Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

2) галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, невисокою

трудомісткістю і транспортуванням продукції за невеликих обсягів вироб-

ництва тяжіють до ринків споживання продукції;

3) галузі, які випускають масову продукцію з високою трудомісткістю і

фондомісткістю тяжіють до центрів машинобудівної промисловості з на-

явністю кваліфікованих кадрів;

4) галузі точного машинобудування з високою трудомісткістю, малою

металомісткістю, підвищеною фондомісткістю розміщені в районах ви-

сокої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, НДІ, ек-

спериментальні бази.

Підприємства машинобудівного комплексу територіально розмішені

у всіх областях України. Найбільшою територіальною концентрацією всьо-

го виробництва виділяються області: Харківська, Київська, Донецька,

Дніпропетровська, Запорізька, Львівська, Луганська, Полтавська, Одесь-

ка, Миколаївська (рис. 19).

Найбільш розвинутими є Донецький та Придніпровський машино-

будівні райони. Так, у Донбасі пріоритетним напрямом є наукомісткі ви-

робництва. У регіоні створено режим найбільшого сприяння для розвитку

машинобудування та інших наукомістких виробництв, зокрема прийнята

Програма науково-технічного розвитку регіону, створено дві зони спец-

іального економічного розвитку „Донецьк" і „Азов", ухвалено Закон Ук-

раїни про спеціальний режим інвестування, яким надано податкові кані-

кули для інвесторів. Нині машинобудівна галузь регіону представлена 220

підприємствами. Першість тримають виробники металургійного, енерге-

тичного, гірничого, ковальсько-пресового обладнання, цистерн, порталь-

них кранів, авіаційних заправників тощо.

Потенційні можливості машинобудівного комплексу України є досить

значними, оскільки наявний науково-технічний потенціал, наявність деше-

вої робочої сили, зростаючий попит на продукцію зумовлюють вдосконален-

ня територіальної структури, реорганізацію та подальший розвиток галузі.

6.4. Сучасний стан галузі, проблеми та перспективи розвитку

В умовах ринкової трансформації економіки посилюється увага до роз-

витку машинобудівного комплексу. Вітчизняне машинобудування харак-

теризується низкою чинників, які негативно відбиваються на його основ-

них показниках, зокрема застарілі технології, орієнтовані на споживання

великої кількості матеріалів і енергії, моральне зношення обладнання й

устаткування підприємств, невисока якість і конкурентноздатність про-

дукції машинобудування на світовому ринку, конверсія машинобудівних

підприємств.

20І

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пистушенко П.П.

Центри

Спеціалізація

Центри

Райони

Спеціалізація

виробництва

Райони

виробництва

Харків,

Полтава,

Суми,

Кременчук

Харківський

Енергетичне; тракторне;

транспортне; сільсько -

господарське; електро -

ніка і прилади

Дніпропетровськ,

Дніпродзержинськ,

Кривий Ріг,

Запоріжжя,

Мелітополь,

Кіровоград

Придніпровський

Металургійне

устаткування; верстати;

енергетичне;

електротехнічне;

сільськогосподарських

машин

Донецьк,

Краматорськ.

Луганськ,

Маріуполь,

Горлівка, Дружківка

Донецький

Машини і устаткування

для вуглевидобутку і

чорної металургії,

транспортні засоби

Київ,

Житомир,

Бердичів, Коростень,

Чернігів, Черкаси

Центрально-

Український

Верстати, устатку вання

для хімічної і будівель -

ної індустрії, транспорт -

ні засоби, електротехніч-

ні машини, прилади

Вінниця,

Хмельницький,

Тернопіль

Подільський

Сільськогосподарське та

електротехнічне маши -

нобудування, верстато -

будування, приладо -

будуваня

Львів, Луцьк, Рівне,

Івано-Франківськ,

Чернівці, Стрий,

Ужгород, Мукачеве

Західно-

український

Приладобудування, вер-

статобудування, автобу-

си,

телевізори, автомо-

білі,

товари електроніки

Одеса, Херсон,

Миколаїв, Ізмаїл,

Сімферополь, Керч

Південний

Рис. 19. Машинобудівні райони України.

