Климнюк С.І., Ситник І.О., Творко М.С., Широбоков В.П. Практична мікробіологія: Посібник

Подождите немного. Документ загружается.

381

Розділ 14. Шпитальні інфекції

гень, аспірати трахеї. Мазки беруть тампонами натще до чищення зубів, полос-

кання рота, носа і глотки. Синтетичну гігроскопічну вату для виготовлення там-

понів використовувати не слід, оскільки вона містить альгінат натрію, який згуб-

но впливає на мікрофлору. Для кожної ніздрі беруть окремий тампон. При заборі

матеріалу з ротоглотки не можна торкатись тампоном до слизової рота і язика.

Матеріал із носоглотки беруть спеціальним задньоглотковим тампоном.

Ранкову порцію харкотиння збирають у стерильну банку. Перед цим хворий

чистить зуби і прополіскує рот кип'яченою водою для видалення залишків їжі,

епітеліальних клітин та мікрофлори ротової порожнини.

Досліджуваний матеріал спочатку мікроскопують у мазках, забарвлених за

Грамом, й одночасно проводять посів. Мікроскопія є важливим орієнтиром для

вибору оптимальних живильних середовищ.

При перегляді мазків оцінюють загальну картину мікрофлори наявність ста-

філо-, мікро- і стрептококів, нейсерій, капсульних пневмококів і клебсієл, грамне-

гативних паличок, міцелію і бластоспор грибів При гострій інфекції в харкотинні

виявляють бактерії, розміщені поблизу лейкоцитів. Мікроорганізми з ротової по-

рожнини розташовуються навколо епітеліальних клітин, їх до уваги не беруть

Скоріше всього вони свідчать про порушення техніки забору В таких випадках

взяття матеріалу необхідно повторити.

Посіви проводять на кров'яний і шоколадний агар, ЖСА, середовища Ендо і

Сабуро, які попередньо підігрівають у термостаті. При посіві тампоном матеріал

спочатку втирають в середовище на невеликій ділянці (2-3 см

), а потім штрихами

по всій поверхні середовища,

Перед посівом харкотиння спочатку виливають у чашку Петрі, вибирають

2-3 гнійні грудочки, тричі відмивають їх від супутньої мікрофлори в стерильному

Схема бактеріологічного дослідження при захворюваннях

дихальних шляхів

Досліджуваний матеріал

(мазки з носа, зіва, харкотиння, промивні води бронхів)

ЖСА Шоколадний

агар

Кров’яний

агар

Середовище

Ендо

Агар

Сабуро

Триптиказо-

соєвий агар

Тіогліколеве

середовище

Мікроскопія підозрілих колоній

Посів на середовища для одержання чистих культур

Мікроскопічне дослідження

виділених чистих культур

Ідентифікація Визначення чутливості

до антибіотиків

Мікроскопія

382

Частина ІV. Вірусологія

ізотонічному розчині хлориду натрію і наносять на середовище. Посів проводять

стерильним скляним шпателем, рівномірно розтираючи матеріал по поверхні сере-

довища. Через 18-24 год інкубації в термостаті підраховують кількість колоній,

виділяють чисті культури та проводять їх ідентифікацію загальноприйнятими

методами. Обов'язково визначають їх чутливість до антибактеріальних препаратів

Як додатковий використовують і кількісний метод визначення бактерій у хар-

котинні. Для цього 1 мл харкотиння гомогенізують в 9 мл бульйону чи пептонної

води за допомогою скляних бусинок у колбі протягом 20 хв, або в ступках із сте-

рильним кварцевим піском. Потім із гомогенізованого матеріалу готують серійні

розведення від 10

-1

до 10

-7

і по 0,1 мл із останніх трьох розведень висівають на

кров’яний агар. На середовища Ендо і Сабуро сіють 0,1 мл початкового розведен-

ня (1:10) Через 24 год інкубації в термостаті підраховують кількість колоній кож-

ного виду мікроорганізмів. Діагностично значущим є виявлення S.рпеитоniае і

Н.influenzae в концентрації 10

і більше бактерій в 1 мл. Для умовно-патогенних

мікроорганізмів така концентрація має значення при 2-3-кратному їх виявленні з

інтервалом у 3-5 днів.

