Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

- виділяються ресурси (інтракапітал) для створення підприємницьких ідей;

- виділяється допомога для практичної реалізації підприємницької ідеї.

Його можна розглядати як діяльність з виробництва і реалізації товарів (надання

послуг) на основі інтеграції підприємницьких можливостей людей і підприємства.

Складові елементи інтрапренерства представлені на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Елементи інтрапренерства

Інтрапренер – це людина, що ініціює

і зд

ійснює підпр

иємницьку діяльність у

рамках сформованого, діючого підприємства.

Метою інтрапренерства є підвищення ефективності підприємства за рахунок:

- активізації і використання творчого потенціалу співробітників;

- раціонального використання ресурсів підприємства;

- швидкої реакції на зміни потреб ринку;

- швидкої реалізації інновацій;

- створення основи для подальшого розвитку виробництва.

Виникнення інтрапренерства обумовлене об'єктивними тенденціями соціа

льно-

еко

номічного розвитку суспільства, адже воно розвивається, коли в діяльності люди-

ни домінують соціальні фактори мотивації, коли люди прагнуть до самостійності, са-

мовираження (рис. 2.5).

Недооцінка цих прагнень може призвести до зниження інтересу до виконуваної

роботи і втрати підприємством найбільш здатних і перспективних працівників у пошу-

ках можливості для самореалізації і творчості.

Інш

ю причиною інтересу до інтрапренерства стала тенденція появи нових тех-

нологій. Реалізація таких можливостей на діючих підприємствах дозволяє вирішувати

зазначені вище проблеми і забезпечує їх високу конкурентоспроможність.

Розвиток інтрапренерства має забезпечити ефективну діяльність підприємства і

сприяти в здоланні економічних бар'єрів. Для цього необхідно створити атмосферу

пошуку, заохочення висунутих ідей, пропозицій і нових рі

ень тощо. Можливості та-

кої діяльності представлені на рис. 2.6.

Проте, як і будь-яке інше явище, інтрапренерство має поряд з позитивними і не-

гативні риси (табл. 2.2). Для забезпечення успіху необхідно знати його можливості в

рішенні актуальних проблем і створювати належні передумови щодо їх реалізації.

ІНТРАПРЕНЕРСТВО

Наявність ресурсів для

підприємництва

Можливість створення

підприємницької структури

Розвиток організацій-

них форм взаємодії

Виробничий клімат

Стимулювання творчості

співробітників

Новаторство,

динамізм розвитку

УХ ПІДПРИЄМНИЦТВА

МЕХАНІЗМ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Рис. 2.5. Класифікація передумов виникнення інтрапренерства

Рис. 2.6. Наслідки розвитку інтрапренерства

Таблиця 2.2

Порівняльні характеристики внутрішньофірмового підприємництва

Переваги (+) Недоліки (–)

1. Доступність фінансів.

2. Організаційно-технологічна допомога

при реалізації підприємницької ідеї.

3. Можливість одержання допомоги у

форс-мажорних обставинах.

4. Можливості використання налаго-

дженої системи товароруху і збуту підп-

риємства.

5. Можливості використання досвіду,

ділової інтуїції, маркетингу тощо.

1. Бюрократизація, рутинний характер

діяльності, що ускладнює процес необ-

хідності виникнення підприємницької

ідеї.

2. Обмеження підприємницької діяльнос-

ті і

трапренера встановленими підпри-

ємством межами.

3. Необхідність першочергового враху-

вання інтересів підприємства.

4. Переслідування підприємством коро-

ткострокових цілей.

