Кадуріна Л.О., Стрєльнікова М.С. Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України: теорія, практика, рекомендації
Подождите немного. Документ загружается.
РОЗДІЛ 5
МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ
ТА ОБЛІК ЇХ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Загальні поняття про міжнародні розрахунки.
Форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності підприємств.
Облік розрахункових операцій.
5.1. ÇÀÃÀËÜͲ ÏÎÍßÒÒß ÏÐΠ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÐÎÇÐÀÕÓÍÊÈ
Міжнародні розрахунки України пов’язані з різними формами еко+
номічних та неекономічних відносин із закордонними країнами, тому ос+
новним завданням при здійсненні цих розрахунків є правильно обрати
форму їх здійснення, за допомогою якої можна уникнути економічних, по+
даткових, політичних та інших ризиків.
Міжнародні розрахунки виникають між державами, юридичними
особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних,
науково+технічних, культурних та інших відносин.
Умови платежу визначають спосіб і порядок фінансових розрахунків,
а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань.
У сучасних умовах зовнішньоторговельної діяльності застосовується три
поширені способи платежу — платіж готівкою, авансовий платіж та пла+
тіж у кредит.
Платіж готівкою в міжнародному платіжному обороті не означає,
що розрахунки ведуться готівкою (банкнотами). Вони, практично, тут не
застосовуються. У цьому випадку поняття «готівковий платіж» викори+
стовується як протиставлення авансовому і кредитному засобам пла+
тежу.
Валюта розрахунків:
національна;
іноземна;
умовно грошова одиниця клірингових розрахунків.
181
Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України
Міжнародні розрахунки — система організації, регулювання
і проведення платежів в іноземній та національній валюті під час
здійснення суб'єктами України зовнішньоекономічної діяльності.
Національна валюта застосовується під час розрахунків з нерезиден+
тами за надані послуги та імпортні товари, що поставляються, через постійні
представництва, які мають рахунки в уповноважених банках України.
Іноземна валюта застосовується при розрахунках з резидентами та
нерезидентами України.
У роздрібній торгівлі і сфері послуг резиденти мають право, за на=
явності індивідуальної ліцензії НБУ, реалізовувати товари і послуги
в інвалюті по пластикових картках та чеках.
Дозволені також безготівкові розрахунки в іноземній ВКВ між юри+
дичними особами — резидентами за умови, що резидент — одержувач за+
собів має перереєстровану ліцензію на здійснення роздрібної чи оптової
торгівлі і надання послуг, або, за наявності індивідуальної ліцензії НБУ,
на розрахунки з резидентами України в інвалюті.
Клірингові розрахунки передбачають розрахунки при міжурядових уго+
дах про торгово+економічне співробітництво із країнами з замкнутими чи ча+
стково конвертованими валютами та розрахунки по визначених товарах (ро+
ботах, послугах). Порядок таких розрахунків визначається окремими
міжурядовими та платіжними угодами клірингового типу, у яких вказується:
система розрахунків;
перелік товарів й обсяг клірингу;
валюта клірингу і валюта застереження;
порядок надання і обсяг кредиту за клірингом.
Клірингові рахунки відкриваються в державному експортно+імпорт+
ному банку України чи спеціально уповноваженому урядом України ко+
мерційному банку.
Розрахунки здійснюються через банківські установи чи інші кредит+
но+фінансові установи.
Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки без=
готівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні
відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при
яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».
Банківські кореспондентські відносини можуть бути прямі та за допо+
могою банку+кореспондента.
Прямі кореспондентські відносини передбачають наявність кореспон+
дентських рахунків типу «Лоро» (кореспондентські рахунки іноземних
банків у даному банку) і «Ностро» (кореспондентські рахунки даного бан+
ку в іноземних банках).
За переведення грошових засобів банки одержують комісійну винаго+
роду, що визначається фіксованою сумою або у визначеному відсотку в іно+
182
Л.О. Кадуріна, М.С. Стрєльнікова
земній чи національній валюті. Розмір винагороди залежить від форми
розрахунків, суми переводу, кореспондентських можливостей банку.
При прямих кореспондентських відносинах витрати на комісійну ви+
нагороду менші, оскільки в розрахунковій операції задіяні лише два бан+
ки — банк одержувача товарів (послуг) та банк постачальника.
Система Свіфт більш дорога, однак тільки ця система дає можливість
проведення міжнародних розрахунків протягом декількох хвилин, що доз+
воляє швидко одержувати і втягувати в оборот валютний виторг. Обсяг пе+
реданих повідомлень досягає 1 млн. у день, а їхня швидкість:
звичайних — 15 хвилин;
термінових — 5 хвилин.
