Екологічний атлас Харківської області

Подождите немного. Документ загружается.

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.4. Кліматичні умови

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 11 18.04.2005 16:05:14

її західну та північну частини, характеризується серед-

ньорічною швидкістю вітру більше 4,0 м/сек., а в рай-

оні м. Харкова – більше 5,0 м/сек.

Відомо, що при швидкості вітру понад 3 м/сек.

використання сучасних вітрових енергетичних уста-

новок стає рентабельним. Аналіз середньорічних

даних щодо повторюваності штилів показує, що май-

же постійні запаси вітрової енергії мають північно-

східна та південно-західна частини території, де

періодичність штилів нижча за 10%, а середньорічна

швидкість вітру більша за 4,0 м/сек.

Найбільш придатними до використання

вітрових енергоустановок в області є Лозівський,

Харківський, Великобурлуцький та Красноградський

райони.

2.5. Природно-територіальні комплекси

У ландшафтному відношенні територія об-

ласті належить до лісостепової та степової зон Ліво-

бережної частини України.

У лісостеповій зоні виділяють Середньорусь-

ку (5 фізико-географічних областей) та Лівобереж-

но-Дніпровську (2 області) провінції.

У степовій зоні (південно-степовій підзоні,

на якій повністю розміщена територія області)

виділяються Лівобережно-Дніпровська провінція

(однойменна з лісостеповим аналогом), та Донець-

ко-Донська провінція, в кожній з яких є 3 фізико-гео-

графічні області.

Детальна структура ландшафтів області на-

дана на карті 2.5.

Всі природні комплекси (природно-терито-

риальні комплекси, скорочено ПТК) підрозділяють-

ся на три групи.

Міжрічкові ПТК розміщені на лесових рівни-

нах, які сформовані на міоценовому плато та старо-

давніх річкових терасах великих річок, які створю-

ють межиріччя по відношенню до менших річок. До

міжрічкових ПТК відносяться:

• рівнини лесові, піднесені й відносно вирівняні на

палеогеновій і неогеновій основі, з чорноземами,

сірими й темно-сірими опідзоленими ґрунтами, з

кленово-липово-дубовими лісами й сільськогоспо-

дарськими угіддями на місці широколисто-дубових

лісів, луків і різнотравно-типчаково-ковилових степів;

•рівнини лесові, піднесені й відносно вирівняні на

нижньо-середньоміоценовій основі, з чорноземами

типовими й реградованими, світло-сірими й сіри-

ми ґрунтами, з кленово-липово-дубовими лісами й

сільськогосподарськими угіддями на місці широко-

листо-дубових лісів і лучних степів;

•рівнини лесові, відносно вирівняні, розчленовані

ярами й балками на нижньо-середньоміоценовій ос-

нові, з чорноземами типовими, звичайними й регра-

дованими, іноді з сірими й темно-сірими опідзоле-

ними ґрунтами, з сільськогосподарськими угіддями

на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових

степів, іноді на місці широколисто-дубових лісів.

Долинні ПТК вкладені в структуру між-

річкових ПТК уздовж річкових долин, які зазвичай те-

расовані та відрізняються різноманітністю гірських

порід та рельєфу. Верхні та середні річкові тераси ле-

сові, тому вони однотипні за породами. До долинних

ПТК відносяться:

•рівнини низовинні, лесово-терасові, піщані й за-

плавні, плоскі й хвилясті на неогеновому й четвертин-

ному алювії з чорноземами, сірими й темно-сірими,

дерновими й дерново-підзолистими, лучними, лучно-

болотяними ґрунтами, з сільськогосподарськими

угіддями на місці широколисто-дубових лісів, лучних

і різнотравно-типчаково-ковилових степів, іноді під

кленово-липово-дубовими лісами;

