Екологічний атлас Харківської області

Подождите немного. Документ загружается.

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.2.1. Використання та еродованість ґрунтів

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 61 18.04.2005 16:09:40

природні чинники. Сільськогосподарська діяльність

людини стала не тільки причиною ерозії, але і голо-

вним її фактором.

На тематичній карті 4.2.1 зображені основні

дані щодо ерозійної небезпеки. Райони області ран-

говані у відповідності до ступеня ерозійної небезпе-

ки. На карті наведені також дані щодо середньої ро-

зораності районів області, змиву ґрунтів та ступеня

еродованості ріллі.

4.2.2. Підтоплення території

Підтоплення територій ґрунтовими водами

є одним із найбільш шкідливих і небезпечних про-

цесів, який не тільки ускладнює життєдіяльність

людей, але й загрожує їх життю. При підтопленні

погіршуються санітарно-гігієнічні умови проживан-

ня населення, псується житло, інженерні комунікації,

ускладнюється експлуатація заглиблених частин

будівельних споруд. В умовах підтоплення істотно

зменшується врожайність сільськогосподарських

культур.

Підтоплення територій і окремих об’єктів має

широке розповсюдження на території області [29].

Тематична карта 4.2.2 присвячена проблемі

підтоплення території області. На карті показано площі

широкого і порівняно рівномірного розповсюдження

підтоплених територій, ділянки з різним ступенем

підтоплення в населених пунктах, підтоплені сільсько-

господарські території. Виділено також ділянки

непідтоплених територій з високим вертикальним та

горизонтальним ступенем розчленованості рельєфу.

До умовно непідтоплюваних територій об-

ласті віднесено ділянки з високою горизонтальною

і вертикальною розчленованістю рельєфу, де вияв-

ляється дренажна роль яружно-балкової мережі.

Всього в області зареєстровано 460 підтоп-

лених населених пунктів із загальною площею підтоп-

лення близько 6000 га. Особливо схильні до підтоп-

лення м. Харків (3500 га), м. Валки (400 га), м. Ізюм,

(200 га), смт Печеніги (200 га), смт Первомайськ

(144 га), м. Барвінкове (134 га), с. Краснопавлівка

(120 га).

Найбільш підтопленими за кількістю насе-

лених пунктів є такі райони області: Сахновщансь-

кий – 59 населених пунктів, Лозівський – 38, Близ-

нюківський – 24, Барвінківський, Борівський та Ке-

гичівський – 19, Зачепилівський – 18. У решті районів

області підтоплення зазнають від 4 до 14 населених

пунктів.

У кожному районі є небезпечні населені пунк-

ти з великою кількістю підтоплених домоволодінь.

Підтоплено території дванадцяти райцентрів:

смт Кегичівка – 1350 домоволодінь, смт Сахновщи-

на – 600, м. Барвінкове – 500, смт Близнюки – 46

і територія районної лікарні, м. Дергачі – 376,

м. Куп’янськ – 320, смт Золочів – 142, смт Великий

Бурлук – 128, м. Красноград – 110, смт Печеніги –

100, смт Борова – 68, м. Чугуїв – 20.

У м. Харкові у підтопленому стані знаходить-

ся близько 3500 га забудованих територій. Найбільш

небезпечними є райони Основи, Журавлівки, Цент-

рального ринку, заводів «Будкераміка» та «Комсо-

молець», дамби по пр. Леніна через Саржин Яр,

схилів річкової долини вздовж вул. Клочківської, Жу-

равлівських схилів та ін.

Підтоплення ґрунтовими водами території

м. Харкова та значної кількості населених пунктів

області є однією з причин погіршення екологічного і

санітарного стану, умов експлуатації житлового фон-

ду та інженерних мереж забудованих територій.

За попередніми даними, в населених пунктах

області є більше 20 ділянок, де існує загроза пору-

шення стійкості будівель та споруд. Станом на 2000

р. процесами підтоплення охоплено в області у 357

господарствах 18,8 тис. га ріллі.