202

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Разом з тим, в останні роки намітилися позитивні структурні зрушен-

ня у напрямі збільшення випуску продукції, зокрема у 2002 р. істотно зросли

обсяги виробництва наукомістких галузей транспортного машинобудуван-

ня.

Приріст продукції в залізничному машинобудуванні склав 64,1 %, суд-

нобудуванні - 20,5 %, автомобілебудуванні - 23,3 %, авіаційній промис-

ловості - 8,4 %. Найвищі темпи приросту виробництва у галузі машинобу-

дування мають підприємства транспортного машинобудування (рис. 20).

Динаміка індексу обсягів виробництва машинобудування, ремонту та

монтажу машин і устаткування (до відповідного періоду минулого року)

123,4

124,4

125 „ 125,9

125,7

108,7

Ж—

108,7

Ж—

106,2

105,7

105,4

1 міс. 2 міс. З міс. 4 міс. 5 міс. 6 міс. 7 міс

-ж---

2001

рік

—Ж—

2002 рік

Джерело: Держкомстат

Рис.20. Динаміка індексу обсягів виробництва машинобудування, ремонту

та монтажу машин і устаткування.

Істотний приріст виробництва в галузі машинобудування, який спос-

терігався в 2001 — 2002 рр. і залишається високим нині, забезпечив

збільшення питомої ваги галузі у загальних обсягах промисловості Украї-

ни на 0,3 % порівняно з відповідним періодом минулого року.

За даними Держкомстату за вісім місяців 2003 р. галузі машинобуду-

вання випустили продукції на 32,8 % більше, ніж за відповідний період

минулого року. Зокрема, в авіаційній промисловості приріст становить

2,9 %, у виробництві верстатів - 5,6; електричного та електронного устат-

кування - 12,8; машин та устаткування - 19,9; машин для металургії

—

37,1;

у транспортному машинобудуванні - 59,5; виробництві залізничних

і трамвайних локомотивів та рухомого складу

—

86,7; автомобільного транс-

порту- 135,3 %'.

З урахуванням вищезазначених тенденцій, варто запровадити комплекс

економічних заходів, які забезпечать істотне прискорення розвитку

М'ялиця А. Галузь підвищеної уваги // Урядовий кур'єр. -2003.- 27 вересня. —

№181.-

С.6.

203

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

сільськогосподарського машинобудування, задоволення зростаючих по-

треб внутрішнього ринку у відповідній продукції. За останні роки через

низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції перед закордон-

ними аналогами більшість підприємств сільськогосподарського машино-

будування втратила свої позиції. Наприклад, у 2002 р. виробництво трак-

торів скоротилося на 26,4 %. За даними Держкомстату приріст випуску

товарної продукції у сільськогосподарському машинобудуванні за перше

півріччя 2003 р. становив 3,7 % порівняно з аналогічним періодом минуло-

го року.

З метою покращення ситуації у сільськогосподарському машинобуду-

ванні у країні прийнято низку законодавчих актів, які спрямовані на

підтримку галузі.

Так, прийнято „Програму виробництва технологічних комплексів ма-

шин та обладнання для АПК на 1998-2005 роки", в межах якої розроблено

понад 450 нових машин та модернізовано майже 1700 машин із застосу-

ванням лише вітчизняних комплектуючих. У лютому 2002 р. прийнято За-

кон України „Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудуван-

ня для агропромислового комплексу", яким визначено шляхи формуван-

ня ринку та вдосконалення системи забезпечення агропромислового ком-

плексу вітчизняною технікою та обладнанням.

У листопаді 2001 р. прийнято Указ Президента України „Про заходи

щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу

та збільшення обсягів її виробництва", на виконання якого Кабінетом

Міністрів України затверджено „План заходів щодо розвитку ринку вітчиз-

няної техніки для агропромислового комплексу та збільшення обсягів її

виробництва". Законом України від 17 січня 2002 р. № 987 затверджено

Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту Украї-

ни на 2002-2010 роки.