•рівнини лесові, сильно розчленовані балками і

ярами, із западинами на алювії стародавньочетвер-

тинних терас, з чорноземами типовими середньогу-

мусними, чорноземами звичайними середньогумус-

ними вилуженими, іноді з чорноземами опідзоле-

ними і реградованими, з сільськогосподарськими

угіддями на місці широколисто-дубових лісів, луч-

них і різнотравно-типчаково-ковилових степів, іноді

під кленово-липово-дубовими лісами;

•рівнини лесові, розчленовані балками і ярами, із за-

падинами на алювії неогенових терас, з чорнозема-

ми типовими середньогумусними вилуженими, чор-

ноземами звичайними середньогумусними потуж-

ними, з сільськогосподарськими угіддями на місці

широколисто-дубових лісів, лучних і різнотравно-

типчаково-ковилових степів, іноді з сірими й темно-

сірими опідзоленими ґрунтами під кленово-липово-

дубовими лісами;

•рівнини лесові плоскі, з западинами на алювії мо-

лодих четвертинних терас, з чорноземами типови-

ми, залишковослабосолонцюватими, чорноземами

типовими середньогумусними й звичайними серед-

ньогумусними, з сільськогосподарськими угіддями

на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових

степів, іноді з лучно-болотяними солонцюватими

ґрунтами й болотно-різнотравно-осоковою рос-

линністю під косовицями;

•рівнини плоскі й слабохвилясті, піщано-глинисті,

на голоценовому піщано-муловому алювії, заплави

з лучно-чорноземними солонцюватими, іноді боло-

тяними ґрунтами й торф’яниками, зі злаково-різ-

нотрав’яною, болотно-різнотрав’яною рослинністю

під косовицями, вигонами, частково розорані, іноді

під лісами з дуба й вільхи чорної.

Балково-долинні ПТК немов пронизують

всі інші. Вони формують більш складні ландшафтні

системи. Тільки пойми річок, перші та почасти другі

річкові тераси не мають балочного розчленування.

Їхні верхів’я часто зайняті байрачними лісами, а се-

редня та нижня частини частіше покриті степом.

2.6. Мінерально-сировинна база

На території Харківської області, за даними

державного балансу, налічується 304 родовища

різноманітних корисних копалин, з яких експлуа-

тується 135 [9].

Мінерально-сировинна база області на 37,6 %

складається з паливно-енергетичних корисних копа-

лин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля),

на 50,7 % – з сировини для виробництва будівельних

матеріалів, решту становить сировина кольорових

металів (рудопрояви срібла, родовища германію,

розсипні родовища титан-цирконійових руд), прісні

мінеральні підземні води [10,11].

На карті 2.6.1 показано розміщення родовищ

горючих корисних копалин за районами області.

Газ вільний представлений 45-ма родови-

щами, сумарні видобувні балансові запаси яких

категорії А+В+С

становлять 312,106 млрд м

Експлуатуються 23 родовища з видобувними запа-

сами категорії А+В+С

252,6 млрд м

(36 % від за-

пасів України). Видобуток газу за 2003 рік в області

досяг 7119 млн м

. Головними родовищами з ви-

добутку газу є Шебелинське, Єфремівське, Мелі-

хівське, Західно-Хрестищенське, Медведівське, ви-

добуток по яких становить 78,63% від загальнодер-

жавного.

В області розвідано 35 родовищ конденса-

ту з видобувними запасами категорії А+В+С

10350

тис. тонн, з яких 20 експлуатуються і запаси на них

категорії А+В+С

складають 7,8 млн тонн (13,5% від

запасів України). Видобуток конденсату за 2003 рік

становив 162 тис. тонн.

Нафта в області представлена 11-ма родови-

щами з балансовими видобувними запасами кате-

горії А+В+С

6263 тис. тонн, з яких 4 родовища роз-

робляються і запаси на них категорії А+В+С

склада-

ють 5,6 млн тонн. Видобуток нафти в області за 2003

рік склав 249 тис. тонн.

