Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс

Подождите немного. Документ загружается.

4. Класифікація страхування за економічними ознаками.

5. У чому полягає відмінність страхування життя від інших

видів страхування?

6. Класифікація страхування за родом небезпеки.

7. Охарактеризуйте класифікацію за галузями, підгалузями та

об’єктами страхування.

8. Поняття майнового страхування, його значення.

9. У чому полягає суть спеціалізації страхових компаній?

10. Поняття особистого

страхування та його класифікація.

11. Класифікація страхування за формами здійснення.

12. Назвіть основні види добровільного страхування.

13. У чому полягає сутність добровільної форми страхування

та на яких принципах вона базується?

14. Перерахуйте основні види обов’язкового страхування.

15. У чому полягають відмінності добровільного страхування

від обов’язкового?

16. Особливості класифікації страхування

в країнах ЄС.

План практичного заняття

1. Сутність, види та ознаки класифікації страхування.

2. Класифікація страхування за об’єктами: галузі, підгалузі та

види страхування.

3. Класифікація за формами проведення страхування.

4. Принципи обов’язкового і добровільного страхування, спільні

ознаки та відмінності.

5. Системи страхування та франшизи.

6. Вирішення текстових завдань.

Тестові завдання

Тест 2.1

1. Які з наведених видів страхування є обов’язковими?

а) пасажирів на приміських маршрутах; в) небезпечних вантажів;

б) заставного майна; г) кредитів.

2. Які з наведених видів страхування належать до майно-

вого страхування?

а) інвестицій; в) наземного транспорту;

б) кредитів; г) відповідальності власників транспортних засобів.

3. Страховики в Україні отримують ліцензію на проведення:

а) конкретних видів страхування;

б) діяльності, пов’язаної з оцінкою страхових ризиків;

в) діяльності, пов’язаної з оцінкою збитків і розміру відшкодування;

г) діяльності, пов’язаної з формуванням страхових резервних фондів.

4. Хто визначає розмір страхових тарифів з добровільних

видів страхування?

а) уповноважений орган; в) страхувальник;

б) страховик; г) Кабінет Міністрів України.

5. Класифікація страхування за економічними ознаками –

це класифікація:

а) за об’єктами страхування; в) статусом страхувальника.

б) формами проведення страхування;

6. Галуззю страхування є:

а) обов’язкове страхування; в) добровільне співстрахування;

б) майнове страхування; г) страхування життя.

7. Класифікація страхування для цілей ліцензування стра-

хової діяльності в Україні включає такий вид:

а) автомобілів; б) кредитів; в) пенсій; г) життя.

8. Які із зазначених видів страхування є добровільними?

а) будівель, що належать громадянам;

б) авіаційних суден;

в) засобів водного транспорту;

г) врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних наса-

джень у державних сільськогосподарських підприємствах.

9. Як поділяється страхування за галузями?

а) добровільне і обов’язкове;

б) майнове, особисте і відповідальності;

в) страхування життя;

г) страхування фінансових ризиків.

10. Які існують форми страхування?

а) життя і ризикове;

б) добровільне і обов’язкове;

в) майнове, особисте, відповідальності;

г) медичне і від нещасних випадків.

Тест 2.2

1. Згідно з міжнародними нормами з 1.01.1978 р. країни-

члени ЄС використовують класифікацію, яка встановлює:

а) 9 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) та 18 класів

загального страхування;

б) 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) та 18 класів

загального страхування;

в) 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) та 19 класів

загального страхування;

г) 8 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) та 17 класів

загального страхування.

2. Запровадження окремих видів обов’язкового страхування

пояснюється необхідністю:

а) поповнення державного бюджету;

б) захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди;

в) покращення матеріального благополуччя громадян;

г) покращення матеріального благополуччя юридичних осіб.

3. Умови договору страхування життя передбачають стра-

хову виплату у разі:

а) дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору або

досягнення застрахованим визначеного договором віку;

б) смерті застрахованої особи;

в) нещасного випадку, що стався із застрахованою особою;

г) всі відповіді правильні.

4. Відправним критерієм у виділенні галузей страхування є

відмінності у:

а) страхових ризиках; в) об’єктах страхування;

б) обсягах страхового забезпечення; г) всі відповіді правильні.

