482
розв’язком, тобто розміщується всередині або на межі припус-
тимої більшості. Якщо розподіл перевезень базовий, кожному
обмеженню повинна відповідати одна базова змінна. Задача для
m торговельних складів і n роздрібних магазинів (включаючи
фіктивний) має (m + n – 1) незалежних обмежень. Відповідно
базовий розв’язок повинен розміщуватись в (m + n – 1) клітин-
ках транспортної таблиці. Усі (m + n – 1) змінні повинні бути на
незалежних позиціях. Однак на цій стадії не слід перейматися з
приводу незалежності змінних, позаяк при перевірці розв’язку
на оптимальність усі порушення будуть виявлені.
Якщо розподіл перевезень включає (m + n – 1) незалежних
змінних, то до нього безпосередньо можна застосувати методи
перевірки оптимальності. Якщо ж змінних менше від вказаної
кількості, то критерій перевірки оптимальності необхідно мо-
дифікувати. Однак якщо змінних більше як (m + n – 1), проце-
дуру розподілу перевезень виконано некоректно. У цьому разі
повинні існувати варіанти такого перерозподілу перевезень, які
за меншої вартості мають у складі потрібну кількість змінних.
За даними прикладу перевіримо кожний з отриманих роз-
поділів перевезень на базовість. У табл. 2.6 містяться 3 рядки і 4
стовпця, отже, базовий розв’язок повинен містити (3 + 4 – 1) = 6
заповнених клітинок. Легко переконатись у правильності цього,
застосувавши метод розподілу перевезень. Крім того, отримані за
допомогою цього методу змінні розв’язку розміщуються в різних
точках припустимої множини. Отже, процедуру перевірки мож-
на застосовувати, не здійснюючи жодних модифікацій.
Вихідний розподіл перевіряють для того, щоб визначити, чи
найдешевший розглядуваний варіант для транспортування, і в
разі негативної відповіді які зміни потрібно внести в розподіл. З
цією метою використовують метод сходинок.
Методом сходинок розраховують вартість невикористаних
клітинок, або тіньові витрати (табл. 2.7). Сходинками нази-
вають точки, в які розподіляються перевезення: (1, С), (1, фік-
тивний), (2, B), (3, A), (3, B) і (3, C). Вибирають одну з порожніх
клітинок і припускають, що в ній розміщується одна одиниця ви-
робу. Така процедура порушує баланс вихідних значень стовпця
або рядка, на перетині яких розміщена клітинка. Потім для від-
новлення балансу коригують кількість виробу, що перевозить-
ся, в деяких заповнених клітинках. Ці заповнені клітинки, або