Підтоплення являє собою багатофакторний

процес. У межах міської і промислової забудови фор-

мування ділянок підтоплення відбувається в резуль-

таті дії таких техногенних факторів:

• витоки води з комунікацій;

• порушення стоку ґрунтових і поверхневих вод;

• конденсація вологи поблизу фундаментів і під ас-

фальтовим покриттям;

• накопичення атмосферних опадів у будівельних кот-

лованах і виїмках;

• намив територій;

• зниження водозадбору із верхньокрейдяного водо-

носного горизонту;

• засипання природних дрен (балок, ярів та вимивин).

Найчастіше засипання ярів призводить не

тільки до підтоплення, але й до розвитку ерозійних

і зсувних процесів. Так, підтоплення як фактор ак-

тивізації зсувних процесів має місце в містах Чугуїв,

Куп’янськ, Красноград, Валки, Первомайськ і у бага-

тьох сільських населених пунктах області.

У результаті замулювання річок і відповідно-

го зниження їхньої дренажної спроможності на тери-

торії області підтоплена велика кількість сільських на-

селених пунктів, розташованих на заплавах і перших

надзаплавних терасах, а також значні площі сільсько-

господарських угідь. Крім того, природно високі рівні

ґрунтових вод мають тенденцію до підвищення че-

рез розораність схилів і заплавних ділянок, що різко

активізує замулювання річок. Активне замулювання

характерне для річок Уди, Лопань, Берека, Орель

та їхніх приток.

Важливим фактором підтоплення є будів-

ництво ставків і водоймищ, яке проводиться без до-

статнього інженерно-геологічного обґрунтування

і прогнозування. На території області площею 31,4

тис. км

створено більше 2,5 тис. ставків і водоймищ,

що в середньому складає один ставок на 12,5 км

В останні роки у зв’язку з економічними труд-

нощами збільшуються витоки з інженерних мереж,

які несуть воду, на їх ремонт та перекладку кошти

не виділяються або виділяються недостатньо. Тому

визначилися об’єкти і райони, де процеси підтоплен-

ня створюють загрозливі ситуації зсувів ґрунту, вихо-

ду з ладу інженерних комунікацій. В першу чергу це

ділянки у м. Чугуїв та Чугуївському районі (с. Кочеток),

у містах Первомайський, Куп’янськ, Валки.

Першочерговими об’єктами щодо захисту

від підтоплення є такі населені пункти: Кегичівка, Сах-

новщина, Орелька і Хижняківка Лозівського району,

Лиман Зміївського району, Циркуни, Тишки, Борщо-

ва, Жовтневе та Липці Харківського району.

На цей час в Україні відсутня єдина стра-

тегія щодо розв’язання проблеми підтоплення, не

розроблені гранично допустимі водно-екологічні

навантаження та програми відновлення дренуючої

спроможності територій сталого підтоплення.

Обмеженість коштів або їх неефективне вико-

ристання, недостатня координація дій різних органів

виконавчої влади, неефективність контролю за забу-

довою і експлуатацією забудованих та промислово

розвинених територій призводять до активізації про-

цесів підтоплення.

Для підтоплення, як і для більшості екзогенних

геологічних процесів, має місто правило: легше і де-

шевше запобігти розвитку процесу, ніж ліквідувати

його наслідки.

Основними й обов’язковими є профілактичні

заходи, до яких відносяться:

• заборона будівництва ставків без спеціалізованих

інженерних досліджень;

•виключення або зниження витоків із водоймищ, ка-

налів і ставків;

•регулювання поливу сільськогосподарських угідь

з урахуванням гідрогеологічних особливостей тери-

торій і метеоумов;

•регулювання снігозатримання й організація куп

снігу з урахуванням гідрогеологічної обстановки;

•виключення або зниження витоків з полів фільтрації,

підземних резервуарів, мереж водопроводів, тепло-

мереж і каналізації;

•запобігання замулюванню рік і водотоків, розчищен-

ня і поглиблення, засипання природних дрен (балок,

ярів і вимивин);

•скорочення тривалості затоплення траншей і кот-

лованів атмосферними опадами при веденні

будівництва;

•регулювання поверхневого стоку, організація

і періодичний ремонт мереж зливостоків.

4.2.3. Зсуви

Досить значні порушення природних ком-

плексів відбуваються внаслідок таких поширених на

території Харківської області процесів, як зсуви.

