Гой І.В., Смелянська Т.П. Організація підприємницької діяльності

Подождите немного. Документ загружается.

132

хисту навколишнього середовища, збереження спеціалізації (профілю)

підприємства та ін. Для участі у конкурсі покупець подає у комісію

заяву, відомості про покупця, ціну, план подальшої експлуатації об’єк-

та. Конкурсна комісія розглядає заяви і визначає склад учасників конкурсу.

Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі ого-

лошується попередній переможець конкурсу,

а інформація про його

пропозиції доводиться до всіх учасників. Якщо протягом 5 днів від них

не надійшло додаткових пропозицій, переможець оголошується оста-

точним. За наявності інших пропозицій проводиться додаткове засі-

дання комісії з визначення переможця. Засідання комісії є закритими,

рішення приймаються 2/3 голосів. Ціна продажу визначається у ході

конкурсу, але не може бути

нижчою 70 % початкової.

Після визначення покупця укладається договір купівлі-про-

дажу, після сплати – акт передачі майна. Далі проводиться реєстрація

суб’єкта підприємницької діяльності.

При продажу акцій відкритого акціонерного товариства по-

рядок приватизації наступний:

− рішенням органу приватизації державне підприємство пере-

творюється у відкрите акціонерне товариство, всі акції якого належать

державі. Засновником

акціонерного товариства є органи виконавчої

влади (міністерства), які уповноважені управляти майном;

− створюється комісія з приватизації, яка складає акт оцінки

майна, статут акціонерного товариства;

− для управління акціонерним товариством створюється нагля-

дова рада, до якої входять представники засновника, банку, трудового

колективу та органу приватизації. Головою правління призначається

керівник підприємства (директор). Форма

власності поки ще не змі-

нюється;

− комісія з приватизації складає план розміщення акцій. План

розміщення акцій включає пільговий і відкритий продаж акцій. Права

на пільгове придбання акцій мають працівники підприємства та особи,

які до них прирівнюються (до 1,5 вартості сертифіката), а керівництво

підприємства – на додаткове придбання акцій за номінальною вар-

тістю (до 5 % статутного фонду). Решта акцій поступає у відкритий

продаж на конкурсній основі (всім бажаючим) за сертифікати та гроші;

− акції передаються державному органу приватизації, який здійс-

нює їх продаж через центри сертифікатних аукціонів за приватизаційні

папери, компенсаційні сертифікати або гроші. Покупці оформлюють

заяви, де вказується кількість акцій та її максимальна

ціна. За спів-

відношенням кількості заяв і акцій визначається конкурсна ціна акції.

Масштаби і способи проведення приватизації щорічно визна-

чаються державними програмами приватизації.

133

На початковому етапі приватизація державного майна прово-

дилась переважно шляхом викупу трудовими колективами за безцінь.

В результаті не були створені рівні умови для одержання частини май-

на усіма громадянами, не дотримувалась соціальна справедливість.

Останнім часом малі об’єкти (група А) приватизуються пере-

важно шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом,

середні і великі

підприємства (групи Б, В, Г) – шляхом перетворення у відкриті ак-

ціонерні товариства. На даний час практично завершена мала при-

ватизація.

Кошти, що одержані від приватизації, використовуються на тех-

нічне переозброєння приватизованих підприємств (пільгове кредиту-

вання), створення робочих місць, розвиток інфраструктури ринку,

відшкодування втрат, пов’язаних з приватизацією, на

відрахування до

бюджету для погашення боргів.

За даними Держкомстату, в період з 1992 по 2003 роки дер-

жавну форму власності в Україні змінили 90,4 тис. об’єктів, в тому числі

шляхом викупу – 59,1 тис., продажу на аукціоні та за конкурсом – 20,9 тис.,

акціонування – 10,4 тис. Збитково працювала переважна більшість

реформованих підприємств.

Розпорошення акцій між дрібними акціонерами

не сприяє

появі стратегічного інвестора, не створює можливості для додаткових

інвестицій (більшість акціонерів тільки ждуть дивідендів, не вкладаючи

додаткові капітали). Стратегічними інвесторами вважаються юридичні

особи, які бажають придбати контрольні пакети акцій акціонерного то-

вариства та приймають зобов’язання щодо додаткового інвестування.

Останнім часом програмами приватизації передбачається продаж па-

кетів акцій за

некомерційними конкурсами під інвестиційні зобов’язання.

В країнах Східної Європи мала приватизація зайняла 1–2 роки,

завершена вона в ряді країн СНГ (Казахстані, Молдові). В Україні

приватизація затягнулась на тривалий період.

