Гайворонський В.М., Жушман В.П. Міжнародне приватне право

Подождите немного. Документ загружается.

Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів...

221

брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення

предмети (ручну поклажу), встановлено перелік речей, що

заборонено брати в пасажирські вагони. Забороняється бра

ти: a) речовини і предмети, не допущені до перевезень як

багаж на підставі статті 18 а, якщо додаткові положен

ня або тарифи не передбачають винятків; b) предмети, що

можуть заважати або створювати незручності пасажи

рам або заподіювати шкоду; c) предмети, заборонені для

розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць

або інших адміністративних органів; d) живих тварин,

якщо додаткові положення або тарифи не передбачають

винятків.

У змісті додатку А передбачено порядок оформлення і

перевезення багажу, а також його видачі при прибутті, вста

новлено випадки повернення плати за квиток на перевезен

ня, можливість компенсації і доплати.

Передбачено відповідальність залізниці у разі смерті або

поранення пасажирів (встановлено суму відшкодування

збитків у разі смерті, у разі поранення), відшкодування за

прострочення доставки, а також випадки звільнення заліз

ниці від відповідальності.

У Додатку B до Конвенції (ЦІМ) насамперед встанов

лено сферу його застосування та винятки з неї. Він скла

дається із 66 статей, які вирішують низку питань, що вини

кають у результаті здійснення міжнародного залізничного

перевезення вантажів. Він встановлює предмети, що не до

пускаються до перевезення, а також предмети, що допуска

ються до перевезення за певних умов. У нормах Додатку

можна знайти як спеціальні положення для певних переве

зень, так і загальні правила щодо укладення договору пере

везення. Серед питань, пов’язаних з перевезенням вантажу

з допомогою міжнародного залізничного транспорту, врегу

льовані такі: положення щодо пакування і позначення ван

тажу, порядок надання вантажу для перевезення і порядок

його перевірки залізницею, зміст накладної на вантаж, яку

відправник повинен надати для перевезення кожного виду

багажу, а також визначено обставини, за яких залізниця

повинна визначати масу вантажу чи кількість місць і фак

тичну власну масу вагону.

Глава 9

222

Згідно з Додатком В, відправник повинен долучити до

накладної документи, необхідні для виконання перед ви

дачею вантажу формальностей, які вимагаються митниця

ми або іншими адміністративними органами. Ці докумен

ти можуть стосуватися тільки вантажів, що обіймаються

однією і тією самою накладною, якщо інше не передбачено

приписами митниць або інших адміністративних органів чи

тарифів.

Терміни доставки встановлюються або угодами між

залізницями, що беруть участь у перевезенні, або міжнарод

ними тарифами, що застосовуються від станції відправлен

ня до станції призначення. Для певних спеціальних пере

везень і на певних маршрутах ці терміни можуть також

встановлюватися на підставі планів перевезення, що засто

совуються між заінтересованими залізницями. У цьому

разі вони повинні бути включені до міжнародних тарифів

або спеціальних угод. Його нормами врегульовано також

порядок видачі вантажу. Так, залізниця повинна вручити

накладну і видати вантаж одержувачу на станції призначен

ня після отримання від одержувача квитанції і оплати ним

покладених на нього залізницею витрат.

Нарешті, у змісті додатку В передбачено відшкодуван

ня в разі втрати вантажу (повної, часткової) або прострочен

ня терміну його доставки, встановлено межі відповідаль

ності залізниці тощо.

Обидва додатки містять положення щодо строку позивної

давності для позовів, які базуються на договорі перевезення

залізницею пасажирів та їхнього багажу, а також вантажів,

тягаря доказування (покладено на залізницю). За допомогою

їх положень врегульовуються також стосунки між залізни

цями, зокрема розрахунки між ними, а також можливість

регресних вимог та їх процедури й деякі інші питання.

Конвенція має чотири додаткирегламенти: додаток I —

регламент міжнародних залізничних перевезень небезпеч

них вантажів (РІД); додаток II — регламент міжнародних

залізничних перевезень приватних вагонів (РІП); додаток

III — регламент міжнародних залізничних перевезень кон

тейнерів (РІКо); додаток IV — регламент міжнародних за

лізничних перевезень вантажобагажу (РІЕкс).

Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів...

223

2. Угода про міжнародне залізничне вантажне сповіщен

ня (УМВС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція з 1 січня

1998 р.), є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV.

UA). Угода застосовується до всіх перевезень вантажів у пря

мому міжнародному залізничному сповіщенні між вказани

ми у другому параграфі ст. 3 станціями, за накладними УМВС

та лише по мережі залізницьучасниць цієї Угоди. Даний акт

має обов’язкову силу для залізниць, відправників і одержу

вачів вантажів. Згідно з ним, кожна залізниця, що бере

участь в Угоді, зобов’язана перевозити всі вантажі, окрім

тих, що зазначені у ст. 4 Угоди. Так, до перевезення у міжна

родному залізничному вантажному сповіщенні не допуска

ються: предмети, перевезення яких заборонено принаймні

однією з країн, залізниці яких повинні були б брати участь

у перевезенні; предмети, що утворюють монополію пошто

вого відомства (Додаток 1) принаймні однією з країн, заліз

ниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; вогне

пальні та бойові припаси, вибухові речовини тощо. За вка

зівкою відповідних урядових органів залізниця може

тимчасово зупинити рух повністю або частково; тимчасово

зупинити приймання деяких вантажів або допускати їх

приймання тільки на відповідних умовах; тимчасово прий

мати до перевезення переважно визначені вантажі. Крім

того, залізниця має право прийняти указані заходи у зв’яз

ку з форсмажорними обставинами. Разом з тим, угода по

кладає на залізницю, яка прийняла зазначених заходів, обо

в’язок негайно сповістити про це зацікавлені залізниці, які

беруть участь у даній Угоді.

Небезпечні вантажі допускаються до перевезенням лише

при дотриманні умов, передбачених у Додатку 2. При переве

зенні локомотивів, тендерів, вагонів метро, залізничних кранів

відправник зобов’язаний забезпечити їх супровід у відповід

ності до Додатка 3. Живність перевозиться лише при провідни

ках, за виключенням дрібних тварин та птиці, які перевозять

ся у міцно закритих клітках, ящиках, кошиках і т. ін., в без

перевантажному сповіщенні. Продукти, що швидко псуються,

допускають до перевезення лише на підставі Додатка 4.

Угода встановлює перелік умов, лише за дотриманням

яких можливе перевезення покійників. Її положення та

кож регулюють порядок пред’явлення до перевезення авто

Глава 9

224

мобілів, тракторів, зокрема правила щодо їх пломбування

та інші спеціальні положення для відповідних перевезень.

Значну увагу у змісті Угоди приділено укладенню договору

перевезення, насамперед складанню належним чином на

кладної, прийманню вантажів до перевезення, його упа

ковці пломбуванню вагонів тощо.

3. Угода між залізничними адміністраціями держав

учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб

ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван

ня окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантаж

не сповіщення, 1 жовтня 1997 р.

4. Угода про міжнародне пасажирське сповіщення (УМПС)

діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція — з 6 січня 1998 р.), є

чинною для України (див. * WWW. NAU. KIEV. UA). Угода

встановлює пряме міжнародне залізничне та змішане заліз

ничноморське сповіщення для перевезень пасажирів, багажу

та товаровантажу між країнамиучасницями цієї Угоди й по

кладає обов’язок на залізниці, які беруть участь у ній, органі

зовувати міжнародні пасажирські перевезення з комфортом і

найбільш сприятливими умовами для останніх. Низка поло

жень цієї угоди є схожими з положеннями, передбаченими в

Угоді про міжнародне залізничне вантажне сповіщення, зок

рема положення, що стосуються заходів, яких може вжити

залізниця у випадку відповідних вказівок урядових органів

чи форсмажору. Відповідно до її положень, документом, що

засвідчує право проїзду в міжнародному сповіщенні у межах

УМПС, є пасажирський квиток. Останній повинен бути офор

млений ручним або електронним засобом та містити перелік

відомостей, що зазначений в Угоді. У сповіщенні між станці

ями окремих залізниць при наявності домовленості також мо

жуть застосовуватися картонні білети. Білети не повинні мати

змін, окрім тих, які допускаються даною Угодою. Білети, які

є зміненими у незаконному порядку, повинні розглядатися як

незаконні.