У роботі [21] показано, що активними діючи-

ми факторами для утворення зсувів є:

•ліквідація рослинності і необґрунтована оранка

схилів;

•необґрунтований устрій ставків;

•засипання балок і ярів;

•підрізання та перевантаження схилів;

•порушення поверхневого стоку;

•порушення умов розвантаження першого від по-

верхні водоносного горизонту;

•втрати з водоводних мереж і формування техноген-

ного водоносного горизонту;

•надлишкове поливання.

За даними досліджень, основними типами

зсувів на території області є зсуви витискання та

зсуви течії. Основні фактори утворення зсувів:

рельєф (крутизна схилів), геологічна будова, гідро-

кліматичні особливості (характер і кількість опадів,

модуль стоку та ін.) та інженерно-господарська

діяльність людини.

Поширення зсувів по території області, їх

типізація та стадії розвитку зсувного процесу наве-

дені на тематичній карті 4.2.3. Цю тематичну карту

створено на базі фізичної карти області 2.3, на яку на-

несено місця розташування та характеристики зсув-

них ділянок і подано оцінку ризику життєдіяльності

Розділ 4. Стан навколишнього природного середовища

1 2 3 4 5 6 7 8

13 Золочівський 64,1 52,8 29,9 23,3 0,78 3

14 Ізюмський 46,1 51,9 21,8 12,9 0,59 3

15 Кегичівський 65,8 26,1 12 13,6 1,13 1

16 Красноградський 64,6 32,9 16,2 14,7 0,91 2

17 Краснокутський 66,7 29,7 21,2 13,6 0,64 2

18 Куп’янський 58,5 57,3 39,6 28,1 0,71 3

19 Лозівський 70,9 36,5 14,2 19,2 1,35 1

20 Нововодолазький 59,4 43,8 34,4 19,6 0,57 3

21 Первомайський 71,9 38,7 12,6 20,8 1,65 1

22 Сахновщанський 71 35,9 11,4 20,7 1,82 1

23 Харківський 51,2 45,2 27,2 18,0 0,66 3

24 Чугуївський 54,6 41,1 26,6 18,4 0,69 3

25 Шевченківський 67,8 41,8 31,6 19,9 0,63 3

Таблиця 4.2.1.2 (продовження)

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 62 18.04.2005 16:09:43

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.2.2. Підтоплення території

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 63 18.04.2005 16:09:45

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.2.3. Поширення зсувів та оцінка ризику

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 64 18.04.2005 16:10:32

населення по зсувах, розташованих в межах насе-

лених пунктів. У таблиці 4.2.3 наведено дані про роз-

поділ зсувних ділянок по адміністративних районах

області.

Усього на території області виявлено і кар-

товано 1120 зсувів. Вони віднесені до крутих схилів

річкових долин, балок та ярів. За даними обстежен-

ня зсувонебезпечних ділянок у 51 населеному пункті

області, інститутом «УкрНДІІНТІЗ» у 1998 році викона-

на експрес-оцінка ризику життєдіяльності населен-

ня на зсувонебезпечних ділянках. Встановлено, що

ситуація на 24 ділянках може бути оцінена як екстре-

мальна, там неминучі руйнування житлових будинків

і споруджень та існує реальна загроза життю насе-

лення (див. карту 4.2.3). Для таких випадків рекомен-

довано виконати комплекс заходів, що включає як

відселення і знос житлових будинків, так і виконання

заходів інженерного захисту.

В інших випадках, при слабкому або істотно-

му ризику рекомендується обмежитися попереджу-

вальними заходами (збір та відведення поверхневого

стоку, залісення, розчистка джерел і т.п.).

У цілому слід зазначити, що природні фактори

в межах населених пунктів є сприятливими для зсуво-

творення, тому особливу увагу необхідно зосереди-

ти на зменшенні негативних техногенних впливів на

геологічне середовище.

4.2.4. Просадні ґрунти

На території Харківської області прак-

тично повсюдно поширені просадні лесоподібні

суглинки та супіски, породи, подібні за своїми

властивостями до типових лесів, для яких харак-

терна пористість (макроструктура), що обумов-

лена наявністю коротких тонких, практично вер-

тикальних трубчастих пор-канальців, швидке

набрякання у воді, відсутність дрібної шаруватості,

карбонатність, присутність вапняних стяжінь.

