Харченко О.В. Основи програмування врожаїв сільськогосподарських культур

Подождите немного. Документ загружается.

ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЇВ СІЛЬ-

СЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

11.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Перехід сільськогосподарського виробництва на ринкові

основи та реформування земельних відносин на селі істотно

впливає і на процеси програмування врожаїв. При цьому рівень

такого впливу ґрунтується перш за все на необхідності еконо-

мічного обґрунтування як всього технологічного процесу ви-

рощування культури, так і самої урожайності. Тобто в існу-

ючій соціально-економічній ситуації метою виробництва є не

досягнення якогось рівня врожайності, а забезпечення опти-

мальних економічних показників, що в свою чергу вказує на

не завжди існуючу доцільність повної оптимізації умов виро-

щування сільськогосподарських культур.

Причиною такого становища є існуюче в кожному кон-

кретному випадку співвідношення між ринковими складо-

вими доходу і витрат. Доходною ринковою складовою є ціна

за одиницю продукції, а витратною - комплекс досить різних

показників. Вони включають в себе ціну на добрива (міне-

ральні і органічні), паливно-мастильні матеріали, пестици-

ди та насіння. Крім того, витратну частину істотно визначає

сама технологія вирощування культури та техніка, яка при

цьому застосовується.

Слід зазначити, що в більшості наведених нижче при-

кладів розрахунку враховуються тільки технологічні витра-

ти, а критерієм оптимальності є максимальне значення чис-

того доходу, що становить собою різницю між вартістю одер-

жаної продукції та вказаними витратами. Для використання

за критерій оптимальності прибутку необхідно додатково вра-

199

ховувати накладні витрати, податки та платежі по креди-

тах, якщо вони мали місце і т.п.

Нижче наводиться ряд найбільш характерних задач, які

так чи інакше виникають у процесі вирощування культур.

Хоча в кожній конкретній ситуації умови цих задач можуть

змінюватися, проте вони, як правило, становлять собою ком-

бінацію із наведених.

Аналіз вартості проведення будь-якої технологічної опе-

рації показує, що вона переважно залежить від амортизацій-

них відрахувань на техніку (А

), відрахувань на поточний

ремонт (А

пр

) і заробітної плати працівникам (З

пл

). Крім того,

сюди входить вартість паливно-мастильних матеріалів (В

пм

Якщо ці витрати перерахувати на одиницю робіт, а частіше за

все це 1 га, то витрати на проведення будь-якої технологічної

операції можна формалізувати залежністю:

В. = А. + К

хЦ

, грн./га, (11.1)

де А. - технологічні витрати на проведення якоїсь операції,

грн./га (А. = А

+ А

пр

+ З

пл

);

- витрати паливно-мастильних матеріалів, необхідних

для проведення цієї операції, кг/га;

- ринкова ціна паливно-мастильних матеріалів, грн./кг.

Якщо проведення технологічної операції передбачає вне-

сення якогось інгредієнта (насіння, добрива чи пестицидів),

до визначених по залежності 11.1 витрат додають вартість

цих інгредієнтів та вартість самого внесення (при необхід-

ності), яка також може бути визначена за наведеною вище

формулою.

їіри економічному обґрунтуванні будь-яких наведених

нижче задач проблема полягає у виборі найбільш доцільного

або оптимального варіанта. При цьому в одних випадках

розрахунки є досить простими і отримати необхідну відповідь

можна за нескладними формулами. Однак в окремих випад-

ках, коли змінних складових (технологічних і ринкових)

виявляється багато і виникає необхідність розгляду ряду

варіантів, доцільно використовувати комп'ютерні програми.

Нижче як приклад наводяться розрахунки за комп'ютерни-

ми програмами (задачі № 2, 6), де технологічні константи

(А., К.) введені в саму програму, а всі ринкові складові вво-

дяться з клавіатури.

Основною метою даного розділу є не тільки формулю-

вання можливих задач і проблем, а і наведення можливих

способів їх вирішення.

200

11 2. ВИЗНАЧЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ

ВИТРАТ 1 ГОСПОДАРСЬКОЇ ЦІНИ НА

ПЕРЕВЕЗЕНУ ПРОДУКЦІЮ (ЗАДАЧА №1)

Доцільність постановки даної задачі визначається

перш за все постійним існуванням її в умовах виробництва

у взаємовідносинах між виробником і переробником та про-

давцем і покупцем. Слід зауважити, що в даній задачі не

ставиться вимога про однозначне вирішення всіх питань,

а лише пропонується їх можливий варіант.