Для перевезення організованих груп пасажирів може

бути видана одна купонна книжка з бланковим білетомку

поном, на групу у складі не менше 10 дорослих пасажирів.

Кожному пасажиру, який є учасником такої групи, видаєть

ся окремий контрольний купон — дійсний лише за наяв

Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів...

225

ності купонної книжки, що видана на групу. Купонна книж

ка може видаватися як для проїзду в одному напрямку, так

і для проїзду туди й назад. Для проїзду у спальних вагонах

з місцями для лежання Угодою передбачена обов’язкова

наявність окрім білету плацкарти на зайняття відповідного

місця; перераховано відомості, які вона повинна містити,

врегульовано порядок її видачі та умови заміни. Положен

ня угоди встановлюють умови придатності білетів, купон

них книжок. У її змісті знайшли відображення умови про

їзду дітей, провозу ручного багажу та тварин (встановлено

перелік предметів, які заборонені до перевезення у вигляді

ручного багажу), перевезення дипломатичної пошти, а та

кож положення про відповідальність пасажирів за збитки,

завдані залізниці. Розділ III Угоди повністю присвячено пи

танням, пов’язаним із перевезенням. Низка статей Угоди

містить положення, що безпосередньо стосуються відпові

дальності залізниці тощо.

5. Угода між залізничними адміністраціями держав

учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб

ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван

ня окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське спові

щення, 28 травня 1997 р.

6. Європейська угода про міжнародні магістральні заліз

ничні лінії, 31 травня 1985 р., є чинною для України (див.

WWW. NAU. KIEV. UA). Відповідно до положень даної Уго

ди, країниДоговірні Сторони приймають пропонований план

залізничної мережі, що іменується Міжнародна залізнична

мережа «Е«, опис якої наведений у Додатку I до цієї Угоди як

координований план будівництва й обладнання залізничних

ліній, що мають велике міжнародне значення, який вони ма

ють намір виконувати в рамках своїх внутрішніх програм

відповідно до свого законодавства.

§ 5. Міжнародні автомобільні

перевезення

З метою полегшення міжнародного дорожнього руху та

підвищення рівня безпеки на дорогах шляхом прийняття

однакових правил руху, а також дорожніх знаків і сигналів

Глава 9

226

8 листопада 1968 р. було прийнято дві Віденські конвенції:

Конвенція про дорожній рух з поправками від 3 березня 1993 р.

та Конвенція про дорожні знаки та сигнали. Обидві вони є

чинними для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA).

Окрім них основними документами, що регулюють авто

мобільні перевезення, вважаються ще чотири.

1. Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезен

ня небезпечних вантажів (ДОПНВ), 30 березня 1957 р., діє

для України на підставі Закону України «Про приєднання

України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє

перевезення небезпечних вантажів» (ДОПНВ) від 2 березня

2000 р. № 1511III

. У цій Угоді йдеться про «транспортні

засоби» — автомобілі, тягачі з напівпричепами, причепи й

напівпричепи, що відповідають визначенням, наведеним у

статтях Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.,

за винятком транспортних засобів, що належать збройним

силам однієї з Договірних Сторін або перебувають у підпо

рядкуванні цих збройних сил. У свою чергу, термін «небез

печні вантажі» означає речовини і предмети, що не допус

каються до міжнародного дорожнього перевезення, згідно

з положенням додатків A і B, або допускаються до такого з

дотриманням визначених умов. Додатки до цієї Угоди є її

невід’ємною частиною. Конвенція передбачає також мож

ливість збереження кожної Договірної Сторони за собою

права регламентувати або забороняти ввезення на свою те

риторію небезпечних вантажів з причин, інших, ніж безпе

ка в дорозі.

2. Конвенція про договір міжнародного перевезення ван

тажів по дорогах, 19 травня 1956 р., зі змінами, внесеними

Протоколом від 5 липня 1978 р. СРСР приєдналася до Кон

венції 1 серпня 1983 р. Конвенція є чинною для України як

правонаступниці СРСР. Вона застосовується до будьякого

договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з

допомогою транспортних засобів, коли місце завантажен

ня та місце доставки вантажу, зазначені в контракті, роз

міщені на території двох різних країн, з яких принаймні

Відомості Верховної Ради. — 2000. — № 13. — Ст. 116.

Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів...

227

одна повинна бути учасницею Конвенції. Остання не застосо

вується до перевезень, що відбуваються згідно з міжнарод

ними поштовими конвенціями, до перевезень покійників,

до перевезень обстановки та меблів при переїздах. Згідно з

положеннями Конвенції, договір перевезення встановлюєть

ся накладною. Відсутність, неправильність або втрата на

кладної ні на існування, ні на дійсність договору перевезен

ня не впливають і в такому випадку застосовуються поло

ження Конвенції. У її статтях врегульовано порядок

складання накладної, її зміст, необхідні дії перевізника

щодо перевірки відомості, зазначеної у накладній, та дії й

документи, що повинен надати відправник перед заванта

женням. Положення Конвенції, головним чином, стосують

ся прав і обов’язків сторін договору перевезення та їх відпо

відальності.

3. Європейська угода про міжнародні автомагістралі, 15

листопада 1975 р., є чинною для України на підставі Поста

нови Уряду «Про приєднання Української РСР до Євро

пейської угоди про міжнародні автомагістралі від 15 листо

пада 1975 р.» від 9 листопада 1982 р. № 537. КраїниДо

говірні Сторони приймають план автодорожньої мережі, яка

в Угоді дістала назву міжнародної мережі «Е» і опис якої

наведено в її Додатку I як координований план будівництва

і реконструкції доріг, що мають міжнародне значення. План

цей вони мають намір виконувати у межах своїх національ

них програм. Міжнародна автодорожня мережа «Е», відпо

відно до угоди, являє собою мережу основних доріг загаль

ним прямуванням північпівдень, західсхід, включає ще

проміжні дороги, розташовані між основними, а також

з’єднувальні дороги. Дороги міжнародної мережі «Е» по

винні ідентифікуватися та позначатися дорожнім знаком,

опис якого наводиться в Додатку III даної Угоди.

4. Конвенція про договір міжнародного автомобільного

перевезення пасажирів та вантажу, 1 березня 1973 р., є

чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA). Дана

Конвенція застосовується до будьякого договору автомо

більного перевезення пасажирів, а в певних випадках їхньо

го багажу транспортними засобами, якщо в договорі зазна

Глава 9

228

чено, що перевезення здійснюється на території не менш як

двох країн і що пункт відправлення або пункт призначення

чи вони обидва розміщені на території однієї з Договірних

країн.

Якщо автомобільне перевезення переривається та вико

ристовується інший вид транспорту, дана Конвенція засто

совується до тих частин перевезення, які здійснюються ав

томобільним транспортом, навіть якщо вони не є міжнарод

ними згідно з Конвенцією, але за умовою, що вони не є

допоміжними стосовно іншого виду транспорту. Якщо

транспортний засіб сам по собі перевозиться на одному з

ділянок шляху іншими видами транспорту, дана Конвен

ція застосовується у випадку спричинення шкоди та нане

сення збитків у результаті пригоди, яка пов’язана з переве

зенням у транспортному засобі, або яка трапилася під час

завантаження чи вивантаження, або у зв’язку із знаходжен

ням багажу в транспортному засобі, який перевозиться.

Окремий розділ Конвенції присвячено транспортним доку

ментам, його положення багато в чому є ідентичними поло

женням інших конвенцій про договори міжнародного пере

везення, однак є і свої особливості. Так, наприклад, індиві

дуальний пасажирській білет, якщо на ньому не зазначено

інше і якщо він не є іменним, можна передати іншій особі

до початку перевезення. Значну увагу приділено правам і

обов’язкам сторін договору, відповідальності перевізника,

положенням щодо позивної давності тощо.

З метою полегшення міжнародних перевезень вантажів

автомобільними шляхами прийнято цілу низку митних

конвенцій, серед яких найбільш відомими є три:

1. Митна конвенція про перевезення вантажів із засто

суванням книжки МДП

, 1975 р., вони є чинною для Ук

раїни на підставі Закону України «Про участь України у

Митній конвенції про перевезення вантажів із застосуван

ням книжки МДП» від 15 липня 1994 р. № 117/94 ВР

Книжка Міжнародного дорожнього перевезення. Цей документ

видає Асоціація, що входить до складу Міжнародного союзу автомо

більного транспорту, а в Україні — уповноважені на це митні органи.

Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 33. — Ст. 307.

Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів...

229

2. Конвенція про карнет А.Т. А. для тимчасового ввезення

товарів від 15 грудня 1957 р., яка вступила у силу 6 грудня

1961 р., є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA).

3. Конвенція, що стосується контейнерів від 18 травня

1956 р. Вступила у силу 4 серпня 1959 р., але ні Україна, ні

Росія в ній участі не беруть.

Існує також ціла низка двосторонніх урядових договорів

про міжнародне автомобільне сполучення. У ряді випадків

Україна є правонаступницею СРСР (договори між урядом

СРСР та урядами Італії, Іспанії, Норвегії тощо), більшість

договорів ми уклали вже в період своєї незалежності (дого

вори між урядом України та урядами Латвії, Естонії, Біло

русі, Литви, Молдови, Азербайджану, Вірменії, Узбекиста

ну, Росії, Угорщини, Бельгії тощо).

Зазначені договори хоча не є ідентичними, але в цілому

передбачають однакове врегулювання відносин у даній

сфері. Так, згідно з ними, здійснюватимуться регулярні й

нерегулярні перевезення пасажирів автобусами, поїздки на

легкових автомобілях і перевезення вантажів автотранспорт

ними засобами (вантажними автомобілями з причепами чи

напівпричепами або без них) між обома країнами і транзи

том по їх територіях у треті країни.

Регулярні перевезення пасажирів автобусами організу

ються за погодженням між компетентними органами Дого

вірних Сторін. Перевезення вантажів між обома країнами

або транзитом по їх територіях у треті країни, за винятком

перевезень, передбачених безпосередньо у статтях таких

угод, повинні здійснюватися вантажними автомобілями з

причепами чи напівпричепами або без них на основі доз

волів, які видаються компетентними органами Договірних

Сторін. Згідно з положеннями угод, дозволи не потрібні в

таких, найбільш типових випадках: на виконання переве

зень рухомого майна при переселенні; експонатів, обладнан

ня і матеріалів, призначених для ярмарків і виставок;

транспортних засобів, тварин, а також різного інвентарю та

майна, призначених для проведення спортивних заходів; те

атральних декорацій і реквізиту, музичних інструментів,

обладнання і приладдя для кінозйомок, радіо і телевізійних

Глава 9

230

передач; тіл і праху померлих; несправних або пошкодже

них автотранспортних засобів; гуманітарної допомоги та в

інших випадках, передбачених в угодах.

Перевезення, передбачені в урядових угодах про міжна

родне автомобільне сполучення, можуть виконуватися

тільки тими перевізниками, які, згідно з внутрішнім зако

нодавством своєї країни, допущені до здійснення міжнарод

них перевезень. Автотранспортні засоби, що здійснюють

міжнародні перевезення, повинні мати національний реє

страційний і розпізнавальний знаки. Перевезення ван

тажів, передбачених цими угодами, здійснюється по доку

ментах, форма яких повинна відповідати загальноприйня

тим міжнародним зразкам. У угодах вирішується питання

щодо законодавства, яке повинно застосовуватися у тих чи

інших випадках. Так, щодо прикордонного, митного і сані

тарного контролю застосовуватимуться положення міжна

родних угод, учасниками яких є обидві Договірні Сторони,

а при вирішенні питань, що не врегульовані цими угодами,

застосовуватиметься внутрішнє законодавство кожної з

Договірних Сторін.

§ 6. Міжнародне перевезення

внутрішніми водними шляхами

До перевезень, що здійснюються внутрішніми водними

шляхами (змішаними шляхами: ріка — море), застосовуєть

ся як Кодекс торговельного мореплавства, так і ціла низка

конвенцій.

1. Конвенція про обмеження відповідальності власників

суден внутрішнього плавання, 1 березня 1973 р., є чинною

для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA). Згідно з її по

ложеннями, власник судна внутрішнього плавання може

обмежити свою відповідальність щодо претензій, зазначе

них у ній, з допомогою утворення лімітованого фонду у

відповідності з названим актом. Положення даної Кон

венції також поширюються на осіб, які експлуатують суд

но, орендарів, володільців суден, а також фрахтівників. Об