Чуткий А. І. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Марцинкевича знехтували вказівками вищого керівництва і

в ніч на 22 червня зайняли першу лінію оборони на кордоні. Зав

дяки цьому вони не лише відбили атаки німецькорумунських

військ, а й перенесли бойові дії на ворожу територію. Тут ворог

був затриманий до середини липня. Подвиг білоруса Гастелло

у перші ж дні війни повторив українець Бринько, удостоєний

звання Героя СРСР.

Проте героїчний опір не міг істотно вплинути на зміну стра

тегічної ситуації, і німецькі війська швидко просувались углиб

СРСР. 30 червня захоплено Львів. 23 червня–1 липня в районі

Луцьк–Броди–Рівне знищено основні танкові сили РСЧА в Ук

раїні, і таким чином німцям був відкритий шлях углиб Украї

ни. На початку липня німецькі війська вийшли на підступи до

Києва, а в серпні–вересні форсували Дніпро.

5 липня–26 вересня 1941 р. — оборона Києва (в оточення пот

рапило 665 тис. воїнів, загинув керівник оборони генерал Кир

понос).

5 серпня–16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси (більшість

військ вдалось евакуювати).

25 жовтня 1941 р. — захоплено Харків.

30 жовтня 1941 р.– 4 липня 1942 р. — оборона Севастополя

(95 тис. бійців не вдалось евакуювати).

До кінця 1941 р. неокупованими залишились тільки невели

ка частина Східної та ПівденноСхідної України, Керченський

півострів і Севастополь.

Уже з перших днів війни важливим завданням було вивезен

ня матеріальних цінностей вглиб СРСР. До кінця 1941 р. з Ук

раїни було евакуйовано понад 550 великих підприємств, 30 тис.

тракторів, 6 млн голів худоби, 125 млн пудів продовольства.

Евакуювали також 70 вищих навчальних закладів, 50 театрів,

наукові установи, 4,5 млн населення. Все, що не могли вивезти,

знищували. Так, були знищені всі мости через Дніпро, інші ко

мунікації, важливі підприємства (наприклад, 54 домни в Донба

сі). Не забували і про інакомислячих. З 22 до 29 червня 1941 р.

у в’язницях НКВС у Львові, Самборі, Станіславі, Луцьку та Рів

ному були знищені 15 тис. політв’язнів. У концтаборах в тилу

також вдавались до масових розстрілів.

10 грудня 1941 р.–10 січня 1942 р. було розгромлено німців

під Москвою. Ця перемога дала Сталіну підставу вважати про

281

перехід ініціативи до РСЧА. Тому він наказав військам навесні

1942 р. перейти у наступ на різних ділянках фронту, аби всюди

досягти стратегічної переваги та розбити німців.

В Україні відбулось два наступи РСЧА. Перший — на Кер

ченському півострові (8–19 травня 1942 р. ). Мета — допомога

захисникам Севастополя та звільнення Криму. Спочатку наступ

був успішним. Але 14 травня 1942 р. танки 11ї армії Манштей

на прорвали розтягнуті комунікації радянських військ, вий

шли на підступи до Керчі і знищили наступальне угруповання

радянських військ. Втрати останніх становили: 200 тис. полоне

них, 176 тис. загиблих, 400 літаків, 347 танків. 10 тис. бійців

РСЧА зайняли Аджимушкайські каменоломні під Керчю і обо

ронялись там до жовтня 1942 р., очікуючи на допомогу, яку ра

дянське командування так і не надало. До червня 1942 р. німці

зайняли весь Кримський півострів, а 4 липня — Севастополь.

Аналогічно розвивались події і під час наступу радянських

військ під Барвінковим на Харківщині. Погано підготований нас

туп військ ПівденноЗахідного фронту почався 12 травня 1942 р.

Спочатку радянським військам вдалось прорвати оборону німців

і просунутись на 90 км. У результаті на лінії радянського фронту

утворився так званий Барвенківський виступ, по флангах якого

німці і завдали потужних танкових ударів у другій половині трав

ня. 29 травня було завершене оточення радянських військ — у по

лон потрапили 240 тис. бійців, 171 тис. загинула, було втрачено

200 танків. Після цього з 28 червня 1942 р. почався генеральний

наступ німців на Півдні України (операція “Блау”). До кінця лип

ня 1942 р. німці просунулись на 200–400 км у глиб радянської те

риторії на фронті протяжністю 650 км і вийшли до Волги та Пів

нічного Кавказу. Із взяттям 22 липня м. Свердловська Вороши

ловградської (нині Луганської) області вся територія УРСР

опинилась під окупацією німців та їх союзників.

