Друзенко Г. (заг. ред.) Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)

Подождите немного. Документ загружается.

Декларації щодо положень Договорів 421

A. Декларації щодо положень Договорів

1. Декларація щодо Хартії засадничих прав Європейського

Союзу

Хартія засадничих прав Європейського Союзу, що має юридично

обов’язковий характер, потверджує засадничі права, які ґарантує

Європейська Конвенція про захист прав людини та засадничих

свобод, а також права та засадничі свободи, що випливають з кон-

ституційних традицій, спільних для держав-членів.

Хартія не поширює сферу застосування права Союзу поза повно-

важення Союзу, не надає Союзові жодних нових повноважень, не

ставить перед ним жодних нових завдань і не змінює повноважень

та завдань, як їх визначено у Договорах.

2. Декларація про частину другу статті 6 Договору про

Європейський Союз

Конференція дійшла згоди, що приєднання Союзу до Європейської

Конвенції про захист прав людини та засадничих свобод належить

здійснити таким чином, щоб зберегти особливий характер права

Союзу. В зв’язку з цим Конференція зауважує наявність регуляр-

ного діалогу між Судом Європейського Союзу та Європейським

Судом з прав людини; такий діалог може бути посилений після

приєднання Союзу до Конвенції.

3. Декларація про статтю 8 Договору

про Європейський Союз

Союз візьме до уваги особливе становище держав, що мають

невелику за розміром територію та підтримують з ним близькі

стосунки.

4. Декларація щодо складу Європейського Парламенту

Додаткове місце в Європейському Парламенті належатиме Італії.

Декларації422

5. Декларація про політичну згоду Європейської Ради щодо

проекту рішення стосовно складу Європейського Парламенту

Європейська Рада дасть політичну згоду на поправки проекту рі-

шення стосовно складу Європейського Парламенту каденції 2009–

2014, ґрунтованого на пропозиції Європейського Парламенту.

6. Декларація щодо частин п’ятої та шостої статті 15,

частин шостої та сьомої статті 17 і статті 18 Договору про

Європейський Союз

Добираючи кандидатури на посаду Голови Європейської Ради,

Голови Комісії, Високого представника Союзу з питань зовнішньої

та безпекової політики, належить відповідним чином враховувати

потребу шанувати географічне та демографічне розмаїття Союзу

та його держав-членів.

7. Декларація щодо частини четвертої статті 16 Договору

про Європейський Союз та частини другої статті 238 Договору

про функціювання Європейського Союзу

Конференція проголошує, що Рада ухвалить рішення стосов-

но впровадження частини четвертої статті 16 Договору про

Європейський Союз та частини другої статті 238 Договору про фун-

кціювання Європейського Союзу в день підписання Лісабонського

договору та це рішення набере чинності одночасно з Договором.

Проект рішення подано нижче:

Проект рішення Ради

стосовно виконання частини четвертої статті 16 Договору про

Європейський Союз та частини другої статті 238 Договору про

функціювання Європейського Союзу від 1 листопада 2014 року до

31 березня 2017 року, з одного боку, та від 1 квітня 2017 року, з

іншого

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Оскільки:

(1) Належить ухвалити положення, що дозволять безперешкод-

но перейти від системи ухвалення рішень у Раді кваліфікованою

Декларації щодо положень Договорів 423

більшістю, як окреслено в частині третій статті 3 Протоколу про

перехідні положення, що застосовуватиметься до 31 жовтня 2014

року, до системи голосування, передбаченої у частині четвер-

тій статті 16 Договору про Європейський Союз та частині другій

статті 238 Договору про функціювання Європейського Союзу, яка

застосовуватиметься від 1 листопада 2014 року, включаючи особ-

ливі положення, закладені в частині другій статті 3 Протоколу про

перехідні положення, що діятимуть протягом перехідного періоду

до 31 березня 2017 року.

(2) Слід пам’ятати, що Рада зазвичай докладає всіх зусиль для

зміцнення демократичної легітимності актів, які ухвалює кваліфі-

кованою більшістю,

ВИРІШИЛА ТАК:

Секція 1

Положення застосовні від 1 листопада 2014 р. до 31 березня

2017 р.

