Екологічний атлас Харківської області

Подождите немного. Документ загружается.

№ Найменування

Водний об’єкт

(річка)

Площина

водозбору,

км

Площина

дзеркала,

га

Об’єм НПГ, млн м

Призначення

повний корисний

1 2 3 4 5 6 7 8

Існуючі водосховища

1. Авангардівське Гнилиця 67 40 1,5 1,35 зрошення

2. Африканівське балка без назви 89 3,5 зрошення, риборозведення

3. Берецьке Берека 250 328 9,25 6,25 зрошення, риборозведення, рекреація

4. Бідилівське б. Княжна 71 73,6 1,77 1,44 техн. водопостачання, зволоження осушених земель, риборозведення

5. Богодарівське б. Безіменна 78 145 3,10 2,83 зрошення, риборозведення, рекреація

6. Богуславське Лозова 54 3,24 зрошення

7. Бритайське Бритай 227 287 8,2 7,5 техн. водопостачання, рекреація

8. Буряківське Орчик 41,8 66 2,57 2,32 зрошення, риборозведення

9. В’ялівське В’ялий 62 170 10,0 9,7 техн. водопостачання, рекреація

10. Василівське Бичек 122 80 2,17 1,94 зрошення, риборозведення, рекреація

11. Великобурлуцьке Великий Бурлук 225 410 14,2 13,4 зрошення, риборозведення, рекреація

12. Вище-Солонівське Солона 46,8 47 1,87 1,54 зрошення, риборозведення, рекреація

13. Вільхівське Роганка 62,5 100 2,88 1,95 зрошення, риборозведення, рекреація

14. Воскресенівське Рябінка 147 134 4,8 2,69 зрошення

15. Граківський став-накопич. балка без назви 21,2 21,2 1,27 1,27 акумулювання стічних вод, зрошення

16. Гусинське Гусинка 60 2,11 1,35 зрошення, риборозведення, рекреація

17. Жовтневе Мокрий Ізюмець 58,7 104 3,80 1,80 зрошення, риборозведення, рекреація

18. Забродівське Мерла 200 135 2,08 1,65 зрошення, риборозведення

19. Іванівське Гусинка 182 135 2,60 2,22 зрошення, риборозведення

20. Івано-Шийчинське Братениця 100 117 1,87 1,00 риборозведення, рекреація

21. Кам’янське Греківка 161 137 5,01 4,51 зрошення, риборозведення

22. Кобзівське Вшива 175 62 1,71 1,64 зрошення, риборозведення

23 Ковалівське Ковалівка 166 84 1,30 0,64 зрошення, риборозведення

24. Коробківське б. Солений Яр 17,9 33 1,10 0,92 зрошення

25. Краснопавлівське канал Дніпро – Донбас 350 3400 410 380 питне водопостачання, рекреація

26. Лозовеньківське Лозовенька 70 100 5,00 4,70 техн. водопостачання, рекреація

27. Матвіївське Рябінка 60 118 2,18 1,86 зрошення, риборозведення

Таблиця 2.8.1.2

Зведені дані щодо характеристик водосховищ, які розташовані у Харківській області

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 21 18.04.2005 16:05:51

1 2 3 4 5 6 7 8

28. Миколаївське балка без назви 63 2,10 зрошення

29. Миколаївське б. Колодна 92,6 73 2,20 2,02 зрошення, риборозведення, рекреація

30. Мирошниківське Коленівка 81 79 1,54 1,44 зрошення, риборозведення

31. Михайлівське Орчик 65 71 1,45 1,45 зрошення, риборозведення

32. Морозівське Теплянка 88,5 104 3,00 2,88 зрошення

33. Муромське Муром 193 408 14,0 12,2 зрошення, риборозведення, рекреація

34. Новобурлуцьке б. Величків Яр 35,8 51 1,78 1,67 зрошення, риборозведення, рекреація

35. Новомиколаївське Гусинка 50,5 56 1,41 1,03 зрошення, риборозведення

36. Олександрівське Мокрий Мерчик 194 352 11,4 10,8 зволоження осушених земель, техн. водопостачання, риборозведення

37. Орельське Орелька 685 700 13,8 12,0 питне водопостачання, зрошення, риборозведення, рекреація

38. Печенізьке Сіверський Донець 8400 8620 383 341 питне водопостачання, риборозведення, зрошення, рекреація

39. Польнянське Польна 30,8 36 1,03 0,99 зрошення, риборозведення, рекреація

40. Приколотнянське Хотомля 90 2,21 зрошення

41. Прудянське Прудянка 30 37,5 1,00 1,00 зрошення

42. Рогозянське Уди 540 602 15,0 14,0 зрошення, риборозведення, рекреація

43. Слатинське б. Стульнева 23,2 46 1,51 1,47 зрошення

44. Став-накопич. «Степок» б. Бузова 9,4 25 1,07 0,87 зрошення

45.