Окупаційний режим в Україні. Рух опору

Українські землі були поділені між Німеччиною та Румуні

єю. Останній передали ПівденноЗахідну частину України та

Чернівецьку область, з яких Румунія утворила власну зону оку

пації — так звану Трансністрію. Тут проводилася політика на

282

сильницької румунізації та викачування природних ресурсів і

сільськогосподарської продукції до Румунії.

Українські землі, що опинилися в зоні окупації Німеччини,

були поділені на три сектори: 1) східні прифронтові райони пере

дані під управління військового командування; 2) центральні об

ласті України утворили так званий Рейхскомісаріат Україна із

центром у Рівному, яким керував Е. Кох; 3) Західна Україна ут

ворила так званий Дистрикт Галичина з центром у Львові, який

входив до складу варшавського генералгубернаторства. На ук

раїнські землі почалося переселення німецьких колоністів, вод

ночас молодь з України вивозили на примусові роботи до Німеч

чини (було вивезено близько 2,5 млн осіб — так звані остарбайте

ри). Німці також почали відновлювати промислові підприємства

та зберегли колгоспи як ефективну систему експлуатації селян.

У населених пунктах запровадили воєнний стан. Вилучали та

вивозили до Німеччини матеріальні та культурні цінності. Жор

стоко визискувалось місцеве населення, яке всіляко дискримі

нувалось. Проводилися масові розстріли євреїв, а з початком

наступу радянських військ посилилися репресії і проти інших

груп населення. Усе це призвело до наростання в Україні Руху

опору, який мав два головні напрями: комуністичний та націо

налістичний. Обидва ці напрями існували у формі підпілля в міс

тах та у формі партизанських загонів у сільській місцевості. Під

пільники здійснювали диверсійну роботу, збирали розвіддані та

вели антинімецьку агітацію; а партизани здійснювали напади на

окремі німецькі підрозділи, захоплювали склади зі зброєю,

звільняли полонених, робили підриви комунікацій і транспорту.

Особливо потужним комуністичне підпілля було в Києві, Харко

ві, Одесі та містах Донбасу, а комуністичний партизанський

рух — у Східній та ПівнічноСхідній Україні (партизанські з’єд

нання Ковпака, Сабурова, Попудренка та ін.). Натомість націо

налістичне підпілля було представлене осередками ОУН, які ді

яли переважно в містах Західної України, а націоналістичний

партизанський рух — створеною в жовтні 1942 р. Українською

Повстанською Армією (УПА), яка діяла в Галичині, на Волині,

Поліссі та Правобережній Україні. Комуністичний Рух опору бо

ровся за відновлення радянської влади, а націоналістичний — за

звільнення України як від німецькофашистських окупантів,

так і від радянської влади. У 1943 р. в Західній Україні (пере

283

важно на Волині) почали діяльність також підрозділи польсько

го Руху опору (Армія Народова та Армія Крайова), які боролись

за відновлення незалежної польської держави та включення до її

складу також і західноукраїнських земель, а тому ці підрозділи

зайшли у конфлікт з українським націоналістичним Рухом опо

ру. Останній також боровся і з комуністичним підпіллям та пар

тизанами. 30 червня 1941 р. лідери ОУН навіть проголосили

у Львові відновлення незалежності України, але ця акція мала

тільки декларативний характер.

Перемога Червоної армії під Сталінградом

і початок звільнення України

19 листопада 1942 р.–2 лютого 1943 р. війська ПівденноЗа

хідного та Сталінградського фронтів здійснили контрнаступ

в районі Сталінграда і взяли в оточення 330 тис. німецьких, ру

мунських та італійських вояків під керівництвом генерал

фельдмаршала Паулюса. Був прорваний фронт, і стратегічна

ініціатива перейшла до РСЧА. Противника відкинули на

600–700 км. У ході цього контрнаступу почалось звільнення

України. 18 грудня 1942 р. 573й полк 195ї стрілецької дивізії

1ї гвардійської армії ПівденноЗахідного фронту звільнив пер

ші населені пункти України (села Півнівка, Морозівка та Ми

кільське Міловського району Ворошиловградської (нині Луган

ської) області). Почалася битва за Донбас, але просування РСЧА

тимчасово зупинилося внаслідок концентрації німцями на цій

ділянці фронту 25 нових дивізій.

