Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс

Подождите немного. Документ загружается.

Фінансування ризику полягає у використанні різних джерел

коштів для покриття його наслідків. Фінансування ризиків здійсню-

ється двома методами: самофінансуванням та передаванням ризику

іншому господарському об’єкту.

Появу страхових випадків і суми збитків не можна перед-

бачити в нормативному порядку. В той же час, якщо взяти окремий

проміжок часу, визначену територію та сукупність страхових випадків,

які вже відбулися, наприклад, крадіжок або пожеж, то звичайно мають

вияв закономірності їх повторювання.

На основі цих закономірностей можна визначити розмір необ-

хідного страхового фонду, що формується за рахунок страхових пла-

тежів з метою майбутніх виплат.

Основою розрахунку страхового платежу є страховий тариф.

Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової

суми за визначений період страхування.

Слід зауважити, що:

1. Страховий тариф – основа розрахунку страхового платежу.

2. Страхові платежі – основа формування страхового фонду.

Страховий платіж розраховується за формулою:

100

ñóì Ò

CÑ

⋅

де С

сум

– страхова сума; С

Т –

страховий тариф.

Тариф складається з двох частин – ризикової та цінової (нетто-

ставка та навантаження), оскільки призначення тарифу як інструменту

розподілу збитку визначає, з одного боку, частку для покриття ризику,

з другого – оплату за надання страхової послуги (рис. 3.4).

Рис. 3.4 – Структура страхового тарифу

Брутто-тариф

Нетто-ставка, що забезпечує

страхові резерви:

– страховий фонд

(тариф-нетто основний);

– запасний (резервний)

фонд (ризикова надбавка)

Навантаження, що забезпечує:

– витрати на ведення справи;

– прибуток;

– витрати на превенцію

Наведена модель чітко виокремлює кошти страхувальника

(нетто-ставка) й страхової організації (навантаження), хоча страховий

внесок (платіж, премія), що розраховується на підставі тарифної

ставки, сплачує страхувальник.

Нетто-ставка (Т

) призначена для формування страхового

фонду в його основній частині (ризикова премія), яка використову-

ється для виплат страхового відшкодування.

Враховуючи можливу невідповідність між очікуваним і

фактичним збитком, до основної частини тарифу Т

но

включається

ризикова надбавка Δr, яка відображає можливу ймовірність

відхилення величини фактичного збитку від очікуваного і за рахунок

якої формується запасний (резервний) фонд:

но

+ Δr.

Прибуток закладається в тарифну ставку як самостійний еле-

мент ціни на страхову послугу під час калькуляції навантаження та

збільшує вартість страхування.

Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі

страхування за згодою сторін.

Методи розрахунку страхових тарифів:

− на основі теорії ймовірності і методів математичної статистики;

− на базі експертних оцінок;

− за аналогією до інших об’єктів;

− з використанням матстатистики та розрахунку дохідності.

Якщо тарифну ставку розраховано правильно, то забезпечу-

ється необхідна фінансова стійкість страхових операцій, тобто стійке

збалансування доходів і витрат страховика, або перевищення доходів

над витратами. Завищення тарифів призводить до перерозподілу через

страховий фонд залишкових коштів. Заниження – навпаки, до утво-

рення дефіциту фінансових ресурсів у страховому фонді і невиконання

страховиком своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Кожна страхова компанія має свою власну тарифну політику,

яка базується на таких принципах:

− еквівалентність страхових відносин сторін;

− постійність розмірів тарифної ставки протягом тривалого часу;

− доступність страхових тарифів для широкого кола страху-

вальників;

− забезпечення самоокупності і рентабельності страхових операцій.

Закріпити знання з теми рекомендується наведенням прик-

ладів щодо страхових випадків на підставі статистичних даних за мате-

ріалами преси та рекламних проспектів страхових компаній.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте кількісні та якісні ознаки ризиків.

2. Перерахуйте кілька визначень поняття ризику, які існують у

науковій літературі.

3. Складіть перелік страхових ризиків, які найбільш поширені

у майновому страхуванні.

4. Складіть перелік страхових ризиків, які найбільш поширені

в особистому страхуванні.

5. Опишіть закордонний досвід управління ризиками.

6. Розкрийте зміст складових тарифної

ставки.

7. Складіть список чистих ризиків, які можуть бути в побуто-

вих умовах та на виробництві.

Теми рефератів та доповідей

1. Ризики в особистому страхуванні та можливість їх страхування.

2. Оцінка ризиків у майновому страхуванні.

3. Ризикові обставини і страховий випадок.