У сільськогосподарському виробництві частіш за все

виникає дві проблеми транспортування і визначення госпо-

дарської ціни - при транспортуванні цукрових буряків до

заводу-переробника і транспортуванні гною.

11.2.1. Господарська ціна цукрових буряків при

транспортуванні їх до цукрового заводу (задача № 1а)

Основним способом реалізації цукрових буряків, як відо-

мо, є переробка їх на цукор. При цьому в умовах конкретного

господарства виникають конкретні варіанти вибору цукрово-

го заводу залежно від його умов та відстані до нього.

Слід зазначити, що на даному етапі відносин між вироб-

ником і переробником цукрових буряків транспортні витрати

несе завод, однак з точки зору подальшого розвитку ринкових

засад таку постановку задачі можна вважати доцільною

Загалом господарська ціна за 1 т сировини може бути

розрахована по залежності [117]:

ЦГ = ЦЗ - ТВ, грн./т, (И-2)

де ЦГ - господарська ціна, грн./т;

ЦЗ - заводська ціна, грн./т;

ТВ - транспортні витрати, грн./т.

Зрозуміло, що інтерес господарства полягає в тому,

щоб знайти такий варіант реалізації сировини, при якому

ЦГ = тах.

Заводська ціна (ЦЗ) за 1 т сировини в цілому може

бути визначена як:

_ зхс

х(!00-с

)

х (11 3)

1000

де 3 - чистота сировини, %;

С - промисловий вихід цукру, %;

201

- плата за переробку або давальницькі умови переробки

сировини на цукор, %;

ц - заводська ціна цукру, грн./кг.

Промисловий вихід цукру (С

) залежить як від цукристості

буряків, так і від технологічних можливостей самого заводу.

Плата за переробку сировини (С

), як і заводська ціна цукру

(ц), визначається витратами заводу на переробку 1 т сировини з

забезпеченням якоїсь рентабельності виробництва і залежить

як від ціни на енергоносії, так і від технології переробки. Зрозу-

міло, що ці показники взаємопов'язані і є характеристикою

конкретних умов конкретного заводу. Слід зауважити, що за-

водська ціна на сировину (ЦЗ) повною мірою визначається чи

встановлюється самим заводом і є його основною умовою.

Транспортні витрати (ТВ) залежать від виду транспор-

ту, ціни на паливно-мастильні матеріали та відстані до заво-

ду, і по аналогії з формулою 11.1 маємо:

ТВ = 1, х + К

х Ц

) х К

грн./т, (11.4)

де Ь - відстань до цукрового заводу, км;

- витрати на 1 ткм без врахування витрат на пальне,

грн/ткм;

- витрати пального на 1 ткм, кг;

- ціна за пальне, грн./кг;

- показник, який враховує господарський вихід цукру;

тобто якщо з 1т сировини господарство забирає 90 кг цук-

ру, то К=1,09.

Показники Кл і К

є індивідуальними для кожного виду

транспорту, при цьому К

включає заробітну плату водія та

амортизаційні відрахування.

Таким чином, підставляючи в формули (11.2) і (11.4)

умови найближчих заводів (ЦЗ, К

) і знаючи відстань до них,

(Ь) при відомій ціні на паливно-мастильні матеріали (Ц

) зна-

ходимо варіант, який забезпечить найбільш вигідні умови (ЦГ

= тах). Щоб спростити такі розрахунки для кожного виду

транспорту можна побудувати спеціальну номограму.

Встановлена таким чином господарська ціна і є тією

величиною, що враховується при визначенні економічної

ефективності вирощування цукрових буряків.

Така схема визначень є справедливою при переробці

буряків на давальницьких умовах. При переході на товарно-

грошові відносини між виробником і переробником змінюєть-

ся тільки методика визначень заводської ціни на сировину і

дещо зменшуються транспортні витрати (К =1).