Поряд з родовищами горючих копалин най-

важливіше значення для економіки області мають

родовища твердих корисних копалин. До державно-

го балансу України по Харківській області занесено

187 родовищ 15-ти видів твердих корисних копалин

(вугілля, сапропель, титан, сіль кухонна, фарбова си-

ровина, абразивна сировина, камінь будівельний,

формувальні, скляні та будівельні піски, крейда, вап-

няк, цементна сировина, керамзитова та цегельно-

черепична сировина), з яких 71 родовище з 11 вида-

ми корисних копалин експлуатується. Розміщення

родовищ негорючих неметалічних корисних копа-

лин за районами області наведено на карті 2.6.2.

Важливу роль серед мінеральних ресурсів об-

ласті відіграють запаси кам’яного та бурого вугілля.

Кам’яне вугілля представлене 6-ма родовищами

з промисловими запасами категорії А+В+С

2377,1

млн тонн.

Буре вугілля представлене одним родови-

щем із запасами А+В+С

390 млн тонн, яке підготов-

лено до промислового освоєння.

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 12 18.04.2005 16:05:20

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.5. Ландшафти області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 13 18.04.2005 16:05:23

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.6.1. Паливно-енергетичні корисні копалини

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 14 18.04.2005 16:05:28

Карта 2.6.2. Неметалічні негорючі корисні копалини

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 15 18.04.2005 16:05:31

В області розвідані запаси сапропелю, який

представлений 22-ма родовищами з геологічними

запасами 6, 3 млн тонн, з яких 8 родовищ забудовані

(запаси по цих ділянках складають 317 тис. тонн).

Окрім балансових в області виявлені 3 родовища са-

пропелю з прогнозними ресурсами близько 293 тис.

тонн.

В області розвідано три родовища форму-

вальних пісків (Гусарівське, Вишнівське і Благо-

датівське) із загальними запасами категорії А+В+С

210,9 млн тонн. Два з них розробляються (Гусарівське

і Вишнівське із загальними запасами 209,7 млн тонн).

Видобуток за 2003 рік становив 435 тис. тонн.

Кухонна сіль в області представлена Єфре-

мівським родовищем, що розробляється. Запаси

корисної копалини за категорією А+В+С

складають

390,575 тис. тонн, загальний видобуток за 2003 рік

складав 39,5 тис. тонн.

В області відоме одне родовище охристих

глин (Суха Кам’янка), сировини для мінеральних

фарб. Запаси його не перевищують 0,2 млн тонн.

Родовище не розробляється через низьку якість

сировини.

Харківська область має добре розвинену си-

ровинну базу промисловості будівельних матеріалів.

На її території налічується 150 родовищ корисних ко-

палин, що застосовуються у будівництві, з яких 67

розробляється.

Цементна сировина представлена трьома

родовищами (Шебелинське, Куп’янське, Велико-

бурлуцьке) із загальними запасами за категорією

А+В+С

крейди – 307898 тис. тонн, глини – 96614

тис. тонн. Розробляється Шебелинське родовище.

Видобуток за 2003 рік склав: крейди – 2072 тис.

тонн, глини – 360 тис. тонн. Область повністю забез-

печена власною сировиною і, крім того, має перспек-

тиви для розширення її бази. Аналогічне становище

тут і зі скляною сировиною. Балансом враховано

2 родовища (Новоселівське та Берестовеньківське),

з яких розробляється Новоселівське з запасами 26,7

млн тонн. Видобуток за 2003 р. склав 583 тис. тонн,

що повністю забезпечує потреби області і більшості

заводів України в виробництві скляної продукції.

Існують можливості й для подальшого розвитку цієї

сировинної бази.