Відзначимо, що певні законодавчі акти прийняті Для подальшого роз-

витку автомобілебудування прийнято Програму розвитку автомобілебуду-

вання, Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів

щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України",

яким визнано автомобілебудування пріоритетною галуззю економіки Ук-

раїни. Впровадження положень цього Закону дало можливість скоротити

імпорт бувших у користуванні автомобілів з 150 тис. у 2000 р. до 71,2 тис. у

2001 р. і підвищити продаж нових. Підприємства автомобільної галузі ос-

воюють нові зразки автомобілів: легкові автомобілі ЗАЗ 1103 „Славута" з

двигуном вітчизняного виробництва, пікап ЗАЗ 1105, автобуси ЛАЗ 1414,

ЛАЗ 52528 (на 38 та 97 пасажирів відповідно) тощо.

З метою подальшого врегулювання суперечностей Європейської

Комісії до чинних законодавчих актів України щодо стимулювання вироб-

204

Розміщення продуктивних сил ти регіональна економіка

ництва автомобілів, підготовлено Поетапний план дій (до 2005 року), який

спрямовує на створення цивілізованого ринку автомобілів в Україні, по-

кращення діяльності національних товаровиробників, залучення інвес-

тицій в автомобільну галузь.

Реалізація основних положень Закону України „Про заходи щодо дер-

жавної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" призвела до по-

повнення обігових коштів підприємств галузі на 80,3 млн грн у 2001 р. та май-

же на 32 млн грн у

півріччі 2002 р. У цій галузі робота спрямовується на забез-

печення завантаження дев'яти суднобудівних заводів новими замовленнями.

Нині ці підприємства спроможні виконати різні замовлення на будівництво

суден. Протягом 2001 р. суднобудівними заводами укладені контракти на бу-

дівництво суден, вартість яких складає 133,8 млн дол. США, аза 7 місяців 2002

р.

- на загальну суму 58,3 млндол. США. Суднобудівельними заводами у січні-

липні 2002 р. передано замовникам 20 суден на загальну суму 45,0 млн дол.

США, відремонтовано 79 суден на загальну суму 32,0 млн грн.

Прийнятий Закон України „Про спеціальну економічну зону „Мико-

лаїв"

відкрив перспективи для підвищення ефективності роботи суднобу-

дівних заводів міста Миколаєва.

З метою покращення ситуації в авіаційній промисловості прийнято

Державну програму розвитку авіаційної промисловості на період до 2010

р.,

згідно з якою освоєно серійне виробництво двигунів до літаків Ан-70 та

Ту-334, розроблено та освоюється серійне виробництво бортового радіое-

лектронного обладнання для літаків як вітчизняного, так і зарубіжного

виробництва тощо.

Серед позитивних тенденцій розвитку цієї важливої галузі промисло-

вості, важливо відмітити такі: разом з Російською Федерацією проведено

льотні випробування військово-транспортного літака Ан-70, на базі якого

нині створюється транспортний літак Ан-70Т; на Харківському держав-

ному авіаційному виробничому підприємстві завершено підготовку серій-

ного виробництва літака Ан-140, що дозволяє виготовити 12 літаків на рік,

а в майбутньому

—

24 літаки нарік. Ці літаки Україна може експортувати у

Китай, Індію, країни Близького Сходу й азіатсько-тихоокеанського регіо-

ну, оскільки вітчизняна продукція відповідає їхнім потребам.

Важка ситуація спостерігається у цивільній авіації, де нині із загальної

кількості повітряних суден (1393 од.) тільки 26 % мають сертифікат льот-

ної придатності. Розв'язання цієї проблеми має бути спрямоване на про-

ведення модернізації та оновлення рухомого складу. Одним з найреальні-

ших способів оновлення є запровадження лізингової форми закупівлі но-

вого рухомого складу вітчизняного виробництва (локомотиви, пасажирські

та вантажні вагони, літаки: Ан-70, Ан-74, Ан-140), а також складових час-

тин до нього.

205

Хвесак М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Нині в українській авіації досить гостро стоїть проблема далекомагіст-

ральних міжнародних пасажирських перевезень, наприклад до США, Ка-

нади, країн Далекого Сходу. Тому подальший розвиток парку літаків слід

проводити, в основному, за рахунок вищезазначених літаків вітчизняного

виробництва та використання середньо- та далекомагістральних літаків

західного виробництва, аналоги яких не виробляються в Україні.

Назрілі проблеми вимагають конкретних рішень. Так, для подальшого

розвитку цієї галузі у 2001 р. розроблено та затверджено нову Державну

комплексну програму розвитку авіаційної промисловості України до 2010

р.