Товщі лесових порід складаються з декількох

горизонтів, неоднакових за віком, причому в біль-

шості випадків ці горизонти розділені прихованими

ґрунтовими шарами. Породи окремих лесових гори-

зонтів розрізняються за структурною міцністю, тобто

за властивостями просадочності.

Лесові ґрунти, достатньо міцні в природних

умовах, при зволоженні під дією ваги будинків чи спо-

руд, а іноді й тільки від дії власної ваги дають додат-

кову деформацію за рахунок зниження їхньої порис-

тості. Ця деформація зветься просіданням.

Одним з основних інженерно-геологічних за-

вдань при дослідженнях у районах розповсюджен-

ня лесів і лесоподібних суглинків є встановлення

можливості та ступеня просадочності. Оцінка ве-

личини просадочності встановлюється за величи-

ною додаткового осідання при заданому тиску.

Ґрунтові умови в залежності від можливості прояв-

лення просідання ґрунту під дією його власної ваги

діляться на два типи:

• I тип ґрунтових умов за просадочністю, де просідан-

ня відбувається в основному в межах зони основи,

що деформується від навантаження фундаментів чи

іншого зовнішнього навантаження, а просідання від

власної ваги ґрунту практично відсутнє чи не переви-

щує 5 см;

• II тип ґрунтових умов за просадочністю, де про-

сідання від власної ваги ґрунту перевищує 5 см.

Для Харківської області характерною є пере-

вага ґрунтових умов I типу за просадочністю, а умови

II типу зустрічаються на одиничних ділянках (див. кар-

ту 4.2.4).

Просідання в лесових ґрунтах являє собою

нерівномірні деформації переважно вертикального

характеру, які відбуваються внаслідок суттєвої зміни

фізико-механічних властивостей ґрунту під впли-

вом дії вологи в умовах певного напруженого стану.

Характер прояву і швидкість розвитку просадних де-

формацій істотно впливають на деформації різних

конструкцій будинків та споруд. Зволоження ос-

нови будівлі може викликати серйозні аварії бу-

динків чи споруд та привести їх до стану повної

непридатності для подальшої експлуатації.

Важливою особливістю лесових ґрунтів є пе-

реважно вертикальний напрямок пор, що створює

умови для надлишкового інфільтраційного живлення

та формування локальних водоносних горизонтів ти-

пу «верхньоводка» і навіть підтоплення значних площ

у Красноградскому, Лозівському, Богодухівському

та інших районах області.

Екологічні проблеми при будівництві на про-

садних ґрунтах полягають у наступному:

• зниження міцності ґрунтів і активізація зсувних про-

цесів;

• деформація фундаментів і будівельних конструкцій

при замоканні ґрунтів основ;

• розриви і розстикування в інженерних мережах, що

сприяє збільшенню витоків;

• затоплення (при витоках з мереж, що несуть воду)

і зниження експлуатаційної придатності підвалів бу-

динків, основи яких ущільнювалися важкими трам-

бовками;

• погіршення санітарно-гігієнічних умов при затоп-

ленні підвалів.

У населених пунктах Харківської області ці

процеси широко розповсюджені, але їх масштаби

та наслідки менш небезпечні, ніж у районах з іншим

типом ґрунтових умов за просадочністю (Запорізька,

Дніпропетровська, Миколаївська області).

При будівництві в Харківській області

найбільш типовими методами зниження впливу про-

садних властивостей на якість будівництва та умови

життєдіяльності населення є:

• прорізання просадних ґрунтів фундаментами;

• ущільнення ґрунтів трамбуванням;

• часткова чи повна заміна просадних ґрунтів основ;

• облаштування мереж, що несуть воду, з ухилом від

будови;

•облаштування вимощень, що перекривають пазухи

котлованів, трамбування ґрунтів при засипанні пазух;

• облаштування зливової каналізації.

Дуже перспективним напрямком при будів-

ництві в районах поширення просадних ґрунтів є

створення штучних основ, що практично не виявля-

ють просадних властивостей при замоканні під на-

вантаженням.