Став-охолоджувач

Зміївської ТЕС

оз. Лиман 42,2 1250 53,1 23,1 техн. водопостачання, охолодження ТЕС, зрошення

46. Старовірівське Берестовенька 115,9 132 2,90 2,70 зрошення, риборозведення

47. Старогниличанське Гнилиця 132 112 2,60 1,20 зрошення, риборозведення

48. Сумське Середня Балаклійка 66,9 120,5 1,10 1,00 зрошення

49. Таволжанське Таволжанка 47 42,6 1,40 1,19 зрошення, рекреація

50. Тимофіївське балка без назви 93 114 3,40 3,10 зрошення, риборозведення

51. Трав’янське Харків 240 592 22,2 20,2 зрошення, риборозведення, рекреація

52. Трудолюбівське Ковалівка 107 81,8 2,23 2,18 зрошення, риборозведення, рекреація

53. Уплатнівське балка без назви 62 58 1,38 1,28 риборозведення, рекреація

54. Червонооскільське Оскіл 14600 12200 477 435 питне водопостачання, риборозведення, зрошення, рекреація

55. Чистоводівське Мокрий Ізюмець 103 83 1,72 1,03 зрошення, риборозведення

56. Шийківське б. Лиманська 117 4,10 2,45 риборозведення, рекреація

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Таблиця 2.8.1.2 (продовження)

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 22 18.04.2005 16:05:52

Таблиця 2.8.1.3

Зведені дані щодо характеристик водосховищ, які розташовані у Харківській області

Озера

№ Найменування Місце знаходження Площа водозбору, км

Площа водного дзеркала, км

1. Сухий Лиман долина р. С. Донець біля с. Лиман 33,5 4,89

2. Камишовате долина р. С. Донець 15,3 1,97

3. Чайка долина р. С. Донець 9,87 1,55

4. Борова долина р. С. Донець 3,76 0,36

5. Лиман долина р. С. Донець 42,2 9,15

6. Батиня долина р. Оскол біля с. Піски-Радьківські 8,65 1,32

Таблиця 2.8.1.4

Питомі величини забезпеченості річним стоком (тис. м

/рік) Харківської області

Таблиця 2.8.1.5

Поверхневі водні ресурси Харківської області у різні періоди забезпеченості

У середній рік У рік 75%-вої забезпеченості У рік 95%-вої забезпеченості

на 1 км

на 1 мешканця на 1 км

на 1 мешканця

місцевий сумарний місцевий сумарний місцевий сумарний місцевий сумарний місцевий сумарний місцевий сумарний

52,9 108,6 0,53 1,08 36,3 74,8 0,36 0,75 22,6 47,8 0,23 0,16

Площа, тис. км

Водні ресурси, км

/рік

середні багаторічні 75%-ва забезпеченість 95%-ва забезпеченість

місцеві сумарні місцеві сумарні місцеві сумарні

31,4 1,66 3,41 1,14 2,35 0,71 1,5

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 23 18.04.2005 16:05:56

2.8.2. Підземні води

Підземні води – важлива складова частина

водних ресурсів Харківської області, територія якої

розташована на межах Дніпровсько – Донецької за-

падини, що входить складовою частиною у Дніпров-

сько – Донецький артезіанський басейн. Глибина

залягання водоносних горизонтів обчислюється від

декількох метрів до сотень метрів.

Харківська область посідає п’яте місце в

Україні по загальних запасах підземних вод. Забір

прісних підземних вод здійснюється в основному

з крейдяних відкладень і дорівнює 0,168 км

/рік.

За прогнозними даними, експлуатаційні запаси

підземних вод області складають у сумарному об-

численні 1411,28 млн м

/рік, або 3867,8 тис. м

/добу,

та сумарно дорівнюють 22% від прогнозних

(0,384 км

/рік).

Для видобутку підземних вод використову-

ються такі водоносні горизонти: Новопетрівський

і Межигірський, Бучацько-Канівський, крейдяно-

мергельний та сеноман-нижньокрейдяний (див. те-

матичну карту 2.8.2).

Новопетрівський і Межигірський водоносні

горизонти зв’язані з рівнозернистими кварц-глау-

конітовими пісками та пісковиками олігоцену. Глиби-

на залягання і потужність відкладень – від 20 – 30 до

70 –100 м. Ступінь багатоводності – до 8 – 9 л/с. Хіміч-

ний склад підземних вод цього водоносного гори-

зонту – гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-нат-

рієвий з мінералізацією до 1 г/л. Живлення водонос-

ного горизонту здійснюється на вододілі за рахунок

інфільтрації атмосферних опадів, розвантаження –

у долинах річок. Підземну воду цього горизонту ви-

користовують для водопостачання таких населених

пунктів, як Богодухів, Золочів, Краснокутськ, Любо-

тин та інші. У м. Харкові цей водоносний горизонт не

використовується для центрального водопостачання

у зв’язку з техногенним забрудненням.