Важливе значення має кількісна оцінка колоній і при первинному посіві на

щільні середовища. При цьому використовують такі критерії (ступені): перший –

ріст поодиноких колоній (до 10); другий – ріст від 10 до 25 колоній; третій – ріст

50 і більше колоній; четвертий – суцільний ріст, колонії не можна підрахувати.

Третій-четвертий ступінь, як правило, свідчить про етіологічну роль даного

мікроорганізму, перший і другий – про носійство або контамінацію.

При підозрі на вірусні інфекції дихальних шляхів досліджуваний матеріал

направляють до вірусологічної лабораторії, де проводять відповідні вірусологічні

дослідження.

Гнійно-запальні, ранові та опікові інфекції. Збудниками ранових і гнійних

післяопераційних ускладнень є стафіло- і стрептококи, грамнегативні бактерії,

клостридії, бактероїди, фузобактерії та ін. Остеомієліти, мастити, омфаліти, оти-

ти найчастіше викликають золотистий і епідермальний стафілококи, апендицити

і перитоніти – ешерихії, протей, бактероїди, ентерококи, клебсієли, часто в асоці-

аціях зі стафілококами. Опікові інфекції спричиняють стафілококи, псевдомона-

ди та інші грамнегативні бактерії, представники нормальної мікрофлори шкіри та

слизових оболонок.

Матеріал із рани або поверхні опіків беруть двома стерильними тампонами

(один – для виготовлення мазків, другий – для посіву). Гній, шматочки видале-

них тканин, промивну рідину з дренажів забирають у стерильні пробірки при

дотриманні правил асептики і протягом години доставляють до лабораторії. При

ураженні зовнішнього вуха проводять спочатку обробку шкіри 70 % спиртом,

потім беруть матеріал стерильним ватним тампоном. Якщо запальний процес

локалізується в середньому або внутрішньому вусі, досліджують пунктат і ма-

теріал, взятий під час операцій. Матеріал із кон’юнктиви, рогівки і повік беруть

бактеріологічною петлею (або маленьким тампоном). Забір матеріалу проводить

лікар-окуліст.

383

Розділ 14. Шпитальні інфекції

Виготовлені для мікроскопії мазки фарбують за Грамом (в разі потреби за

Романовським-Гімзою або Цілем-Нільсеном). При виявленні мікроорганізмів опи-

сують їх морфологічну характеристику і густину обсіменіння За результатами

мікроскопії вибирають живильні середовища і вносять корективи в хід мікробіо-

логічного дослідження.

Посіви матеріалу роблять на 5 % кров’яний агар, цукровий бульйон та сере-

довище для контролю стерильності. Посів на щільні середовища проводять за

методом “тампон-петля”. Спочатку тампоном проводять доріжку по діаметру чаш-

ки, потім другою стороною тампона засівають ще одну “доріжку” паралельну

першій. Після цього матеріал розсівають петлею штрихами, перпендикулярними

до “доріжок”. Такий посів дає можливість виділити бактерії у вигляді окремих

колоній навіть із мікробних асоціацій.

Посіви на щільні та в рідкі середовища інкубують при 37 °С протягом доби.

При виявленні росту окремі колонії відсівають на елективні середовища з метою

їх ідентифікації. Обов'язково відмічають чи мікроби ростуть у вигляді монокуль-

тури, чи в асоціації. При наявності асоціацій відмічають переважний ріст того чи

іншого представника асоціації. В ряді випадків рекомендують проводити і кількісні

дослідження, визначаючи концентрацію мікробів в 1 мл гною, ексудату чи в 1 г

видаленої тканини.

При підозрі на наявність у досліджуваному матеріалі грибів, посів додатково

проводять ще й на середовище Сабуро і вирощування здійснюють при темпера-

турі 22-25 °С протягом 5 діб. При підозрі на виділення нейсерій посіви проводять

на сироватковий агар і тіогліколевий бульйон. Інкубацію проводять при 37 °С в

ексикаторі при 5-10 % СО

Виділені чисті культури ідентифікують за морфологічними, культуральни-

ми, біохімічними та антигенними їх властивостями, як це описано у відповідних

розділах спеціальної мікробіології.

Урогенітальні інфекції. Цистити, уретрити, пієлонефрити, уросепсис та ін.