Керамзитова сировина представлена чотирма

родовищами, з яких освоєне одне – Харківське з за-

пасами категорії А+В+С

18298 тис. м

. У наявності

два резервні родовища: Першотравневе та Смир-

нівське. Видобуток за 2003 рік становив 27 тис. м

Цегельно-черепична сировина зосереджена

на 104 розвіданих родовищах із загальними запаса-

ми категорії А+В+С

108259 тис. м

. З них експлуа-

туються 48. Видобуток за 2003 рік склав 70 тис. м

Пісками будівельними область забезпечена

повністю. Налічується 20 родовищ, з яких розроб-

ляється сім. Загальний видобуток піску за 2003 рік

склав 448 тис. м

Зовсім інша ситуація в області з будівельним

каменем та карбонатною сировиною. Тут налічується

5 родовищ будівельного каменю і всі вони розробля-

ються. Запаси цих родовищ складають 18975 тис. м

В області налічується 10 родовищ крейди,

з яких розробляються лише 4. Видобуток за 2003 рік

складає 2 тис. тонн.

Проблеми раціонального використання міне-

рально-сировинної бази дуже актуальні на сьогодні.

Велика кількість родовищ місцевого значення (на-

самперед цегельної сировини) розробляється вза-

галі без будь-якого геологічного вивчення. Сирови-

на використовується без врахування її якості та еко-

логічних наслідків, якість продукції дуже низька. Од-

ним з головних шляхів регулювання використання

надр є передбачене Кодексом України «Про надра»

його ліцензування, що передбачає обов’язкове гео-

логічне вивчення родовищ з наданням рекомендацій

щодо їх комплексного використання, та обов’язкове

додержання цих рекомендацій.

Найбільший інтерес та занепокоєність викли-

кає присутність на території області паливно-енер-

гетичних корисних копалин. Наявні в регіоні запаси

горючих корисних копалин можуть на багато років

задовольнити всі потреби господарства області в

паливно-енергетичних ресурсах та служити дже-

релом значних фінансових надходжень до регіону.

Так, виходячи з середніх на 2000 рік опто-

вих цін на горючі корисні копалини, вартість тільки

офіційно видобутого на території області газу пе-

ревищує 1,5 млрд гривень, а загалом вартість ви-

добутих горючих копалин становить приблизно 1,7

млрд гривень. Плата за користування надрами при

видобутку наведених вище горючих корисних копа-

лин складає приблизно 5 млн гривень, тобто близько

0,3% від оптової вартості видобутих копалин.

З наведених вище сум до регіонального бюд-

жету кошти не надходять, а видобуте пальне не ви-

користовується в інтересах регіону через те, що за

існуючим законодавством горючі корисні копалини

віднесені до копалин загальнодержавного значення.

Таким чином, маючи в наявності великі запаси корис-

них копалин та забезпечуючи ними країну, регіон от-

римує тільки проблеми, перш за все екологічні.

Харківська область розташована в найбільш

розвинутій та заселеній частині України. При роз-

робці нафтогазових родовищ густонаселені райо-

ни регіону знаходяться під значним антропогенним

впливом, і всі компоненти довкілля потерпають від

нього.

Частина нафтових та газових родовищ регі-

ону розташована в межах заплав та перших заплав-

них терас річок, знаходяться поблизу державних

гідрологічних заказників або займають їхні землі.

За таких умов навіть незначні техногенні потоки від

родовищ можуть суттєво вплинути на місцеві екоси-

стеми. Особливої шкоди завдають викиди рідких

вуглеводородів, що спричиняє збіднення існуючих

біоценозів.

Аварійні розливи при видобутку газоподібних

та рідких горючих копалин високомінералізованих

вод викликають засолення ґрунтів, що призводить як

до їх виведення з сільськогосподарського обігу, так

і сприяє забрудненню токсичними речовинами інших

компонентів навколишнього середовища.

За останні десятиріччя в Україні було зафіксо-

вано більш 80 аварійних викидів нафти, газу та води

при бурінні, більше половини цих випадків відбулося

на території Дніпровсько-Донецької нафтогазонос-

ної провінції, в межах якої розташована Харківська

область. Наслідки цих аварій були різні, але завжди

в результаті фіксувалось забруднення ґрунтів, по-

верхневих та підземних вод.

Відомо також, що на багатьох нафтогазових

родовищах Дніпровсько-Донецької нафтогазонос-

ної провінції зафіксовано радіаційне забруднення

промислового устаткування та ґрунтів природними

радіонуклідами

266

Rа та

232

Тh. Середній рівень потуж-

ності експозиційної дози радіаційного забруднення

промислового устаткування досягає 60-150 мкР/год.,

максимальні значення досягають 6000 мкР/год.

За даними Харківського державного міжоб-

ласного спецкомбінату УкрДО «Радон» Міністерства

з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту

населення від наслідків чорнобильської катастрофи,

таке забруднення виявлене на нафтогазових родови-

щах, розташованих на території сусідньої Полтавсь-

кої області.

На території Харківської області радіаційний

контроль під час розвідувальних та видобувних

робіт у нафтогазовій галузі не проводиться і дані

про радіаційне забруднення території при здобичі

відсутні, хоча за аналогією можна чекати аналогічних

негативних проявів.

2.7. Земельні ресурси і ґрунти

За даними державної статистичної звітності,

станом на 1 січня 2004 року територія Харківської

Трав’янське водоймище

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 16 18.04.2005 16:05:35

Екологічний атлас Харківської області

області складає 3141,8 тисяч гектарів, загальна пло-

ща сільськогосподарських земель становить 2481,2

тис. га, в тому числі сільськогосподарських угідь

2420,9 тис. га, ріллі – 1932,2 тис. га, багаторічних на-

саджень – 49,7 тис. га, сіножатей – 118,7 тис. га, па-

совищ – 309,6 тис. га, перелогів – 6,0 тис. га. На душу

населення області припадає 0,6 га орних земель.

Аналіз структури земельного фонду показує,

що 79% території області зайнято сільськогосподар-

ськими землями, 77,1% – сільськогосподарськими

угіддями, у тому числі ріллі – 61,8%, перелогів – 0,2%,

багаторічних насаджень – 1,6%, сіножатей і пасо-

вищ – 13,5%. Лісами та іншими лісовкритими площа-

ми зайнято 13,2% території, забудовані землі займа-

ють 3,8%, болота 1,0%, інші землі (піски, яри, зсуви

і т. д.) 1,1%, під водою знаходиться 1,9% земель.

У розподілі земель у розрізі землекорис-

тувачів і власників землі найбільша питома вага

(50,8%) земель недержавних сільськогосподарсь-

ких підприємств: сільськогосподарських товариств

різного типу – 30,6% (960,5 тис. га), сільськогоспо-

дарських кооперативів – 4,7% (146,6 тис. га), інших

недержавних сільськогосподарських підприємств –

16,5% (518,6 тис. га), підсобних сільських госпо-

дарств недержавних підприємств, установ і ор-

ганізацій – 0,2% (7,8 тис. га). За державними сіль-

ськогосподарськими підприємствами закріплено

151,8 тис. га земель (4,8%).

Безпосередньо у власності та користуванні

громадян знаходиться 636,0 тис. га (20,2% від за-

гальної площі земель області).

Фахівці стверджують, що сучасний стан вико-

ристання земельних ресурсів не відповідає вимогам

раціонального природокористування. Порушено еко-

логічно допустиме співвідношення площ ріллі, природ-

них кормових угідь, що негативно впливає на стійкість

агроландшафту. Сільськогосподарська розораність

земель перевищує екологічно допустиму і складає

по Харківській області 63,5% загальної площі [7, 9].

Відповідно до даних ґрунтової зйомки в ме-

жах Харківської області нараховується понад 150

різновидів ґрунтів [12]. Причиною такої розмаїтості

є насамперед приуроченість території області до

двох зон – лісостепової та степової. Розповсюд-

ження основних типів ґрунтів області наведено на

тематичній карті 2.7.

Найбільша розмаїтість і строкатість харак-

терні для лісостепової частини області, хоча за

площею вона менша від степової частини. Для неї

є характерними опідзолені лісостепові ґрунти: сірі,

світло-сірі, темно-сірі й опідзолені і реградовані

чорноземи. Опідзолені світло-сірі та сірі ґрунти в ме-

жах Харківської області розповсюджені на порівняно

невеликих площах, в основному під лісами. Значні

масиви таких ґрунтів є на правих берегах річок:

р. Сіверський Донець – від Чугуєва до Вовчанська;

р. Харків – до Липців; від м. Харкова між річками Уди

і Мож. Темно-сірі опідзолені ґрунти й опідзолені

чорноземи притягаються до площ поширення сірих

опідзолених ґрунтів. Найбільші ділянки цих ґрунтів

розташовані у верхів’ях р. Мож і тягнуться уздовж її

обох берегів. Значні площі темно-сірих опідзолених

ґрунтів розташовані на південь від м. Зміїв, а також у

басейнах річок Уди, Мерла і Коломак.

У структурі ґрунтового покриву області домі-

нують чорноземи, які займають площу 1775,2 тис. га.

Майже половину території області займають чорно-

земи звичайні. Вони охоплюють величезні масиви на

схід від м. Харкова, займаючи північно-східну части-

ну території області. Дещо менша площа цих ґрунтів

розташована в північно-західній чверті території об-

ласті з центром на схід від м. Богодухів.

Друга, південна половина території області

зайнята чорноземами звичайними і чорноземами

слабко- і середньогумусними. Межа між цими ґрун-

тами проходить приблизно лінією Ізюм – Лозова. За

площею поширення чорноземи звичайні займають

дещо більшу територію півдня області, ніж чорнозе-

ми потужні.

У результаті процесів опідзолення під со-

сновими лісами борової тераси утворилися дерно-

во-підзолисті ґрунти. Вони часто перемежаються з

дерновими пісчаними ґрунтами і тягнуться смугами

уздовж річок, які мають бічні тераси. Найбільший ма-

сив їх розміщений у басейні р. Сіверський Донець

в районі с. Співаки – м. Ізюм. Всього опідзолені ґрун-

ти займають площу 253,7 тис. га.

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

4650 км. Найбільша річка – Сіверський Донець з прито-

ками Оскіл, Уди, Мжа, Великий Бурлук, Сухий Торець.

В області нараховується 583 озера, з них 36

озер загальною площею близько 2,5 тис. га. Більше

всього озер налічується в заплаві р. Сіверський До-

нець. Як правило, всі вони річкового походження, ма-

ють видовжену форму і невеликі глибини.

На території області створено приблизно 56

водосховищ із загальним об’ємом 1526 млн м

, з них

найбільшими i найважливішими є Печенізьке (корис-

ний об’єм 383 млн м

), Краснопавлiвське (корисний

об’єм 412 млн м

) та Червонооскiльське (корисний

об’єм 445 млн м

). Перелічені водосховища є голов-

ними об’єктами системи питного водопостачання для

Харківської, Донецької та Луганської областей.

Також нараховується 2538 ставків загальною

площею дзеркала 13,17 тис. га та загальним об’ємом

228,7 млн м

. Ставки використовуються для рибо-

розведення та рекреації.

До водогосподарської системи належить

низка водосховищ, які розташовані у північній час-

тині Харківської області: Трав’янське, Муромське,

В’ялiвське і Рогозянське. У межах м. Харків роз-

ташовані Новобаварське, Журавлiвське та Лозо-

венькiвське водосховища. Призначення цих водосхо-

вищ – рекреація, сiльгоспводопостачання та попов-

нення малих річок м. Харкова.

У таблиці 2.8.1.4 та 2.8.1.5 наведені дані про

водні ресурси поверхневих вод Харківської області за

середньобагаторічними показниками. Вони дорівню-

ють 3,41 км

/рік, з них місцеві водні ресурси склада-

ють 1,66 км

/рік.

У маловодні роки 95%-вої забезпеченості

такі показники дорівнюють 1,5 км

/рік та 0,71 км

/рiк

відповідно, меженний стiк у три рази менший за се-

редньорiчний.