У середині лютого 1943 р. звільнено Харків, але контрудар нім

ців, який почався 19 лютого, призвів до залишення міста 16 берез

ня 1943 р. Після цього звільнення України призупинилось.

Курська битва.

Звільнення Лівобережної України

У квітні 1943 р. Німеччина розробила операцію “Цитадель”,

яка передбачала завдання танкових ударів по РСЧА в районі

Курської дуги, але завдяки розвідці ця інформація стала відома

284

радянському командуванню. Жуков запропонував створити

жорстку оборону, аби німецький наступ захлинувся, а потім пе

рейти у контрнаступ, що і було зроблено.

5 липня–23 серпня 1943 р. — Курська битва. З обох сторін

взяло участь 4 млн осіб (з них близько 1 млн — німецькі вій

ська), 69 тис. гармат та мінометів (з них у німців — 10 тис.),

10 тис. танків (у німців до 3 тис.), 12 тис. літаків (з них у нім

ців — 2 тис.). Спочатку наступали німці, а 12 липня перейшли

у контрнаступ радянські війська. 5 серпня звільнено Білгород, а

23 серпня — Харків. Значну допомогу діючій радянській армії

в ході Курської битви надали партизани та підпільники, які

постачали інформацію та провели в тилу у німців операцію

“Квартет” (масові диверсії на комунікаціях). Внаслідок перемо

ги в Курській битві стратегічна ініціатива остаточно перейшла

до РСЧА. Німці перейшли до стратегічної оборони. 11 серпня

Гітлер віддав наказ про створення “Східного валу” (система ук

ріплень, яка проходила по річках Дніпро та Молочна).

13 серпня–22 вересня 1943 р. — Донбаська наступальна опе

рація РСЧА (було прорвано німецьку лінію укріплень — так

званий Міусфронт, 8 вересня звільнено Сталіно (Донецьк), а

22 завершено звільнення всього Донбасу).

Водночас у серпні–вересні 1943 р. радянські війська (Воро

незький, Степовий, Південний та ПівденноЗахідний фронти

перетворені з 20 жовтня 1943 р. на 1, 2, 3 та 4й Українські

фронти, якими командували Ватутін, Конєв, Малиновський,

Толбухін) здійснили ще ряд наступальних операцій (Ізюмсько

Барвінківську, ЧернігівськоПрип’ятську, ПирятинськоПере

яславську), внаслідок яких 20 вересня звільнено Суми, 21 ве

ресня Чернігів, а 23 вересня — Полтаву.

Звільнення Києва

У вересні 1943 р. радянські війська на 750кілометровій ді

лянці фронту вийшли до Дніпра. Почалась “битва за Дніпро”.

До жовтня РСЧА прорвала німецьку оборону і захопила плац

дарми на правому березі Дніпра в районі Києва, Кременчука,

Дніпропетровська, Запоріжжя та Канева. 14 жовтня 1943 р.

звільнено Запоріжжя, а 25 жовтня — Дніпропетровськ. 29 ве

285

ресня 1943 р. Ставка Верховного Головнокомандувача постави

ла перед командувачем 1го Українського фронту генералом Ва

тутіним завдання у взаємодії з частинами білоруського фронту

(Рокоссовський) до Дня Жовтневої революції звільнити Київ.

Відповідно до цього на початку жовтня розгорнувся наступ

з Букринського плацдарму на південь від Києва, але він був не

вдалим. Тоді цей плацдарм вирішено було використовувати як

прикриття, а головні сили з 25 жовтня по 3 листопада були зосе

реджені на північ від Києва, на Лютізькому плацдармі. 3 листо

пада звідси почався наступ, і 6 листопада 1943 р. Київ було

звільнено.

Бойові дії в Україні

наприкінці 1943–1944 рр.

24 грудня 1943 р. почався загальний наступ РСЧА на фронті

у 1400 км від Полісся до Чорного моря. До жовтня 1944 р. на те

риторії України радянські війська провели ряд наступальних

операцій.

ДніпровськоКарпатська наступальна операція (24 грудня

1943 р.–17 квітня 1944 р.): 8 січня 1944 р. звільнено Кірово

град, 2 лютого — Луцьк та Рівне, у березні — Проскурів, Чер

нівці, 20 березня Вінницю, 15 квітня Тернопіль. Складовою ці

єї операції була КорсуньШевченківська наступальна операція

(25 січня–17 лютого 1944 р.), яка призвела до оточення і зни

щення 83тисячного угруповання німецьких військ. Ця битва

отримала назву “Сталінград на Дніпрі”.

3й і 4й Українські фронти розбили угруповання ворога в ра

йоні Кривого Рогу–Нікополя та звільнили Херсон (13 березня),

Миколаїв (28 березня) та Одесу (10 квітня). А в ході Кримської

операції (8 квітня–12 травня 1944 р.), проведеної силами Окре

мої Приморської армії та 4го Українського фронту, звільнено

Крим. Бойові дії проти ворога на Півдні України завершила

ЯсськоКишинівська наступальна операція (20–29 серпня

1944 р.), в ході якої 2м і 3м Українськими фронтами звільнено

Бессарабію і частину Румунії.

В ході ЛьвівськоСандомирської наступальної операції

(13 липня–29 серпня 1944 р.), здійсненої 1м Українським

286

фронтом, розгромлено німецьку групу армій “Північна Украї

на” і 27 липня звільнено Львів. Остаточно ж бойові дії в Захід

ній Україні проти військ Німеччини та її союзників закінчили

ся під час СхідноКарпатської операції (8 вересня — 28 жовтня

1944 р.). В ході цієї операції, здійсненої військами 4го Україн

ського фронту, 28 жовтня завершено звільнення Закарпаття,

а отже — і всієї України.

Внесок українського народу

в перемогу у Другій світовій війні.

Культура України в роки війни

У складі РСЧА воювало 4,5 млн українців і ще близько

100 тис. у складі армій союзників антигітлерівської коаліції.

2072 воїниукраїнці були удостоєні звання Героя Радянського

Союзу, 32 стали двічі Героями СРСР (зі 112), а льотчик І. Коже

дуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Загалом, із 7 млн на

город, вручених воїнам Радянської армії, 2,5 млн були вручені

солдатамукраїнцям. З чотирьох Героїв Радянського Союзу і

водночас повних кавалерів ордена Слави — два українці. Под

виг Гастелло повторили 52 льотчикиукраїнці і ще 55 здійснили

повітряні тарани. 25 солдатівукраїнців повторили подвиг Мат

росова. Звання містогерой одержали Київ, Одеса, Севастополь,

Керч. Серед генералітету радянської армії було чимало україн

ців (Малиновський, Рибалко, Москаленко, Черняхівський, Ти

мошенко, Єрьоменко та ін.).

До кінця 1942 р. у східних регіонах СРСР була створена по

тужна військова промисловість, половина потенціалу якої скла

далась з устаткування, евакуйованого з України. До тилу було

евакуйовано близько 3 млн осіб з України, які включились у ро

боту для фронту. Українці брали активну участь у змаганнях за

звання “Кращий сталевар”, “Кращий забійник”, “Кращий токар”

тощо. На Златоустівському металургійному заводі бригада укра

їнського сталевара Амосова започаткувала швидкісне сталеварін

ня і за роки війни дала танковій промисловості понад 35 тис. т

сталі. Евакуйовані з України до Казахстану МТС та сільгоспарті

лі знайомили місцевих аграріїв з ефективними методами господа

рювання. Бригада механізаторів на чолі з українською тракто

287

ристкою П. Ангеліною започаткувала створення жіночих трак

торних бригад у Казахстані (було створено 200 бригад з 11 тис.

трактористок). Завдяки самовідданій праці колгоспників у роки

війни не було допущено масового голодування та епідемій.

Вагомим був також внесок українських учених у перемогу.

Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном

винайшов метод швидкісного автоматичного зварювання та

запровадив його у будівництво танків, завдяки чому випуск тан

ків в СРСР випередив їх випуск у Німеччині. Українські лікарі

Інституту клінічної фізіології АН УРСР під керівництвом

О. О. Богомольця розробили ефективні методи лікування ін

фекційних, травматичних та інших захворювань. Фізикотех

нічний інститут АН УРСР створив нові методи терміту мін і сна

рядів, удосконалив торпеди, автоматичну систему пеленгації,

розробив пристрої для знешкодження морських мін. Лаборато

рія академіка Доброхотова розробила метод виплавки броньова

них сталей.

Підйому бойового духу радянських бійців сприяли виїзди на

фронт із концертами діячів українських театрів та художніх ко

лективів (на фронті працювало 108 бригад діячів мистецтв), пись

менників (Головко, Стельмах, Сосюра, Скляренко, Дмитренко).