У багатьох випадках у міжнародній торгівлі при розрахунках викори+
стовується принцип дотримання гарантії. У процесі її надання (одержанні)
задіяні три юридичні особи:
головний боржник;
його кредитор;
гарант.
Гарант бере на себе зобов’язання за оплату грошей перед своїм креди+
тором у випадку, якщо головний боржник несе тимчасові фінансові труд+
нощі. Ця вимога викладена в «Уніфікованих правилах для гарантій за ви+
могою» у редакції Міжнародної торговельної палати за 1992 р. Розрізняють
гарантії за вимогою та умовні.
Гарантії за вимогою передбачають положення, за якого гарант пови+
нен здійснити платіж з першої вимоги бенефіціара (кредитора).
При безумовній гарантії платіж здійснюється на попередньо обгово+
рених умовах, що передбачають різні варіанти щодо строку оплати боргу
тощо.
Найбільш часто гарантію надають банки. У світі існує 100 так званих
перших банків, гарантії яких приймаються без заперечень. Ці банки мають
високу боргову репутацію на міжнародному фінансовому ринку.
Якщо контрактом передбачено надання банківської гарантії, то вона має
містити такі дані: хто надає гарантію, її вид (за вимогою чи умовна), строк дії,
можливість внесення корективів у контракт без зміни умов гарантії тощо.
Чинним законодавством встановлений термін розрахунків по зовніш+
ньоекономічних операціях, який дорівнює 90 календарних днів. Контроль
за дотриманням зазначеного терміну покладений на уповноважені банки,
які зобов’язані інформувати НБУ про суб’єктів ЗЕД, що порушили зазна+
чений термін. Якщо за якихось умов здійснити розрахунки з іноземним
партнером у встановлений строк неможливо, керівництво підприємства
183
Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України
має звернутися за індивідуальним дозволом на продовження законодавчо
встановлених термінів розрахунків. Індивідуальний дозвіл на продовжен+
ня строку розрахунків може досягати 90 днів, в окремих випадках цей
дозвіл може бути пролонгований ще на 90 днів. Загальний термін переви+
щення термінів розрахунків не може перевищувати 270 днів. Після закінчен+
ня встановлених термінів нараховується пеня у розмірі 0,3% від суми не+
доотриманого виторгу в іноземній валюті чи від вартості недоотриманої
продукції, переліченої за курсом НБУ на день нарахування пені. Загаль+
ний розмір нарахування пені не може перевищувати розміру заборгова+
ності. У випадку неможливості одержання резидентом від іноземного парт+
нера валютного виторгу з експортних операцій, моментом припинення
застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата списання
дебіторської заборгованості, за якою минув строк позову. Законодавством
України загальний строк для захисту своїх прав з позову юридичних осіб
в умовах ЗЕД визначений до 1 року.
У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі За+
кон) у статті 37 передбачено, що до суб’єктів ЗЕД можуть бути застосовані
такі спеціальні санкції:
штраф;
індивідуальний режим ліцензування;
тимчасова зупинка зовнішньоекономічної діяльності у випадку порушен+
ня Закону або пов’язаних з ним інших Законів України, проведення дій,
які можуть нашкодити інтересам національної економічної безпеки.
5.2. ÔÎÐÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÐÎÇÐÀÕÓÍʲ ÒÀ ¯Õ ÎÁ˲Ê
Основні форми безготівкових розрахунків вітчизняних суб’єктів
підприємницької діяльності з фірмами і організаціями західних країн схе+
матично представлені на рис. 5.1.
На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:
вид товарів, що є об’єктом зовнішньоторговельної операції;
наявність кредитної угоди;
платоспроможність і репутація контрагентів з зовнішньоекономічних
угод;
рівень попиту та пропозицій на даний товар на світових ринках;
строк розрахунків та поставки товару.
Розрахунки чеками
— це розрахунки з використанням письмових бе+
зумовних розпоряджень чекодавця платнику (банку) здійснити платіж
184
Л.О. Кадуріна, М.С. Стрєльнікова
Рис. 5.1. Форми міжнародних розрахунків
зазначеної суми чекоутримувачу (пред’явнику або конкретним особам, ор+
ганізаціям) готівкою чи шляхом перерахування на його рахунок у банк.
Документ, що виписується чекодавцем, повинен мати покриття. Чеки,
що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його ра+
хунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надан+
ня банками кредиту.
