Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

Основу суспільного життя людей в будь'якому регіоні

складають взаємозв’язки насамперед у сфері матеріального

виробництва. У ній взаємодіють люди як головна продуктив'

на сила, засоби виробництва і природна продуктивна сила

регіону, носієм якої є природно'ресурсний потенціал.

Функціонування продуктивних сил, результативність

взаємодії різних елементів залежить від ефективної тери'

торіальної організації, узгодження дії окремих складових та

способів регулювання їх взаємодії для досягнення певної ме'

ти. Територіальна організація як науково обґрунтоване впо'

рядкування у просторі діяльності різних суб’єктів для досяг'

нення певних цілей є одним із дієвих факторів регіонального

розвитку. Саме через механізм оцінки і врахування дії різних

чинників відбувається розміщення об’єктів господарства, уз'

годжується механізм організації їх функціонування, фор'

мується просторова виробнича та соціально'економічна сис'

тема з певним характером взаємодії продуктивних сил. Таким

чином, внутрішній взаємозв’язок і взаємообумовленість скла'

дових елементів продуктивних сил, інтенсивність цієї

взаємодії є тією основною умовою, яка впливає на їх тери'

торіальну організацію і комплексний розвиток регіону.

Внаслідок територіальної організації продуктивних сил

формується відповідна територіальна структура виробництва

й інших сфер суспільної діяльності людей. Вона (структура)

характеризується певними якостями і рівнем розвитку, особ'

ливостями взаємодії складових елементів, результативністю

їх функціонування.

Для забезпечення стійкого функціонування системи про'

дуктивних сил регіону її елементи повинні певним чином

підбиратися і раціонально територіально розміщуватися. При

цьому вони мають бути структурно і функціонально упоряд'

кованими у просторі та часі, забезпечуючи самовідтворення.

Конкретним відображенням територіальної організації

продуктивних сил є територіальна структура господарського

комплексу. Територіальні пропорції соціальних і матеріаль'

них продуктивних сил свідчать про особливості їх локалізації,

141

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

тобто відношення до території. Наявність зв’язків і відношень

між елементами продуктивних сил на певній території, в ме'

жах будь'якого регіону сприяє виконанню ним певної госпо'

дарської функції в складній соціально'економічній системі

країни. Таким чином, територіальна організація продуктив'

них сил за рахунок оптимізації просторових пропорцій і роз'

витку раціональних зв’язків забезпечує підвищення ефектив'

ності функціонування економіки в цілому.

Територіальна організація продуктивних сил — це ди'

намічний і багатоплановий процес, який залежить від різних

факторів. Кожен з них характеризується особливостями і мас'

штабами впливу як на розвиток і розміщення продуктивних

сил, так і результативність їх функціонування. Сучасний стан

економічного розвитку вимагає адекватної новим умовам тери'

торіальної організації продуктивних сил. Основу цієї ор'

ганізації мають складати нові виробничі відносини між

суб’єктами економічної діяльності. Насамперед це стосується

відносин власності на засоби виробництва і продукти праці.

Ступінь володіння ними позначається на структурі господарст'

ва, основних галузевих пропорціях, розміщенні та виробництві

продукції з урахуванням ринкової кон’юнктури. Майнові відно'

сини впливають на економічну політику розвитку і розміщення

продуктивних сил, тобто економічний інтерес конкретних

суб’єктів ринку стає важливим для розміщення і розвитку про'

дуктивних сил, їх територіальної організації. Це обумовлюється

також наявністю поряд із загальнодержавною регіональної і

районної комунальної власності територіальних громад регіону

(району). Вони розпоряджаються також доходами регіонально'

го чи місцевого рівня. Крім того, існує місцева (комунальна)

власність, яка включає рухоме і нерухоме майно, доходи місце'

вого бюджету, інші кошти, які належать територіальній громаді

на правах власності. Все більшої ваги в територіальній органі'

зації продуктивних сил набуває приватна власність. Завдяки

цьому суб’єкти господарювання можуть суттєво впливати на

вирішення питань розміщення підприємств.