Стаття 1

Якщо від 1 листопада 2014 р. до 31 березня 2017 р. члени Ради,

що представляють:

a) щонайменше три четвертих населення, чи

b) щонайменше три четвертих кількості держав-членів,

потрібних для створення блоківної меншості внаслідок застосу-

вання абзацу першого частини четвертої статті 16 Договору про

Європейський Союз чи частини другої статті 238 Договору про

функціювання Європейського Союзу, заперечують проти ухвален-

ня акта кваліфікованою більшістю, Раді належить обговорити цю

проблему.

Стаття 2

В ході цих обговорень Раді належить зробити все можливе у межах

її повноважень, аби впродовж розумного строку та без порушення

гранично допустимих строків, закладених у праві Союзу, досягти

задовільного рішення щодо осторог членів Ради, про які йдеться у

статті 1.

Декларації424

Стаття 3

Задля цього Голові Ради, за сприяння Комісії та згідно з внутріш-

нім регламентом Ради, належить пропонувати будь-які ініціативи,

потрібні щоб полегшити створення ширшого базису для поро-

зуміння в Раді. Членам Ради належить надавати допомогу Голові.

Секція 2

Положення застосовні від 1 квітня 2017 року

Стаття 4

Якщо у період від 1 квітня 2017 р. члени Ради, що представляють:

a) щонайменше 55 % населення, чи

b) щонайменше 55 % кількості держав-членів,

потрібних для створення блоківної меншості внаслідок застосу-

вання абзацу першого частини четвертої статті 16 Договору про

Європейський Союз чи частини другої статті 238 Договору про

функціювання Європейського Союзу, заперечують проти ухвален-

ня акта кваліфікованою більшістю, Раді належить обговорити цю

проблему.

Стаття 5

В ході цих обговорень Раді належить зробити все можливе у межах

її повноважень, аби впродовж розумного строку та без порушення

гранично допустимих строків, закладених у праві Союзу, досягти

задовільного рішення щодо осторог членів Ради, про які йдеться у

статті 4.

Стаття 6

Задля цього Голові Ради, за сприяння Комісії та згідно з внутрішнім

регламентом Ради, належить започатковувати будь-які ініціативи,

потрібні щоб полегшити створення ширшого базису для поро-

зуміння в Раді. Членам Ради належить надавати допомогу Голові.

Секція 3

Набрання чинності

Декларації щодо положень Договорів 425

Стаття 7

Це рішення набирає чинність одночасно з Лісабонським договором.

8. Декларація про практичні заходи щодо головування в

Європейській Раді та Раді з закордонних справ, яких належить

вжити з набранням чинності Лісабонського договору

У разі, якщо Лісабонський договір набере чинність після 1 січня

2009 року, Конференція просить компетентні органи держави-

члена, що здійснюватиме у цей час піврічне головування в Раді,

з одного боку, а також особу, обрану Головою Ради, та особу, що

її призначили Високим представником Союзу з питань зовнішнь-

ої та безпекової політики, з іншого боку, провівши консультації

з державою, що має наступною здійснювати піврічне головуван-

ня, вжити потрібні спеціальні заходи, аби уможливити ефективну

передачу матеріальних та організаційних аспектів Головування в

Європейській Раді та у Раді з закордонних справ.

9. Декларація про частину дев’яту статті 16 Договору про

Європейський Союз щодо рішення Європейської Ради

стосовно головування в Раді

Конференція проголошує, що негайно після підписання Лісабон-

ського договору Раді належить почати готувати рішення, що вста-

новлює процедуру виконання рішення про головування в Раді, та

політично схвалити його протягом шести місяців. Проект рішення

Європейської Ради, що буде ухвалений в день набрання чинності

Лісабонського договору, подано нижче:

Проект рішення Європейської Ради про головування в Раді

Стаття 1

1. Головування в Раді, за винятком Ради з закордонних справ, здій-

снюють попередньо створені групи трьох держав-членів протягом

18 місяців. Ці групи належить створити на засадах рівномірної ро-

тації держав-членів, зважаючи на їхню розмаїтість та географічну

рівновагу в межах Союзу.

2. Кожний член групи по черзі головує протягом шести місяців у

всіх форматах Ради, за винятком Ради з закордонних справ. Іншим

Декларації426

членам групи належить сприяти Голові у виконанні всіх його

обов’язків на підставі спільної програми. Члени групи можуть

встановити між собою інші домовленості.

Стаття 2

У Комітеті постійних представників урядів держав-членів голо-

вує представник держави-члена, що головує в Раді з загальних

питань.

Головою Політико-безпекового комітету є представник Високого

представника Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики.