Бучацько-Канівський водоносний горизонт

має потужність водоутримуючих порід 60 – 80 м;

пов’язаний з середньозернистими пісками та

гравієм; верхнім водоупором є київські глини.

Багатоводність горизонту нерівномірна – від 1 – 4 л/с

до 15 – 20 л/c. Хімічний склад підземних вод – гідро-

карбонатно-кальцієво-магнієвий з мінералізацією

0,5 – 1,5 г/дм

. Горизонт напірний, широко викорис-

товується у Валках, Краснограді та інших районних

центрах для водопостачання, крім Харкова, де не

використовується через техногенне забруднення.

Крейдяно-мергельний водоносний го-

ризонт, зв’язаний із зоною тріщинуватості у до-

линах річок, згасає до вододілів. Водоутриму-

ючі породи мають потужність від 500 до 150 м,

багатоводність горизонту мінлива від 1 – 2 л/с

до 20 – 40 л/с. Хімічний склад при мінералізації

1 – 1,5 г/дм

– гідрокарбонатно-кальцієвий. З цьо-

го горизонту подається вода для населених пунктів:

Куп’янськ, Великий Бурлук, Дворічна та ін. У Харкові

цей водоносний горизонт не використовується

у зв’язку з можливим техногенним забрудненням.

Сеноман-нижньокрейдяний водоносний

комлекс віднесено до глауконітових пісків та піско-

виків сеноманського ярусу нижньої крейди та до

таких же відкладень альбапського ярусу нижньої

крейди. Підстилається водоносний комплекс юрсь-

кими глинами. Потужність водоутримуючих порід –

20 – 100 м. Глибина залягання цього водоносного

комплексу така: 300 – 350 м у північній частині об-

ласті; 800 – 950 м у центральній частині; 25 – 27 м

на півдні. У долині р. Орель дебет скважин 10 – 14

л/с, у Харкові – 1 – 2 л/с. Мінералізація води –

1 г/дм

, хімічний склад – гідрокарбонатно-

кальцієвий. Цей водоносний горизонт широко вико-

ристовується для централізованого водопостачан-

ня у Харкові і Харківській області.

Підземні прісні води представлені в області

27 родовищами, з яких на 19 ведеться видобуток во-

ди, що використовується для господарсько-питного,

виробничо-технічного водопостачання і для забез-

печення водою населених пунктів. Слід зазначити,

що подальше нарощування обсягу питного водопос-

тачання за рахунок підземних вод через централізо-

вані системи водопостачання стримується через не-

раціональне використання води, великі втрати при

транспортуванні, прогресуюче забруднення підзем-

них вод.

Балансові запаси прісних підземних вод скла-

дають 1036,51 тис. м

/добу. Видобуток підземної во-

ди у 2003 році склав 70,08 тис. тонн.

Широке розповсюдження на території

Харківської області мають мінеральні води. При цьо-

му мінеральні (лікувальні) води зустрічаються як се-

ред прісних, так і серед високомінеральних.

Мінеральні води Новопетрівсько-Межи-

гірського водоносного комплексу мають широке по-

ширення. Найвідомішим джерелом є Березівське.

Вода джерела слабко мінералізована (до 0,8–1,0

мг/дм

), кремнієва, гідрокарбонатна, кальцієво-

магнієва з підвищеним вмістом органічних речовин.

Подібного типу води Рай-Оленівки, Харківська № 1

і № 2 та деякі інші мінеральні води Бучацько-Канів-

ського водоносного комплексу зустрічаються в се-

лищі П’ятихатки та Краснокутському районі. Води

кремнієві, гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-

магнієві з мінералізацією 1,1–1,8 г/дм

Мінеральні води сеноман-альпійського водо-

носного комплексу зустрічаються на окремих ділян-

ках (Нововодолазька соляна, Котелівська, Валківська

структура, Верхньолапівська, Сахновщанська). За

хімічним складом води гідрокарбонатні, натрієві,

сульфатно-гідрокарбонатні, натрієво-кальцієві з мі-

нералізацією 1,8–2,9 г/дм

Мінеральні води юрського водоносного ком-

плексу розкриті в зоні стику Донбасу та Дніпровсько-

Донецької западини (Балаклійський, Борівський,

Куп’янський райони). Тип вод – хлоридні натрієві із

мінералізацією до 5 г/дм

У районі Ізюма розкриті гідрокарбонатні

натрієво-содові води.

На території санаторію «Березівські міне-

ральні води» розкриті на глибині 1364 м мінеральні во-

ди тріасового водоносного комплексу. Тип вод – хло-

ридні натрієві. Температура води 32°С, мінералізація

55 г/дм

, вміст брому – 70 мг/дм

, бору – 21 мг/дм

Аналогічного типу води відкриті в Краснокутському,

Вовчанському, Нововодолазькому, Первомайському

та Балаклійському районах.

