Екологічний атлас Харківської області

Подождите немного. Документ загружается.

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.10. Екологічна мережа

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 31 18.04.2005 16:06:56

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.11. Рекреаційні ресурси області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 32 18.04.2005 16:07:09

Розділ 3. Антропогенний тиск на компонен-

ти навколишнього природного середовища

Цей тематичний розділ присвячено опису

навантаження, яке населення області та народногос-

подарський комплекс спричиняють навколишньому

природному середовищу.

Антропогенне навантаження характеризу-

ється наслідками проявів порушення природного се-

редовища. До компонентів антропогенного тиску, які

представлено в цьому блоці, належать негативні ре-

зультати господарювання та проживання населення

на даній території: водокористування, представлене

заборами свіжої води з різних водних джерел, вико-

ристанням водних ресурсів, відведенням зворотних

вод у водні об’єкти та структурою водовідведення,

скидами забруднюючих речовин та якістю зворотних

вод; викиди забруднюючих речовин в атмосферу,

виробництво та накопичення промислових відходів,

накопичення твердих побутових відходів.

До компонентів антропогенного тиску

зараховано щільність проживання населення області

за адміністративно-територіальними районами.

Останній компонент вважається домінуючим серед

інших, бо характеризує антропогенний вплив на всі

без винятку компоненти довкілля [2].

Результати оцінки антропогенного наванта-

ження узагальнено за адміністративно-територіаль-

ними районами. Результати узагальнення по тери-

торії області за антропогенним навантаженням на

компоненти навколишнього природного середовища

використані в розділі 7 для узагальнення екологічно-

го стану території області.

Всього за результатами даного тематичного

блоку побудовано 11 тематичних карт.

3.1. Розміщення населення та його щільність

Станом на 01.01.2004 р., за даними статис-

тичної звітності, населення Харківської області скла-

дало 2866,7 тис. осіб, у т. ч. міське населення –

2259,9

тис. осіб та сільське – 606,8 тис. осіб. Міське насе-

лення складає 78,8%, сільське – 21,1% від загальної

кількості. Середня щільність населення області скла-

дає 91,3 особи на 1 км

. Така висока щільність дося-

гається передусім за рахунок міського населення,

перш за все м. Харкова.

Щільність населення районів області, за

винятком Харківського та Дергачівського, значно

менша.

Чисельність наявного населення за районами

області, містами та міськрадами наведена в таблиці

3.1. У тій самій таблиці показано розподіл населення

за категоріями міського та сільського в адміністра-

тивних одиницях.

Розміщення населення та його щільність

за районами області представлено на карті 3.1.

Стовпчастими діаграмами показано розподіл насе-

лення на міське та сільське, а також найбільші за чи-

сельністю населені пункти області.

3.2. Водокористування

3.2.1. Забори свіжої води

Впродовж 2003 р., за даними статистичної

звітності за формою 2-ТП (водгосп), водокористува-

чами Харківської області було забрано з усіх джерел

водопостачання 485,4 млн м

свіжої води. З цього

об’єму 415,3 млн м

було забрано з поверхневих вод-

них об’єктів і 70,1 млн м

води отримано з підземних

водозаборів.

Слід зазначити, що за останні роки об’єми

свіжої води, яку забирають з водних об’єктів, відчут-

но зменшились. У таблиці 3.2.1.1 наведено динаміку

заборів свіжої води сумарно по області за останні

шість років, починаючи з 1998 р., та для порівняння

дані водозаборів за 1990 і 1995 роки.

Наведені дані показують суттєве зменшення

об’ємів забору свіжої води в порівнянні з 90-ми ро-

ками минулого століття. В останні роки забори води

стабілізувалися і корелюють зі зростанням промис-

лового виробництва.

Основним джерелом водопостачання для об-

ласті є р. Сіверський Донець, з якої впродовж 2003

року було забрано більше 251,7 млн м

води, та ка-

нал Дніпро – Донбас з об’ємом забору 69,8 млн м

Більшу частину цієї води було забрано ТВО «Харків-

комунпромвод» для водопостачання м. Харкова. Далі

йде р. Уди, з якої ведеться водопостачання ТЕС-2.