202

Зрозуміло, що таке рішення даної задачі є достатньо

об'єктивним, проте неповним, оскільки враховує не всі її

аспекти. Справа в тому, що продуктом переробки цукрових

буряків є не тільки цукор, а і такі цінні кормові добавки як

жом і патока. Тому паралельно виникає проблема доціль-

ності перевезень їх в господарство. Тут взагалі можливі два

варіанти. З одного боку, вибраний раніше завод (за попе-

реднім показником) залишається тим же. У цьому разі

доцільність вивозу вказаної продукції в господарство визна-

чається із умови:

ТВ^ВДПТ, (11.5)

де TB

- транспортні витрати на перевезення даної про-

дукції, грн./т;

ВДПТ - вартість додаткової продукції тваринництва з

врахуванням рентабельності застосування вказаних кор-

мових компонентів, грн./т.

Слід зазначити, що оскільки величини L і Ц

є визначе-

ними раніше, то вибір може полягати у встановленні виду

транспорту, який характеризується своїми значеннями Kj і

. При цьому не виключається і вибір варіанта застосуван-

ня зазначених кормових компонентів у тваринництві.

Другий варіант полягає у тому, що місце (завод) для

переробки цукрових буряків на цукор визначають із враху-

ванням доцільності вивозу також жому та патоки. У цьому

разі умова вибору буде:

(ЦЗ - ТВ) + (ВДПТ - ТВ^ = max. (И-6)

Зрозуміло, що такі розрахунки можна вважати доціль-

ними як при наявності умови (11.5), так і при її відсутності.

Однак у цьому разі збитковість застосування в тваринництві

названих компонентів повинна компенсуватися прибуткові-

стю вирощування цукрових буряків.

На закінчення слід зазначити, що ще одним продуктом

переробки є так званий дефекат - побічний продукт підготов-

ки цукрових буряків до їх переробки (мулова частина ґрунту,

яка змивається з буряків разом з вапном). Економічна

доцільність його застосування визначається відомою умовою:

ВДПР > ВЗД. (11-7)

Тобто вартість додаткової продукції рослинництва від

застосування дефекату (ВДПР) має бути не меншою за витрати

на його застосування (ВЗД). При цьому прибавка врожаю від

203

застосування дефекату визначається його якісним складом; ґрун-

тами; культурою, під яку він вноситься, та погодними умова-

ми і вимагає експериментального вивчення в кожних конкрет-

них умовах. Крім того, враховуючи специфічність даного доб-

рива, небезпідставним є вивчення його довгострокової дії.

Витрати на застосування дефекату включають в себе

витрати на навантаження (ВН), транспортування (ТВ) та

внесення (ВВ) і можуть бути визначені по аналогії з поперед-

німи розрахунками.

Приклад 11.1. Вибрати цукровий завод із двох можли-

вих при умові: завод №1 (L = 35 км, ЗЦ = 145 грн./т) і

завод №2 (L = 21 км, ЗЦ = 120 грн./т). В обох випадках

заводи беруть сировину на товарно-грошових умовах (К

= 1),

буряки перевозяться трактором Т - 150К (Kj = 0,271 грн./

ткм, К

= 0,046 кг/ткм), а вартість паливно-мастильних

матеріалів (Ц

) складає 2,0 грн./кг.

Із формули 11.4 визначаємо транспортні витрати.

Завод №1: ТВ = 35 (0,271 + 0,046x2,0) = 12,7, грн./т.

Завод №2: ТВ = 21 (0,271 + 0,046x2,0) = 7,6, грн./т.

Із формули 11.2 визначаємо господарську ціну цукро-

вих буряків при транспортуванні їх на зазначені заводи.

Завод №1: ГЦ =145 - 12,7 = 132,3 грн./т.

Завод №2: ГЦ = 120 - 7,6 = 112,4 грн./т.

Таким чином, більш доцільно здавати на переробку цук-

рові буряки на завод №1.

11.2.2. Встановлення господарської ціни на гній

(Задача №16)

Таке питання виникає як при використанні гною, взя-

того в даному господарстві, так і в ситуації, коли за певних

причин його необхідно купувати. Взагалі господарська ціна

гною (ціна для того, хто його застосовує як добриво) може

бути визначена по аналогії з попередніми розрахунками як:

ГЦ = РЦ + ТВ

грн./т, (11.8)

де ГЦ - господарська ціна гною, тобто та ціна, яка увійде у

витрати по вирощуванню культури, під яку цей гній вно-

ситься, грн./т;

РЦ - реалізаційна ціна, тобто ціна, за якою гній продаєть-

ся, грн/т;

- транспортні витрати на внесення гною, грн./т.