Гідрогеологічні умови Харківської області

дозволяють вирішувати питання водопостачан-

ня практично будь-якого місця за рахунок підзем-

них вод. Балансові запаси підземних вод області

складають 1031,7 тис. м

/добу. Прогнозні запаси –

3867,8 тис. м

/добу. Освоюється водоносний гори-

зонт прісних високоякісних підземних вод – верхньо-

юрських відкладів.

У той же час сучасний екологічний стан під-

земних вод можна охарактеризувати як напружений.

У м. Харкові та районних центрах техногенний вплив

та проникнення забруднення розповсюджується на

глибину залягання основних експлуатаційних водо-

носних горизонтів, таких як Межигірсько-Канівський

і верхньокрейдяний. Є дані щодо зниження якості

навіть добре захищеного водоносного комплексу –

сеноман-нижньокрейдяних відкладень, який для

більшої частини області є стратегічним резервом

прісних питних вод.

Ґрунтові води першого від поверхні водонос-

ного горизонту значно забруднені. Підвищені показ-

ники загального вмісту солей та нітратів, жорсткості,

незадовільний бактеріологічний стан.

Великою проблемою для м. Харкова є знач-

не забруднення підземних вод верхньокрейдяного

водоносного горизонту. Запаси в кількості близько

50 тис. м

/добу вже не можуть бути використані для

господарсько-питного водопостачання. У той же час

припинення їх відкачки на насосних станціях ТВО

«Харківкомунпромвод» призвело до значного поси-

лення підтоплення в місті. У Харкові в підтопленому

стані знаходиться більше 5 тис. га забудованих тери-

торій. Ситуація може бути поліпшена тільки з віднов-

ленням відкачки з верхньокрейдяного та вищезалег-

лих водоносних горизонтів з використанням вод для

виробничих потреб підприємств міста.

2.9. Рослинний і тваринний світ

За даними геоботанічного районування,

Харківська область належить до двох геоботанічних

округів: Лівобережного лісостепового з лучними сте-

пами і липово-дубовими лісами і Дніпровсько-До-

нецького із різнотравно-типчаково-ковиловими сте-

пами, байрачними лісами і заплавними луками.

Зональними типами рослинності для тери-

торії області є широколисті мішані ліси (нагірні дібро-

ви), лучні степи і різнотравно-типчаково-ковилові

степи.

Нагірні діброви займають більш еродовані

ділянки вододілів на сірих і темно-сірих опідзолених

і реградованих ґрунтах і опідзолених чорноземах.

Лучні степи приурочені до більш рівнинних ділянок

рельєфу і розвиваються на потужних середньогумус-

них чорноземах і потужних середньогумусних вилу-

жених чорноземах. Різнотравно-типчаково-ковилові

степи зазвичай пов’язані з різними варіантами зви-

чайних середньогумусних чорноземів.

Крім зональних типів рослинності в межах

Харківської області поширені соснові і дубово-сос-

нові ліси, заплавні ліси, болотна рослинність, за-

плавні луки та рослинність відкритих пісків і крейдя-

них відшарувань.

З точки зору природно-ресурсного по-

тенціалу, найбільш важливим компонентом рослин-

ного світу є ліси. Саме ліси є тим компонентом біос-

фери, що підтримує екологічну рівновагу, регулює

поверхневий і підземний стоки. Вони також викону-

ють водоохоронні та протиерозійні функції, виділя-

ють кисень, очищають повітря від забруднення,

захищають поля від суховіїв і пилових бур, служать

місцем відпочинку і спілкування з природою людей,

місцеперебуванням для фауни. Ліси являють і ве-

лику матеріальну цінність як джерело деревини та

іншої корисної продукції.

Лісовий фонд області, за даними останньо-

го державного обліку, складає 419,4 тис. га, у тому

числі лісова площа – 403,2 тис. га, з них вкриті лісом

землі – 381,5 тис. га. Лісистість території Харківщини

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 24 18.04.2005 16:05:57

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.8.2. Підземні водні ресурси

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 25 18.04.2005 16:06:06

становить 10,1%, що менше, ніж в цілому по Україні

(14%). Науково обґрунтована оптимальна лісистість

становить 15 – 16%. Для її досягнення необхідно

створити близько 200 тис. га нових лісів. Оскільки

територія області розташована в природних зонах

лісостепу і степу, то покриття лісами по районах об-

ласті нерівномірне: основні масиви лісів ростуть у

лісостепових північно-західних та центральних райо-

нах; лісистість окремих районів змінюється від 0,5%

у Лозівському районі до 29,5% у Зміївському районі.

Найбільш поширеними лісовими породами в

області є дуб черешчатий, насадження якого займа-

ють більше половини всієї площі лісів (53% у 1990

році), і сосна звичайна (36%). У лісах області також

ростуть ясен та клен гостролистий, польовий і та-

тарський, липа, в’яз, осика й ін., різні чагарники.

Ліси області за домінуючими породами пред-

ставлені на тематичній карті 2.9.1. Крім лісів, на карту

нанесені такі компоненти рослинності, як сади, боло-

та й рослинність відкритих пісків.