Таким чином, власник має право виписувати чек, що підлягає обов’яз+
ковому погашенню, лише за умов наявності в нього спеціального банківсько+
го рахунку — депозиту.
Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в роз+
рахунках за поставлений товар при остаточному розрахунку за товар та
надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні
боргу, а також у розрахунках по неторгових операціях.
Відповідно до Женевської конвенції, термін представлення чека до опла+
ти в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між кра+
їнами — 20 дням, у міжконтинентальному платіжному обороті — 70 дням. Ці
терміни обчислюються з дня, зазначеного в чеку, як дата виставляння чека.
У світовій банківській практиці розрізняють такі види чеків (рис. 5.2).
Іменний чек (чек на користь певної особи) — документ, який не може
бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передача здійс+
нюється цесією.
Чек пред’явницький — чек, який виписується на ім’я пред’явника на
отримання готівки в банку. Цей чек може бути переданий іншій особі як
з індосаментом, так і без нього. Чекодавець надсилає чек іноземному парт+
неру, який після отримання чеку виставляє його банку для кредитування роз+
рахунку, тобто чекодавець здійснює свій платіж прямо своєму партнеру.
185
Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України
Îñíîâí³ ôîðìè ðîçðàõóíê³â
Áàíê³âñüêèé ïåðåêàç
Äîêóìåíòàðíå ³íêàñî
Äîêóìåíòàðíèé
àêðåäèòèâ
Ðîçðàõóíêè
ïî â³äêðèòîìó ðàõóíêó
Ðîçðàõóíêè
ïî âåêñåëÿõ
Ðîçðàõóíêè ÷åêàìè
Таким чином, такий вид чеку має перевагу над банківським переказом, то+
му що платіж здійснюється безпосередньо своєму партнеру значно швидше.
Ордерний чек — чек, який виписується на користь певної особи або
за її наказом. Дуже широко використовується в міжнародному платіжно+
му обороті. Передається за допомогою індосаменту із застереженням «на+
казу» чи без нього.
Банківський чек — виписується банком на свій банк+кореспондент
(чекодавцем виступає банк боржника).
Оплата за таким чеком здійснюється з рахунків банку чекодавця на ра+
хунки банку+кореспондента за кордоном.
Фірмовий чек — виписується фірмою на одержувача. Такі докумен+
ти виписуються в національній або іноземній валюті переважно на пред’яв+
ника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ними здійснюється
за рахунок коштів чекодавця.
Механізм розрахунку чеками представлений на рис. 5.3.
186
Л.О. Кадуріна, М.С. Стрєльнікова
Âèäè ÷åê³â
²ìåííèé ÷åê
×åê ïðåä’ÿâíèöüêèé
Îðäåðíèé ÷åê Ô³ðìîâèé ÷åê
Áàíê³âñüêèé ÷åê
Рис. 5.2. Види чеків
Òîâàð (ðîáîòè, ïîñëóãè)
1
×åê íà ñóìó òîâàðó
1 ×åê ×åê 8
1 2 Âèìîãà áàíêó íà ïåðåêàç ïî ÷åêó
Ðîçðàõóíîê ïî ÷åêó
²ÌÏÎÐÒÅÐ
Çàÿâà ³ äîêóìåíòè
íà îòðèìàííÿ ÷åêó
Áàíê ³ìïîðòåðà
Åñêïîðòåð
3
4
Áàíê åêñïîðòåðà
5
6
7
Ïîâ³äîìëåííÿ
ïðî ðîçðàõóíîê
³ìïîðòåðà
Рис. 5.3. Механізм розрахунку чеками
У міжнародній торгівлі оплата боргів за допомогою чеків може бути
недостатньо привабливою з таких причин:
експортер має звернутися у свій банк з розпорядженням про інкасу+
вання платежів, за що буде стягуватися певна плата;
чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і поло+
женням про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки
можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на
здійснення платежу;
чек може бути загублено під час пересилання поштою;
чек може виявитися «непокритим», тому не буде оплачений після
пред’явлення.
Банківський переказ — це доручення банку своєму банку+кореспон+
денту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок пе+
реказника іноземному утримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу
відшкодування банку+платнику виплаченої ним суми.
Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі
відбуваються за допомогою платіжних доручень.
Платіжними дорученнями розраховуються із постачальниками
і у випадку передоплати ними за узгодженням з різними кредиторами.
Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на
рахунках платників. При розрахунках дорученнями скорочується час, до+
кументообіг операції та порівняно невисокий розмір оплати послуг банку.