можуть викликати стафіло- і стрептококи, протей, ешерихії, псевдомонади, клеб-

сієли, мікоплазми. При бактеріологічному дослідженні важливо правильно взяти

пробу, провести якісне і кількісне визначення мікроорганізмів в 1 мл сечі ще до

початку антимікробної терапії.

Безпосередньо перед забором сечі необхідно обмити з милом зовнішні ста-

теві органи. У стерильний посуд беруть 3-5 мл середньої порції сечі і засівають

біля ліжка хворого або доставляють до лабораторії протягом 30 хв. У разі немож-

ливого негайного дослідження сечу зберігають у холодильнику не більше 24 год.

Для посіву сечі біля ліжка хворого рекомендують метод “предметного скла”.

Стерильне предметне скло покривають шаром розтопленого агару і після засти-

гання середовища занурюють у стаканчик із сечею, виймають, дають сечі стекти,

інкубують скельце в чашці Петрі 18-24 год при 37 °С. Ізольовані колонії ідентифі-

кують.

З метою кількісного мікробіологічного дослідження сечі найчастіше викори-

стовують метод каліброваної петлі, якою проводять секторні посіви (рис. 95).

384

Частина ІV. Вірусологія

Платиновою петлею, діаметром 2 мм (ємність

0,005 мл), проводять посів сечі (30-40 штрихів) на

агар в секторі А. Петлю стерилізують у полум'ї

пальника і проводять нею 4 штрихових посіви з

сектора А в сектор 1, із сектору 1 у сектор 2, із сек-

тору 2 в сектор 3. Чашки інкубують протягом доби

при 37 °С, після чого підраховують кількість ко-

лоній, що виросли в різних секторах. Ступінь бак-

теріурії визначають за методом Гоулда (табл. 74).

Метод секторних посівів дає можливість не

тільки визначати ступінь бактеріурії, а й виділяти

збудника в чистій культурі.

В 1 мл сечі здорової людини міститься не

більше 10

бактерій (критичне число 10

мікробів) При виявленні 10

-10

і більше

бактерій в 1 мл сечі наявність інфікування сечовивідних шляхів вважають без-

сумнівним.

Для визначення локалізації інфекційного процесу в нирках чи сечовому міхурі

проводять катетеризацію останнього. За допомогою катетера випускають всю сечу

і промивають сечовий міхур розчином антибіотика (неоміцин), потім тричі з інтер-

валом 10 хв беруть проби сечі для бактеріологічного дослідження. Якщо інфек-

ційний процес уражує нирки, в усіх трьох пробах сечі будуть знаходитись бактерії,

кількість яких зростає в кожній наступній порції. При інфекції тільки сечового

міхура сеча залишається стерильною.

Гнійно-запальні процеси жіночих статевих органів (уретрити, вульвовагіні-

ти, цервіцити, ендометрити, бартолініти та ін.) можуть викликати як облігатні

Таблиця 74

Визначення інтенсивності бактеріурії за Гоулдом

Кількість колоній в секторах

А 1 2 3

Кількість бактерій

в 1 мл сечі

1-6 - <1000

8-20 - - - 3000

21-30 - - - 5000

31-60 - - - 10000

70-80 - - - 50000

100-150 5-10 - - 100000

He підраховуються 20-30 - - 500000

-“- 40-60 - - 1 млн

-“- 100-140 10-20 - 5 млн

-“-

не підрахо-

вується

30-40 - 10 млн

-“- -“- 60-80

поодинокі

колонії

100 млн

Рис. 95. Схема повторних

посівів каліброваною петлею.

385

Розділ 14. Шпитальні інфекції

анаероби (бактероїди, пептострептококи, трепонеми, клостридії, гарднерели), так

і факультативні анаероби (ентерококи, стафілококи, ешерихії, клебсієли, протей,

псевдомонади, гриби кандида та ін.).

Основою мікробіологічної діагностики цих захворювань є виділення та іден-

тифікація мікроорганізмів і встановлення їх етіологічної ролі. Бактеріологічні

дослідження мікрофлори жіночих статевих органів мають певні труднощі, оскільки

вона часто змінюється в різні періоди життя жінки. Лише порожнина і придатки

матки в нормі стерильні.