За віковою структурою лісів переважають на-

садження середньобагатолітні та молодняк (більш

290 тис. га), стиглі і перестояні деревостої складають

усього 12%, що пояснюється посиленою експлуа-

тацією лісів у минулому.

За існуючим поділом лісів, близько 80% з них

належать до категорій захисності, по яких, за діючи-

ми нормативними документами, на цей час заборо-

няється проведення рубок головного користування.

Така ситуація є характерною для двох головних порід

області – сосни та дуба. У лісовому фонді області пе-

реважають твердолисті групи порід (в основному це

дуб насіннєвого і паросткового походження). Вони

займають більше 173 тис. га, або 60,5% від загальної

площі лісів. Хвойні ліси займають площу більше 98

тис. га (34,3%), а м’яколисті – 5,2%.

Лісові насадження області є достатньо про-

дуктивними. Розподіл за класами продуктивності

(бонітетами) засвідчує, що 74,2% лісів належать до

другого та вище бонітетів. Площа низькопродуктив-

них насаджень складає близько 700 га, більша їх

частина представлена м’яколистяними породами

(68,6%). Деякі з них мають бути замінені на більш

цінні та продуктивні ліси.

Старіння лісів супроводжується погіршенням

їхнього санітарного стану та зниженням еколого-

захисних функцій. Це особливо помітно у дубових

паросткових лісах третьої та старших генерацій.

Згідно з чинним законодавчим поділом лісо-

вого фонду, всі ліси області віднесено до І групи, що

свідчить про їх високе екологозахисне, соціальне та

рекреаційно-оздоровче значення. Більша частина їх

належить до категорії лісів, що виконують переважно

санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції (більше 178

тис. га, або 55,8%). Друге місце за функціональною

належністю займають захисні ліси (більше 113 тис.

га, або 35,7% від всієї кількості). Частка водоохорон-

них лісів є незначною (8,3%).

З усієї кількості лісів І групи у Харківській

області (319,3 тис. га) для активної господарської

експлуатації можуть використовуватися трохи

більше 99 тис. га, або 31,1%. Саме у цих лісах

проводяться рубки головного користування, що

здійснюються в межах розрахункової лісосіки. Роз-

рахункова лісосіка – це щорічна норма заготівлі де-

ревини в порядку рубок головного користування,

що обчислюється і затверджується для кожного

постійного лісокористувача і окремо за групами

порід у межах груп лісів, виходячи з принципів без-

перервності та невиснажливості використання лісо-

вих ресурсів. Об’єм затвердженої розрахункової

лісосіки в 2003 році становив 36,7 тис. м

, фактично

впродовж року було зрубано 35,8 тис. м

деревини.

Ліси спеціального цільового призначення у

державному лісовому фонді області складають всьо-

го 638 га, чи 0,2%. До цієї категорії лісів належать ліси

природно-заповідного фонду, площа яких за останні

роки значно збільшилася за рахунок приєднання до

вже діючих цілої низки перспективних об’єктів (Про-

грама формування національної екологічної мережі

в області на 2002-2015 роки).

До лісового фонду віднесено також 25,4 тис. га

полезахисних лісових смуг. Полезахисна лісистість

області становить 1%, тоді як науково обґрунтована

оптимальна складає 2,5% у лісостеповій і 3% – у сте-

повій частинах області. Існуючі полезахисні лісосму-

ги знаходяться в незадовільному стані, більше трети-

ни з них потребують реконструкції.

Ліси області широко використовуються в

культурно-оздоровчих цілях і мають велику рекре-

аційну цінність, виконуючи важливі соціальні функції,

значення яких особливо велике в такому густонасе-

леному регіоні, як Харківська область.

Станом на 1 січня 2004 року площа усіх зеле-

них насаджень міст і райцентрів Харківської області

складає 29773,5 га, у тому числі:

•площа зелених насаджень загального користу-

вання –11449,5 га;

•площа зелених насаджень обмеженого користу-

вання – 14473,7 га;

•площа зелених насаджень спеціального призна-

чення – 3850,3 га.

Протягом 2003 р. догляд за існуючими зеле-

ними насадженнями здійснювався на площі 7597,4 га.

Крім того, при проведенні робіт з утримання зелених

насаджень силами громадськості виконано великий

обсяг робіт з упорядкування усіх парків, скверів, на-

бережних, вулиць, бульварів та прибудинкових тери-

торій в житлових районах і мікрорайонах, а також на

прилеглих територіях промислових підприємств та

санітарно-захисних зон.

Створені нові зелені насадження на площі 1,5

тис. га. Ландшафтна реконструкція існуючих зелених

насаджень проведена у м. Харкові на площі 56,7 га.

Багаторічний антропогенний тиск призвів

до того, що з понад 1300 видів судинних рослин,

що ростуть на території області, 157 видів занесені

до Червоної книги України як рідкісні або зникаючі,

106 видів взято під охорону в об’єктах природно-за-

повідного фонду, місця зростання інших рідкісних

видів увійшли до складу зарезервованих для наступ-

ного заповідання територій.

