Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс

Подождите немного. Документ загружается.

− можливість кожної з них запропонувати те, що має спо-

живчу вартість для іншої сторони;

− право на отримання інформації для прийняття рішення про

участь у страховій угоді.

Таким чином, умови існування страхового ринку передба-

чають утворення на ньому головних суб’єктів, до яких належать стра-

ховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

Страховий ринок має такі складові:

− Департамент фінансових установ та ринків Мінфіну України;

− страхові та перестрахувальні компанії;

− об’єднання страховиків;

− страхувальники;

− застраховані;

− страхові та перестрахувальні посередники (агенти та брокери);

− професійні оцінювачі ризиків;

− професійні оцінювачі збитків;

−

інфраструктури страхового ринку;

− внутрішня система страхового ринку;

− зовнішнє середовище страхового ринку.

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у

формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з

додатковою відповідальністю згідно із законодавством України, а

також ті, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійс-

нення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні

громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є

страхувальниками відповідно до законодавства України.

Основними функціями Департаменту фінансових установ

та ринків Міністерства фінансів України (уповноваженого органу у

справах нагляду за страховою діяльністю) є:

− ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестра-

ховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

− видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяль-

ності та проведення перевірок її відповідності виданій ліцензії;

− проведення перевірок щодо правильності застосування стра-

ховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законо-

давства

про страхову діяльність і достовірність її звітності;

− розроблення нормативних та методичних документів з пи-

тань страхової діяльності, яка віднесена до компетенції уповноваже-

ного органу;

− прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових

актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та

перестрахуванні;

− здійснення контролю за платоспроможністю страховиків

відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками;

− здійснення організаційно-методичного забезпечення прове-

дення актуарних розрахунків.

У процесі засвоєння матеріалу особливу увагу слід

звернути

на те, що однією із трьох головних дійових осіб страхового ринку,

поряд із страховиком і страхувальником, є страховий посередник.

Страхові посередники – громадяни або юридичні особи, че-

рез

експертно-інформаційні послуги яких страховики здійснюють

страхову діяльність. Оскільки в Україні діють два основних типи посе-

редників – страхові агенти та страхові брокери, слід чітко визначити

їхні основні функції та відмінності між ними. Для цього необхідно оз-

найомитися з чинними інструктивними та нормативними матеріалами.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють

від імені та за дорученням страховика і виконують частину його стра-

хової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхо-

вих платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум

і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками стра-

ховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі

договору зі страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які заре-

єстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької ді-

яльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку

за винагороду від свого імені на підставі доручень страхувальника або

страховика. Страхові брокери – громадяни, які не мають права отри-

мувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати

страхового відшкодування. Функції посередників наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 – Функції посередників

Страховий агент Страховий брокер

Від імені та за дорученням

страховика укладає договори

страхування та продає страхові

поліси

Визначає об’єкт страхування та

страхові ризики, які необхідно за-

страхувати клієнту

Оформляє страхову докумен-

тацію

Проводить порівняльний аналіз

послуг і фінансового стану страхо-

виків

Має право проводити страхові

виплати

Підбирає клієнту кращого, зі своєї

точки зору, страховика

Виконує представницькі

функції

Оформляє договір страхування

Забезпечує своєчасне перера-

хування страхових внесків стра-

ховику

Здійснює контроль за своєчасним

надходженням внесків

Специфіку взаємовідносин суб’єктів на страховому ринку виз-

начає рівень розвитку його інфраструктури, яку слід розглядати як

велику і складну систему, головне призначення якої полягає у під-

тримці впорядкованих взаємовідносин між усіма учасниками ринку.

Внутрішня система страхового ринку впливає на рівень ефек-

тивності розвитку страхового бізнесу, самостійність суб’єктів ринко-

вих відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвиток системи гори-

зонтальних і вертикальних зв’язків між ними.

Внутрішня система страхового ринку включає такі елементи:

− страхові продукти;

− системи організації продажів страхових полісів;

− гнучка система тарифів;

− власна інфраструктура страховика;

− матеріальні та фінансові ресурси;

− людські ресурси;

− фінансове становище;

− ліквідність страхового фонду.

Усі елементи внутрішньої структури страхового ринку взаємо-

пов’язані. Тому управлінському складу страхової компанії важливо

враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім

середовищем, яке має такі складові:

− ринковий попит та конкуренція;

− ноу-хау страхових послуг;

− інфраструктура страхового ринку;

− чисельність населення, його вікова та статева структури;

− сезонні міграції;

− купівельна спроможність населення.