4. Специфіка ризиків в особистому страхуванні.

5. Специфіка ризиків у страхуванні відповідальності.

Питання для самоконтролю

1. Покажіть взаємозв’язок між страховим ризиком та страхо-

вим випадком.

2. Способи та методи визначення кількісних показників ризику.

3. Математична, статистична та експертна ймовірність ризику.

4. Особливості катастрофічних ризиків.

5. Назвіть способи зниження впливу ризиків у майновому

страхуванні.

6. Перерахуйте способи зниження впливу ризиків в особистому

страхуванні.

7. Наведіть приклади

використання ризик-менеджменту у віт-

чизняній страховій практиці.

8. Розкрийте складові тарифної ставки.

9. Поясніть зміст складових ставки: тариф-нетто, навантаження.

План практичного заняття

1. Суть та основні характеристики ризику.

2. Класифікація ризиків.

3. Оцінка ризиків та визначення доцільності їх страхування.

4. Управління ризиком. Страхування як елемент управління

ризиком.

5. Структура та порядок визначення страхових тарифів.

6. Розв’язування задач та вирішення текстових завдань.

Тестові завдання

Тест 3.1

1. Основними характеристиками ризику є:

а) кількість страхових випадків;

б) частота настання страхової події та складність наслідків;

в) страховий тариф та страхова сума;

г) страхове відшкодування.

2. Залежно від джерела небезпеки ризики поділяють:

а) на чисті та спекулятивні; в) індивідуальні та універсальні;

б)природні та антропогенні; г) майнові та особисті.

3. Відберіть визначення страхового ризику:

а) конкретне явище або сукупність явищ, при настанні яких про-

водяться виплати із наперед створеного страхового фонду в грошовій

формі, що пов’язані з імовірністю настання несприятливих подій;

б) одинична подія, яка має суб’єктивний характер і підлягає регу-

люванню з боку людей;

в) несприятливі обставини у господарській діяльності суб’єктів

господарювання, що призводять до перерв у виробництві;

г) аномальні явища в природі.

4. Яким чином поділяють ризики в страхуванні залежно від

обсягу відповідальності?

а) індивідуальні та універсальні; в) великі та масові;

б) катастрофічні та аномальні; г) суб’єктивні та об’єктивні.

5. Чисті ризики – це:

а) крадіжка товарів;

б) гра в грошово-речову лотерею;

в) ураган, повінь та інші стихійні лиха;

г) травма працівника, одержана під час виконання службових

обов’язків.

6. Специфічний ризик – це:

а) землетрус; в) травма працівника в побуті;

б)викрадення; г) жоден з названих ризиків.

7. Процес управління ризиком передбачає:

а) аналіз ризику і контроль за ризиком;

б) відмову від ризику;

в) визначення страхових випадків;

г) розрахунок страхових відшкодувань.

8. Спекулятивний ризик:

а) може бути застрахований за підвищеним тарифом;

б) не може бути застрахований;

в) може бути застрахований за низьким тарифом;

г) правильна відповідь відсутня.

9. Ідентифікація ризику передбачає:

а) створення спеціальних фондів;

б) виявлення джерел ризику;

в) виявлення та оцінку значущості кожного із факторів ризику.

10. Управління ризиком має на меті:

а) попередження та мінімізацію збитку;

б) забезпечення відповідності ступеня ризику та розміру страхо-

вих тарифів;

в) дослідження страхового ринку.

Тест 3.2

1. Тарифна брутто-ставка складається:

а) з тарифу-нетто; г) страхової суми;

б) платіжного внеску; д) витрат на превентивні заходи.

в) навантаження;

2. Тарифна ставка може бути знижена при:

а) беззбитковому проходженні договорів страхування;

б) переукладенні договорів страхування та відсутності страхових

випадків;

в) створенні плану протипожежної безпеки;

г) поновленні засобів протипожежної безпеки.

3. Страхова сума – це:

а) сума, в межах якої страховик несе відповідальність страхування;

б) межа грошових страхових зобов’язань страховика щодо ком-

пенсації збитків страхувальнику від страхової події.

4. Управління ризиком включає:

а) аналіз ризику; в) ідентифікацію страхового ризику

б) контроль за ризиком; та його оцінку.

5. Управління ризиком має на меті:

а) попередження та мінімізацію збитку;

б) забезпечення відповідності ступеня ризику та розміру страхо-

вих тарифів;

в) дослідження страхового ринку;

г) правильні відповіді а) та б).