Незадовільний інвестиційний клімат, відсутність ефективних

платоспроможних структур, погане становище великих державних під-

приємств зумовлюють труднощі з їх приватизацією. Слід визнати, що

значну частину підприємств приватизовано (рис. 9), проте, приватна,

власність поки не набула ознак сталого та вагомого соціально-еко-

номічного явища в економіці країни і не може відігравати провідну

роль в економічних процесах, забезпечуючи вирішення нагальних со-

ціальних проблем.

134

58,2

98,5

98,2

80,1

87,5

88,6

85,7

100

Добувна

промисловість

Харчова

промисловість

Легка

промисловість

Деревообробна

промисловість

Хімічна і

нафтохімічна

промисловість

Виробництво

будматеріалів і

скловиробів

Металургія і

металообробка

Машинобудування

Рис. 2.9 – Стан приватизації промислових підприємств

України на початок 2004 року

8.3. Методика оцінки вартості майна під час приватизації

Методика оцінки вартості майна під час приватизації визна-

чена постановами КМУ. Відповідно до цієї методики оцінюються ці-

лісні майнові комплекси, у тому числі їх необоротні та оборотні ак-

тиви, індивідуально визначене майно, частки, паї, акції, у тому числі

пакети акцій, об’єкти незавершеного будівництва, а також будь-яке

інше майно, що

належить державі або господарському товариству, в

якому держава володіє часткою не менше 25 % статутного фонду.

Цілісний майновий комплекс – об’єкт, сукупність активів якого

забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній

і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути

структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо),

які виділяються в установленому порядку в

самостійні об’єкти з подаль-

шим складанням розподільного балансу і можуть бути зареєстровані як

самостійні підприємства.

Індивідуально визначене майно – інвентарні об’єкти або групи

інвентарних об’єктів та інше окреме майно, що може реалізуватися

способами, визначеними законодавством як окремий самостійний об’єкт.

Порядок проведення оцінки вартості майна наступний:

1. Утворення державним

органом приватизації інвентариза-

ційної комісії та проведення попередньої інвентаризації необоротних

та оборотних активів.

135

2. Відбір державним органом приватизації на конкурентних

засадах експерта та проведення експертної оцінки активів.

3. Проведення державним органом приватизації рецензування

матеріалів експертної оцінки та усунення експертом зауважень дер-

жавного органу.

4. Складання передавального балансу та акта оцінки вартості майна.

Проведення експертної оцінки майна регулюється вимогами та

положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, норма

тивними актами Фонду державного майна. У випадках, неврегульова-

них законодавством, експертна оцінка проводиться на основі принци-

пів та правил, визначених міжнародними стандартами оцінки. Роз’яснен-

ня з питань експертної оцінки майна надається Фондом державного майна.

Згідно з національним стандартом “Загальні засади оцінки майна

і майнових прав” при проведенні оцінки майна

застосовуються такі

основні методичні підходи: витратний (майновий – для оцінки об’єктів

у формі цілісного майнового комплексу та у формі майнових прав);

доходний; порівняльний.

Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості

витрат на відтворення або заміщення об’єкта оцінки з подальшим ко-

ригуванням їх на суму зносу.

За доходним підходом вартість об’єкта

оцінки визначається як

поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного вико-

ристання об’єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого пере-

продажу. Основними методами доходного підходу є пряма та непряма

капіталізації доходу. Метод прямої капіталізації доходу застосовується

у разі, коли за періодами часу прогнозується постійний за величиною

дохід. Капіталізація доходу (

прибутку) здійснюється шляхом ділення

його на ставку капіталізації.

Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошо-

вих потоків) застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки

від використання об’єкта оцінки є неоднаковими за величиною про-

тягом періоду прогнозування або якщо отримання їх обмежується у ча-

сі. Прогнозовані грошові потоки підлягають дисконтуванню із застосу

ванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

Ставка капіталізації та ставка дисконту визначаються шляхом

аналізу інформації про доходи від використання подібного майна та

його ринкової ціни або шляхом порівняльного аналізу доходності

інвестування в альтернативні об’єкти (депозити, цінні папери).

Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропо-

нування подібного

майна з відповідним коригуванням відмінностей

між об’єктами порівняння та об’єктом оцінки. Коригування вартості

подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування

відповідної грошової суми.

136

Вибір підходів до оцінки та вид вартості майна, що визна-

чається, обов’язково обґрунтовуються експертом у звіті про експертну

оцінку майна. Під час проведення експертної оцінки майна експертом

використовуються кілька підходів з подальшим узагальненням резуль-

татів оцінки, отриманих з їх використанням.