Таким чином, відносини власності стають вагомим факто'

ром територіальної організації продуктивних сил. До того ж

142

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

вони є досить динамічними — змінюється не лише форма, але

й суб’єкт власності. Кожен новий власник, виходячи з кон'

кретної ринкової кон’юнктури, як господарюючий суб’єкт

впливає на зміни в територіальній організації всього комплек'

су взаємодіючих продуктивних сил. Це свідчить про значну

роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил власників за'

собів виробництва як нових активних учасників виробничих

відносин. Розвиток ринкових відносин на новому економічно'

му базисі та різноманітних формах власності формують нову

ідеологію і регіональну політику організації продуктивних сил

в цілому та їх складових елементів зокрема.

Загальні засади державної регіональної політики соціаль'

но'економічного розвитку та головні механізми її реалізації

розробляються і визначаються парламентом (Верховною Ра'

дою) України. Він затверджує і державні програми регіональ'

ного розвитку. Інші державні центральні органи створюють

умови і здійснюють контроль за виконанням програм та про'

ектів регіонального і місцевого розвитку. Головною метою

регіональної політики держави, як це задекларовано централь'

ними органами влади, є забезпечення стабільного соціально'

економічного розвитку регіонів і територіальних громад на

базі місцевого природно'ресурсного та соціально'економічно'

го потенціалів. Це повинно привести до зростання життєвого

рівня населення.

Запорукою активізації регіональної соціально'еко'

номічної політики має стати створення раціональної й ефек'

тивної системи влади і управління в центрі та регіонах, яка по'

винна забезпечити оптимальне поєднання загальнодержав'

них, регіональних і місцевих інтересів. Змістом діяльності вла'

ди усіх територіальних рівнів є концентрація зусиль на забез'

печенні соціально'економічного розвитку регіонів шляхом на'

уково обґрунтованого залучення у господарський обіг наявно'

го потенціалу регіону, мобілізація всіх елементів продуктив'

них сил на ефективну діяльність з урахуванням внутрішньої

економічної ситуації, територіального поділу праці в країні та

за її межами.

143

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

Пріоритетними завданнями регіональної політики є

вирішення найбільш гострих економічних, соціальних і еко'

логічних проблем. Насамперед це стосується подолання знач'

ної територіальної диференціації в економічній сфері, надви'

сокої територіальної концентрації виробництва і населення в

окремих регіонах та формування гіперурбанізованих тери'

торій; значних територіальних відмінностей в динаміці еко'

номічного розвитку тощо. До пріоритетних відноситься і

соціальна політика держави. Існуючі регіональні відмінності у

рівні життя людей, співвідношенні між доходами на душу на'

селення вимагають проведення політики гарантованих загаль'

нодержавних стандартів і нормативів.

Таким чином, регіональна політика держави має суттєвий

вплив на територіальну організацію продуктивних сил, знач'

ною мірою обумовлює ефективність їх функціонування, впли'

ває на тенденції зміни територіальних пропорцій зосереджен'

ня продуктивних сил.

Для здійснення регіональної політики держави і, зокрема,

управління економічним та соціальним розвитком регіонів

надзвичайно важливе значення має знання територіальної

структури господарського комплексу як інваріанта його тери'

торіальної організації. Аналіз і оцінка територіальних про'

порцій продуктивних сил, динаміки їх зміни дозволяє визна'

чити основні напрями регіональної політики та здійснити

цілеспрямоване управління формуванням територіальної

структури виробництва згідно з природними, соціальними й

економічними можливостями територій з урахуванням тери'

торіального поділу праці.

6.2. Îñîáëèâîñò³ òåðèòîð³àëüíî¿ îðãàí³çàö³¿

ïðîäóêòèâíèõ ñèë åêîíîì³÷íèõ ðàéîí³â Óêðà¿íè

ó òðàíñôîðìàö³éíîìó ïåð³îä³

Найбільш загальними особливостями трансформації про'

дуктивних сил регіонів України в 1996'2004 рр. можна визна'

чити наступні. Насамперед цей період характеризується по'

144

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

дальшими глибокими перетвореннями в усіх сферах

суспільної діяльності, намаганням оптимізувати регіональну

політику і соціально'економічний розвиток регіонів.

Результатом господарської діяльності є зниження темпів

спаду виробництва. Вперше в 1999 р. появились ознаки

стабілізації економічного розвитку, які зміцніли в наступному

році. Свідченням цього є зростання промислового вироб'

ництва, зокрема товарів народного споживання, особливо не'

продовольчих. Збільшення випуску промислової продукції

спостерігалося у 25 регіонах, тоді як у 1996 р. порівняно з

1990 р. — лише у трьох. Стабілізаційні тенденції — збільшення

капіталовкладень, обсягів житлового будівництва, скорочення

дефіциту державного бюджету тощо — прослідковуються і в

інших сферах економічної діяльності.

Утвердження таких позитивних зрушень значною мірою

забезпечене тим, що окремі підприємства в різних галузях

промисловості зуміли адаптуватися до нових економічних

умов або у зв’язку з новою ринковою кон’юнктурою активізу'

вали свою діяльність і досягли зростання випуску конкуренто'

спроможної продукції. Особливістю цього етапу розвитку еко'

номіки є також те, що найвища результативність спос'

терігається не у тих сферах, які забезпечують зростання про'

дуктивних сил завдяки випуску активних засобів праці для

різних галузей господарства, а за рахунок продукції мета'

лургії, окремих галузей машинобудування, споживчих товарів

для населення — харчової і деревообробної галузей промисло'

вості. Навіть зростання виробництва високотехнологічної

продукції машинобудування (ракето', літако', автомобіле' і

суднобудування, виробництво спецтехніки та інші) хоч і має

позитивний вплив на загальні обсяги промислової продукції,

однак суттєво не позначається на зростанні продуктивної сили

в інших галузях господарства.

В означений період в Україні відбулися радикальні

політичні й економічні зміни, а саме: прийняття у 1996 році

Конституції України, проведення грошової реформи, перелом

у формуванні відносин власності за рахунок розширення кор'

145

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

поративного і приватного секторів економіки, реалізація за'

вдань земельної реформи, утвердження основ ринкової інфра'

структури, активізація сфери зовнішньоекономічної діяль'

ності та ін. Разом з тим, необхідно зазначити, що здійснювані

заходи ще не забезпечили накопичення потенціалу, який би

мав позитивний вплив на стабільне економічне зростання,

розвиток найбільш активних елементів продуктивних сил —

робочої сили та засобів виробництва. У 2004 році тривала тен'

денція до скорочення частки галузей, які є базовими у

здійсненні науково'технічного прогресу, а саме: машинобуду'

вання та будівництва. Великою залишалась частка найбільш

енергоємних та екологічно шкідливих галузей промисловості

— паливно'енергетичного, металургійного та хімічного ком'

плексів. Ці базові галузі економіки визначають виробничу

спеціалізацію таких великих індустріальних регіонів України,

як Донбас і Придніпров’я та відіграють важливу роль у міжна'

родному поділі праці. Сприятливі природні передумови, що

склалися у цих регіонах, та можливості технологічного онов'

лення виробництва в них і надалі відіграватимуть вирішальну

роль у формуванні їх матеріальних і соціальних продуктивних

сил. Продукція промисловості базових галузей (електроенер'

гетика, чорна металургія, паливна, хімічна і нафтохімічна про'

мисловість, машинобудування і металообробка) у 1996 році

складали 75,4% від загального обсягу промислової продукції

країни. В 2004 році їх частка становила понад 71% від вироб'

леної промислової продукції. Таким чином, регіони зосеред'

ження цих галузей зберігають лідируючі позиції в економіці

України. Це зумовлюється ще й тим, що названі галузі в ос'

танні роки мають найбільшу сприйнятливість для інновацій,

впровадження прогресивних технологічних процесів, сучасно'

го технологічного устаткування і засобів механізації.

Аналіз територіальної організації промислового вироб'

ництва за 1996'2004 роки свідчить про те, що значна частина

території України знаходилася в зоні дії депресивних про'

цесів. Це стосується Карпатського, Подільського, Поліського

та Південного економічних районів, частка яких у промисло'

146

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

вому виробництві України знизилась. Наприклад, якщо у

1996 році обсяги промислової продукції у Карпатському рай'

оні становили 6,2% загальнонаціонального виробництва, то у

2004 році — лише 5,6% (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Зрушення в територіальних пропорціях

випуску продукції за 199612004 рр.

147

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

âà, â³äñîòê³â äî ï³äñóìêó

1996

2004

àëüíèõ ïðîïîð-

ö³é çà

1996-2004 ðð.

Åëåìåíòè òåðèòî-

ð³àëüíî¿ ñòðóêòó-

ðè (åêîíîì³÷í³

ðàéîíè, ðåã³îíè)

ïðîìèñëîâ³ñòü

ñ³ëüñüêå ãîñïî-

äàðñòâî

äîäàíà âàðò³ñòü

ïðîìèñëîâ³ñòü

ñ³ëüñüêå ãîñïî-

äàðñòâî

äîäàíà âàðò³ñòü

ïðîìèñëîâ³ñòü

ñ³ëüñüêå

ãîñïîäàðñòâî

äîäàíà âàðò³ñòü

Óêðà¿íà

100,0

Äîíåöüêèé ðàéîí

25,5

7,3

17,3

27,2

8,2

16,5

+1,7

0,8

-0,8

Äîíåöüêèé

19,0

4,5

12,3

19,1

5,6

12,4

+0,1

+1,0

+0,1

Ëóãàíñüêèé

6,5

2,8

5,0

6,2

2,8

4,7

+1,6

+0,2

-0,9

Êàðïàòñüêèé

ðàéîí

6,2

11,4

9,1

5,3

10,9

9,2

-0,9

-0,3

+0,2

Çàêàðïàòñüêèé

0,5

2,1

1,3

0,6

2,2

1,6

+0,1

+0,3

²âàíî-

Ôðàíê³âñüêèé

2,0

2,9

2,1

1,5

2,5

2,3

-0,5

-0,3

+0,2

Ëüâ³âñüêèé

3,1

4,5

4,4

2,8

4,3

-0,3

-0,1

×åðí³âåöüêèé

0,6

1,9

1,3

0,4

1,9

1,0

-0,2

0,0

-0,3

Ï³âäåííèé ðàéîí

8,2

13,4

13,1

7,7

15,9

12,7

-0,4

+2,5

-0,4

ÀÐ Êðèì

2,5

3,8

3,6

2,0

3,2

3,7

-0,5

-0,4

+0,1

Ìèêîëà¿âñüêèé

2,5

2,7

2,5

2,2

3,5

2,2

-0,3

+0,8

-0,3

Îäåñüêèé

2,2

4,1

5,1

2,6

5,8

5,2

+0,4

+1,7

+0,1

Õåðñîíñüêèé

1,0

3,0

1,9

0,9

3,4

1,6

-0,1

+0,4

-0,3

Ïîä³ëüñüêèé

ðàéîí

5,2

15,2

7,4

3,7

12,7

5,7

-1,5

-2,5

-1,7

Â³ííèöüêèé

2,2

6,7

3,1

1,8

5,5

2,5

-0,4

-1,2

-0,6

Òåðíîï³ëüñüêèé

1,0

3,7

1,6

0,6

3,0

1,3

-0,4

-0,7

-0,3

Õìåëüíèöüêèé

2,0

4,8

2,7

1,3

4,2

1,9

-0,7

-0,6

-0,8

Ïîë³ñüêèé ðàéîí

6,0

15,3

8,6

5,5

13,6

6,7

-0,5

-1,7

-1,9

Âîëèíñüêèé

0,1

3,1

1,5

0,9

3,0

1,4

0,8

-0,1

Æèòîìèðñüêèé

1,5

4,2

2,6

1,6

3,4

1,7

