галузі рослинництва

під важливими сільськогосподарськими культурами (цукро'

130

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà