Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Фінансовий, управлінський і податковий облік у господарських товариствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПОП, ПАП)

Подождите немного. Документ загружается.

231

Точні дані про фактичне забезпечення інструментами й приладдями

можливі за умови чіткого обліку їхнього знаходження у відповідних місцях: на

складах, у центрах відповідальності, ремонті тощо. Зокрема, на інструменти й

приладдя передані для їхнього полагодження, складають замовлення на

ремонт або заточування інструментів (пристроїв), тип. ф. № МШ-3, у двох

примірниках.

Один з

них зберігається в інструментально-роздавальній кладовці, а

інший передається разом з інструментом у ремонтну (заточувальну)

майстерню. Після полагодження інструментів (пристосувань) вони

повертаються в кладовку, що стверджують відповідно в першому й другому

примірнику цього документа відповідальна особа майстерні та комірник.

Варто наголосити, що в управлінському обліку немає дрібниць,

оскільки будь-які

відхилення від нормальної роботи зумовлюють, як

правило, своєрідне відлуння, що має негативно позначитися на ефективності

роботи підприємства загалом. Тому необхідно, щоб контроль – один із

найголовніших аспектів управлінського обліку – здійснювався всюди на

кожному робочому місці, безперечно, в межах компетенції таких

працівників. Щодо розглянутого документа важливим є забезпечення

дотримання встановлених термінів виконання передбачених

робіт, що мають

контролювати як відповідальні особи майстерні (цеху), де вони

виконувались, так і комірник інструментально-роздавальної кладочки,

зіставляючи дату складання замовлення з датою повернення інструменту

(приладдя).

За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”

запаси включаються у витрати одночасно зі зменшенням активів. Таким

чином, уже при видачі зі складу на виробництво малоцінних і

швидкозношуваних предметів чи малоцінних необоротних активів їхня

вартість включається у витрати виробництва. В той же час за натуральною

ознакою вони обліковуються тривалий період. Саме управлінський облік

(у

232

фінансовому обліку вони вважаються

списаними) має забезпечити облік цих

предметів і активів протягом усього терміну експлуатації, не допускаючи

передчасного втрачання їх до закінчення цього терміну.

Проте на практиці часто з тих чи інших причин інструменти й

приладдя ламаються, псуються чи виявляється їх пропажа. В таких

випадках складають акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних

предметів, тип. ф. № МШ-4. Залежно від причин вибуття, акт складається

в одному або двох примірниках. Якщо винних у псуванні чи поломці

інструментів немає

(це сталось унаслідок об’єктивних причин), акт

складається в одному примірнику, причому в ньому можна відобразити

списання інструментів, які рахуються за кількома робітниками.

Коли ж виявлена пропажа інструменту, його псування чи поломка є

наслідком вини робітника, акт складається у двох примірниках. Один

примірник передається в бухгалтерію, де він є основою

для утримання з

винного його вартості, а інший залишається в центрі відповідальності, як

і в першому випадку. Цей примірник є основою для видачі робітникові

іншого такого самого інструменту взамін втраченого (поламаного,

зіпсованого) та відображення у картці обліку малоцінних і

швидкозношуваних предметів, тип. ф. № МШ-2, як списаного старого,

так і виданого

іншого інструменту.

Примірники актів (тип. ф. № МШ-4) додають до актів на списання

інструментів (пристосувань) і обміну їх на придатні, тип. ф. № МШ-5, або

актів на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів, тип. ф. №

МШ-8, які складаються на загальну кількість утрачених (поламаних,

зіпсованих) інструментів (приладь) чи непридатних для подальшого

використання МШП.

При цьому на основі акта, тип. ф. № МШ-5, проводиться заміна

інструментів (пристосувань) шляхом видачі їх зі складу в кладовку

центру відповідальності без виписування накладних чи лімітно-забірних

233

карточок, оскільки згаданий акт застосовується на тих підприємствах, де в

центрах відповідальності є постійний обмінний фонд інструментів

(приладь).

Необхідно контролювати здачу непридатного інструменту, приладів,

приладь у кладовку центру відповідальності та наступну їх утилізацію,

маючи на увазі, що окремі вузли можуть бути використані для ремонтів, а

дорогоцінні метали, часто наявних у приладах, суворо обліковуватись.

Окремо на кожний вид фізично зношеного спецодягу, спецвзуття,

захисних засобів, інших МШП, а також інструментів (приладь) на тих

підприємствах, де вони не обліковуються за методом обмінного фонду,

складають акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів,

тип. ф. № МШ-8, в одному примірнику.

Так само, як і за попереднім актом, необхідно контролювати

утилізацію

МШП чи інструментів, оприбутковувати металобрухт, ганчір’я, дрова і

використовувати їх за призначенням: реалізовувати, передавати як

обтиральний матеріал, зрештою знищити непотрібне.

Значну частину витрат на підприємствах проводять на спецодяг,

спецвзуття, захисні засоби. Вони видаються окремим робітникам на

постійне користування протягом терміну носіння або на період

виконання певних робіт, тому постійно за робітниками не закріплюються,

а видаються як чергові.

Видача робітникам таких засобів в індивідуальне користування

здійснюється за відомостями обліку видачі (повернення) спецодягу,

спецвзуття і захисних засобів, тип. ф. № МШ-7, які складаються у двох

примірниках: один для бухгалтерії, інший зберігається в центрі

відповідальності.

Такі відомості комірник складає окремо на видачу та повернення

спецодягу, спецвзуття, захисних засобів (передачі на дезінфекцію

прання, ремонт, літнє зберігання тощо) і вони є підставою для записів в

234

особових картках обліку спецодягу, спецвзуття і запобіжних

пристосувань, тип. ф. № МШ-6, що відкриваються на кожного робітника,

який користується такими засобами.

Списані засоби індивідуального захисту відображають у цих картках

на основі актів вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів, тип.

ф. № МШ-4. Згадані картки відкриваються в одному примірнику окремо

на засоби індивідуального захисту та на чергові спецодяг, спецвзуття,

захисні засоби, які видають робітникам згідно з затвердженим на

підприємстві списком на одну–дві зміни

, і зберігають у кладовках центрів

відповідальності за табельними номерами робітників.

6.2.8. Особливості управлінського обліку запасів у сільському господарстві

Слід зазначити, що вітчизняний і зарубіжний управлінський облік

запасів дещо відрізняються. Як правило, у вітчизняній системі

управлінського обліку традиційною є передача сировини й матеріалів із

складів під звіт матеріально – відповідальним особам центрів відповідальності

або їхнім менеджерам за одними документами (накладними, лімітно-

забірними карточками) і списанням після їхнього витрачання на витрати

виробництва

за іншими (актами, відомостями). У зарубіжній же практиці

облік запасів ведуть за принципом виключення, за яким із величини запасів

на складі виключається нормативна витрата матеріалів за нормативами,

розрахованими на одиницю продукції, пропорційно до її реалізованої

кількості. Такий метод обліку ґрунтується на концепції, що сировина й

матеріали (комплектуючі вироби) покидають підприємство

або через

витрати на виробництво продукції, котра зрештою реалізовується, або ж

втрачаються й псуються у процесі виробництва. Різницю ж між фактичною

витратою запасів і нормативною їх кількістю, списаною на виробництво,

визначають за результатами інвентаризації.

235

Хоч розглянутий варіант ведення управлінського обліку запасів

значно простіший, ніж традиційний за вітчизняною системою, однак він не

всюди придатний. Зокрема, його не можна застосовувати на великих

сільськогосподарських підприємствах, де через специфіку виробництва

робочий період і період виробництва не збігаються. Тому тут часто виникає

велика різниця між часом витрачання сировини й матеріалів

та отримання

продукції. Наприклад, при посіві озимих культур вона може досягати

одного року за тривалістю, а відбуватись ці події можуть у різних

календарних роках: витрати насіння і добрив при посіві – у вересні одного

року, збір урожаю – в липні – серпні наступного року.

У цій галузі великий вплив природно-кліматичних і біологічних

факторів, що проявляється в неоднаковій віддачі витрачених запасів: у

сприятливі роки вона вища, у несприятливі кількість отриманої продукції

при тих же витратах добрив на підживлення посівів, пально-мастильних

матеріалів на їх обробіток може бути набагато меншою. Навіть у

тваринництві, де розриву між

витрачанням запасів і надходженням

продукції у головних галузях (скотарство, свинарство), як правило, немає,

вплив біологічних, а частково й кліматичних факторів дуже відчутний.

Тому саме в цій галузі управлінський облік запасів доволі громіздкий.

Принагідно зауважимо, що вищесказане не стосується селянських

(фермерських господарств), де цілком можливе застосування спрощеного

способу управлінського обліку запасів,

маючи на увазі, що тут відсутні, як

правило, проміжні ланки (центри відповідальності), за якими доводиться

вести такий облік, оскільки саме господарство є центром відповідальності.

Тому товарно-матеріальні цінності (насіння, корми, сировина, продукція,

добрива, паливо тощо), що надійшли в господарство протягом року зі

сторони, вважаються витраченими і їх списують на витрати виробництва

чи

незакінчене виробництво.