0,1

-0,8

-0,9

Ð³âíåíñüêèé

2,1

3,2

2,0

1,2

2,9

1,7

-0,9

-0,3

Продовження табл. 6.1

У Подільському районі ці показники становили

відповідно 5,2 та 4,7%, а у Поліському районі за цей же період

вони складали 6,0% та 5,2% (табл. 6.1)

Разом з тим, як свідчать статистичні дані, зросла частка

Центрального району, обсяги промислової продукції якого у

загальнонаціональному виробництві були на 5,8% більші в

2004 році порівняно з 1996 роком. Таким чином, рівень

індустріалізації Центрального району України за 1996–2004

рр. дещо зріс, тоді як в інших економічних районах України

дещо знизився.

Зміна територіальних пропорцій у випуску продукції

сільського господарства мала інший характер. Найбільш ви'

сокі показники приросту продукції сільського господарства за

1996–2004 рр. характерні для Придніпровського (2,0%) та

148

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

âèðîáíèöòâà, â³äñîòê³â äî ï³äñóìêó

1996

2004

òåðèòîð³àëüíèõ

ïðîïîðö³é çà

1996-2004 ðð.

Åëåìåíòè

òåðèòîð³àëüíî¿

ñòðóêòóðè

(åêîíîì³÷í³

ðàéîíè, ðåã³îíè)

ïðîìèñëîâ³ñòü

ñ³ëüñüêå

ãîñïîäàðñòâî

äîäàíà âàðò³ñòü

ïðîìèñëîâ³ñòü

ñ³ëüñüêå

ãîñïîäàðñòâî

äîäàíà âàðò³ñòü

ïðîìèñëîâ³ñòü

ñ³ëüñüêå

ãîñïîäàðñòâî

äîäàíà âàðò³ñòü

×åðí³ã³âñüêèé

1,7

4,8

2,5

1,8

4,3

1,9

0,1

-0,5

-0,6

Ïðèäí³ïðîâñüêèé

ðàéîí

25,6

11,7

16,7

22,9

13,7

14,5

-2,7

2,0

-2,2

Äí³ïðîïåòðîâñüêèé

15,9

5,4

9,4

14,7

5,9

8,7

-1,2

+0,5

-0,7

Çàïîð³çüêèé

8,7

3,2

5,4

7,3

3,6

4,2

-1,4

+0,4

-1,2

Ê³ðîâîãðàäñüêèé

1,0

3,1

1,9

0,9

4,2

1,6

-0,1

1,1

-0,3

Ñõ³äíèé ðàéîí

13,7

14,5

13,3

12,4

14,0

11,5

-1,3

-0,5

-1,8

Ïîëòàâñüêèé

4,8

5,4

4,3

4,5

5,2

3,6

-0,3

-0,2

-0,7

Ñóìñüêèé

2,7

4,0

2,7

2,2

3,3

2,0

-0,5

-0,1

-0,7

Õàðê³âñüêèé

6,2

5,1

6,3

5,7

5,5

5,9

-0,5

+0,4

-0,4

Öåíòðàëüíèé

ðàéîí

9,6

11,3

14,6

15,4

11,0

23,2

+5,8

-0,3

8,6

Êè¿âñüêèé

(ó ò.÷. ì. Êè¿â)

7,6

6,5

11,7

13,8

6,1

21,3

+6,2

-0,4

+9,6

×åðêàñüêèé

2,0

4,8

2,9

1,6

4,9

1,9

-0,4

+0,1

-1,0

Південного (2,5%) економічних районів. Частка

Придніпровського району в Україні зросла з 11,7% до 13,7%, а

Південного — з 13,4% до 15,9%. Для інших економічних рай'

онів характерним було зменшення їх частки у загально'

національному виробництві сільськогосподарської продукції.