ПЕРЕДУМОВИ

ВИНИКНЕННЯ

ІНТРАПРЕНЕРСТВА

Економічна криза підприємства

Необхідність отримання коштів для функціонування

і виживання підприємства

Застаріла технологія виробництва продукції і актив-

ної частини основних фондів підприємства

Потреба в оновленні техніко-технологічної бази

Бажання отримати додатковий приб

ток

Наявність

підприємства невикористаного резерв

МОЖЛИВОСТІ ІНТРАПРЕНЕРСТВА

Підприємницька

спрямованість

Організаційно-вироб-

ничі можливості

Ресурсні можливості

Створення атмосфери

пошуку та заохочення

зап

опонованих ідей

Перетворення власни-

ка ідеї на партнера,

співвласника

Розвиток власних ви-

робничо-технологічних

можливостей

Можливість утворення

нових підприємницьких

одиниць

Реалізація можливості

комерціалізації ресур-

сів, от

имання к

едит

Розвиток інтелектуаль-

ного потенціалу, підви-

щення п

есіоналізм

Одним з факторів впливу на формуван-

ня належного підприємницького середовища,

урахування якого особливо актуалізується на

сучасному етапі розвитку ринкових відносин

в Україні, є культура. Культурне середови-

ще структурно підрозділяється на зовнішнє і

внутрішнє. Зовнішнє культурне середовище

є складовою частиною макросередовища,

що впливає на поведінку суб'єктів підприєм-

ництва.

Внутрішнє культурне середовище відноситься до мікросередовища і впливає як

на формування взаємовідносин всередині самого підприємства, так і з діловими пар-

тнерами. Склад культурного середовища характеризується сукупністю таких факто-

рів, як політика, технологія, освіта, мистецтво, цінності і відносини, релігія, мова, пра-

вознавство, соціальний статус. Так, вивчення політики може допомогти зрозуміти по-

тенціал су

спільного вне

ску тієї чи іншої країни в діловий клімат підприємства. Стабі-

льність політичного клімату, характеристики угруповань, партій, що підтримують за-

кордонний бізнес чи навпаки перешкоджають йому, ступінь впливу кожного з угрупо-

вань – фактори, що дають змогу оцінити ступінь підприємницького ризику в політич-

них відносинах. Вивчення технології може дати інформацію про потенціал ри

нку

, сту-

пінь розвиненості його інфраструктури, ступінь розвитку науки і нововведень, дослі-

дити науковий потенціал. Порівняльний аналіз освіти і мистецтва допомагає при ви-

вченні грамотності і її впливу на технічне і професійне навчання, а також на ефекти-

вність ринкових взаємозв'язків і підприємницьких відносин. Освітній рівень формує

відношення до цінностей, як

і доціл

ьно визначати при формуванні і розвитку підприє-

мницької діяльності.

Для успішного здійснення підприємницької діяльності необхідно враховувати та-

кож розвиненість і роль релігії в кожній країні, де планується організація бізнесу.

Обов'язковою вимогою сучасного здійснення бізнес-процесів є знання декількох мов.

Англійська мова є домінуючою, оскільки щонайменше ⅔ ділового листування здійс-

нюєт

ься ці

єю мовою. Разом з тим, є країни (як наприклад Франція), де прагнуть спіл-

куватися тільки своєю мовою. Це варто враховувати при організації бізнес-

комунікацій підприємцям, бізнесменам, діловим людям. Не завадить в підприємниць-

кій діяльності і обізнаність щодо основ правознавства. Порівняння і знання різних си-

стем законодавства може сприяти розумінню тра

дицій бізне

су в різних країнах, що

може допомогти уникнути конфліктів, а в разі потреби – звернутися до органів право-

вого захисту.

Не менш важливим є дослідження соціальної стратифікації населення, щоб

установити, чи існує помітна різниця між вищими, середніми і нижчими класами і яке

їхнє відношення до підприємництва. Дослідження і знання соціальних особливостей

гро

адських організацій дозволяють установити, чи будуть вони сприяти, чи проти-

стояти успіху в діяльності підприємця в конкретних соціальних умовах.

Відтак, організаційна культура – це комплексна характеристика розвиненості

тієї чи іншої соціально-економічної структури, властивих її типу і форми організації

життя і діяльності людей, рівня їхніх організаційних знань (цінностей), навичок (тра-

дицій),

умін

ь, мислення і свідомості. Культура підприємницької діяльності залежить

від культури кожного співробітника підприємства й, у першу чергу, від організаційної

культури керівника. Культурний підприємець повинен уміти моделювати, бачити обрії

здійснюваної ним підприємницької діяльності, спонукати до роботи і стимулювати

роботу інших, втілювати в життя підприємницькі ідеї, вміти в будь-яких ситуаціях

приймати ґр

унтовні

рішення і брати за це відповідальність.