Взяття матеріалу для дослідження проводить акушер-гінеколог. Взірці мате-

ріалу з уретри беруть ранком до сечовипускання бактеріологічною петлею або

ложечкою Фолькмана. З вульви, піхви і шийки матки матеріал забирають ватним

тампоном до проведення мануального дослідження. Для взяття матеріалу з по-

рожнини матки використовують пристрої, що можуть розкриватись і закриватись

на певній глибині (напр. шприц-аспіратор). При запаленні придатків матки мате-

ріал беруть за допомогою пункції або при оперативному втручанні. Слід пам'ята-

ти, що більшість збудників швидко гине в зовнішньому середовищі. У зв'язку з

цим посіви необхідно проводити негайно або вносити проби в тіогліколеве чи

гліцеринове середовище.

Одночасно із взяттям матеріалу для посіву готують окремими тампонами 2-3

мазки для мікроскопії, обережно розподіляючи матеріал на стерильних скельцях

м’якими рухами, не вживаючи грубого втирання, висушують при кімнатній тем-

пературі. Мазки направляють до лабораторії в чашках Петрі або покривають чис-

тими предметними скельцями. При такій техніці виготовлення мазків зберігаєть-

ся справжній розподіл і кількісне співвідношення компонентів досліджуваного

матеріалу, дає можливість виявляти внутрішньоклітинне розташування бактерій

(нейсерії).

Мазки фарбують за Грамом і мікроскопують під імерсійним об'єктивом.

Відмічають кількість епітеліальних клітин, лейкоцитів, характер мікрофлори та

визначають ступені чистоти вагінального секрету. Виявлення в мазках трихомо-

над, мікоплазм, уреаплазм, міцелію або бластоспор грибів має важливе діагнос-

тичне значення.

Для виділення факультативних анаеробів посіви проводять тампоном за до-

помогою штрихового методу на кров'яний агар і середовище Ендо, потім сіють

тим же тампоном у цукровий бульйон. При підозрі на наявність анаеробів посіви

проводять у тіогліколевий бульйон та середовище Кітта-Тароцці. В разі виявлен-

ня міцелію або бластоспор грибів, посіви роблять на агар Сабуро. При досліджен-

ні шматочків тканин їх спочатку розтирають у ступці з піском, добавляють бульйон

або 0,85 % розчин хлориду натрію. По 0,1 мл гомогенату засівають на щільні се-

редовища, а також у цукровий бульйон.

Посіви вирощують у термостаті при 37 °С (на агарі Сабуро при 22-25 °С),

щодня перевіряючи наявність росту. Підраховують кількість різних видів колоній

та їх співвідношення. При помутнінні бульйону виготовляють мазки й за резуль-

татами мікроскопії роблять висіви на щільні середовища (кров'яний агар, Ендо,

386

Частина ІV. Вірусологія

ЖСА) Потім виділяють чисті культури, ідентифікують їх і визначають чутливість

до антибіотиків.

При дослідженні матеріалу з ділянок, де в нормі вегетує своя мікрофлора,

важливе значення має кількісна оцінка різних видів бактерій при первинному

посіві. При цьому використовують такі критерії (ступені):

І – дуже слабкий ріст – ріст тільки в рідких середовищах, на щільних середо-

вищах росту немає.

II – слабкий ріст – на щільному агарі ріст до 10 колоній.

III – помірний ріст – на щільному агарі ріст більше 100 колоній.

IV – дуже густий (суцільний) ріст.

Перший і другий ступені росту вказують частіше на стороннє забруднення,

третій і четвертий – на етіологічну роль даного мікроорганізму.

Негативний результат дослідження видають при відсутності росту на всіх

середовищах протягом 72 год (на агарі Сабуро – впродовж 5 діб).

Гострі кишечні інфекції. Збудниками харчових інтоксикацій є ентеротокси-

генні стафілококи, палички ботулізму та інші види клостридій. Харчові токсико-

інфекції здатні викликати численні види ентеробактерій, псевдомонад, вібріонів,

бацил, кампілобактерії та ін. Особливо часто виникають внутрішньолікарняні

випадки сальмонельозів. Окрім того, їх можуть викликати ротавіруси та криптос-

поридії.