У таблиці 3.2.1.2 наведено об’єми забраної

води з поверхневих водних об’єктів за джерелами

водопостачання сумарно по області за 2003 р.

На карті 3.2.1 наведено дані щодо заборів

свіжої води за 2003 р. за районами області, джере-

лами водопостачання (поверхневі або підземні во-

ди) та основними водозаборами. Райони та окремі

водозабори області ранговані за об’ємом забраної

води. Показано також структуру водозаборів по рай-

онах: скільки води забрано з поверхневих, а скільки

з підземних джерел водопостачання.

Найбільший об’єм свіжої води забирають на

території Чугуївського та Лозівського районів. Більшу

частину цієї води було забрано ТВО «Харківкомун-

промвод» для водопостачання м. Харкова, та ТЕС-2.

Далі йде Зміївський район з водозабором Зміївської

ТЕС, потім Харківський район. До наступних груп по-

трапляють райони промислові – Первомайський, Ба-

лаклійський, Ізюмський та Куп’янський.

Найменші забори свіжої води в традиційно

сільськогосподарських районах: Зачепилівському,

Сахновщанському, Дворічанському, Валківському та

Нововодолазькому.

3.2.2. Використання води

Всього по області впродовж 2003 р. було

використано 377,3 млн м

свіжої води, з яких 316

млн м

отримано з поверхневих водних об’єктів,

а 61,3 млн м

– з підземних вод.

Основний напрямок використання води –

господарсько-питне водопостачання, на яке

Адміністративна

одиниця

Чисельність населення,

тис. осіб

Щільність

населення,

осіб на

кв. км

Частка (%) в населенні

адміністративної одиниці

все

населення

у тому числі

міського

населення

сільського

населення

міське сільське

1 2 3 4 5 6 7

Харківська

область

2866,7 2259,9 606,8 91,6 78,8 21,2

м. Харків 1464,4 1464,4 - 4785,7 100,0 0,0

м. Ізюм 55,2 55,2 - 1352,8 100,0 0,0

Міськради

Куп’янська

60,9 60,9 - 1823,5 100,0 0,0

Лозівська 71,4 69,6 1,8 3944,4 97,5 2,5

Люботинська

25,7 22,9 2,8 826,8 89,1 10,9

Первомайська

32,1 31,7 0,4 1042,4 98,8 1,2

Чугуївська

36,1 35,2 0,9 2820,8 97,5 2,5

Райони області

Балаклійський

90 55,8 34,2 45,5 62,0 38,0

Барвінківський 30,1 12,3 17,8 22,0 40,9 59,1

Близнюківський

24,4 4,7 19,7 17,8 19,3 80,7

Богодухівський

45,2 21,1 24,1 38,9 46,7 53,3

Борівський 20,4 6,6 13,8 23,4 32,4 67,6

Валківський 35,2 15,2 20 35,1 43,2 56,8

Великобурлуцький

27 7,1 19,9 22,4 26,3 73,7

Вовчанський

53 30 23 28,3 56,6 43,4

Дворічанський

21,3 4,3 17 18,8 20,2 79,8

Дергачівський

96,9 68,5 28,4 107,7 70,7 29,3

Зачепилівський

18,1 4,2 13,9 23,1 23,2 76,8

Зміївський 79,4 36,1 43,3 58,6 45,5 54,5

Золочівський

32,4 10,8 21,6 33,5 33,3 66,7

Ізюмський

21,4 - 21,4 13,6 0,0 100,0

Кегичівський

23 9,5 13,5 29,7 41,3 58,7

Таблиця 3.1

Чисельність та щільність наявного населення

Розділ 3. Антропогенний тиск на компоненти навколишнього природного середовища

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 33 18.04.2005 16:07:17

Карта 3.1. Розміщення населення та його щільність

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 34 18.04.2005 16:07:19

Карта 3.2.1. Забори свіжої води

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 35 18.04.2005 16:07:24

пішло більше 185 млн м

води, потім іде промис-

лове водокористування з 70,3 млн м

, риборозве-

дення – 33,3 млн м

та сільськогосподарське водо-

постачання – 11,6 млн м

. Окремо слід відмітити ви-

користання води для охолодження конденсаторів

турбін на прямотоці (ТЕС-2 «Есхар») – 58 млн м

Порівнюючи статистичні дані загального

використання води з загальним об’ємом водозабо-

ру, можна зробити висновок, що всього по області

108 млн м

свіжої води з сумарного об’єму забраної

води не було використано з різних причин. До цього

об’єму води входять об’єми транзитних вод (забрані

та передані водокористувачам в інших областях) та

безповоротні втрати води при транспортуванні, в ре-

зультаті аварійних переливів та ін.

Викликають певний інтерес об’єми та напря-

ми використання води, забраної з джерел водопоста-

чання. На карті 3.2.2 зображено райони області, ранго-

вані за об’ємом використаної води на душу населення.

На першому місці в області за об’ємом во-

докористування Чугуївський та Зміївський райони.

Ці райони є лідерами у водокористуванні через на-

явність електрогенеруючих підприємств: Зміївської

ТЕС та ТЕС-2.

1 2 3 4 5 6 7

Коломацький 8,7 3,7 5 26,4 42,5 57,5

Красноградський

48,4 22,3 26,1 49,0 46,1 53,9

Краснокутський

31,9 9,8 22,1 30,6 30,7 69,3

Куп’янський

28,6 - 28,6 22,1 0,0 100,0

Лозівський 33,5 11,4 22,1 23,6 34,0 66,0

Нововодолазький 39 13,9 25,1 33,1 35,6 64,4

Первомайський

19,5 - 19,5 16,4 0,0 100,0

Печенізький

11,5 5,8 5,7 24,2 50,4 49,6

Сахновщанський

25,3 8,3 17 21,8 32,8 67,2

Харківський 184,4 123,2 61,2 131,0 66,8 33,2

Чугуївський

49,6 28,2 21,4 43,0 56,9 43,1

Шевченківський

22,7 7,2 15,5 23,5 31,7 68,3

Джерело

водозабору

Рік

1990 1995 1998 1999 2000 2001 2002 2003

Поверхневі

водні об’єкти

736,3 574,2 432,4 421,6 403,0 371,0 408,1 415,3

Підземні

джерела

177,0 139,4 97,5 94,3 82,9 76,6 76,0 70,1

Сумарно

913,3 713,6 529,9 515,9 485,9 447,6 484,1 485,4

Таблиця 3.2.1.1

Динаміка заборів свіжої води по області, млн м

Таблиця 3.1 (продовження)

Назва джерела водопостачання Сумарний об’єм забраної води

р. Сіверський Донець

251793,9

Канал Дніпро–Донбас

69767,4

р. Уди

64907,4

р. Берека

7136,7

р. Мерла

3479,7

р. Лукноваха

2550,0

р. Бичок

2172,0

р. Тернівка

2116,0

р. Лопань

2066,5

р. Оскіл 1973,0

р. Мерчик

1211,3

р. Харків 911,1

р. Коломак

886,9

р. Мерефа

847,3

р. Гнилиця

591,0

р. Велика Тернівка

552,0

р. Котелевка

544,0

р. Грайворонка

522,8

р. Орелька

416,0

р. Яр Білий 305,1

р. Шляхова

220,2

р. Вільховатка

180,5

р. Берестова

56,1

р. без назви

37,4

р. Бритай

27,6

Сумарно

415271,9

Таблиця 3.2.1.2

Забори свіжої води в 2003 р. за джерелами водопостачання, тис. м

Великобурлуцьке водоймище

Розділ 3. Антропогенний тиск на компоненти навколишнього природного середовища

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 36 18.04.2005 16:07:28

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я

Карта 3.2.2. Використання води

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 37 18.04.2005 16:07:30

Далі йде група районів – Харківський, Пе-

ченізький, Первомайський, Барвінківський, Коло-

мацький та Краснокутський. На цій тематичній карті

круговими діаграмами зображено основні напрям-

ки водокористування. В Харківському, Ізюмському,

Лозівському та Красноградському районах свіжа во-

да в основному використовується для господарсь-

ко-питного водопостачання.

У Дергачівському, Зміївському, Чугуївсько-

му (з урахуванням того, що охолодження турбін

є окремим видом промислового водокористування)

та Коломацькому районах основний напрямок водо-

користування – водокористування для промислових

потреб.

У Великобурлуцькому, Дворічанському, Шев-

ченківському, Сахновщанському та Зачепилівсько-

му районах вода в основному використовується для

сільськогосподарського водопостачання.

У Печенізькому, Золочівському, Краснокутсь-

кому, Первомайському, Барвінківському та Близ-

нюківському районах основний напрямок водокорис-

тування – риборозведення.

Для господарсько-питного водопостачання в

цілому по області в 2003 р. використовувалося 16%

підземних вод, 84% води подавалося з поверхневих

джерел. Порівнюючи з даними 2000 року, наведени-

ми в першій редакції атласу, можна зробити висно-

вок про стабільність структури господарсько-питно-

го водокористування.

Тільки в двох районах – Вовчанському та

Красноградському – для питного водопостачання

використовується більше 50% підземних чистих вод.

У 10 районах області, в тому числі в Харківському,

Чугуївському, Нововодолазькому, Барвінківському

та інших більше 90% питної води подається з недо-

статньо чистих поверхневих водних об’єктів. Ще в

9 районах області процент господарсько-питного ви-

користання підземної питної води не перевищує 80.

Необхідно відмітити, що для сільськогоспо-

дарського зрошення впродовж року було викорис-

тано близько 11 млн м

води, в основному з річок

Сіверський Донець, Харків та Уди, що означає надто

мале використання зрошуваного землеробства.

У таблиці 3.2.2 подано об’єми та напрям-

ки використання води по джерелах водозаборів

та узагальнені дані водокористування.

3.2.3. Відведення зворотних вод

Зворотні води – одне з основних джерел над-

ходження забруднюючих речовин антропогенного

походження до навколишнього середовища.

Протягом 2003 р. підприємствами всіх форм

власності області, які звітують за формою 2-ТП (водгосп),

було повернено 371,5 млн м

зворотних вод. Більша ча-

стина зворотних вод надійшла до поверхневих водних

об’єктів (360,5 млн м

), близько 11 млн м

стічних вод

було скинуто на рельєф місцевості, а 10,8 тис. м

зво-

ротних вод – закачано в підземні горизонти.

На тематичній карті 3.2.3 показано відведен-

ня зворотних вод за районами області та основни-

ми підприємствами, що скидають зворотні води. Як

райони області, так і підприємства-водокористувачі

Розділ 3. Антропогенний тиск на компоненти навколишнього природного середовища

Джерело

водопостачання

Всього

викорис-

тано

Госпо-

дарсько-

питне

водопос-

тачання

Промис-

лові

потреби

Зрошен-

ня

Сіль-

госп-

водопо-

стачання

Рибо-

розве-

дення

Охолод-

ження

конден-

саторів

турбін

Інші

потреби

р. Сіверський Донець

183089,0 121866,2 37827,5 2130,6 360,8 12944,2 0,0 7959,7

р. Уди

64827,2 0,0 6518,7 155,1 0,0 0,0 58083,4 70,0

Канал Дніпро – Донбас

39873,0 33390,3 3624,8 96,8 0,0 0,0 0,0 2761,1

р. Берека

7136,7 0,0 0,0 0,0 6,7 7130,0 0,0 0,0

р. Мерла

3479,7 0,0 0,0 0,0 0,0 3479,7 0,0 0,0

р. Лукноваха

2550,0 0,0 0,0 0,0 0,0 2550,0 0,0 0,0

р. Бичок

2172,0 0,0 0,0 0,0 0,0 2172,0 0,0 0,0

р. Тернівка

2116,0 0,0 0,0 0,0 0,0 2116,0 0,0 0,0

р. Лопань

2064,3 13,7 1941,7 6,4 0,0 60,8 0,0 41,7

р. Оскіл 1955,6 4,2 1477,4 0,0 0,0 440,0 0,0 34,0

р. Мерчик

1211,3 0,0 1211,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Коломак

886,9 0,0 886,9 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Мерефа

842,7 0,0 157,8 84,9 0,0 600,0 0,0 0,0

р. Гнилиця

591,0 0,0 0,0 0,0 0,0 591,0 0,0 0,0

р. Велика Тернівка

552,0 0,0 100,0 0,0 0,0 452,0 0,0 0,0

р. Котелевка

544,0 0,0 544,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Грайворонка

522,8 0,0 245,6 0,0 0,0 277,2 0,0 0,0

р. Орелька

416,0 0,0 0,0 0,0 0,0 416,0 0,0 0,0

р. Харків 400,1 0,0 62,4 316,1 0,0 0,0 0,0 21,6

р. Яр Білий 305,1 0,0 305,1 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Шляхова

220,2 0,0 220,2 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Вільховатка

180,5 0,0 180,5 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. без назви

37,4 1,1 36,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Бритай

27,6 0,0 0,1 0,0 0,0 27,0 0,0 0,5

р. Берестова

0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

Сумарно

316001,1 155275,5 55340,3 2789,9 367,5 33255,9 58083,4 10888,6

Таблиця 3.2.2

Використання свіжої води, тис. м

Річка Харків

ранговані за об’ємом скидів зворотних вод. При ран-

гуванні дані по міськрадах включаються в інформацію

щодо відповідних районів.

Найбільший об’єм зворотних вод було від-

ведено сумарно підприємствами м. Харкова та

Харківського району – 258,2 млн м

, перш за все

комплексами біологічної очистки (КБО) Диканів-

ським та Безлюдівським. Далі йдуть Чугуївський

район (60,7 млн м

) зі скидом зворотних вод ТЕС-2,

та Зміївський район (16,2 млн м

) із Зміївською ТЕС.

Наведені вище райони є беззаперечними лідерами

за об’ємом скиду зворотних вод.

Далі йдуть Куп’янський та Балаклійський

райони – 6,4 та 5,7 млн м

відповідно. Промислово

розвинуті райони області, такі як перелічені вище та

Лозівський, Ізюмський і Дергачівський, характеризу-

ються об’ємами відведення зворотних вод у поверх-

неві водні об’єкти, що перевищують 1 млн м

Найменші об’єми зворотних вод відводяться

водокористувачами Кегичівського та Первомайського

районів – 5,0 та 10,6 тис. м

З усього об’єму зворотних вод, які скидають-

ся до поверхневих водних об’єктів області, більше 9,5

млн м

скидаються неочищеними, а 11,4 млн м

–

недостатньо очищеними.

На карті 3.2.3 стовпчастими діаграмами пока-

зано структуру водовідведення за районами області.

У таблиці 3.2.3 наведені дані щодо відведен-

ня зворотних вод до поверхневих водних об’єктів

Харківської області.

3.2.4. Скиди забруднюючих речовин у поверхневі

водні об’єкти

Із зворотними водами до навколишнього при-

родного середовища, перш за все до поверхневих

водних об’єктів, надходить велика кількість забрудню-

ючих речовин.

Всього відомі десятки тисяч різних забрудню-

ючих речовин, що утворюються в виробничих проце-

сах та в процесі життєдіяльності людини, які можуть

потрапляти в поверхневі води. З великої кількості

таких речовин державною статистикою України ре-

єструються тільки 77 основних речовин [15]

За умови скидання кожним окремим під-

приємством різного набору забруднюючих речовин,

що визначається технологією його виробництва, си-

ровиною та іншими чинниками, прямий порівняль-

ний аналіз забруднення поверхневих вод різними во-

догосподарськими об’єктами є неможливим.