Слід зазначити, що зовнішнє середовище страхового ринку

складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які

він впливати не може, але повинен враховувати їх у своїй діяльності.

Отже, страховий ринок – це відкрита система, розширення та

звуження якої залежить як від загальної економічної ситуації в країні,

так і від активності страховика.

Досвід останніх років свідчить, що на розвиток страхового

ринку впливають дві групи показників: фінансові і нефінансові (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 – Показники, що впливають на розвиток страхового ринку

Фінансові Нефінансові

Річний збір премій та виплати

відшкодувань

Кваліфікація та досвід працівників

Частка кожної окремої страхової

компанії в зібраних преміях та у

виплатах відшкодувань

Досвід роботи страхових компаній

на внутрішньому та міжнародному

страховому ринку

Загальна сума адміністративно-

технічних витрат

Правові, організаційні, трудові

ресурси

Загальний капітал компаній Ефективність регулювання

страхового ринку

Величина технічних резервів Асортимент страхових продуктів

Економічна ефективність

інвестицій

Культура обслуговування клієнтів

компаній

Ринкові страхові відносини виникають на стадії високої орга-

нізації ринкової інфраструктури в той час, коли суспільство усвідом-

лює, що довірити та перекласти тягар витрат у зв’язку з різноманіт-

ними ризиками доцільно на професіоналів-страховиків.

Вивчивши загальну характеристику страхового ринку, доцільно

вивчити етапи його розвитку (табл. 4.3), проаналізувати сучасний стан

і перспективи розвитку ринку, користуючись статистичними матеріа-

лами (рис. 4.2).

Таблиця 4.3 – Етапи розвитку страхового ринку на Україні

І етап (1991–1993 рр.)

Страхування проводилося відповідно до ЗУ “Про господарські товариства

Основні характеристики Головні висновки

Нерегульований розвиток недер-

жавного страхування і, як наслідок,

поява великої кількості (~ 800) різних

страхових товариств, включаючи това-

риства “сумнівного типу”, а також ве-

ликих страхових компаній – “Оранта”,

“Аско”, “Саламандра”, “Омега”. По-

хитнулася монополія Держстраху на

страховому ринку країни

Інститут страхування як еле-

мент ринкової економіки не

сформувався

Причини

Відсутність таких головних елементів страхового ринку, як методо-

логічна база:

− страхування, у тому числі невизначеність базових категорій: стра-

хова сума, платіж, тарифна ставка, нетто-ставка, навантаження;

− економіки і страхування; невизначеність таких понять, як собівар-

тість, дохід, прибуток страховика та джерел його формування призвела

до грубих викривлень в оподаткуванні страхової діяльності;

− бухгалтерського обліку страхових операцій

ІІ етап (1993–1996 рр.)

Прийняття Декрету КМУ “Про страхування”

Основні характеристики Головні висновки

1. Виділення страхування в окрему

галузь.

2. Утворення контролюючого та ре-

гулюючого органу – Укрстрахнагляду.

3. Утворення лобіюючого органу – Ліги

страхових організацій України (ЛСОУ)

1. Здійснено першу спробу

створення цивілізованого стра-

хового ринку.

2. Підірвано довіру широких

кіл населення до страхування т

економічних реформ у країні

Причини

1. Методологічну базу страхування в Декреті так і не було розроблено.

2. Учасникам страхового ринку бракувало досвіду

ІІІ етап (з березня 1996 р.)

Прийняття Верховною Радою ЗУ “Про страхування”

Основні характеристики Головні висновки

1. Утворення професійних об’єднань

страховиків.

2. Реорганізація Укрстрахнагляду.

3. Удосконалення законодавчої бази

зі страхування

1. Стабілізація кількості стра-

хових компаній.

2. Наближення страхового

ринку до міжнародних стан-

дартів

Перші приватні страхові компанії, які завершили період мо-

нополії Держстраху, виникли в Україні на початку 1991 р. Саме цей

період вважають початком створення страхового ринку.