Для виявлення збудників захворювань в різних ділянках кишечного тракту

використовують переважно бактеріологічний метод дослідження. При ураженні

шлунка найоптимальнішим вважають забір біоптатів під час фіброгастроскопії.

Взяті проби вміщують у стерильний ізотонічний розчин і направляють до лабора-

Схема бактеріологічного дослідження при кишечних інфекціях

Досліджуваний матеріал

(біоптати, фекалії, блювотні маси, промивні вода шлунка, жовч)

Середовище

збагачення

ЖСА Середовище

Ендо

Кров’яний

МПА

Тіогліколеве

середовище

Мікроскопія підозрілих колоній

Мікроскопія

Визначення

чутливості до

антибіотиків

Ідентифікація

Середовище

для

анаеробів

Агар

Цейслера

Середовище

Ендо

Середовище Олькеницького

Мікроскопія

387

Розділ 14. Шпитальні інфекції

торії. Але найчастіше в якості досліджуваного матеріалу для діагностики кишко-

вих інфекцій забирають фекалії, блювотні маси і промивні води шлунка.

Бактеріологічне дослідження потрібно розпочинати не пізніше 0,5-1 год після

взяття матеріалу. Якщо це неможливо, проби слід заморозити і дослідити не пізніше

24 год. Іноді для транспортування доцільно вживати консервуючі рідини (30 %

гліцерин, селенітовий бульйон тощо). Промивні води необхідно досліджувати не-

гайно. При великій кількості їх краще процентрифугувати і дослідити осад. Жовч

беруть за допомогою зондування окремими порціями (А, В, С) у три стерильні

пробірки. Взяті проби направляють до лабораторії не пізніше 1-2 год. Матеріал із

тонкої кишки відбирають за допомогою фібродуоденоскопіі або спеціальним зон-

дом, що відкривається і закривається в заданому місці. Мікроорганізми товстої

кишки вивчають при дослідженні фекалій. Мазок із прямої кишки беруть тампо-

ном або трубкою Цімана. При ураженні нижніх відділів товстого кишечника мож-

на взяти матеріал безпосередньо з місця ураження за допомогою ректороманоско-

па, але цей метод останнім часом використовують рідко. Частіше для цього засто-

совують фіброколоноскопію.

Посіви досліджуваного матеріалу проводять на щільні та рідкі елективні се-

редовища, виділяють чисті культури, визначають їх чутливість до антибіотиків.

При оцінці результатів бактеріологічного дослідження необхідно звертати

увагу не тільки на видовий склад мікробіоценозу кишечника у даного хворого, а й

кількісне співвідношення окремих його співчленів.

Якщо з випорожнень виділяють патогенні ентеробактерії, гемолітичні еше-

рихії та гемолітичні стафілококи, які у здорових людей відсутні, це має важливе

діагностичне значення. Для визнання етіологічної ролі представників нормально-

го мікробіоценозу важливо порівнювати їх титр з концентрацією відповідних мікро-

організмів у здорових дітей і дорослих. При ураженнях, викликаних іншими ви-

дами, необхідно проводити дослідження у відповідності з методикою виділення

кожного збудника.

Захворювання, що викликаються патогенними та умовно-патогенними гри-

бами, називаються мікозами. Для людини хвороботворними є біля ста видів грибів,

які входять до семи класів: хітрідіоміцетів, гіфохітрідіоміцетів, ооміцетів, зигомі-

цетів, аскоміцетів, базидіоміцетів і дейтероміцетів. Розрізняють такі основні гру-

пи грибкових захворювань людини:

1. Поверхневі мікози або сапрофітії, при яких уражається роговий шар епі-

дермісу і поверхні волосяних стержнів.

2. Дерматомікози – ураження шкіри, її придатків, волосся і нігтів.

3. Підшкірні мікози – патологічний процес первинно локалізується в ткани-

нах під шкірою, рідко у м’язах, кістках і суглобах.

4. Системні (респіраторні) мікози – первинне вогнище розмноження грибів у

легенях, рідше зустрічаються диссеміновані форми з ураженням будь -яких внут-

рішніх органів (глибокі мікози).

5. Опортуністичні мікози (аспергільози, пеніцильози, кандидози) – виника-

ють у осіб з імунодефіцитами.