Україна належить до вісімки країн світу, які забезпечують повний цикл

проектування та виробництва літаків. Широке залучення можливостей, які

має сучасна ракетно-космічна технологія та літакобудування України, для

виходу на світові ринки може дати державі значні економічні переваги.

Реальних завдань та перспективних напрямів розвитку вимагає заліз-

нична галузь транспортного машинобудування. Так, реалізація положень

Державної програми „Розвиток рейкового рухомого складу соціального

призначення для залізничного транспорту та міського господарства" при-

звела до створення дослідних зразків вітчизняного пасажирського вагону,

дизель- та електропоїздів. Крім того, освоєно комплектуюче обладнання

для залізничної техніки, проведено роботи із сертифікації та стандарти-

зації продукції, проводяться роботи із виготовлення пасажирського елек-

тровозу серії ДЕ-2 та вантажно-пасажирського електролокомотиву ново-

го класу серії ДС змінного струму з асинхронним приводом спільно з

фірмою "Зіетепз".

Згідно з експертними оцінками за останні 10 років рухомий склад

підприємств транспортного комплексу практично не оновлювався, є фізич-

но і морально застарілим, а близько 65 % його працює з вичерпаним експ-

луатаційним ресурсом. Нині за потреби 10100 одиниць пасажирських ва-

гонів у розпорядженні залізниць -

8763,

з яких 1450 (16,5 %) підлягає спи-

санню. Ступінь зносу пасажирських вагонів складає 65 %, вантажних

—

62,

повністю амортизовано 54,7 % електровозів, 22,8 - тепловозів, 27,3 - елек-

тропоїздів, 44,8 % - дизель-поїздів.

Потрібно зазначити, що існуючий рухомий склад, який проводить

міжнародні та транзитні перевезення здебільшого не відповідає європейсь-

ким вимогам та нормативам. Звичайно, це стримує розвиток транзитного

потенціалу держави і в цілому національної транспортної мережі.

Відчувається гостра необхідність оновлення основних засобів, які

підтримують безпеку перевезень пасажирів та вантажів, зокрема, засобів

автоматики та телемеханіки, колійного господарства. Експлуатація зно-

шених основних фондів потребує затрат на їх утримання у 1,5 рази більше

нормативних. Так, у 2001 р. на ремонт витрачено 2,5 млрд грн, за І півріччя

206

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

2002 р.

—

1,2 млрд грн, що на 6,2 % більше, ніж за аналогічний період мину-

лого року та у 6 разів більше, ніж витрачається на закупівлю нової техніки.

Для оновлення пасажирського рухомого складу в нормативних обся-

гах в середньому на рік потрібно близько

млрд грн. У 2001 р. на оновлен-

ня рухомого складу направлено 577,1 млн грн, аза І півріччя 2002 р.

—

218,8

млн грн. У 2001 р. на модернізацію та оновлення залізничного рухомого

складу спрямовано 580 млн грн і за І квартал поточного року близько 80

млн грн, або 74 % загального обсягу капітальних вкладень виробничого

призначення.

Незважаючи на прийняту Державну програму реформування та роз-

витку Збройних Сил України на період до 2005 р., Державну програму роз-

витку озброєння та військової техніки, загальний технічний стан озброєн-

ня та військової техніки і рівень матеріально-технічного забезпечення че-

рез недофінансування характеризується як критичний.

Для стимулювання розвитку наукомістких галузей машинобудування

та створення конкурентоспроможної продукції, прийнято низку законо-

давчих актів, спрямованих на підтримку високотехнологічних та експор-

тоорієнтованих галузей, зокрема Закони України „Про державну підтримку

літакобудівної промисловості", „Про заходи щодо державної підтримки

суднобудівної промисловості в Україні", „Про визнання бронетанкової

галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо на-

дання їй державної підтримки", Програму розвитку найбільш конкурен-

тоспроможних галузей мікроелектроніки в Україні, якими створено еко-

номічні умови для нарощування обсягів виробництва цих галузей, попов-

нення та нарощування обігових коштів підприємств.