На території області не залишилось рослин-

них угруповань та екосистем, які у ту чи іншу міру не

зазнавали б антропогенного впливу; в складі ланд-

шафтів переважають агроценози; природні рослинні

угруповання займають лише 28% території. В зв’яз-

ку з цим проблемами першочергового значення є

збереження та охорона цих угруповань, більшість

яких складають ліси, а також підвищення лісистості

території області, яке стримується відсутністю

коштів на лісовідновлення та лісорозведення. В

лісах області виділені і охороняються об’єкти при-

родно-заповідного фонду – ландшафтні, ботанічні,

комплексні та генетичні резервації.

Антропогенний вплив на ліс призводить

до зміни вікової та породної структури насаджень,

їхнього санітарного стану та стійкості, співвідношен-

ня лісів природного насіннєвого та природного па-

росткового походження і насаджень, що вирощують-

ся з лісових культур.

Оцінюючи результати антропогенного впли-

ву, слід визнати, що ліси області значно змінились

під впливом діяльності людини. До цього слід додати,

що більша частина площі лісових культур, особливо в

степових районах області, створена на землях, що не

використовуються в сільському господарстві, раніше

безлісих, що передані для залісіння в держлісфонд.

Негативного впливу локального характеру

зазнають лісові насадження в місцях масової рекре-

ації населення. Найбільш істотні пошкодження наса-

джень пов’язані з випадками пожеж. Значного техно-

генного та антропогенного впливу зазнають ліси лісо-

паркового господарства та Жовтневого держлісгос-

пу в м. Харкові і біля нього, Зміївського держлісгоспу

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 26 18.04.2005 16:06:11

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.9.1. Рослинність

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 27 18.04.2005 16:06:26

стратегії збереження біологічного та ландшафтно-

го різноманіття (1995 р.) як Всеєвропейської еко-

логічної мережі – єдиної просторової системи тери-

торій країн Європи з природним або частково зміне-

ним станом ландшафтів.

В Україні роботи по створенню екологічної

мережі розпочались після прийняття Закону України

«Про загальнодержавну програму формування націо-

нальної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки»

(2000 р.) та Закону України «Про екологічну мережу

України» (2004 р.).

Концептуально екомережа на даному етапі є

інтегруючою ідеєю збереження довкілля. Це обов’яз-

кова ланка, що поєднує в єдине ціле всі концепції

і системи охорони природи. Її метою є відновлення

генетичної, екологічної і функціональної нерозривної

єдності біосистем як взаємообумовленої цілісності.

Кожна національна мережа відбиває євро-

пейські, національні, регіональні, та місцеві інтереси.

Регіональна чи обласна ділянка національ-

ної екомережі є самостійною одиницею – основною

складовою частиною, тому формування її є дуже важ-

ливим етапом створення національної мережі з точ-

ки зору екологічносоціальноекономічних відносин

у суспільстві.

Основою екомережі в Україні повинні стати

територіальні системи природних територій, що

підлягають особливій охороні, але серед основних

її складових найбільш розвинутими є поки що мережі

природнозаповідного фонду, які не спроможні самі

вирішити всі проблеми, що накопичилися у сфері

збереження біологічного та ландшафтного різно-

маніття.

Національна екологічна мережа включає еле-

менти загальнодержавного і місцевого значення, які

визначаються за науковими, правовими, технічни-

ми, організаційними та фінансово – економічними

критеріями.

До елементів екологічної системи належать:

природні регіони – природнотериторіальні утво-

рення значної площі, суцільність яких визначається

характерними для них фітоландшафтами, фізико

географічними, адміністративними та іншими

ознаками, що характеризуються типовими та уні-

кальними природними компонентами, які вико-

нують регіональну екостабілізуючу роль; при-

родні екокоридори – природні або приведені до

природного стану ділянки землі чи водної поверх-

ні, які на різних рівнях просторової організації

екологічної мережі забезпечують для природ-

ного середовища умови безперервності, сис-

темної єдності та функції біокомунікації, а саме –

широтні природні екокоридори, що забезпечу-

ють природні зв’язки загального характеру, а також

меридіональні екокоридори, просторово обмежені

долинами річок.

Створення екологічної мережі забезпечить

збереження і відтворення біологічного та ландшафт-

ного різноманіття області.

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

в зоні Зміївської ТЕС, шкідливі викиди якої складають

до 50% від загального обсягу промислових викидів у

атмосферу області; Балаклійського держлісгоспу, де

виявлено випадки всихання хвойних лісонасаджень

від шкідливих викидів АТ «Балцем».

У результаті багатовікової господарської

діяльності людини ландшафт лісостепової зони

Харківської області дуже змінився. Раніше її покрива-

ла різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. До

нинішнього часу в своєму первинному вигляді степ

практично ніде не зберігся. Зникають рідкісні види

рослин, в тому числі:

•степові – ковила Іоанна, ковила Лессінга, гіацинт

блідий, календула сітчаста;

•реліктові – чина венеціанська, вовчоягідник, в’язіль

широколистий, хвощ великий.