6. Основними характеристиками ризику є:

а) кількість страхових випадків;

б) частота настання страхової події та складність наслідків;

в) страховий тариф та страхова сума;

г) страхове відшкодування.

7. Де можна поставити знак рівності між термінами

страхування?

а) страховий внесок, страховий платіж;

б) страховий платіж, тарифна ставка;

в) тарифна ставка, страхова премія;

г) страхова премія, страховий платіж.

8. Якщо у даному районі за декілька років у середньому

пожежею пошкоджено 100 будинків з 10000, то вірогідність нас-

тання страхового випадку складає:

а) 0,01; б) 100; в) 0,0001; г) 0,001.

9. Частина страхового тарифу, що використовується для

покриття страхових виплат:

а) брутто-ставка; в) навантаження;

б) нетто-ставка; г) страхова премія.

10. Контроль за ризиком, що спрямований на зменшення

вірогідності настання збитків та їх розміру, може включати в себе:

а) відмову від ризику шляхом припинення діяльності або воло-

діння активами, які пов’язані з можливими збитками;

б) самострахування та кептивне страхування;

в) участь у відшкодуванні наслідків ризику;

г) всі відповіді правильні.

Задачі

Задача 1. Визначити імовірність настання ДТП (у %), якщо

загальна кількість авто в населеному пункті – 13500, з них у 2008 р. в

ДТП попало 85 авто. Чи можна такий показник використовувати як

імовірність настання страхових випадків на наступні роки?

Задача 2. Визначити середню імовірність настання нещасних

випадків (%) в населеному пункті за даними, наведеними у таблиці.

Рік Кількість потерпілих, чол. Кількість жителів, чол.

2003 10 3600

2004 45 3620

2005 9 3700

2006 12 3500

2007 8 3600

2008 11 3700

Чи можна такий показник використовувати як імовірність

настання страхових випадків?

Задача 3. Підприємство виготовляє 2000 холодильників у рік,

протягом року 25 із них виходять з ладу. Страхова компанія уклала

300 договорів з гарантійного обслуговування холодильників, середня

страхова сума на один договір – 5000 грн, середнє страхове відшко-

дування на один договір – 2000 грн.

Визначити:

– нетто-ставку зі 100 грн страхової суми;

– брутто-ставку зі 100 грн страхової суми, якщо витрати стра-

ховика складають 13 %, а прибуток – 15 % брутто-ставки;

– розмір страхових платежів за договором.

Задача 4. Страховик укладає договори зі страхування домаш-

нього майна. Вірогідність настання страхового випадку – 0,04. Середня

страхова сума – 120 тис. грн. Середнє страхове відшкодування –

58 тис. грн. Кількість укладених договорів страхування – 1350. Питома

вага навантаження в структурі страхового тарифу – 30 %. Визначити

страховий тариф при гарантії безпеки γ = 0,95 (α (γ) = 1,645).

Термінологічний словник

Актуарні розрахунки – розрахунки імовірності настання ви-

падкових подій; в страхуванні під

А. р. Передусім розуміється обґрун-

тування цін на страхові продукти.

Валютний ризик визначається як можливість негативної

зміни вартості активів у зв’язку зі зміною курсу однієї іноземної ва-

люти стосовно іншої, у тому числі національної валюти при проведенні

кредитних, інвестиційних, а також зовнішньоекономічних операцій.

Збитки життю і здоров’ю – розлад здоров’я, хвороба, не-

щасний випадок, внаслідок яких настала смерть, тимчасова або пос-

тійна втрата працездатності.

Збитки матеріальні – знищення, втрата, пошкодження майна

або втрата майнових прав на нього.

Збитки моральні – душевні муки, хвилювання і переживання,

яких зазнала людина з приводу несприятливих подій.

Кумуляція

ризиків (збитків) – нагромадження ризиків (збит-

ків). Переважно виникає, коли на одній території знаходиться багато

застрахованих об’єктів, котрі можуть бути пошкодженні одним і тим

же страховим випадком, в результаті чого виникне значний збиток.

Навантаження – частка страхового тарифу (брутто-ставки),

що відповідає за формування тієї частини премії та, відповідно, тієї

частини

страхового фонду, що призначена на покриття накладних вит-

рат страховика. Частка навантаження залежить від конкретного виду

страхування і не перевищує 50 % страхового тарифу.

Нетто-ставка – частка страхового тарифу (брутто-ставки),

що відповідає за формування тієї частини премії та, відповідно, тієї

частини страхового фонду, яка призначена на страхові виплати.