Розділ 4. Стан навколишнього природного середовища

Таблиця 4.2.3

Розподіл зсувних ділянок по адміністративних районах Харківської області

і місту Харкову

№

п/п

Район Енергія

рельєфу

(м)

Кількість зсувних ділянок

Всього одиниць У тому числі активних

одиниць

% від

загальної

кількості

на 100

км

площі

району

одиниць

% від

загальної

кількості

на 100

км

площі

району

1. Балаклійський 137,5 111 10,1 5,6 37 8,8 1,9

2. Барвінківський 175,0 51 4,6 3,7 16 3,8 1,2

3. Близнюківський 116,0 7 0,6 0,5 0 0 0

4. Богодухівський 84,0 10 0,9 0,9 5 1,2 0,4

5. Борівський 130,5 19 1,7 1,9 7 1,7 0,8

6. Валківський 88,0 58 5,3 4,5 29 6,9 2,2

7. Великобурлуцький 129,6 68 6,2 5,6 28 6,7 2,3

8. Вовчанський 121,0 106 9,6 5,7 55 13,1 2,9

9. Дворічанський 126,5 29 2,6 2,6 14 3,4 1,2

10. Дергачівський 120,8 10 0,9 1,1 5 1,2 0,6

11. Зачепилівський 85,0 29 2,6 3,7 11 2,6 1,4

12. Зміївський 146,0 35 3,3 2,6 5 1,2 0,4

13. Золочівський 121,5 10 0,9 1,0 2 0,5 0,2

14. Ізюмський 176,0 121 11,0 8,0 42 10,0 2,8

15. Кегичівський 88,0 7 0,6 0,9 2 0,5 0,3

16. Коломацький 87,0 0 0 0 0 0 0

17. Красноградський 98,0 26 2,4 2,6 7 1,7 0,7

18. Краснокутський 102,0 20 1,8 1,9 9 2,2 0,9

19. Куп’янський 125,0 119 10,7 9,1 45 10,8 3,4

20. Лозівський 113,9 27 2,4 1,9 14 3,4 1,0

21. Нововодолазький 120,0 93 8,4 7,8 39 9,3 3,3

22. Первомайський 125,0 61 5,5 5,0 13 3,1 1,2

23. Печенізький 110,0 12 1,1 2,6 5 1,2 1,1

24. Сахновщанський 94,4 14 1,3 1,2 5 1,2 0,5

25. Харківський 135,8 18 1,6 1,3 5 1,2 0,4

26. Чугуївський 126,0 28 2,5 2,4 11 2,6 1,1

27. Шевченківський 107,0 15 1,4 1,5 7 1,7 0,7

28. Всього по районах області 1104 100,0 3,5 418 100,0 1,3

м. Харків 105,0 16 4,8 4 1,3

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 65 18.04.2005 16:10:43

Карта 4.2.4. Просадні ґрунти

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 66 18.04.2005 16:10:44

Розділ 5. Забрудненість питної води

та продуктів харчування

Відомо, що забруднення навколишнього

середовища рідко справляє прямий вплив на лю-

дину. Як правило, основним компонентом нега-

тивного впливу забрудненого довкілля є прямий

транспорт шкідливих речовин в організм людини

з їжею та питною водою.

Несприятливий екологічний тиск на здо-

ров’я людини виявляється в основному внаслідок

накопичення шкідливих забруднюючих речовин

у високих концентраціях в ґрунтах, рослинах і хар-

чових ланцюгах за тривалий період, що впливає

перш за все на імунологічну та генетичну системи

людини. Аналогічну дію має забруднення поверх-

невих та підземних вод і вживання питної води,

що не відповідає гігієнічним вимогам.

Особливу небезпеку для здоров’я насе-

лення становить потрапляння до організму лю-

дини залишкових кількостей пестицидів, а також

ксенобіотиків, таких як сполуки важких металів,

радіонукліди, нітрати, нітрити, нітрозоаміни, полі-

циклічні ароматичні вуглеводи та ін. Слід зазна-

чити, що через тривале надходження хімічних

речовин у невисоких концентраціях негативний

вплив на здоров’я виявляється не одразу і важко

розпізнається.

Цей тематичний розділ присвячено аналізу

забруднення продуктів харчування та питної води

на базі даних санітарно-гігієнічного контролю, який

проводила санітарно-епідеміологічна служба об-

ласті впродовж 2003 р.

Матеріали розділу узагальнено в двох тема-

тичних картах.