Істотні зміни відбулися і в тваринному світі.

Стан тваринного світу області визначається, з одно-

го боку, різноманіттям природних умов та мисливсь-

ких угідь, з другого боку – антропогенним впливом.

На карті 2.9.2 показано розподіл області на основні

типи місць проживання тварин – ліси, степи та луки

і заплави рік.

У лісах області живе лось, кабан, козу-

ля та хижаки: лисиця, ласка, горностай, борсук,

зустрічається єнотовидний собака, вовк. З дрібних

гризунів – підземна полівка, лісові миші. Повсюди по-

ширений заєць. У соснових лісах водяться чубата си-

ниця, дрізд-горобинник, дрізд-омелюх, звичайні тут

зяблики, лісові щеврики, іволги, горлиці, вівсянки,

сірі мухоловки. На піщаних кучугурах живе різнобарв-

на ящірка.

До видів заплавних тварин в області відно-

сяться зеленоногі комишниці, різні види очеретянок,

водяні курочки, 2-3 види качок. На луках гніздяться

жовті трясогузки, польові жайворонки, лучні чекани,

деркачі, у чагарниках – черепашки. На луках зустріча-

ються гризуни – водяна полівка. З комахоїдних від-

значена водяна кутора. Зустрічаються норка, видра,

хохуля. З амфібій та рептилій – різні види жаб, вужі,

болотна черепаха, гадюки, мідянки.

Тваринний світ полів виділяється в особли-

вий комплекс. З амфібій сюди потрапили чесноч-

ниця та зелена жаба; із птахів – жайворонки, по-

льовий щеврик, перепел, куріпка. У ярах водяться

бджолоїдка золотава і сиворакша. Поширені шпаки,

удоди, горлиці, ворони, граки, галки, канюки, чорні

шуліки, соколи-кібчики. З інших видів тварин степу

необхідно відзначити тушканчиків, сліпаків, ховрахів.

Відомі на Харківщині колонії бабаків.

У водоймах живе більше тридцяти видів риб.

Це головним чином коропові: плітка, червоноперка,

сазан, карась, лящ. З окуневих – звичайний окунь

і йорж, рідше зустрічається судак, з тріскових –

налим.

Із 436 видів хребетних тварин, що мешкають

на території Харківщини, 122 види занесено до Чер-

воної книги України, 39 видів занесено до європейсь-

кого Червоного списку тварин, 194 види занесені

до Червоного списку області. Із 90 видів мігруючих

тварин, які потребують охорони на території області,

81 вид віднесено до категорій зникаючих, цінних

та рідкісних, що підлягають особливій охороні.

На карті 2.9.2 нанесені місця проживання черво-

нокнижних та рідкісних зникаючих видів тварин.

За останні 80 –100 років на території області

зникло 20 видів птахів, 15 видів тварин, 36 видів ко-

мах. На цей час у Харківській області, крім червоно-

книжних видів, вимагають охорони:

•35 видів рослин;

•90 видів комах;

•17 видів земноводних і плазунів;

• 35 видів птахів;

• 7 видів ссавців.

2.10. Екологічна мережа

Екологічна мережа – це єдина територіаль-

на система, яка включає ділянки природних ланд-

шафтів, що підлягають особливій охороні: території

та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні

і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, по-

лезахисні території та об’єкти інших типів, що визна-

чаються законодавством України і є частиною струк-

турних територіальних елементів.

Рішення про створення екологічної мережі

сформульоване в рекомендаціях Всеєвропейської

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 28 18.04.2005 16:06:42

У М О В Н І П О З Н АЧ Е Н Н Я :

Карта 2.9.2. Тваринний світ

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 29 18.04.2005 16:06:46

На карті 2.10 подано схему-проект регіональ-

ної національної екологічної мережі в Харківській

області як частини відповідної національної загально-

державної мережі. На карті зображені різні компонен-

ти екомережі як місцевого, так і загальнодержавного

значення – природні регіони, природні екокоридори

та ключові території, як визначені або існуючі, так

і перспективні.

2.11. Рекреаційні ресурси

Територія Харківської області має різнома-

нітні природні умови, які є важливим чинником для

широкого розвитку рекреаційної індустрії. В області

існує достатньо територій, що можуть задовольнити

медико-біологічні та психолого-естетичні потреби

людини. Лише 16% від загальної площі становлять

території, де не рекомендується тривалий відпочи-

нок, збір грибів, ягід та лікарських рослин. Всього на

території області налічується 8 рекреаційних зон за-

гальною площею 443,2 тис. га (таблиця 2.11.1).