204

Транспортні витрати на внесення гною на відміну від по-

передніх (див. розділ 11.2.1) частіш за все включають в себе

навантаження, транспортування і внесення. Однак у разі, коли

гіій протягом літа звозиться з ферм і літніх таборів тварин на

край поля, поетапно буртується, вкривається соломою і ґрун-

том то ці витрати значно збільшуються |ЬУ]. . .

Реалізаційна ціна гною, якщо він реалізується сусіднім

господарством, є його умовою, і доцільність його купівлі виз-

начається економічними розрахунками покупця. Якщо гній

береться в своєму господарстві, мають місце кілька варіанту

Першим із них є той, коли гній вважається відходами

галузі тваринництва і його вартість буде визначатись затра-

тами на очищення приміщень чи таборів від нього та, мож-

ливо, закладку в гноєсховища. Зрозуміло, що ці роботи по-

винні мати якусь рентабельність.

У другому варіанті гній вважається повноправною про-

дукцією тваринництва і його реалізаційна ціна визначаєть-

ся із умови рентабельності галузі в цілому.

У третьому варіанті, який може бути доповненням до

другого, реалізаційну ціну гною визначають по вмісту е^ньо-

му поживних елементів (N, Р, К) з урахуванням ^чих

цін на мінеральні добрива на дании момент. Не викликає

СУМНІВІВ що в цьому разі гній буде мати найбільшу ціну,

сумнівів Щ ц у

ити МОЖ

ливу реалізаційну ціну

гною по вмісїу В ньому N, Р, К якщо 1 ц діючої речовини

мінеральних добрив (N:P:K - 1:1:1) коштує 150 грн.

Шдомо що 1 т гною на солом'яній підстилці вміщує в

середньому 5,0 кг азоту, 2,5 кг фосфору і 6,0 кг калію, що в

су мі Укладає 13,5 кг діючої речовини. Звідси маємо, що 1 т

гною коштує 20,25 грн.:

(13,5х150)/100 = 20,25, грн./т.

Зрозуміло, що за таку ціну гній купувати не вигідно,

адже одержану ціну необхідно зменшити, як мінімум, на

ріпицю вартості застосування органічних і мінеральних доб-

рив (навантаження, транспортування, внесення).

Слід зазначити, що при більш точних розрахунках цьо-

го показника необхідно враховувати фактичне співвідношен-

ня N,P, К в органічних добривах та існуючу ринкову ціну

цих елементів.

205

11.3. ВСТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНО

ОПТИМАЛЬНОГО РІВНЯ ЖИВЛЕННЯ

ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ (ЗАДАЧА №2)

11.3.1. Загальні положення

В умовах практично всієї території України лімітую-

чими факторами формування високих і сталих врожаїв цук-

рових буряків, як і більшості сільськогосподарських куль-

тур, є ресурси вологи і ресурси живлення (див. розділ 3).

ІІри цьому якщо живлення рослин, незважаючи на велику

складність цього процесу, піддається досить простому регу-

люванню шляхом внесення органічних і мінеральних доб-

рив, то в умовах природного зволоження забезпеченість во-

логою може бути досить різною, що досить часто визначає

фактичну величину врожаю. Це викликає необхідность

кількісного врахування впливу умов природного зволоження

на урожайність культури.

Для цього по умовах конкретної метеостанції будуєть-

ся вірогіднісна крива кліматично забезпеченого ресурсами

вологи врожаю, яка і є основою для подальших розрахунків

(див. розділ 3). Після цього за методикою, яка наведена в

розділі 7, встановлюється співвідношення між запрограмо-

ваним врожаєм (У

пр

) і тим середнім, який ми очікуємо (У ).

11.3.2. Встановлення запрограмованого врожаю

Визначення запрограмованого врожаю можна прово-

дити методом окупності за формулою:

ПР=

Вх

+ Д

х0

+ Д

хО

, ц/га, (11.9)

де Б - бонітет ґрунту, бал;

- ціна 1 балу бонітету ґрунту за урожайністю культу-

ри, ці бал;

До-доза органічних добрив, яку планується внести, т/га;

- нормативна окупність органічних добрив, ц/т;

Дм

доза

Мінеральних добрив, яку планується внести

ц д.р./га;

°м~ нормативна окупність мінеральних добрив (повного

мінерального живлення), ц/ц д.р.