5.1. Забрудненість питної води

Однією з найважливіших проблем зали-

шається забезпечення доброякісною питною во-

дою населення області.

Всього в області централізованим водопо-

стачанням забезпечено близько 60% населення.

Жителі райцентрів, міст, селищ міського типу отри-

мують з водогонів до 80% загального об’єму води,

сільське населення забезпечено питною водою

з водогонів на 30%.

Контроль якості питної води та її

відповідності санітарно-гігієнічним нормативам

проводять органи санітарно-епідеміологічної

служби Міністерства охорони здоров’я України з

хімічного та бактеріологічного забруднення.

Контролю підлягають централізовані дже-

рела водопостачання (комунальні, відомчі та

сільські водопроводи) і децентралізовані джерела

(колодязі, каптажі).

Результати органи СЕС надають у вигляді

відсотка відібраних проб, які не відповідають

діючим санітарно-гігієнічним нормативам хімічно-

го та бактеріологічного забруднення.

На тематичній карті 5.1 відображено ран-

гування районів області за загальним відсотком

перевищення санітарно-гігієнічних нормативів

протягом 2003 р. Більша деталізація наведена

методом стовпчастих діаграм, які показують роз-

поділ проб, що не відповідають нормативам, за ти-

пом забруднення (хімічне або бактеріологічне).

Найгірший стан із забрудненням питної во-

ди в Близнюківському районі, де впродовж року

46% проб питної води не відповідали санітарно-

гігієнічним нормативам. Основним забруднювачем

питної води в районі є хімічні речовини (56,8%).

Бактеріологічна забрудненість питної води в цьо-

му районі складала впродовж року 30,8%.

Великий процент перевищення сані-

тарно-гігієнічних нормативів якості питної во-

ди

зафіксовано протягом 2003 р. в централізо-

ваних мережах водопостачання Коломацько-

го (27,1%) та Чугуївського (21,6%) районів.

У Коломацькому районі основним є бактеріоло-

гічне забруднення, в Чугуївському – хімічне.

У наступній групі з 5 районів – Борівського,

Красноградського, Первомайського, Барвінківського

та Великобурлуцького впродовж 2003 р. процент пе-

ревищення санітарно-гігієнічних нормативів якості

питної води змінювався в межах 16,9% – 20,0%.

Найкращі показники якості питної води

зафіксовані в Богодухівському, Вовчанському та

Зачепилівському районах, де процент перевищен-

ня санітарно-гігієнічних нормативів якості питної

води змінювався від 2,3% до 4,0%.

За показниками бактеріологічного забруд-

нення 16 районів області перевищують середньо-

обласний процент нестандартних проб. Перш за

все до цього переліку слід віднести Коломацький,

Близнюківський, Барвінківський та Чугуївський

райони.

Серед міст обласного підпорядкування ви-

сокий відсоток перевищень в м. Люботин.

За показниками хімічного забруднення пит-

ної води в джерелах централізованого водопоста-

чання 15 районів області перевищують середньо-

обласні показники. Перш за все це Первомайський

та Близнюківський райони (більше 50% переви-

щень), Великобурлуцький, Красноградський, Но-

воводолазький, Чугуївський райони з показником

нестандартних проб близько 30% впродовж року.

У Харкові в 2003 р. не відповідали норма-

тивам за санітарно-хімічними показниками 10%

проб в джерелах централізованого водопостачан-

ня (в основному у відомчих водопроводах). За

бактеріологічним забрудненням не відповідало

нормативам 5% проб у водогонах.

5.2. Забрудненість

сільськогосподарських продуктів

Забрудненість продуктів харчування

оцінювалась за відповідними даними санітарно-

епідеміологічної служби. Як і у випадку контролю

питної води, в якості результатів контролю про-

дуктів харчування надається загальна кількість

проб сільськогосподарських продуктів за рік та

відповідна кількість проб, що не відповідають

санітарно-гігієнічним нормативам.

Контроль якості проводиться за такими гру-

пами продуктів:

• м’ясо та м’ясні продукти;

• птиця та продукти птахівництва;

• яйця та продукти, виготовлені з яєць;

• молоко та молочні продукти;

• овочі, баштанні, плоди та ягоди.

Зазвичай санітарно-гігієнічний контроль

проводиться за хімічними та мікробіологічними

показниками.