Харкiвська область має надзвичайно низь-

ку забезпеченiсть водними ресурсами та посiдає 24

мiсце серед областей України за цим показником

(1,8% вiд загальних водних ресурсiв України з ураху-

ванням припливу вiд сумiжних територiй) [13].

Водозабезпеченість населення області місце-

вим стоком характеризується як надзвичайно низька

(<1 тис. м

на 1 людину), сумарним стоком – як дуже

низька ( 1,1 – 2 тис. м

на 1 людину).

У той же час фактична забезпеченiсть водою

населення, промисловостi, сiльського господарства

Харкiвщини досить задовiльна завдяки використанню

iснуючої водогосподарської системи, яка потребує

постiйної пiдтримки для оптимального її функцiону-

вання та подальшого розвитку.

Характерними для території області є реградо-

вані ґрунти. До них відносяться переважно темно-сірі

опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, що пройш-

ли складний шлях розвитку. Значні площі реградованих

ґрунтів розташовані в межиріччях річок Уди, Лопань та

Харків, а також у басейні верхньої течії річки Мерла.

В окремих місцях області зустрічаються ма-

логумусні чорноземи із слабкою структурою. Поряд

з типовими чорноземами, але на значно меншій

площі під впливом гідроморфних умов сформувались

солонцюваті та лучні чорноземи. Вони розташовані

біля річкових терас. У місцях поширення солонцюва-

тих чорноземів зустрічаються і плями солонців – най-

менш родючих ґрунтів.

Особливо цінні землі, за даними земельно-

го кадастру, становлять 495,2 тис. га, або 15,8% від

загальної площі земель, з яких 461,6 тис. га (93,2%) –

чорноземи нееродовані несолонцюваті суглинкові

на лесових породах, 21,6 тис. га (4,4%) – лучно-чор-

ноземні та чорноземно-лучні незасолені несолон-

цюваті суглинкові ґрунти, 5,8 тис. га (1,2%) – тем-

но-сірі та чорноземи опідзолені на лесах, 6,2 тис. га

(1,2%) – підзолисто-дернові суглинкові ґрунти.

За 2003 р. порушено 0,126 тис. га ґрунтів,

відпрацьовано порушених земель – 0,052 тис. га, ре-

культивовано земель – 0,127 тис. га.

Станом на 01.01.04 р. в області всього

налічується 2373,92 га порушених земель. Від-

працьовано порушених земель 1074,5 га, земель у

стадії рекультивації – 27,9 га. Загальний обсяг заскла-

дованого родючого шару ґрунту – 4718,61 тис. м

у тому числі на цукрових заводах – 2309,18 тис. м

В області налічується деяка кількість земель

з великою крутизною схилів, які не виведені з ріллі.

2.8. Водні ресурси

2.8.1. Поверхневі води

Харківська область розташована на вододілі

двох річкових басейнів – Дона (Сіверського Дінця) та

Дніпра. Територіально до басейну Сіверського Дінця

належать 17 адміністративних районів, до території

Дніпра – 10.

Основні водні об’єкти області (річки, водосхо-

вища, канал), ранговані за об’ємом середньорічного

стоку, представлені на карті 2.8.1. На карті показана

межа вододілу між басейнами річок Сіверський До-

нець та Дніпро. Територія області рангована за моду-

лем поверхневого стоку.

Поверхневі водні ресурси Харківської області

представлені річками, озерами, водосховищами,

ставками та каналом Дніпро – Донбас [7, 10,11].

У таблиці 2.8.1.1 подані зведені характеристи-

ки головних річок. У таблицях 2.8.1.2 та 2.8.1.3 наве-

дені дані про водосховища та озера області.