До переліку майна, що включається у сукупну вартість ціліс

ного майнового комплексу, включаються:

– необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи,

незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довго-

строкова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, ін-

ші необоротні активи);

– оборотні активи (запаси, векселі одержані, дебіторська забор-

гованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за

розрахунками та інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фі-

нансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи);

– витрати майбутніх періодів.

З метою визначення чистої вартості цілісного майнового комп-

лексу сукупна вартість цілісного майнового комплексу зменшується на

суму забезпечення наступних витрат і платежів та довгострокових зо-

бов’язань.

Чиста вартість цілісного майнового комплексу визначається за

формулою:

()(),

цмк ан ао мп зв зд зп

В ВВВ ВВВ=++−++

де

ан

– вартість необоротних активів;

ао

– вартість оборотних активів;

– вартість витрат майбутніх періодів;

зв

– вартість забезпечень наступних витрат і платежів;

зд

– вартість довгострокових зобов’язань;

зп

– вартість поточних зобов’язань.

Розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства,

що створюється на базі державного підприємства, визначається за

формулою:

дцмкжфонпін

СФ В В В В=−−−

де

– вартість державного житлового фонду;

онп

– вартість об’єктів, що не підлягають приватизації;

ін

– вартість іншого майна, щодо якого комісією з привати-

зації приймається рішення про його вилучення з чистої вартості ціліс-

ного майнового комплексу.

137

3. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ

3.1. Питання для підсумкового контролю

1. Історичний розвиток поняття “підприємництво”. Види та

суб’єкти підприємницької діяльності.

2. Принципи і обмеження підприємницької діяльності.

3. Порядок ліцензування підприємництва.

4. Державне регулювання підприємництва. Спеціальні (віль-

ні) економічні зони.

5. Середовище підприємництва.

6. Функції і модель підприємництва.

7. Етапи створення власної справи.

8. Правова

база підприємництва.

9. Господарський кодекс України.

10. Закон “Про господарські товариства”.

11. Установчі (засновницькі) документи підприємства.

12. Порядок державної реєстрації суб’єкта підприємницької ді-

яльності.

13. Формування початкового підприємницького капіталу.

14. Права, обов’язки та відповідальність підприємця.

15. Припинення підприємницької діяльності.

16. Організація договірних взаємовідносин у підприємництві.

17. Напрямки і форми

співробітництва партнерів.

18. Громадські об’єднання підприємців в Україні.

19. Ознаки неблагополучного становища підприємства. Сана-

ція, банкрутство, ліквідація підприємства.

20. Реструктуризація підприємства.

21. Сутність та причини ризиків у підприємницькій діяльності.

22. Методи виміру та способи зменшення ризику.

23. Поняття та складові економічної безпеки підприємства.

24. Система захисту прав споживачів.

25.

Захист прав виробників.

26. Риси особистості та ділові якості типового підприємця.

27. Зовнішні та внутрішні чинники прийняття рішення про по-

чаток підприємницької діяльності.

28. Сутність культури підприємництва та ділової етики. Скла-

дові ділової етики.

29. Форми та етикет спілкування.

30. Цілі підприємницької діяльності.

31. Етапи формування стратегії підприємницької діяльності.

138

32. Стратегічні альтернативи.

33. Класифікація підприємств (організацій).

34. Сутність, переваги та недоліки одноособового володіння.

35. Види персональних товариств.

36. Види товариств на капіталі.

37. Акціонерна форма підприємництва.

38. Порядок створення та структура управління акціонерного

товариства.

39. Порівняльна характеристика та види акцій і облігацій.

40. Номінальна та ринкова вартості акцій. План

розміщення

акцій.

41. Чинники, що визначають дивідендну політику. Способи

дивідендних виплат.

42. Особливості та види кооперативів.

43. Особливості, переваги та функції малого підприємництва.

44. Розвиток малого підприємництва в Україні та за кордоном.

45. Державна політика сприяння малому бізнесу в Україні.

46. Селянське (фермерське) господарство.

47. Орендна форма господарювання.

48. Державні

та змішані підприємства.

49. Іноземні, багатонаціональні та спільні підприємства.

50. Венчурні підприємства. Франчайзингова форма підприєм-

ництва. Офшорні фірми.

51. Мета, суб’єкти та об’єкти приватизації.

52. Способи та порядок приватизації.

53. Методика оцінки вартості майна під час приватизації.

3.2. Тести для контролю знань студентів

Тести призначені для перевірки знань студентів з дисципліни.