Українські підприємства, що розплачуються з іноземними контраген+
тами за куплені товари шляхом банківського переказу, складають заяву на
переказ у якій містяться інструкції для банку щодо умов виплати грошей
переказоотримувачу. У цьому документі переказодавач указує:
1. Повне найменування платника.
2. Найменування банку платника.
3. Номер банківського рахунку, що дебетується.
4. Код валюти і суму платежу.
5. Повне найменування бенефіціара, його адресу.
6. Найменування банку бенефіціара і номер його рахунку.
7. Найменування, номер і дату документа (контракту) тощо.
8. Особу, яка несе витрати за здійснення переводу (банківська комісія
і поштові чи телеграфні витрати).
9. Ціль і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які
здійснюється оплата).
Заява на переказ скріплюється підписами і печаткою підприємства+пе+
реказника.
187
Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України
Найчастіше розрахунок переказом використовується при сплаті боргів
по позиках та кредитах, наданні авансів, поверненні зайво отриманих сум
та інших операцій.
Система розрахунків шляхом переказу не дає гарантій продавцям у тому, що
покупці оплатять надані товари. Тому зазвичай продавці вимагають надання
фінансових гарантій платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.
З метою забезпечення надійності надходження товарів від іноземно+
го постачальника в разі здійснення авансових платежів покупець може
виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що
передбачає повернення авансу у випадку невиконання продавцем договірних
зобов’язань щодо поставки.
Сума гарантії автоматично знижується пропорційно до суми частко+
вих поставок. В гарантії авансу необхідно передбачати його погашення із
закінченням поставок за договором.
Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням аван+
су, але вступає в силу лише після його надходження. Відповідне застере+
ження необхідно включати в текст гарантії.
188
Л.О. Кадуріна, М.С. Стрєльнікова
Таблиця 5.1.
Типові господарські операції обліку розрахунків переказом
Êîðåñïîíäåíö³ÿ
ðàõóíê³â
¹
ï/ï
Çì³ñò ãîñïîäàðñüêî¿ îïåðàö³¿
äåáåò êðåäèò
12 34
Îáë³ê ó ðåçèäåíòà åêñïîðòåðà
1 Çàðàõîâàí³ íà âàëþòíèé ðàõóíîê êîøòè â³ä
íåðåçèäåíòà â ðàõóíîê ïîïåðåäíüî¿ îïëàòè
3123
312
314
6812
2 Çàðàõîâàí³ êîøòè â³ä íåðåçèäåíòà ï³ñëÿ
â³äâàíòàæåííÿ éîìó òîâàðíî¿ ïðîäóêö³¿ (íàäàíèõ
ïîñëóã, âèêîíàíèõ ðîá³ò).
(
Îïåðàö³ÿ ïîãàøåííÿ äåá³òîðñüêî¿ çàáîðãîâàíîñò³)
3123
312
314
362
Îáë³ê ó ðåçèäåíòà ³ìïîðòåðà
1 Ïåðåðàõîâàí³ âàëþòí³ êîøòè íåðåçèäåíòó
â ðàõóíîê ïîïåðåäíüî¿ îïëàòè
3712 312
2 ³äîáðàæåíî îïëàòó ðàõóíêó íåðåçèäåíòà
äîêóìåíòàðíèì ïåðåêàçîì
632 312
3 Ïåðåðàõîâàíî êîì³ñ³éíó âèíàãîðîäó áàíêó
çà ïðîâåäåííÿ îïåðàö³¿ áàíê³âñüêîãî ïåðåêàçó
ç â³äíåñåííÿì íà âèòðàòè ³ ô³íàíñîâèé ðåçóëüòàò
377
92
791
311
377
92
Типові господарські операції з відображення в обліку розрахунків пе+
реказом представлені в табл. 5.1.
Акредитив — це зобов’язання банку перевести на рахунок продавця
гроші при наданні узгодженого з покупцем комплекту документів, що
підтверджує постачання товару на умовах контракту.
Використання акредитивної форми розрахунків у міжнародній прак+
тиці регулює документ, який має назву «Уніфіковані правила та звичаї для
документарних акредитивів», розроблений Міжнародною торговельною
палатою (МТП) за №500.
Для здійснення розрахунків акредитивом у зовнішньоекономічних
операціях необхідно керуватися Положенням про порядок здійснення упов+
новаженими банками операцій по документарних акредитивах в розрахун+
ках по зовнішньоекономічних операціях, яке затверджено постановою
Правління НБУ від 03.12.03 р. №514.
Акредитив виходячи із своєї суті є договором:
1) відокремленим від договору купівлі+продажу;
2) усі сторони якого мають ділові стосунки тільки з документами, а не
з товарами, послугами тощо;
3) у якому повинні міститися тільки ті умови, які банк зможе перевіри+
ти тільки документально.