Узагальнені результати санітарно-гігієніч-

ного контролю наведено у тематичній карті 5.2.

На карті райони області ранговані за процентом пе-

ревищення санітарно-гігієнічних нормативів якості

продуктів харчування. Окремо на карті стовпчика-

ми показано процент нестандартних проб за бак-

теріологічними показниками.

Найбільший процент перевищення у сані-

тарно-гігієнічних пробах сільськогосподарських

продуктів було зафіксовано в Дергачівському та

Зачепилівському районах, де він складав впродовж

2003 р. близько 6,0%.

У дванадцяти районах області у 2003 році

процент нестандартних проб у продуктах харчуван-

ня перевищував обласні середньорічні показники.

Разом з переліченими вище районами

слід згадати Первомайський, Сахновщанський,

Чугуївський, Лозівський та Золочівський райо-

ни, в яких середньорічний процент перевищення

санітарно-гігієнічних нормативів якості продуктів

харчування більше 4,0%.

Районні показники бактеріологічного за-

бруднення харчових продуктів вищі за середні.

У 2003 р. тільки в 5 адміністративно-територіаль-

них одиницях було зареєстровано перевищення

середньообласного проценту нестандартних проб.

Це Борівський, Первомайський, Балаклійський,

Ізюмський, Кегичівський, Харківський та Куп’янсь-

кий райони.

Найкращі загальні показники санітарно-

гігієнічної якості продуктів харчування заре-

єстровані в районах: Краснокутському, Кегичів-

ському, Великобурлуцькому, Красноградському

та Зміївському.

Найнижчі показники бактеріологічного за-

бруднення продуктів харчування в 2003 році бу-

ли зафіксовані в Барвінківському, Валківському,

Красноградському, Сахновщанському та Золо-

чівському районах.

Розділ 5. Забрудненість питної води та продуктів харчування

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 67 18.04.2005 16:10:48

Карта 5.1. Забрудненість питної води

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 68 18.04.2005 16:10:49

Карта 5.2. Забрудненість продуктів харчування

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 69 18.04.2005 16:10:51

Розділ 6. Здоров’я населення

Оцінюючи санітарногігієнічну та епі-

демічну ситуацію на території Харківської об-

ласті, можна констатувати, що все населення

у ту чи іншу міру потерпає від несприятливого

впливу шкідливих факторів фізичної, хімічної та

біологічної природи.

Медикодемографічна ситуація в області

залишається складною, продовжується падіння

народжуваності, зростання смертності та природ-

не скорочення населення. Динаміка медикоде-

мографічних процесів в області повністю відобра-

жає аналогічні процеси, характерні для України

в цілому, що свідчить про спільні причини негатив-

них явищ, які в першу чергу пов’язані з соціаль-

ноекономічними умовами [9].

Депопуляція в Харківській області

відбувається під подвійним тиском: з одного

боку, в результаті дуже низького рівня народжу-

ваності, з іншого боку, при катастрофічно висо-

кому рівні смертності. Факт негативного впливу

на демографічну динаміку народжуваності і

смертності примушує оцінювати нинішню демо-

графічну ситуацію як кризову і надзвичайно за-

грозливу.

Показники смертності населення в 2003

році перевищили показники народжуваності

більше ніж в 2 рази (народжуваність складає 7,5

осіб на 1000 населення, а смертність – 16,4).

Вперше за останні роки спостерігається тен-

денція незначного підвищення народжуваності.

У 2003 році чисельність населення

Харківської області становила 2851,1 тис. осіб.

За останні три роки (2001 – 2003 рр.) внаслідок

депопуляції населення області скоротилося на

69,3 тис. осіб (в містах – на 29,3 тис. осіб і в се-

лах – на 40 тис. осіб).

Протягом останніх двох років співвідно-

шення міського і сільського населення практич-

но не змінилося. Так, у 2002 р. міське населення

складало 2266,4 тис. осіб (78,3%), а сільське –

629,4 тис. осіб (21,7%).

Вирішальну роль у скороченні чисель-

ності населення відіграє природне зменшен-

ня. В 2003 році природний рух складав (-8,9).

У порівнянні з 2002 роком чисельність населен-

ня зменшилась по всіх районах області в серед-

ньому на 1,8%.