Політичний ризик виражає

ризик узагалі будь-яких втрат,

причиною яких є поточна політична ситуація в країні, її зміни, рішення

державних органів влади, уряду.

Превентивні заходи в страхуванні – комплекс заходів, здійс-

нюваних страховиком або за його рахунок, пов’язаних із запобіганням або

зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. Превен-

тивні заходи випливають із сутності страхування

, його превентивної функції.

Ризик загальний – вірогідна подія, настання якої зумовить прямі

або непрямі збитки майновим інтересам юридичної або фізичної особи.

Ризик страховий – 1) ймовірна подія або сукупність подій, на

випадок настання яких проводиться страхування; 2) конкретний об’єкт

страхування або вид відповідальності; 3) розподіл між страховиком і

страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі

настання

страхового випадку.

Ризики персоналу – це всі ризики, що зв’язані зі співробіт-

никами компанії, зокрема: а) з некомпетентністю тих або інших осіб,

які працюють на визначених позиціях, що відповідають за визначені

ділянки роботи, чиї ненавмисні дії, пов’язані з незнанням, ведуть до

збитків; б) з нелояльністю, або нечесністю, злим наміром

співробітни-

ків, коли збиток компанії завдається в результаті прагнення особи

отримати власну матеріальну або моральну вигоду.

Ступінь ризику – ймовірність настання страхового випадку, а

також можливий збиток від нього. Відображає обсяг можливої відпо-

відальності страховика за укладеними договорами. Кількісний вираз

С. р. – показник збитковості страхової суми.

Частота страхових випадків – показник, що є елементом

збитковості страхової суми. Частота страхових випадків визначається

відношенням кількості страхових випадків до кількості застрахованих

об’єктів або договорів страхування в розрізі

видів страхування.

Тема 4. Страховий ринок

Ключові слова: страховий ринок, страховик, страхувальник, стра-

хова послуга, страховий агент, страховий брокер, аквізиція, “Ллойд”, інфра-

структура страхового ринку, внутрішня система страхового ринку, зовнішнє

середовище, етапи розвитку, тенденції розвитку, інтеграція до країн ЄС.

План викладу теми

4.1. Поняття та структура страхового ринку.

4.2. Зовнішнє середовище страхового ринку.

4.3. Стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні.

У результаті вивчення теми студент повинен:

знати:

− економічну сутність страхового ринку;

− основних суб’єктів, діючих на страховому ринку;

− законодавчі вимоги до діяльності страхових та нестрахових

посередників;

− інфраструктуру страхового ринку;

− призначення внутрішньої системи та роль зовнішнього сере-

довища страхового ринку;

− тенденції розвитку страхового ринку України;

уміти:

− визначати місце та зв’язок страхового ринку з низкою фі-

нансових ринків (інвестування, кредитування, цінних паперів);

− розрізняти функції страхових та нестрахових, прямих та не-

прямих страхових посередників;

− розрізняти функції страхових агентів та страхових брокерів;

− розрізняти між собою інфраструктуру ринку, його внутрішню

систему та зовнішнє середовище;

− визначати переваги та недоліки етапів розвитку страхового

ринку України;

− визначати тенденції розвитку ринку за його основними по-

казниками діяльності.

Короткі теоретичні відомості

Перш ніж приступити до вивчення цієї теми, доцільно

пригадати, чим є ринок як економічна категорія. Вітчизняний страхо-

вий ринок поступово формується і розвивається та є невід’ємною і

важливою складовою ринку фінансових послуг.

Існує значна кількість визначень страхового ринку як з тео-

ретичної, так і з практичної точки зору. Декілька з них наведено на

рис. 4.1.

Ми зупинимося на тому, що страховий ринок – частина фі-

нансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий

захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією

страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою

страхового захисту суспільства.

Слід зауважити, що для створення та існування страхового

ринку необхідне дотримання таких основних умов:

− наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають

суб’єктами ринку;

Рис. 4.1 – Визначення страхового ринку

Страховий ринок

Система економічних відносин, які становлять сферу

діяльності страховиків і перестраховиків у певній країні,

групі країн або міжнародному масштабі щодо здійснення

відповідних страхових послуг страхувальникам – продажу

специфічного товару – “страхове покриття”

Форма організації фінансових відносин щодо форму-

вання та розподілу страхового фонду для забезпечення

страхового захисту фізичних та юридичних осіб

Особливе соціально-економічне середовище, визна-

чена форма економічних відносин, де об’єктом купівлі-

продажу виступає страховий захист, формується попит і

пропозиція на нього