Цвік М.В., Петришин О.В. Загальна теорія держави і права

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

вона вивчається, як правило, на першому році навчання. При цьому рі-

вень опанування знаннями із загальної теорії держави і права визначає

можливість одержання диплому про юридичну вищу освіту, що під-

тверджується складанням державного іспиту з цієї дисципліни в пере-

важній більшості юридичних навчальних закладів.

Юридичні навчальні дисципліни покликані забезпечити глибоке

всебічне засвоєння студентами знань про державно-правову дійсність,

що нагромаджені юридичними науками, сформувати в них навички та

вміння, необхідні для практичної роботи в різних сферах правового

регулювання. Маючи спільну мету, кожна юридична навчальна дисци-

пліна виконує власні завдання. Так, історія держави і права дає студентам

систематизовані знання про конкретно-історичний

розвиток державно-

правових явищ; за допомогою галузевих і спеціальних юридичних дис-

циплін майбутні фахівці опановують знання про чинні нормативно-

правові акти та прак тику їх застосування, формують навички складання

юридичних документів, здійснення певних юридичних дій.

Загальна теорія держави і права як базова навчальна дисципліна

безпосередньо бере участь у формуванні професійних якостей

майбутніх

фахівців та закладає їх основу. Завдання загальної теорії держави і пра-

ва зумовлені її місцем в системі юридичних навчальних дисциплін та

полягають у такому:

по-перше, загальна теорія держави і права озброює студентів зна-

ннями най більш загальних, основоположних закономірностей державно-

правового життя суспільства. Вона покликана забезпечити основу фун-

даментальної

підготовки правника широкого профілю;

по-друге, загальна теорія держави і права закладає фундамент право-

вої культу ри майбутніх фахівців, їх юридичного мислення, сприяє фор-

муванню у студентів наукового юридичного світогляду, здатності ухва-

лювати юридично коректні рішення в професійній сфері;

по-третє, загальна теорія держави і права дає студентам початкові

уявлення про

основні державно-правові поняття і категорії, необхідні

для ефективного вивчення галузевих та інших юриди чних дисциплін.

Головне ж завдання загальної теорії держави і права полягає в тому,

що вона формує у майбутніх фахівців уміння з виважених, наукових по-

зицій надавати належну оцінку складним явищам та процесам державно-

правової дійсності, розкривати їх

дійсну сутність, розуміти їх соціальне

призначення, місце і роль в політичній та правовій системах суспільства.

Озброєні її зна ннями правники можуть плідно сприяти розв’язанню різно-

манітних проблем державного і правового будівництва.

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

Загальна теорія держави і права викладається за певною системою,

яку складають логічно та послідовно розташовані питання, що від-

творюють об’єктивну структуру і зміст предмета відповідної науки.

Вивчення загальної теорії держави і права розпочинається із з’ясування

методологічного та історичного аспектів цієї дисципліни, визначення

її предмета та функцій, методології та

її рівнів, з’ясування місця за-

гальної теорії держави і права в системі суспільних і юридичних наук.

Окрему увагу приділено походженню держави і права, ознакам держа-

ви і права, які відрізняють їх від організації влади та нормативних

регуляторів за первіснообщинного ладу.

Далі докладно розкриваються основні питання теорії держави: по-

няття і

ознаки держави, державної влади та державного суверенітету,

поняття і класифікація функцій держави, а також правових форм і ме-

тодів їх здійснення; поняття і структура форми держави (форми дер-

жавного правління, державного устрою та державно-правового режи-

му). Окремо розкриваються поняття механізму держави і державного

апарату, державних органів та їх видів.

З’ясувавши основні питання теорії держави, студенти переходять

до загального вчення про право. Вивчення теорії права розпочинаєть-

ся із з’ясування головних підходів до праворозуміння, визначення

поняття і ознак права, його функцій та цінності, місця права в системі

соціальних норм, особливостей процесу формування права та його

етапів. Досліджуються також поняття і

види джерел (форм) права,

принципів, що діють у правовій системі, а також правосвідомості.

Далі розкривається механізм правового регулювання суспільних від-

носин, який об’єднує в єдину систему всі наступні теми курсу.

В окремому розділі загального вчення про право, присвяченому

нормативній основі правового регулювання, розкриваються поняття

та загальні ознаки норм права,

їх види і структура; досліджуються

система права і система законодавства в їх співвідношенні, поняття

і ознаки нормативного юридичного акта та закону як його різновиду,

їх дія у часі, просторі та за колом осіб. Приділяється увага проблемам

нормотворчої і законодавчої техніки, а також систематизації нормативно-

правових актів та розв’язання юридичних колізій

. Вагому практичну

цінність має матеріал розділу, присвяченого реалізації права. Цей роз-

діл розкриває засади теорії правових відносин, правової поведінки,

правопорушень та юридичної відповідальності, а також викладає пра-

вові форми діяльності органів держави, особливості застосування та

тлумачення норм права.

Розділ 3. Загальна теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

Вивчення курсу загальної теорії держави і права завершує розділ,

який охоплює проблеми правової держави і правової системи суспіль-

ства. Він об’єднує фундаментальні теми, що розкривають особливос-

ті взаємодії права, держави, людини і суспільства в сучасних умовах

розвитку правової та політичної систем. У цьому розділі досліджують-

ся засади прав, свобод і

обов’язків людини і громадянина, особливос-

ті співвідношення громадянського суспільства і держави; поняття,

форми та інститути демократії; концепція правової, соціальної держа-

ви; поняття правопорядку, співвідношення верховенства права і за-

конності; засади правової культури і правової системи суспільства.

Контрольні запитання

1. Розкрийте основні особливості співвідношення загальної

теорії держави і права з філософією, соціологією, політоло-

гією, економічною теорією та соціальною психологією.

2. Охарактеризуйте науковий статус філософії права, соціо-

логії права та політології права.

3. Назвіть основні напрямки взаємодії загальної теорії держа-

ви і права з галузевими юридичними науками.

4. Визначте поняття енциклопедії права та її роль у процесі

формування загальної теорії держави і права як самостійної

науки.

5. Розкрийте структуру навчального курсу загальної теорії

держави і права.

Розділ 4

Походження держави

і права

§ 1. Теорії походження держави

і права

Виникнення держави і права — це складний, багатоаспектний про-

цес. Формування держави і права відбувається в конкретно-історичних

умовах, під впливом релігійних, природно-кліматичних, техніко-

економічних, демографічних, антропологічних, психологічних та ін-

ших чинників. Розмаїття теорій, які намагаються пояснити причини

виникнення держави і права, зумовлене істотними розбіжностями

в світоглядних позиціях авторів концепцій, різним

розумінням сутнос-

ті, функцій та соціального призначення держави і права, впливом від-

повідної історичної епохи, неможливістю абсолютного знання з цієї

проблеми. Але кожна з теорій має певну пізнавальну цінність і сприяє

відновленню більш достовірної картини генезису держави і права.

Серед основних теорій походження держави можна виділити

такі.

Теологічна теорія (Тома

Аквінський, ХІІІ ст.). Вона пояснює по-

ходження держави волею Бога, відстоює її недоторканність, залежність

від релігії, закликає до підкорення всіх державній владі. Теологічна

теорія висувала ідеї непорушності і вічності і водночас залежності

держави від божественної волі, яка виявляється через релігійні орга-

нізації. Особливого поширення ця теорія набула в період середньо-

віччя

для теоретичного обґрунтування необмеженої влади монарха,

Розділ 4. Походження держави і права

найбільш реакційних державних режимів, виправдання того, що будь-

яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкла-

дена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх. Оскіль-

ки перші держави були теократичними, виникали одночасно з моно-

релігією, теологічна теорія відображала деякі об’єктивні реалії того

часу, але наукового характеру

вона не мала, зумовлювалася релігійною

свідомістю людей і орієнтувалася на рівень знань про суспільство, що

існував тоді, та закономірності його розвитку.

Патріархальна теорія походження держави (Платон, Аристотель,

Р. Філмер) є продуктом її природного розвитку, результатом поступо-

вого розростання сім’ї. В основі виникнення держави лежить природ-

ний потяг людей до

взаємного спілкування. Для цього вони об’єднуються

в сім’ї, декілька сімей складають рід (селище), а з селищ утворюється

держава. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім’ї,

влади домовласника. Держава — це найвища форма політичного спіл-

кування людей. Так само як і теологічна, патріархальна теорія була

спрямована на обґрунтування необмеженої

влади царя, але витік її

вона вбачала в тих формах сім’ї, де існувала необмежена влада глави

сім’ї, патріарха. Привертаючи увагу до соціальної цінності такого по-

няття, як сім’я, і можливості встановлення єдиного суспільного по-

рядку внаслідок підкорення «волі батьків», патріархальна теорія в той

же час не давала

відповіді на питання щодо причин постійних конфлік-

тів між народами, встановлення жорстких режимів, прийняття неспра-

ведливих законів.

За договірною теорією походження держави (Г. Гроцій, Т. Гоббс,

Дж. Лок, Ж.-Ж. Руссо, О. Радіщев та ін., ХVІІ–ХVІІІ ст.) державі пе-

редує «природний стан» людей («природний стан» уявляли як царство

необмеженої особистої свободи, загального благоденства або «війни

всіх проти всіх»). Кожна людина мала природні, невідчужувані права,

але в процесі розвитку людства права одних людей вступають у супер-

ечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає

насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інститу-

цію — державу, яка відповідала б

за додержання порядку, всезагальним

інтересам та вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає вна-

слідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмежен-

ня своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співісну-

вання. Суспільний договір — це згода людей на об’єднання, утворен-

ня держави. Він має конститутивний характер, оформлює встановлен-

ня

державно організованого суспільства. В договірній теорії розрізня-

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

ють первинний договір (договір об’єднання) і вторинний договір (до-

говір підпорядкування народу і державних органів правителів). Таким

чином, держава народилася внаслідок розумної волі народу. Мається

на увазі не формальне підписання письмового договору, а стан суспіль-

ства, коли люди свідомо і добровільно об’єдналися в державу шляхом

мовчазного визнання єдиного об

’єднуючого всіх центру. Договірна

теорія мала демократичний зміст; прихильники цієї теорії використо-

вували її для обґрунтування ідеї народного суверенітету (Ж.-Ж. Руссо,

О. Радищев), конституційної монархії (Дж. Локк), природно-правової

концепції прав людини і громадянина, права народів на насильницьку

зміну державного устрою, який порушує природні права. Основні по-

ложення договірної

теорії закріплено в Декларації незалежності США

і конституціях деяких західних країн. Однак ця теорія не в змозі була

пояснити походження держави у різних народів світу.

В рамках теорії насильства (ХІХ ст.) розрізняють теорію внутріш-

нього насильства (Є. Дюрінг): власність, класи і держава виникли

внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою, та

теорію

зовнішнього насильства, прихильники якої (К. Каутський, Л. Гумпло-

вич) виокремлювали серед найважливіших чинників державотворення

війни і територіальні завоювання. Головна причина виникнення дер-

жави — завоювання, насильство, поневолення одних племен іншими.

Для закріплення влади переможця над завойованими народами й утво-

рюється держава. Насильство розглядається як глобальне, а не локаль-

не явище,

що не тільки породжує правлячих і тих, якими правлять, а й

має соціально-економічні наслідки, тобто може привести до рабства,

рабство — до виникнення приватної власності, а з приватною власністю

пов’язується перехід від кочового до осілого способу життя. При цьому

зароджується державна влада, яка спирається на фізичну силу. Це дер-

жава

племені, основою якої є фізичне переважання одного племені над

іншим. З розвитком суспільства держава племені переростає в державу

класу. Теорія насильства хоч і враховувала деякі реальні історичні

факти і події (виникнення Франкської держави), але не визнавала вто-

ринного, супутнього характеру воєнного чинника при формуванні

державно-організованого суспільства.

Ідеї теорії насильства

в ХІХ ст. було покладено в обґрунтування

расової теорії (Ж. Гобіно, Ф. Ніцше). Поділ суспільства за расовою

ознакою вважався основною передумовою виникнення і розвитку

держави. У світі існують «вищі» раси, які покликані володарювати, та

«нижчі», яким природою призначено бути в підкоренні у «вищих» рас,

Розділ 4. Походження держави і права

а виникнення держави необхідне для забезпечення панування одних

рас над іншими.

Марксистська (класова) теорія походження держави. (К. Маркс,

Ф. Енгельс, В. Ленін, XIX–XX ст. ст.). Марксистське розуміння при-

роди держави було викладено Ф. Енгельсом у роботі «Походження

сім’ї, приватної власності і держави» (1884). Воно базується на вченні

про суспільно-економічну формацію, засновану

на конкретному спо-

собі виробництва і відповідних формах власності. Саме економічні

чинники (суспільний поділ праці, приватна власність, розкол суспіль-

ства на класи) сприяли розкладу первіснообщинного ладу і виникнен-

ню держави. Тим самим обґрунтовувалася ідея про класову природу

держави, боротьбу класів між собою як основну причину її виникнен-

ня, рушійну силу

її існування. Держава виникла із необхідності стри-

мувати пригнічений клас; вона зробилася знаряддям економічно па-

нівного класу, який за допомогою держави став ще й політично домі-

нуючим у суспільстві. Класова теорія, безумовно, перебільшувала

значення економічних чинників, але давала обґрунтоване з позицій

діалектико-матеріалістичного світогляду бачення закономірностей

розвитку людського суспільства.

Спільним для

представників техніко-економічних теорій похо-

дження держави є переконання в тому, що розкладання первісного

суспільства було пов’язане передусім з виникненням виробничих

(замість збиральних) видів господарювання та їх розвитком. Автор

теорії «неолітичної революції» Чайлд вважав, що саме перехід до

землеробства і тваринництва автоматично спричинив зростання ви-

робництва, що привело

до збільшення населення, поглиблення спе-

ціалізації праці, соціальної та майнової нерівності і, зрештою, до

виникнення держави.

«Гідравлічна» («іригаційна») теорія Віттфогеля. Передумовою

ранньої державності був перехід до іригаційного землеробства. Його

впровадження не тільки сприяло зростанню обсягу сільськогосподар-

ської продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови роз-

галуженого державного апарату. Віттфогель

пов’язував деспотичні

форми держав азіатського способу виробництва з будівництвом ірига-

ційних споруд, для чого необхідні були жорстке централізоване управ-

ління і підпорядкування. Деспотизм він називав «гідравлічною» циві-

лізацією. Ця теорія мала локальний характер: пояснює виникнення

держави в регіонах з жарким кліматом і не пояснює особливостей про-

цесу державотворення в

інших регіонах.

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

На думку К. Леві-Строса, автора теорії інцесту (кровозмішення)

(XIX ст.) головним чинником виокремлення людини із світу природи

стала заборона (табу) на кровозмішення. Збереження людського роду

і подальший його розвиток вимагали створення спеціальних органів

усередині родової общини, здатних контролювати додержання забо-

рони інцесту і застосовувати примус до її порушників. Ці контролю-

ючі органи з часом стали виконувати й інші громадські функції, ви-

ступаючи прообразом майбутньої державної організації. Введення

заборони на кровозмішення і відтворювання внаслідок цього людсько-

го роду є історичним фактом. Його не можна недооцінювати, але вва-

жати основним у процесі державотворення видається безпідставним

і недоцільним.

Органічна теорія походження держави (Г. Спенсер

, ХІХ ст.) по-

рівнює суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства

виявляються загальні закономірності, притаманні всім живим організ-

мам (зростання і ускладнення функцій організму, взаємозв’язок їх

окремих частин, їх диференціація). Об’єднання людей (племена, со-

юзи племен, імперії, міста-держави) Г. Спенсер називав «агрегатами»,

які змінюються під впливом соціально-

класового розшарування сус-

пільства, спеціалізації праці, утворення органів політичної влади.

У державі всі її частини виконують певні функції: уряд — функції

мозку; нижчі класи реалізують внутрішні функції, займаються земле-

робством, скотарством, забезпечують життєдіяльність суспільства;

існує спеціальна розподільча система — торгівля, транспорт, засоби

зв’язку; панівні класи відповідають за зовнішні функції (забезпечення

оборони). Держава

виникає внаслідок наступальних і оборонних війн

одних суспільств проти інших. Спочатку обов’язком держави стає за-

хист суспільства від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Потім основне

своє завдання влада починає вбачати у забезпеченні благополуччя

всього суспільства. Прихильники органічної теорії намагалися надати

принципу системності статусу універсального закону оточуючого

світу. Деяку схожість між

суспільними і біологічними системами зна-

йти можна, але між ними більш відмінностей, ніж подібностей. Орга-

нічна теорія давала поверхове, ненаукове пояснення генезису держави,

не заглиблюючись у сутність цього процесу.

Виникнення держави зумовлювалося також психологічними чин-

никами — особливостями людської психіки, зокрема прагненням

людей до пошуку авторитету, якому можна було б підкорятися (Петра

жицький); демографічними — зростанням народонаселення (Маль-

Розділ 4. Походження держави і права

тус); географічними — кліматом, ландшафтом, природними ресурса-

ми (Хантінгтон) та ін.

Розглянемо деякі теорії виникнення права.

За теологічною теорією (Тома Аквінський, Ж. Марітен, XII ст.)

право було створене Богом і дароване людині через пророка чи прави-

теля. Воно виражає волю Бога, вищий розум, добро і справедливість.