Таким чином, при відомих значеннях Б, Д О , О і

для різних доз мінеральних добрив (Д ) встановлюють

величину запрограмованого врожаю.

206

В зв'язку з тим що фактичні умови природного зволо-

ження кожного конкретного року не зможуть забезпечити

формування запрограмованого врожаю (У

ПР

), кожній вели-

чині цього врожаю буде відповідати фактична середня очіку-

вана величина (У

), визначена із рис.7.2.

11.3.3. Визначення доходу від реалізації цукрових

буряків

Доход від реалізації цукрових буряків становить со-

бою добуток фактичної врожайності (У

) і господарської ціни

на сировину (ГЦ).

Д = У

хГЦ, грн./га, (11.10)

Господарська ціна, в свою чергу, у цілому залежить від

заводської ціни (ЗЦ), тобто ціни, за якою приймає сировину

той чи інший цукровий завод, та транспортних витрат на її

перевезення (ТВ).

ГЦ = ЗЦ - ТВ, грн./т. (11.11)

Транспортні витрати можна визначити за залежністю 11.4.

11.3.4. Технологічні витрати на вирощування

цукрових буряків

Технологічні витрати визначають шляхом складання і

оцінки технологічних карт прийнятої технології при відо-

мих цінах на паливно-мастильні матеріали, добрива (органічні

та мінеральні), насіння та пестициди.

Однак для спрощення таких розрахунків на стадії пла-

нування чи програмування з деякими погрішностями (не

більше ±5%) розрахунки можна проводити і за укрупнени-

ми показникам. Суть цього полягає в тому, що при будь-

якій технології всі технологічні витрати можна розділити

на три окремі групи: постійні витрати, витрати на удобрен-

ня та витрати на збирання врожаю [89, 115].

У даній роботі наводиться така оцінка української інтен-

сивної технології вирощування цукрових буряків без засто-

сування ручної праці та без застосування дефекату [89].

Постійні витрати

Постійні витрати складаються із двох складових. Пер-

ша частина (ВП ) включає в себе витрати на такі обов'язкові

операції як лущення стерні, глибока оранка, вирівнювання

207

борозен 1 звальних гребенів, вирівнювання поверхні, сніго-

затримання, ранньовесняний обробіток ґрунту, передпосів-

на культивація, транспортування насіння в поле, сівба кот-

кування, суцільне розпушування до сходів і після. Струк-

турно кожен вид робіт, як і сумарна величина їх (див. вище)

складається із заробітної плати працівникам, амортизацій-

них відрахувань, витрат на поточний ремонт та деяких інших

сума яких по конкретній технології є величиною постійною

(А). Крім того, сюди входить вартість пального та вартість

насіння. Усе це можна формалізувати залежністю по аналогії

з формулою 11.1:

ВП

= А + К

хЦ

+ В

, грн./га, (Ц.і2)

де А - постійна величина технології, яка характеризує

постійні витрати, грн./га;

- необхідна кількість пального для проведення обов'яз-

кових робіт, кг/га;

- вартість насіння із розрахунку на 1га, грн./га.

Друга частина постійних витрат включає в себе витра-

ти на застосування пестицидів. Вони складаються з витрат

на приготування робочої суміші, транспортування її вне-

сення та вартості самого пестициду. Структурно це можна

записати по аналогії:

ВП

= (А

+ К

пп

хЦ

+ В

)х^ грн./га, (11.13)

де А

- постійна величина технології застосування пести-

цис/ів,

грн./га;

К - кількість пального, необхідного для приготування і про-

ведення одного обробітку пестицидами, кг/га;

„п

се

ед

™ ^ртість пестициду із розрахунку однієї об-

рООгСи,

N - кількість обробок пестицидами.

™ Таким чином, постійні витрати (ВП) становлять собою

суму И1і

і ВІІ

ВП = (А + КхА

) + (К

+ ^К

ПП

)ХЦ

П+

(В

+ КхВ

), грн./га.

(1114)

Витрати на удобрення

У цілому витрати на удобрення складаються із витрат

на застосування органічних добрив (ВУ

) та витрат на засто-

сування мінеральних добрив (ВУ

)

208