Погіршення екологічної ситуації та

соціальноекономічного положення значної ча-

стини населення, стресові навантаження спри-

яють прогресуючому погіршенню показників за-

хворюваності населення області.

Рівень поширеності захворювань се-

ред всього населення регіону в 2003 році ста-

новив 152180,3 випадків, по районах області

відповідно 147543,3 і по місту Харкову –156802,8

на 100 тис. населення.

Загальна захворюваність населення по

районах області наведена на карті 6.1. Вище

обласного показника був рівень поширеності

захворювань в Балаклійському, Ізюмському,

Лозівському, Нововодолазькому, Чугуївському

районах та м. Люботин. Нижче середнього по

районах області показник захворюваності був

у 2003 р. в Сахновщанському, Барвінківському,

Великобурлуцькому, Шевченківському, Хар-

ківському районах.

Показники специфічної захворюваності за

окремими класами хвороб (система кровообігу,

ендокринна система, розлад харчування, пору-

шення обміну речовин, дихання, хвороби кістко-

во – м’язової системи, новоутворення, хвороби

крові та кровотворних органів, деякі інфекційні

та паразитарні хвороби й природжені аномалії)

представлені на карті 6.1 у вигляді гістограм.

Слід зазначити, що у 2003 р. показники

поширеності за окремими нозологічними фор-

мами узагальнено по області були нижчими в

порівнянні з республіканськими показниками,

за винятком онкологічних хвороб (новоутво-

рень).

На карті 6.2 представлені аналогічні дані

захворюваності дітей як найбільш чутливої до

екологічної ситуації та соціальноекономічного

положення групи.

Найвищі показники дитячої захворюва-

ності зафіксовані у Чугуївському, Лозівському

та Коломацькому районах, дещо нижчі – у Ба-

лаклійському, Борівському, Нововодолазькому

та Богодухівському районах.

Рівень захворюваності за окремими віко-

вими групами показує, що серед дорослого на-

селення (18 – 100 років) цей показник становив

54615,2; серед підлітків (15 – 17 років) – 90394,6;

серед дітей (0 – 14 років) – 131527,5 випадків на

100 тис. відповідного населення.

Смертність населення узагальнено по

Харківській області в 2003 році склала 16,4 ви-

падків на 1000 населення (загальнодержавний

показник – 16,1).

Рангування районів області за показника-

ми загальної смертності надано на карті 6.3.

Рівень смертності немовлят (на 1000

дітей, народжених живими) – 9,7 (по Україні –

9,6). Смертність по періодах життя дитини зоб-

ражено гістограмами на карті 6.3.

Негативні тенденції в демографічних про-

цесах зумовлені і віковою структурою населен-

ня. З року в рік зменшується питома вага дітей

в структурі населення області, що є наслідком

як низької народжуваності, так і високої смерт-

ності дітей. У той же час збільшується частка

осіб у віці 65 років і старіше. У сільській місце-

вості майже кожен п’ятий житель – такого віку.

Погана демографічна ситуація разом із

ускладненням соціальноекономічної ситуації

як в країні, так і в області, а також загострення

екологічної ситуації, особливо негативний вплив

на здоров’я населення факторів навколишнього

середовища позначаються на структурі захворю-

ваності населення.

Впродовж останніх років спостерігається

зростання захворюваності та поширеності

хронічних неінфекційних хвороб – артеріальної

гіпертензії, ішемічної хвороби серця, церебро-

васкулярних хвороб, онкологічних захворювань,

ендокринної та неврологічної патології.

Серед життєвих показників сучасного

суспільства інфекційні хвороби не тільки не втра-

тили своєї актуальності, але набули надзвичай-

ного медикосоціального та економічного зна-

чення.

Санітарноепідемічна ситуація в області

на протязі останніх 5 років залишається напру-

женою. Зберігається високим відсоток населен-

ня, яке перенесло інфекційні хвороби.

Складним залишається епідемічне ста-

новище з особливо небезпечних інфекцій.

Триває напружена епідемічна ситуація з

захворюваності на туберкульоз, що розпочала-

ся в1992 році на тлі економічної нестабільності

в суспільстві, збільшення кількості антибіотико-

резистентних штамів бактерій туберкульозу.

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 70 18.04.2005 16:10:54