2.7. Культура

підприємницької

діяльності

Найважливішим фактором культури підприємця є його кваліфікація як менедже-

ра і як фахівця, що припускає знання ним філософії всієї технології, економіки й ін-

струментарію підприємництва.

Здійснення державної підтримки підп-

риємництва регламентовано в ГКУ ст.48, ві-

дповідно до якої з метою створення сприят-

ливих організаційних та економічних умов

для розвитку підприємництва органи вл

ади

на умовах і в по

рядку, передбачених зако-

ном виконують таке:

- надають підприємцям земельні діля-

нки, передають державне майно, необхідне

для здійснення підприємницької діяльності;

- сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та

інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

- здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробни-

чої і соціал

ьної ін

фраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визна-

ченому законом порядку;

- стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підп-

риємцями нових видів продукції та послуг;

- надають підприємцям інші види допомоги.

До того ж, держава має сприяти розвитку малого підприємництва, створюючи

для цього необхідні передумови. Для розвитку підприємництва необхідний перехід до

ефективного регу

ювання даного процесу, адекватного сформованим умовам. При

цьому слід ураховувати конкретні особливості і можливості, пріоритети цілей соціа-

льно-економічного розвитку країни, регіонів і окремих соціально-демографічних груп

населення. Сутність державної (урядової) підтримки зводиться найчастіше до опра-

цювання конкретних заходів за такими напрямками:

- консультаційний супровід процесу створення і функціонування нови

х підпри-

ємни

цьких структур на початковому етапі;

- надання фінансової підтримки чи визначених пільг (зазвичай в сфері оподат-

ковування) тільки-но створеній структурі;

- надання технічної, науково-технічної чи технологічної допомоги малопотуж-

ним у фінансовому відношенні підприємницьким структурам.

Для вітчизняної економіки, що йде тернистим шляхом реформування, завдання

розвитку і підтримки підприємництва д

ержавою, насам

перед малих його форм у ви-

робничій сфері, є одним з найважливіших. Існують різні форми державної підтримки:

- створення системи інформаційного забезпечення, навчання і перепідготовки

кадрів, нормативної бази, фінансової інфраструктури тощо;

- надання податкових пільг і послаблення адміністративного тиску;

- створення цільових фондів фінансування з державного і місцевого бюджетів,

розвиток закордонної фі

нансової допо

моги на підтримку підприємницьких структур.

В цілому підприємництво поділяється на дві полярні сфери – на державне і при-

ватне підприємництво. Державним підприємництвом є форма здійснення бізнес-

процесів від імені підприємства, заснованого державними органами управління, упо-

вноваженими (відповідно до чинного законодавства) на управління державним май-

ном (державне підприємство) чи органами місцевого самоврядування (муніципаль

підприємство). Приватним підприємництвом є активна інноваційна діяльність від

імені приватного підприємства чи підприємця (якщо така діяльність здійснюється без

найму робочої сили, у формі індивідуальної трудової діяльності). Кожен з цих видів

2.8. Державна

підтримка

підприємницької

діяльності

підприємництва має характерні ознаки, але основні принципи їх здійснення багато в

чому збігаються. В обох випадках підприємницька діяльність передбачає ініціатив-

ність, відповідальність, інноваційний підхід, прагнення до максимізації прибутку.

Основна відмінність державного підприємництва від приватного полягає в тому,

що його діяльність не спрямована винятково на одержання прибутку, держава прагне

до досягнення крім комер

ційних,

певних соціально-економічних цілей.

У державного підприємництва є специфічні потенційні джерела прибутку, обу-

мовлені відносно великими розмірами державних підприємств, авторитетом і еконо-

мічною міццю держави. У цьому зв'язку на перший план виходять не стільки ризикові

моменти, скільки такі фактори, як:

- значні і стабільні обсяги закупівель сировини, комплектуючих матеріалів то-

що, як

і припу

скають пільгові умови оплати і знижки;

- залучення кредитних ресурсів на особливо вигідних умовах;

- економія на масштабах виробництва;

- широкі можливості одержання нового обладнання, включаючи лізингові угоди;

- стійка мережа ділових зв'язків, доступ до джерел вичерпної інформації про

потенційні ринки збуту, партнерів, у тому числі закордонних.