Свого часу в області було близько 300 уста-

нов для оздоровлення та відпочинку, у тому числі

більше 30 санаторіїв, пансіонатів і будинків відпо-

Рекреаційна зона

Площа,

тис. га

Ландшафтно-природна характеристика

1 2 3

Сіверськодонецька регіональна рекреаційна система

Харківська 140,8

Басейни річок Уди та Лопань з лісовими масивами

на прирічкових схилах правого та лівого берегів

Печенізька 63,2

Долина Печенізького водосховища з лісовими масивами

на схилах правого та лівого берегів

Ізюмська 61,6

Долина річки Сіверський Донець з дібровними лісами

на правому березі, заплавними луками та сосновими борами

на піщаних борових терасах

Зміївська 40,0

Долина річки Сіверський Донець з дібровними лісами

на правому березі, заплавними луками та сосновими борами

на піщаних борових терасах

Червонооскільська 40,0

Уздовж долини річки Оскіл та Червонооскільського водосховища.

Нагірна діброва та соснові бори на лівобережній боровій терасі

Чугуївська 22,4

Долина річки Сіверський Донець з дібровними лісами

на правому березі, заплавними луками та сосновими борами

на піщаних борових терасах

Балаклійська 20,8

Долина річки Сіверський Донець з дібровними лісами

на правому березі, заплавними луками та сосновими борами

на піщаних борових терасах

Придніпровська регіональна рекреаційна система

Краснокутська 54,4

Уздовж річкових долин річок Мерла та Мерчик зі схиловими

та вододільними дібровами, заплавними та схиловими луками,

сосновими борами на боровій терасі лівого берега

№

п/п

Найменування закладу

відпочинку

Кількість

відпочиваючих

за рік, осіб

Місцезнаходження

1. «Бермінводи» 16000

Дергачівський р-н., с. Березівське

(сел. Пересічне)

2. «Рай-Оленівка» 6650 Харківський р-н., с. Рай-Оленівка

3. «Роща» 8000 Харківський р-н., сел. Пісочин

4. «Ялинка» 3700 Зміївський р-н, с. Омельченки

б/в заводу

ім. Малишева

12000 Вовчанський р-н., сел. Старий Салтів

6. б/в «Орджонікідзе» 5000 Зміївський р-н

7. б/в «Високий» 3000 Харківський р-н., cел. Високе

8. б/в «Коробів Хутір» 4000 Зміївський р-н

9. б/в «Верхня Писарівка» 6200 Вовчанський р-н., сел. Пролетарське

Таблиця 2.11.1

Рекреаційне зонування Харківської області*

*«Об утверждении перечня и границ территорий, которые резервируются для организации зон лечения, отдыха

и туризма в области». Решение Харьковского облисполкома от 16.01.1978 № 22

Таблиця 2.11.2

Найбільші заклади відпочинку в Харківській області

Розділ 2. Загальний опис Харківської області

чинку, близько 140 баз відпочинку та 100 таборів

для відпочинку дітей. Найбільші заклади відпочинку

Харківської області наведені в таблиці 2.11.2.

У 1991-92 роках чисельність відпочиваючих

досягала: на Печенізькому водосховищі та у районі

Чугуєва – 15-20 тис. осіб; у Зміївському районі – 20-25

тис. осіб; Балаклійському, Ізюмському районах та на

Червонооскільському водосховищі – 5-10 тис. осіб.

До 50 – 70 тис. осіб відпочивали на пляжах міських

та приміських водоймищ м. Харкова (Журавлівський

гідропарк, Олексіївський, Жовтневий та Основ’янсь-

кий лугові парки, Лозовеньківське водосховище, Лю-

ботинські та Південні пруди та ін.), внаслідок чого ма-

ли місце багатократні рекреаційні перенавантаження

та інтенсивне забруднення водоймищ. На жаль,

на цей час більшість установ для оздоровлення та

відпочинку не діє, що пов’язано насамперед з тяж-

ким економічним становищем України та регіону.

Основні рекреаційні зони області показані на

карті 2.11. Видно, що головні території відпочинку

концентруються навколо річок Сіверський До

нець

і Оскіл, водосховищ та озер. На цих ділянках вод-

них об’єктів повинні бути забезпечені нормативи

бактеріального забруднення як головного фак-

тора безпечної рекреації на воді, а також кому-

нально-побутові нормативи якості води. Ці нор-

мативи визначають вимоги з боку рекреації при

комплексному використанні водного об’єкта.

Стан окремих компонентів довкілля означе-

них рекреаційних зон буде описаний далі в тематич-

ному розділі 4.

Існує ряд факторів, що обмежують можли-

вості туризму та відпочинку. Серед них головним

є екологічний стан природного середовища. Тому,

виходячи з аналізу рівня забруднення, на території

області виділяється 3 типи територій, різною мірою

придатних для туризму та відпочинку: малопридатні,

обмежено придатні та придатні. Високі вимоги до

якості навколишнього середовища для місць, що

використовуються для рекреації, обумовлюють не-

обхідність охорони навколишнього середовища

у місцях відпочинку.

Екологічний атлас Харківської області

atlas_ecologi_7_4_05.indd 30 18.04.2005 16:06:49