5. Право на здійснення обов’язкових видів страхування може

отримати:

а) будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію;

б) страховик зі страхування життя, якщо він має відповідну ліцензію;

в) страховик, який займається ризиковими видами страхування,

якщо він має відповідну ліцензію;

г) будь-які страховики, якщо вони внесені до Державного реєстру.

6. Об’єкт особистого страхування:

а) має вартісну оцінку;

б) не має вартісної оцінки;

в) не має вартісної оцінки лише при змішаному страхуванні життя;

г) не має вартісної оцінки лише при страхуванні працездатності

людини.

7. Обов’язковими видами страхування є:

а) страхування кредитів;

б) страхування відповідальності власників повітряного транспорту

(включаючи відповідальність перевізника);

в) страхування відповідальності власників водного транспорту (вклю-

чаючи відповідальність перевізника);

г) медичне страхування.

8. При обов’язковому страхуванні у законодавчих актах пе-

редбачено:

а) перелік об’єктів, які підлягають страхуванню;

б) перелік страхових подій і максимальні страхові тарифи;

в) страхові суми та рівень страхового забезпечення;

г) всі відповіді правильні.

9. Страхування життя об’єднує:

а) короткострокові види особового страхування;

б) середньострокові види особового страхування;

в) довгострокові види особового страхування;

г) всі відповіді правильні.

10. Яка підгалузь особового страхування передбачає відпові-

дальність у разі смерті застрахованого, постійної втрати застра-

хованим здоров’я та тимчасової непрацездатності?

а) медичне;

б) страхування життя;

в) страхування від нещасних випадків;

г) страхування на випадок хвороби.

Термінологічний словник

Авіаційне страхування – страхування ризиків, пов’язаних із

використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування кос-

мічних ризиків відокремлюється в інший вид.

Асистанс – дослівно “допомога”. Окрема група страхування,

метою якого є надання медичних, технічних та організаційних послуг

фізичним особам, переважно туристам, під час перебування за межами

країни постійного проживання.

Галузь, підгалузь, вид

страхування – ланки класифікації при

класифікації за об’єктами страхування.

Каско – страхування корпусу та механізмів (без людей та ван-

тажу транспортних засобів).

Класифікація страхування – система поділу страхування на

сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і класи за певною ознакою (оз-

накою класифікації).

Об’єкт страхування – майновий інтерес страхувальника, по-

в’язаний:

а) з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника (особисте

страхування);

б) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове

страхування);

в) відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій

особі (страхування відповідальності).

Ознака класифікації – ознака, покладена в основу поділу

страхування на окремі ланки класифікації.

Сфера, клас, вид страхування – ланки класифікації за спеціа-

лізацією страховика.

Форма, вид страхування – ланки класифікації за законодав-

чою визначеністю.

Форми страхування – порядок організації страхування на за-

садах добровільності або обов’язковості.

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання

Ключові слова: страховий ризик, страховий випадок, ситуація

ризику, кумуляція ризику, частота настання страхової події, величина

збитку, класифікація ризиків, чистий ризик, спекулятивний ризик, ризик-

менеджмент, закон великих чисел, технічний ризик страховика.

План викладу теми

3.1. Поняття ризику та його основні характеристики.

3.2. Класифікація ризиків та їхня оцінювання.

3.3. Управління ризиком.

3.4. Тарифна ставка.

У результаті вивчення теми студент повинен:

знати:

− основні критерії класифікації ризиків;

− класифікацію ризиків учасників фінансового ринку;

− критерії віднесення ризику до страхового чи нестрахового;

− завдання та етапи ризик-менеджменту;

уміти:

− пояснити доцільність класифікації ризиків;

− оцінити ризик з точки зору можливості страхування;

− зробити висновки щодо частоти настання імовірної події та

її можливих наслідків на підставі статистичних даних;

− розробляти методи контролю над ризиком щодо конкретних

умов реалізації випадкової події;

− пропонувати методи фінансування наслідків реалізації ви-

падкової події у заданих умовах;

− визначати страхову премію на підставі тарифу та страхової

суми за договором.

Короткі теоретичні відомості

Ризик притаманний кожному виду діяльності людини. Він є

об’єктивним явищем майже в усіх сферах суспільного життя, тому категорія

ризику має виняткове значення в діяльності господарюючих суб’єктів.