236

У кінці року кількість списаних на витрати виробництва запасів

уточнюють, коригуючи на зміну залишків на початок і кінець року: при

збільшенні залишків витрачену кількість зменшують на їх приріст, а при

зменшенні – збільшують. Таким чином, управлінський облік запасів

практично здійснюється аналогічно зарубіжній практиці та передбачає лише

проведення їхньої інвентаризації на кінець року

. Разом з тим, цей варіант

обліку не відкидає оперативного контролю доцільності витрачання запасів і

має здійснюватись шляхом аналізу їхніх фактичних витрат за нормами в

момент видачі на виробничі потреби, наприклад, насіння на посів, кормів за

раціонами тощо.

На великих сільськогосподарських підприємствах у зв’язку з тим, що

відповідальність за збереження запасів розосереджена серед значної

кількості матеріально відповідальних осіб, а також згідно з наведеними вище

причинами управлінський облік їхнього витрачання потрібно суворо

документувати. До того ж, зважаючи на те, що видача запасів на виробничі

потреби не завжди означає їхнє

обов’язкове витрачання (наприклад,

перешкодили погодні умови і насіння не висіяли, або ж

рунт підсох, тому

витрати пального на оранку зменшились), виникає проміжний етап в обліку –

передача запасів із підзвіту одних матеріально-відповідальних осіб під звіт

іншим менеджерам центрів відповідальності (бригадирам, завідувачам ферм)

або ж безпосереднім виконавцям робіт (водіям, механізаторам).

Крім цього, значна частина запасів, передусім насіння, корми, органічні

добрива, надходить від власного виробництва. Тому, якщо облік

надходження придбаних сировини й матеріалів на сільськогосподарських

підприємствах не відрізняються від інших галузей народного господарства,

то для відображення запасів власного виробництва застосовують специфічні

первинні документи.

Зокрема, облік надходження зерна від урожаю проводиться з

оформленням реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля, путівок на

237

вивезення продукції з поля або талонів. Застосування талонів дає змогу

скоротити час на оформлення документів безпосередньо при одержанні зерна

від комбайна. В цьому випадку застосовують талони водія, талони

комбайнера. До початку збирання ці талони видаються під розписку

відповідно комбайнерам і водіям. Один талон відповідає одному бункеру

зерна. Якщо ж водій отримав

від комбайнера менше, ніж бункер зерна, на

талонах вказують за підписами комбайнера і водія 0,5 чи 0,25 бункера.

Важливо, щоби талони водія і комбайнера відрізнялись за кольором,

оскільки за змістом вони дуже подібні. Це досягається виготовленням їх

типографським способом з твердого паперу (картону).

У цих талонах заздалегідь потрібно заповнити назву господарства,

табельні номери і прізвища водіїв, комбайнерів, а самі талони мають бути

пронумеровані різними номерами, наприклад, №№ 1-250 – для водіїв; № 251-

500 – для комбайнерів; або ж 1в, 2в і т. д. – для водіїв; 1к, 2к тощо – для

комбайнерів і т. п. Талони має підписати головний

бухгалтер і завірити

печаткою підприємства. Видають талони водіям і комбайнерам під розписку,

реєструючи це у журналі обліку виданих талонів, ф. № 188. При

вивантаженні зерна з бункера комбайна для перевезення водій і комбайнер

обмінюються своїми талонами. В кінці дня в кожного водія і комбайнера

буде стільки талонів, скільки бункерів зерна було прийнято

і видано для

перевезення.

Доставлене зерно на тік зважують. Вагар записує номери талонів

комбайнерів, що були у водія як супровідні документи на доставлене зерно, і

його вагу в реєстр приймання зерна від водія.

Цей реєстр знаходиться постійно у водія, вагар же веде реєстр

приймання зерна вагарем. Він є основою для запису у відомість руху зерна та

іншої продукції і карточки складського обліку матеріалів чи книгу

складського обліку.

238

Якщо ж у

господарстві застосовують путівки на вивезення продукції з

поля, облік організується так. Перед збиранням урожаю кожний комбайнер

отримує під розписку блокноти путівок, в яких заповнені такі реквізити: назва

господарства, табельний номер комбайнера, його прізвище, номер агрегату.

Всі путівки нумеруються (три під одним номером). Блокноти путівок

підписують керівник і головний бухгалтер господарства та скріплюються

печаткою.

Комбайнер, вивантаживши зерно з бункера в автомашину, під

копіювальний папір виписує три примірники путівок. Він заповнює такі

реквізити: дата, місце відправки продукції, номер автомашини, прізвище

водія і розписується у примірнику водія про здачу продукції. Водій

розписується у примірнику комбайнера про приймання продукції. На току

зерно зважують, завідуючий током або вагар проставляє

в путівці масу і

розписується у двох примірниках, з яких один залишає собі, а другий віддає

водію.