Застосування розрахунків акредитивом вигідно тоді, коли необхідно:
запобігти авансових платежів, які належать до групи ризику;
переконатися, що товар відвантажено, згідно умовам договору, отрима+
ти документи, які це підтверджують, а потім — розрахуватися за товар;
бути впевненим, що надійде якісний товар і саме той, який був перед+
бачений договором;
бути впевненим, що виконані усі відповідні домовленості;
розрахуватися з нерезидентом в іноземній валюті;
зменшити вартість імпортної операції в середньому на 6–10%;
відстрочити свій платіж за відвантажену продукцію під час здійснен+
ня імпортної операції;
відстрочити свій платіж під час здійснення імпортної операції коли не+
резидент вимагає сплатити аванс раніше, ніж за 90 днів (згідно зі ст. 2
Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва+
люті» від 23.09.94 р. №185/94 ВР при розрахунках у формі докумен+
тарного акредитиву, під час здійснення імпортних операцій резиден+
тами, строк 90 днів діє з моменту здійснення уповноваженим банком
платежу на користь нерезидента).
До сторін, які беруть участь в акредитивних операціях належать:
189
Облік зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України
замовник акредитиву — платник (покупець), який подає в обслугову+
ючий банк заяву про відкриття акредитиву;
бенефіціар — особа (продавець), на користь якої виставляється акре+
дитив;
банк+емітент — банк платника, який відкриває акредитив своєму клі+
єнтові;
виконуючий банк — банк, який по запрошенню банка+емітента авізує
(тобто повідомляє) бенефіціара (продавця), що на його користь відкри+
то акредитив, а також про його умови;
підтверджуючий банк — банк, який додає своє власне платіжне зо+
бов’язання до зобов’язань банку+емітента здійснити платіж або вико+
нати інші дії, з урахуванням того, що документи по акредитиву будуть
надані з дотриманням його строків і умов;
рамбурсируючий банк — банк, який назначається банком+емітентом для
здійснення відшкодування по акредитиву.
Акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортного
виторгу, що максимально відповідає інтересам експортера.
Існує кілька видів акредитивів у іноземній валюті (табл. 5.2).
Л.О. Кадуріна, М.С. Стрєльнікова
Таблиця 5.2.
Види акредитивів у іноземній валюті
Êðèòåð³¿
ðîçïîä³ëåííÿ
Âèä
àêðåäèòèâó
Õàðàêòåðèñòèêà âèäó àêðåäèòèâó
12
3
Çà ñïîñîáîì
çì³íè àáî
àíóëþâàííÿ
³äçèâíèé
Áåçâ³äçèâíèé
Ìîæå áóòè â áóäü-ÿêèé ìîìåíò àíóëüîâàíèé
àáî çì³íåíèé áàíêîì-åì³òåíòîì áåç
ïîïåðåäæåííÿ ³ íàäàííÿ ïîâ³äîìëåííÿ
áåíåô³ö³àðó. Òàêèé àêðåäèòèâ íå äຠïåðåâàã
³ ãàðàíò³é åêñïîðòåðó.
Íå ìîæå áóòè â áóäü-ÿêèé ìîìåíò àíóëüî -
âàíèé àáî çì³íåíèé áàíêîì-åì³òåíòîì áåç
çãîäè ï³äòâåðäæóþ÷îãî áàíêó ³ áåíåô³ö³àðà.
Äæåðåëà
îïëàòè
Ïîêðèòèé
Íåïîêðèòèé
Çà ÿêèì áàíê-åì³òåíò â³äêðèâຠ³ îäíî÷àñíî
ïåðåêàçóº âàëþòó. Òîáòî çàáåçïå÷åíèé âëàñ -
íèìè ãðîøîâèìè êîøòàìè çàÿâèòåëÿ (ï. 1.4
Ïîëîæåííÿ ¹514).
ßêèé áàíê â³äêðèâàº, àëå íå ïåðåêàçóº âàëþòó
³ äຠò³ëüêè çîáîâ’ÿçàííÿ ïðî ñïëàòó òðàòòè.
Àêðåäèòèâ, ÿêèé íå çàáåçïå÷åíèé âëàñíèìè
ãðîøîâèìè êîøòàìè çàÿâèòåëÿ (ìîæå
çä³éñíþâàòè ðîçðàõóíêè çà ðàõóíîê êðåäèò³â.
Ï.1.4 Ïîëîæåííÿ ¹514).
190