Розділ 15

МЕТОДИ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ МІКОЗІВ

Для мікробіологічної діагностики мікозів використовують мікроскопічні,

мікологічні (культуральні), імунологічні (серологічні, алергічні та ін.), біологічні

та гістологічні методи дослідження. При мікозах уражуються різні тканини і орга-

ни: шкіра і слизові оболонки, органи дихання і кишечного тракту, серцево-судин-

на і нервова системи, органи кровотворення, селезінка й печінка, лімфатична і

сечостатева системи та ін. Залежно від клінічних проявів патологічного процесу

матеріалом для дослідження може бути гній, харкотиння, зскрібки зі шкіри і нігтів,

пунктати лімфовузлів і кісткового мозку, уражене волосся, кров, ліквор, шлунко-

вий сік, жовч, сеча, випорожнення, біоптати тканин та ін.

Забір патологічного матеріалу. Успіх лабораторного дослідження залежить

від правильного взяття матеріалу. При ураженні шкіри лусочки з периферії свіжого

вогнища ураження беруть скальпелем, а пушкові волоски – пінцетом. При висипках

на ступнях і кистях їх верхівки зрізають ножицями чи бритвою. Зскрібки з поверх-

невих уражень нігтів проводять скальпелем, а стовщені їх ділянки зрізають мані-

кюрними кусачками. Гній із відкритих уражень та виразок беруть ложечкою Фольк-

Частина V

МІКОЗИ

389

Розділ 15. Методи лабораторної діагностики мікозів

мана, жолобкуватим зондом, пастерівською піпеткою; із закритих вогнищ, порожнин,

абсцесів, лімфатичних вузлів – шприцом. Проби харкотиння, жовчі, випорожнень

вміщують у стерильні баночки з притертими пробками. Спинномозкову рідину

беруть шляхом пункції шприцом, сечу – катетером при дотриманні правил асеп-

тики. Кров беруть із ліктьової вени у кількості 10 мл і вносять у флакони із рідким

живильним середовищем. Біоптати вміщують у стерильну чашку Петрі.

Досліджуваний матеріал беруть з таким розрахунком, щоб його вистачило

для виготовлення нативних і забарвлених препаратів, посіву в живильні середо-

вища, постановки біопроби та гістологічного дослідження. У направленні до ла-

бораторії вказують прізвище та ініціали хворого, його вік, попередній діагноз,

локалізацію уражень, дату. При підозрінні на гістоплазмоз і кокцидіоїдоз матері-

ал направляють до спеціальних лабораторій.

Мікроскопічне дослідження. Доставлені до лабораторії проби можна вивча-

ти як у нативних (нефарбованих), так і в забарвлених препаратах.

Нативні препарати, виготовлені з лусочок шкіри, зскрібок із нігтів, волосся

попередньо просвітлюють у 10-30 % КОН або Na OH, лактофенолі та інших розчи-

нах, бажано з підігріванням над полум’ям пальника. Оброблений таким способом

матеріал наносять на предметне скло в краплю гліцерину, накривають покрівним

скельцем і досліджують під звичайним світловим мікроскопом, використовуючи

сухі об’єктиви (8×, 40×). Кращі результати отримують при фазово-контрастній

або аноптральній мікроскопії. При дослідженні гною, харкотиння, осаду спинно-

мозкової рідини, жовчі та сечі виготовляють препарат надавленої краплі в ізото-

нічному розчині хлориду натрію. Дослідження нативних препаратів дає змогу виз-

начити характер розташування спор грибів у волосках, міцелію в уражених шкірних

лусочках і зскрібках із нігтів, у деяких випадках навіть родову належність збудни-

ка. Остаточне визначення виду грибів можливе лише після виділення та ідентифі-

кації чистих культур.

Виготовлення забарвлених препаратів необхідно при дослідженні виразко-

вого вмісту, виділень із нориць, грануляцій тощо. Такий в’язкий і рідкий матеріал

розмазують на предметному склі тонким шаром. Зскрібки із грануляцій поперед-

ньо розділяють препарувальними голками. Потім мазки фіксують формаліном,

сумішшю Никифорова або Карнуа чи 5 % розчином хромової кислоти, висушу-

ють на повітрі й забарвлюють одним із рекомендованих способів залежно від мети

дослідження і гаданої форми. Найчастіше використовують методи Грама-Вель-

ша, Романовського-Гімзи, Мак-Мануса, Аравійського, Адамсона та ін. Вони де-

тально описані у спеціальних монографіях і посібниках (див. список літератури в

кінці книги). У забарвлених мазках краще виявляють окремі елементи грибів та їх

тонкі структури, ніж у нативних препаратах.