Особливо знизилась частка Поліського району — на 1,7% в

2004 році порівняно з 1996 роком.

Найбільш загальним показником економічної діяльності є

валова додана вартість, яка включає оплату праці найманих

працівників, податки за виключенням субсидій, пов’язаних з

виробництвом, та валовий прибуток. В цілому по Україні вона

складає понад третину загального випуску продукції в ринко'

вих цінах.

Загальною тенденцією в Центрального району в період

1996–2004 рр. було зростання виробництва валової доданої

вартості в абсолютних показниках як по загальному обсягу,

так і в розрахунку на душу населення. До того ж найвищі по'

казники виробництва доданої вартості були характерні, голо'

вним чином, в Центральному та Донецькому районах, а най'

нижчі в Подільському та Поліському районах.

Розглядаючи трансформацію територіальних пропорцій

виробництва валової доданої вартості за 1996–2004 рр., не'

обхідно зазначити, що в загальнонаціональному виробництві

зросла лише частка Центрального економічного району (на

8,6%), інших економічних районів — зменшилась. Щоправда,

окремі регіони у різних економічних районах відмічається не'

значне зростання частки доданої вартості у загальнодержавно'

му її виробництві, зокрема: Закарпатський і Одеський регіонах.

Розвиток продуктивних сил значною мірою залежить від

інвестиційної діяльності. Витрати на розширення й оновлення

виробництва, впровадження нових технологій, матеріалів, зна'

рядь праці забезпечують не лише відтворення речових продук'

тивних сил, але сприяють їх нарощуванню та розвитку.

Основним напрямом інвестицій є основний капітал

(капітальні вкладення). Вони являють собою витрати на нове

будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозб'

149

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

роєння діючих промислових, сільськогосподарських, транс'

портних, торгових та інших підприємств, витрати на

будівництво об’єктів житлово'цивільного призначення.

До інвестицій в основний капітал належить витрати на

будівництво, придбання та монтаж обладнання, придбання

машин і обладнання, що не входять до кошторису на

будівництво, та інші капітальні витрати. Стан відтворення ма'

теріальних продуктивних сил найбільш повно характеризує

відтворювальна структура капітальних вкладень. Вона пока'

зує обсяги капіталовкладень, які спрямовуються на підтримку

потужностей діючих підприємств, технічне переозброєння і

реконструкцію, а також розширення діючих та будівництво

нових підприємств.

Розподіл капіталовкладень між регіонами характеризує їх

територіальну структуру. У зв’язку із децентралізацією еко'

номічних відносин, розширенням прав регіонів, зростанням їх

економічних можливостей збільшується роль регіональної

інвестиційної політики. Нові ринкові умови господарювання

визначають нові можливості інвестиційної діяльності на усіх

регіональних рівнях. Насамперед це стосується інвестиційних

можливостей різних інвесторів — комерційних банків, вироб'

ничих підприємств, приватних місцевих інвесторів тощо.

У зростанні матеріальних продуктивних сил важлива роль

належить відтворювальній структурі інвестицій в основний

капітал. Аналіз статистичних даних за 1996–2004 рр. свідчить,

що в Україні зберігалась тенденція зменшення інвестицій у

будівництво нових підприємств (включаючи розширення

діючих): якщо в 1996 р. вони складали близько 59% усіх інве'

стицій в основний капітал, то в 2004 році — дещо більше 30%.

Найбільша частка інвестицій спрямовувалась на технічне пе'

реозброєння 61,5% в 2004 році. Таким чином, за 1996–2004 рр.

капітальні вкладення направлялись на зростання найбільш ак'

тивної частини матеріальних продуктивних сил — технічне пе'

реозброєння, машини, обладнання. Це позитивний процес з

точки зору нарощування потужності матеріальних продуктив'

них сил.

150

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà