Екологічний атлас Харківської області

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4. Стан навколишнього

природного середовища

Цей тематичний розділ присвячено опису

стану компонентів навколишнього природного се-

редовища й тих порушень, які склалися на території

Харківської області під впливом антропогенного на-

вантаження станом на 2003 р. Як і раніше, по мож-

ливості матеріали будуть подані в адміністративно-

територіальному розрізі, хоча екологічні ситуації не

співпадають з адміністративним поділом.

У цьому розділі знайдуть своє відображення

питання забрудненості компонентів навколишнього

природного середовища – атмосферного повітря та

поверхневих вод. На жаль, відсутність розповсюд-

женої системи моніторингу ґрунтів не дає можли-

вості повною мірою оцінити забруднення такого важ-

ливого компонента довкілля. Буде також дано аналіз

радіоактивного забруднення території області.

У цьому тематичному розділі будуть висвіт-

лені результати порушення стану деяких природних

компонентів. В області отримали широке розповсюд-

ження процеси ерозії ґрунтів, підтоплення окремих

територій, зсувні процеси та процеси просадочності

ґрунтів.

В цілому надана інформація доповнює ре-

зультати аналогічного тематичного розділу еколо-

гічного атласу видання 2001 р. новими матеріалами,

отриманими впродовж 2002 – 2004 рр.

4.1. Стан компонентів навколишнього

природного середовища

4.1.1. Забрудненість приземного шару

атмосфери

Традиційний аналіз забрудненості атмо-

сферного повітря області за ізолініями забрудне-

ності атмосферного повітря провести неможливо,

бо суб’єкти моніторингу не проводять аналіз якості

атмосферного повітря по області.

Так, Харківський обласний центр з гідроме-

теорології контролює якість атмосферного повітря

лише на території м. Харкова. Аналітична служба

Мінприроди забрудненість атмосферного повітря на

території області не контролює.

Ще один суб’єкт моніторингу, обласна са-

нітарно-епідеміологічна служба, проводить лабора-

торний контроль лише в 12 районах області. Єдиний

показник у звітності СЕС, що характеризує рівень

забруднення атмосферного повітря – наявність пе-

ревищення санітарно-гігієнічних ГДК – має якісний

характер. Він не дає можливості повною мірою

проаналізувати забруднення атмосферного повітря

та визначити ступінь небезпеки атмосферного за-

бруднення для здоров’я населення області. Втім,

за даними ОблСЕС, які більше мають якісний харак-

тер, забрудненість атмосферного повітря на території

Харківської області протягом 2003 року залишається

на рівні попередніх трьох років.

Результати лабораторного контролю якості

атмосферного повітря, який проводиться установа-

ми санітарно-епідеміологічної служби, свідчать, що

у 2003 році показники перевищення вмісту шкідливих

речовин у приземному шарі атмосферного повітря

залишалися на рівні 2002 року і складали по області

в середньому 4%, по місту Харкову – 3,2 %.

Основними шкідливими речовинами, що за-

бруднюють повітря, є пил, діоксид азоту, діоксид

сірки, фенол, формальдегід, оксид вуглецю та аміак.

За даними спостереження приземного шару повітря

в місті Харкові на 10 стаціонарних пунктах Харківсь-

кого обласного центру з гідрометеорології встанов-

лено, що в 2003 р. в порівнянні з минулим роком

комплексний показник забруднення атмосферного

повітря ІЗА5 (індекс забруднення атмосферного

повітря) незначно знизився і склав 5,93 проти значен-

ня 5,98 в 2002 р. та 6,06 у 2001 р.

Зміни індексів забруднення атмосферного

повітря м. Харкова передусім пов’язані з неста-

більною роботою підприємств-забруднювачів та

зниженням викидів забруднюючих речовин в атмо-

сферне повітря від стаціонарних джерел. На карті

4.1.1 показано забрудненість атмосферного повітря

районів області за даними обласної СЕС узагальнено

за 2003 рік.

4.1.2. Оцінка якості поверхневих вод

Під впливом антропогенного тиску поверх-

неві води змінюють свої природні фізико-хімічні вла-

стивості. Одним з найбільш небезпечних наслідків

є забруднення поверхневих вод у результаті відве-

дення в них забруднених зворотних вод.

Оцінка якості поверхневих вод проводилась

на основі режимних даних контролю якості води

поверхневих водних об’єктів Харківської області. Ос-

новними суб’єктами моніторингу поверхневих вод в

області є:

• Обласний центр з гідрометеорології;

• Державне управління екології та природних

ресурсів у Харківській області;

• Сіверськодонецьке територіальне басейнове

управління Держкомводгоспу України.

В цілому контроль за якістю поверхневих вод

в області ведеться на 101 пості гідрохімічного контро-

лю зазначених організацій.

Слід зазначити, що розміщення постів кон-

тролю поверхневих вод по області та за водними

об’єктами вкрай нерівномірне і неузгоджене між

суб’єктами моніторингу. Тому досить часто трапля-

ються випадки, коли пости контролю двох-трьох

організацій розміщені поруч. Це відноситься до

р. Сіверський Донець та її основних приток – річок

Уди, Лопань, Харків та Оскіл, якість поверхневих вод

яких вимірюється досить часто.

Натомість на більшій частині території об-

ласті на багатьох середніх річках та абсолютній

більшості малих річок моніторинг не проводиться.

Сказане вище пояснює, чому оцінка якості поверхне-

вих вод більшості водних об’єктів не проводилася.

У цьому виданні аналіз якості поверхневих вод про-

водився за відібраними з першої редакції атласу 54

пунктами контролю.

Для оцінки забруднення поверхневих вод у

цьому атласі використовуються комплексні показни

ки

забруднення. Використання подібних комплексних

показників дає можливість проведення порівняльної

оцінки стану поверхневих вод різних водних об’єктів

та їх забруднення. Необхідність використання саме

комплексних показників стану та забруднення по-

верхневих вод, їх переваги перед описом за окре-

мими показниками забруднення було показано ще

в роботах [5 – 6,10 – 11, 22 – 24].

У цьому атласі було використано дві мето-

дики комплексної оцінки поверхневих вод: мето-

дику екологічної оцінки якості поверхневих вод за

відповідними категоріями [24], затверджену наказом

Мінекобезпеки України від 31.03 1998 р. № 44, та ме-

тодику гігієнічної оцінки забрудненості поверхневих

вод [25].

Екологічна оцінка якості поверхневих вод за-

стосовується для їхньої характеристики з погляду

екологічного благополуччя.

Екологічне благополуччя визначається за

допомогою екологічного індексу I

. Цей складовий

індекс відображає реакцію поверхневих вод як при-

родних об’єктів на антропогенне навантаження. Він

містить три комплексні оцінки та обчислюється за

формулою:

{І

+І

}

_______ (6),

де I

– індекси відповідних груп:

•I

– компоненти сольового складу;

•I

– трофо-сапробіологічні (еколого-санітарні)

показники;

•I

– специфічні показники токсичної і радіаційної дії.

Кожний із групових індексів обчислюється ок-

ремо на основі індексів показників, що відносяться

до даної групи.

Для об’єктивної оцінки екологічного стану

водного об’єкту необхідно використовувати стати-

стично надійні значення, тобто усереднені за виз-

начений період (в даному випадку – рік). Значення

індексів усіх показників є середнє арифметичне за

обраний період часу. Загальна категорія (індекс)

якості води також відповідає середньому значенню

групових індексів.

Визначення екологічного індексу I

засно-

вано на екологічній класифікації водних об’єктів за

гідрохімічними, гідрофізичними і токсикологічними

показниками і передбачає виділення наступних семи

градацій якісного стану вод (див. табл. 4.1.2.1):

• у рамках екологічної класифікації до першої кате-

горії належать води, які в мінімальну міру зазнають

антропогенного навантаження, величини гідрохіміч-

них і гідробіологічних показників яких близькі до

фонових значень для даного регіону;

• для вод другої категорії властиві певні зміни

в порівнянні з фоновими як абіотичної, так і біо-

тичної складової водних екосистем, однак ці зміни

можуть бути охарактеризовані як екологічна мо-

дуляція, або як елементи екологічного прогресу;

• до третьої категорії належать води, що зазнають

значного антропогенного навантаження, рівень

впливу якого близький до межі сталості водних еко-

систем. Їхній екологічний стан – це перехід від еко-

логічного прогресу до екологічного регресу;

• води четвертої категорії – це екосистеми

з елементами регресу, що зазнають антропогенного

навантаження, яке перевищує межі адаптаційних

можливостей їхніх біоценозів;

• води 5-7 категорій – це води з порушеними еко-

логічними параметрами, що характеризуються

різною стадією розвитку деградаційних процесів.

Їхній екологічний стан може бути визначений як еко-

логічний регрес.

Води першої і другої категорій можуть бути

використані для будь-яких господарських потреб

без обмежень. Води третьої категорії можуть бути

використані для господарсько-питного водопос-

Розділ 4. Стан навколишнього природного середовища

Класи Категорії Якість

Ступінь чистоти

(забрудненості)

I 1 Відмінні Дуже чисті

2 Дуже добрі Чисті

3 Добрі Досить чисті

III

4 Задовільні Слабко забруднені

5 Посередні Помірно забруднені

IV 6 Погані Брудні

IV 7 Дуже погані Дуже брудні

Таблиця 4.1.2.1

Класи та категорії якості поверхневих вод суші

та естуаріїв України за екологічною класифікацією

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 51 18.04.2005 16:09:16

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.1.1. Забрудненість атмосферного повітря

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 52 18.04.2005 16:09:18

тачання (при відповідній системі водопідготовки),

культурно-побутового водокористування і з деякими

обмеженнями для рибогосподарських цілей. Води

4-6 категорій мають обмежену сферу застосування

та вимагають значних витрат на водопідготовку. Во-

ди сьомої категорії можуть бути використані лише

для технічних цілей і потребують негайних заходів

для відновлення їхнього екологічного стану.

Результати оцінки екологічної якості поверх-

невих вод області за 2003 р. наведено на тематичній

карті 4.1.2.1. На карті кольорами показані категорії

якості поверхневих вод тих водних об’єктів, за якістю

яких ведеться постійне спостереження в рамках

Державного екологічного моніторингу.

Для кожного поста контролю трикольорови-

ми колами показано, як оцінюється екологічна якість

води за окремими групами забруднюючих речовин,

що надає можливість більш детально відстежити

зміни в якості поверхневих вод.

У кожному колі в трьох різнокольорових сек-

торах числами показано категорію якості води в да-

ному пункті контролю за відповідною групою показ-

ників, що уточнює загальну екологічну оцінку якості.

Результати показують, що за екологічною

оцінкою якість поверхневих вод області змінюється

від 2 категорії (чисті) до 5 категорії (помірно забруд-

нені).

В цілому по області в порівнянні з 2000 р. еко-

логічний стан поверхневих вод незначно погіршив-

ся. Екологічний індекс якості води на 7 пунктах кон-

тролю збільшився на 1, перевівши поверхневі води

відповідних об’єктів у нижчу категорію. В той же час

на 6 пунктах контролю екологічний індекс зменшив-

ся на 1, визначивши поліпшення екологічного стану.

Якість вод р. Сіверський Донець в області

змінюється з 4 категорії (слабко забруднені) на вході

в область на кордоні з Російською Федерацією до 3

категорії (досить чисті) на виході з області на кордоні

з Донецькою областю. Впродовж течії якість води

покращується до 3 категорії в Печенізькому водосхо-

вищі та у м. Чугуїв. За течією, нижче м. Чугуїв та після

впадіння р. Уди, якість погіршується до 4 категорії

до впадіння каналу Дніпро – Донбас. Після впадіння

вод каналу якість р. Сіверський Донець погіршується

після міст Балаклія та Ізюм до с. Скрипаї. Від цього

пункту контролю до кордону області якість поверх-

невих вод залишається незмінною із значенн

ям

екологічного індексу I

=3. Екологічний стан річки

в порівнянні з 2000 р. погіршився тільки в одному

пункті контролю нижче м. Ізюм, на водозаборі при-

ладобудівного заводу.

Екологічний стан вод р. Харків залишився

в основному на рівні 2000 р. і характеризується як

слабко забруднені води за виключенням території

м. Харкова. Якість річки Лопань погіршується від

3 категорії на кордоні з Російською Федерацією до

4 категорії при впадінні в р. Уди. Аналогічно зміню-

ється екологічний стан р. Уди.

Погіршилася в порівнянні з 2000 р. екологіч-

на якість вод річки Берестова з витоку до м. Красно-

града до 4 категорії, а після м. Краснограда до гирла

якість поліпшилась до 3 категорії.

Екологічний стан найбільш чистої річки

В. Бурлук погіршився з категорії чисті води до досить

чисті води.

Екологічний стан р. Оскіл погіршується

з третьої категорії до 4 категорії від кордону з

Російською Федерацією до м. Куп’янськ, далі до гир-

ла залишається у 3 категорії якості.

Як і в 2000 році, найбільш проблемними з еко-

логічної точки зору залишаються води р. Орелька –

найбільш забрудненої річки області за екологічною

класифікацією.

Було проведено гігієнічну класифікацію вод-

них об’єктів за ступенем їх забруднення. В основі да-

ної методики лежить обчислення величини індексу

забруднення К

, що приймає дискретні цілі значення

від 0 до 3.

Як і екологічний індекс I

, гігієнічний індекс за-

бруднення К

є комплексною оцінкою якості поверх-

невих вод і дозволяє оцінити ступінь забруднення

води та її придатність для господарсько-питного

і культурно-побутового використання.

Розрізняють такі ступені забруднення по-

верхневих вод за гігієнічною класифікацією:

•припустимий ступінь забруднення (К

=0) визначає

придатність водного об’єкту для всіх видів водо-

користування населення без обмежень;

•помірний ступінь забруднення (К

=1) свідчить про

наявну небезпеку для населення культурно-побуто-

вого водокористування на водному об’єкті. Викори-

стання води для господарсько-питного водопоста-

чання без зниження рівня хімічного забруднення на

очисних спорудах водопідготовки може призвести

до появи початкових симптомів інтоксикації у насе-

лення;

•високий ступінь забруднення (К

=2) указує на безу-

мовну небезпеку культурно-побутового водокорис-

тування на даному водному об’єкті. Вважається не-

припустимим використання такого водного об’єкту

як джерела господарсько-питного водопостачання

через складність видалення токсичних речовин у

процесі водопідготовки. Вживання для пиття води з

високим ступенем забруднення може призвести до

появи у населення симптомів інтоксикації і розвитку

віддалених ефектів;

•надзвичайно високий ступінь забруднення (К

=3)

визначає безумовну непридатність водного об’єкту

для усіх видів водокористування. З гігієнічної точки

зору забруднення є екстремально високим. Навіть

короткочасне використання води водного об’єкту

небезпечне для здоров’я населення.

На тематичній карті 4.1.2.2 наведено резуль-

тати гігієнічної класифікації поверхневих вод області

як джерел господарсько-питного водопостачання,

а на карті 4.1.2.3 подано оцінку вод області як дже-

рел культурно-побутового використання.

Як джерела господарсько-питного водоко-

ристування, водні об’єкти області характеризують-

ся гігієнічним забрудненням К

в інтервалі 1– 3. На

відміну від екологічної класифікації, гігієнічна якість

поверхневих вод області в порівнянні з 2000 роком

змінилась більш радикально.

На 11 пунктах контролю якості вод гігієнічний

стан погіршився, в тому числі на 4 пунктах контро-

лю одразу на 2 категорії, від помірного до надзви-

чайно високого рівня забруднення. В той же час по-

ліпшення гігієнічного стану поверхневих вод як дже-

рел господарсько-питного водопостачання було

зареєстровано на 16 пунктах контролю якості вод,

всюди на 1 категорію.

Води головного джерела водопостачан-

ня області – р. Сіверський Донець – надходять до

Харківської області з Російської Федерації надзви-

чайно високо забрудненими (

=3), а на всій тери-

торії області їх показник забрудненості коливається

від високого до надзвичайно високого, що робить

проблематичним з гігієнічної точки зору використан-

ня поверхневих вод річки Сіверський Донець як голо-

вного джерела питного водопостачання м. Харкова.

Гігієнічна якість вод річки покращується до помірно-

го ступеня забруднення лише в районі впадіння

каналу Дніпро – Донбас та в районі міста Ізюм.

На кордоні області гігієнічна забрудненість вод

Сіверського Донця характеризується як помірна.

Погіршення якості вод р. Сіверський Донець

в порівнянні з 2000 р. спостерігалося на вході в об-

ласть, нижче міст Чугуїв та Балаклія.

Річка Уди на всій течії від кордону

з Російською Федерацією до гирла, за винятком

ділянки перед м. Харковом, характеризується як

надмірно забруднена; р. Лопань надходить з тери-

торії Російської Федерації з надзвичайно високим

ступенем забрудненості та майже одразу покращує

свій стан до високого ступеня забруднення; р. Харків

входить до області як помірно забруднена, вздовж

Трав’янського водосховища характеризується як

надзвичайно високо забруднена, а потім поступово

зменшує ступінь забрудненості до помірної.

Річка Оскол змінює свою забрудненість

від помірної на кордоні області до високої в районі

м. Куп’янська, а потім знов до помірної в гирлі.

Канал Дніпро – Донбас до с. Грушеваха ха-

рактеризується надзвичайно високим рівнем забруд-

нення, але Краснопавлівське водосховище у 2003 р.

було помірно забрудненим як джерело господарсько-

питного водопостачання.

Значно погіршується після м. Вовчанська

гігієнічна якість вод р. Вовчої.

Води р. Берестова рівномірно покращують

свою гігієнічну якість з надзвичайно високо забрудне-

них до помірно забруднених в гирлі.

Забрудненість за гігієнічними критеріями та

придатність до культурно-побутового водокористуван-

ня поверхневих вод області показано на карті 4.1.2.3.

Культурно-побутове, перш за все рекреа-

ційне, використання вод р. Сіверський Донець з

санітарно-гігієнічної точки зору є небезпечним на

кордоні з Російською Федерацією, в районі м. Чугуїв,

нижче м. Зміїв, в районі м. Балаклія та м. Ізюм. У де-

яких місцях р. Сіверський Донець як джерело куль-

турно-побутового водокористування характе-

ризується припустимим ступенем забруднення,

Розділ 4. Стан навколишнього природного середовища

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 53 18.04.2005 16:09:21

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.1.2.1. Оцінка забрудненості поверхневих вод за екологічною класифікацією

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 54 18.04.2005 16:09:23

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.1.2.2. Оцінка забрудненості поверхневих вод за гігієнічною класифікацією (господарсько-питне водокористування)

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 55 18.04.2005 16:09:26

Карта 4.1.2.3. Оцінка забрудненості поверхневих вод за гігієнічною класифікацією (господарсько-побутове водокористування)

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 56 18.04.2005 16:09:29

що означає можливість водокористування без обмежень.

Річка Уди до м. Харкова є небезпечною для

культурно-побутового водокористування, після міста

даний вид водокористування є безумовно неприпус-

тимим.

Річка Лопань характеризується як надзвичай-

но високо забруднена на вході в область, далі як ви-

соко забруднена до гирла.

Води р. Харків входять на територію області

помірно забрудненими, стають високо забрудне-

ними на території міста Харків, а потім покращують

свою якість до помірного ступеня забрудненості.

Гігієнічна якість вод р. Оскіл та Червоноос-

кільського водосховища характеризується в діапа-

зоні від припустимо забруднені на кордоні з Росією

до високо забруднені в районі м. Куп’янськ.

Якість поверхневих вод річки Берестова як

джерела господарсько-питного водопостачання

покращується від надзвичайно високого ступеня

забрудненості в районі витоку до помірної забрудне-

ності в гирлі.

З річок басейну Дніпра для культурно-побуто-

вого застосування з певними застереженнями може

використовуватися р. Мерла, яка характеризується

помірною забрудненістю. Інші річки басейну Дніпра,

на яких проводиться моніторинг якості води, високо

або надмірно високо забруднені та як об’єкти куль-

турно-побутового водокористування непридатні. Як

виняток можна відмітити Краснопавлівське водосхо-

вище, води якого впродовж року були придатні для

водокористування без винятків.

4.1.3. Радіоактивне забруднення території

Оцінка радіоекологічної ситуації є важливим

показником стану навколишнього природного сере-

довища та його впливу на здоров’я людей.

Радіаційний стан території Харківської об-

ласті визначається значною мірою наявністю при-

родних радіонуклідів уранового і торієвого рядів,

а також калію-40 у навколишньому середовищі. Крім

того, після аварії на Чорнобильській АЕС Харківська

область потрапила в зону радіоактивних випадінь

і виявилась в тій чи іншій мірі забрудненою штучни-

ми радіонуклідами – продуктами поділу ядер урану

[27,28].

Радіаційний фон

Виміри радіаційного фону на території

Харківської області проведено у вузлах рівномірної

просторової сітки розміром 20х20 км у 2002 році в ході

експедиційних робіт.

Величини радіаційного фону на висоті 1 м

над поверхнею землі лежать у діапазоні від 0,078

до 0,164 мкЗв/год. при середньому значенні

0,122±0,004 мкЗв/год.

З 1991 р., коли були проведені аналогічні

виміри, середнє значення потужності дози гамма-

випромінювання на території області не змінилося.

У 1991 році значення потужності дози на висоті 1 м

лежали в діапазоні 0,09 – 0,18 мкЗв/год. При цьому

і нижнє і верхнє значення потужності дози були тро-

хи вищі за сучасні значення. Ця різниця обумовлена

впливом випромінювання

137

Cs. У 1991 році

137

Cs,

який випав після аварії на Чорнобильській АЕС, знахо-

дився ближче до поверхні ґрунту, ніж тепер.

Відзначимо, що рівні потужності доз вище

середніх зафіксовані в районах міст Вовчанськ,

Богодухів, Першотравневе, між містами Балаклія,

Куп’янськ та Ізюм, а також між містами Красноград

і Лозова (див. карту 4.1.3.1). Але ці перевищення

над середнім значенням незначні і складають при-

близно 20% від середнього значення.

Радіаційний фон на території області показа-

но на тематичній карті 4.1.3.1.

Радіоактивне забруднення ґрунту

Цезій-137

Величини питомої активності

137

Cs у ґрунтах

області мають великий діапазон значень – від 2 до

178 Бк/кг при середньому значенні 48,3 Бк/кг (карта

4.1.3.2). Максимальне значення перевищує міні-

мальне майже в 90 разів. Це вказує як на те, що

випадіння на території області носили досить

нерівномірний характер, так і на різний тип ґрунтів.

77% усіх значень зосереджені в інтервалі від 15 до

75 Бк/кг.

Максимально забруднені радіонуклідом

137

Cs, що перевищує величину 40 Бк/кг, ґрунти

північного сходу області від м. Чугуїв, у районі міст

Балаклія та Ізюм. Трохи менші значення зафіксо-

вані поблизу міст Богодухів, Первомайськ, Харків

і Куп’янськ.

У ґрунти

137

Cs надходить за рахунок атмо-

сферних випадінь. Тому забруднення ґрунту цим

радіонуклідом можна характеризувати в термінах

активності, що випала на поверхню землі. Відразу

після аварії на Чорнобильській АЕС середнє забруд-

нення ґрунту в Харківській області радіонуклідом

137

Cs становило 16,3 кБк/м

Стронцій-90

Вміст у ґрунтах області

Sr оцінено побічно

за вмістом

137

Cs. За науковими даними, випадіння

Sr були на рівні приблизно 1% від випадінь

137

Cs.

Середнє в області забруднення

Sr у травні

1986 року було 880 Бк/м

, а усі величини забруднен-

ня знаходились в діапазоні від 710 до 1340 Бк/м

Розподіл забруднення радіонуклідом

на території області нагадує розподіл забруднення

радіонуклідом

137

Cs.

Радій-226

Крім штучних радіонуклідів, на території об-

ласті присутні природні радіонукліди – члени радіоак-

тивних сімейств урану і торію, а також

К. Особливо

велика їх кількість спостерігається в місцях виходу

кристалічних порід і в районах уранових родовищ.

На території області розвідані два родовища урану –

це Берецьке в Першотравневому районі і Червоноос-

кільське в Ізюмському районі.

Величини питомої активності

226

Ra у ґрун-

тах області лежать у діапазоні від 2 до 41,2 Бк/кг при

середньому значенні 20,8 Бк/кг. Діапазон значень

відповідає наявності в області різних ґрунтів.

Помітні величини питомої активності

226

виявлені у місцях виходу до поверхні кристалічних

порід, що, як правило, мають помітні питомі актив-

ності радіонуклідів уранового сімейства. Відзначимо

наявність досить великої питомої активності

226

Ra у

ґрунтах поблизу м. Ізюм, у районі пгт. Сахновщина

і на схід від м. Богодухів.

Середня питома активність

226

Ra у ґрунтах

Харківської області відповідає рівню природного

вмісту урану у чорноземних ґрунтах.

Торій-232

232

Th є родоначальником радіоактивного

сімейства, наявність його в ґрунтах регіону є показни-

ком присутності там же й інших радіонуклідів цього

сімейства.

Результати вимірів питомої активності

232

Th у ґрунтах області лежать у діапазоні від 5,7 до

52,8 Бк/кг при середньому значенні 30 Бк/кг. Діапазон

значень відповідає наявності в області різних типів

ґрунтів.

Відносно велика питома активність

232

зареєстрована на схід від м. Чугуїв і на південний

схід від м. Красноград. Ґрунти більшої частини тери-

торії області мають питому активність

232

Th від 20

до 40 Бк/кг.

У чорноземних ґрунтах середня питома ак-

тивність

232

Th складає 36 Бк/кг, що трохи вище серед-

ньої активності його в ґрунтах Харківської області.

Калій-40

K – радіонуклід природного походження,

що дає значний внесок у зовнішнє опромінення лю-

дини. Його питома активність у ґрунтах, як правило,

на порядок вища, ніж питомі активності елементів

уранового і торієвого радіоактивних сімейств.

Величини питомої активності

K у ґрунтах об-

ласті лежать у діапазоні від 34,2 до 620 Бк/кг при се-

редньому значенні 423 Бк/кг.

Відносно великі величини питомої активності

K виявлені в північно-західній, південній і північно-

східній частинах області. Велика частина області має

ґрунти з питомою активністю, що лежить у діапазоні

400-500 Бк/кг.

Середня питома активність

K у чорнозем-

них ґрунтах складає 410 Бк/кг, що близько до серед-

ньої питомої активності

K у ґрунтах Харківської об-

ласті.

Зв’язок питомої активності радіонуклідів у

ґрун-

тах з потужністю дози гамма – випромінювання.

Кореляційний аналіз показав, що варіації по-

тужності дози на висоті 1 м обумовлені різною ефек-

тивною питомою активністю природних радіонуклідів

у ґрунті. У результаті аналізу виявлено, що з високою

імовірністю, яка дорівнює 99%, усі варіації радіацій-

ного фону на території Харківської області обумов-

лені різним вмістом природних радіонуклідів у

ґрун-

тах і забрудненням ґрунту радіонуклідом

137

Cs.

Внесок від

137

Cs у потужність дози на висоті

1 м настільки малий, що, як показує кореляційний

аналіз, і без його урахування з тією ж імовірністю

99% природні радіонукліди в ґрунтах обумовлю-

ють усі варіації радіаційного фону на території

Харківської області.

4.1.4. Забрудненість ґрунтів

Внаслідок інтенсивного господарського ви-

користання земельним ресурсам Харківської об-

ласті завдано відчутного збитку в результаті відчу-

ження родючих земель, розробки корисних ко-

палин, затоплення і підтоплення водоймища-

ми, меліоративних заходів і недосконалості

застосовуваної агротехніки, що не враховує

екологічних вимог. Такі проблеми як дегумифікація,

ерозія, дефляція, забруднення ґрунтів пестицидами

та ядохімікатами широко поширені на території об-

ласті.

Внаслідок сконцентрованості великих про-

мислових підприємств на території Харківської об-

ласті виникла гостра проблема забруднення ґрунтів

важкими металами.

Безпосередньо забруднення ґрунтів області

важкими металами вивчено недостатньо. Відомі

окремі роботи минулих років з вивчення забруд-

нення ґрунтів м. Харкова і приміської зони, а також

Зміївського і Балаклійського районів, перш за все

роботи УкрНДІГА ім. О. Н. Соколовського. В них

відзначено вплив Зміївської ГРЕС на комплексне за-

бруднення ґрунтів, максимум якого припадає на 15-

кілометрову зону. Зона найбільшого забруднення

розташована відповідно до рози вітрів із південного

сходу на північний захід і практично накриває запла-

ву річки Сіверський Донець у цьому районі.

Відзначено також територію поблизу Ба-

лаклійського цементно-шиферного комбінату, що

характеризується істотним перевищенням вмісту

забруднюючих речовин у ґрунті.

Розділ 4. Стан навколишнього природного середовища

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 57 18.04.2005 16:09:33

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.1.3.1. Радіаційний фон на території області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 58 18.04.2005 16:09:35

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 4.1.3.2. Радіоактивне забруднення ґрунтів

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 59 18.04.2005 16:09:36

Разом з переліченими вище, до основних

забруднювачів ґрунтів відносяться «Шебелинкагаз-

пром», «Хімпром », ДП «ТЕЦ-5», викиди яких забруд-

нюють землі, але зони забруднення ґрунтів по об-

ласті визначено не повністю.

За даними Державного управління екоре-

сурсів у Харківській області, концентрації деяких

важких металів у пробах ґрунту в межах м. Харкова

на відстані 50 м від осьової лінії автотрас загально-

державного значення, у санітарно-захисних зонах

великих промислових підприємств часто перевищу-

ють ГДК. Середній вміст свинцю в ґрунтах області

знаходиться на рівні або перевищує ГДК, набли-

жається до ГДК вміст хрому.

Погіршення стану ґрунтів відбувається

внаслідок несанкціонованого розміщення відходів,

через випадки забруднення земель нафтопродукта-

ми. У 2003 р. на території області зафіксовані два

випадки аварійного забруднення земель внаслідок

самовільної врізки до конденсатопроводу.

Забруднення ґрунтів є важливою екологіч-

ною проблемою, але у зв’язку з її недостатньою

вивченістю та відсутністю матеріалів відповідна

тематична карта не була побудована.

4.2. Порушення стану природних компонентів

Крім забруднення компонентів навколишньо-

го природного середовища, в результаті впли-

ву на довкілля як природних, так і антропоген-

них факторів відбуваються порушення стану

природних компонентів. Такі порушення станов-

лять загрозу для життєдіяльності населення та

викликають суттєве погіршення екологічної (і

господарської) ситуації. До основних порушень

на території області відносяться такі процеси:

• еродованість ґрунтів;

• підтоплення території;

• зсуви;

• просадочність ґрунтів.

4.2.1. Еродованість ґрунтів

Істотну увагу привертає проблема ерозії

ґрунтів. Середня еродованість ґрунтів області до-

сягла 42% та коливається в інтервалі від 20% у Заче-

пилівському районі до 59% у Дергачівському. Спос-

терігається еродування орних земель, розташова-

них на схилах із крутизною до 2°. У Близнюківському

і Куп’янському районах на таких схилах еродовано

більше третини ріллі. Таким чином, на Харківщині

необхідне широке застосування системи проти-

ерозійних заходів шляхом проведення

ґрунтоохо-

ронних заходів на агроландшафтах (лісостепова

частина) і повсюдне застосування ґрунтоохорон-

них протиерозійних агротехнологій.

У Харківській області має місце невиправда-

но високий ступінь розораності території – 63,5%

території і 81,8% сільськогосподарських угідь. Це

навіть вище, ніж у середньому по країні (56%), ро-

зораність території якої перевищує відповідний

показник у всіх розвинених країнах світу. Конче

потрібно скорочення ріллі як мінімум на 10% насампе-

ред за рахунок виведення з сільськогосподарського

обігу крутих схилів та сильно еродованих земель-

них ділянок, а також розораних земель, що приля-

гають до водних об’єктів. Проведені в Національно-

му науковому центрі «Інститут ґрунтознавства та

агрохімії» ім. О.Н. Соколовського розрахунки пока-

зують, що раціональне використання виведених із

ріллі земель під природними кормовими угіддями

навіть збільшує сумарний вихід сільськогосподарсь-

кої продукції. Очевидно, що при цьому різко змен-

шиться небезпека ерозії ґрунтового покриву області,

поліпшиться гідрологічний і загальноекологічний

стан. Слід звернути увагу на одну особливість

Харківської області. Вона розділяється на дві части-

ни межею між Лісостепом і Північним Степом, тобто

область знаходиться в двох ґрунтово-кліматичних

зонах. При цьому розораність степової частини

області вище, ніж лісостепової.

Середнє значення коефіцієнта реалізації

екологічної небезпеки (КРЕН), який визначається

із співвідношення фактичних ерозійних втрат

ґрунту до потенційних, по області дорівнює 0,81

(табл. 4.2.1.1). Це означає, що в області фактично

реалізована потенційна ерозійна небезпека, обу-

мовлена природними факторами. Ефективність

протиерозійних заходів, що застосовуються, дуже

низька, в той час як відзначається прискорення

ерозійних процесів ґрунтового покриву. Якщо роз-

глядати значення КРЕН по районах, то ситуація ви-

являється нерівноцінною. У степових районах навіть

при порівняно невисокій ерозійній небезпеці вона

реалізована більше, ніж на 1, а у Барвінківському і

Близнюківському районах КРЕН дорівнює відповідно

2,14 і 2,18 (табл. 4.2.1.2). Це означає, що землероб-

ство цих районів не тільки не захищало ґрунти від

ерозії, але й прискорило ерозійні процеси більш

ніж у 2 рази. Антропогенний фактор ерозії земель

став вирішальним, переважаючим за своїм впливом

Розділ 4. Стан навколишнього природного середовища

Таблиця 4.2.1.1

Оцінка ерозійної небезпеки для проектування ґрунтозахисно улаштованих

агроландшафтів Лісостепу і Північного Степу України

Область Розораність

території, %

Імовірний змив

10%-вої

забезпеченості,

т/га

Н, см Ступінь

еродованості

ріллі, %

КРЕН

Сумська*

58,3 32,9 1,9 19,6 0,23

Полтавська

60,7 26,6 1,7 14,1 0,26

Харківська 60,4 24,1 4,9 41,7 0,81

Луганська

52,9 28,1 6,7 66,9 0,95

Донецька

60,8 21,7 8,5 64,8 1,57

Запорізька*

72,1 28,0 4,8 34,2 0,68

Дніпропетровська

64,4 27,9 4,8 41,0 0,69

Вінницька

63,6 53,0 3,5 36,5 0,26

Черкаська

57,2 42,6 3,7 27,1 0,35

Київська* 57,6 33,0 2,5 15,2 0,28

Кіровоградська

71,3 26,0 6,4 48,0 1,00

Одеська*

66,8 37,0 6,4 53,6 0,69

Миколаївська*

73,7 31,0 6,2 51,6 0,80

Таблиця 4.2.1.2

Збитки від ерозії ґрунтового покриву Харківської області

№

п/п

Адміністративні

райони

Розора-

ність

території,

Ступінь

еродова-

ності ріллі,

Імовірний

змив 10%

забезпече-

ності,

т/га за рік

Річний

змив

ґрунтів,

т/га

КРЕН Ступінь

ерозійної

небезпеки

1 2 3 4 5 6 7 8

1 Балаклійський 56,5 41,9 25,6 21,5 0,84 3

2 Барвінківський 66,4 43,8 11,8 25,3 2,14 1

3 Близнюківський 73,5 43,8 11 24,0 2,18 1

4 Богодухівський 61 34,9 35,6 15,7 0,44 3

5 Борівський 71,7 39,9 18,4 21,2 1,15 2

6 Валківський 59,4 44,9 23,6 19,6 0,83 3

7 Великобурлуцький 63,2 44,1 23,8 28,8 1,21 3

8 Вовчанський 55,7 42,5 24,8 19,6 0,79 3

9 Дворічанський 58,9 54,4 24,9 24,9 1 3

10 Дергачівський 46,8 58,7 38,2 25,6 0,67 3

11 Зачепилівський 67,4 20,2 15 10,4 0,69 1

12 Зміївський 38,3 38,8 49,6 17,9 0,36 4

* Частина області, яка належить до регіону, що розглядається

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 60 18.04.2005 16:09:38