Тома Аквінський підкреслював, що світ засновано на

ієрархії форм

(божественної, духовної, матеріальної), на чолі якої стоїть Бог. Підпо-

рядкування існує і в системі законів — вічних, природних, людських,

божественних. Теологічна теорія відповідала релігійній ідеології, яка

панувала в епоху середньовіччя, виправдовувала її правителів, оскіль-

ки право є божественним за природою і не може бути результатом

волі та бажань людей

. Раціональні дослідження питань про походжен-

ня права обмежувалися рамками віри.

Теорія примирення (Г. Берман, Е. Аннерс) пояснювала походжен-

ня права необхідністю впорядкування відносин між родами. Вона

виходила з того, що в розв’язанні конфліктів між родами було зацікав-

лене все первісне суспільство. Договори про примирення спочатку

в усній, символічній формі

укладалися за допомогою народних зборів,

ради старійшин. З часом такі договори через повторення ситуації одно-

рідного характеру поступово переросли в правила, юридичні норми

(право примирення). Ця теорія хоча і заснована на історичних фактах,

але є однобічною, оскільки право виникло не тільки для примирення

родів, а й для регулювання різних сторін

життєдіяльності суспільства,

захисту особистих і загальних інтересів його членів.

Представники теорії природного права (Конфуцій, Аристотель,

Цицерон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо та ін., XVII–XVIII ст.)

вважали, що природне право на відміну від позитивного (встановле-

ного з волі держави) виникає як закон доброчесності, як право спра-

ведливого розуму. Природне право належить

людині від народження,

однак будь-який закон (навіть закони природи) потребує гарантій.

Тому люди відмовилися від можливості самостійно захищати свої

права і домовилися створити державу, яка має право видавати закони

і супроводжувати їх санкціями. В теорії природного права домінує

антропологічне пояснення причин виникнення права. Вона дозволяла

оцінювати чинне право з

позицій справедливості і розумності, закли-

кала до його змін у разі невідповідності природним правам, але висно-

вки стосовно вічності права у зв’язку з обумовленістю його природою

людини не можна вважати науково обґрунтованими.

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

Історична школа права (Г. Гуго, Ф. Савін’ї, Г. Пухта, XIX ст.) від-

стоювала тезу про те, що право виникає спонтанно, як мова народу.

Воно виростає з національного духу, народної свідомості і набуває спе-

цифічного характеру, притаманного тільки певному народові в найбільш

ранні періоди його історії. Тому право виключає всі чинники випадко

вого, повільного походження. Законодавча діяльність — заключна стадія

утворення права, законодавці тільки виражають в юридичній формі те,

що диктує народний дух. Право не має універсального характеру, його

інститути слід вивчати в контексті конкретного часу, місця, особливостей

національного духу того чи іншого народу. Прихильники історичної

школи права слушно стверджували, що право — об’

єктивне історичне

явище, зумовлене етнокультурними чинниками, і водночас вони пере-

більшували значення суспільної свідомості, відхиляли абстрактні мето-

ди оцінки права, не давали однозначної відповіді на питання про те, що

слід розуміти під «народним духом», який проявляється у звичаях.

Психологічна теорія (Л. Петражицький, Т. Тард, XIX ст.)

пов’язувала витоки права з різними

проявами людської психіки (інди-

відуальної або колективної). Серед них — потреба у впокоренні, по-

чуття наслідування, бажання і вірування, вольові імпульси, пристосу-

вання як спосіб розв’язання соціальних суперечностей та ін. Л. Петра-

жицький, зокрема, зводив право до правових емоцій імперативно-

атрибутивного характеру. Правові переживання він поділяв на два

види: переживання

позитивного права (уявлення про те, що норма —

результат зовнішнього рішення) і переживання інтуїтивного, автоном-

ного права, не пов’язаного з позитивним. Інтуїтивне право — абсолют-

не, а позитивне — відносне. Законодавство є тільки «проекцією»

правових переживань, «фантазмом» людської психіки. Віддаючи пере-

вагу в процесі виникнення права психологічним чинникам, ця теорія

не враховувала впливу

на нього інших об’єктивних чинників. Проте

слід визнати позитивний внесок психологічної теорії у вчення про

формування правосвідомості.

Марксистська теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.) спиралася

на історико-матеріалістичне вчення про суспільство і суспільний роз-

виток. Генезис права пов’язувався із класовою боротьбою. Клас, що

панує у суспільстві, змінює звичаї

на свою користь, пристосовує їх до

власних потреб, а в разі необхідності цілеспрямовано створює нові

закони, в яких виражається його воля. Право є знаряддям створення

жорстких рамок діяльності для пригніченого класу. Як і інші форми

свідомості, воно виникає і розвивається відповідно до змін в економічній