Вони передбачають вибір одного чи кількох варіантів відповідей на

запитання.

Тема 1. Підприємництво як форма господарювання

1. Хто першим запровадив термін “підприємництво” і дав

його систематизований аналіз?

а) А. Сміт;

б) Ж.Б. Сей;

в) Р. Кантільйон;

г) А. Маршалл;

д) Й. Шумпетер.

139

2. Згідно із законодавством України підприємництво – це

діяльність:

а) надзвичайна;

б) самостійна;

в) регульована;

г) ініціативна;

д) з метою одержання

прибутку.

3. Існують такі види підприємницької діяльності:

а) виробнича;

б) систематична;

в) торговельна;

г) фінансова;

д) матеріальна.

4. Найбільш складним та важливим для економіки країни є

такий вид підприємництва:

а) торговельне;

б) виробниче;

в) фінансове;

г) сервісне.

5. Забороняється бути посадовими особами господарських

товариств таким категоріям громадян:

а) викладачам;

б) службовцям прокуратури, суду, органів внутрішніх справ;

в) особам, які не мають стартового капіталу;

г) службовцям органів державної влади, які здійснюють конт-

роль за діяльністю підприємств;

д) військовослужбовцям.

6. Зазначте основні принципи підприємницької діяльності:

а) вільний вибір видів діяльності;

б) самостійне формування програми діяльності;

в) отримання прибутку;

г) вільний найм працівників;

д) вільний вибір споживачів.

7. Тількі державні підприємства та організації можуть

здійснювати діяльність, пов’язану з:

а) виготовленням військової зброї;

б) пошуком та експлуатацією родовищ корисних копалин;

в) наданням медичних послуг;

г) обігом наркотичних засобів;

д) виготовленням тютюнових виробів.

140

8. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не

заборонена законом. Цю норму закріплено:

а) Законом України “Про підприємництво”;

б) Конституцією України;

в) Законом України “Про власність”;

г) Господарським кодексом України;

д) Національними стандартами.

9. Державне регулювання підприємництва – це:

а) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності;

б) визначення суб’єктів підприємницької діяльності;

в) регламентація поведінки суб’єктів підприємницької діяльності.

10. Державна політика підтримки підприємництва – це:

а) адміністративні заходи щодо розвитку економіки;

б) сутність пріоритетних рішень, що визначають напрями спри-

яння розвитку підприємництва;

в) сукупність методів втручання держави у господарську діяльність;

г) усі відповіді правильні.

11. Які непрямі економічні методи та регулятори застосо-

вуються державою для впливу на підприємницьку діяльність?

а) Постанови КМУ;

б) Закони України;

г) банківські проценти;

д) податки.

в) ціни;

12. Підприємцями в Україні можуть бути громадяни:

а) України;

б) інших держав;

в) які досягли працездатного віку;

г) України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені

законом у правоздатності та дієздатності.

13. Термін дії ліцензії не менше:

а) 1 року;

б) 2 років;

в) 3 років;

г) 4 років;

д) 5 років.

14. Визначити види діяльності, які можуть провадитися за

умов отримання ліцензії:

а) виготовлення військової зброї;

б) пошук та експлуатація родовищ корисних копалин;

в) надання медичних послуг;

141

г) обіг наркотичних засобів;

д) виробництво та експлуатація ракет-носіїв.

15. Існують такі типи обмежень на підприємницьку ді-

яльність:

а) державне підприємництво;

б) сплата податків;

в) державна реєстрація;

г) складання статуту;

д) ліцензування.

16. Зовнішнє середовище підприємництва поділяється на:

а) географічне;

б) динамічне;

в) політичне;

г) економічне;

д) аналітичне.

17. До складу інституціонального середовища (інфраструк-

тури підприємництва) входять:

а) банки;

б) політична ситуація;

в) постачальники;

г) рекламні агентства;

д) екологічний стан.

18. Які функції виконує підприємництво?

а) диференційну;

б) кадрову;

в) виробничу;

г) маркетингову;

д) фінансову.

19. Що є об’єктом купівлі-продажу у фінансовому підприєм-

ництві?

а) продукція;

б) гроші;

в) іноземна валюта;

г) цінні папери;

д) інформація.

20. Багаторічний досвід господарювання у країнах з розвине-

ною ринковою економікою виділяє такі традиційні моделі підпри-

ємництва:

а) виробничу та посередницьку;

б) класичну та інноваційну;

в) класичну та неокласичну;

г) усі відповіді правильні.

21. Класична модель підприємництва орієнтована на:

а) активне використання нових управлінських рішень;

б) оновлення економічної системи держави;