По своїй суті ризик є подією з негативними, особливо з не-

вигідними економічними наслідками, які, можливо, настануть у май-

бутньому в розмірах, що

не відомі.

Ризик є передумовою виникнення страхових відносин. Фактор

ризику та необхідність його покриття викликають потребу у страху-

ванні. Оскільки страхування надає фінансову підтримку після настання

страхового випадку, необхідно засвоїти сутність та основні характерис-

тики ризику, тому що ризик є одним з основних понять страхування.

Без наявності ризику немає страхування, тому що інакше

відсутній страховий інтерес.

Ризик – складне явище. Ось чому єдиного й загальноприйня-

того визначення дати не можна, але сам термін “ризик” має у стра-

хуванні декілька значень.

Слід відрізняти ризик взагалі та страховий ризик. Найбільш

точно та лаконічно цю різницю зазначено в Законі України “Про

страхування”, а саме у ст. 8 наводиться таке визначення: “Страховий

ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка

має ознаки ймовірності та випадковості настання”.

Отже, будь-який конкретний ризик (ризик пожежі, крадіжки) –

це тільки можливість настання певної події з визначеною ймовірністю.

Випадковість – це раптовість та непередбаченість настання певної події.

Слід пам’ятати, що страхується “ризик”, а не те, що повинно

неминуче статися. Перелік ризиків, охоплених страхуванням, повинен

бути суворо

обумовлений в правилах страхування.

Страховий випадок – подія, передбачувана договором страху-

вання або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає

обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового від-

шкодування) страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі.

Страховий випадок може мати місце стосовно одного або без-

лічі об’єктів страхування в межах певної страхової сукупності (при-

зводить до кумуляції ризику, тобто викликає катастрофічний ризик).

Основними характеристиками ризику, які мають велике зна-

чення для страхування, є:

− частота настання події щодо місця та часу;

− важкість наслідків (величина збитку) тощо.

Перший показник визначає ступінь настання страхових випад-

ків за тим чи іншим видом страхування. Об’єкти, що пропонуються на

страхування, відрізняються різним ступенем небезпеки. На практиці

спостерігаються періоди часу різкого підвищення страхового ризику, коли

значно зростає кількість несприятливих подій із негативними наслідками.

Другий показник визначається як матеріальний збиток, зав-

даний страхувальнику внаслідок страхового випадку. На основі вели-

чини збитку (із врахуванням системи страхового забезпечення) вико-

нуються розрахунки страхового відшкодування.

Наслідки страхового випадку виявляються в повному зни-

щенні або частковому пошкодженні об’єкта страхування. А відтак го-

ловне завдання страхової компанії – сформувати страховий фонд, який

був би достатнім для виплати страхових сум і страхового відшкоду-

вання у звичайні, так і в особливо несприятливі роки.

Таким чином, ризик притаманний кожному виду діяльності

людини. Він є об’єктивним явищем майже в усіх сферах суспільного

життя. Так, результати статистики свідчать, що людськими помилками

зумовлено 45 % екстремальних ситуацій на атомних електростанціях,

60 % при авіакатастрофах і 80 % при катастрофах на морі.

Ризик має свої характеристики, ознаки. Для створення страхового

портфеля страховика ризики треба поділити на види та класифікувати.

Критерії, за якими можна класифікувати ризики, вельми різні,

але в сукупності вони дають змогу уявити ризик як багатоаспектне

явище та охарактеризувати його з точки зору виникнення, місця,

величини та особливостей вияву (рис. 3.1).

Природні

Антропогенні

Чистий

Спекулятивний

Особисті

Майнові

– великі

– масові

– звичайні

– малі

– середні

– великі

– катастро-

фічні

Ризик

Критерій

причин

Критерій

наслідків

Критерій

об’єкта

Критерій

обсягу

Страхове

обслуговування

здійснюється

не

здійснюється

Рис. 3.1 – Класифікація ризиків

За критерієм наслідків, ризики поділяють на чисті та спе-

кулятивні. Чистий ризик означає потенційну можливість зазнати збитку;

тобто наслідок завжди альтернативний – збитки або їхня відсутність.

Спекулятивний – потенційну можливість як придбати (одержати

прибуток), так і втратити – зазнати збитку. Як правило, страхуються

від чистого ризику. Зобразимо їх у вигляді рис. 3.2.