Головою у підготовчих органах різних форматів Ради, за винятком

Ради з закордонних справ, є член групи, яка головує у цьому фор-

маті Ради, хіба що згідно зі статтею 4 вирішено інакше.

Стаття 3

Рада з загальних питань у співпраці з Комісією забезпечує узгід-

неність та тяглість в роботі різних форматів Ради в рамках ба-

гаторічних програм. Державам-членам, що головують в Раді, за

підтримки Генерального секретаріату Ради належить уживати усіх

потрібних заходів для організації роботи Ради та її безперешкодно-

го функціювання.

Стаття 4

Раді належить ухвалити рішення, що запроваджує заходи на вико-

нання цього рішення.

10. Декларація про статтю 17 Договору

про Європейський Союз

Конференція вважає, що коли до складу Комісії більше не входи-

тимуть громадяни всіх держав-членів, Комісії належить звернути

особливу увагу на потребу забезпечити цілковиту прозорість у

стосунках зі всіма державами-членами. Відповідно, Комісії нале-

жить підтримувати міцний зв’язок зі всіма державами-членами,

незалежно від того, чи є їх громадянин членом Комісії, і в цьому

контексті приділяти особливу увагу потребі обмінюватися інфор-

мацією та провадити консультації з усіма державами-членами.

Декларації щодо положень Договорів 427

Конференція також вважає, що Комісії належить вживати всіх

потрібних заходів, аби ґарантувати, що політичні, соціальні та

економічні реалії в усіх державах-членах, включаючи тих, грома-

дяни яких не представлені в Комісії, цілком враховані. Ці заходи

повинні включати відповідні організаційні домовленості, які ґаран-

тують, що позиції держав-членів, громадяни яких не представлені

в Комісії, враховано.

11. Декларація про частини шосту та сьому статті 17 Договору

про Європейський Союз

Конференція вважає, що згідно з положеннями Договорів,

Європейський Парламент та Європейська Рада несуть спіль-

ну відповідальність за безперешкодний перебіг процесу виборів

Голови Європейської Комісії. Перед тим, як Європейська Рада

ухвалить рішення, представники Європейського Парламенту та

Європейської Ради проводитимуть потрібні консультації в рам-

ках процедури, визнаної за найбільш доречну. Ці консультації бу-

дуть зосереджені на біографії та кваліфікації кандидатів на посаду

Голови Комісії, враховуючи вибори до Європейського Парламенту,

згідно з абзацом першим частини сьомої статті 17. Спосіб про-

вадження таких консультацій може бути визначений за спіль-

ною згодою Європейського Парламенту та Європейської Ради у

належний час.

12. Декларація про статтю 18 Договору

про Європейський Союз

1. Конференція проголошує, що відповідні контакти з Європейським

Парламентом будуть налагоджені в ході підготовчої роботи, яка

передуватиме призначенню Високого представника Союзу з пи-

тань зовнішньої та безпекової політики, що має відбутися у день

набрання чинності Лісабонського договору, згідно зі статтею 18

Договору про Європейський Союз та статтею 5 Протоколу про

перехідні положення; строк повноважень Високого представника

Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики почнеться того

самого дня та завершиться у день завершення строку повноважень

Комісії, що виконуватиме обов’язки на той час.

Декларації428

2. До того ж Конференція нагадує, що Високий представник Союзу

з питань зовнішньої та безпекової політики, строк повноважень

якого почнеться в листопаді 2009 року, у той самий час і на той

самий строк, що і у наступного складу Комісії, буде призначений

згідно з положеннями статей 17 та 18 Договору про Європейський

Союз.

13. Декларація щодо спільної зовнішньої та безпекової

політики

Конференція підкреслює, що положення Договору про Європей-

ський Союз, які охоплюють спільну зовнішню та безпекову полі-

тику, зокрема створення посади Високого представника Союзу

з питань зовнішньої та безпекової політики та запровадження

Служби зовнішніх справ, не впливають ані на відповідальність де-

ржав-членів за формування та провадження власної зовнішньої

політики, як це є нині, ані на їхнє національне представництво у

третіх країнах та міжнародних організаціях.

Конференція також нагадує, що положення, які регулюють спіль-

ну безпекову та оборонну політику, не порушують особливий ха-

рактер безпекової та оборонної політики держав-членів.