Характерною рисою стала більша сміливість у висловлюваннях

своєї любові до України, зменшення ідеологічної заангажованос

ті творів, більший зв’язок із масами. Корнійчук створив п’єсу

“Фронт”, Довженко зняв фільми на воєнну тематику (“Битва за

нашу радянську Україну”, “Перемога на Правобережній Украї

ні”), патріотичну музику створювали композитори Мейтус, Лято

шинський, Козицький, Филипенко, Штогаренко; художні тво

ри — Тичина, Сосюра, Малишко, Смолич, Стельмах та ін.

288

289

Розділ

Україна

у 1945–1953 рр.

Збитки, завдані Україні війною.

Відбудова промисловості

Загинуло 3,9 млн мирного населення і ще близько 5 млн вій

ськових. Загалом населення України зменшилось на 17 %,

2,5 млн осіб були силоміць вивезені до Німеччини, а 3,5 млн ева

куйовані у східні області СРСР.

Прямі матеріальні збитки склали 285 млрд крб (по СРСР —

679 млрд крб) у цінах 1940 р., а загальна сума збитків, завданих

народному господарству та населенню України, становила

1,2 трлн крб (втрати всіх радянських республік оцінювались у

2 трлн 569 млрд крб). Загалом на частку України припало 42 %

всіх військових втрат СРСР. На території УРСР було зруйнова

но 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних

установ, близько 30 тис. колгоспів, майже 1 тис. радгоспів,

1300 МТС, 882 шахти, виведено з ладу 10 магістральних заліз

ниць. Було зруйновано 714 міст, понад 28 тис. сіл, залишились

без житла понад 10 млн осіб. Тому головним завданням була від

будова.

У серпні 1946 р. на VIII сесії ВР УРСР було затверджено “За

кон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного госпо

дарства УРСР на 1946–1950 рр.”, за яким до кінця п’ятирічки

планувалось здійснити відбудову народного господарства рес

публіки і перевершити довоєнний випуск продукції. Але радян

ський уряд виділив Україні, на частку якої припало 42 % всіх

матеріальних втрат СРСР у війні, лише 15 % загальносоюзних

капіталовкладень, отже, відбудова здійснювалася головно сила

ми самої України. Пріоритетними були визначені металургій

на, вугільна, хімічна галузі промисловості і залізничний тран

спорт.

Переведення економіки у мирне русло було в основному за

вершене до кінця 1946 р. Відбудовано більшість шахт Донбасу,

43 мартенівські і 22 доменні печі, 46 прокатних станів, Дніпро

гес, найбільші заводи України “Запоріжсталь”, “Азовсталь”,

Макіївський, Краматорський, Єнакіївський, машинобудівні

підприємства Києва, Харкова та інші. Було також збудовано но

ві великі заводи: Київський авіаційний, Одеський автоскла

дальний, Харківський підшипниковий, Запорізький трансфор

маторний, Львівський інструментальний тощо. На кінець

1950 р. в Україні більш ніж до війни добували залізної руди, ви

робляли прокату чорних металів, продукції машинобудування

та металообробки, електроенергії, цементу; майже стільки, як

до війни, виплавляли чавуну, сталі, добували кам’яного вугіл

ля тощо. Було створено промисловий комплекс у Західній Укра

їні. За офіційними даними, четверту п’ятирічку було завершено

достроково за 4 роки і 3 місяці. Але це стосувалося лише окре

мих галузей (електроенергетика, машинобудування, металур

гія). Натомість продовжував залишатися вкрай низьким рівень

життя населення, повільно просувалась відбудова легкої про

мисловості (у 1950 р. вона досягла лише 80 % від рівня 1940 р.)

та житлового фонду, у кризовому стані перебувало сільське гос

подарство. Для оздоровлення фінансової системи у 1947 р. було

проведено грошову реформу, яка зупинила інфляцію, але приз

вела до фактичного знецінення приватних заощаджень.

Становище сільського господарства.

Голод 1946–1947 рр.

На середину 1940х років посівні площі в Україні становили

60 % від довоєнного рівня. 80 % сільського населення праце

здатного віку становили жінки та діти. Був гострий дефіцит

сільськогосподарської техніки та фахівців. Значної шкоди зав

дала відсутність державної підтримки. Навіть більше, держава

примусово переводила працездатне населення у міста, занижу

вала ціни на сільськогосподарську продукцію, на колгоспників

290