При застосуванні реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля їх

виписують у трьох або в двох примірниках.

У першому випадку комбайнер

виписує в трьох примірниках стільки реєстрів, скільки автомашин буде

возити зерно від його комбайна. У своєму примірнику він записує номери

автомашин і бункерну масу зерна в кілограмах. Водій розписується про

приймання зерна, записує в своєму реєстрі номер комбайна та бункерну

масу зерна. Комбайнер стверджує правильність запису своїм

підписом.

Завідуючий током чи вагар проставляє масу брутто і нетто в третьому

примірнику реєстру, розписується в реєстрі водія про приймання зерна, а

водій – у примірнику завідуючого током про здачу зерна.

За другим варіантом перший примірник знаходиться у комбайнера, а

другий – у водія. На тоці за цим варіантом облік ведеться в реєстрі

приймання зерна й іншої продукції, в якому можна обліковувати зерно від

12 комбайнерів, що зменшує кількість документів.

Реєстри щодня здають у

239

бухгалтерію. Дані про намолот із перших примірників записують в облікові

листи трактористів-машиністів. Другі примірники реєстрів повертають разом

із подорожніми листками водіїв, а треті з відомістю руху зерна здає

завідуючий током.

Зерно на току сушать і сортують. Кожну партію зерна, відпущену для

очищення, сортування і сушіння, зважують. Наприкінці очищення

визначають розмір усохнення і невикористаних відходів. Це оформляють

актом на сортування і сушіння продукції рослинництва, котрий підписують

завідуючий током і агроном.

Зведеним документом про надходження і витрачання зернової

продукції на тоці є відомість руху зерна та іншої продукції, її складає

завідуючий током на підставі путівок, реєстрів, накладних, товарно-

транспортних накладних, актів на сортування і сушіння. Записи групують за

об’єктами надходжень і відправки продукції. Наприкінці дня відомість,

разом

з документами, здають у бухгалтерію. Перед тим, як здати відомість,

завідуючий током переносить дані в книгу складського обліку, або карточки.

Первинним документом з обліку надходження картоплі та баштанних

культур, продукції овочівництва і садівництва є щоденник надходження

сільськогосподарської продукції. Наприкінці робочого дня підраховують

підсумки надходжень, фіксують у щоденниках і здають їх

у бухгалтерію

господарства.

Корми, згодовані тваринам при випасанні, оприбутковують за актами на

оприбуткування пасовищних кормів. Кількість кормів визначають

розрахунково за масою врожаю з контрольних ділянок або користуються

нормами витрат кормів для окремих видів тварин.

Сіно, солому, силос оприбутковують на підставі акта приймання

грубих і соковитих кормів. Перший примірник цього акта передають у

бухгалтерію, другий – фуражирові. В акті вказують назву кормів, місце

розташування, масу, номер споруди (скирти). До акта додають схему

240

ділянок із зазначенням місць розташування і промірів стогів, скирт,

траншей. Кількість кормів визначають на основі обсягу цих споруд

середньої ваги одного кубометра кормів. Визначають, обсяги скирт, стогів,

траншей, буртів за допомогою формул.

Надходження молока обліковують у журналі-обліку надою молока, де

завідувач ферми чи обліковець (старший оператор) щоразу після доїння корів

вказує кількість надоєного молока кожною дояркою. Доярки стверджують ці

дані своїми підписами. В журналі обов’язково зазначають загальну кількість

закріплених корів, і тих, яких доїли. Дані про жирність молока заповнюють

на підставі

показників її контрольних замірів і визначення середнього

процента жирності за день. Ці показники порівнюють з даними актів

контрольних удоїв.

Журнал ведуть в одному примірнику. Записи з журналу щоденно

переносять у місячну відомість руху молока, що складається у двох

примірниках. Один примірник відомості здають у бухгалтерію разом із

документами на прибуток

і видаток, другий залишається у завідувача ферми

чи обліковця.

Приплід тварин оприбутковують у день одержання на основі актів на

оприбуткування приплоду тварин. Для посилення оперативного контролю за

оприбуткуванням приплоду тварин один примірник акта відразу передають у

бухгалтерію господарства, а на підставі іншого роблять записи в книгу

обліку руху тварин і птиці

Продукцію тварин на вирощуванні та відгодівлі обліковують у

відомостях зважування, що складають за видами і обліково-виробничими

групами тварин відповідно до працівників, за якими вони закріплені.

У зв’язку зі змінами в поголів’ї самих відомостей зважування

недостатньо, тому за групою тварин складають розрахунок визначення

приросту (до маси тварин на кінець місяця додають масу тих, що вибули, і