Ці переваги державних комерційни

х пі

дприємств як суб'єктів ринкових відносин

можуть бути основою для зниження їхніх індивідуальних витрат у порівнянні із суспі-

льними і тим самим – для отримання додаткового гарантованого прибутку.

Таким чином, сучасне підприємництво не можна зводити до зусиль ізольованих

приватних власників будь-якими засобами збільшити свій капітал. Сьогодні мова йде

про вис

кокваліфіковану, інтенсивну діяльність розпорядників інтелектуальної і ма-

теріальної власності.

Невід'ємною складовою співробітництва

в сфері підприємництва є угода, тобто еко-

номіко-правова форма досягнення підприєм-

ницької мети. Згідно зі ст.41 Цивільного ко-

дексу України (далі – ЦКУ), угодами визна-

ються дії громадян та організацій, спрямова-

ні на встановлення, зміну чи п

рипинення

пр

авовідносин юридичних і фізичних осіб в

сфері підприємницької діяльності.

Отже, угода – це будь-яка домовленість між підприємцями, в основі якої лежить

комерційний інтерес. Результатом угоди як процесу обміну на компенсаційній основі

є задоволення всіх учасників угоди, досягнення поставлених ними комерційних цілей

чи одержання в результаті обміну цінностями користі, вигоди.

По

яття «договір» визначають через поняття «угода», бо він є її різновидом.

Договором вважають угоду двох чи кількох осіб, спрямовану на виникнення, зміну

чи припинення прав і обов'язків. Керуючись загальним визначенням договору, слід

зауважити, що господарським вважають такий цивільно-правовий договір, в якому

обидва партнери чи хоча б один з ни

х є ю

ридичною або фізичною особою, а також

згідно з яким передаються товари, виконуються роботи чи надаються послуги з ме-

тою здійснення підприємницької діяльності чи іншої мети, не пов'язаної з особистим

(сімейним, домашнім) споживанням. Усі ділові взаємовідносини між суб'єктами підп-

риємницької діяльності регламентуються законодавством і тими умовами, які вони

редбачили в договорі. Успіх такої комерційної операції залежить від того, який до-

говір укладено й оформлено. Практика показує, що саме від договору залежить нор-

мальне функціонування підприємства, його захищеність від несумлінних партнерів,

взаємовідносини з податковими та іншими органами контролю.

2.9. Договірна

діяльність у сфері

підприємництва

Основними напрямками співробітництва можуть бути сфера виробництва, това-

рообміну, торгівлі, фінансових відносин.

У сфері виробничих відносин використовуються такі форми співробітництва, як

організація спільних підприємств; організація змішаних підприємств; виробнича коо-

перація; лізинг; проектне фінансування; ліцензування; управління за контрактом; під-

рядне виробництво тощо.

Основними формами співробітництва в сфері товарообміну (зустрічна торгівля)

є бартер, бартерні опера

ці

ї; зустрічні постачання; комерційна тріангуляція (бартерні

операції, у яких беруть участь три і більше сторін); операції з давальницькою сирови-

ною (толінг) тощо.

У сфері торгівлі застосовуються наступні форми взаємин: звичайна угода; фор-

вардна угода; угода про передачу інформації; угода про встановлення прямих виро-

бничих зв'язків; угода типу «спот»; угода про ек

сп

орт-імпорт товару тощо.

Взаємодія підприємців у сфері фінансових відносин в основному зводиться до

факторингу і комерційного трансферту в залежності від сфери, у рамках якої здійс-

нюються відносини підприємців (національна, міжнаціональна чи міжнародна).