3136

4442,1

19431,3

13829

18000

24000

5000

10000

15000

20000

25000

2000 2002 2004 2006 2007 2008

рік

млнгрн

Рис. 4.2 – Динаміка валових страхових премій на ринку

страхових послуг України

Основні тенденції розвитку страхового ринку до 2010 року:

− приріст класичного страхового ринку в цілому за рахунок

автотранспортного й споживчого страхування, зокрема по банківсь-

кому каналу реалізації;

− поступовий розвиток соціально значимих видів страхування,

таких як медичне;

− скорочення кількості невеликих операторів страхового

ринку внаслідок подальших більш жорстких вимог регулятора до

статутного

капіталу, а також збереження конкуренції у сфері особис-

того й майнового страхування, особливо автотранспортного;

− активне збільшення учасниками страхового ринку обсягів

оплачених статутних фондів;

− очікуваний вступ України у ВТО буде сприяти подальшій

активній діяльності закордонних операторів, в основному шляхом

придбання контрольних пакетів акцій або поглинання місцевих грав-

ців, як

невеликих (центральних і регіональних), так і великих;

− украй повільний розвиток ОСАЦВ;

− поліпшення якісних характеристик роботи страховиків у

корпоративному сегменті (юридичні особи): обслуговування, асорти-

менти страхових продуктів, додаткові послуги;

− активна “тарифна” конкуренція в роздрібному сегменті (фі-

зичні особи), особливо в регіонах;

− удосконалення нормативної бази нагляду за страховим ринком

впровадження, зокрема, загальних принципів оподаткування прибутку

страховиків, практики роботи учасників страхового ринку винятково у

формі ВАТ, обов’язок розкриття інформації страховими компаніями про

власників великих (більше 10 %) пакетів акцій, більше розгорнутого

формату фінансової звітності, доступної для широкої громадськості;

− прийняття нормативної бази, що надає страховикам більш

широкого вибору способів розміщення активів і резервів, у тому числі

на міжнародних фінансових ринках;

− зменшення кількості обов’язкових видів страхування в Ук-

раїні до рівня міжнародних норм (

з 43 видів до 11);

− активний розвиток неурядових організацій, покликаних по-

пуляризувати страхування і захищати права й інтереси клієнтів страхо-

вих компаній, у тому числі за підтримки міжнародних інститутів.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте особливості формування національного страхо-

вого ринку.

2. Назвіть різницю між агентом та брокером.

3. У чому різниця функціонування страхового ринку України

та Німеччини?

4. Визначте переваги та недоліки етапів розвитку страхового

ринку України.

5. Складіть порівняльну таблицю діяльності страхових агентів

і брокерів.

6. За статистичними даними за останні 3–5 років

проаналі-

зуйте галузеву структуру страхового ринку.

7. Визначте перспективи розвитку ринку убезпечення життя в

Україні.

8. Визначте місце та роль іноземних страховиків на страхо-

вому ринку України.

9. Визначте тенденції розвитку страхового ринку країн ЄС.

10. Визначте, у чому полягають особливості українського стра-

хового ринку як частини світового страхового господарства.

Теми рефератів та доповідей

1. Особливості розвитку національного страхового ринку.

2. Формування інфраструктури страхового ринку.

3. Об’єднання страховиків і їх основні функції.

4. Сучасний стан страхового ринку України та перспективи

його розвитку.

5. Проблема капіталізації українських страхових компаній та її

роль для розвитку національної страхової економіки.

6. Порівняльна характеристика страхових ринків України і

країн Європейського Союзу.

Питання для самоконтролю

1. Передумови розвитку та існування страхового ринку.

2. Основні складові страхового ринку.

3. Страхові посередники на страховому ринку.

4. Характеристика посередників страхового ринку.

5. Призначення інфраструктури страхового ринку та її складові.

6. Яку функцію виконує інфраструктура страхового ринку?

7. Вплив зовнішнього середовища на розвиток страхування.

8. Які основні показники характеризують рівень

розвитку

страхової галузі на сучасному етапі?

9. У чому відмінність правового статусу страхового брокера та

страхового агента?

10. Які моделі організації агентських мереж існують? У чому

полягають їх особливості?

11. Яким чином регулюється діяльність страхових агентів і

брокерів в Україні?

12. Основні шляхи розвитку національного страхового ринку.

13. Положення Програми

розвитку страхового ринку України.

14. Основні етапи розвитку страхового ринку в Україні.

15. Основні організаційні форми вияву тенденції щодо кон-

центрації капіталу у страховій справі.

16. Особливості діяльності аварійного комісара та сюрвейєра.

За чиїм дорученням діє сюрвейєр?