Завдяки підтримці на урядовому рівні пріоритетних галузей промис-

ловості в машинобудуванні за останні роки відбуваються процеси стабілі-

зації та приросту обсягів виробництва. Поряд з цим для вступу до СОТ

підприємствам машинобудівної галузі потрібно виконати значний обсяг

підготовчих робіт. Тому проводиться робота щодо гармонізації норматив-

но-правового забезпечення, впровадження нових систем технічної регу-

ляторної політики, захисту вітчизняних товаровиробників тощо.

З огляду на проведений аналіз машинобудівного комплексу України,

основними завданнями, реалізація яких дасть змогу розв'язати нагальні

проблеми галузі є:

- забезпечення випереджаючих темпів випуску наукомісткої продукції

високого технологічного рівня;

- недопущення зниження обсягів виробництва у базових галузях про-

мисловості;

- розроблення та вжиття заходів щодо стимулювання оновлення ос-

новних фондів і технічного переоснащення промислового виробництва;

207

Хвесик М.Л., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

208

- створення конкурентоспроможної елементної бази та комплектую-

чих виробівдля приладобудування, засобів зв'язку

телекомунікацій, різке

збільшення обсягів виробництва складної побутової техніки;

- забезпечення конкурентоспроможності продукції промисловості на

внутрішньому та зовнішньому ринках, передусім продукції з високим сту-

пенем переробки;

- створення економічних умов для розширення попиту на продукцію

підприємств сільськогосподарського машинобудування;

- створення систем, машин і обладнання нового покоління для агро-

промислового комплексу, енергетики, транспорту

житлово-комунального

господарства;

- збільшення обсягів випуску інноваційного обладнання для енерге-

тичної, легкої, харчопереробної та медико-біологічної галузей;

- впровадження космічних технологій у створення та виготовлення

високотехнологічної цивільної продукції;

- забезпечення сучасною вітчизняною технікою сільськогосподарсь-

ких товаровиробників та освоєння зовнішніх ринків сільськогосподарсь-

кої техніки.

Розділ 7

Агропромисловий комплекс України

7Л.

Сутність АПК, його галузева структура

Агропромисловий комплекс — виробничо-територіальне поєднання

галузей (підприємств), які спільно функціонують для досягнення єдиної

мети: виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, збері-

гання, транспортування та збутом сільськогосподарської продукції.

До АПК входять сільське господарство, харчова, м'ясна, молочна, бо-

рошномельно-круп'яна, комбікормова, плодоовочева, мікробіологічна

промисловість, низка обслуговуючих підрозділів машинобудування, вироб-

ництво мінеральних добрив і хімікатів та допоміжні галузі, які забезпечу-

ють спорудження об'єктів, транспортування, зберігання та реалізацію

сільськогосподарської продукції (рис. 21).

Утворення АПК базується на процесі агропромислової інтеграції (злит-

тя),

що означає встановлення постійних зв'язків галузей сільського госпо-

дарства, які виробляють сільськогосподарську продукцію та галузей, що її

переробляють. Це галузі, що виробляють обладнання та галузі, що нада-

ють різні види послуг, зберігають, транспортують і реалізують( рис. 22).

Формування АП К - це процес, пов'язаний з високим рівнем розвитку

продуктивних сил, з переходом сільського господарства до машинної стадії

виробництва і до подальшої його індустріалізації на базі науково-техніч-

ного прогресу. Формування АПК свідчить про формування агробізнесу.

За сучасних умов для успішного розвитку всіх галузей АПК створю-

ються нові форми господарювання — КСП (колективні сільськогоспо-

дарські підприємства), держгоспи (державні господарства), селянські (фер-

мерські) господарства, асоціації фермерських господарств, кооперативи,

акціонерні товариства.

До складу АПК входить продовольчий комплекс, що включає зерно-

продуктовий, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодоовочевокон-

14 — 5-1993

209

Хвесик

М.А.,

Горбач Л. М., Пастушенко

П.П.

сервний, виноградно-виноробний, м'ясний, молочний, олійно-жировий

підкомплекси.

Виробництво

машин

обладнання, добрив,

отрутохімікатів,

комбікормів

Рис.

21.

Структура агропромислового комплексу (АПК).

Електроенергетика

Легка

промисловість

Харчова

промисловість

Агропромисло-

вий комплекс

Хімічна

промисловість

Машинобудування

Транспорт

Лісопромисловий

комплекс

Рис.

22.

Схема міжгалузевих зв'язків

П К.

210