Відповідно до ст.179 ГКУ майново-господарські зобов'язання, які виникають між

суб'єктами господарювання або між су

б'єкта

ми господарювання і негосподарюючими

суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсь-

ко-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим

для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обо-

в'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує

пряма вказівка зако

у щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій

суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самов-

рядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати його зміст на

основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій роз-

суд будь-які умови договору, що не суперечать чинн

ом

у законодавству;

- приблизного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам гос-

подарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають

право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним догово-

ром, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках,

передбачених законом, іншим органом державної влад

и, кол

и сторони не можуть відс-

тупати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих

суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні

його змісту.

Істотні умови господарського договору визначаються ст.180 ГКУ.

Госпо

арський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передба-

чених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істот-

ними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а

також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укла

денні господарс

ького договору сторони зобов'язані у будь-якому разі

погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменуван-

ня (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги

до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обо-

в'язков

их дл

я сторін нормативних документів, зазначених у ст.15 ГКУ, а у разі їх від-

сутності – в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист ін-

тересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому ГКУ,

іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарсь-

кому договорі можуть бути передбачені доплати до встановленої ціни за продукцію

(роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з

нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що по-

ру

ує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний ор-

ган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господар-

ські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що

виникли у сторін до укл

адення ними г

осподарського договору, не поширюються умо-

ви укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії

господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушен-

ня, які мали місце під час дії договору.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено ст.181 ГКУ.

Господарський договір за загальним правилом укладається у форм

і єд

иного до-

кумента, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення

господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсог-

рамами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження при-

йняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до

форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору мож

е бути з

апропонований будь-якою із сторін. У разі якщо

проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох

примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами

оформляє договір відповідно до вимог частини першої ст.181 і повертає один примі-

рник договору другій стороні або над

силає від

повідь на лист, факсограму тощо у

двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала

проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у

договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники прото-

колу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка од

ержала п

ротокол

розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в

цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та

включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились нев-

регульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода др

угої стор

они.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у прото-

колі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (прото-

колом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, засновано-

го на державному замовленні або такого, укладення якого є об

в'язковим для сторін

на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установленому по-

рядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала

протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду

розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважа-

ються прийнятими. У ра

зі якщ

о сторони не досягли згоди з усіх істотних умов госпо-

дарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки та-

ких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Особливості укладання попередніх договорів визначені ст.182 ГКУ.

За попереднім до

говором суб'єкт г

осподарювання зобов'язується у певний

строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укла-

сти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім догово-

ром. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет,

а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не

застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо

сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторо-

ни, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати

укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання ук

ласти основний до

говір, передбачене попереднім договором,

припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний

договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім

договором і не породжує юридичних наслідків.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів в

значено ст.188 ГКУ.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не до-

пускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору,

яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції

про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про

зміну чи розірвання договору, у д

вадцятиденний с

трок після одержання пропозиції

повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли

згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встанов-

лений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право

передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змін

ено або розір-

ва

но, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним

рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

 ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче

визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.

Зашифрованими економічними категоріями є:

- агентська діяльність;

- аукціон;

- виставка-ярмарок;

- державне підприємництво;

- договір;

- завдання підприємницької діяльності;

- інтрапренерство;

- комерційний агент;

- об'єкт підприємницької діяльності;

- організаційна культура підприємництва;

- підпри

ємець;

- підпри

ємництво;

- підприємницьке середовище;

- підприємницький дохід;

- приватне підприємництво;

- суб'єкт підприємницької діяльності;

- товарна біржа;

- торговельно-біржова діяльність;

- угода;

- фондова біржа.