План практичного заняття

1. Страховий ринок: суть та основні види.

2. Суб’єкти страхового ринку.

3. Роль посередників у здійсненні страхової діяльності.

4. Інфраструктура, внутрішня система страхового ринку та

його зовнішнє середовище.

5. Основні етапи розвитку страхового ринку та тенденції його

розвитку.

6. Розв’язування задач та вирішення тестових завдань.

Розв’язування задач

Задача 1. Договір страхування транспортного засобу укладено

15 лютого поточного року, а перший страховий внесок сплачено 15 бе-

резня. Строк дії договору страхування – 12 місяців. 15 серпня поточного

року договір страхування був достроково припинений на вимогу стра-

хувальника. Страховий платіж сплачений одноразово в сумі 1 тис. грн.

Величина нормативних витрат на утримання страхової компанії – 22 %.

Визначте розмір страхового платежу, що повертається страхуваль-

нику, якщо:

− вимога страхувальника обумовлена порушенням страхови-

ком умов договору страхування;

− вимога страхувальника обумовлена його особистим бажанням.

Задача 2. Страховою компанією укладено договір страхування

сільськогосподарських тварин строком на один рік на страхову суму

150 тис. грн. Страховий платіж сплачений одноразово у сумі 3 тис. грн.

Через 7 місяців відбувається страховий випадок, у результаті якого

виплачене страхове відшкодування у розмірі 148 тис. грн. Норматив

витрат на утримання страхової компанії – 30 %. Визначте величину

страхового платежу, який страхова компанія повинна повернути стра-

хувальнику, якщо він через 10 місяців після вступу в дію договору

страхування виявив намір достроково припинити його дію. Вимога

страхувальника обумовлена:

− тим, що страховик порушив умови договору страхування;

− власним бажанням страхувальника.

Тестові завдання

Тест 4.1

1. Функціями органу нагляду за страховою діяльністю є:

а) видача ліцензії на проведення страхової діяльності;

б) ведення єдиного Державного реєстру страховиків;

в) участь у зборах засновників страховика;

г) встановлення правил формування, розміщення та обліку стра-

хових резервів;

д) правильні відповіді а), б), в);

е) правильні відповіді а), б), г).

2. Що розуміють під страховим ринком?

а) інструмент перерозподілу грошових коштів між суб’єктами

господарювання;

б) сферу обігу цінних паперів;

в) особливу сферу грошово-економічних відносин, де об’єктом

купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга;

г) механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси.

Ліга страхових організацій України – це:

а) вищий орган управління стосовно страхових компаній України;

б) комерційна структура, що забезпечує організацію єдиної ме-

режі продажу страхових послуг;

в) державний орган, що здійснює нагляд за страховою діяльністю;

г) добровільне об’єднання страховиків некомерційного типу,

створене з метою захисту інтересів своїх членів у громадських та інших

структурах.

4. Яка структура страхового ринку за територіальною оз-

накою?

а) внутрішній регіональний і міжнародний страхові ринки;

б) ринки майнового особистого страхування відповідальності;

в) страхування фізичних та юридичних осіб;

г) ринки державного і комерційного страхування.

5. Хто (що) є страховим посередником?

а) фондові біржі;

б) банки та інші фінансово-кредитні установи;

в) страхові агенти і страхові брокери;

г) інвестиційні фонди і компанії.

6. Що з названого належить до елементів страхового ринку?

а) промислові і торгові підприємства;

б) страховики, страхувальники і страхові посередники;

в) банки і кредитні спілки;

г) державні бюджетні і позабюджетні фонди.

7. Суб’єктами інфраструктури страхового ринку є:

а) сюрвейєри; в) аудитори, консультанти;

б) актуарії; г) всі відповіді правильні.

8. Ринок страховика має позитивний темп розвитку, коли:

а) попит на страхові послуги значно перевищує їх пропозицію;

б) пропозиція страхових послуг значно перевищує їх попит;

в) попит і пропозиція на страхові послуги рівні між собою.

9. Страховий ринок – це:

а) відносини з приводу купівлі-продажу страхових послуг;

б) місце продажу страхових послуг;

в) економічні відносини в межах певної території, у процесі

котрих формується попит, пропозиція і ціна на страхові продукти, укла-

даються і виконуються договори страхування.

10. Страхова виплата здійснюється:

а) валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше

не передбачено законодавством України;