У ряді випадків проводять і електронно-мікроскопічні дослідження, особли-

во коли необхідно дослідити ультраструктуру грибів або механізм дії протигриб-

кових препаратів.

Мікологічні (культуральні) дослідження спрямовані на виділення чистих

культур грибів при посівах патологічного матеріалу на живильні середовища, вив-

390

Частина V. Мікози

чення їх макро- і мікроскопічної будови та родової і видової ідентифікації. Взятий

матеріал необхідно якомога швидше посіяти, щоб попередити розвиток у ньому

сторонньої мікрофлори. Виключення становлять шкірні лусочки, які краще сіяти

через 1-2 дні, коли кокова флора відмирає на їх поверхні. Однак звільнити матері-

ал від сапрофітних грибів практично неможливо. Для цього необхідно використа-

ти спеціальні елективні і селективні середовища.

Найчастіше посіви проводять на рідкі (пробне середовище Сабуро, пивне

сусло, м’ясо-пептонний глюкозний бульйон) та щільні середовища (агар Сабуро,

сусло-агар, глюкозо-кров’яний агар, картопляний і кукурудзяний агар, середови-

ща Чапека і Френсіса).

Додавання до середовищ антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, хлорамфе-

нікол по 50-100 ОД/мл) та протигрибкових препаратів дезертоміцину і циклогек-

саміду (відповідно 0,1 і 0,5 мг/мл) робить вказані середовища селективними і є

надійним захистом первинних посівів від проростання бактеріями і пліснявою.

Лусочки шкіри, частинки нігтів і волосків при посіві розташовують на агарі

в пробірці трьома точками; харкотиння, гній та інший рідкий матеріал сіють точ-

кою або штрихом у пробірках та чашках Петрі. Дуже часто результати посівів

залежать від кількості засіяного матеріалу. Як правило, з однієї проби сіють мате-

ріал в 3-4 пробірки або 2 чашки Петрі. Вирощування (інкубацію) посівів прово-

дять у термостаті при порівняно низьких температурах (22-28 °С) протягом 2-3

тижнів.

На рідких середовищах багато видів грибів ростуть у вигляді повстяноподіб-

ного утворення спочатку на дні, а потім на стінках пробірки або ж у вигляді су-

цільної плівки на поверхні бульйону. На щільних середовищах окремі види утво-

рюють різноманітні колонії: блискучі, гладенькі, щільної консистенції, пухнасті,

ватоподібні, що погано знімаються петлею, оксамитово-ворсинчасті, гіпсо- та бо-

рошноподібні, крупнобугристі, що вростають у товщу агару тощо.

Виділені культури грибів ідентифікують за зовнішнім виглядом і формою

колоній, їх консистенцією, кольором та мікроструктурою, тобто характером міце-

лію, розташуванням конідієносців, спор та іншими ознаками. У деяких видів грибів

вивчають і їх ферментативні властивості.

Недавно запропоновано новий метод ідентифікації патогенних грибів, особ-

ливо збудників таких системних мікозів як бласто-, крипто-, кокцидіоїдозів, гісто-

плазмозу шляхом визначення нуклеїнових кислот. Із культури екстрагують РНК і

вносять одноланцюгові молекули ДНК, мічені флуоресцеїном. При наявності в

культурі одного із вказаних грибів проходить гібридизація відповідної ДНК із РНК

збудника з утворенням комплексу, що легко виявляється. Цей метод можна вико-

ристати в ранні строки культивування грибів (4-5 діб).

Хороші перспективи для швидкого виявлення грибів або їх антигенів у дослі-

джуваному матеріалі відкриває метод полімеразної ланцюгової реакції.

Імунологічні дослідження. У сироватці крові хворих на мікози утворюють-

ся аглютиніни, преципітини, комплементзв’язуючі антитіла, гемаглютиніни, реа-

гіни, які виявляють за допомогою реакцій аглютинації, преципітації, зв’язування