Підприємець, який взаємодіє із споживачем, державою, найманими пра-

цівниками, партнерами по бізнесу

Людина, взаємодіюча з іншими учасниками ринкових взаємовідносин –

споживачами, державою, діловими партнерами, найманими працівниками

– для отримання в результаті своє діяльності прибутку

Додатковий дохід від управління, одержуваний підприємцем завдяки його

природним якостям чи особливому вмінню аналізувати і по-новому комбі-

нувати фактори виробництва в залежності від зовнішніх умов

Економічне оточення, яке сполучає елементи економічного волевиявлен-

ня, наявність підприємницького корпуса, домінування ринкового типу еко-

номічних зв'язків і узгоджує їх з можливістю формування підприємницького

капіталу і використання необхідних ресурсів

Розвиток духу підприємництва усередині існуючого підприємства, яке по-

лягає в створенні відповідних передумов для розвитку новаторських підп-

риємницьких ідей

Підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом

послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської дія-

льності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за

рахунок суб'єкта, якого він представляє

Суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за пов-

новаженнями, основаними на агентському договорі, здійснює комерційне

посередництво від імені та в інтересах особи, яку представляє

Особлива форма економічної активності, заснована на інноваційному са-

мостійному підході до виробництва і постачання на ринок товарів, що при-

носять підприємцю дохід і усвідомлення своєї значимості як особистості

Виготовлена продукція, виконана робота чи надана послуга, – все, що мо-

же задовольнити потреби і пропонується на ринку для придбання, викори-

стання і споживання

10.

Комплексна характеристика розвиненості тієї чи іншої соціально-

економічної підприємницької структури, властивих їй типу і форми органі-

зації діяльності людей, рівня їхніх організаційних знань (цінностей), нави-

чок (традицій), умінь, мислення і свідомості

11.

Форма здійснення бізнес-процесів від імені підприємства, заснованого

державними органами управління, уповноваженими відповідно до чинного

законодавства на управління державним майном, чи органами місцевого

самоврядування

12.

Активна інноваційна діяльність від імені приватного підприємства чи підп-

риємця (якщо така діяльність здійснюється без найму робочої сили, у фо-

рмі індивідуальної трудової діяльності)

13.

Комплекс завдань, виконання яких забезпечує успіх інноваційної діяльнос-

ті підприємця та формує ефективність сталих чи наново здійснюваних

процесів виробництва чи посередницької діяльності

14.

Будь-яка домовленість між підприємцями, в основі якої лежить комерцій-

ний інтерес

15.

Акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів,

сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відпо-

відно до ГКУ, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі

16.

Особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладенні бір-

жових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає,

упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям

17.

Угода двох чи кількох осіб, спрямована на виникнення, зміну чи припинен-

ня прав і обов'язків

18.

Спеціально організований, періодично діючий у певних місцях ринок, де

угоди купівлі-продажу укладаються шляхом цінового змагання між покуп-

цями

19.

Організація та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам го-

сподарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утво-

реною господарською організацією – товарною біржею

20.

Публічна демонстрація досягнень будь-якої галузі господарства з метою

купівлі-продажу товарів (послуг), а також для забезпечення тривалого пе-

ребування товаровиробників (продавців) у підприємницькому середовищі,

а також створення та укріплення їхнього позитивного іміджу

 ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Дайте відповідь на наступні тестові запитання:

1. Визначте, як називають процес (феномен, діяльність, систему), властиво-

сті якого можна охарактеризувати так: «Підприємець в ході цієї діяльності вико-

ристовує новітню техніку і технологію, по-новому організує працю, використовує

нетрадиційні підходи в управлінні, що має привести до зниження індивідуальних

витрат виробництва, на баз

і як

их установлюється ціна. Він також прагне до мак-

симально ефективного налагодження маркетингової діяльності, вивчення ринку

постачальників і споживачів, передбачає за ступенем платоспроможності спожи-

вачів попит на виготовлюваний продукт, у результаті чого має одержати біль-

ший прибуток, ніж інші бізнесмени. До того ж підприємець постійно ризикує, не

уникаючи відповідальності, йде на ри

зик свідом

о, щоб одержати більший дохід як

компенсацію за докладені зусилля»?

а) підприємництво;

б) бізнес;

в) інтрапренерство;

г) інноваційна діяльність.

2. Яке, на Вашу думку, наведене нижче визначення підприємницької діяльності

найбільш повно відтворює всі її особливості та характерні риси?

а) діяльність, пов'язана зі здійсненням визначених функцій (зокрема, плануван-

ня, ор

ганізація),

а також із здійсненням безперервного, постійно відновлюваного