Рис. 3.2 – Класифікація ризиків за наслідками

Крім того, ризики згідно з договором страхування можна по-

ділити на страхові – включені у договір страхування, тобто охоплені

страхуванням, і нестрахові – не включені у договір страхування, тобто

такі, що не беруться на страхування, а відтак – не покриваються ним.

Ризики, які можна застрахувати, складають обсяг страхової

відповідальності страховика. Необхідно пам’ятати, що є певні критерії,

які дають змогу визначити ризик як страховий. Ризики, які підлягають

страхуванню, повинні мати кількісну оцінку, що визначається:

Відсутність

збитків

Збитки

иб

то

Чисті

ризики

Спекулятивні

ризики

Наслідок завжди

альтернативний

Наслідок завжди

альтернативний

− частотою настання події щодо місця та часу;

− розміром збитку, тобто абсолютною величиною від’ємного

відхилення фактичного результату від очікуваного.

Перший показник визначає ступінь настання страхових випад-

ків за тим чи іншим видом страхування.

Другий показник визначається як матеріальний збиток, завда-

ний страхувальнику внаслідок страхового випадку. На основі вели-

чини збитку виконуються розрахунки страхового забезпечення та

розрахунки страхового відшкодування.

Оцінка ризиків здійснюється за допомогою актуарних розра-

хунків, статистичних і математичних методів (методу середніх вели-

чин, методу відсотків, методу індивідуальних оцінок тощо).

Слід відмітити, щодо практики страхування визначили верхню

межу імовірності настання страхової події, перевищення якої робить

страхування невигідним, недоцільним. В переважній більшості страху-

ються ризики з імовірністю настання до 10 %. Ризики з імовірністю

настання 16–18 % страхуються спеціалізованими кептивними компа-

ніями. Ризики з імовірністю настання більше 20 % взагалі не беруться

до страхування.

Ризики будь-яких видів піддаються управлінню, що дозволяє

певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак і фінансові витрати

для відшкодування збитків.

Управління

ризиками

Ідентифікація ризиків

Вивчення ситуації ризику (зов-

нішніх та внутрішніх причин ризику,

спостережень, документів, конт-

рольних перевірок) вивчення ситуа-

ції ризику (зовнішніх та внутрішніх

причин ризику, спостережень, до-

кументів, контрольних перевірок)

вивчення ситуації ризику (зовнішніх

та внутрішніх причин ризику, спос-

тережень, документів, контрольних

перевірок)

наліз і оцінка ризиків – кількісна

оцінка за допомогою актуарних

розрахунків (максимальна величина

збитку, який може виникнути при

даному ризику; ймовірність

настання події, яка може призвести

до максимального збитку)

Рис. 3.3 – Етапи управління ризиком

Управління ризиком – “ризик-менеджмент” – одне з головних

понять страхового бізнесу на Заході. У вітчизняну практику воно ввій-

шло відносно недавно. Ризик-менеджмент – це сукупність послідовних

заходів антиризикової діяльності, застосування яких має комплексний,

системний характер і є фактором підвищення надійності захисту від

настання страхових випадків. Він базується на знанні стандартних

прийомів управління ризиком, умінні швидко і правильно оцінити

конкретну економічну ситуацію (див. рис. 3.3).

Ідентифікація ризиків (установлення ризику) – систематичне

виявлення джерел ризику, визначення факторів ризику, їхньої класи-

фікації та попередньої оцінки значущості кожного з цих факторів.

Аналіз ризику – комплексна діагностика ризиків за допомогою

різних методів: емпіричного, статистичного, спостереження, докумен-

тального обліку та ін. Він дозволяє визначити потенційний вплив ри-

зику на об’єкт страхування, а також теоретичну ймовірність того, що

небезпека реалізується.

Оцінка ризику проводиться як правило, за двома показниками:

− максимальним розмірам збитку, до якого може призвести

даний ризик;

− імовірністю настання події, яка може спричинити макси-

мальний збиток.

Контроль за ризиком призначений для часткового або пов-

ного усунення ризиків при оптимальному співвідношенні різних спо-

собів: усунення ризику, зменшення, локалізації або поділу. Ризик

можна контролювати ще до самої події.