Загальна кількість річок, розташованих

у Харківській області, складає 867; їх загаль-

на довжина – 6405 км. Річок довжиною більше

10 км нараховується 172 одиниці загальною довжиною

atlas_ecologi_7_4_05.indd 17 18.04.2005 16:05:36

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.7. Земельні ресурси

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 18 18.04.2005 16:05:39

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.8.1. Поверхневі водні ресурси

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 19 18.04.2005 16:05:44

Таблиця 2.8.1.1

Зведені характеристики головних річок Харківської області

№

Найменування

річок

Куди

впадає

З якого

берега

впадає

Відстань

від гирла

основної

річки, км

Довжина

річки

загальна,

км

Довжина

річки у

межах

області,

км

Площина

водозбору

загальна,

км

Площина

водозбору

у межах

області,

км

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1. Великі річки

1. Сіверський Донець Дон пр 218 1053 373 98900 22000

2. Середні річки

2. Оскіл С. Донець лв 580 478 178 14800 3830

3. Уди С. Донець пр 815 164 136 3894 3274

4. Лопань Уди лв 55 96 71 2000 1698

5. Орель Дніпро лв 488 346 204 9800 5490

6. Берека С. Донець пр 634 113 113 2680 2680

3. Малі річки (25-100 км)

7. Вовча С. Донець лв 941 90 62 1340 1180

8. Польна С. Донець лв 924 25 25 186 186

9. Хотомля С. Донець лв 881 38 38 246 246

10. Гнилиця С. Донець лв 877 32 32 200 200

11. Великий Бурлук С. Донець лв 868 93 93 1130 1130

12. Велика Бабка С. Донець пр 837 42 42 376 376

13. Рогозянка Уди пр 97 25 25 164 164

14. Харків Лопань лв 11 78 55 1120 960

15. Липець Харків лв 42 32 18 222 120

16. Муром Харків лв 33 34 21 202 140

17. Немишля Харків лв 4 27 27 72 72

18. Роганка Уди лв 16 31 31 189 189

19. Гнилиця С. Донець лв 812 31 31 242 242

20. Мжа С. Донець пр 794 77 77 1814 1814

21. Вільхуватка Мжа пр 40 34 34 227 227

22. Мерефа Мжа лв 29 28 28 242 242

1 2

4 5 6 7 8 9

23. Крайня Балаклійка

Балаклійка

пр 12 34 34 291 291

24. Середн. Балаклійка

Балаклійка

лв 10 48 48 345 345

25. Волос. Балаклійка

Балаклійка

лв 1 56 56 480 480

26. Чепель С. Донець пр 652 35 35 265 265

27. Берека С. Донець пр 634 82 82 897 897

28. Бритай Берека пр 50 50 601 601

29. Мокрий Ізюмець С. Донець лв 600 39 39 482 482

30. Верхня Дворічна Оскіл пр 149 31 31 380 380

31. Нижня Дворічна Оскіл пр 148 45 45 373 373

32. Сухий Торець

Каз.

Торець

лв 29 97 52 1610 860

33. Бичек

Сух.

Торець

пр 41 28 10 154 55

34. Грайворонка Ворскла лв 357 36 13 138 50

35. Братениця Ворскла лв 344 30 10 233 80

36. Рябінка Ворскла лв 303 37 17 286 130

37. Хухра Ворскла лв 237 31 12 130 50

38. Котельва Ворскла лв 215 31 8 497 130

39. Котелевка Котельва пр 1 31 11 319 110

40. Мерчик Мерла лв 64 41 41 703 703

41. Коломак Ворскла лв 139 102 35 1650 480

42. Орелька Орель лв 270 95 95 805 805

43. Вшива Орель пр 245 31 31 195 195

44. Багата Орель пр 216 70 70 563 563

45. Мажарка Орель пр 203 36 36 153 153

46. Берестова Орель пр 155 102 102 1810 1810

47. Берестовенька Берестова Пр 52 35 35 302 302

48. Вшива Берестова лв 13 60 60 388 388

49. Орчик Орель пр 141 108 14 1465 190

50. Ланна Орчик лв 37 37 14 287 110

51. Тернівка Самара пр 152 78 53 942 680

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Таблиця 2.8.1.1 (продовження)

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 20 18.04.2005 16:05:49