Зазвичай в таких випадках використовують

комплексні показники [10–11,14,16]. Комплексні по-

казники обчислюються шляхом інтеграції різнорідних

даних, які всебічно характеризують процес, що

аналізується. Методика обчислення комплексного

показника повинна враховувати як характеристи-

ки об’єкту, так і мету аналізу. Отримані комплексні

оцінки мають прозорий фізичний зміст.

Характерною рисою комплексних оцінок

сукупності складних об’єктів є можливість проведен-

ня порівняльної оцінки цих об’єктів та їх рангування.

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 38 18.04.2005 16:07:33

Карта 3.2.3. Зворотні води

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 39 18.04.2005 16:07:40

Для проведення порівняльного аналізу впли-

ву скиду забруднюючих речовин за адміністративно-

територіальними одиницями та окремими госпо-

дарськими об’єктами Харківської області було

використано узагальнюючий показник скиду (УПС)

[18,19]. УПС обчислюється за формулою:

(4),

де j=1,…,5 – групи речовин з однаковим лімітуючим

показником шкідливості;

– кількість в скиді і-ї забруднюючої речовини;

ГДК

– гранично допустима концентрація (ГДК) і-ї за-

бруднюючої речовини для водних об’єктів рибогос-

подарського використання.

УПС є комплексним показником, який зруч-

но застосовувати для порівняльного аналізу обсягів

впливу різних водокористувачів на поверхневі водні

об’єкти. За своїм фізичним змістом УПС показує,

яку кількість чистої (дистильованої) води необхідно

витратити для розбавлення скиду всіх забруднюю-

чих речовин до безпечної (гранично допустимої)

концентрації з урахуванням синергізму різних

забруднюючих речовин з однаковою шкідливою дією,

без урахування процесів самоочищення. УПС можна

розраховувати для окремого підприємства-водоко-

ристувача, сумарно по району, сумарно по водному

об’єкту або його частині. УПС обчислюється в тис. м

або в млн м

води.

Скиди забруднюючих речовин за об’єктами

адміністративно-територіального розподілу області

та окремими, найбільш значними підприємствами-

водокористувачами, узагальнені згідно з УПС, наве-

дено в тематичній карті 3.2.4.1. Райони області ран-

говані за сумарним обсягом відведених у поверхневі

води забруднюючих речовин за показником узагаль-

неного скиду.

Сумарно в 2003 р. підприємства області

скинули таку кількість забруднюючих речовин, для

розбавлення якої потрібно більше 9,1 км

чистої во-

ди, що в декілька разів перевищує середньорічний

об’єм стоку р. Сіверський Донець і суттєво переви-

щує об’єм сформованого на території області місце-

вого стоку. Слід зазначити, що обчислений за 2003 р.

показник узагальненого скиду по області в цілому

в порівнянні з 2000 р. зменшився більше ніж вдвічі.

Найбільший вплив на довкілля справляє

м. Харків, в основному скидами харківських міських

очисних споруд – КБО «Безлюдівський» та КБО «Ди-

канівський». Для розбавлення їх сумарних скидів

забруднюючих речовин необхідно за рік більше

8 км

чистої води, тобто промисловість та населення

Харкова є основними забруднювачами поверхневих

вод області.

Далі йдуть Лозівський, Куп’янський та

Зміївський райони з приблизно однаковим об’ємом

узагальненого скиду 0,18 – 0,19 км

. Основними

забруднювачами поверхневих вод в цих районах є

Зміївська ТЕС, Лозівське ДПВКГ, Куп’янське ВУВКГ,

Куп’янська дистанція громадянських споруд та ВАТ

«Куп’янський цукровий завод».

Підприємства Чугуївського, Балаклійсько-

го та Ізюмського району відводять забруднюючих

речовин за УПС 40 – 60 млн м

. Основними забрудню-

вачами є підприємства комунального господарства.

Найменші показники забруднення поверхне-

вих вод, за даними статистичних спостережень за

формою 2-тп (водгосп), характерні для підприємств

Кегичівського (УПС = 8 тис. м

) і Первомайського

(УПС = 10,6 тис. м

) районів області.

Об’єми узагальнених скидів забруднюючих

речовин окремими водокористувачами, ранговані за

УПС, теж наведені на карті 3.2.4.1. В основному це

комунальні очисні споруди, які скрізь приймають на

очистку промислові зворотні води.

По водних об’єктах області основна маса

забруднюючих речовин скидається в річки басейну

Сіверського Дінця – Уди, Лопань та саму р. Сіверсь-

кий Донець (таблиця 3.2.4.1).

Джерело

водовідведення

Відведено

сумарно

В тому числі

без

очистки

недос-

татньо

очищених

норматив-

но чистих

нормативно

очищених

на спорудах

біологічної

очистки

нормативно

очищених

на спорудах

фіз.-хім.

очистки

нормативно

очищених

на спорудах

механічної

очистки

1 2 3 4 5 6 7 8

р. Лопань 181787,7 0,0 293,0 65,6 181429,1 0,0 0,0

р. Сіверський

Донець

81296,0 917,1 800,2 71347,8 5909,0 0,0 2165,6

р. Уди

68171,7 0,0 1136,2 876,5 66144,0 0,0 0,0

р. Оскіл 6195,4 1102,5 235,6 0,0 4855,8 0,0 0,0

р. Тетлега

5585,0 5455,0 130,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Велика Тернівка

3478,9 239,8 0,0 0,0 3239,1 0,0 0,0

Канал

Дніпро – Донбасс

3372,8 0,0 3292,2 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Студенок

1404,7 0,0 1404,7 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Середня

Балаклійка

1382,5 0,0 503,7 0,0 878,8 0,0 0,0

р. Гнилиця

824,3 0,0 824,3 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Берестова

783,5 0,0 46,9 0,0 710,6 0,0 0,0

р. Мерефа

661,8 0,0 438,1 172,0 44,8 0,0 6,9

р. Бритай

591,0 349,9 0,0 0,0 241,1 0,0 0,0

р. Вовча

565,5 41,0 41,5 0,0 483,0 0,0 0,0

р. Мож 476,3 0,0 476,3 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Коломак

473,5 473,5 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Мерчик

461,4 461,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Котелевка

421,4 421,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Крайня Балаклійка

410,5 0,0 183,2 227,3 0,0 0,0 0,0

р. Роганка

291,8 2,5 289,3 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Орелька

291,2 0,0 291,2 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Вільховатка

264,0 0,0 169,4 94,6 0,0 0,0 0,0

р. Яр Білий 210,0 0,0 0,0 0,0 210,0 0,0 0,0

р. Харків

176,3 2,9 123,4 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Мокрий Мерчик

109,4 0,0 109,4 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Вел. Бурлук

101,0 0,0 101,0 0,0 0,0 0,0 0,0

б. Княжна

97,0 0,0 97,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Мерла

93,5 0,0 93,5 0,0 0,0 0,0 0,0

Таблиця 3.2.3

Відведення зворотних вод, тис. м

2 3 4 5 6 7 8

р. Сухий Торець 85,6 35,6 50,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Джгун 80,0 0,0 80,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Немишля

68,9 68,9 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

р. без назви

68,6 0,0 68,6 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Гнилиця

50,6 0,0 50,6 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Грайворонка 44,2 0,0 0,0 44,2 0,0 0,0 0,0

р. Багата

42,6 0,0 42,6 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Лозовенька

32,5 0,0 32,5 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Берека

4,4 0,0 4,4 0,0 0,0 0,0 0,0

р. Гомільша 2,3 0,0 0,0 0,0 2,3 0,0 0,0

р. Вшива

1,6 0,0 1,6 0,0 0,0 0,0 0,0

Cумарно

371486,1 9571,5 11410,4 72828,0 264147,6 0,0 2172,5

Розділ 3. Антропогенний тиск на компоненти навколишнього природного середовища

Таблиця 3.2.3 (продовження)

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 40 18.04.2005 16:07:46