Конференція наголошує, що для Європейського Союзу та його дер-

жав-членів залишатимуться обов’язковими положення Статуту

Організації Об’єднаних Націй та, зокрема, визначальна відпові-

дальність Ради Безпеки та її членів за підтримування міжнародно-

го миру та безпеки.

14. Декларація щодо спільної зовнішньої та безпекової

політики

На додаток до особливих правил та процедур, зазначених у частині

першій статті 24 Договору про Європейський Союз, Конференція

підкреслює, що положення щодо спільної зовнішньої та безпекової

політики, зокрема що стосуються Високого представника Союзу

з питань зовнішньої та безпекової політики та Служби зовнішніх

справ, не впливатимуть на наявні правові засади, відповідальність

та повноваження кожної держави-члена у сфері формування та

провадження зовнішньої політики, на її національну дипломатич-

Декларації щодо положень Договорів 429

ну службу, стосунки з третіми країнами та участь у міжнародних

організаціях, зокрема на членство держави-члена у Раді Безпеки

Організації Об’єднаних Націй.

Конференція також зауважує, що положення щодо спільної зов-

нішньої та безпекової політики не надають Комісії нових повнова-

жень ухвалювати рішення та не збільшують роль Європейського

Парламенту.

Конференція також нагадує, що положення, які регулюють

спільну європейську безпекову та оборонну політику, не пору-

шують особливого характеру безпекової та оборонної політики

держав-членів.

15. Декларація про статтю 27 Договору про

Європейський Союз

Конференція проголошує, що одразу по підписанню Лісабонського

договору, Генеральному секретареві Ради, Високому представни-

кові Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики, Комісії

та державам-членам належить почати підготовчу роботу щодо

Служби зовнішніх справ.

16. Декларація про частину другу статті 55 Договору про

Європейський Союз

Конференція вважає, що можливість створення перекладів

Договорів мовами, згаданими у частині другій статті 55, сприяє

досягненню мети шанувати багате культурне та мовне розмаїття

Союзу, як зазначено в абзаці четвертому частини третьої статті

3. В цьому контексті Конференція потверджує відданість Союзу

культурному розмаїттю Європи та те, що Союз і надалі звертатиме

особливу увагу на ті та інші мови.

Конференція рекомендує, щоби держави-члени, що прагнуть ско-

ристатись з можливості, визнаної у частині другій статті 55, впро-

довж шести місяців від дати підписання Лісабонського договору

поінформували Раду про мову чи мови, якими буде перекладено

Договори.

Декларації430

17. Декларація щодо вищості

Конференція нагадує, що згідно з усталеною практикою Суду

Європейського Союзу Договори та право, що ухвалив Союз на

підставі Договорів, мають вищість над правом держав-членів за

умов, закладених прецедентним правом Суду.

Конференція також вирішила додати до Кінцевого акта висновок

Юридичної служби Ради про вищість права ЄС, як це зазначено в

документі 11197/07 (JUR 260):

«Висновок Юридичної служби Ради

від 22 червня 2007 року

З практики Суду Європейського Союзу випливає, що ви-

щість права ЄС є наріжним принципом права Спільноти. На

думку Суду, цей принцип притаманний специфічній природі

Європейської Спільноти. В часи першого рішення цієї устале-

ної судової практики (справа 6/64, Costa v. ENEL, від 15 лип-

ня 1964 р.

) у Договорі не було жодної згадки про вищість. Ця

ситуація не змінилася і сьогодні. Той факт, що принцип ви-

щості не буде включений до майбутнього Договору, жодним

чином не змінює існування принципу та чинність практики

Суду.»

18. Декларація про розмежування компетенцій

Конференція підкреслює, що згідно з системою поділу компе-

тенцій між Союзом та державами-членами, як передбачено в

Договорі про Європейський Союз та Договорі про функціювання

Європейського Союзу, компетенції, не надані Союзу в Договорах,

залишаються за державами-членами.

Якщо Договори надають Союзові компетенцію спільну з держава-

ми-членами у певній сфері, державам-членам належить здійсню-

вати свою компетенцію в обсязі, в якому Союз не застосував чи

вирішив припинити здійснення своєї компетенції. Другий з озна-

чених випадків має місце тоді, коли відповідні інституції Союзу ви-

«Із цього випливає (...), що коли будь-які положення національного права

матимуть вищість над правом, що походить з Договору, незалежного дже-

рела права, то з огляду на особливу та самобутню природу останнього, це

призведе до втрати його властивостей спільнотового права та поставить під

сумнів правові підвалини Спільноти».